Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-14/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2016. Зареєстровано: 05.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2016.
Дата набрання законної сили: 07.10.2011
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 1/2517/10028/11 
		Єдиний унікальний № 1-14/11  
		 
		    
		ВИРОК
		Іменем України
		  21 вересня 2011 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
		головуючого судді: Бездідька В.М.
		при секретарі: Карпенко В.О.,
		за участю прокурора Сухоноса А.В.,
		захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Прилуки в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 -
		ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Міллерово Ростовської обл., Росія, росіянка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерка, розлучена, мешканка м. Прилуки, вул. Київська, 6.443, раніше не судима,
		у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 191 ч.3, 358 ч.3, 366 ч.1 КК України,
		ОСОБА_5 -
		ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та мешканка м. Прилуки, пров. Некрасова, 6.14, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працююча, заміжня, раніше не судима,
		у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 191 ч.3, 358 ч.3 КК України,
		ОСОБА_6 -
		ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Петрівка Прилуцького району, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_5, розлучена, працює старшим касиром- контролером відділення № 1 "Приватбанку" в м. Прилуки, мешканка м. Прилуки, вул. Чапаєва, 6.36, раніше судима 26.03.2010 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно - господарських обов'язків строком на 3 роки,
		у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5 КК, 191 ч.3 України
		        установив :
		 
		24 квітня 2003 року, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою заволодіння грошовими депозитними коштами клієнта Банку, без відома ОСОБА_7, яка 23 березня 2003 року уклала з Банком договір депозитного вкладу на суму 10 000 доларів США, надала вказівку економісту Банку, який не був обізнаний про протиправні дії керівника, на оформлення видаткового касового ордеру №2239 від 24 квітня 2003 року на видачу готівкових коштів в іноземній валюті з депозитного рахунку ОСОБА_7, який згодом підписала у ОСОБА_7 Після цього, ОСОБА_4 зазначений касовий ордер передала до каси банку та особисто незаконно отримала 10 000 доларів США та 7 доларів США нарахованих відсотків, а всього 10 007 доларів США, що відповідно до курсу НБУ, на момент злочину складало 53 375,34 грн., які використала на власний розсуд.
		В такий спосіб, ОСОБА_4 заволоділа грошовими депозитними коштами ОСОБА_7 в сумі 53 375,34 грн., що являється особливо великим розміром, оскільки сума привласненого в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, встановлений законодавством України, чим спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 53 375,34 грн.
		7 травня 2004 року, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими кредитними коштами ОСОБА_7, діючи умисно за попередньою змовою із ведучим економістом Банку ОСОБА_5, умовила ОСОБА_7 оформити готівковий кредит, згідно договору кредитування №380 від 7 травня 2004 року на суму 46 500 грн. та надала вказівку ОСОБА_5 на оформлення кредитних документів по зазначеному кредиту. Після цього, ОСОБА_5 належним чином оформила кредитні документи та надала до каси Банку заяву на видачу готівки за №001 від 7 травня 2004 року, а ОСОБА_4 надала на підпис ОСОБА_7 кредитні документи, не роз'яснюючи їх змісту, з метою приховування злочинних дій.
		ОСОБА_6 на підставі зазначеної заяви, в порушення: п. 3.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 року, п. 5 «Інстрцукції про касові операції в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року та п. 2.17 «Посадової інструкції завідуючого касою Банку», без присутності клієнта, видала з каси банку грошові кошти в сумі 46 500 грн., які ОСОБА_7 взагалі не отримала. Заволодівши у такий спосіб кредитними грошовими коштами клієнта Банку, ОСОБА_4, ОСОБА_5 використали їх на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заволоділи грошовими кредитними коштами ОСОБА_7 в сумі 46 500 грн., що являється особливо великим розміром, оскільки сума привласненого в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, встановлений законодавством України, чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 46 500 грн., бо ОСОБА_7 залишилася винною Банку 46 500 грн. у вигляді непогашеного кредиту.
		23 листопада 2004 року, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими кредитними коштами ОСОБА_7, діючи умисно за попередньою змовою із ведучим економістом Банку ОСОБА_5 умовила ОСОБА_7 збільшити суму кредитування за кредитним договором №380 від 7 травня 2004 року до 100 000 грн. та надала вказівку ОСОБА_5 на оформлення кредитних документів. Після цього, ОСОБА_5 належним чином оформила кредитні документи та надала до каси Банку заяву на видачу готівки за №040 від 23 листопада 2004 року, а ОСОБА_4 надала на підпис ОСОБА_7 кредитні документи, не роз'яснюючи їх змісту, з метою приховування злочинних дій.
		ОСОБА_6 на підставі зазначеної заяви, в порушення: п. 3.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 року, п. 5 «Інстрцукції про касові операції в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року та п. 2.17 «Посадової інструкції завідуючого касою Банку», без присутності клієнта, видала з каси банку грошові кошти в сумі 49 000 грн., які ОСОБА_7 взагалі не отримала. Заволодівши у такий спосіб кредитними грошовими коштами клієнта Банку, ОСОБА_4, ОСОБА_5 використали їх на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заволоділи грошовими кредитними коштами ОСОБА_7 в сумі 49 000 грн., що являється особливо великим розміром, оскільки сума привласненого в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, встановлений законодавством України, чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 49 000 грн., бо ОСОБА_7 залишилася винною Банку 49 000 грн. у вигляді непогашеного кредиту.
		21 вересня 2005 року, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими кредитними коштами ОСОБА_8, діючи умисно за попередньою змовою із ведучим економістом Банку ОСОБА_5, надала вказівку ОСОБА_5 на оформлення кредитних документів для отримання кредитних коштів. Після чого, ОСОБА_5 умовила ОСОБА_8 оформити готівковий кредит, згідно договору кредитування №610 від 21.09.2005 року, де без відома клієнта, замість обумовленої суми кредиту в 2 000 грн., оформила кредит на суму 5 000 грн.
		ОСОБА_9 того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи спільно, не ставлячи до відома ОСОБА_6, з метою дотримання вимог щодо оформлення кредитних справ, без відома ОСОБА_8, при оформленні кредитних документів використали завідомо підроблену довідку про доходи позичальниці, виготовлену невстановленою слідством особою, про те, що ОСОБА_8 працювала на «Племзаводі «Білорічицький» на посаді бухгалтера і отримала заробітну плату в загальній сумі 5 301 грн., хоча фактично ОСОБА_8 ніколи не працювала на даному підприємстві і про існування такої довідки не була обізнана.
		Після оформлення кредитних документів ОСОБА_5 надала до каси Банку заяву на видачу готівки за №011 від 21 вересня 2005 року.
		ОСОБА_6 на підставі зазначеної заяви, в порушення: п. 3.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, п. 5 «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року та п. 2.17 «Посадової інструкції завідуючого касою Банку», без присутності клієнта, видала з каси банку грошові кошти в сумі 5 000 грн., які ОСОБА_8 взагалі не отримала. Заволодівши у такий спосіб кредитними грошовими коштами клієнта Банку, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - 2000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту ОСОБА_8, а 3000 грн. використали на свій власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заволоділи грошовими кредитними коштами ОСОБА_8 в сумі 3 000 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 3 000 грн., бо ОСОБА_8 залишилася винною Банку 3 000 грн. у вигляді непогашеного кредиту.
		28 квітня 2006 року, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4 зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7, надала вказівку економісту Банку, яка не була обізнана про протиправні дії керівника, про оформлення прибуткових документів щодо внесення в рахунок погашення кредиту ОСОБА_7, грошових коштів, яка 28 квітня 2006 року внесла в Прилуцьке відділення ВАТ «Банк «ОСОБА_10» в рахунок погашення свого кредиту та кредиту сина ОСОБА_11- 185 000 грн., отримані нею від продажу належного їй магазину за адресою м. Прилуки, вул. 18-го Вересня, 25. В подальшому ОСОБА_4 передала кошти, разом з квитанціями про сплату коштів на погашення кредитів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в касу банку. Після чого, решту коштів, які залишилися від внесення у касу Банку згідно квитанцій про погашення кредитів, в сумі 41 682,57 грн. ОСОБА_4 привласнила та використала їх на власний розсуд.
		В такий спосіб, ОСОБА_4 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 41 682,57 грн., чим спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду.
		Наприкінці липня 2006 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, ОСОБА_9, на ім'я якої був оформлений готівковий кредит №614ф від 22.09.2005 р., прибула у Прилуцьке відділення ВАТ "Банк «ОСОБА_10" для сплати залишку по даному кредиту одним внеском в сумі 2373,59 грн. Однак, через те, що в установі банку була обідня перерва, ОСОБА_9 передала зазначену суму коштів ОСОБА_5 для подальшого їх внесення в касу Банку. ОСОБА_12 після цього, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, діючи умисно за попередньою змовою із економістом 1- ї категорії Банку ОСОБА_5, не внесли в касу Банку 2373,59 грн. на погашення залишку по кредиту ОСОБА_9 а привласнили їх, використавши кошти на свій власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 2 373,59 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 2 373,59 грн., бо ОСОБА_9 залишилася винна Банку 2 373,59 грн. у вигляді непогашеного кредиту.
		17 листопада 2006 року, завідуюча відділенням Банку ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими кредитними коштами ОСОБА_13, діючи умисно за попередньою змовою із економістом 1-ї категорії Банку ОСОБА_5, надала вказівку ОСОБА_5 на оформлення кредитних документів для отримання кредитних коштів. Після чого, ОСОБА_5 використовуючи документи клієнта Банку ОСОБА_13 оформила без його відома кредитний договір № 505ф від 17.11.2006 року на суму 3 500 грн., а після оформлення кредитних документів ОСОБА_5 надала до каси Банку заяву на видачу готівки за №002 від 17 листопада 2006 року.
		ОСОБА_6 на підставі зазначеної заяви, в порушення: п. 3.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, п. 5 «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року та п. 2.17 «Посадової інструкції завідуючого касою Банку», без присутності клієнта, видала з каси банку грошові кошти в сумі 3 500 грн., які ОСОБА_13 взагалі не отримав.
		При цьому, ОСОБА_4, будучи відповідно до наказу №159 від 11.08.2006 року ВАТ «Банк «ОСОБА_10», тимчасово позбавленою права першого підпису при укладанні документів з кредитування населення, але залишаючись службовою особою - завідуючою відділення в м. Прилуки ВАТ «Банк «ОСОБА_10», з метою маскування своїх злочинних дій при розкраданні кредитних коштів в сумі 3 500 грн. по кредиту ОСОБА_13, в заяві на видачу готівки за № 002 від 17.11.2006 року власноручно виконала свій особистий підпис від імені позичальника у графі "Отримувач", чим вчинила службове підроблення.
		Заволодівши у такий спосіб кредитними грошовими коштами клієнта Банку, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - 3500 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту ОСОБА_13
		Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заволоділи грошовими кредитними коштами ОСОБА_13 в сумі 3 500 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 3 500 грн., бо ОСОБА_13 залишився винним Банку 3 500 грн. у вигляді непогашеного кредиту.
		ОСОБА_9 цього, в період з 2005 по 2006 роки, економіст 1-ї категорії Банку ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, повторно, з метою заволодіння грошовими коштами клієнта Банку, регулярно отримувала від ОСОБА_14, на ім'я якої був оформлений готівковий кредит № 440ф від 21.07.2005 року в Прилуцькому відділенні ВАТ «Банк «ОСОБА_10", грошові кошти для внесення їх в касу Банку в рахунок погашення кредиту. За період з 2005 по 2006 роки, ОСОБА_14 передала ОСОБА_5 грошових коштів на загальну суму 16 000 грн., які ОСОБА_5 до каси банку не внесла, а привласнила їх, використавши на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_5 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 16 000 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 16 000 грн., бо ОСОБА_14 залишилася винна Банку 16 000 грн. у вигляді непогашеного кредиту.
		ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих їй злочинах не визнала. Пояснила, що в інтересах підприємства вона іноді оформляла кредитні справи на третіх осіб, працівників банку які фактично не отримували грошових коштів та не погашали кредит. За її проханням вони підписували кредитні договори. Вона давала вказівки, щодо оформлення і ведення таких кредитних справ, які виконувалися її підлеглими співробітниками відділення. Проте це відбувалося лише в інтересах Банку. Десь у 2001 р. ПП "Інкомгаз" і ПП "Фаворит" м. Прилуки брали у "Демарку" кредити на суми близько 80-90 тис. грн. Прізвищ директорів цих ПП вона не пам'ятає. Ці кредити вони погасили вчасно, у визначений договором термін. Потім, у 2002 р., ці два підприємства знову узяли в "Демарку" кредити на суму близько 100 тис. грн. кожне. З ким домовлялися директори цих ПП про видачу кредитів, вона не знає. Наскільки вона пам'ятає, вони подавали усі необхідні документи, а потім ОСОБА_15, який відповідав за безпеку і повернення кредитів, вивчав ці документи і обґрунтував їй можливість видачі кредитів цих ПП. З директорами цих ПП для оформлення необхідних документів приходив ще якийсь чоловік на прізвисько "Шарон", як його точно ім'я та прізвище, він не знає. Цей чоловік клопотав за ці ПП щодо видачі їм кредиту. Наскільки вона зрозуміла на той момент, цей "Шарон" був фактичним хазяїном цих ПП, хоча в установчих документах він не згадувався. Вона пам'ятає, що ще консультувалася із знайомими з приводу цього ОСОБА_16, які його їй охарактеризували з позитивного боку.
		ОСОБА_9 вказаних ПП, також у 2002 р., кредит на таку ж велику суму узяло ПП "Грант" м. Прилуки. Прізвище директора цього ПП вона також не пам'ятає. Чи працював директор цього ПП також з ОСОБА_16, вона не знає, але наскільки пам'ятає, приходив він за оформленням документів сам, без нього. Як вона думає, способом забезпечення зазначених кредитів цих ПП був товар в обороті. Що саме і де воно знаходилося, вона не знає, цим займалися ОСОБА_15 і хтось з економістів. Хто готував кредитні документи по кредитах цих ПП, вона не знає, лише підписала вже підготовлені документи. Після цього гроші по цих кредитах були переведені на кредитні рахунки цих ПП. Куди вони їх використали потім, вона не знає. На момент видачі кредитів цим ПП сумнівів у поверненні кредитів, принаймні у неї, не було. Лише невдовзі після видачі кредиту ПП "Грант" до цього ПП були якісь питання з боку правоохоронних органів, пов'язаних начебто з викраденням їх документів.
		Спочатку по усіх цих кредитах сплачувалися і відсотки і сам кредит. ОСОБА_12 через деякий час, точно не пам'ятає коли, платежі по цим кредитам перестали надходити. Наскільки вона пам'ятає, то через деякий час ПП "Грант" погасило свій кредит, а непогашеними залишались кредити ПП "Інкомгаз" і ПП "Фаворит". Вона з ОСОБА_15 стала їздити до директорів цих ПП. Вони говорили, що будуть працювати і повернуть кредити, але час ішов, а кредити залишались непогашеними. Вона тоді хотіла зустрітися з ОСОБА_16, який гарантував погашення цих кредитів, але на той час він став сильно пити і з ним неможливо було розмовляти, оскільки кожного разу, коли вона до нього приїжджала, він був сильно п'яний.
		На той момент директори ПП "Інкомгаз" і ПП "Фаворит" стали працювати з ОСОБА_17 Вона поїхала до нього з приводу тих кредитів. Він пообіцяв вирішити питання з кредитами хоча б по частинах. І дійсно, періодично директори тих ПП привозили в банк гроші від ОСОБА_17 для погашення тих кредитів. Таким чином, із загального боргу вони погасили десь близько 100 тис. грн., після чого знову перестали вносити платежі. Оскільки ОСОБА_17 грошей більше не давав, то виникла потреба у погашенні цих кредитів. У суд банк не звертався, оскільки сподівалися, що ці ПП все-таки погасять ці кредити. У зв'язку з цим термін дії кредитних угод з цими ПП був продовжений.
		Оскільки незважаючи на це, кредити не були погашені, то десь з 2003 р. було вирішено погашати решту боргу по цим кредитам шляхом оформлення кредитів на працівників банку. При цьому вона вважала і була переконана, що боржники, тобто особи, які тимчасово припинили погашення кредитів, будуть продовжувати гасити заборгованість по кредитах та нарахуваннях відсотків. ОСОБА_12 коли кошти і в подальшому не стали надходити, вона зрозуміла, що погашати ці борги доведеться їй, що вона і робила за рахунок власних коштів та коштів, взятих у борг у своїх родичів: сина, сестри та колишнього чоловіка. Вона довела до відома працівників банку, які погодилися оформити на своє ім'я такі кредити. Погашати відсотки та заборгованість по цим кредитам мала, в основному, вона особисто, а в разі необхідності - шляхом оформлення других кредитів на фізичних осіб. З працівників банку, з тих, кого вона пам'ятає, кредити були оформлені на ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Умен, може ще когось, точно вже не пам'ятає. Усі кредити, що були оформлені на ім'я працівників банку, погашала вона особисто із зарплати або за допомогою сина-підприємця чи коштів, які брала в борг у родичів. Особисто на своє ім'я вона оформила кредит на суму 25800 грн. До цього часу цей кредит не погашений.
		До оформлення і видачі кредитів на фізичних осіб - не працівників банку, вона не має ніякого відношення. До кредитів ОСОБА_13, ОСОБА_8, Андрусенко, Шуляк, Холод, Недобор, Петкевич, Чалого, Міхно, Ігнатенка, Сенчі вона не має ніякого відношення. Можливо вона і підписувала кредитні договори по цих кредитах як завідуюча відділенням, але як вони оформлялись і видавались, вона не знає. З названих прізвищ їй відомі лише ОСОБА_8, оскільки вона її знала ще і раніше як манікюрницю. ОСОБА_12 подробиць взяття нею кредитів вона не знає. Ніяких розмов про отримання кредиту між нею та ОСОБА_8 не було. Отримання кредиту ОСОБА_8 мало бути розглянуто на кредитній комісії. Вона не займалася підготовкою документів на комісію. Передбачити те, що довідка про заробітну плату ОСОБА_8 не відповідає дійсності вона не могла. Про те, що довідка не відповідає об'єктивним даним їй про це ніхто не повідомив. Про те, що ОСОБА_8 просила видати їй кредит на 2000 грн., а кредит був оформлений на 5000 грн., тобто без її відома збільшений на 3000 грн., вона не знала. З приводу інших прізвищ, то можливо вона і підписувала кредитні договори по їх кредитах, але готували їх економісти і обставин їх оформлення вона не знає. Іноді вона передивляється матеріали кредитних справ, але коли вона їх дивилася, то завжди звертала увагу на те, чи наявні підписи в документах, і якщо вона б помітила відсутність де-небудь підпису, то повернула б кредитну справу економісту для доопрацювання. До переведення в готівку коштів, виданих по кредиту, вона також не мала ніякого відношення і їй про такі випадки нічого не відомо.
		Стосовно кредиту, виданого на ім'я ОСОБА_13 у листопаді 2006 р., то їй на той час про цей кредит не було нічого відомо, і про нього вона дізналася вже після свого звільнення. Кредитний договір по даному кредиту вона не підписувала, оскільки на той момент, з 11.08.2006 р., вже була позбавлена права підпису документів з видачі кредиту. З того моменту право підпису було покладено на її заступника ОСОБА_15 Тому деталей оформлення і видачі даного кредита вона не знає.
		З приводу 10000 доларів США, які належали ОСОБА_7, то остання дійсно зберігала їх у "Демарку" на депозитному рахунку. Коли ОСОБА_7 внесла їх на рахунок і коли їх забирала, вона не знає. Нікому з економістів вказівок щодо готування документів для видачі доларів ОСОБА_7 вона не давала. Як проходило зняття її грошей з рахунку, вона не знає. Особисто вона цих грошей в касі не отримувала і ніхто їй цих грошей не передавав.
		З приводу грошей за проданий ОСОБА_7 магазин в сумі 185 тис. грн., то дійсно їх приносив у банк покупець магазину - ОСОБА_23 Ці гроші були перераховані, там було дійсно 185 тис. грн. Ще перед продажем магазину ОСОБА_7 планувала витратити ці кошти на погашення кредиту свого сина і часткове погашення свого кредиту. Потім, після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу магазину, вона дала вказівку комусь з економістів написати розрахунок заборгованості по кредитах ОСОБА_7 і її сина. Однак ОСОБА_7 з власної ініціативи сказала, щоб їй віддали частину з грошей за магазин - 42 чи 43 тис. грн., які забрала собі, а решту було внесено в рахунок погашення кредитів її та її сина. ОСОБА_24 ОСОБА_7 стверджує, що долари і частину з її грошей за магазин вона привласнила, їй невідомо. Цих коштів вона не брала.
		З приводу кредиту, оформленого на ім'я ОСОБА_7, то, можливо, там і були якісь порушення щодо порядку оформлення цього кредиту, зокрема - щодо застави, але на той час ОСОБА_7 була у "Демарку" одним з надійних клієнтів і до неї могли застосувати якісь пом'якшення у процедурі. ОСОБА_12 як відбувалося оформлення її кредиту насправді, вона вже точно не пам'ятає. Розпоряджень на видачу їй грошей з каси по ЗО, 50, 60 тис. грн. вона ніколи не давала і таких сум у касі банку без документів вона ніколи не отримувала. Вона колись позичала ОСОБА_7 гроші в сумі близько 3000 грн., але після продажу магазину ОСОБА_7 їх віддала. Ніяких вказівок чи розпоряджень ОСОБА_5 про умовляння ОСОБА_7 на отримання кредиту вона не давала. Ніяких спонукань відносно ОСОБА_7 з її боку не було. Отримання ОСОБА_7 кредиту було особистим волевиявленням. Остання, згідно Положення про кредитування звернулася з заявою, після чого кимсь з економістів Були зібрані необхідні документи. Питання було розглянуте на кредитній комісії, після чого ОСОБА_7 отримала дозвіл на отримання кредиту, підписала власноручно всі документи, договори і отримала кредит у касі банку по розходним ордерам, які сама ж і підписала. Яким чином ОСОБА_7 розпорядилася отриманою сумою грошей їй невідомо. Жодної копійки від отриманого кредиту вона від ОСОБА_7 не отримувала. Наступний кредит на суму 49000 грн. отриманий нею аналогічно. Як ОСОБА_7 розпорядилася грошима їй невідомо. В зв'язку з тим, що ОСОБА_7 не повернула боргу по кредиту та відсотків по ньому банк звернувся до суду про стягнення заборгованості по кредиту та відсотках. При розгляді справи в суді ОСОБА_7 визнала позов. Прилуцьким міськрайсудом позов був задоволений і суд прийняв рішення про стягнення заборгованості по кредиту ОСОБА_7 близько 100000 грн. Рішення суду було направлене на примусове виконання, після чого остання звернулася з заявою до голови правління банку про реструктуризацію боргу та розстрочку по його сплаті на два роки. Такий договір був складений між банком та ОСОБА_7
		З приводу підозр відносно неї у вчиненні привласнення грошових коштів то вона ні з ким у злочинну змову не вступала, ніяких грошей не привласнювала і ніяких злочинів за час своєї там роботи не вчиняла. По кредитах інших осіб вона у касі банку ніколи грошей не отримувала.
		Щодо її підпису у заяві на видачу готівки від імені ОСОБА_13, то це дійсно її підпис, але вона помилково його там поставила, оскільки мала його поставити трохи правіше, у графі "Підпис банку". Цей документ не являється кредитним договором чи договором застави, а тому вона там могла ставити свій підпис. З серпня 2006 року вона не займалася питаннями видачі кредитів. Тому в загальній кількості представлених їй на підпис документів вона підписала видатковий касовий ордер на ОСОБА_13 помилково не в графі де мала поставити свій підпис. Ніяких грошей по кредиту ОСОБА_13 вона не отримувала ні з каси, ні від когось іншого. Ніякого умислу на підробку документів у неї не було.
		Бували випадки, що в разі вибуття її у відрядження вона для забезпечення безперебійної роботи відділення залишала ведучим економістам ОСОБА_5 та ОСОБА_25 чисті аркуші паперу зі своїм підписом. Тому вона допускає, що ОСОБА_5 могла використати ці аркуші для оформлення договору чи розписки, чи іншим способом з метою надання більш вагомих підстав для підозр відносно неї у скоєнні злочину.
		На час її роботи з ОСОБА_5 між ними не було якихось неприязних стосунків. Коли вже вона звільнилася з роботи, то взнала, що ОСОБА_5 має велику заборгованість перед великою кількістю людей. Тому, на її погляд, ОСОБА_5 знайшла спосіб зняти з себе хоча б частково відшкодування боргів за її рахунок та виставити її в якості організатора її злочинних дій.
		ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих їй злочинах визнала повністю і показала, що підтверджує всі покази які давала раніше на досудовому слідстві. А саме, по кредиту ОСОБА_7 оформлення кредиту в сумі 46500,00 грн. відбувалося за згодою позичальника та ОСОБА_4 В тому, що кошти в сумі 46500,00 грн. давалися ОСОБА_4 ОСОБА_7 наперед з каси готівкою, вона не знала і про те, що недостачу по касі потрібно було перекрити, вона теж не знала. Про це їй стало відомо вже після звільнення з банку „Демарк" зі слів ОСОБА_7 Учасником переговорів між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вона не була.
		       З приводу збільшення суми кредиту ОСОБА_7 на 49 000,00 грн., то в той період ОСОБА_4І попросила її вибрати всю заборгованість по кредитам ОСОБА_7, що вона і виконала. Які суми входили в суму 49 000,00 грн. вона не знала, так як вона даного кредиту не оформляла і дані кошти з каси не отримувала. Вона бачила в кредитній справі заяву на збільшення кредиту на 49000 грн. від імені ОСОБА_7, але ця заява хоча і була за підписом ОСОБА_7, але буланаписана не рукою ОСОБА_7, бо вона знає її почерк як постійного клієнта банку. Про це їй стало відомо вже в ході слідства. До цього часу вона вказану заяву не бачила.
		По кредиту ОСОБА_8 вона визнає вину у тому, що була учасником використання отриманих коштів на погашення проблемних кредитів, а про довідку із „Племзаводу" вона не знала. Зі слів самої ОСОБА_8 вже потім вона взнала, що нібито дану довідку їй діставала сама ОСОБА_4
		По кредиту ОСОБА_13 - дані кошти були направлені на погашення заборгованості по касі і готівкою ці кошти не отримувалися ні позичальником, ні нею. Дані кошти були направлені на погашення заборгованості по касі з 06.04.2005 року. Коли вона звернулася до ОСОБА_4 про необхідність погашення кредиту ОСОБА_13, ОСОБА_12 сказала, що кредит ОСОБА_13 повинна гасити ОСОБА_6 Ця розмова між ними відбулась після звільнення.
		По кредиту ОСОБА_9 дійсно, кошти були залишені їй в сумі 2300,00 грн. і внесені нею в касу на погашення відсотків, на суму 23000,00 грн., які ОСОБА_4 попросила у ОСОБА_26 Це було зроблено за безпосередньої вказівки ОСОБА_4
		По кредиту ОСОБА_14 дані кошти були використані не загальною сумою 16 000,00 грн. а майже щомісяця по 2000,00 або по 1000,00 грн., так як ОСОБА_14 залишала в неї дані кошти для погашення її ж заборгованості. Частина погашалася її кредиту, а частина направлялася на погашення проблемної заборгованості. У неї була розмова з ОСОБА_14 про те, що вона буде використовувати частину коштів для погашення проблемних кредитів, а потім буде повертати ці гроші шляхом погашення кредиту ОСОБА_14 ОСОБА_14 не заперечувала проти цього, але говорила щоб внаслідок цього до неї не було претензій щодо погашення її кредиту.
		Не виконувати вказівок ОСОБА_4 вона не могла, бо була залежна від ОСОБА_12 по службі. Тим більше, що ОСОБА_12 погрожувала усім, хто не буде виконувати її вказівки, проблемами по роботі аж до звільнення. Що стосується кредитів, що оформлялися на фізичних осіб, то кожен з таких кредитів вона узгоджувала з ОСОБА_4, яка давала вказівку які кредити погашати і в якій частині. Без її відома вона ніяких кредитів на фізичних осіб не оформляла.
		З серпня 2006 р. ОСОБА_4 була позбавлена права підпису кредитних документів, однак сказала, що все рівно усі кредити повинні проходити через неї, а вже потім мали йти на підпис до ОСОБА_15 В таких випадках ОСОБА_12 на якомусь документі, здається на довідці про доходи, ставила свій підпис, що свідчило про те, що вона дає дозвіл на видачу кредиту.
		ОСОБА_6 була обізнана у механізмі використання кредитних коштів для погашення проблемних кредитів. Принаймні, коли вона їй надавала заяви на отримання готівки по якомусь кредиту разом з прибутковими документами на погашення якогось кредиту, то остання не заперечувала проти цього, і нічого їй не говорила і не скаржилася.
		ОСОБА_9 цього, ОСОБА_4 іноді примушувала її та інших працівників банку використовувати свою премію повністю чи частково на погашення „проблемних" кредитів. В таких випадках, принаймні, що стосується неї, вона отримувала премію, після чого з цією метою готівкою віддавала її ОСОБА_4
		ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих їй злочинах не визнала і показала, що свої покази які давала на досудовому слідству раніше підтримую в повному обсязі. А саме, що працюючи завідуючою касою Прилуцького відділення ВАТ «Банк Демарк» виконувала обов'язки у відповідності до посадової інструкції. Згідно цієї посадової інструкції на неї покладались обов'язки здійснювати операції з готівковою національною та іноземною валютами, цінними паперами. ОСОБА_9 того, вона зобов'язана звіряти суму прийнятих (виданих) грошей з сумою прибуткових (видаткових) касових документів та залишок грошей і цінностей на кінець операційного дня. Всі готівкові операції вона здійснювала у відповідності до посадової інструкції та Постанови НБУ № 337. А тому, працюючи завідоючою касою не приймала участі в підшукуванні осіб для отримання кредитів, тим більше не приймала участі у прийнятті рішення на видачу кредиту.
		Так, вона, будучи завідуючою касою видавала кошти згідно до заявок на видачу готівки, а приймала кошти на підставі заявок та прибутвих касових ордерів. Заповнених та підписаний посадовими особами банку.
		Всі кредити в банку видавались через кредитний віділ. Рішення про видачу кредиту приймала кредитна комісія, яка складалась з працівників банку: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_27 та ОСОБА_15 Тільки після позитивного прийняття рішення кредитною комісією, видававсь кредит через операціоніста кредитного відділу. Цей працівник займавсь оформленнях всіх необхідних документів для видачі кредиту. І коли були оформлені документи на отримання кредиту вона видавала готівку по заяві на видачу готівки. При цьому видатковий документ вже заповнений та підписаний мені приносив працівник кредитного віділу разом з клієнтом.
		Так було і в разі надання кредиту ПП ОСОБА_7 Після ухвалення рішення кредитною комісією на видачу кредиту для ОСОБА_7 були оформлені всі документи на видачу готівки з каси. Всі кредити з банку видаються на підставі письмової заяви, яка складається власноручно клієнтом. Про надання такого кредиту ОСОБА_7 в травні 2004 року їй стало відомо тільки коли працівник кредитного відділу разом з ОСОБА_7 прийшли в касу для отримання готівки. Готівка була видана згідно до Постанови НБУ № 337. Про обставини збільшення кредиту на 49 000 грн. їй нічого не відомо. Можливо це було в листопаді 2004 року. ОСОБА_12 готівка по кредиту була видана ОСОБА_7 з оформленням всіх видаткових документів з відповідними підписами посадових осіб банку та підписом клієнта. З ким із працівників банку на отримання готівки вона приходила вона точно не пам'ятає. Можливо це була ОСОБА_5 За таких підстав, вона не діяла по узгодженому плану, не примушувала до збільшення кредиту ОСОБА_7 і кошти їй видала з каси особисто в руки ОСОБА_7 На час видачі готівки вона вважала, що ця банківська операція відповідала чинному законодавству.
		Теж саме стосується і видачі кредиту ОСОБА_8 Так, було прийнято рішення кредитної комісії про видачу кредиту ОСОБА_8 Вона не входила до складу кредитної комісії і в прийнятті рішення не приймала участі. Оформленням документів на видачу кредиту можливо займалась ОСОБА_5, оскільки вони разом приходили для отримання кредиту. Згідно до видаткового касового ордеру вона видала кошти ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_5 В подальшому в вересні 2005 року їй не було відомо на яку суму був узгоджений кредит по ОСОБА_28 Підставою для видачі з каси коштів був видатковий касовий ордер на суму 5000 грн. з підписами відповідальних осіб та підписом клієнта. Про злочинні плани працівників банку їй нічого не було відомо. При отриманні готівки в сумі 5000 грн. була присутня тільки ОСОБА_5 Вона їй і надала видатковий касовий ордер з підписами і пояснила, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 не може прийти до банку, а потрібно погасити кредит, ОСОБА_8 попросила її здійснити ці платежі і отримати решту коштів, які вона передасть ОСОБА_8 Вона довірилась порядності ОСОБА_5
		Кредит ОСОБА_13 видававсь також після рішення кредитної комісії. Вона не приймала участі у вирішенні питання про видачу кредиту ОСОБА_13 Оформленням документів займалась ОСОБА_5, яка і приносила в касу заповнений видатковий касовий ордер з підписами відповідальних осіб. На підставі цього ордеру вона видала з каси готівку безпосередньо ОСОБА_5 Про злочинні наміри ОСОБА_5 на час видачі кредиту ОСОБА_13 їй не було відомо. Вона надіялася на порядність ОСОБА_5 та довіряла їй. Для того, щоб пересвідчитись в правомірності дій ОСОБА_5 вона поїхала до ОСОБА_13 Від нього їй стало відомо про те, що цей кредит ОСОБА_5 оформила самовільно без його відома. Вона наголосила ОСОБА_13 щоб він розібрався стосовно видачі цього кредиту на його ім'я.
		ОСОБА_16 цей випадок був підставою того, що вона звернулась до внутрішньої безпеки банку, повідомивши їх про видачу цього кредиту. В подальшому за вказівкою керівництва банку «Демарк» ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_15 були звільнені з займаної посади.
		Незважаючи на таку позицію підсудної ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд дійшов висновку, що вина в інкримінованих злочинах ОСОБА_4, доведена в повному обсязі, а ОСОБА_6 частково а до їх показань в судовому засіданні слід ставитись критично, оскільки вони, на думку суду, дані з метою уникнути відповідальності. Ці показання є непевними, нелогічними, вони суперечать іншим доказам по справі, тому суд відхиляє їх як недостовірні.
		Натомість, низка інших доказів по даній справі беззаперечно свідчить, що саме ОСОБА_4, та ОСОБА_5 вчинили злочини при вказаних в обвинуваченні обставинах, а ОСОБА_6 вчинила злочини через злочинну недбалість.
		По епізоду привласнення грошових коштів ОСОБА_7 у 2003 р. вина ОСОБА_4 підтверджується:
		 
		- показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка розповіла, що в кінці 2002 р. вона вирішила продати свій будинок в м. Прилуки, вул. Шмідта, 61, домовившись з покупцями за суму в 10500 доларів США. З цих грошей 500 доларів їй дали як завдаток. Щоб решту грошей не зберігати вдома, вона відкрила депозитний рахунок у банку "Демарк", куди покупець мав покласти 10000 доларів США. Угоду купівлі-продажу вони оформляли 19.03.2003 року, увечері, у приватного нотаріуса. ОСОБА_12 оскільки, коли вони були у нотаріуса, погасло світло і не було його тривалий час, то оформлення угоди вони вирішили перенести на наступний день, 20.03.2003 р., коли і була підписана ця угода. А в той день покупець будинку ще спитав, куди йому дівати 10000 доларів, на що вона йому відповіла, щоб він відніс їх у банк "Демарк" та поклав їх на її рахунок. З покупцем пішов ще її син, за словами якого долари вони віддали в касу банку на її рахунок. Після того, через деякий час, до неї подзвонила ОСОБА_5, економіст банку "Демарк", яка повідомила їй, що ОСОБА_4 забрала усі її долари. Вона приїхала відразу до ОСОБА_4 Остання визнала, що позичила 10000 доларів на два тижні і пообіцяла особисто повернути їх. Потім ОСОБА_12 покликала ОСОБА_5 і сказала тій, щоб вона оформила усі документи. ОСОБА_5 її завела у свій кабінет і попросила її підписати якийсь чистий аркуш паперу. Оскільки вона була шокована тим, що ОСОБА_12 без дозволу забрала її гроші, то вона поставила два своїх підписи з обох сторін аркуша, нічого не питаючи. Чи пояснювала їй що-небудь ОСОБА_5, вона вже не пам'ятає, бо була тоді дуже схвильована. Після того час ішов, а долари їй ОСОБА_12 не повертала, хоча вона постійно про це нагадувала ОСОБА_12.
		-показаннями свідка ОСОБА_11, який розповів, що до 2003 р. він проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, 6.61. Даний будинок по документах був оформлений на його ім'я. Потім, на початку 2003 р., його мати - ОСОБА_7, вирішила даний будинок продати. З покупцем домовилися за ціну в 10500 доларів США. Після цього вони стали оформляти угоду купівлі-продажу. Цей договір мала посвідчувати нотаріус ОСОБА_29 19.03.2003 р., у другій половині дня, він разом з матір'ю і покупець ще з якимсь чоловіком приїхали до нотаріуса. В той час, коли вони туди приїхали, у нотаріуса погасло світло. Вони довго чекали, але світло не вмикалося. Після цього вони домовилися перенести оформлення угоди на наступний день. ОСОБА_30 покупець будинку сказав, що він боїться тримати таку велику суму грошей. Тому вирішили віддати ці гроші на ніч на зберігання в банк "Демарк", а потім ці гроші покласти на рахунок матері. Був обраний цей банк, оскільки у матері працювали там знайомі, і там на її ім'я були відкриті рахунки, в тому числі - і валютний. Після цього він відвіз покупця разом з чоловіком, що був з ним, у банк "Демарк". ОСОБА_31 покупець віддав гроші на рахунок матері. Після того вони поїхали звідти. Після того, через деякий час, я від матері дізнався, що хтось зняв гроші за будинок з її рахунку і привласнив;
		-показаннями свідка ОСОБА_32, який розповів, що навесні 2003 р. тютюнова фабрика м. Прилуки викупили у нього його господарство. Взамін за це вони погодилися дати йому гроші на придбання нового будинку. Потім йому порадили будинок за адресою м. Прилуки, вул. Шмідта, 61, в м. Прилуки. Це був будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_11 Він погодився його придбати, домовившись за ціну в 10500 доларів США. 19.03.2003 р. він з сином і ОСОБА_7 приїхали до нотаріуса. ОСОБА_12 на той час там погасло світло, якого тривалий час не вмикали. Через це вони домовилися перенести оформлення угоди на наступний день. Він не хотів брати таку велику суму додому, через що ОСОБА_7 запропонувала віддати гроші на зберігання в банк "Демарк". Він погодився. Усі разом вони поїхали в "Демарк". ОСОБА_31 в кабінеті керуючої він залишив ці гроші, 10000 доларів, оскільки 500 доларів він раніше віддав ОСОБА_7 як завдаток. Наступного дня у нотаріуса вони оформили угоду купівлі-продажу будинку. Що було далі з тими грошима, що він передав у банк, йому невідомо.
		показаннями ОСОБА_5, яка розповіла, що їй було відомо, що ОСОБА_7 дійсно зберігала в "Демарку" 10000 доларів США за проданий будинок. Депозитний договір по цих коштах складав ОСОБА_21. Наскільки їй відомо ці гроші були внесені в касу банку з запізненням на 8 днів, не 19 березня, а 27 березня. Потім, через деякий час вона почула як ОСОБА_6, яка працювала у валютній касі, питала у ОСОБА_21, хто підпише видатковий касовий ордер на 10000 доларів. Вона спитала у ОСОБА_21, про що йде мова, а він їй сказав, що ОСОБА_31 дала вказівку оформити документи на видачу цих грошей. Також ОСОБА_6 попросила її подзвонити ОСОБА_7, щоб та прийшла і підписала документи. Вона тоді дійсно дзвонила до ОСОБА_7 і сказала, щоб та прийшла у банк з'ясувала питання щодо доларів. Що там було далі, вона не знає, але в той самий день, увечері, вона, проходячи повз кабінет ОСОБА_31, чула як там плакала ОСОБА_7, кажучи, що навіщо ОСОБА_31 забрала її гроші. ОСОБА_4 на це заспокоювала ОСОБА_7, кажучи, що через два тижні поверне ці гроші.
		показаннями свідка ОСОБА_21, який розповів, що в період з 1999 по 2003 р. він працював у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді старшого економіста. В його обов'язки входило проведення валютних операцій та кредитування юридичних осіб. Десь на початку 2003 р., точної дати він не пам'ятає, ОСОБА_7, яку він знав як клієнтку банку "Демарк", вносила в банку гроші в сумі 10 тис. доларів США, наскільки він знає - за продану чи куплену нерухомість. Обставин цієї події він точно не пам'ятає, але начебто його про це повідомила ОСОБА_4, яка сказала, щоб він підготував усі необхідні документи для відкриття ОСОБА_7 депозитного рахунку. Він виконав це, оформивши депозитний договір і склавши прибутковий касовий ордер, який потім відніс у касу банку. Біля каси він бачив ОСОБА_7 і ще якогось чоловіка, який, як він зрозумів, і був продавцем чи покупцем нерухомості. Він віддав у касу ордер, після чого пішов звідти. Особисто він грошей ОСОБА_7 не бачив. На той час у касі з прийому-видачі валюти працювали чи ОСОБА_6, чи ОСОБА_33 З приводу видачі коштів ОСОБА_7 в сумі 10000 доларів, то ОСОБА_4 йому сказала, що ОСОБА_7 буде знімати свої долари і щоб він підготував необхідні документи. Він оформив видатковий касовий ордер на необхідну суму, підписав його і відніс його в касу. Хто того дня працював у касі, він не пам'ятає.
		показаннями свідка ОСОБА_34, яка розповіла, що у 2003 р., вона працювала у касі з прийому-видачі валюти. їй було відомо, що ОСОБА_7, яка була подругою ОСОБА_4, зберігала у "Демарку" свої кошти у доларах на депозитному рахунку. В один з днів, це було весною, точну дату вона не пам'ятає, до неї в касу прийшла ОСОБА_4 Остання принесла з собою заяву на видачу вкладу від імені ОСОБА_7 на суму 10 тис. доларів і дала їй вказівку видати їй цю суму коштів. ОСОБА_4 також пояснила, що ОСОБА_7 власноручно підписала цю заяву і що вона зараз не може особисто забрати ці гроші, у зв'язку з чим попросила ОСОБА_31 забрати ці кошти, яка потім віддасть їх ОСОБА_7. Оскільки ця заява була оформлена належним чином і містила усі необхідні підписи, то вона видала ці кошти ОСОБА_31. Тим більше, що це була вказівка завідуючої відділенням, не виконати яку вона не могла. Чи передавала потім ОСОБА_31 ці гроші ОСОБА_7, вона не знає.
		По епізоду привласнення грошових коштів при оформлені кредиту ОСОБА_7 вина ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтверджується:
		-показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка розповіла, що у травні 2004 р., десь через рік після того, як з банку "Демарк" зникли її 10000 доларів, для її підприємницької діяльності їй був потрібен мікроавтобус. Вона тоді прийшла до ОСОБА_31 і сказала, щоб та їй або віддала її долари, або купила їй мікроавтобус. ОСОБА_4 погодилася на останнє, після чого узяла з каси 50 тис. грн., які віддала своєму заступнику ОСОБА_35. Про те, що ОСОБА_4 узяла ці гроші в касі без документів їй було відомо від самої ж ОСОБА_4 Хто був тоді касиром, вона не знає. Наступного дня вона з ОСОБА_35 поїхала у Чернігів, де у одному з автосалонів придбали на її ім'я мікроавтобус "Соболь". Після того, десь тижнів через два, ОСОБА_31 викликала її у банк і сказала, що до них їде якась ревізія, а у них у касі недостача. Через це ОСОБА_31 попросила її оформити на своє ім'я кредит на суму близько 50 тис. грн. та із заставою її мікроавтобуса "Соболь". За це ОСОБА_31 пообіцяла їй віддати 10 тис. доларів, які позичала у неї. ОСОБА_4 викликала ОСОБА_5, у якої в кабінеті вона підписала якісь незаповнені документи та просто чисті аркуші паперу. Потім, десь у вересні 2004 р., їй запропонували купити магазин № 4 по вул. 18-го Вересня, 6.25, в м. Прилуки. Вона порадилася з приводу цієї пропозиції з ОСОБА_31, яка їй сказала, щоб вона погоджувалася, а ОСОБА_31 їй допоможе і вони будуть там п працювати на пару, лише все оформлено буде на її ім'я. Після цього ОСОБА_31 їй дала з каси банку 67 тис. грн. як свій внесок за магазин. ОСОБА_36 узяла з каси без документів при ній. Касиром тоді була ОСОБА_6 Решту коштів для придбання магазину - 168 тис. грн., вона узяла в кредит у банку "Аваль". Перед цим, ще перед купівлею магазину, вона, ОСОБА_36 та ОСОБА_15 їздили у Київ для купівлі обладнання до магазину. ОСОБА_4 ще сказала їй, що узяла у банку 42 тис. грн. для цього. ОСОБА_30 разу вони скупилися на суму близько 3200 грн. Потім вона поїхала на море, куди їй подзвонила ОСОБА_30 і сказала, що на решту коштів вони купили кондиціонери, меблі та тюль. Потім, через деякий час після придбання магазину, ОСОБА_30 у розмові з нею сказала, що потрібно владнати документи про отримання нею грошей. Вийшло, що у неї був борг 6000 грн. ще з одного кредиту, 30000 грн., які вона брала для придбання автомобіля, десь близько 46-47 грн. за придбання "Соболя", 67000 грн., які ОСОБА_30 їй давала на придбання магазину, і 42000 грн., які, як сказала ОСОБА_30, вона узяла в банку на її ім'я для придбання обладнання в магазин, хоча фактично останніх двох сум вона у банку не брала, а їх дала їй особисто ОСОБА_30. Загалом вийшло близько 200000 грн., які ОСОБА_30 розбила на два кредити по 100 тис. грн. - один на її ім'я, другий на ім'я її сина. За ці кредити вона також підписала якісь порожні документи, які саме - вона вже не пам'ятає;
		-протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, під час якої остання підтвердила той факт, що ОСОБА_4 брала у касі, де працювала ОСОБА_6, грошові кошти великими сумами без будь-яких документів;
		-показаннями ОСОБА_5, даними нею в якості свідка по даному епізоду, яка розповіла, що з приводу кредиту від 07.05.2004 р., то вона пам'ятає, що була розмова про те, що ці гроші в сумі близько 47 тис. грн. видавалися ОСОБА_7 для придбання нею мікроавтобусу. Потім до даного кредиту були внесені зміни, у зв'язку з чим сума кредиту була збільшена до 100 тис. грн. Наскільки вона тоді зрозуміла, то оскільки ОСОБА_4 неодноразово видавала ОСОБА_7 гроші з каси готівкою без усяких документів, збільшення суми кредиту необхідно було для того, щоб перекрити усі ці суми, що видавалися в борг. ОСОБА_9 цього, оскільки цього кредиту не вистачало для перекриття цих сум, в той же період, коли ОСОБА_7 була збільшена сума кредиту, був оформлений кредит на ім'я її сина - ОСОБА_11 на суму 100 тис. грн. Даний кредит ОСОБА_7 погасила за рахунок коштів від продажу магазину;
		По епізоду привласнення грошових коштів при оформлені кредиту ОСОБА_8 вина ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтверджується:
		-показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка розповіла, що у вересні 2004 р. вона узяла кредит у банку "Демарк" м. Прилуки. Потім, десь у серпні 2005 р. вона зрозуміла, що усю суму відразу не зможе виплатити. Через це ОСОБА_5, яку вона знала і раніше, сказала їй, що можна продовжити строк дії кредиту, але потрібен поручитель з довідкою про зарплату. Вона поговорила про це зі своєю мамою - ОСОБА_37, і та погодилася виступити поручителем. Оскільки мама проживає у ІНФОРМАЦІЯ_7, то вона їй передала довідку про зарплату, паспорт та ідентифікаційний код. ОСОБА_9 цього, ОСОБА_5 сказала, що потрібна довідка про її зарплату.
		ОСОБА_12 вона на той час не працювала і сказала про це ОСОБА_5, на що та відповіла, що це не проблема і вона якось це питання вирішить. Також вона ще сказала ОСОБА_5, що її мати зараз не приїхала, але якщо потрібно, то мати приїде. ОСОБА_38 сказала, що сама все владнає. Вона тоді ще сказала ОСОБА_38, що їй потрібен кредит на суму 2000 грн. і вони разом вирахували з цієї суми графік погашення кредиту. В той же день вона подала у банк копії материних документів і ОСОБА_38 сказала прийти їй через кілька днів. Коли вона прийшла у банк наступного разу, це було десь у вересні 2005 р., співробітник кредитного відділу ОСОБА_39 став з нею оформляти документи по новому кредиту. Зміст нового кредитного договору вона не читала, лише підписала його, але була впевнена, що там вказана сума в 2000 грн., оскільки саме на цю суму вона домовлялася з ОСОБА_38 і саме з цієї суми разом з ОСОБА_26 вираховували графік погашення кредиту. ОСОБА_36 у касі вона не отримувала, оскільки ОСОБА_38 сказала, що за рахунок цих нових коштів буде погашено попередній кредит. Таким чином, у документах про отримання готівки вона свій підпис не ставила. Після того вона кілька місяців щомісяця виплачувала цей новий кредит. Потім, десь у травні 2006 р., коли вона прийшла сплачувати кредит, їй повідомили, що у неї кредит не 2000 грн., а 5000 грн. Вона тоді пішла до ОСОБА_4 Та викликала ОСОБА_38, яка сказала, що це вона дописала до мого кредиту ще 3000 грн. для себе. При цьому ОСОБА_38 сказала, що вона про це говорила в день оформлення кредиту, хоча про це в той день розмови не було. ОСОБА_12 тоді ОСОБА_38 запевнила, що вона сама сплатить ці 3000 грн. і відсотки по ним. Потім вона сплачувала свій кредит, з розрахунку суми кредиту в 2000 грн., і у вересні 2006 року ці 2000 грн. виплатила повністю. ОСОБА_12 після того, в один з днів її викликали у банк співробітники служби безпеки "Демарку", які повідомили, що за нею числиться ще 3000 грн. боргу, які, як сказала ОСОБА_38, вона взяла на себе. Після того вона неодноразово бачила ОСОБА_38, у якої вимагала відшкодування тих грошей. ОСОБА_38 кожного разу все обіцяла відшкодувати, але до цього часу нічого не відшкодувала.
		-показаннями свідка ОСОБА_37, яка розповіла, що у м. Прилуки проживає її дочка - ОСОБА_8. У вересні 2005 р. до неї подзвонила дочка і повідомила, що буде брати кредит у банку "Демарк" м. Прилуки для погашення попереднього кредиту, але для цього необхідний поручитель, і попросила її виступити ним. Вона погодилася. Дочка сказала, що за словами працівників банку її присутність при оформленні кредиту не обов'язкова, тому вона автобусом передала дочці у Прилуки свій паспорт, ідентифікаційний код та довідку з роботи про зарплату. Через кілька днів дочка передзвонила їй і сказала, що кредит їй оформили, після чого передала їй назад її документи. Після того вона про той кредит нічого не знала, але восени 2006 р. від дочки дізналася, що при оформленні кредиту одна з працівниць банку - ОСОБА_5, самостійно, без відома дочки, узяла ще 3000 грн. для себе. Однак, строк виплати кредиту минув, а ОСОБА_5 свої 3000 грн. не виплатила. Дочка неодноразово дзвонила і ходила до цієї ОСОБА_5, щоб та відшкодувала ті гроші, але вона весь час лише обіцяла це зробити, а борг так і не погасила. Через цей борг їх кілька разів викликали у банк "Демарк" м. Чернігова, а потім - у 2007 р., через суд зобов'язали виплатити ті 3000 грн. і пеню на цю суму, що наросла за прострочений період. ОСОБА_12 документи по тому доччиному кредиту вона не підписувала, бо в день підписання цього договору і договору поруки вона перебувала на роботі в Чернігівській районній лікарні, про що є відповідна довідка.
		показаннями свідка ОСОБА_20, який розповів, що в період з травня 2004 р. по листопад 2006 р. працював у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді економіста. У його обов'язки на той час входило кредитування фізичних осіб. Десь у 2005 р. він оформляв кредит на ім'я ОСОБА_8. У неї у 2004 р. вже був один кредит, на 2000 грн., який вона не погасила, і брала цей кредит, щоб погасити попередній. Вона до неї прийшла разом з ОСОБА_5, яка була, як він зрозумів, її знайомою. Обговоривши усі деталі, ОСОБА_8 залишила йому необхідні документи і вони з ОСОБА_5 вийшли з кабінету. Через кілька хвилин ОСОБА_5 повернулася і сказала, щоб він оформляв кредит на суму не в 2000 грн., а в 5000 грн. Він, оскільки вирішив, що це обговорено з ОСОБА_8, погодився і оформив необхідні документи на цю суму. Що стосується довідки про зарплату ОСОБА_8, то він не пам'ятає, хто її йому приніс - чи сама ОСОБА_8, чи ОСОБА_5. Оскільки на той час на 5000 грн. кредиту був необхідний поручитель, то ним по цьому кредиту мала виступати мати ОСОБА_8. ОСОБА_38 йому сказала, щоб він їй дав договір поруки, а вона сама його підпише у матері ОСОБА_8. Він їй дав цей договір, який вона через кілька днів повернула вже підписаним. Що стосується видачі готівки по цьому кредиту, то з ОСОБА_8 у касу банку він не ходив, а віддав заяву на видачу готівки на руки, але кому - чи ОСОБА_8, чи знову ОСОБА_38, він не пам'ятає. Ще через деякий час він від ОСОБА_38 дізнався, що з кредитних коштів ОСОБА_8 вона узяла собі 3000 грн. Через це ОСОБА_38 сказала йому, щоб він ОСОБА_8 нараховував відсотки і сплату по кредиту, виходячи з суми 2000 грн., а 3000 грн. вона погасить сама. Він так і зробив. ОСОБА_12 коли пройшов термін по цьому кредитному договору, то виявилося, що ОСОБА_38 свої 3000 грн. невиплатила. Потім вона при ньому призналася ОСОБА_8, що узяла собі ті гроші, але пообіцяла їй, що поверне їх.
		-показаннями ОСОБА_5 по даному епізоду, даними нею в якості свідка, підозрюваної та обвинуваченої, яка розповіла, що у "Демарку" отримувала кредит ОСОБА_8, яка у 2004 р. узяла 2000 грн. на рік, але після того як рік пройшов, взяла ще один кредит для погашення попереднього кредиту. На той момент їм у банку для того, щоб погасити один з попередніх кредитів, не вистачало 3000 грн. і ОСОБА_12 дала їй вказівку їх знайти. ОСОБА_30 через це з відома ОСОБА_30 вона попросила ОСОБА_8 оформити на себе кредит не на 2000 грн., а на 5000 грн., щоб 3000 грн. ОСОБА_8 віддала їй, сказавши що погасить їх самостійно. На той час для отримання кредиту на суму 5000 грн. вже необхідний був поручитель, яким мала виступати мати ОСОБА_8. Мати, наскільки вона пам'ятає, для підписання документів не приїжджала, принаймні вона її не бачила. Хто розписувався за матір ОСОБА_8 у договорі поруки, вона не знає. З кредитних коштів ОСОБА_8 2000 грн. пішло на погашення першого її кредиту, а решта - 3000 грн., на погашення чийогось попереднього кредиту.
		-показаннями ОСОБА_6 по даному епізоду, даними нею в якості обвинуваченої, яка розповіла, що кредитною комісією було прийнято рішення про видачу кредиту ОСОБА_8 Вона не входила до складу кредитної комісії і в прийнятті рішення не приймала участі. При отриманні готівки в сумі 5000 грн. по кредиту ОСОБА_8 була присутня тільки ОСОБА_5, яка їй і надала видатковий касовий ордер з підписами і пояснила, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 не може прийти до банку, а потрібно погасити кредит, ОСОБА_8 попросила її здійснити ці платежі і отримати решту коштів, які вона передасть ОСОБА_8
		-речовими доказами - оригіналами документів з кредитної справи ОСОБА_8,
		По епізоду привласнення грошових коштів ОСОБА_7 у 2006 р. вина ОСОБА_4 підтверджується:
		 
		-показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка розповіла, що у квітні 2006 р., вона продала належний їй магазин по вул. 18-го Вересня, 6.25, в м. Прилуки, оскільки у неї були великі борги. Магазин вона продала за 385 тис. грн., з яких 200 тис. грн. пішло на погашення кредиту у банку "Аваль", а 185 тис. грн. призначалися для погашення кредитів у "Демарку". ОСОБА_36 в "Аваль" та "Демарк" вносив покупець магазина - ОСОБА_23. У "Авалі" проблем ніяких не було, а у "Демарку" виявилося, що на рахунок погашення кредитів пішло лише 142 тис. грн., з яких був повністю погашений кредит сина та відсотки по ньому і відсотки по її кредиту. За решту грошей - 43 тис. грн., ОСОБА_36 сказала, що їх позичила, бо комусь винна, і сказала, що їх згодом поверне і сама внесе їх на рахунок погашення її кредиту. Вони ще з нею склали графік про погашення її кредиту - близько 5 тис. грн. щомісяця. Таким чином у неї мало залишитися боргу близько 57 тис. грн. Однак, як з'ясувалося згодом, ОСОБА_36 так і не віддала ті 43 тис. грн. У розмові з ОСОБА_36 остання сказала тепер, що ніяких грошей не брала.
		-показаннями свідка ОСОБА_23, який розповів, що замається підприємницькою діяльністю разом із своєю дружиною ОСОБА_40. У квітні 2006 р. він від знайомих дізнався, що в м. Прилуки, по вул. 18-го Вересня, продається магазин., який на той момент належав ОСОБА_7, яку він раніше не знав. Він вирішив укласти гроші в цей магазин і придбати його. При зустрічі з ОСОБА_7 вони домовились за ціну в 385000 грн. ОСОБА_7 сказала, що ці гроші їй потрібні для погашення кредитів. Він ще потім перевірив у банку "Аваль" і дійсно з'ясувалося, що цей магазин перебуває у заставі і в найближчі дні, якщо ніхто не погасить кредит, магазин буде виставлений на аукціон. Через це ОСОБА_7 хотіла якнайскоріше продати цей магазин. 27.04.2006 р. він з дружиною і ОСОБА_7 поїхали до нотаріуса для оформлення купівлі-продажу магазину. Магазин планувалося оформити на його дружину. ОСОБА_9 них, там була присутня ОСОБА_4, але чому - він не знає. Після підписання договору він вніс частину грошей за магазин, 200000 грн., в банк "Аваль" на рахунок ОСОБА_7 Оскільки на той момент у нього не вистачало коштів, він домовився внести решту наступного дня, коли він мав їх отримати. Він ще запропонував внести ці гроші в банк "Аваль", але вона відмовилася. Наступного дня, 28.04.2006 р., він приїхав у банк "Демарк". З собою він привіз гроші - 185000 грн. У кабінеті ОСОБА_4 він передав ці гроші останній, яка викликала потім касиршу та наказала останній внести гроші в касу. Хто це була за касирша, він не пам'ятає. Після цього він, ОСОБА_36 та касирша спустилися у касу. ОСОБА_31 касирша перерахувала гроші, сказавши, що сума внесена повністю. Він ще попросив дати йому квитанцію, але ОСОБА_31 чи касирша сказали, що оскільки гроші вносяться на рахунок ОСОБА_7, то і квитанція буде видана їй. Після того він з ОСОБА_31 знову поїхали до нотаріуса. ОСОБА_31 підтвердила, що усі гроші за магазин в банк "Демарк" внесені. Після того нотаріус завірила заяву про те, що ОСОБА_7 отримала від нього решту коштів. При ньому в той день ОСОБА_4 ОСОБА_7 ордер на гроші не віддавала. Після того вони роз'їхалися звідти. Вже
		згодом від співробітників міліції він дізнався, що внесені 185000 грн. на рахунок ОСОБА_7 надійшли не повністю.
		-показаннями свідка ОСОБА_34, яка розповіла, що в один з днів квітня 2006 р., точно коли вона не пам'ятає, вона працювала у касі з прийому кредитних коштів, підміняючи ОСОБА_6, якої десь не було. ОСОБА_30 до неї у касу прийшла ОСОБА_30, яка принесла пакет з грошима. Чиї це були гроші, вона на той момент не знала. Вона перерахувала ці кошти. У пакеті була велика сума грошей гривнями. Потім ОСОБА_30 дала їй чотири квитанції про сплату коштів по кредитах на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_11 і сказала внести по цим документам гроші з пакета в касу на погашення цих кредитів. Вона згідно цих документів внесла у касу необхідну суму грошей, що були у документах, але деяка частина грошей з пакета залишилася і їх забрала ОСОБА_30. ОСОБА_30 суму грошей, що залишилася, і яку забрала ОСОБА_30, вона не пам'ятає. Вже потім, коли вона звільнялася з "Демарку", то дізналася, що то були гроші ОСОБА_7 за проданий нею магазин. Що було далі з тими грошима, що забрала ОСОБА_30, вона не знає.
		По епізоду привласнення грошових коштів по кредиту ОСОБА_9 вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується:
		 
		-показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка розповіла, що оскільки кілька разів отримувала кредити у банку "Демарк" м. Прилуки, то вона добре знає ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У вересні 2005 р. вона у банку "Демарк" оформила документи на отримання кредиту в сумі 5000 грн., які власноруч підписала. При отриманні кредиту їй оформили графік погашення кредитних коштів, згідно якого їй щомісяця потрібно було сплачувати близько 500 грн., що вона кожен місяць і робила. В кінці липня 2006 р., перед виходом у відпустку, вона вирішила погасити решту кредиту. На той час їй залишилося сплатити близько 2314 грн. В той день, вона точно не пам'ятає яке це було число, у обідню перерву, з 13 до 14 години, вона з грошима пішла у банк "Демарк". З нею були ОСОБА_41, головний бухгалтер медичного закладу "Сервіс", та ОСОБА_42, старша медсестра МД "Сервіс". З ними вона працює хоча і в різних організаціях, але в одному будинку. Вона з ними йшла на базар, але сказала їм, що по дорозі їй потрібно зайти в "Демарк" погасити кредит, де їй залишилося сплатити близько 2300 грн. Вони погодилися сходити з нею. Коли вони прийшли у "Демарк", там також почалася обідня перерва і каси вже не працювали. Вона тоді вирішила зайти до ОСОБА_5 та передати їй гроші, щоб ОСОБА_5 після обіду внесла її гроші в касу. Таким чином вона поступала і раніше, і завжди ОСОБА_5 вносила гроші в касу. До ОСОБА_5 з нею пішли і ОСОБА_41 і ОСОБА_42. Зайшовши у кабінет до ОСОБА_5, вона сказала тій, що із завтрашнього дня вона - у відпустці і буде їхати на море. Через це вона попросила її сплатити у касу решту кредиту з тих грошей, що вона принесла. ОСОБА_5 погодилася. У присутності усіх перерахованих осіб вона вийняла з гаманця гроші, які зразу ж перерахувала. ОСОБА_30 суму грошей вона вже не пам'ятає, але це була якраз сума, необхідна для погашення кредиту. Це було десь 2314-2317 грн., різними купюрами і круглою сумою, без копійок. ОСОБА_5 узяла гроші, скріпила скріпкою і приколола до них аркуш паперу, де написала її прізвище. Ці гроші ОСОБА_5 поклала собі на стіл і запевнила, що все буде в порядку. Після того вони пішли звідти. Потім, коли вона вже приїхала з моря, вона передзвонила ОСОБА_5 і спитала, чи внесла та її гроші в касу і коли вона може забрати квитанції. ОСОБА_5 відповіла, що все нормально, квитанції про оплату лежать у неї на столі, і вона може забрати їх у будь-який час. Після того вона хотіла ці квитанції забрати, але так і не зайшла і не забрала. У вересні 2006 р. ОСОБА_5 звернулася до неї з проханням оформити на своє ім'я кредит для неї, оскільки у неї були якісь проблеми, які саме вона не уточнювала. Вона відмовилася, оскільки їй згодом самій треба було оформляти кредит. Після того, у листопаді 2006 р., вона вирішила ще раз узяти кредит у банку "Демарк". Прийшовши до банку і зайшовши до ОСОБА_4 за резолюцією, остання запитала у неї, чи погашені її попередні кредити. Вона відповіла, що - погашені, оскільки гроші вона вносила вчасно, і ОСОБА_5 її запевнила, що і останнього разу внесла гроші в касу. Після цього ОСОБА_30 надала дозвіл на отримання кредиту і вона отримала гроші. Потім, у грудні 2006 р., десь перед ОСОБА_43 роком, до неї подзвонили працівники служби безпеки банку "Демарк", які запропонували їй прийти до них у банк. Прийшовши туди, вона дізналася, що гроші в сумі близько 2314 грн., які вона передавала ОСОБА_5, у касу так і не надходили і на її ім'я значиться непогашений кредит 2005 р. Після того вона намагалася знайти ОСОБА_5, але домашній та мобільний телефони не відповідали. Ще згодом її мама їздила до ОСОБА_5 на роботу і говорила з нею. По словам матері ОСОБА_5 визнала факт того, що не віддала гроші в касу, і пояснила, що віддала їх ОСОБА_30.
		-показаннями свідка ОСОБА_41, яка розповіла, що працює у ТОВ "Сервіс" на посаді бухгалтера. Також у цьому товаристві працює ОСОБА_42, яка перебуває на посаді старшої медсестри. ОСОБА_9 цього, у одному з ними будинку знаходиться ТОВ "Паритет", де працює ОСОБА_9. Оскільки вони працюють у одному приміщенні, то у них трьох товариські стосунки між собою. Через те, що вона постійно спілкувалася з ОСОБА_9, то їй було відомо, що
		остання у банку "Демарк" узяла у 2005 р. кредит на суму 5000 грн. Погашала вона цей кредит кожен місяць. Потім, десь в кінці липня 2006 р. ОСОБА_9 сказала, що хоче повністю погасити той кредит одним внеском, збираючись виплатити суму трохи більшу 2000 грн. В той день, у обідню перерву, з 13 до 14 години, вони утрьох з ОСОБА_9 та ОСОБА_42, збиралися йти у місто. ОСОБА_9 сказала, що по дорозі зайде у "Демарк" віддасть гроші за кредит і попросила сходити з нею. Чи перераховувала ОСОБА_9 гроші на роботі, вона не пам'ятає. Вони з ОСОБА_42 пішли з нею. Коли вони прийшли у "Демарк", то там також була обідня перерва і каси були закриті. ОСОБА_44 сказала, що зайде до ОСОБА_5, яка працює у "Демарку", та віддасть гроші їй, як вона робила і раніше. ОСОБА_5 вона також знає по роботі. Вони з ОСОБА_42 пішли з ОСОБА_44. Коли вони зайшли у кабінет, то побачили ОСОБА_5. Вона з ОСОБА_42 залишилися стояти при вході в кабінет, а ОСОБА_44 пішла до ОСОБА_5. ОСОБА_44 привіталася та пояснила, що хоче погасити решту кредиту одним внеском, для чого принесла необхідну суму грошей, але каса закрита. Після цього ОСОБА_44 попросила ОСОБА_5 залишити ці гроші їй, щоб та сама після обіду внесла гроші в касу. ОСОБА_45 погодилася, сказавши, що все зробить. Після цього ОСОБА_44 дістала гроші та передала їх ОСОБА_45. Чи перераховувала ОСОБА_45 ці гроші, вона не пам'ятає. ОСОБА_5 їх поклала тоді, здається, на стіл, після того вони пішли звідти. Вже пізніше, десь в кінці 2006 р., вона від ОСОБА_44 дізналася, що ОСОБА_45 ті гроші, що давала їй ОСОБА_44, в касу банку не внесла, а залишила собі.
		-показаннями свідка ОСОБА_42, яка підтвердила показання ОСОБА_9 та ОСОБА_41, і дала аналогічні свідчення.
		-показаннями ОСОБА_5 по даному епізоду, даними нею в якості свідка, підозрюваної та обвинуваченої, яка розповіла, що у 2006 р., влітку, до неї прийшла ОСОБА_9, її знайома. Остання брала кредит у банку „Демарк", і того дня вирішила погасити решту кредиту одним внеском. ОСОБА_12 на той момент каса банку була закрита на обід і ОСОБА_9 попросила її внести в касу ці гроші після обіду. ОСОБА_9 їй дала гроші в сумі близько 2300 грн. Потім, того ж дня, у розмові з ОСОБА_12 вона сказала, що по одному з кредитів у банку не сплачені відсотки і що у неї на руках є 2300 грн., які принесли в рахунок погашення кредиту. ОСОБА_30 дала вказівку витратити гроші ОСОБА_9 на погашення відсотків по іншому кредиту, сказавши, що згодом погасимо і кредит ОСОБА_9. Цього разу вона також гроші витрачала лише на погашення інших кредитів, собі нічого не залишала.
		По епізоду привласнення грошових коштів при оформлені кредиту ОСОБА_13 вина ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтверджується:
		 
		-показаннями свідка ОСОБА_13, який розповів, що в кінці 2005 р. він працював на станції техобслуговування по вул. Костянтинівській, власником якої був приватний підприємець ОСОБА_46. В один з днів ОСОБА_46 у розмові з ним попросив дати йому документи для того, щоб ОСОБА_46 узяв на його ім'я кредит у банку "Демарк" на суму близько 5000 грн. Як пояснив ОСОБА_46, йому були потрібні на той час гроші, щоб сплатити оренду. ОСОБА_46 пообіцяв, що кредит погасить сам, а від нього необхідно лише надати йому копію паспорта та ідентифікаційного коду. Він погодився з пропозицією ОСОБА_46 і потім віддав йому копії необхідних документів. Десь через рік, в кінці 2006 р., точно коли він не пам'ятає, ОСОБА_46 сказав йому, що кредит на його ім'я погасив. Після того, десь через два місяці його і ОСОБА_46 викликали у Прилуцький відділ СБУ. ОСОБА_31 він дізнався, що у банку "Демарк", крім кредиту, який оформляв ОСОБА_46, на нього був оформлений ще один кредит. Для нього це було новиною, він ще спитав у ОСОБА_46 у чому справа, а той йому пояснив, що у банку "Демарк" якась жінка робила з кредитами якісь махінації і це мабуть її рук діло. Як її прізвище, він не знає, а ОСОБА_46 казав тоді лише її ім'я, але його він вже забув. Так мабуть воно і було, оскільки він жодного разу у банку "Демарк" м. Прилуки не був і ніяких документів, в тому числі кредитних договорів і різних заяв, не підписував. У пред'явлених йому заявах на отримання готівки він не розписувався, і хто у них поставив за нього підписи, він не знає. Ще згодом до нього додому приходила якась жінка, яка представилася касиром банку "Демарк". Вона сказала, що йому потрібно прийти до банку, щоб звірити його підпис з підписами, що стоять на документах по кредитах, оформлених на його ім'я. ОСОБА_12 він відмовився, сказавши, що там ніде не підписувався і йти нікуди не буде. Потім вона пішла і після того його з банку "Демарк" більше не турбували. Оскільки цими кредитами йому ніяких збитків не було заподіяно, то претензій до банку "Демарк" і до його працівників він не має.
		показаннями свідка ОСОБА_46, який розповів, що займається підприємницькою діяльністю. Оскільки у нього розрахунковий рахунок відкрито у банку "Демарк" м. Прилуки, і він там брав кілька разів кредити, то у зв'язку з цим знає ОСОБА_5, яка працювала у кредитному відділі банку. Десь в кінці 2005 р. при зустрічі з ОСОБА_5, вона його попросила позичити їй гроші в сумі 3200 грн. Як вона пояснила, їй щось потрібно було купити з одягу до ОСОБА_43. На той час він їй таких грошей позичити не міг, про що і сказав їй. ОСОБА_30 вона попросила знайти якогось чоловіка, щоб оформити на його ім'я кредит, а вона цей кредит погасить сама. Він тоді поговорив з цього приводу з ОСОБА_13, який працював на той час на моїй СТО слюсарем. Як вінйому пояснив необхідність отримання цього кредиту, він не пам'ятає. ОСОБА_13 " ^ вся оформити на своє ім'я кредит на таку суму. Як і просила ОСОБА_5, він у ОСОБА_13 копії паспорта і ідентифікаційного коду, які віддав ОСОБА_5. Вона йому на той час нічого не : в рила з приводу того, коли ОСОБА_13 повинен прийти підписати кредитний договір. Пройшов деякий час, а ніхто ОСОБА_13 не викликав у банк. Він ще подумав, що необхідність в отриманні на його ім'я кредиту відпала. ОСОБА_12 десь через рік після того при зустрічі з ОСОБА_5 остання йому сказала, що кредит на ім'я ОСОБА_13 вона погасила. Він тоді це саме сказав і ОСОБА_13. Ще через деякий час до нього подзвонила ОСОБА_5, яка сказала, що ОСОБА_13 необхідно прийти у банк підписати якісь документи. Він ще подумав, що якщо ОСОБА_13 відразу не викликали у банк для підпису, то мабуть його викликають зараз. ОСОБА_12 оскільки у нього на той час були певні проблемі у підприємницькій діяльності, то він забув передати ОСОБА_13 це. Через кілька днів він дізнався, що ОСОБА_5 звільнили з банку за якісь махінації. Ще трохи згодом він довідався, що на ім'я ОСОБА_13 без його відома у 2006 р. був відкритий ще один кредит на 3500 грн. Оскільки ОСОБА_13 про цей кредит нічого не знав і нічого не підписував, то він йому сказав, щоб той нікуди не ходив більше і нічого не підписував з цього приводу, оскільки до нього вже з банку приходив касир з проханням підписати якісь документи. Також десь в той же час ОСОБА_6, касир "Демарку", подзвонила до нього і запропонувала зустрітися. Він погодився. На зустрічі вона була з колишньою завідуючою "Демарку" ОСОБА_4. У розмові ОСОБА_6 сказала йому, що вона позичить десь гроші і дасть йому, щоб він розрахувався по кредиту ОСОБА_13. Він відповів, що якщо вона йому дасть гроші, то він кредит погасить, але своїх грошей давати не буде. ОСОБА_12 в подальшому ОСОБА_6 так грошей і не дала. Вже згодом, коли їх з ОСОБА_13 викликали у Прилуцький відділ СБУ, там їм показали документи про ніби-то отримання ОСОБА_13 готівки, і там підписи були проставлені не ОСОБА_13. ОСОБА_5 документи щодо роботи у нього ОСОБА_13 для оформлення нею кредиту на його ім'я він надавав лише один раз, у 2005 р. З приводу цього кредиту ОСОБА_5 у 2006 р. йому сказала, що погасила кредит своєчасно. Більше ОСОБА_5 він ні своїх документів, ні документів ОСОБА_13 не давав. Чи були у другому кредиті ОСОБА_13 документи, видані ним, він не знає. А якщо були, то звідки вони там взялися, він не знає. Можливо, ОСОБА_5 узяла їх з першої кредитної справи ОСОБА_13. Принаймні іншим він це пояснити не може.
		-показаннями свідка ОСОБА_47, яка розповіла, що у листопаді 2006 р., до неї підійшла ОСОБА_5, яка сказала їй, що потрібно переоформити кредит на ім'я ОСОБА_13, термін сплати по якому виходить у листопаді 2006 р., а він не встиг його вчасно погасити. Самого ОСОБА_13 у неї не було, приходила за нього просити ОСОБА_5. Остання ж принесла і його документи - копії паспорта і ідентифікаційного коду, а також довідку з якогось ПП про його зарплату. Також ОСОБА_5 надала їй документи щодо поручителя по цьому новому кредиту. Поручителем в даному випадку був ПП Осипчук. Після оформлення кредитних документів вона їх усі, в тому числі і два екземпляри заяви на отримання готівки, передала ОСОБА_5, щоб та їх підписала у ОСОБА_13. Десь в цей же період, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 звільнили з банку. Щоб ОСОБА_5 їй повертала ці документи, вона не пам'ятає, хоча ОСОБА_5 стверджує, що їх їй повертала вже підписаними. Наскільки вона пам'ятає, ОСОБА_5 вже після свого звільнення принесла у касу банку лише дві заяви на видачу готівки, які були підписаними від імені ОСОБА_13, але підписи були не схожі один на одного. Де потім поділася кредитна справа ОСОБА_13, вона не знає, оскільки доступ до кредитних справ має практично кожен співробітник банку. Хоча, якщо припустити, що ОСОБА_5 їй не повертала документи по ОСОБА_13, то цим якраз і пояснюється відсутність цієї кредитної справи, бо ті документи, що вона їй давала, якраз і складають кредитну справу.
		-показаннями ОСОБА_5 по даному епізоду, даними нею в якості свідка, підозрюваної та обвинуваченої, яка розповіла, що у квітні 2005 р. у банку виникла необхідність погасити недостачу у касі банку. Що це була за недостача, вона не знає, оскільки тоді була на лікарняному. Чи фігурувала ця недостача у бухгалтерських документах, вона не знає. Коли вона вийшла на роботу, ОСОБА_4 дала їй вказівку знайти позичальника і за рахунок його кредитних коштів закрити цю недостачу, оскільки мала приїхати якась перевірка. Частину цієї недостачі покрили за рахунок кредиту ОСОБА_18, але залишилося ще трохи більше 3000 грн. Потім, у листопаді, у банку вона зустрілася з ОСОБА_46, якого знала як клієнта банку. Вона попросила його оформити на себе кредит, щоб гроші він віддав їй. Йому вона дійсну необхідність у грошах також не говорила. Він відмовився, тому вона спитала у нього, чи немає у нього серед робочих когось, хто б погодився оформити на себе кредит. Він через кілька днів сказав їй, що один з його робітників - ОСОБА_13, згоден на оформлення кредиту. Потім ОСОБА_46 передав їй документи ОСОБА_13, на підставі яких хтось з економістів сформував кредитну справу, гроші по якому з каси не знімалися, а пішли на закриття недостачі у касі. На момент оформлення кредитної справи усі документи у ній від імені ОСОБА_13 не були підписаними. Хто потім підписав їх, і як це пройшло по касі, вона не знає. Потім, у листопаді 2006 р., коли закінчувався термін по кредиту
		ОСОБА_13 від 2005 р., виникла необхідність у переоформленні цього кредиту ще на рік щоб минулорічний його кредит не значився простроченим. ОСОБА_30 вона за вказівкою ОСОБА_30 узяла необхідні документи ОСОБА_13 з минулого кредиту і віддала економісту ОСОБА_47 для оформлення. Потім, коли документи по кредиту були готові, вона узяла у ОСОБА_47 заяви на отримання готівки у 2-х екземплярах, які віднесла у касу. На той момент ці заяви від імені ОСОБА_13 знову були не підписаними, оскільки сам ОСОБА_13 у банк з цього приводу не приходив. Потім хтось з економістів, який був відповідальний за попередній кредит ОСОБА_13, виписав : " касовий ордер на погашення того кредиту, після чого вона ці документи віднесла у касу, щоб перекинути гроші з рахунка на рахунок. У касі тоді працювала ОСОБА_6 Остання щось з приводу того, що ці документи не підписані ОСОБА_13, але вона пояснила, що ОСОБА_30 усе владнає. Хто потім підписував за ОСОБА_13 ці документи і звідки на одній заяві узявся підпис ОСОБА_30 в графі "Підпис отримувача", вона не знає. ОСОБА_24 кредитна справа ОСОБА_13 за 2006 р. зникла з банку і де вона знаходиться на даний час, вона не знає.
		-показаннями ОСОБА_6 по даному епізоду, даними нею в якості підозрюваної та обвинуваченої, яка пояснила, що щодо по кредиту ОСОБА_13 у 2006 р.. т; відбувалося перед самим звільненням ОСОБА_24 і ОСОБА_5. В один з днів у листопаді 2006 р., це була п'ятниця, до неї прийшла ОСОБА_5, яка принесла з собою 2 примірники заяви на видачу готівки від імені ОСОБА_13 на суму 3500 грн. і прибутковий касовий ордер на внесення 3200 грн. в рахунок погашення кредиту цього ж ОСОБА_13, але за минулий рік. На той момент заяви на видачу готівки були ОСОБА_13 не підписані, лише у одній з них у графі "Підпис позичальника" був проставлений підпис ОСОБА_4 ОСОБА_24 там розписалася, вона не знає, але якщо на документі був її підпис, то це означало, що та дає дозвіл на видачу кредиту. Тому вона прийняла у ОСОБА_5 документи, причому у касі залишила заяву від імені ОСОБА_13, яка була підписана ОСОБА_24, а іншу, не підписану, забрала ОСОБА_5, сказавши, що підпише її у ОСОБА_13. Після того вона перерахувала ту суму грошей на рахунок погашення попереднього кредиту ОСОБА_13. При цьому різницю між вказаними сумами, близько 300 грн., забрала ОСОБА_5. Після того, у наступний понеділок, ОСОБА_5 передала їй кимсь інший екземпляр заяви на видачу готівки від імені ОСОБА_13. Ця заява була підписаною, але підпис був такий, наче за ОСОБА_13 підписувався хтось інший. Через це вона вирішила поїхати до ОСОБА_13 додому, щоб дізнатися у нього, чи дійсно він в курсі цього кредиту. ОСОБА_13 знав, що на нього оформляли кредит, але думав, що він давно погашений і здивувався, коли вона йому сказала, що на нього оформлений новий кредит. Через це вона йому сказала, щоб він прийшов наступного дня в "Демарк" розібратися за цей кредит, але він так і не прийшов. При зустрічі з ОСОБА_13 вона його ніяких документів не просила підписувати.     ОСОБА_9 цього, через деякий час, вона вирішила погасити кредит ОСОБА_13, щоб потім до неї не було питань від банку. Вона попросила ОСОБА_46, у якого працював ОСОБА_13, щоб він прийшов у банк. Він погодився. Вона тоді сказала ОСОБА_46, що дістане гроші, з яких він щоб погасив кредит ОСОБА_13. Він погодився. ОСОБА_12 згодом, коли вона дізналася, що ОСОБА_5 наоформляла багато кредитів, то вирішила, що хай ОСОБА_5 сама з цим розбирається.
		речовими доказами - заявами на отримання готівки по кредиту ОСОБА_13, які підписані не ОСОБА_13
		висновком почеркознавчої експертизи № 104 від 26.03.2008 р., згідно якого підписи у двох екземплярах заяви на отримання готівки на ім'я ОСОБА_13 від 17.11.2006 р. на суму 3500 грн. виконано не ОСОБА_13, а іншою особою.
		По епізоду використання завідомо підроблених документів по епізоду оформлення кредиту на ім'я ОСОБА_48 вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується: Наведеними вище:
		показаннями потерпілої ОСОБА_8, показаннями свідка ОСОБА_37, показаннями свідка ОСОБА_20,
		-показаннями ОСОБА_5 по даному епізоду, даними нею в якості підозрюваної та обвинуваченої.
		-показаннями свідка ОСОБА_49, який розповів, що десь з 2000 р. до березня 2005 р. він працював на посаді голови правління ВАТ "Племзавод Білорічицький". ОСОБА_9 цього, паралельно з цим, десь з 2001 по 2003 р., по сумісництву він працював директором філії "Племзавод Білорічицький" ТОВ "Інтерагросервіс". Також на останній посаді він працював кілька місяців у 2004 р. За час роботи у філії печатки цього підприємства весь час знаходилися у нього або у бухгалтера. Після того як він звільнився з філії, він ці печатки передав, здається, ОСОБА_50, якого начебто призначили директором філії після нього, хоча ще з 2004 р. філія як підприємство вже виробничої діяльності не здійснювало. В подальшому, наскільки йому відомо, печатки були передані ліквідатору підприємства. Це було, здається, в кінці 2006 р. чи на початку 2007 р. На момент його звільнення звідти у штаті філії залишилось всього кілька чоловік.Хто саме залишався, він вже не пам'ятає. За час його роботи у філії "Племзаь і "Інтерагросервіс" така особа як ОСОБА_51 чи ОСОБА_42 працювала. Поки він там робив, то він не пам'ятає, щоб філія комусь видавала довідку про зарплату для отримання кредиту. У пред'явленій йому довідці про зарплату на ім'я ОСОБА_8 хоча і написано його прізвище, але підпис виконаний не ним. І, якщо брати до уваги ця довідка була використана у 2006 р., то він в цей час вже працював у Прилуцькій райдержадміністрації і доступ до печаток філії "Племзавод Білорічицький" ТОВ "Інтерагросервіс" не мав. Хто видавав цю довідку і коли і з якою метою, він не знає.
		-показаннями свідка ОСОБА_52, яка розповіла, що на даний час пенсії. До цього, до 2004 р., вона працювала у ВАТ "Племзавод Білорічицький" зоотехніком. цього, на неї було покладено обов'язки ведення кадрової роботи. Раніше, до 1996 р., їх підприємство називалося просто "Племзавод Білорічицький", а потім його реорганізували у ВАТ. За час П р:с<: вона знає, що іноді працівники брали довідки про свою зарплату. ОСОБА_12 вона цим не займ^ а.- а видавала їх бухгалтерія. За час своєї роботи вона працівників з прізвищем ОСОБА_51 . пам'ятає. У пред'явленій їй довідці про зарплату ОСОБА_51 хоча і вказано її прізвище. од: підпис виконаний не нею. Хто складав цю довідку і хто підписував, вона не знає. Тим більше, шо такого підприємства як "Племзавод Білорічицький" вже давно не існує.
		Речовим доказом - довідкою про зарплату ОСОБА_51, видану від імені "Племзаводу Білорічицького". Т. 2 а.с. 16
		По епізоду службового підроблення з боку ОСОБА_4 під час оформлення кредиту на ім'я ОСОБА_13 вина ОСОБА_4 підтверджується неведеними вище: показаннями ОСОБА_13,
		-показаннями ОСОБА_4 по даному епізоду, даними нею в якості свідка, підозрюваної та обвинуваченої.
		-показаннями ОСОБА_5 по даному епізоду, даними нею в якості свідка, підозрюваної та обвинуваченої.
		-показаннями ОСОБА_6 по даному епізоду, даними нею в якості свідка, підозрюваної та обвинуваченої.
		речовим доказом - копією наказу ВАТ "Банк Демарк" від 11.08.2006 р., згідно якого було тимчасово припинено повноваження ОСОБА_4 щодо підписання документів стосовно кредитування населення. Т. З а.с. 98
		речовим доказом - оригіналом заяви на видачу готівки від 17.11.2006 р. на суму 3500 грн. на ім'я ОСОБА_13, у якій у графі "Отримувач" від імені ОСОБА_13 проставлено підпис ОСОБА_4     Т. 2 а.с. 76
		висновком почеркознавчої експертизи № 104 від 26.03.2008 р., згідно якого підпис у графі "Отримувач" заяви на видачу готівки від 17.11.2006 р. на суму 3500 грн. на ім'я ОСОБА_13 виконано не ОСОБА_13, а ОСОБА_4     Т. 2 а.с. 65
		ОСОБА_9 показань самих обвинувачених, показань потерпілих та свідків, вина ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтверджується:
		показами потерпілої ОСОБА_14, яка показала, що з ОСОБА_5 знайома давно, так як являється постійним клієнтом банку „Демарк". Неодноразово брала кредит у цьому банку і завжди вчасно сплачувала відсотки та кредитні кошти. Ніяких непорозумінь з питань користування кредитом у з банком не виникало. Вона знала, що ОСОБА_5 працює начальником кредитного відділу. З нею були нормальні відносини, і знаючи її як працівника банку, повністю довіряла їй все, що стосується відносин з банком. Так, взявши кредит в сумі 80000 грн., періодично сплачувала відповідні платежі по кредиту. Здебільшого, прийшовши до банку, зверталася прямо до ОСОБА_5, яку добре знала і довіряла їй. Вона часто говорила, що каса на даний час не працює і пропонувала залишати гроші їй, а вона передасть їх у касу. Потерпіла нічого не підозрюючи так і робила. У вересні 2006 року зателефонував співробітник внутрішньої безпеки банку і сказав, що треба зустрітися. Вона зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила про розмову з працівником безпеки. В розмові з ОСОБА_5 остання сказала, що розмов з внутрішньою безпекою треба уникати. Лише тоді у неї виникли підозри щодо порядності ОСОБА_5 В розмові з працівниками внутрішньої безпеки дізналася, що у залишку несплачених коштів близько 50000 грн. ОСОБА_44, знаючи, що мало бути набагато менше залишку, поговорила з ОСОБА_5 і остання призналася, що взяла з грошей 15000 грн. Як пояснила ОСОБА_5, гроші взяла для своїх особистих потреб. ОСОБА_5 пообіцяла повернути гроші, про що навіть склала розписку, копія якої є у матеріалах справи. Згідно з розпискою, борг вона мала повернути до 01.05.2007 року, але не повернула і до цього часу. Сума боргу за розпискою 16000 грн., це включає в себе сплату відсотків по кредиту. Коли вона побачила, що ніяких дій щодо сплати боргу з боку ОСОБА_5 не відбувається, то вирішила звернутися до правоохоронних органів. До цього часу вона сама гасить кредит у банк і планує погасити його.
		-показаннями свідка ОСОБА_53, який розповів, що на початку 2000-х років він став співпрацювати з ОСОБА_54 на прізвисько "Шарон". Основним профілем його діяльності була торгівля газом. Для того, щоб офіційно працювати у цій галузі, необхідно було відкриття фірми. У зв'язку з цим ОСОБА_16 вирішив відкрити фірму, директором якої мав бути ОСОБА_53. Таким чином десь у 2001 р. було відкрито ПП "Фаворит", директором якої став він. ОСОБА_24 сам ОСОБА_16 не захотів бути директором ПП і оформити на себе усі документи, він не знає. Основним видом діяльності ПП була оптова купівля-продаж ПММ. Хоча в установчих документах директором був зазначений він, але фактично хазяїном ПП був ОСОБА_16, оскільки і сама фірма створювалася на його кошти, і всі питання щодо діяльності ПП вирішував ОСОБА_16 особисто, а він лише підписував відповідні документи. Через деякий час для виробничої діяльності ПП стали потрібні гроші. Для цього було вирішено узяти кредит в банку "Демарк" на суму близько 90 тис. грн., оскільки там був відкритий розрахунковий рахунок їх ПП. Питання з видачею банком кредиту вирішував ОСОБА_16. Наскільки йому відомо, усі ці кредитні питання останній узгоджував із заступником начальника відділення ОСОБА_15 У один з днів ОСОБА_16 сказав йому, щоб він приїхав у "Демарк" розписатися у документах. Він приїхав, здається, до ОСОБА_5, у якої підписав кредитні документи, які вона йому дала. Щодо забезпечення кредиту, то у заставу був поставлений товар у обороті. Що це був за товар, він не пам'ятає. Шарон тоді ще говорив, що усі документи по банку вже оформлені. Після того, як кредитні кошти надійшли на рахунок ПП, вони були витрачені на виробничу діяльність фірми. Спочатку ПП відшкодовувало відсотки по кредиту. Потім, десь в той же період, ОСОБА_16 став пити. І практично весь прибуток від діяльності ПП Шарон витрачав на різні гулянки. У зв'язку з цим виникла проблема з погашенням кредиту. Для цього, також у 2001 р., у "Демарку" був взятий ще один кредит на суму близько 90 тис. грн., щоб відшкодувати попередній. В даному випадку усі питання з банком вирішував знову ж ОСОБА_16, а він лише підписав усі необхідні документи. У заставу, наскільки він пам'ятає, також був поставлений товар в обороті. Наскільки він зрозумів тоді, то усі гроші з другого кредиту пішли на відшкодування першого кредиту. Принаймні, з приводу першого кредиту до нього у банка претензій не було. Після того ОСОБА_16 продовжував витрачати гроші ПП, і чим далі, то його витрати зростали. На його потреби йшов практично увесь прибуток ПП. Для закриття боргів по кредиту у 2002 р. ОСОБА_16 домовився з банком про видачу ще одного кредиту, на суму вже в 100 тис. грн. В даному випадку він також підписав у банку кредитні документи. Заставою знову був товар в обороті, хоча він чув як у "Демарку" ОСОБА_16 хтось з працівників банку пропонував поставити у заставу його автомобіль "Ауді". Однак, наскільки він потім зрозумів, ОСОБА_16 не погодився на це. Куди пішли гроші з цього кредиту, він не знає. Можливо, ними був закритий попередній кредит, оскільки банк до ПП претензій з його приводу не мав. З приводу погашення останнього кредиту ОСОБА_16 сказав йому, щоб він не хвилювався, оскільки це його проблеми, тим більше, що банк сам зацікавлений у погашенні цього кредиту і до нього ніяких претензій виставляти не буде. Потім, він перестав мати справу з ОСОБА_16, у зв'язку з чим хотів закрити ПП. Однак це він не зміг зробити, оскільки у податковій інспекції йому сказали, що у "Демарку" непогашений останній кредит. З приводу цього він не дуже переживав, оскільки тих грошей фактично не отримував, і, наскільки зрозумів ОСОБА_16, то сам банк цей кредит погасить. І дійсно від людей по місту він дізнався, що керівництво банку шукає гроші для погашення проблемних кредитів. Він так зрозумів, що серед цих кредитів є і їх кредит. В подальшому він продовжував працювати, але вже не в цій фірмі, а сам на себе. Потім, десь у 2005 р., йому з податкової повідомили, що його кредит погашено і тепер можна закрити ПП, що він і зробив. Як погашався його кредит, йому невідомо.
		показаннями свідка ОСОБА_55, який розповів, що десь на початку 2000-х років став працювати в газовій галузі. В той же час він познайомився з ОСОБА_54 на прізвисько "Шарон". Останній запропонував співпрацювати з ним. ОСОБА_16 також працював у сфері купівлі-продажу газу. Через деякий час ОСОБА_16 запропонував для спільної роботи відкрити фірму, директором якої мав бути ОСОБА_55. ОСОБА_56 сам не захотів не себе оформити цю фірму, він не знає. Основним профілем діяльності цієї фірми мала бути оптово-роздрібна торгівля ПММ. Він погодився і десь у квітні 2001 р. документально оформив ПП "Інкомгаз". В основному угоди купівлі- продажу ПММ проходили по готівковому розрахунку. Оскільки фактичним хазяїном ПП був ОСОБА_56, бо фірма і створювалася за його кошти, то увесь прибуток готівкою той забирав собі і від цього на діяльність фірми мало що залишалося. У зв'язку з цим також у 2001 р. ОСОБА_56 запропонував узяти в банку "Демарк", де у них був розрахунковий рахунок, кредит у формі кредитної лінії, щоб можна було купувати товар безготівковим шляхом. Суму кредиту він вже не пам'ятає. Шарон сказав, що з "Демарком" усі питання вирішить сам. І дійсно у один з днів ОСОБА_56 сказав йому, щоб він заїхав у "Демарк" розписався у кредитному договорі. Він приїхав у банк, де у ОСОБА_5 підписав кредитні документи. Які саме документи він підписував, він не пам'ятає, тим більше що ОСОБА_56 іноді брав у нього чисті аркуші паперу з його підписами і куди той їх використовував він не знає, можливо, що і передавав у банк. З ким особисто ОСОБА_56 вирішував усі кредитні питання він не знає але наскільки йому відомо ОСОБА_56 спілкувався лише з ОСОБА_24 і ОСОБА_15. Питання з заставою по цьому кредиту також вирішував ОСОБА_56, але яке майно він передавав у заставу він не знає Ці кредитні гроші, наскільки він пам'ятає, використовувалися для виробничої діяльності фірми Він пам'ятає, що за них ПП купувало ПММ і розраховувалося за придбану продукцію. Однак все рівно, ними розпоряджався ОСОБА_56, оскільки всі грошові питання ОСОБА_56 вирішував особисто і фактично він не знав, куди той міг їх використовувати. Тому чи усі кредитні кошти використз вадисл для виробничої діяльності, чи ОСОБА_56 кудись частину з них використав на свої потреби, він не знає Як погашався цей кредит, він точно сказати не може, оскільки ці питання з банком такси-: вирішував ОСОБА_56. Десь через рік, у вересні 2002 р., ОСОБА_56 сказав, що оскільки збільшуються обсяги виробництва, необхідні ще гроші, у зв'язку з чим сказав, що вирішив узяти в "ОСОБА_10 ше один кредит. З приводу попереднього кредиту ОСОБА_56 нічого не сказав, через що він думав, шо той кредит вже погашено. Можливо, що цей кредит і брався для погашення попереднього кредиту, але він точно про це не знає, оскільки усі ці питання вирішував особисто ОСОБА_56 і йому про це нічого не говорив. Так як і попереднього разу ОСОБА_56 сказав, щоб він приїхав у банк розписався у документах, що він і зробив. Як той про це домовлявся і з ким, він не знає, але думає, що так як і першого разу - з ОСОБА_24 або ОСОБА_15. Куди пішли кредитні кошти цього разу, він не знає, оскільки чекова книжка, підписана ним, печатка та усі інші документи, що стосувалися діяльності ПП, знаходилися постійно у ОСОБА_56. З приводу останнього кредиту ОСОБА_56 завірив його, що все буде нормально, і що кредит закриє сам. Хоча на той час у нього вже з'являлися сумніви у перспективі діяльності ОСОБА_56 і їхнього ПП взагалі, оскільки ОСОБА_56 почав багато пити і практично увесь прибуток від підприємницької діяльності витрачав на свої потреби. Через це, у 2003 р., він зібрався закривати ПП "Інкомгаз", але йому сказали, що він цього не може зробити, оскільки на ПП числиться непогашений кредит. Це здивувало його, оскільки він думав, що ОСОБА_56 погасив кредит, так як той обіцяв раніше. Потім, коли по кредиту вийшли терміни погашення ОСОБА_56 кудись зник. ОСОБА_30 до нього стали їздити ОСОБА_30 і ОСОБА_15 з тим, щоб він погасив кредит. ОСОБА_12 він їм пояснив, що грошей по кредиту не бачив, що це все робив ОСОБА_56, тому усі претензії мають бути саме до нього. Після цього з банку до нього їздити перестали. Через деякий час він знову вирішив закрити фірму, після чого у "Демарку" дізнався, що кредит, оформлений на ПП "Інкомгаз", погашений. Як він погашався, він не знає, та його на той час це і не цікавило, оскільки гроші брав ОСОБА_56 і погашати борг мав також він. Принаймні після того банк "Демарк" з приводу кредитів, виданих на ім'я ПП "Інкомгаз", ніяких претензій йому не пред'являв. Після ліквідації фірми ніяких документів у нього не залишилося. - показаннями свідка ОСОБА_57, який розповів, що на початку 2000-х років він працював у галузі купівлі-продажу газу. Потім він познайомився із ОСОБА_54 на прізвисько "Шарон", який також на той час займався газом. На той момент він хотів зайнятися власним бізнесом, для чого десь у 2002 р. відкрив ПП "Грант", де він (ОСОБА_57) став директором. Розрахунковий рахунок його ПП був у "Демарку". Потім, для продовження діяльності фірми, необхідні були кошти. Він вирішив узяти у "Демарку" кредит на суму 100 тис. грн. У заставу він планував надати товар в обороті, тобто - газ чи бензин, який він купив і повинен був з кредитних коштів сплатити за нього. Він звернувся до ОСОБА_4 з приводу отримання кредиту. Вона спочатку не була настроєна на видачу кредиту, але через кілька днів вона дозвіл дала, і після підписання кредитних документів, в один з днів йому подзвонила ОСОБА_5, яка сказала, що кредитні гроші переведені на його рахунок. ОСОБА_30 ж вечора він дізнався, що ОСОБА_56 хоче привласнити ці кредитні кошти. Наступного дня він подзвонив ОСОБА_5 і сказав їй, щоб вона нікому грошей і документів на них не видавала, але вона сказала, що його гроші вже зняті з рахунку. Як це сталося без його участі, він не знає, і ОСОБА_5 не змогла йому пояснити. Вже пізніше він дізнався, що це не могло пройти без участі ОСОБА_56, який якимсь чином домовився з ОСОБА_30 про це і взагалі про видачу йому кредиту. Десь через кілька днів до нього приїхали ОСОБА_30 з ОСОБА_15. Вони спитали у нього, як він думає погашати свій кредит. Він відповів, що цих грошей не брав і щоб вони зверталися з цього питання до того, хто їх привласнив. Після того вони до нього більше не приїжджали. У зв'язку з цим у нього пропало бажання займатися підприємницькою діяльністю, через що через деякий час він знайшов чоловіка, який погодився придбати цю фірму. ОСОБА_30 вони з ним нотаріально засвідчили усі документи щодо купівлі-продажу фірми, після чого він йому передав усі документи, що її стосувалися. Хто цей чоловік, він на даний час вже не пам'ятає і документів щодо цієї угоди у нього не збереглося. Потім він до діяльності ПП "Грант" не мав більше ніякого відношення. Кредит, який був виданий на ім'я його ПП, він не погашав, і як він погашався, йому невідомо. Відповідно - у банк він гроші для його погашення не вносив і ніяких документів щодо погашення кредиту не підписував. Лише через кілька років він з газет довідався, що ПП "Грант" ліквідовано. Оскільки він знав, що якщо на ПП висить борг перед банком, то його неможливо закрити то зрозумів, що той кредит погашений, але хто його погашав, йому невідомо.
		-показаннями свідка ОСОБА_58 - яка розповіла що з 2004 по 2007 р. вона працювала у Прилуцькому відділенні ВАТ "ОСОБА_10 -з сад економіста II категорії операційно-облікового відділу. На роботу в цей банк вона влаштувалася під прізвищем Пилипченко, яке є її дівочим прізвищем. Потім вона вийшла заміж, у зв'язку - змінила прізвище на ОСОБА_58. І у 2007 р. вона пішла у відпустку по догляду за дитиною під цим прізвищем Десь у вересні 2005 р. до неї підійшов працівник кредитного відділу банку ОСОБА_59 який приніс документи щодо відкриття на її ім'я кредиту в сумі 5000 грн., і сказав щоб вона підписала ці документи. Вона спитала у нього, чому вона повинна оформляти на себе кредит Він їй відповів, що якщо у неї є якісь питання, то щоб вона йшла до ОСОБА_4, завідуючої, яка з їй все пояснить. Вона пішла до ОСОБА_30. Остання її також попросила оформити на себе кредит. Чим вона це пояснювала, вона точно не пам'ятає, але начебто мотивувала потребами банку. Вона погодилася більше, що ОСОБА_30 сама пообіцяла гасити її кредит. Потім вона у ОСОБА_59 підписала усі документи, які він забрав з собою. Безпосередньо у касі грошей вона не отримувала, і куди вони призначалися і чи отримував їх хто-небудь за неї, вона не знає. Періодично вона цікавилася ходом погашення свого кредиту. І у січні 2007 р. цей кредит був повністю погашений. У зв'язку з тим, що вказаний вище кредит на її ім'я повністю погашений, то вона ні до банку "Демарк", ні до окремих його працівників ніяких претензій не має.
		-показаннями свідка ОСОБА_18, який розповів, що з серпня 2004 р. по кінець весни 2005 р. він працював на посаді економіста II категорії відділу з кредитування фізичних осіб Прилуцького відділення ВАТ "Банк Демарк". У його обов'язки входило оформлення документів на отримання кредитів фізичними особами. Протягом часу його роботи на нього також було оформлено у 2004 р. три кредити - на 49 тис. грн., 16 тис. грн. і 32800 грн. Про те, що вони були на нього оформлені, він на момент їх укладення, не знав. Лише через деякий час його викликала ОСОБА_30, яка наказала підписати кредитні документи на ці суми. Це, звичайно, викликало у нього невдоволення і він спитав у ОСОБА_30, чому без його відома на нього "повісили" ці кредити. ОСОБА_12 відповіла, щоб він не хвилювався і що ці кредити будуть погашені. Хто саме буде їх погашати, вона не сказала, а він не перепитував. Після того він щомісяця цікавився ходом погашення його кредитів, але дійсно поступово вони гасилися і на момент його звільнення з "Демарку" вони були повністю погашені, через що він ні до кого ніяких претензій не має.
		-показаннями ОСОБА_60, яка розповіла, що з 2005 р. вона працює у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді економіста II категорії. На момент влаштування на роботу в "Демарк" її прізвище було Руденко, потім у 2007 р. вона вийшла заміж, у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_60. Як тільки вона почала працювати, до неї підійшов працівник кредитного відділу банку ОСОБА_61, який сказав, щоб вона принесла йому копію паспорта та ідентифікаційного коду. Вона поцікавилася, навіщо це. Він їй пояснив, що за вказівкою ОСОБА_4 на її ім'я буде оформлено кредит на суму 5000 грн. Вона спочатку хотіла відмовитися, але потім дізналася, що такі кредити оформляли на всіх працівників банку, і що якщо вона відмовиться, то може позбавитися цієї роботи. Звичайно їй не хотілося йти з роботи, на яку тільки-но влаштувалася, тому вона принесла необхідні документи та віддала їх економістам. Потім вона розписалася у всіх кредитних документах. Поручителем по її кредиту виступала ОСОБА_4 У касі гроші по цьому кредиту вона не отримувала, і хто отримував по її кредиту гроші і чи взагалі вони отримувалися, вона не знає. Вона, звичайно, періодично цікавилася ходом погашення свого кредиту. Дійсно, періодично на рахунок погашення кредиту надходили певні кошти, але хто їх вносив, вона не знає. Можливо, погашала кредит ОСОБА_12, оскільки та часто питала у неї про стан погашення кредиту. Ще через деякий час вона дізналася, що її кредит погашено. Оскільки на ній з приводу цього кредиту ніяких боргових зобов'язань вже не має, то до банку "Демарк" і до його працівників вона ніяких претензій не має.
		-показаннями ОСОБА_61, який розповів, що в один з днів його викликала до себе ОСОБА_4, яка дала йому документи на ім'я Руденко і сказала, щоб він оформив на її ім'я кредит на суму 5000 грн. строком на 1 рік. Чим вона це пояснювала і чи пояснювала взагалі, він не пам'ятає. Виконуючи вказівку ОСОБА_12, він оформив необхідні документи, після чого віддав кредитну справу на підпис ОСОБА_12. Після підписання кредитних документів ОСОБА_4 ця кредитна справа повернулася до нього, але він не знає, чи на той момент вона була підписана самою Руденко. Як Руденко підписувала кредитні документи, він вже не пам'ятає. І як проходило отримування нею готівкових коштів у касі, йому невідомо.
		-показаннями свідка ОСОБА_34, яка розповіла, що в період з 2001 по кінець 2006 р. вона працювала у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді касира вечірньої каси, потім була касиром, старшим касиром. У 2003 р. на її ім'я був оформлений кредит на суму близько 42 тис. грн. ОСОБА_44 її викликала до себе начальник кредитного відділу ОСОБА_5, яка попросила її оформити кредит на своє ім'я на вказану суму, пояснивши, що "так треба". Кому це було потрібно і навіщо, ОСОБА_5 не пояснювала. ОСОБА_5 ще сказала, що завідуюча "Демарком" ОСОБА_4 в курсі справ і що цей кредит їй не потрібно буде гасити. Вона спочатку не хотіла підписувати документи по цьому кредиту, але згодом, перед якоюсь перевіркою, працівники кредитного відділу, вона не пам'ятає хто, умовили її підписати усі документи. Після того вона періодично перевіряла як іде погашення цього кредиту. Дійсно, за невеликий проміжок часу цей кредит було погашено. Потім вона, працюючи в касі, по документах довідалася, що на її ім'я знову відкритий ще один кредит - на 5000 грн. Вона пішла до ОСОБА_12 питати, що це за кредит. Остання її заспокоїла, сказавши, що все буде нормально і кредит буде погашений так само як і перший. Однак за рік було погашено лише близько половини суми, у зв'язку з чим цей кредит був переоформлений ще на рік. Документи по цим кредитам вона також спочатку не підписувала, а підписала лише знову перед якоюсь перевіркою. На момент звільнення кредит, оформлений на неї, ще не був погашений. ОСОБА_12 ОСОБА_4, яка виступала поручителем по кредиту, через деякий час сама внесла решту коштів, повністю закривши кредит. У зв'язку з тим, що вказані вище кредити на її ім'я були погашені, то до банку "Демарк" і до його окремих працівників вона ніяких претензій не має.
		-показаннями свідка ОСОБА_19, який розповів, що з жовтня 2003 по травень 2006 р. працював у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді економіста І категорії. Ще на самому початку роботи, він дізнався, що на його ім'я оформлено кредит на суму 48 тис. грн. Про це його повідомив хтось з працівників банку, який приніс йому на підпис пакет кредитних документів. Хто це за працівник і де він підписував ці документи - у себе в кабінеті, чи в кабінеті керуючої, він не пам'ятає. Це його, в принципі, не здивувало, бо він знав, що на багатьох працівників банку таким чином відкривалися кредити, які потім були погашені. ОСОБА_56 це так відбувалося, він не знає, а йому ніхто не пояснював. Усі працівники банку, на яких оформлялися кредити, завжди підписувалися у кредитних документах без будь-яких претензій, оскільки відмова могла викликати подальше звільнення. Принаймні наскільки він знає, жоден працівник банку, на якого оформлявся кредит, не відмовився від підпису. Періодично він цікавився станом погашення цього кредиту, але по ньому погашалися лише відсотки. Мабуть для його повного погашення у 2004 р. на нього знову оформили новий кредит на таку ж суму.
		-показаннями свідка ОСОБА_20, який розповів, що в період з травня 2004 р. по листопад 2006 р. працював у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді економіста. За час його роботи на його ім'я в банку був оформлений кредит. Яка була сума цього кредиту, він не пам'ятає. На той час у банку такі кредити на працівників банку були часто. Як йому пояснила ОСОБА_5, провідний економіст банку, ще десь з 2002 р. по банку "висять" непогашені кредити якихось фірм. І оформлення кредитів на працівників банку було необхідне для перекриття цих боргів. При цьому погашення кредитів самих працівників брав на себе банк. Працівники банку, в тому числі і він, підписували такі кредитні документи. Як таких погроз звільнити у разі відмови він не чув, в основному наголошувалося, що це все робиться в інтересах банку і що за це їм платять премії. ОСОБА_9 цього, десь у 2005 чи 2006 р. на нього також оформили кредит на 5000 грн., по якому він цих грошей не отримував. Цей кредит довго залишався не погашеним, лише в кінці 2007 р. ОСОБА_4, якій він постійно нагадував про це, погасила його. Він також, будучи працівником відділу кредитування фізичних осіб, оформляв кредити на різні суми на працівників банку. У такі випадки до нього заходила ОСОБА_5, яка говорила, на кого і на яку суму необхідно оформити кредит. Він оформляв необхідні документи, які потім підписував у цього працівника. Заяву на видачу готівки він або передавав у касу, або, іноді, ОСОБА_5 могла їх у нього забрати.
		-показаннями свідка ОСОБА_21, який розповів, що в період з 1999 по 2003 р. працював у Прилуцькому відділенні ВАТ "Банк Демарк" на посаді старшого економіста. Десь у 2003 р., точну дату він не пам'ятає, на його ім'я були оформлені два кредити на великі суми - близько 30- 40 тис. грн. Про необхідність оформити на його ім'я такі кредити його повідомила завідуюча банком
		-ОСОБА_4 Що саме пояснювала з цього приводу ОСОБА_12, він вже не пам'ятає, але мотивувала вона це якимись потребами банку. Він погодився, тим більше за словами ОСОБА_12 погашати кредити мав сам банк. Працюючи в банку, він контролював хід погашення кредитів. Дійсно на рахунок їх погашення надходили кошти. Потім, також у 2003 р., він звільнився звідти. На той момент один з цих кредитів був погашений повністю, а інший - частково. Перед звільненням йому пропонували оформити ще один кредит, але оскільки він збирався звільнятися, то не хотів, щоб у цьому банку у нього були якісь боргові зобов'язання, тому останній кредитний договір він не підписував. Вже звільнившись, він періодично телефонував до "Демарку", щоб дізнатись стан погашення мого кредиту. ОСОБА_12 через деякий час після його звільнення і другий кредит був погашений, через що у нього до банку претензій немає, як і від "Демарку" до нього з приводу цих кредитів потім претензій не було.
		-показаннями ОСОБА_62, яка розповіла, що з листопада 2004 р. працювала на посаді касира банку "Демарк" м. Прилуки. У січні 2005 р. до неї звернулася ОСОБА_5, провідний економіст банку, яка наказала підписати якісь кредитні документи. Вона виконала наказ ОСОБА_5 і підписалася у документах, не читаючи їх. У травні 2005 р. під час сплати процентів по кредиту на суму 3000 грн., який вона особисто оформляла на себе, вона дізналася, що на її ім'я раніше був оформлений кредит на суму 30000 грн., який ще не погашений. їй невідомо, ким були отримані кошти по цьому кредиту і куди вони потім були використані. В лютому 2006 р. вона дізналася, що цей кредит погашений, у зв'язку з чим вона ні до кого ніяких претензій не має.
		-показаннями свідка ОСОБА_22, яка розповіла, що з вересня 2003 р. працювала на посаді секретаря Прилуцького відділення банку "Демарк". У січні 2005 р. до неї звернулася ОСОБА_5, провідний економіст банку, яка наказала підписати якісь кредитні документи. Вона, під страхом бути звільненою з роботи, виконала наказ ОСОБА_5 і підписалася у документах, не читаючи їх. У 2006 р., коли вона хотіла узяти собі кредит, ОСОБА_5 їй повідомила, поки оформити кредит не можна, оскільки на її ім'я оформлено кредит на суму 25000 грн., але вона коштів по цьому кредиту в касі не отримувала і їй невідомо, ким були отримані кошти по цьому кредиту і куди вони потім були використані. Пізніше під час перевірок у банку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 примушували її говорити, що цей кредит вона брала сама для власних потреб. Через деякий час вона дізналася, що цей кредит погашений, у зв'язку з чим вона ні до кого ніяких претензій не має.
		копією розписки ОСОБА_5     Т. 1 а.с. 105
		Згідно висновку висновку експерта № 277 від 19.07.2011 року у кредитному договорі № 380 від 07.05.04 в графі ОСОБА_7, договорі застави № 1-380 від 31.05.05., договорах про внесення змін у кредитні договори від 29.04.05, 06.05.05. спочатку нанесено рукописні підписи кульковою ручкою, а потім друкований текст документів.
		За такої кількості як прямих, так і непрямих доказів, суд переконався у винності підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в інкримінованих їм діях.
		Разом з тим прокурором не доведено участі ОСОБА_6 у попередній змові з ОСОБА_4 ОСОБА_5 спрямованій на умисне заволодіння коштами клієнтів банку. Злочинні дії ОСОБА_6 полягали у порушенні вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, п. 5 «Інстрцукції про касові операції в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року та п. 2.17 «Посадової інструкції завідуючого касою Банку» через несумлінне ставлення до своїх посадових обовязків. Тому суд не погоджується з кваліфікацією дій підсудної ОСОБА_6 за інкримінованими їй статтями. Матеріали справи наводять суд на висновок про вчинення ОСОБА_6 злочину відповідальність за який передбачена санкцією ч. 2 статті 367 КК України. Її злочинні дії мають кваліфікуватися як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та інтересам окремих юридичних осіб. У зв'язку з набранням чинності закону України «Про амністію у 2011 році» і з огляду на бажання підсудної суд вважає, що її можна звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 1 п. г закону України «Про амністію у 2011 році».
		Обставиною, що згідно ст.ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_6 є вчинення злочину через службову залежність, пенсійний вік.
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КПК України обтяжують покарання ОСОБА_6, в ході досудового слідства не виявлено.
		За сукупністю скоєного, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. ст. 191 ч.5, 191 ч.3, 358 ч.3, 366 ч. 1 КК України.
		Обставинами, що згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом'якшують чи покарання ОСОБА_4, суд визнає, відсутність попередніх судимостей, її пенсійний вік.
		Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин суд не вбачає. При обранні міри покарання суд враховує тяжкість скоєних злочинів і особу підсудної, яка позитивно характеризується. З урахуванням усіх обставин справи, особи підсудної суд вважає за можливе застосувати положення ст. 69 КК України як до основного покарання у виді позбавлення волі так і додаткового покарання. З урахуванням особи підсудної та обставин справи суд вважає за доцільне застосувати до неї положення ст. 75 КК України і звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		За сукупністю скоєного, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ст. ст. 191 ч.5, 191 ч.3, 358 ч.3 КК України.
		Обставиною, що згідно ст.ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_5 є вчинення злочину через службову залежність, щире каяття, сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КПК України обтяжують покарання ОСОБА_5, в ході досудового слідства не виявлено.
		При обранні міри покарання суд враховує тяжкість скоєних злочинів і особу підсудної, яка позитивно характеризується. З урахуванням усіх обставин справи, особи підсудної суд вважає за можливе застосувати положення ст. 69 КК України як до основного покарання у виді позбавлення волі так і додаткового покарання. З урахуванням особи підсудної та обставин справи суд вважає за доцільне застосувати до неї положення ст. 75 КК України і звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		Судові витрати підлягають стягненню з підсудних солідарно. Цивільні позови потерпілих суд визнає обгрнованими та задовольняє у повному обсязі. Долю речових доказів суд вирішує у порядку ст. 81 КПК України.
		Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд,-
		засудив:
		ОСОБА_4 визнати винною і призначити їй покарання: 
		-за ч. 5 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 3- х років позбавлення волі; 
		-за ч. 3 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2-х років позбавлення волі; 
		-за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
		-за ч. 1 ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 3 роки позбавлення волі.
		Згідно ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, якщо при цьому вона не вчинить нового злочину та згідно ст. 76 КК України не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу, буде періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
		До набрання вироком чинності запобіжний захід засудженій залишити попередній - підписку про невиїзд.
		Строк відбування покарання засудженій обчислювати з часу проголошення вироку.
		ОСОБА_5 визнати винною і призначити їй покарання:
		за ч. 5 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2- х років позбавлення волі; 
		за ч. 3 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 5 місяців позбавлення волі;
		за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 2 роки позбавлення волі.                    
		Згідно ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, якщо при цьому вона не вчинить нового злочину та згідно ст. 76 КК України не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу, буде періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
		До набрання вироком чинності запобіжний захід засудженій залишити попередній - підписку про невиїзд.
		Строк відбування покарання засудженій обчислювати з часу проголошення вироку.
		ОСОБА_6 визнати винною за ч. 2 ст. 367 КК України, призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі та звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 1 п. г закону України «Про амністію у 2011 році».
		До набрання вироком чинності запобіжний захід засудженій залишити попередній - утримання під вартою.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити повністю і стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 4000 грн.
		Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити повністю і стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 2300 грн.
		Судові витрати в сумі 7839,06 грн. стягнути солідарно з ОСОБА_6 ОСОБА_26 їМ ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави.
		Речові докази - вилучені документи, мікрокасету з звукозаписом на магнітній плівці зберігти у матеріалах справи.
		     Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення , засудженим який перебуває під вартою в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку
		Головуючий                     В.М.Бездідько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...