Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/5780/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2016. Зареєстровано: 02.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 753/5780/14-ц
		                                           провадження № 2/753/129/16
		   РІШЕННЯ 
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		         "27" січня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді Цимбал І.К.
		при секретарях -Черленюк В.В., Корпусенко А.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до юридичної особи за законодавством Чеської Республіки «Шишкув Млин, а.с.», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Державна Служба інтелектуальної власності України, про визнання правочинів не дійсними-
		   ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, де є треті особи про визнання правочинів не дійсними, посилаючись на те, що її покійний чоловік за час життя був співавтором винаходу, виключне право на який разом із іншими співавторами передав відповідачу, про що позивачу стало відомо після смерті її чоловіка. Позивач вважає, що правочини на підставі яких було передано таке право підлягають визнанню не дійсними, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх укладення, зокрема форми та змісту, крім того у позивача є сумніви, що такий правочин був укладений її чоловіком. Крім того, позивач вважає, що оспорювані правочини її чоловіком були укладені в момент коли останній не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, у зв'язку із тим, що через онкологічне захворювання приймав ліки, які впливали на його свідомість. Також позивач вважає, що померлий чоловік останньої не міг укладати оспорювані правочини без її дозволу, оскільки такі правочини виходять за межі дрібних побутових, адже результат винаходу оцінюється у десятки мільйонів євро, а тому згода позивача на укладення таких правочинів повинна була бути надана позивачем обов'язково.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовільнити з підстав зазначених у позові.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні останніх, за безпідставністю та необґрунтованістю вимог.
		Представник Державної Служби інтелектуальної власності України, просила розглянути справу у відсутність останньої та відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю останніх.
		Треті особи у судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність останніх, проти чого не заперечували представники сторін.
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		17.12.2010 року між відповідачем та ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (далі - треті особи) були укладені договори прийому - передачі № 1, № 2, № 4-1, № 4-2, № 4-3 про передачу (уступку) виключних прав власності на винахід за винагороду, розмір та порядок виплати якої визначається окремим договором (далі - правочини та/або спірні та/або оспорювані правочини) /Т. І а.с. 16-26/.
		Позивач була дружиною ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. /Т.ІІ а.с. 102, 113/.
		Оспорюючи правочини позивач посилається на те, що її покійним чоловіком оспорювані правочині підписані не були, проте згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України доказів на підтвердження таких обставин не надала. Від звернення до суду з клопотанням щодо призначення експертизи, на підтвердження вказаних обставин, що було роз'яснено судом, представник позивача відмовився.
		Оспорюючи правочини з підстави ч. 1 ст. 225 ЦК України, у зв'язку із неможливістю ОСОБА_10 в момент їх укладення усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку із вжиттям сильно діючих ліків, через важку онкологічну хворобу, позивач згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України доказів на підтвердження таких обставин не надала. Від звернення до суду з клопотанням щодо призначення експертизи, що було роз'яснено судом, представник позивача відмовився.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в цій частині обґрунтування позовних вимог, останні не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
		Інша підстава визнання правочинів не дійсними, на яку посилається позивач є те, що останні не відповідають вимогам цивільного законодавства. Так, оспорювані правочини мають назви договорів прийому - передачі, що не врегульовано цивільним законодавством; у договорах не визначено обов'язкові умови, зокрема права і обов'язки сторін, строки виконання, відповідальність сторін, умови передачі патентів та заявок на їх реєстрацію.
		Суд з доводами позивача погодитися не може і вважає останні необґрунтованими виходячи з наступного.
		Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
		Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
		Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно ст. 427 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
		Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
		Згідно п. п. 4, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інших договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
		Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
		Як вбачається з оспорюваних договорів останні є договорам про передання виключнихмайнових прав інтелектуальної власності, останні укладені у письмовій формі, тобтоіз дотримання обов'язкової форми для їх укладення. З огляду на зміст оспорюваних правочинів та положення законодавства щодо добровільності договору, сторони правочинів визначили умови договорів на свій власний розсуд та передбачили, що розмір та порядок винагороди буде визначений окремим договором, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.
		Доводи позивача про те, що у договорі відсутні дані про час та орган видачі паспорту сторін, рік народження останніх, суд вважає неспроможними, оскільки такі реквізити не є обов'язковими для відповідних правочинів, у яких в свою чергу зазначені прізвища сторін, їх адреси та проставлені особисті підписи.
		Таким чином у суду відсутні підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваних правочинів не були дотримані істотні умови останніх. В свою чергу, в разі недотримання істотних умов при укладені правочину, останній слід вважати є неукладеним і визнання не дійсним такий правочин не потребує. Крім того, зправового аналізу оспорюваних правочинів судом не встановлено підстав недодержання в момент укладення останніх вимог ст. 203 ЦК України, які б давали підстави для того, щоб вважати вказані договори нікчемними, недійсними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України.
		Іншою підставою для визнання правочинів не дійсною є посилання позивача на те, що під час укладення оспорюваних правочинів її покійний чоловік розпорядився майновими правами інтелектуальної власності на власний розсуд без її згоди, тоді коли такі права є спільним сумісним майном подружжя і зважаючи на те, що зміст таких прав стосується цінного майна, що виходить за межі дрібного побутового, позивач мала надавати згоду на вчинення таких правочинів, яку позивач в свою чергу не надавала.
		Згідно ч. 1 ст. 60 CК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до ст. 1 Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
		Згідно ч. 1 ст. 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належатьвинаходи, корисні моделі, промислові зразки.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності євиключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
		Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
		Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Враховуючи те, що відповідно до вимог наведеного вище законодавства,виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, як одне з різновидів майнового права, не належить до права спільної сумісної власності подружжя, дозвіл позивача на укладення оспорюваних правочинів її померлим чоловіком співавтором винаходу потрібен не був.У зв'язку з наведеним, посилання позивача на ст. 190 ЦК України, як на загальну нормупро майнові права є необґрунтованими, оскільки правова природа правовідносин, які мають місце регулюються спеціальним законом. У даному випадку позивач має право виключно на грошову винагороду за результатами укладення оспорюваних правочинів.
		Оцінюючи належність допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України,ч. 1 ст. 60, ч. ч. 2, 3 ст. 61 CК України, ч. ч. 1 - 3 ст. 6, ст. 203,ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216,ч. 1 ст. 225,ч. 1 ст. 420,п. 2 ч. 1 ст. 424,ст. 427,ч. 1 ст. 627,ч. ч. 1, 2 ст. 628,ч. 1 ст. 638,п. п. 4, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 1107 ЦК України,суд -
		           ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_2 до юридичної особи за законодавством Чеської Республіки «Шишкув Млин, а.с.», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Державна Служба інтелектуальної власності України, про визнання правочинів не дійсними відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду 
		м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...