Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-30676ск15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		27 січня 2016  року                                                                                                  м. Київ
		 
		                             Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		                   Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і 
		 
		                                           кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого:         Кузнєцова В.О.,  суддів:  Кадєтової О.В.,Мостової Г.І., Карпенко С.О.,  Наумчука М.І.,-розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Нікопольської міської ради, про визначення місця проживання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року,
		в с т а н о в и л а :
		          
		У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Нікопольської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року позов задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_6 за місцем його проживання.
		Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керуючись положеннями ст.ст. 160, 161 СК України, ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року (далі - Декларація з прав дитини), виходив з того, що позивачем не надано належних доказів переважного права проживання неповнолітнього сина з ним, доказів, які б підтверджували, зокрема, грубе поводження матері з дитиною, прищеплення йому матір'ю поганих звичок, відсутність нагляду за сином з боку матері, та не спростовано позивачем доказів відповідача щодо її працевлаштування, стабільності доходу та наявності виняткових обставин, з урахуванням яких дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю. 
		Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.
		Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі з               27 листопада 2011 року до 17 червня 2012 року (а.с. 6, 7) та з 19 листопада 2013 року до 08 грудня 2014 року (а.с. 16).
		Сторони мають сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
		Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року № 70 затверджено Висновок служби у справах дітей Нікопольської міської ради про можливість та доцільність проживання малолітньої дитини ОСОБА_8, з батьком ОСОБА_6 за місцем його фактичного проживання (а.с. 25, 26).
		Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.  
		Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.   
		За змістом ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. 
		Згідно із ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
		Принципом 6 Декларації з прав дитини, визначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливе, рости під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку у атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.    
		Відповідно до п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в порушення ст.ст. 212-215, 303, 315 ЦПК України, апеляційний суд вдався до переоцінки доказів, залишивши поза увагою фактичні обставини справи. 
		Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_8, апеляційний суд зауважив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження його переважного права на проживання дитини з ним, взявши до уваги лише приписи ст. 141 СК України та принципу 6 Декларації з прав дитини щодо неможливості розлучення дитини з матір'ю, не надавши взагалі жодної оцінки наявному у матеріалах справи висновку служби у справах дітей Нікопольської міської ради про можливість та доцільність проживання малолітньої дитини                 ОСОБА_8, з батьком ОСОБА_6 за місцем його фактичного проживання                  (а.с. 25, 26), іншим письмовим доказам, наданим сторонами на підтвердження позиції кожного з них, які характеризують їх ставлення до дитини взагалі, а також поясненням малолітнього ОСОБА_8, надані в присутності педагога під час судового засідання у апеляційному суді (а.с. 192). 
		Крім того, поза увагою суду залишилось те, що відповідач влаштувалась на роботу з 15 травня 2015 року, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 182), тобто після вирішення судом першої інстанції даного позову, не враховано при цьому поведінку відповідача по відношенню до її неповнолітньої дитини ОСОБА_9,              ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, щов силу                         ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		                                                               у х в а л и л а :
		 
		          Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
		          Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		            Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   В.О. Кузнєцов  Судді:                                                                                   О.В. Кадєтова   С.О. Карпенко   Г.І. Мостова   М.І. Наумчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...