Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/315/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2016. Зареєстровано: 09.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2016.
Дата набрання законної сили: 14.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		___________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		02 лютого 2016 р.               Справа № 902/315/15  
		 
		за позовом: Заступника прокурора Вінницької області (вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, 21021), Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації (вул. Володарського, 26, м. Вінниця, 21050)
		до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018), Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100), Товариства з обмеженою відповідальністю Трата" (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, 65039), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" (вул. Щорса, 18, кв. 3, м. Київ, 01133)
		третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (03115, м.Київ, пр.Перемоги, 107 "А")
		про визнання незаконними дій щодо передачі у власність ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) - підвалу будівлі теплопункту площею 354,9 кв.м.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.08.2000р.; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004р.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі та споруди № 63 від 12.04.2004р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.04.2004р. та скасування запису про державну реєстрацію права власності на захисну споруду за ТОВ "Ароніс ЛТД".
		 
		Суд:
		Головуючий суддя Кожухар М.С.
		судді                        Матвійчук В.В. 
		                               Яремчук Ю.О.
		Секретар судового засідання Матущак О.В. 
		Представники :
		прокурора: Клименко Д.С., Андріїв І.М.
		позивача 1: не з"явився
		позивача 2: не з"явився
		відповідача 1: Юрченко Т.П. - за дорученням
		відповідача 2: Тимощук Є.С. - за дорученням
		відповідача 3: не з'явився
		відповідача 4: Мартиненко О.О., Стефановська Т.В. - за дорученням
		третьої особи: не з"явився
		ВСТАНОВИВ :
		Заступник прокурора Вінницької області звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, Вінницької обласної державної адміністрації в особі Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації - з позовом до  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД", в якому просить: 1) визнати незаконним включення до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Вінницький насіннєвий завод" захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці, - підвалу будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13); 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщень від 31.08.2000, укладений між відкритим акціонерним товариством "Вінницький насіннєвий завод" та Українсько-Латвійським підприємством "Грата" в частині купівлі-продажу захисної споруди цивільного захисту по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці - підвалу будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13); 3) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11" у частині оформлення права власності на захисну споруду цивільного захисту по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці - підвал будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13); 4)  визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлі та споруди № 63 від 14.04.2004, у частині посвідчення права власності на захисну споруду цивільного захисту по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці - підвал будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13); 5) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.04.2004, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Грата" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД", у частині купівлі-продажу захисної споруди цивільного захисту по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці - підвалу будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13); 6) скасувати державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" в частині державної реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту по вул. Лебединського, 11, у м.Вінниці - підвал будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13).
		Позовні вимоги мотивовано наступним.
		Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 16-П від 31.03.1995 "Про створення комісії з приватизації" та плану приватизації орендного підприємства "Вінницький насіннєвий завод", затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 60-П від 25.05.1995, створено Відкрите акціонерне товариство "Вінницький насіннєвий завод" шляхом перетворення орендного підприємства "Вінницький насіннєвий завод" концерну "Укрцукор" Державного комітету по харчовій промисловості.
		Процедура приватизації передбачала інвентаризацію майна, його оцінку, складення плану приватизації, передачу до статутного фонду створюваного акціонерного товариства державного майна, що не заборонено до приватизації, емісію акцій на суму статутного фонду (капіталу) та їх реалізацію відповідно до плану приватизації.
		На момент приватизації на балансі орендного підприємства у складі державного майна перебувала захисна споруда цивільної оборони - сховище на 450 осіб. Статус захисної споруди підтверджується паспортом сховища № 00110 та його обліковою карткою, згідно яких у будівлі теплопункту, належній орендному підприємству "Вінницький насіннєвий завод" концерну "Укрцукор" Державного комітету по харчовій промисловості, розташованій за адресою: вул. Лебединського, 7 (на цей час № 11), вбудована захисна споруда - сховище III класу захисту, площею 324 м.кв., місткістю 450 чоловік, введене в експлуатацію у 1978 році.
		Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна" (в редакції 1992 року), не підлягають приватизації об'єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.
		Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 №36, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
		Відповідно до плану приватизації орендного підприємства, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 60-П від 25.05.1995, не підлягають приватизації об'єкти цивільної оборони та інші об'єкти інфраструктури вартістю 3,0 млрд. крб. (розділ III плану приватизації).
		У довідці про наявність на орендному підприємстві "Вінницький насіннєвий завод" об'єктів цивільної оборони, об'єктів інженерної інфраструктури і благоустрою міста станом на 01.04.1995, складеній директором орендного підприємства та головним бухгалтером, відображено вартість об'єктів, які не підлягають приватизації (3,0 млрд. крб.): підземний перехід вартістю 2,9 млрд. крб., альтанка вартістю 60 млн. крб. та об'єкти цивільної оборони вартістю 20,9 млн. крб.: 6 дверей, 3 гермоклапани, 3 вентилятори та 3 віконниці.
		Начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області 06.10.1998 видано наказ № 1145 про завершення приватизації ВАТ "Вінницький насіннєвий завод".
		Відповідно до підтвердження права власності на будівлю (споруду або нежиле приміщення), передану до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, № 1-16/1881, виданого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області 30.01.1999, та акта передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству "Вінницький насіннєвий завод" від 31.03.1999 р.,  до статутного фонду ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" увійшла будівля теплопункту площею 706,3 м.кв., вартістю 3,9 млрд. крб., по вул. Лебединського в м. Вінниці.
		Таким чином, вартість об'єкта цивільної оборони - сховища № 00110 неправомірно не було враховано при визначенні вартості майна, що не підлягає приватизації, та незаконно передано до статутного фонду новоствореного товариства.
		За результатами проведеної в лютому 1998 року технічної інвентаризації уточнено фактичну площу вказаного сховища. Зокрема, з матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно, яке знаходиться по вул. Лебединського, 11 в м. Вінниці (плану поверху та експлікації внутрішніх площ на будівлю), вбачається, що будівля теплопункту загальною площею 706,3 м.кв., позначена в матеріалах технічної інвентаризації літерою "Ф" містить: підвал - сховище цивільної оборони (площею 354,9 м.кв.), що складається з тринадцяти приміщень: двох сходових кліток, двох коридорів, двох комор, двох складів, двох туалетів, умивальної, вентиляційної та кімнати сховища, а також І поверх (площею 351,4 м.кв.), що складається з п'ятнадцяти приміщень.
		Відповідно до реєстраційного посвідчення Вінницького міжміського бюро технічної інвентаризації від 29.06.1999р. на підставі вищевказаних документів (наказів регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 60-П від 25.05.1995, № 1145 від 06.10.1998, акта передачі нерухомого майна від 31.03.1999 та підтвердження права власності № 1-16/1881 від 30.01.1999) за відкритим акціонерним товариством "Вінницький насіннєвий завод" зареєстровано право власності на виробничі будівлі по вул. Лебединського 7, 9, 11 у м. Вінниці загальною площею 53712,8 м.кв., у тому числі на будівлю теплопункту площею 706,3 м.кв.
		У подальшому відкрите акціонерне товариство "Вінницький насіннєвий завод", незаконно зареєструвавши за собою право власності на будівлю теплопункту разом із сховищем цивільної оборони, за договором купівлі- продажу приміщень від 31.08.2000 відчужило Українсько-Латвійському підприємству "Грата" (правонаступником якого є ТОВ "Грата") частину виробничих приміщень, у тому числі приміщення будівлі теплопункту літера "Ф" площею 706,3 м.кв.
		Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 оформлено право власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11, у тому числі на будівлю теплопункту зі сховищем. На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Вінницької міської ради ТОВ "Грата" видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди № 63 від 14.04.2004, у тому числі на будівлю теплопункту літера "Ф": підвал - приміщення № 1: №№ 1- 13 - 354,9 м.кв.; І поверх - приміщення № 2: № 1-15 - 351,4 м.кв., загальною площею 706,3 м.кв.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Грата" 16.04.2004 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна відчужило товариству з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" виробничі будівлі та споруди, у тому числі будівлю теплопункту літера "Ф": підвал - приміщення № 1: №№ 1- 13 - 354,9 м.кв.; І поверх - приміщення № 2: № 1-15 - 351,4 м.кв., загальною площею 706,3 м.кв.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.02.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2516009 від 23.05.2013, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В., відповідно до договору купівлі-продажу № 1104 від 16.04.2004 право власності на комплекс нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 65606905000), у тому числі сховище цивільної оборони, вбудоване в будівлю теплопункту, зареєстровано за ТОВ "Ароніс ЛТД".
		Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридичну особу відкрите акціонерне товариство "Вінницький насіннєвий завод" 08.11.2006 припинено. 
		З акта комплексної перевірки захисної споруди цивільної оборони від 16.01.2013 встановлено, що сховище № 00110 не готове до прийняття осіб, що укриваються.
		Включення об'єкту цивільної оборони до статутного фонду підприємства та подальша його приватизація порушує вимоги ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції 1992 року).
		Сховище, розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 11, необхідне державі для виконання її функції по захисту життя і здоров'я населення від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха, а тому приватизації не підлягало.
		У порушення ст. 50 Конституції України, ЗУ "Про цивільну оборону", ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна",  ст.ст. 4, 7, 32 Кодексу цивільного захисту України, регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області в ході перетворення ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" включило до його статутного фонду сховище по вул. Лебединського, 11 в м. Вінниці, що призвело до його наступної приватизації та порушення інтересів держави, в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області та Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації.
		Таким чином, включення до статутного фонду товариства захисної споруди (сховища № 00110) повинно бути визнано незаконним.
		Дії Українсько-Латвійського підприємства "Грата" (ТОВ "Грата") та ТОВ "Ароніс ЛТД" при укладенні договорів купівлі-продажу від 31.08.2000 та 16.04.2004 у частині купівлі-продажу захисної споруди цивільного захисту - сховища №00110 у ВАТ "Вінницький насіннєвий завод", також є протиправними, оскільки зі статутних документів акціонерного товариства вбачалось, що воно створено внаслідок приватизації (його засновниками були регіональне відділення Фонду державного майна по Вінницькій області та організація орендарів орендного підприємства "Вінницький насіннєвий завод"), у ході якої споруда цивільного захисту не могла бути передана у приватну власність.
		Виходячи з положень ст.ст. 4, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України укладені ВАТ "Вінницький насіннєвий завод", Українсько-Латвійським підприємством "Грата" (ТОВ "Грата") та ТОВ "Ароніс ЛТД" договори купівлі- продажу нерухомого майна в частині купівлі-продажу підвалу будівлі теплопункту літера "Ф" (приміщення №№ 1- 13 площею 354,9 м.кв.), є такими, що суперечать цивільному законодавству, та повинні бути визнані недійсними.
		З огляду на положення ст. 216 Цивільного кодексу України вказані правочини не створили юридичних наслідків, поряд із цим, виконавчим комітетом Вінницької міської ради 13.04.2004 прийнято рішення № 643 "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11", яким оформлено право власності також на підвал будівлі теплопункту літера "Ф" (приміщення №№ 1-13 площею 354,9 м.кв.).
		Посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 21 ЦК України, прокурор зазначає, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11" в частині оформлення права власності підвал будівлі теплопункту літера "Ф" (приміщення № 1: №№ 1- 13 площею 354,9 м.кв.), суперечить вимогам ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна", також має бути визнане незаконним і скасовано.
		Зважаючи на те, що право власності на захисну споруду цивільного захисту товариствам перейшло внаслідок незаконного включення регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області її до статутного фонду приватизованого відкритого акціонерного товариства "Вінницький насіннєвий завод", за неправомірним рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради та недійсними угодами, чинне на цей час рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гарасюти О.В.) про державну реєстрацію права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" на комплекс нежитлових будівель по вул. Лебединського 11 в м. Вінниці в частині здійснення державної реєстрації права власності на будівлю теплопункту площею 706,3 м.кв. підлягає скасуванню.
		 
		Ухвалою  від 16.03.2015р. порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на  02.04.2015р. 
		26.03.2015р. до суду від першого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву № 10-06/732 від 26.03.2015р., в якому він позовні вимоги визнає в частині, що до нього заявлені (а.с. 82 т.1).
		27.03.2015р. до суду від другого позивача надійшов лист № 03.1-07-365 від 26.03.2015р., в якому зазначено, що відповідно до п.п. 23-29 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України Департамент цивільного захисту облдержадміністрації веде облік та здійснює контроль за утриманням захисних споруд, приймає участь у роботі комісій з визначення їх технічного стану, організовує роботу з укриття населення у захисних спорудах.
		Відповідно до облікових даних Департаменту на обліку перебуває захисна споруда (сховище) III класу, вбудоване, місткістю на 450 осіб на насіннєвому заводі в місті Вінниця, збудоване в 1978 році. На зазначену захисну споруду заведено облікову картку та паспорт сховища. Відповідно до даних паспорту сховище введено в експлуатацію 1 жовтня 1979 року (а.с. 83-84 т.1).
		27.03.2015р. від першого позивача надійшло пояснення № 02-2767/10 від 26.03.2015р., в якому зазначено, що 16.01.2013 року була здійснена комплексна перевірка захисної споруди цивільного захисту №00110 за адресою: м.Вінниця, вул. Лебединського,11, про що складений відповідний акт. Встановлено, що форма власності захисної споруди - приватна. Згідно висновку комісії сховище №00110 оцінюється як "не готове" до прийняття осіб, що укриваються, доцільно зняти дану захисну споруду з обліку, у зв'язку із неможливістю проведення технічної інвентаризації.
		Захисна споруда цивільного захисту №00110 за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 11, перебувала на балансі ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" та призначалася для укриття працівників даного суб'єкта господарювання. А тому в ГУ ДСНС відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказаний об'єкт нерухомого майна. Також ГУ ДСНС не володіє інформацією щодо правонаступництва ВАТ "Вінницький насіннєвий завод".
		На виконання окремого доручення МНС України від 07.12.2006 року № 560 (з урахуванням змін, передбачених окремим дорученням МНС України від 26.10.2011 року № В-482) в Головному управлінні ДСНС України у Вінницькій області ведеться тільки електронний облік захисних споруд цивільної оборони Вінницької області. Відповідна база даних коригується за результатами перевірок та матеріалами інвентаризації захисних споруд цивільної оборони. За даними електронного обліку, станом на 2014 рік захисна споруда цивільного захисту №00110 рахується за ВАТ "Вінницький насіннєвий завод", перебуває у приватній власності, не використовується, є вбудованою, рік введення в експлуатацію - 1979р., оцінюється як "не готова" до прийняття осіб, що укриваються (а.с. 100-103 т.1).
		27.03.2015р. до суду від прокурора надійшла заява № 05/1-333 вих15 від 27.09.2015р., в якій він уточнив позовні вимоги стосовно кожного з відповідачів та предмет позову щодо визнання незаконним включення до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Вінницький насіннєвий завод" захисної споруди цивільного захисту; просив визнати незаконними дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області щодо включення до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Вінницький насіннєвий завод" захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці, - підвалу будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1- 13)(а.с. 157-158 т. 1).
		Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.
		02.04.2015р. від четвертого відповідача - ТОВ "Ароніс ЛТД" надійшло заперечення щодо позову № 1-03/3103 від 31.03.2015р., в якому зазначено наступне.
		Предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 16.04.2004 року між ТОВ "Ароніс ЛТД" та ТОВ "Грата" є виробничі споруди та будівлі, в т.ч. приміщення літера Ф - теплопункт, який складається з 1 поверху та підвалу. Продавцем було надано свідоцтво про право власності № 63 від 13.04.2004р. та договір купівлі-продажу №3 від 31.08.2000р., якими підтверджувались право власності Продавця та правовий статус виробничих будівель та споруд, що були предметом купівлі-продажу. Згідно вказаних документів ТОВ "АРОНІС ЛТД" придбавав саме будівлю теплопункту, а не сховище, як вказує в позовній заяві заступник прокурора.
		Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.04.2004 року містить всі суттєві умови, необхідні для даного виду договорів. Зміст договору не суперечить діючим на час укладання цього договору нормам законодавства України. На час придбання складське (підвальне) приміщення теплопункту не мало статусу об'єкта цивільної оборони (сховища).
		Надані позивачем паспорт та облікова картка сховища не є належними доказами, оскільки містять суперечливі дані та не відповідають положенням Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони в мирний час, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006р. №653 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2006 р. за № 1180/13054). Як свідчить додаток до протоколу №1 від 14.10.97р., все майно, яке відносилось до об'єктів цивільної оборони, все технічне оснащення, необхідне для виконання функції прилаштованого сховища, було ліквідоване згідно акту ліквідації.
		Таким чином, ліквідація обладнання цивільної оборони в 1997 р. свідчить про те, що складське приміщення на час приватизації не мало статусу прилаштованого сховища, а Фонд державного майна України, який виконував функції власника розпорядився вказаним майном з дотриманням чинного законодавства України.
		Доводи позивача заключаються в імперативності норм ЗУ "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992р. № 2163-XII, яким встановлено, що протирадіаційні споруди приватизації не підлягають.
		На дату приватизації ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" Постановою Верховної Ради України № 88/95-ВР від 03.03.1995 р. було визначено вичерпний перелік об'єктів, які не підлягали приватизації. У зазначеному переліку відсутній будь-який об'єкт, розташований в м. Вінниця по вул. Лебединського. А тому будівля теплопункту (підвальне приміщення) не відносилась до об'єкту, приватизація якого була заборонена.
		Вже після приватизації ВАТ "Вінницький насіннєвий завод", ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони" № 1413-ІV від 03.02.2004р. було внесено зміни до ЗУ "Про приватизацію державного майна" стосовно заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони (а.с. 159-164 т1).
		Ухвалою суду від 02.04.2015р. за клопотанням прокурора розгляд справи відкладено на 07.05.2015 р.
		28.04.2015р. до суду від другого позивача - Департаменту цивільного захисту Вінницької облдержадміністрації  надійшло пояснення № 01.4-01-575 від 27.04.2015р., в якому зазначено, що згідно з Положенням, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації від 14 листопада 2015 року № 687, до завдань Департаменту не входить захист прав Вінницької облдержадміністрації на судових засіданнях. Додатково представниками облдержадміністрації такі повноваження Департаменту на час розгляду справи не надавались (а.с. 224 т.1).
		05.05.2015р. до суду від прокурора надійшла заява № 05/1-452 вих-15 від 30.04.2015р., в якій прокурор уточнив правові підстави щодо кожної позовної вимоги та зазначив ті ж самі підстави, що наведені у позовній заяві (а.с. 225-235 т.1).
		05.05.2015р. до суду від представника четвертого відповідача - ТОВ "Ароніс ЛТД" надійшла заява № 1А-5/2 від 28.04.2015р. про сплив позовної давності, яка мотивовна наступним.
		Позов пред'явлено заступником прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та Вінницької обласної державної адміністрації в особі Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації, які й виступають позивачами у справі.
		Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (правонаступник ГУ Міністерства надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області) принаймні з 14.09.2007р. було обізнано з тим, що жодних захисних споруд цивільної оборону на балансі ТОВ "Ароніс ЛТД" не обліковується, а будівлю теплопункту з підвалом було придбано на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ВВС № 547542 від 16.04.2004р. Про зазначені обставити ТОВ "Ароніс ЛТД" інформувало Позивача-1 листом № 23/07-07 від 23.07.2007р., який було отримано 14.09.2007р., про що свідчить штамп та підпис.
		Тобто, строк позовної давності з усіх позовних вимог сплив 14.09.2010р.
		У той же час, позов заступником прокурора було подано лише у березні 2105 р.
		Крім того, якщо, як зазначає заступник прокурора у позовній заяві, позивачі наділені повноваженнями з обліку, інвентаризації та контролю за утриманням захисних споруд, то такі органи не могли не бути обізнані про те, що будівля теплопункту з підвалом була приватизована у 1995 р., а з 2004 р. (більш як 11 років) є власністю ТОВ "Ароніс ЛТД" (а.с. 1-4 т.2).
		05.05.2015р. від представника четвертого відповідача також надійшло додаткове заперечення щодо позову № 1А-5/1 від 28.04.2015р.(а.с. 27-32 т.2).
		В судовому засіданні 07.05.2015р. за клопотанням прокурора з кола позивачів виключено Вінницьку обласну державну адміністрацію та, у зв'язку з наданням учасниками процесу значного об'єму документів, оголошено перерву до 12.05.2015р., про що винесено відповідну ухвалу.  
		Судове засідання 12.05.2015р. не здійснювалось, у зв'язку з поданням суддею Кожухар М.С. заяви про створення судової колегії для розгляду даної справи. 
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 12.05.2015 року за вказаною заявою створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Маслія І.В. та Говор Н.Д.
		Ухвалою від 12.05.2015р. справа № 902/315/15 прийнята судовою колегією до провадження та призначена до розгляду на  09.06.2015р.
		03.06.2015р. до суду від прокурора надійшло пояснення у справі № 08/1-530 вих-15 від 02.06.2015р., в якому, прокурор уточнив вимоги щодо визнання незаконними дій регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області; просить визнати дії останнього щодо передачі у власність ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" будівлі теплопункту літера "Ф" по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці в частині передачі у власність захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) - підвалу будівлі теплопункту площею 354,9 кв.м. (приміщення №№ 1-13) (а.с. 107-114 т.2).
		04.06.2015р. від представника четвертого відповідача надійшло додаткове заперечення щодо позову № 1А-5/4 від 02.06.2015р., в якому зазначено зокрема таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, п. 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. N 253,  сховище та протирадіаційне укриття розрізняються, як окремі види споруд цивільного захисту.
		Заборона приватизації сховищ, яким було спірне приміщення, законодавством передбачена не була.
		Нормативно-правова база допускала та допускає можливість перебування сховищ не лише у державній власності. На це вказують такі норми законодавства (чинного та теперішній час або на момент приватизації): ст. 8 ЗУ "Про Цивільну оборону України" (чинного на момент приватизації), п. 4.1. Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 9.10.2006р. № 653, форма акту комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони (Додаток 13 до Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час), п. 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. № 253. (а.с. 115-119 т.2).
		08.06.2015р. до суду від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.06.2015р., в якому останній щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради, недійсним свідоцтва про права власності, повідомляє наступне.
		Оскаржуване рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 р. прийнято у відповідності до чинного законодавства на підставі поданих ТОВ "Грата" заяви та відповідних документів.
		Позиція прокуратури щодо невідповідності оскаржуваного рішення ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна" є необгрунтованою, оскільки правовідносини щодо видання рішення "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11" не регулювались вказаною нормою закону. Право власності оформлялось та свідоцтво видавалось ТОВ "Грата" на вже належне йому на праві власності майно відповідно до наявних у нього чинних правоустановчих документів (а.с. 169-172 т.2).
		Ухвалою суду від 09.06.2015р. за клопотанням прокурора відкладено розгляд справи  на 24.06.2015р. 
		16.06.2015р. до суду від прокурора надійшло письмове пояснення № 05/1-561 вих-15 від 15.06.2015р. (а.с. 186-191 т.2).
		22.06.2015р. від представника четвертого відповідача надійшло додаткове заперечення  № 1А-5/3 від 12.06.2015р., в якому відповідач, посилаючись на "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України", ухвалу від 06.07.2011 р. у справі  № 6-28595св09, постанови від 17.10.2011р у справі № 3-103гс 11 та постанови  від 18.09.2013р у справі № 6-95цс 13 Верховного Суду України,  зазначив, що прокурором застосовано невідповідний спосіб захисту (а.с. 228-231 т.2).
		 
		В судовому засіданні 24.06.2015р. оголошено перерву в межах дня. Після перерви продовжено розгляд справи, який було перервано, у зв'язку з госпіталізацією головуючого судді Кожухар М.С. 
		Після виходу головуючого судді на роботу, справу необхідно було призначити до розгляду.
		Разом з тим, судді  Маслій І.В. та Говор Н.Д. станом на 13.07.2015р. перебували у щорічній відпустці.
		Розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Вінницької області від 13.07.2015 року за заявою головуючого судді створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Грабика В.В. та Матвійчука В.В.
		Ухвалою від 13.07.2015р. дана справа прийняття до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 09.09.2015 р.
		В зв"язку з перебуванням судді Грабика В.В. у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 09.09.2015 року, за заявою головуючого судді, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кожухар М.С., члени колегії - судді: Матвійчук В.В., Яремчук Ю.О.
		Ухвалою від 09.09.2015р. дана справа прийняття до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 13.10.2015р.
		12.10.2015р. до суду від заступника прокурора Вінницької області надійшла заява № 5/1-965 вих-15 від 12.10.2015р. про зміну предмету позову, яка ухвалою суду від 13.10.2015р. повернута прокурору без розгляду.
		Ухвалою суду від 13.10.2015р. за клопотанням прокурора розгляд справи відкладено на 02.11.2015р.
		Разом з тим, суддя Матвійчук В.В. станом на 02.11.2015р. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим головуючим суддею Кожухар М.С. 02.11.2015р. подано заяву про внесення змін до складу колегії. 
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 02.11.2015р. здійснено заміну у складі колегії суддів по справі № 902/315/15;  сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кожухар М.С., члени колегії - судді: Грабик  В.В., Яремчук Ю.О.
		Ухвалою від 02.11.2015р. дана справа прийняття до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 08.12.2015р.
		02.11.2015р. до суду від представника четвертого відповідача надійшло узагальнене заперечення щодо позову № 1А-5/7 від 29.10.2015р., в якому останній систематизував та узагальнив заперечення, що подавались до суду раніше (а.с.  63-70  т.3).
		02.11.2015р. до суду від прокурора надійшло письмове пояснення № 05/1-1010 вих-15, в якому, окрім доводів викладених раніше, прокурор посилається на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та Верховного суду України, майно, яке вибуло незаконно з власності держави за судовим рішенням може бути повернуто (постанова ВСУ України від 18.09.2013 р. та рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України"  (а.с.  81-83 т.3). 
		02.11.2015р. до суду від представника першого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати (вх. № 06-52/11183/15 від 02.11.2015р.), в якому перший відповідач заперечує проти позовної вимоги про визнання незаконними дій Регіонального відділення щодо передачі у власність ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" будівлі теплопункту, літера "Ф" по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці в частині передачі у власність захисної споруди цивільного захисту (сховища №001100) - підвалу будівлі теплопункту площею 354,9 м.кв. (приміщення №№ 1-13) з тих підстав, що незаконна приватизація об"єкту цивільної оборони здійснена не з вини органу приватизації, якому керівництвом Вінницького насіннєвого заводу не було надано документів про наявність об"єкту цивільної оборони (а.с. 57-59 т.3).
		24.11.2015 до суду від прокурора надійшло пояснення у справі № 05/1-1050 вих-15 від 20.11.2015р., в яких прокурором наведено судову практику щодо розгляду справ (а.с. 96-98 т.3).
		Суддя Грабик В.В. у період з 07.12.2015р. по 11.12.2015р. перебував у відрядженні, у зв'язку з чим суддею Кожухар М.С. 07.12.2015р. подано заяву про внесення змін до складу колегії. 
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 07.12.2015 року здійснено заміну у складі колегії суддів по справі № 902/315/15;  сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кожухар М.С., члени колегії - судді: Матвійчук В.В., Яремчук  Ю.О.
		Ухвалою від 07.12.2015р. дана справа прийнята до провадження судовою колегією та призначена до розгляду на 08.12.2015р.
		Ухвалою суду  від 08.12.2015р. розгляд справи відкладено на 11.01.2016р.
		04.01.2016р. до суду від прокурора надійшло пояснення № 05/1-1 вих-15 від 04.01.2015р.  (а.с. 198-200 т.3).
		05.01.2016р. від представника четвертого відповідача надійшло додаткове пояснення № 1А-5/8 від 25.12.2015р., в якому вказано, що  комплекс нежитлових будівель за адресою м. Вінниця, вул. Лебединського, 11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 65606905000), до складу якого входить і будівля теплопункту літ. "Ф" пл. 706,3 кв.м., передана в іпотеку ПАТ "ПроКредит Банк" на підставі договору іпотеки № 367377-1Д2 від 13.11.2015р., зареєстрованого в реєстрі за № 2665. Реєстрація іпотеки підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 47610850 від 13.11.2015р. (а.с. 203-204 т.3).
		06.01.2016р. до суду від представника першого відповідача надійшло пояснення б/н та дати (вх.№ 06-52/94/16 від 06.01.2016р.) (а.с. 210-216 т.3).
		Ухвалою суду від 11.01.2016р. розгляд справи відкладено на 02.02.2016р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк".
		В судове засідання 02.02.2016р. з"явились представники прокурора, першого, другого та четвертого відповідачів. 
		Позивачі, третій відповідач та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів повноважних представників в судове засідання не направили.
		Позивачі та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів  - про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення першому позивачу 18.01.2016р. за № 2102100376789 (а.с. 67 т.4), другому позивачу 16.01.2016р. за № 2105001874296 (а.с. 64 т.4), третій особі 18.01.2016р. за № 0311511551019 (а.с. 68 т.4).
		Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 11.01.2016р. надіслана третьому відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою рекомендованою кореспонденцією з поштовим повідомленням.   
		Відповідно до абзацу першого пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
		За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (абзац третій пункту 3.9.1. Постанови №18).
		На підтвердження належного повідомлення третього відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, судом долучено до матеріалів справи копію реєстру поштових відправлень № 44.
		Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення позивачів, третього відповідача  та третю особу про час і місце розгляду справи.
		За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. 
		В судовому засіданні прокурорами подано заяву б/н від 02.02.2016р. (вх.№ 06-52/929/16) про уточнення позовних вимог, в якій вони просять розуміти п. 7 резолютивної частини позову, як: скасувати запис про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" в частині державної реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту по вул. Лебединськго, 11 у м. Вінниці - підвал будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 кв.м. (прим. №№1-13) (а.с. 116 т.4).
		Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши обставини та докази по справі, суд встановив таке та дійшов наступного висновку.  
		Відповідно до облікових даних Департаменту цивільного захисту Вінницької облдержадміністрації на обліку перебуває вбудована захисна споруда (сховище) III класу місткістю на 450 осіб на насіннєвому заводі в місті Вінниця. Дата прийняття в експлуатацію - 01.10.1979 р., на яку заведено відповідну облікову картку та видано паспорт сховища № 00110 (а.с. 85-86 т.1), .  
		13.12.1991 р. зареєстровано Статут Державного підприємства Вінницький насіннєвий завод (а.с.236-243 т.3).
		Рішенням конференції орендарів Вінницького насіннєвого заводу (протокол від 11.11.1993 р.) затверджено статут орендного підприємства Вінницького насіннєвого заводу (а.с. 244 т. 3), якому передано в оренду державне майно Вінницького насіннєвого заводу  за відповідним договором оренди (а.с.217-235,2440245 т. 3).   
		Приватизація державного майна Вінницького насіннєвого заводу зі створенням Відкритого акціонерного товариства "Вінницький насіннєвий завод" завершена у 1999 році: 31.03.1999р. підписано Акт передачі майна у власність відкритому акціонерному товариству "Вінницький насіннєвий завод" (а.с. 52 т. 1); підтвердження права власності ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" оформлено 30.01.1999 р. за № 1-16/1881 (а.с.51 т. 1); 29.06.1999 р. видано відповідне реєстраційне свідоцтво (а.с.53 т. 1).
		В перелік приватизованого майна включено будівлю теплопункту площею 706,3 кв.м. вартістю 3924009 тис. крб. (інвентарний номер 10-019 згідно підтвердження права власності на будівлю (споруду або нежиле приміщення), передану до статутного фонду товариства, а.с. 51 т 1). Вказана будівля передана ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" за актом від 31.03.1999 року (а.с. 52 т. 1).
		У той же час в будівлі теплопункту розташоване вбудоване сховище загальною площею 324 кв.м. на 450 осіб, на яке раніше видано паспорт сховища № 00110 на (а.с. 36-38 т.1).
		У 2000-2001 роках між ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" (Продавець) та спільним Українсько-Латвійським підприємством "Грата" (Покупець) укладено декілька договорів купівлі-продажу приміщень шляхом викупу (а.с. 127-135 т.2), у тому рахунку Договір купівлі-продажу приміщень шляхом викупу №3 від 31.08.2000р. між ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" (Продавець) та спільним Українсько-Латвійське підприємством "Грата" (Покупець), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує приміщення, серед яких: приміщення теплопункту літера "Ф" загальною площею  706,3 кв.м. (п. 1-1 Договору №3)(а.с.54-56 т.1,127-129 т.2).
		Зазначені в договорі об'єкти належать Продавцю ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" на підставі наказів ФДМУ по Вінницькій обл. № 60-П від 25.05.95р. та № 1145 від 06.10.98р., підтвердження права власності № 1-16/1881 від 30.01.99р. та зареєстрованого в ВООБТІ за реєстраційним номером № 210 від 29.06.1999р. (п. 1.2. Договору №3).
		Право власності на приміщення переходить до Покупця з моменту підписання акту прийома-передачі (п. 1.3. Договору №3).
		Продавець гарантує, що об"єкти не входять до переліку об"єктів, які не підлягають приватизації, не є проданими, заставленими, не знаходяться під арештом, судових справ щодо них немає (п. 8.1. Договору № 3) (а.с. 127-128 т.2).
		31.08.2000р., на виконання договору купівлі-продажу приміщень шляхом викупу №3 від 31.08.2000р., ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" передав, а спільне Українсько-Латвійське підприємство  "Грата" прийняло у власність майно, що визначено у п. 1.1. Договору (а.с. 129 т.2).
		13.04.2004р. Виконавчий комітет Вінницької міської ради  за заявою ТОВ "Грата" прийняв рішення № 643 "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11", відповідно до якого оформлено право колективної власності ТОВ  "Грата" на будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11, що придбані за зазначеними вище договорами та з урахуванням додатків до цих договорів та складаються з приміщень: -літери "А" - адмінбудинок - підвал - пр.№1: №1-№ 12 - 340,1 кв.м.; І поверх - пр.№2: № 1 -№29 - 335,1 кв.м.; ІІ поверх-пр. №3: №1-№17 - 359,2 кв.м; ІІІ поверх - пр.№4: № 1-№15 - 361,4 кв.м. Всього по літері "А" - загальна площа - 1395,8 кв.м.  Літери "І" - елеватор - І поверх - пр.№1: №1-№7 - 4741,4 кв.м; ІІ поверх - пр.№2: №1-№8 -413,1 кв.м.; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№8 - 424,5 кв.м; ІV поверх - пр.№4: №1-№5 - 426,4 кв.м; V поверх-пр.№5: №1-№5 - 4751,2 кв.м; VІ поверх - пр.№6: № 1 -№5 - 426,4 кв.м. Всього по літері "І" - загальна площа - 111 83,0 кв.м. Літери "К" - вагова з навісом - І поверх - пр.№1: №1-№3 - 17,3 кв.м. Літери "Л" - виробничі будівлі головного корпусу -І поверх - пр.№1: №1-№42 -2123,3 кв.м; ІІ поверх - пр.№2: №1-№22 - 356,6 кв.м.; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№35- 1649,1 кв.м.; ІV поверх - пр.№4: №1-№36 - 1763,2 кв.м; V поверх - пр.№5: №1-№20 - 347,7 кв.м; VІ поверх - пр.№6: № 1 -№31 - 2185,1 кв.м; VІІ поверх - пр.№7: №1-№13 - 363,8 кв.м; VІІІ поверх - пр.№8: №1-№3 - 177,6 кв.м. Всього по літері "Л" - загальна площа - 8966,4 кв.м. Літери "М" - виробничі будівлі - І поверх - пр.№1: №1-№21 - 1350,4 кв.м; ІІ поверх - пр.№2: №1-№15 - 835,4 кв.м; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№8 - 665,7 кв.м; ІV поверх-пр.№4: №1-№3 - 197,0 кв.м; V поверх - пр.№5: №1-№3 - 204,3 кв.м. Всього по літері "М" - загальна площа - 3252,8 кв.м.  Літери "Н" - будівля ОЕЦ- І поверх - пр.№1: №1-№16 - 1032,9 кв.м; ІІ поверх - пр. №2: №1-№ 15 - 1042,1 кв.м; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№15 - 1045,0 кв.м; ІV поверх - пр.№4: №1-№10 - 1046,2 кв.м; V поверх - пр.№5: №1-№13 - 1048,4 кв.м. Всього по літері "Н" - загальна площа - 5214,6 кв.м. Літери "П" - перша лінія складів - І поверх - пр.№1: №1-№12 - 2212,4 кв.м.  Літери "Р" - склад - І поверх - пр.№1: №1-№3 - 1487,0 кв.м; II поверх - пр.№2: №1-№3 - 1487,0 кв.м; III поверх - пр.№3: №1 -№3 - 1487,0 кв.м. Всього по літері "Р" - загальна площа - 4461,0 кв.м. Літери "С" - друга лінія складів - І поверх - пр.№ 1: № 1 -№5 - 3075,9 кв.м. Літери "Т" - частина третьої лінії складів - 2692,0 кв.м. Літери "Ф" - теплопункт - підвал - пр.№1: №1-№13 -354,9 кв.м; І поверх - пр.№2: № 1-№ 15 - 351,4 кв.м. Всього по літері "Ф" - загальна площа - 706,3 кв.м. Галерея приміщення насіння 4 шт.; Рампа (а.с. 57 т.1). 
		На підставі вказаного рішення 14.04.2004р. Виконавчим комітетом Вінницької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Грата" видано свідоцтво № 63 про право власності на виробничі будівлі та споруди, вказані вище, в тому рахунку і на приміщення Літера "Ф" - теплопункт - підвал - пр.№1: №1-№13 -354,9 кв.м; І поверх - пр.№2: № 1-№ 15 - 351,4 кв.м. Всього по літері "Ф" - загальна площа - 706,3 кв.м. (а.с. 58 т.1).
		16.04.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грата" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність, на умовах визначених договором, виробничі будівлі та споруди, що складають 523/625 (п'ятсот двадцять три/ шістсот двадцять п'ятих) частин нежитлового будинковолодіння, яке знаходиться в місті Вінниці по вулиці Лебединського під номером 11 (одинадцять), далі за текстом "нерухоме майно", в тому рахунку: будівля Літера "Ф" - теплопункт - підвал - пр.№1: №1-№13 - 354,9 кв.м; І поверх - пр.№2: № 1-№ 15 - 351,4 кв.м. Всього по літері "Ф" - загальна площа - 706,3 кв.м. (п. 1.1 Договору)
		Зазначене в п.1.1. нерухоме майно знаходиться за адресою: 21100, м.Вінниця, вулиця Лебединського, 11 (п. 1.2. Договору). 
		Продавець є власником майна, що відчужується за чинним договором, на підставі Свідоцтва про право власності на виробничі будівлі та споруди № 63, виданого виконкомом Вінницької міської ради 14 квітня 2004 року, згідно з рішенням № 643 від 13 квітня 2004 року, зареєстрованого в Вінницькому БТІ 15.04.2004 року за реєстровим № 210, в реєстраційний книзі № 5 (додаткова) (п. 1.3. Договору).
		Право власності на майно виникає у Покупця з моменту державної реєстрації договору (п. 1.4. Договору).
		Право власності на вказані об"єкти зареєстровано за ТОВ "Ароніс ЛТД", що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об"єкта нерухомого майна № 33895507 (а.с. 130-149 т.1). 
		13.11.2015р. між ТОВ "Агроград В", ТОВ "Ароніс ЛТД" (Іпотекодавець) та ПАТ "ПроКредит Банк" (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 367377-ІД2, відповідно до якого для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передає в іпотеку на умовах, визначених Договором Предмет іпотеки, що вказаний у п.2.2. Договору. Зміст та розмір Основних зобов'язань, строк і порядок їх виконання вказуються у Кредитних договорах.
		Предметом іпотеки є комплекс нежитлових будівель загальною площею 54317,9 (п'ятдесят чотири тисячі триста сімнадцять цілих дев'ять десятих) кв.м.; реєстраційний номер 65606905000, номер запису про право власності: 1032117, номер запису про право власності: 1032147; місцезнаходження: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 11, заставна вартість 33 244 268,40 грн. (п. 2.2. Договору).
		Документи, що підтверджують наявність у Іпотекодавця прав на предмет іпотеки та  стану предмета іпотеки: 131/500 частини належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АРОНІС ЛТД" на підставі Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 16.04.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 1104, Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 28.10.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 3488, Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.10.2004р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 3496, Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 23.06.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 2310. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасюта О.В., номер витягу 17485778, дата 07.02.2014 року (абз. 2 п. 2.2.2. Договору) (а.с. 205-207 т. 3). 
		В силу  ст.ст. 4-3, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		ТОВ "Ароніс ЛТД" зокрема вважає, що прокурором невірно визначено орган, який є уповноваженим у спірних відносинах, оскільки Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та Департамент цивільного захисту Вінницької облдержадміністрації не здійснюють управління майном, стосовно якого подано позов (а.с. 64 т.3).
		Ці доводи суд вважає хибними з наступних підстав.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави у суді у випадках, визначених законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, окрім іншого, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. 
		Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 3 ст. 2 ГПК України).
		Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор послався на порушення законодавства щодо цивільного захисту населення та неможливість держави, внаслідок незаконної приватизації сховища, виконувати державні функції по захисту життя і здоров"я населення від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха, та визначив в якості позивачів -  Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, Вінницьку обласну державну адміністрацію в особі Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації.
		При цьому, як зазначено вище, ухвалою суду  від 07.05.2015р. Вінницьку обласну державну адміністрацію за клопотанням прокурора виключено з кола позивачів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України, до системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, входять сили цивільного захисту, навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я (медичні підрозділи) (далі - органи та підрозділи цивільного захисту), які входять до сфери його управління.
		Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту формує та реалізує заходи державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку (п. 16 ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України).
		Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (далі - Положення), затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 474 від 18.08.2014р., Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (скорочена назва - ГУ ДСНС України у Вінницькій області) (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) у Вінницькій області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру.
		Головне управління є правонаступником прав і обов'язків Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області та Управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області.
		Відповідно до п.4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території, зокрема: здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, здійснює контроль за станом захисних споруд цивільного захисту; бере участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд; бере участь, у межах повноважень, у розгляді питань будівництва та реконструкції захисних споруд та їх пристосування для використання у господарських, культурних і побутових потребах; бере участь за запитами уповноважених органів у здійсненні комплексних та позапланових комісійних перевірок стану утримання фонду захисних споруд та у роботі комісій щодо визначення шляхів стосовно подальшого утримання захисних споруд під час проведення приватизації (корпоратизації) підприємств, а також їх банкрутства (ліквідації); організовує спільно із місцевими органами виконавчої влади періодичну інвентаризацію фонду захисних споруд, огляди на краще утримання захисних споруд та здійснює контроль за її проведенням (а.с.104-113 т.1).
		Відповідно до Положення про Департамент цивільного захисту облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 14.11.2014 року № 687, Департамент цивільного захисту облдержадміністрації (далі - Департамент) є структурним підрозділом облдержадміністрації, уповноваженим органом управління Вінницької обласної територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (далі - територіальна підсистема цивільного захисту), підпорядкований голові облдержадміністрації, а також підзвітний та підконтрольний Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС). Окрім іншого, Департамент у своїй діяльності виконує завдання щодо ведення обліку і здійснення контролю за утриманням захисних споруд, приймає участь у роботі комісій з визначення їх технічного стану, організовує роботу з планування укриття населення у захисних спорудах (а.с. 88-97 т.1).
		З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні з даним позовом до суду вірно визначено в якості позивачів органи, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		       У преамбулі Закону "Про цивільну оборону України" від 03.02.1993 р. (у редакції,  що діяла під час вчинення дій щодо приватизації сховища, яке є предметом даного спору) зазначено, що громадяни  України  мають  право  на  захист  свого  життя  і здоров'я  від  наслідків  аварій,  катастроф,    значних    пожеж, стихійного  лиха  і  вимагати  від  Уряду України,  інших  органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств,  установ  і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо забезпечення його реалізації.
		       Держава як  гарант  цього  права  створює  систему  цивільної оборони, яка має своєю  метою  захист  населення  від  небезпечних наслідків  аварій  і   катастроф    техногенного,    екологічного, природного та воєнного характеру. 
		       У цій же нормі  Закону "Про цивільну оборону України" (в редакції Закону N 555-XIV від 24.03.99, тобто теж під час приватизації вказаного вище майна)  зазначено, що кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
		Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про цивільну оборону України" від 03.02.1993р., у редакції, що діяла під час приватизації спірного майна, заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом. Завданнями Цивільної оборони України є: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха; оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час; організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження; створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів; підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
		      Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про цивільну оборону України" від 03.02.1993р., в  редакції Закону N 555-XIV від 24.03.1999р., керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством. Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами. Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.
		Положенням "Про цивільну оборону України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  №299 від 10.05.1994р., в редакції чинній на час вчинення дій з приватизації спірного майна, було передбачено, що з метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження. Укриття населення в захисних спорудах досягається: завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням  підземного  простору  міст  та  інших населених  пунктів  для розміщення підприємств, установ  і організацій  соціально-побутового,  виробничого  і  господарського призначення (з урахуванням пристосування  і  використання  частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.  Потреба  у  захисних  спорудах  визначається виходячи з необхідності укриття всіх робітників і службовців за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання (ст.3).
		У п 3.1. СНіП  3.01.09-84  "Приемка   в   эксплуатацию законченных строительством защитных  сооружений  гражданской  обороны  и  их содержание  в  мирное  время", що діяли на час приватизації вищезазначеної будівлі теплопункту, вказано, що захисні споруди в мирний час повинні використовуватись для потреб народного господарства та обслуговування населення у відповідності з вимогами СНіП 11-11-77.
		Своєю чергою у п. 1.1 СНіП 11-11-77 "Строительные нормы и правила Защитные сооружения гражданской обороны" зазначено, що вказаних норм повинні дотримуватись при проектуванні захисних споруд цивільної оборони (сховищ і протирадіаційних укриттів), що будуються і реконструюються. Захисні споруди цивільної оборони призначаються для захисту у воєнний час осіб, що укриваються від впливу зброї масового ураження і повинні використовуватись у мирний час для потреб народного господарства і обслуговування населення. Сховища розділяються на класи, а протирадіаційні укриття - на групи згідно  обов"язкового додатку 1. 
		З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що сховища також належать до протирадіаційних споруд, оскільки відповідно до СНиП II-11-77* «Захисні споруди цивільної оборони», затверджених постановою Держбуду СРСР від 13.10.1977 № 158, та ДБН В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони» вони теж забезпечують протирадіаційний захист.
		Захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру (цивільна оборона) є однією із державних функцій, тому об'єкти цивільної оборони (захисні споруди цивільної оборони) є необхідними для виконання державою своїх функцій.
		      Відповідно до ч. 2 статті 5 Закону "Про приватизацію державного майна" (у редакції, що діяла до закінчення приватизації спірного майна), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. 
		         На цьому також наголошено у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013 р. у справі № 39/5005/11507/2012.
		       У той же час, згідно із зазначеною нормою Закону, до об"єктів та майна, що мають загальнодержавне значення віднесено ті, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.              
		Заборона приватизації об'єктів цивільної оборони підтверджується також Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з п. 39 якої  передбачено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
		При цьому пункт 1.3 Додатку 1 до вказаної Методики «Вихідні дані для здійснення оцінки вартості цілісного майнового комплексу» містить перелік об'єктів, які не підлягають приватизації, а саме: об'єкти цивільної оборони, об'єкти інженерної інфраструктури і благоустрою міст тощо.
		На те що, сховище, яке є предметом спору, не підлягало приватизації вказує також той факт, що у перелік майна орендного підприємства Вінницький насіннєвий завод, яке не підлягає приватизації, в якості об"єктів цивільної оборони   включено лише: двері, гермоклапани, ставні, вентилятори (а.с. 93, 114 т.4) - які є невід"ємними частинами самого приміщення сховища і не можуть функціонувати як об"єкти цивільної оборони без самого приміщення.
		З огляду на наведене, суд погоджується з доводами прокурора про незаконність приватизації сховища, яке розташоване в будівлі теплопункту літера "Ф" по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці.
		З огляду на це, не приймаються судом доводи 4-го відповідача законності приватизації спірного майна.
		Що стосується його доводів про суперечливість даних у паспорті та обліковій картці сховища та невідповідності їх положенням Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони в мирний час, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006р. №653 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2006 р. за № 1180/13054), то ці доводи не спростовують факту незаконної приватизації споруди цивільного захисту, що перебувала у державній власності та на балансі державного підприємства Вінницькій насіннєвий завод. Також невідповідність, на думку вказаного відповідача облікової картки та паспорта сховища названій ним Інструкції необгрунтована вже в силу того, що ця Інструкція прийнята після складення вказаних документів. Посилання 4-го відповідача на ліквідацію, на його думку, обладнання цивільної оборони не обгрунтоване документально та не стосується спірного майна.
		Також судом не приймаються заперечення регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області проти позову в частині вимог щодо нього з посиланням на відсутність вини РВ ФДМУ по Вінницькій області у приватизації вказаного майна, оскільки вказані доводи не спростовують факту незаконної приватизації споруди цивільного захисту. Крім того, ці твердження суперечать законодавству, яке регулює діяльність органів Фонду державного майна України при приватизації державного майна. 
		Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		В силу п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Оскільки органи, які визначені прокурором позивачами з обсягом повноважень, які дають їм право бути позивачами у даній справі, створені у 2010 та 2014 роках, то до строку позовної давності застосовуються положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (Прикінцеві та перехідні положення ЦК України).
		Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). 
		Пунктом 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. 
		Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.
		На цьому, зокрема наголошено у постанові пленуму Вищого господарського суду України  від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
		05.05.2015р. до суду від представника четвертого відповідача - ТОВ "Ароніс ЛТД" надійшла заява № 1А-5/2 від 28.04.2015р. про сплив позовної давності, в якій він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в зв"язку з тим, що строк позовної давності з усіх позовних вимог сплив ще 14.09.2010р.
		Як вбачається з матеріалів справи, територіальному управлінню Міністерства надзвичайних ситуацій України та Управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області, правонаступником якого є позивач-управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, відповідно до наданих матеріалів справи, 14.09.2007р. стало відомо, що спірне приміщення вибуло з державної власності і на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ВВС № 547542 від 16.04.2004р. придбано ТОВ "Ароніс ЛТД", про що останнє повідомило листом № 23/07-07 від 23.07.2007р. (а.с. 66 т.2).
		Також про ці обставини повідомляло і ТОВ "Агроград В" листом № 104 від 06.08.2010р., адресованим заступнику начальника ГУ (керівнику територіального органу державного нагляду у сфері ЦЗ та ТБ)  - начальнику управління ДІ ЦЗ та ТБ ГУ МНС України у Вінницькій області (а.с. 67 т. 2). 
		Крім того в матеріалах справи наявні акти технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (сховища, ПРУ) № 00110 від 22.06.2010р. (а.с. 68 т.2), 24.09.2012 р., 16.01.2013 р. (а.с.72-84 т. 2).
		Отже, виходячи з викладеного вище, строк позовної давності для захисту порушених прав у даній справі на день подання позову (10.03.2015 р.) сплив, що є підставою для відмови у позові в частині вимог про визнання незаконними дій Фонду державного майна України по Вінницькій області.
		Про поновлення строку позовної давності ні прокурор, ні позивачі не заявляли. З обставин та матеріалів справи суд не вбачає підстав для поновлення цього строку за власною ініціативою.
		Крім того, прокурором не конкретизовано, які саме дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області є незаконними. 
		Оскільки за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, доводи ТОВ "Ароніс ЛТД" щодо спливу строку позовної давності стосовно решти позовних вимог судом не приймаються, оскільки суд не вбачає порушення прав держави в особі зазначених у позовній заяві позивачів за іншими, крім визнання незаконними дій РВ ФДМУ по Вінницькій області, позовними вимогами. 
		Одночасно, суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		По-перше, вони є похідними від першої позовної вимоги, тому відмова у задоволенні першої вже тягне відмову у задоволенні решти позовних вимог.
		По-друге, статтею 15 Цивільного кодексу України - далі ЦК України, закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Статтею 4 ГПК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. 
		Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Разом з тим, застосовані прокурором у позові способи захисту не забезпечують захист інтересів держави стосовно відновлення прав на приміщення, яке є предметом спору.
		При цьому суд наголошує на тому, що національним законодавством передбачені ефективні способи захисту порушеного права у даних правовідносинах.  Так  захист прав держави, як власника майна, необхідного їй для здійснення своїх функцій, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстав, передбачених ст.388 ЦК, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача відповідно до правової позиції Верховного Суду  України, викладеної у постановах: від 07.11.2012р. у справі №6-107цс12; 29.10.2014р. у справі №6-164цс14; від 19.11.2014р. у справі №6-170цс14; від 16.09.2015р. у справі №6-1203 .
		     Більше того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п. 10) зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. 
		    Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від   17.10.2011 року у справі N 3-103гс11 та постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2014 р. у справі N 5020-11/359-9/099-382/2011, у яких зокрема наголошено на тому, що з урахуванням положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 не слід визнавати недійсними подальші правочини з відчуження майна, оскільки вони не мають значення для його повернення законному власнику, важливим є первинне відчуження.
		      Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 р. "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11 у частині оформлення права власності на захисну споруду цивільного захисту по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці - підвал будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 кв. м. (приміщення №№ 1-13); визнання недісним свідоцтва про право власності на будівлі та споруди № 63 від 14.04.2004 р. в частині вказаної захисної споруди та скасування запису про державну реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ "Ароніс ЛТД" додатково слід зазначити таке.
		      Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, за наявності одночасно двох обставин: якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.
		     Разом з тим, прокурором не зазначено, яким актам цивільного законодавства суперечить вищеназване рішення виконкому Віницької міської ради № 643 від 13.04.2004 р. Підставою для даної позовної вимоги зазначено порушення законодавства при приватизації майна, що не стосується вказаного відповідача, тобто виконкому Вінницької міської ради, та вчиненої ним дії. 
		      Свідоцтво про право власності є похідним документом від зазначеного рішення виконкому, разом з тим, в даному випадку, позовні вимоги про визнання його недійсним підлягають розгляду по суті, оскільки цей документ посвідчує право власності ТОВ "Ароніс ЛТД" на ряд будівель і споруд, в перелік яких входить будівля теплопункту, приміщення підвалу якого є предметом спору у даній справі. Оскільки оспорюються правові підстави видачі вказаного свідоцтва у частині спірного приміщення з метою відновлення становища, що існувало до порушення права (тобто, до приватизації майна), то у даному випадку вимоги щодо визнання свідоцтва про право власності недійсним відповідають такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому ст.16 Цивільного кодексу України. На цьому наголошено зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 09 липня 2015 року у справі № 906/1415/14. 
		         Тому дана позовна вимога підлягає розгляду судом по суті та у її задоволенні слід відмовити з наведених вище підстав.
		Стосовно позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" в частині державної реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту по вул. Лебединськго, 11 у м. Вінниці - підвал будівлі теплопункту літера "Ф" площею 354,9 кв.м. (прим. №№1-13), суд зазначає, що до функцій суду не відноситься скасування записів про державну реєстрацію речових прав, про що просить прокурор (а.с. 116 т. 4).
		Відповідно до ст. 10, ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться відповідним державним реєстратором на підставі прийнятого рішення.
		          Так, у відповідності до ч. 2 ст. 26 вказаного Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується (ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		Як випливає з поданої прокурором заяви (а.с.116 т. 4), позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав ним не заявлялись, а заявлено  вимоги саме про скасування запису про державну реєстрацію прав. 
		Даний спосіб захисту не відповідає визначеним у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
		Крім того, з огляду на вищенаведене, підстави для скасування державним реєстратором запису про державну реєстрацію права власності ТОВ "Ароніс ЛТД" на спірне майно відсутні.
		З урахуванням наведеного, та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Судові витрати з розгляду даної справи у розмірі 8268,00 грн.(6 немайнових вимог по 1378,00 грн.) відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на прокурора.
		Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		1. В позові відмовити у повному обсязі.
		2. Стягнути з Прокуратури Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33, ідент.код 02909909) на користь Державного бюджету України 8268,00 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.
		 
		Повне рішення складено  08 лютого 2016 р.
		 
		 
		   Головуючий  суддя                                       Кожухар М.С.      
		 
		 
		                       Судді                                              Матвійчук В.В.  
		 
		 
		                                                                               Яремчук Ю.О. 
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - 1-му позивачу (вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, 21021)
		3 - 2-му позивачу (вул. Володарського, 26, м. Вінниця, 21050)     
		4 - 3-му відповідачу (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, 65039) 
		5 - третій особі  (03115, м.Київ, пр.Перемоги, 107 "А")

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...