Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/419/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2016. Зареєстровано: 02.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2016.
Дата набрання законної сили: 31.08.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		копія
		Провадження № 11-кп/792/396/15 
		Справа № 675/419/15-к Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія: ухвала Доповідач                 ОСОБА_2  
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		31.08.2015 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
		 
		головуючого  судді         ОСОБА_2 ,
		суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря         ОСОБА_5 ,
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		захисника                 ОСОБА_7 ,
		засудженого              ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2015 року,
		в с т а н о в и л а:
		Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно  дострокове звільнення, перегляд вироку суду, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		ОСОБА_8 засуджений вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2004 року за п.п.1,2,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності. Даний вирок ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 28 квітня 2005 року було залишено без змін. 
		Початок строку відбування покарання 05.11.2003 року. 
		Відмовляючи в задоволенні клопотання суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вирок суду відносно ОСОБА_8 був предметом касаційного перегляду і набрав законної сили. Суд першої інстанції на цій стадії процесу не вправі вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. ОСОБА_8 вчинив злочин у 2003 році, та був засуджений за п.п. 1, 2, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. 
		Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року, яким визнано неконституційною смертну кару в Україні, встановлено новий вид кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі, воно є менш суворим та не порушує статтю 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Можливості умовно  дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м`яким до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, ст.ст. 81,82 КК України не передбачено, однак кримінальне законодавство України передбачає підстави для заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк при виконанні засудженим ряду вимог, в тому числі щодо його поведінки, зокрема актом про помилування. 
		В поданій апеляційній скарзі та додатках до неї засуджений ОСОБА_8 просить ухвалу скасувати, як несправедливу, незаконну і необґрунтовану та звільнити його від подальшого відбування покарання. При цьому вказує, що несправедливість та незаконність ухвали полягає у недотриманні судом принципів законності та верховенство права, норм міжнародного законодавства та практики Європейського суду з прав людини. Зазначає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі суперечить чинному законодавству України, нормам міжнародного права, оскільки відповідно до Рішення КСУ від 29 грудня 1999 року, яким положення, що передбачали смертну кару як вид покарання, були визнані неконституційними і втратили чинність, тому максимальне покарання в Україні не може перевищувати 15 років позбавлення волі. Застосування до нього покарання у виді довічного позбавлення волі без можливості умовно  дострокового звільнення порушує його права передбачені міжнародними договорами, які ратифіковані Україною та ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Акт про помилування, яким може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років, також суперечить нормам Конституції України, КК України та міжнародному законодавству, де передбачено можливість звернення після відбуття покарання 8-14 років. Також, на його думку, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах провадження доказам щодо невинуватості засудженого. Зазначає, що судом першої інстанції порушені вимоги ч.5 ст. 29 КК України, оскільки співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом. Апелянт просить врахувати, що йому вже 66 років, а довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, у віці понад 65 років. 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 був засуджений 30 листопада 2004 року вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Републіки Крим за п.п. 1, 2, 4, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 28 квітня 2005 року вирок апеляційного суду АРК від 30 листопада 2004 року щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
		Злочин було вчинено ОСОБА_8 у 2003 році, тобто в період, коли діяв КК України 2001 року, яким за п.п. 1, 2, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. 
		Відповідно до положень ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально  правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Згідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу. 
		Ці вимоги кримінального закону були дотримані судом при призначенні покарання ОСОБА_8 .
		Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В рішенні КСУ від 19.04.2000 року щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України роз`яснюється про те, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві, оскільки діяння як певне правопорушення може визнаватись тільки законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Такий висновок підтверджується положеннями пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються діяння, які є злочинами. 
		Вирішення питання щодо скасування злочинності діяння або пом`якшення кримінальної відповідальності на підставі використання підзаконних нормативно  правових актів є неможливим при застосуванні закону про кримінальну відповідальність.
		Таким чином, приписи статті 5 КК України поширюються на правовідносини, які регулюються лише законом. Дана норма застосовується до законів, які прийняті до набрання нею чинності, за умови, якщо вона скасовує або пом`якшує кримінальну відповідальність особи.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що у зв`язку із призначенням йому покарання у виді довічного позбавлення волі не дає можливість застосувати до нього умовно  дострокове звільнення чим порушуються його права, апеляційною інстанцією розцінюються як надумані і не беруться до уваги, оскільки чинним кримінальним законодавством передбачена можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк при виконанні засудженим ряду вимог, в тому числі щодо його поведінки. 
		Так, стаття 87 КК України передбачає, що помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.
		Відповідно до ст.151 КВК України та Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України №902 від 16.09.2010 року, право клопотати про помилування має особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні. Особа засуджена до довічного позбавлення волі, має право подати клопотання про помилування після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. 
		Таким чином, Кримінальним кодексом України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини. 
		Доводи засудженого про те, що підставою заміни покарання є Рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 09.07.2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» (Великобританії) на думку суду також є безпідставними. 
		За змістом Рішення ЄСПЛ від 9 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Об`єднаного Королівства (Великобританії)», Велика Палата Європейського суду з прав людини у справі Вінтера постановила, що відсутність в законодавстві Англії і Уельсу ефективного механізму реалізації можливості помилування або перегляду рішення суду про призначення міри покарання у вигляді довічного тюремного ув`язнення, з врахуванням прогресу ув`язненого на дорозі соціальної реабілітації, є порушенням прав засуджених і статті 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод. Проте, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які вчинили злочини, в порядку передбаченого ст.74 КК України, а щодо осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.
		У відповідності до п.п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовне дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч.1 ст. 81 КК України та заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч.1 ст. 82 КК України можуть застосуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
		За таких обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що можливість умовно  дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м`яким до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, ст.ст. 81,82 КК України не передбачена.
		Доводи апеляційної скарги про не повне з`ясування усіх фактичних обставин справи, не дослідження та не надання належної правової оцінки наявним в матеріалах провадження доказам щодо невинуватості засудженого перебувають поза межами повноважень апеляційної інстанції та предмету розгляду кримінального провадження, оскільки вирок суду відносно ОСОБА_8 , був предметом касаційного перегляду і набрав чинності. 
		Частина 2 ст. 64 КК України передбачає, що довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку. З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_8 вчинив злочин у віці 54 років, та був засуджений 30 листопада 2004 року, а тому не відноситься до категорії осіб, яким не може бути призначене довічне позбавлення волі.
		Місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_8 про умовно  дострокове звільнення, перегляд вироку суду, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк не ґрунтується на вимогах закону і не підлягає задоволенню.
		За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		   На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, - 
		п о с т а н о в и л а:
		       Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2015 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно  дострокове звільнення, перегляд вироку суду, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Головуючий /підпис/
		Судді /підписи/
		Згідно з оригіналом:
		суддя Апеляційного суду
		Хмельницької області                         ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...