Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1715/6764/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2016. Зареєстровано: 10.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1715/6764/12
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                           
		09 лютого 2016 року 
		 
		Рівненський міський суд
		головуючий ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора ОСОБА_3 ,
		захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальну справу про обвинувачення
		    ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ківерці, Волинської області, українки, громадянки України, розлученої, з вищою освітою, не судимої, судді Ківерцівського районного сулу Волинської області, мешканки АДРЕСА_1 , 
		   
		    ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Грушівка Сарненського району, Рівненської області, українця, громадянина України, одруженого, утримує неповнолітню дитину, з вищою освітою, не судимого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_2 , - 
		   за ч. 3 ст. 368 КК України, -
		в с т а н о в и в :
		   
		ОСОБА_10 , працюючи прокурором Ківерцівського району Волинської області, згідно наказу Генерального прокурора України № 1215 к від 9 вересня 2010 року, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, здійснюючи функції представника влади відповідно до положень ст. ст. 1, 5, 6 Закону України "Про прокуратуру", № 1789- ХІ від 05 листопада 1991 року, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій, одержав від ОСОБА_11 хабар у значному розмірі при наступних обставинах.
		   16 серпня 2011 року від слідчого відділу Ківерцівського РВ УМВС України в Волинській області до прокуратури Ківерцівського району поступила кримінальна справа № 17-128-11 за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч.2 ст. 186 КК України. 22 серпня 2011 року в порядку вимог ст. ст. 229, 232 КПК України 1960 року прокурор району ОСОБА_10 , затвердивши обвинувальний висновок, направив кримінальну справу для розгляду до Ківерцівського районного суду. Судовий розгляд справи було доручено судді ОСОБА_9 .
		   Починаючи з 27 жовтня 2011 року, вітчим підсудного ОСОБА_13 - ОСОБА_11 неодноразово зустрічався з суддею Ківерцівського районного суду ОСОБА_9 , в провадженні якої перебувала справа про обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в її службовому кабінеті з метою схиляння останньої до призначення вироком підсудним покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.     
		18 листопада 2011 року близько 16 год., перебуваючи в службовому кабінеті судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , запевнив ОСОБА_11 у тому що погодиться з вироком, який буде прийнятним для ОСОБА_11 та підсудних.
		9 грудня 2011 року допитана під час судового слідства потерпіла ОСОБА_14 змінивши показання, заявила, що підсудні ОСОБА_13 та ОСОБА_12 її не ґвалтували, а відтак, в попередніх показаннях вона їх оговорила.
		13 грудня 2011 року ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_11 зустрітись з ОСОБА_10 та з"ясувати його думку та позицію щодо зміни показань потерпілої в судовому засіданні та можливості відмови від обвинувачення підсудних за ст. 152 КК України. 
		Бажаючи переконатись у таких намірах ОСОБА_10 , які будуть вигідні йому та підсудним у справі, ОСОБА_11 прибув до прокуратури Ківерцівського району, але зустрітись з прокурором не зміг через його відсутність. В той же день близько 15.30 год. по телефону ОСОБА_10 особисто призначив йому зустріч в прокуратурі району на ранок наступного дня. 
		14 грудня 2011 року приблизно о 09. 55 год. зателефонувавши ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представився вітчимом ОСОБА_13 , та попросив про зустріч. ОСОБА_10 запросив його до прокуратури, і в той же день, після 10 год. ОСОБА_11 прибув до ОСОБА_10 в його службовий кабінет прокурора Ківерцівського району. В розмові ОСОБА_11 завірив ОСОБА_10 про наявність у нього хабара, та запропонував останньому виключити з обвинувачення підсудних статтю про зґвалтування, що дасть можливість суду призначити їм покарання умовно. Під час розмови з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що твердження потерпілої ОСОБА_14  під час судового слідства про те, що підсудні ОСОБА_13 та ОСОБА_12 її не ґвалтували, можна використати для зміни обвинувачення останніх, виключивши з нього ст. 152 КК України з метою отримання хабара від ОСОБА_11 . При цьому ОСОБА_10 завірив ОСОБА_11 , що у разі зменшення об"єму обвинувачення з виключенням ст. 152 КК України, за відкрите викрадення гаманця підсудним вироком суду буде призначено покарання, не пов"язане з позбавленням волі.
		ОСОБА_10 , з метою отримання від ОСОБА_11 хабара в обумовленому розмірі, за вчинення дій в інтересах останнього, ОСОБА_13 , та ОСОБА_12 , в той же день після 10 год. запропонував ОСОБА_11 піти за ним із службового кабінету до котельні прокуратури району. В котельні, яка розташована в приміщенні прокуратури Ківерцівського району по вул. Незалежності, 14 в м. Ківерці, Волинської області, ОСОБА_10 , будучи прокурором згаданого району, тобто службовою особою яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_11 хабар в розмірі 5500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало 43944 грн. та становило значний розмір хабара за виконання в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 дій з використанням наданого йому службового становища, що дасть вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу, змінивши обвинувачення, виключити з обвинувачення підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ст. 152 КК України, що в подальшому сприятиме ухваленню щодо останніх вироку з призначенням покарання, не пов"язаного з позбавленням волі.
		Допитаний судом   ОСОБА_10 винуватим себе у вчиненні злочину за обставин, вказаних у вироку не визнав та показав, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 09 вересня 2010 року він працював на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області. Влітку 2011 року прокуратурою Ківерцівського району до суду була направлена кримінальна справа щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Суддя ОСОБА_9 повідомила про недоліки обвинувального висновку, а тому справа прокурором була витребувана із суду. Слідчим було складено новий обвинувальний висновок, він його затвердив, і справу знову направили до суду. Державне обвинувачення підтримував заступник прокурора району ОСОБА_15 . Місяців через два після початку розгляду справи він повідомив, що потерпіла змінила свої показання. Він ( ОСОБА_10 ) рекомендував ОСОБА_15 в дебатах просити суд про призначення обвинуваченим покарання у виді семи років позбавлення волі. Більше розмов про цю справу він ні з ким не мав.
		На 14 грудня 2011 року в прокуратурі Волинської області була призначена нарада на якій він мав бути присутнім. Перед нарадою він їхав в прокуратуру району щоб взяти документи. По дорозі до роботи йому зателефонувала секретар прокуратури та повідомила, що з ним хоче зустрітись якийсь чоловік. В приміщенні прокуратури незнайомий йому чоловік назвав себе ОСОБА_16 , попросив його вислухати з приводу кримінальної справи про згвалтування, яка розглядається в суді. Він ( ОСОБА_10 ) сказав, що особисто справою не займається, в суді участі у її розгляді не приймає, та поспішає на нараду до прокуратури області. Але як прокурор району повинен був прийняти громадянина та вислухати його. ОСОБА_11 дуже просив не позбавляти волі дітей та зрозуміти його як батька. Він сказав ОСОБА_11 , що з приводу розгляду справи може поговорити з суддею ОСОБА_9 . Після цього вийшов з кабінету на вулицю шукати свого водія. Службовий автомобіль та водія не знайшов і пішов до котельні. Хтось йому крикнув, що водій ОСОБА_17 поїхав на заправку. ОСОБА_18 прямував за ним і також зайшов до котельні. Він відчув щось недобре. Коли був в приміщенні котельні, туди зайшли працівники УСБУ в Волинській області. Співробітник СБУ ОСОБА_19 наказав знаходитись в його полі зору до прибуття слідчо  оперативної групи. Його запитували про гроші, пропонували віддати їх добровільно. Тривалий час в котельні проводили обшук. І лише згодом знайшли пакунок, замотаний в хустинку. Це були гроші - долари США. Потім обшукали його службовий кабінет. Там оглянули знайдені купюри. В прокуратурі попросили зняти костюм для дослідження. Після цього його повезли в УСБУ в Волинській області. Йому надали змогу зателефонувати адвокату ОСОБА_6 . Згодом йому стало дуже погано  підвищився тиск, до нього викликали лікарів швидкої допомоги. Вони сказали, що стан здоров"я потребує його госпіталізації, але слідчі в цьому відмовили. Йому пояснили, що затримали на підставі кримінальної справи, порушеної відносно нього та судді районного суду ОСОБА_9 . На наступний день його повезли в м. Київ, де помістили в ізолятор тимчасового утримання. 
		Свою винуватість не визнає, оскільки державне обвинувачення в суді в кримінальній справі про зґвалтування підтримував не він, а заступник ОСОБА_15 . З приводу розгляду тієї справи він ні з ким не спілкувався. ОСОБА_11 вперше побачив 14 грудня 2011 року в приміщенні прокуратури, тоді і дізнався, що він родич одного з підсудних. Раніше його ніколи не бачив. 18 листопада 2011 року він був в районному суді, зустрічався з головою суду, але зустріч з ОСОБА_11 заперечує. Грошей він ні у кого не вимагав. З ОСОБА_11 про гроші ніколи не говорив. Останній лише просив його щоб дітей не позбавляли волі. Обіцяв ОСОБА_11 з цього приводу поговорити з суддею.
		Вважає, що відносно нього вчинена провокація хабара. Досудове слідство проведено з порушенням Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність". Обвинувачення щодо нього ґрунтується на припущеннях. Просив суд ухвалити щодо нього виправдувальний вирок, а у разі відсутності до цього підстав - направити справу прокурору для проведення додаткового розслідування.
		Співставляючи показання ОСОБА_10 в суді з його показаннями на досудовому слідстві, та аналізуючи їх в сукупності з іншими доказами, суд приходить до беззаперечного переконання у винуватості підсудного, а його версію щодо обставин злочину  наміром уникнути відповідальності, незважаючи навіть на те, що початок та кінець зустрічі з хабародавцем ОСОБА_18 14 грудня 2011року зафіксовано та відображено в аудіо  відеозаписі внаслідок проведених оперативно  розшукових заходів, які неодноразово відтворені та проаналізованих учасниками судового розгляду.
		Допитана судом підсудна  ОСОБА_9  повністю заперечувала свою винуватість у інкримінованому їй злочині. Вона показала, що в її провадженні перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . ОСОБА_11 неодноразово приходив до неї та переконував, що підсудні не винуваті, а справа сфальсифікована. Державне обвинувачення підтримував заступник прокурора ОСОБА_15 . До нього також звертався ОСОБА_11 з намаганням переконати його в невинуватості підсудних. ОСОБА_15 порадив з цього приводу звернутись до прокурора району ОСОБА_10 , який здійснював керівництво всіх напрямків діяльності прокуратури. 6 чи 9 грудня 2011 року в ході судового слідства потерпіла змінила свої показання, заявивши, що підсудні її не ґвалтувавали. Ніякої змови з прокурором щодо отримання хабара у неї не було. 13 та 14 грудня 2011 року ОСОБА_11 пропонував їй хабар, і ніщо не заважало їй взяти гроші від ОСОБА_11 , Останній в суді стверджував, що вона відмовилась їх брати, тому ОСОБА_11 з грошима пішов до прокурора.
		Наголошувала, що злочину вона не вчиняла, просила суд виправдати її за відсутністю складу злочину.
		Допитаний судом в якості свідка  ОСОБА_11  показав, що в Ківерцівському районному суді розглядалась кримінальна справа про обвинувачення його пасинка - ОСОБА_13 , та ОСОБА_12 . Він вважав, що справа була сфальсифікована слідчим міліції, оскільки підсудні потерпілу не ґвалтували. Звернувся з заявою до УСБУ, бо не довіряв прокуратурі та міліції, та просив розібратися зі справою пасинка, Наприкінці жовтня 2011 року він вперше зустрівся з суддею ОСОБА_9 з приводу вирішення згаданої справи, щоб ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не позбавляли волі. Суддя пояснила, що йому можна допомогти, але це буде потребувати певних затрат. Він зрозумів, що це мають бути кошти за пом"якшене покарання. На запитання про суму, вона написала на папері 3,5 і показала в бік районної прокуратури. На пальцях показала, і як він зрозумів  2 тис. доларів в Луцьк "на верх". Приблизно 15 - 18 листопада він прийшов в кабінет до судді ОСОБА_9 . Вона сказала, що допомогти йому не може. І пояснила, що все залежить від прокурора району ОСОБА_10 . На той час він з ним знайомий не був і ніколи його не бачив. Зателефонувавши, вона запросила прокурора до себе в кабінет. Згодом, він прийшов. Розмовляли про кримінальну справу. ОСОБА_10 сказав, що у разі необхідності допомогти по справі, і це потрібно судді, він допоможе . Ця зустріч тривала хвилин 5-7. ОСОБА_9 висловила свої сумніви з приводу його обіцянки.
		Під час розгляду справи потерпіла змінила показання, та заявила суду, що підсудні її не ґвалтували. Він остаточно переконався, що справа сфальсифікована. 14 грудня 2011 року в УСБУ Волинської області в присутності понятих співробітники йому вручили 5,5 тис. доларів для передачі їх в якості хабара, обробивши перед цим спеціальною речовиною. Він знову прийшов в районний суд до ОСОБА_9 . Зустрівся з нею в коридорі. Сказав, що технічна документація на 5,5 листах у нього на руках. Термін "технічна документація" він придумав сам, щоб замаскувати розмову про наявний у нього хабар в розмірі 5,5 тис. доларів США. ОСОБА_9 відмовилась брати гроші і відправила його до ОСОБА_10 14 грудня 2011 після зустрічі з ОСОБА_9 він особисто телефонував прокурору, і попросив про зустріч. Прокурор відразу запросив його до себе в службовий кабінет. Пояснив ОСОБА_10 , що "технічна документація" при ньому, і він хотів би віддати гроші йому, оскільки має виїхати на певний час. На пропозицію прокурора удвох вони вийшли на вулицю. ОСОБА_10 покликав його в котельню. Там ОСОБА_10 сказав йому покласти гроші на диван під газету, що він зробив. 
		Хабара крім прокурора більше нікому не давав. Гроші давав ОСОБА_10 тому, що коли його дружина була у заступника прокурора ОСОБА_15 , який приймав участь у справі пасинка, то він пояснив, що вирішити цю справу на його користь він не може, а зробити це може лише прокурор. Гроші ОСОБА_10 давав, щоб в подальшому підсудним було винесено пом"якшений вирок.
		Допитана судом в якості свідка   ОСОБА_20 показала, що в суді розглядалась кримінальна справа про обвинувачення в згвалтуванні її сина - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . З родиною ОСОБА_21 були переконані, що вони не винуваті. Намагались знайти різні шляхи, щоб дітей не позбавили волі. В грудні 2011 року їй стало відомо, що чоловік - ОСОБА_11 звернувся з заявою до СБУ, щоб допомогли розібратись зі справою, так як діти злочин не вчиняли. Від чоловіка дізналась, що він 5,5 тис. доларів передав прокурору. Де він взяв такі гроші - не розповідав.
		Допитана судом як свідок   ОСОБА_22 показала, що в грудні 2011 року працювала в канцелярії прокуратури Ківерцівського району. Знайома з ОСОБА_18  одного разу він приходив в прокуратуру району до ОСОБА_10 , але його на роботі не було. Просив мобільний телефон прокурора, наголошував, що у нього є з ним дуже важлива розмова. Вона зв"язалась з прокурором, і останній дозволив дати йому номер телефону. На наступний день - 14 грудня 2011 року біля 9 години в прокуратуру знову прийшов ОСОБА_11 до ОСОБА_10 . 
		Допитана судом в якості свідка   ОСОБА_23 показала, що в 2011 році вона навчалась в Волиньському університеті. Працівники СБУ запропонували їй та ОСОБА_24 бути понятими при проведенні слідчих дій. 14 грудня 2011 року о 8 год. вони удвох прибули до управління. Там були співробітники СБУ та ОСОБА_11 . Їм показали гроші, опромінили їх в ультрафіолетовому світлі, і було видно, що купюри не мають ніяких нашарувань. Потім купюри обробили спеціальним препаратом, просвітили і вони світились світло - зеленим кольором. Ці гроші вручили ОСОБА_11 . Працівники СБУ разом з ними поїхали в м. Ківерці. Їх привели в котельню, де знаходився прокурор. Слідчий сказав, що буде обшукуватись приміщення. Під час обшуку знайшли гроші. Їх просвітили, і було видно, що вони світяться світло - зеленим кольором. Посвітили на руки прокурора і також було видно світіння світло - зеленого кольору. Такого кольору були сліди на дивані та газеті. Всі згадані предмети, а також 5,5 тис доларів США з котельні були вилучені. Вони піднялись в кабінет, де слідчий склав протокол обшуку. Працівники СБУ питали ОСОБА_10 про хабар, а він пояснював, що в той день ОСОБА_11 йому зателефонував та попросив зустрітись. В котельню він зайшов, щоб знайти водія.
		Аналогічні показання суду дала свідок   ОСОБА_25 , яка була понятою 14 грудня 2011 року при виявленні та вилученні предмета хабара в розмірі 5,5 тис. доларів США в котельні прокуратури. Крім того, вона показала, що після огляду грошей та вручення їх ОСОБА_18 від УСБУ в Луцьку вони поїхали в Ківерці. Там в дворі прокуратури зайшли в котельню, де побачили чоловіка. Слідчий попросив його представитись, і він назвався прокурором району. У нього запитали про гроші - він сказав, що нічого не брав. Почали обшук і знайшли пакунок з грошима. На купюрах, костюмі прокурора, було світіння зеленого кольору. Його запитували про ОСОБА_11 і ОСОБА_10 пояснив, що з ним не знайомий, а в котельню прийшов, шукаючи свого водія.
		Всі учасники обшуку поводили себе чемно та коректно. Під час обшуку ніяких конфліктів не було. Після того як знайшли гроші, поведінка прокурора змінилась, а як піднялись на другий поверх, йому стало погано.
		Допитана судом як свідок   ОСОБА_26 показала, що в 2011 року працювала секретарем судових засідань Ківерцівського районного суду. З її участю суддя ОСОБА_9 розглядала кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . ОСОБА_11 допитувався судом по цій справі в якості свідка. ОСОБА_11 декілька разів приходив до судді ОСОБА_9 . Він видався їй дивною людиною. Завжди носив чорну шапку, яку в приміщенні не знімав. Було таке, що суддя обурювалась з приводу того, що ОСОБА_11 до неї ходить. На останньому судовому засіданні потерпіла по кримінальній справі - ОСОБА_14 заявила, що вона оговорила підсудних, а вони її не гвалтували. Ще вона питала які можуть бути для неї наслідки у зв"язку із зміною показань.
		Допитаний судом   ОСОБА_15 показав, що як заступник прокурора Ківерцівського району підтримував державне обвинувачення в кримінальній справі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . ОСОБА_11 є вітчимом ОСОБА_13 і допитувався судом як свідок. Останній неодноразово намагався переконати його, що пасинок не винуватий у злочині. 13 грудня 2011 року ОСОБА_11 приходив в прокуратуру району до ОСОБА_10 , але його на роботі не було. Просив зателефонувати прокурору, він відмовився та направив ОСОБА_11 до секретаря ОСОБА_22 9 грудня 2011 року в судовому засіданні потерпіла заявила, що її підсудні не гвалтували і вона їх оговорила.
		Винуватість ОСОБА_10 у вчинені злочину за обставин, вказаних у вироку, встановлена іншими доказами, які досліджені судом.
		Так, у відповідності до п. 7 ч.1 ст. 8 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність, 14 грудня 2011 року за згодою ОСОБА_11 в його присутності та понятих було оглянуто кошти в сумі 5500 доларів США, які отримані через ФЕУ УСБУ в Волинській області, для фіксації факту отримання хабара. В ході огляду та вручення купюр зроблені світлокопії, та занесені до протоколу їх серії та номери. Також купюри були оброблені шляхом нанесення на них препарату "Промінь -1". Внаслідок ультрафіолетового освітлення, купюри люмінесціюють світло - зеленим кольором. Дана обставина зафіксована в протоколі від 14 грудня 2011 року огляду та вручення грошових коштів. ( т.1, а.с.70 - 86).
		В листі начальника фінансового відділу УСБУ в Волинській області на ім"я слідчого з ОВС Генеральної прокуратури України вказано, що за видатковим касовим ордером № 456 від 13 грудня 2011 року для забезпечення проведення оперативної закупівлі відділу БКОЗ УСБУ з каси управління видані кошти в сумі 45000 грн. ( т.1, а.с. 67).
		Відповідно до квитанції від 13 грудня 2011 року, в відділенні № 34 АТ "Банку "Таврика" здійснено валюто - обмінну операцію з придбання 5500 доларів США. ( т.1, а.с. 68).
		З протоколу обшуку від 14 грудня 2011 року, проведеного з дотриманням процесуальних норм, вбачається, що в цей день слідчий з ОВС Генеральної прокуратури України з 10.23 год. до 13.35 год. за участю та в присутності, зокрема, прокурора Ківерцівського району ОСОБА_10 , провів невідкладний обшук приміщення котельні прокуратури. Зазначено, що необхідність в обшуку викликана достатньою підставою вважати, що в приміщенні котельні знаходяться гроші в сумі 5500 доларів США, які ОСОБА_10 отримав як хабар від ОСОБА_11 . В протоколі зафіксовано наявність в приміщення дивану, на якому лежали газети та покривало. В процесі обшуку виявлена носова хустинка, в якій були замотані 5500 доларів США. Освітлення долоней рук ОСОБА_10 виявило світіння світло - зеленого кольору. Аналогічне світіння виявилось і при освітленні ультрафіолетовими променями носової хустинки, грошових коштів - 55 купюр номіналом 100 доларів США на суму 5500 доларів, газети "Голос України", № 33, та № 15, покривалі, костюму ОСОБА_10 . Із службового кабінету прокурора району вилучено наглядове провадження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ( т. 1, а.с. 137-141).
		З оглянутих в судовому засіданні речових доказів - двох мінікасет, які приєднані до справи як речові докази, зафіксовано хід невідкладного обшуку в приміщенні котельні прокуратури району, та вилучення грошових коштів в сумі 5500 доларів США, носової хустинки, змивів з обох рук ОСОБА_10 , його костюма, покривала, газет, які знаходились на дивані. Усі зазначені предмети в ультрафіолетових променях випромінювали світло - зелене світіння. ( т.3, а.с. 20- 25).
		Наглядове провадження оглянуто відповідно до протоколу від 7 лютого 2011 року, з якого вбачається, що обвинувальний висновок у згаданій кримінальній справі 22 серпня 2011 року затвердив прокурор Ківерцівського району ОСОБА_10 . Наглядове провадження та супровідні документи долучені до матеріалів справи як речовий доказ (т.2 а.с. 218- 240).
		Із висновку експертизи № 19 від 18 січня 2012 року, проведеної Центром судових і спеціальних експертиз Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України вбачається, що експертом проводилось дослідження предметів, вилучених 14 грудня 2011 року під час обшуку в котельні прокуратури Ківерцівського району. Експертизою встановлено наявність на купюрах в кількості 55 штук, номіналом 100 доларів США, носовій хустині, змивах з рук ОСОБА_10 , його костюмі, покривалі з дивану, газетах спеціальної хімічної речовини, однакової з речовиною, якою в напередодні, той же день були помічені кошти перед врученням ОСОБА_11 для передачі хабара.( т.3, а.с. 134-151).
		Згадані у висновку експерта об"єкти ( 5500 доларів США, змиви з рук ОСОБА_10 , його костюм, покривало, газети, носова хустинка, а також зразки - ватний тампон та зразки спеціальної хімічної речовини) з дотриманням процесуальних норм оглянуті та долучені до справи як речовий доказ ( т.3, а.с. 155-160, 165-166).
		 
		Судом детально досліджена та проаналізована інформація на DVD - R диски, які визнані речовими доказами, з зафіксованими на них результатами оперативно - розшукових заходів, щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , проведених у відповідності до п.7, 9 ч.1,ч.2 ст. 8 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність".
		Так, судом відтворено аудіо-відео файл в форматі "WAVE", створений 18 листопада 2011 року о 17.42 год. Прослуховуванням файлу встановлено, що у ньому зафіксовано розмову між ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу можливої міри покарання пасинку ОСОБА_11 . При цьому ОСОБА_9 неодноразово на пропозицію останнього визначити покарання підсудним без позбавлення волі, за винагороду, наголошувала, що їй нічого не потрібно. Запропонувала зустрітись з ОСОБА_10 , та зателефонувала йому, запросивши до себе в кабінет. Із змісту розмови ОСОБА_9 можна зрозуміти про можливість призначення більш м"якого покарання, за умови, що ОСОБА_10 буде контролювати цю справу, та не внесе апеляцію. Прибувши до кабінету судді, ОСОБА_10 завірив ОСОБА_11 у сприянні з його боку в настанні для останнього бажаного результату. ( т. 3, а.с. 74-82).
		З прослуханого судом аудіофайлу на якому зафіксована розмова між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 13 грудня 2011 року біля 14.40 год., вбачається, що з огляду на зміну показань потерпілої в судовому засіданні і її заяви про те, що підсудні її не гвалтували, ОСОБА_11 має намір зустрітись з ОСОБА_10 та просити його виключити з обвинувачення статтю про згвалтування. В розмові ОСОБА_11 пропонує ОСОБА_9 дати їй хабар, який він називає "технічною документацією". На це ОСОБА_9 відповідає йому відмовою. ( т.3, а.с. 37- 40).
		З дослідженого судом аудіо файлу "WAVE", створеного 20 грудня 2011 року, вбачається, що 14 грудня 2011 року о 09. 55 год. ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 і він запропонував прибути до нього в службовий кабінет. ( т.3, а.с. 66-67).
		Суд відтворив та дослідив відео файл "MPEG 0002 в форматі "AVI", створений 14 грудня 2011 року о 10.26 год. В ньому зафіксована зустріч та розмова між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 14 грудня 2011 року, близько 10.00 год. в службовому кабінеті прокурора Ківерцівського району, куди напередодні прокурор запросив ОСОБА_11 . Перебуваючи в кабінеті, останній наголошує на наявності у нього хабара, якого в спілкуванні з ОСОБА_10 називає "технічною документацією". За що ОСОБА_11 пропонує прокурору виключити з обвинувачення ст. 152 КК України, і це дасть можливість ухвалити щодо ОСОБА_13 , та ОСОБА_12 вирок з умовною мірою покарання. ОСОБА_10 пояснив, що коли потерпіла у справі в суді заперечувала факт зґвалтування, змінивши показання, то є можливість зміни обвинувачення, та призначення підсудним умовного покарання. Почувши це, ОСОБА_11 , запропонував ОСОБА_10 залишити йому "технічну документацію", усвідомлюючи, що за обставин розмови між ними останній розуміє бажання ОСОБА_11 дати йому хабара. ОСОБА_10 ще раз перепитав ОСОБА_11 про наявність у нього коштів. ОСОБА_11 це підтвердив, сказавши йому що готовий дати хабара, що бути впевненим, що діти не будуть позбавлені волі. ОСОБА_10 пропонує йому вийти з кабінету. На виході прокурор киває ОСОБА_11 головою та кличе його за собою. Вони удвох виходять з приміщення прокуратури на вулицю, ідуть подвір"ям прокуратури, розмовляють між собою. ОСОБА_11 перепитує чи іти за ним, на що ОСОБА_10 ствердно киває головою. ОСОБА_10 відчиняє одні двері котельні, заходить в коридор, відчиняє другі двері, зупиняється на порозі котельні. Показавши рукою на диван, сказав там залишити. На питання ОСОБА_11 "в газету", прокурор сказав "покладіть". Він пропускає ОСОБА_11 в середину котельні. Останній дякує йому за дітей, на що ОСОБА_10 відповідає "я сказав  все, у мене слово закон". Після цього ОСОБА_11 підходить до дивана, дістає з кишені долари США, кладе їх на диван під газету. Повертається назад, а ОСОБА_10 в цей час спостерігає за його діями. ОСОБА_11 виходить, а останній залишається в приміщенні. Там з хабаром ОСОБА_10 затримала слідчо - оперативна група.( т.3, а.с. 47-49).
		З листа голови Апеляційного суду Волинської області вбачається, що 02 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_10 . Апеляційним судом надавався дозвіл на проведення негласних оперативно - розшукових заходів, а саме: негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, контроль за телефонними розмовами, зняття інформації з каналів зв"язку, застосування інших технічних засобів отримання інформації, на строк два місяці, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність".
		За клопотанням державного обвинувача, постановою суду від 13 листопада 2013 року в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року доручено відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України вилучити в УСБУ В Волинській області та оглянути оригінали легалізованих матеріалів оперативно - розшукових заходів, за допомогою яких фіксувався факт передачі хабара. 
		Постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 27 листопада 2013 року визнані речовими доказами та долучені до справи оригінали легалізованих матеріалів, які містяться на оперативно - технічних засобах : диктофоні EDIC -mini Tini model A 31, інв № 10490411, на картках пам"яті mikro SD № 200, № 214, № 229, а також реєстратор MINI VIDEO RECORDING SISTEM KS - 65, як елементи спеціальних технічних засобів, що використовувались при здійсненні оперативно - розшукової діяльності управлінням УСБУ в Волинській     області, проведених відносно судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_9 та прокурора району ОСОБА_10  ( т. 6, а.с. 92-93, 99).
		В судовому засіданні 27 березня 2014 року згадані оригінали речових доказів були оглянуті з відтворенням наявної на них інформації.
		За ухвалою суду від 31 жовтня 2014 року по справі призначено повторну фоноскопічну експертизу. У своїх висновках експерти Українського науково - дослідного інституту судових та спеціальних експертиз СБУ України вказали, що предметом дослідження були оригінали носіїв інформації (цифровий диктофон, карти пам"яті, відеореєстратор). Записи на названих технічних засобах є оригіналами. У досліджуваних файлах присутнє мовлення ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Файли, що містяться на картках пам"яті не мають ознак монтажу, записи здійснені безпреривно.
		Оцінюючи зазначені вище докази, суд визнає їх належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов"язані з тими обставинами, які підтверджують вину підсудного, вони передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально  процесуальним законодавством.
		Доводи ОСОБА_10 та його захисту про відсутність в діях підсудного ознак злочину, відповідальність за який настає за ст. 368 КК України, спростовані зібраними досудовим слідством та перевіреними судом доказами.
		Зокрема, твердження підсудного про вчинену щодо нього провокацію хабара є безпідставним і розцінюється як намір ухилення від відповідальності. За кримінальним законодавством України провокацією хабара є свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто взяв хабара. При цьому ОСОБА_10 свідомо залишає поза увагою ту обставину, що саме він вчинив активні дії, спрямовані на зустріч з ОСОБА_11 , оскільки по телефону запросив останнього в свій службовий кабінет. Саме він пояснив ОСОБА_11 в своєму кабінеті які дії на його користь та користь підсудних вчинить у разі отримання хабара. В подальшому ОСОБА_10 , зустрівшись 14 грудня 2011 року з ОСОБА_11 своїми активними діями намагався замаскувати факт отримання хабара. 
		Під час судового слідства ОСОБА_10 заявляв, що він, працюючи в правоохоронних органах, мав доступ до матеріалів, які відносяться до категорії секретності, що містять державну таємницю найвищого рівня. Він неодноразово підписував подання про застосування оперативно - розшукових заходів відносно службових осіб. В даній справі працівниками УСБУ в Волинській області було засекречено частину інформації про застосування оперативно - технічних заходів щодо підсудних і її віднесено до категорії секретної інформації, яка містить державну таємницю. На думку підсудного щодо нього досудовим слідством порушенні ст. ст. 30, 31, 32, 64 Конституції України, а тому це є підтвердженням його непричетності до злочину.
		Надуманість таких доводів підсудного спростовується наступним. За клопотанням учасників процесу постановою суду від 04 липня 2014 року була призначена експертиза оригіналів матеріальних носіїв ( цифровий диктофон, карти пам"яті, відеореєстратор) на наявність у них відомостей, що становлять державну таємницю, та визначення ступеня їх секретності.
		З висновку державного експерта з питань таємниць на посаді заступника Голови Служби безпеки України від 16 липня 2014 року, вбачається, що інформація, яка міститься на згаданих носіях, і використана обвинуваченням як доказ злочинної діяльності підсудного, є нетаємною. Решта інформації, що міститься в окремих уривках відеозаписів відноситься до категорій відомостей, передбачених п.4 ст. 8 Законом України "Про державну таємницю", становить державну таємницю у сфері державної безпеки та має ступінь секретності "Таємно", що унеможливлює надання такої інформації підсудному.
		Наведені у вироку докази однозначно вказують  хабар підсудний отримав в приміщенні прокуратури за дії в інтересах ОСОБА_11 , які виразились у тому, що заяву потерпілої в суді про те, що підсудні ОСОБА_13 та ОСОБА_12 її не ґвалтували, можна буде використати для виключення з їх обвинувачення ст. 152 КК України, що зумовить ухвалення щодо них вироку, не пов"язаного з позбавленням волі. Така обставина спростовує доводи ОСОБА_10 про те, що досудовим слідством не доведено за які його дії ОСОБА_11 давав йому хабара.
		Підсудний наголошує, що додатком до обвинувального висновку є, зокрема, визначені слідчим речові докази  оптичні диски з результатами оперативно  технічних заходів, проведених щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Він акцентує увагу суду на тому, що в листі УСБУ в Волинській області вказано про надання слідчому Генеральної прокуратури України копій легалізованих матеріалів оперативно технічних заходів. А тому, на його переконання, такі копії матеріалів з огляду на зміст ст. 78, 82 КПК України 1960 року, не можуть бути прийняти судом як належні речові докази.
		На хибність такої позиції підсудного вказує те, що за постановою суду від 13 листопада 2013 року в порядку ст. 315 - 1 КПК України 1960 року Генеральною прокуратурою України вилучені в УСБУ в Волинській області, оглянуті та долучені до матеріалів справи оригінали легалізованих матеріалів оперативно - розшукових заходів, за допомогою яких фіксувався факт передачі хабара ( диктофон, карти пам`яті, відео реєстратор), і в судовому засіданні згадані оригінали речових доказів були оглянуті, та дослідженні. 
		Відповідно до змісту ст. 368 КК України, об"єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара. Хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб, які заздалегідь, тобто до його початку про це домовилися ( як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання). Тож досудовим слідством визнано кваліфікуючою ознакою злочину "вимагання хабара за попередньою змовою групою осіб." Відповідно до примітки 4 ст. 368 КК України (Закон України від 07 квітня 2011 року, № 3207  VІ). вимаганням хабара визнається його вимаганням службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам, того, хто дає хабара, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака як вимагання хабара може бути поставлена в провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа - хабароодержувач ; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги ( примусу), що підкріплюється або відкритою погрозою, або створенням таких умов , які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки його правам та законним інтересам, що змушує його погодитись з такою вимогою; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем, і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
		   Незважаючи на таку вимогу закону, при кваліфікації дій підсудного за ознакою одержання хабара за попередньою змовою групою осіб, в обвинувальному висновку в довільній формі голослівно та без підтвердження будь - якими доказами констатується наявність попередньої змови між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . При цьому слідством залишено поза увагою ту обставину, що неодноразово допитані підсудні категорично заперечували факт попередньої змови. Відсутність доказів в цій частині обвинувачення не міститься і в показаннях свідків, зокрема, ОСОБА_11 .
		Аналіз наведених у вироку доказів вказує на те, що підсудний, використовуючи своє службове становище, не погрожував вчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам ОСОБА_11 та третім особам. Крім того, доказами по справі встановлено, що ОСОБА_10 не створював умисно умов, за яких ОСОБА_11 змушений дати хабар з метою запобігання настання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів. 
		За наведених обставин з обвинувачення ОСОБА_10 необхідно виключити кваліфікуючі ознаки злочину "вимагання хабара за попередньою змовою групою осіб".
		Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, є зокрема, прокурори. 
		Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд приходить до переконання про вчинення ОСОБА_10 умисних дій, які виразились у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того хто дає хабара та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого службового становища.
		Його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 368 КК України в редакції Закону України від 07 квітня 2011 року, № 3207 - VІ. 
		Відповідно до змісту обвинувального висновку ОСОБА_9 , який викладено в наступній редакції, вона обвинувачується у вчиненні злочину за наступних обставин.
		Постановою Верховної Ради України №2194-IV від 18 листопада 2004 року ОСОБА_9 безстроково обрана суддею місцевого Ківерцівського районного суду Волинської області, а Указом Президента України №321/2007 від 19 квітня 2007 року її призначено на посаду заступника голови того ж суду. Вона, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, здійснюючи функції представника влади відповідно до положень розділу VІІІ Конституції та ст. ст. 1, 5, 13, 22, 23 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", №24-53-VI від 07 липня 2010 року за попередньою змовою групою осіб вимагала та одержала хабара у значному розмірі за наступних обставин.
		   З серпня 2011 року в провадженні судді ОСОБА_9 перебувала кримінальна справа за обвинувачення неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України. 
		Після початку розгляду судом кримінальної справи, в середині жовтня 2011 року родич підсудного ОСОБА_13  ОСОБА_27 , діючи з метою з`ясування можливих правових наслідків, які настануть для ОСОБА_13 після засудження, будучи раніше знайомим із ОСОБА_9 , зустрівся із нею у приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області. В ході розмови ОСОБА_27 запитав у ОСОБА_9 , за яких обставин вона може винести ОСОБА_13 вирок, не пов`язаний із позбавленням волі. 
		Після цієї зустрічі ОСОБА_9 , бажаючи винести вирок із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, тобто не пов`язаний із позбавленням волі, а із застосуванням випробувального терміну та маючи намір одержати за це хабара, виходячи із власного досвіду та загальних засад призначення покарання, усвідомлювала, що згідно з існуючою судовою практикою, за наявності обвинувачення у такій сукупності злочинів, не пов`язаний із позбавленням волі вирок буде оскаржений прокурором і скасований апеляційним судом. Тому, бажаючи довести до завершення свій злочинний намір і одержати від родичів підсудних хабара, ОСОБА_9 вирішила заручитися підтримкою прокурора району і запропонувати йому не вносити апеляцію на винесений нею вирок у зазначеній кримінальній справі. Діючи з метою реалізації свого злочинного наміру, того ж дня у невстановленому місці і в невстановлений час ОСОБА_9 зустрілася із прокурором Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_10 , із яким у неї склалися довірливі стосунки. В ході розмови ОСОБА_9 розповіла, що родичі ОСОБА_13 і ОСОБА_12 звернулися до неї із проханням не позбавляти підсудних волі за вчинені злочини і вона має намір за хабар винести вирок у цій кримінальній справі із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України  з випробувальним строком. При цьому ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_10 , з метою уникнення скасування вироку апеляційним судом, за хабар не вносити апеляцію на такий вирок. ОСОБА_10 , будучи представником влади і службовою особою запевнив ОСОБА_9 , що він із використанням наданої йому влади особисто не буде вносити апеляцію і, використовуючи надане йому службове становище, дасть таку ж вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу, який приймає участь у судовому розгляді справи. При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 досягнули домовленості, що ОСОБА_9 за це одержить хабара у сумі 5500 доларів США, із яких 3500 доларів США передасть ОСОБА_10 . Таким чином ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання та одержання від родичів підсудних ОСОБА_13 і ОСОБА_12 хабара.
		   Після зустрічі із ОСОБА_10 , того ж дня після чергового судового засідання у кримінальній справі, ОСОБА_9 повторно зустрілася із ОСОБА_27 у місті Ківерці в належному останньому автомобілі «Меrcеdеs-Benz Vito». Продовжуючи спільні із ОСОБА_10 злочинні дії, ОСОБА_9 пояснила ОСОБА_27 , що у зв`язку із сукупністю злочинів, які інкримінуються ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , вона повинна призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк. Однак зауважила, що може винести вирок, не пов`язаний із позбавленням волі у випадку, якщо родичі підсудних передадуть їй хабара у сумі 5500 доларів США, частину якого у сумі 3500 доларів США вона повинна передати прокурору ОСОБА_10 за те, що він особисто і інші працівники прокуратури Ківерцівського району не будуть вносити апеляцію на такий вирок суду. 
		Почувши про вимогу ОСОБА_9 , ОСОБА_11 27 жовтня 2011 року звернувся із заявою про незаконні дії судді до управління Служби безпеки України у Волинській області. Того ж дня він приїхав до Ківерцівського районного суду для зустрічі із ОСОБА_9 . В ході розмови на запитання ОСОБА_11 про її наміри щодо майбутньої міри покарання ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , ОСОБА_9 сказала, що вона має намір призначити підсудним покарання у вигляді позбавлення волі, будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , стала вимагати від нього хабара у сумі 5500 доларів США за винесення вироку не пов`язаного із позбавленням волі. При цьому ОСОБА_9 пояснила, що при сукупності злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні, винесений нею вирок, не пов`язаний із позбавленням волі може бути оскаржений прокуратурою і скасований апеляційним судом, а тому вона домовилася із прокурором району ОСОБА_10 про те, що прокуратура не буде вносити апеляцію на вирок. Однак, на вимогу ОСОБА_10 , за це вона повинна передати йому частину хабара у сумі 3500 доларів США. Під час розмови ОСОБА_9 , будучи представником влади, продовжуючи спільні із ОСОБА_10 злочинні дії, бажаючи схилити ОСОБА_11 до передачі хабара, погрожувала йому тим, що у випадку відмови виконати їх вимогу, вона призначить ОСОБА_13 та ОСОБА_12 покарання у вигляді позбавлення волі. ОСОБА_11 , усвідомлюючи дійсність погроз ОСОБА_9 і сприймаючи їх реально, змушений був погодитися передати хабара, про що сказав ОСОБА_9 . 
		В подальшому, 18, 25 листопада та 05 грудня 2011 року ОСОБА_11 зустрічався із ОСОБА_9 в її службовому кабінеті в приміщенні Ківерцівського районного суду. В ході зазначених зустрічей ОСОБА_9 , будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 з метою реалізації спільного злочинного наміру, продовжувала вимагати від ОСОБА_11 передачі їм обумовленого хабара і погрожувала застосуванням відносно підсудних покарання у вигляді позбавлення волі. Під час однієї із зустрічей, яка відбулася 18 листопада 2011 року, в приміщенні службового кабінету ОСОБА_9 , остання на прохання ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_10 і запропонувала йому приїхати до неї на роботу для зустрічі із ОСОБА_11 ОСОБА_10 на пропозицію ОСОБА_9 близько 16.48 год. приїхав до Ківерцівського районного суду і зустрівся із ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Під час зустрічі ОСОБА_10 , будучи представником влади і службовою особою, займаючи відповідальне становище, в присутності ОСОБА_9 і ОСОБА_11 підтвердив факт своїх попередніх розмов із ОСОБА_9 з приводу винесення необхідного вироку у даній кримінальній справі. При цьому ОСОБА_10 запевнив ОСОБА_11 , що у випадку передачі хабара, прокуратурою Ківерцівського району Волинської області не буде вноситися апеляція на винесений ОСОБА_9 вирок із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. 
		В подальшому, 09 грудня 2011 року під час чергового судового засідання із невстановлених слідством мотивів потерпіла ОСОБА_14 , будучи допитаною заявила, що ОСОБА_13 і ОСОБА_12 її не ґвалтували, а вона їх оговорила.
		Одержавши такі дані, ОСОБА_9 , усвідомила, що зазначена обставина значно полегшить одержання нею та ОСОБА_10 хабара і виконання обумовлених ним дій, а саме винесення вироку, не пов`язаного із позбавленням волі. З метою реалізації і доведення до завершення спільного злочинного наміру, ОСОБА_9 , зважаючи на попередні домовленості із прокурором, в період часу із 09 до 13 грудня 2011 року, у невстановленому місці в черговий раз зустрілася із ОСОБА_10 . В ході розмови ОСОБА_9 і ОСОБА_10 домовилися, що останній, працюючи на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області, будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, дасть вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу із врахуванням нової позиції потерпілої та у відповідності до вимог ст.277 КПК України змінити обвинувачення підсудним, виключивши із нього ст. 152 КК України. За таких обставин при наявності обвинувачення у вчиненні одного злочину, передбаченого ст. 186 КК України і пом`якшуючих обставин, ОСОБА_9 , будучи представником влади, займаючи відповідальне становище, із використанням наданої їй влади, виконає обумовлені хабаром дії  винесене вирок, яким із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України засудить підсудних до позбавлення волі із випробуванням. Винесений таким чином вирок не може бути оскаржений прокурором, який вправі вносити апеляцію тільки у межах підтриманого ним обвинувачення у судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 продовжили діяти згідно спільної злочинної змови, спрямованої на досягнення бажаного для них результату  одержання хабара, однак змінили механізм виконання обумовлених хабаром дій. Зокрема, згідно нової домовленості вчиняючи обумовлені хабаром дії, ОСОБА_10 мав намір скористатися наданим йому службовим становищем для надання вказівки державному обвинувачу. 
		Продовжуючи спільні із ОСОБА_10 злочинні дії, 13 грудня 2011 року, в приміщенні свого службового кабінету під час чергової зустрічі з ОСОБА_11 . ОСОБА_9 розповіла йому про свою нову домовленість із прокурором щодо зміни обвинувачення у судовому засіданні і подальше винесення нею підсудним вироку із випробуванням. ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_11 зустрітися із прокурором, переконатися у його намірах і, побоюючись особисто одержувати від ОСОБА_11 хабара та бути викритою, сказала, що хабар ОСОБА_11 може передати ОСОБА_10 , оскільки вони діють спільно і вчинити обумовлені дії можуть тільки спільними зусиллями. Одразу після зустрічі із ОСОБА_9 ОСОБА_11 прибув до прокуратури Ківерцівського району Волинської області, однак у зв`язку із відсутністю ОСОБА_10 на робочому місці, зустрітися із ним не зміг та в телефонній розмові домовився про зустріч наступного дня. Одразу після цього в телефонній розмові ОСОБА_9 призначила ОСОБА_11 зустріч наступного ранку.
		14 грудня 2011 року в приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_11 за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_9 . Під час зустрічі ОСОБА_9 ще раз запевнила ОСОБА_11 в тому, що вона із ОСОБА_10 діють спільно задля досягнення бажаного для ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 результату  винесення у кримінальній справі вироку, не пов`язаного із позбавленням волі та знову порекомендувала йому зустрітися із ОСОБА_10 , а про результати зустрічі повідомити їй. 
		Одразу після зустрічі із ОСОБА_9 , 14 грудня 2011 року, близько 10.10 год. ОСОБА_11 за попередньою домовленістю із ОСОБА_10 зустрівся із ним в службовому кабінеті останнього, що розташований в приміщенні прокуратури Ківерцівського району Волинської області. В ході розмови одержавши підтвердження ОСОБА_10 про існуючу між ним і ОСОБА_9 домовленість з приводу винесення вироку, ОСОБА_11 повідомив прокурору, що він прийшов до нього після зустрічі із ОСОБА_9 і приніс із собою хабара. Дізнавшись про це, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_11 разом із ним пройти в приміщення котельні, яке знаходиться у тій же будівлі, що й прокуратура. В приміщенні котельні за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 близько 10.13 год. передав, а ОСОБА_10 , будучи службовою особою, займаючи відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , одержав поєднаного із вимаганням хабара у сумі 5500 доларів США, що станом на цей день згідно офіційного курсу НБУ складало 43 944 гривні і становило значний розмір хабара, за виконання в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 дій із використанням наданого йому службового становища. ОСОБА_10 одержав хабара за те, що із використанням наданого службового становища, дасть вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу виключити із обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 статтю 152 КК України. Частину одержаного хабара у сумі 2000 доларів США ОСОБА_10 мав намір передати представнику влади, який займає відповідальне становище - ОСОБА_9 за виконання нею із використанням наданої влади частини спільних обумовлених хабаром дій  винесення вироку підсудним ОСОБА_13 і ОСОБА_12 із застосуванням ст. 69, 75 КК України. Однак, передати частину хабара ОСОБА_9 , а також виконати обумовлені хабаром дії ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_9 не встигли, оскільки одразу після одержання хабара ОСОБА_10 був затриманий працівниками СБ України і одержаний від ОСОБА_11 хабар у нього був вилучений.
		 
		Такі умисні дії, які виразилися у вимаганні та одержанні представником влади, який займає відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара та в інтересах третіх осіб дій із використанням наданої влади, дії ОСОБА_9 досудовим слідством кваліфіковані за ч. 3 ст.368 КК України.
		Судом в процесі розгляду даної справи перевірені докази, добуті досудовим слідством та викладені в обвинувальному висновку, ретельно допитані підсудні та свідки, досліджені речові докази, проведені експертизи. Розглядаючи такі докази з доводами ОСОБА_9 щодо своєї невинуватості, суд дійшов висновку про необхідність виправдання підсудної за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		 
		   При цьому суд керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку". Зокрема, положенням постанови про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов"язаний постановити виправдувальний вирок.
		   Так, ОСОБА_9 , будучи неодноразово допитаною після пред"явленого їй обвинувачення, а також судом, свою вину у вчинені інкримінованого їй злочину не визнавала і показала, що у змові з прокурором району з приводу отримання хабара, не перебувала. Грошей від ОСОБА_11 чи інших осіб, не вимагала та не отримувала. 6 грудня 2011 року потерпіла по справі по обвинуваченню ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , змінивши показання, стверджувала, що підсудні її не гвалтували. З цього приводу ОСОБА_11 звертався до неї і казав, як бути коли немає факту згвалтування. На що вона порадила йому звернутись до прокурора ОСОБА_10 13 та 14 грудня 2011 року в приміщенні суду ОСОБА_11 пропонував їй взяти хабара, який він називав "технічною документацією". Вона усвідомлювала, що ОСОБА_11 намагається вручити їй хабара. Ніщо не заважало їй взяти від ОСОБА_11 гроші, але вона цього не зробила, і хабар не взяла. В розмові з нею 14 грудня 2011 року ОСОБА_11 сказав, що іде до прокурора.
		   
		    ОСОБА_10 , неодноразово допитаний на різних етапах досудового слідства як обвинувачений, та в суді, категорично заперечував будь  яку змову з ОСОБА_9 щодо отримання хабара від ОСОБА_11 за вирішення згаданої справи. Він показував, що державне обвинувачення у справі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підтримував не він, а його заступник, через що йому не був відомий хід її розгляду. ОСОБА_15 повідомив, що потерпіла змінила показання. Він пропонував йому просити суд про призначення обвинуваченим покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. 
		   
		   Неодноразово допитаний судом в якості свідка ОСОБА_11 давав показання щодо обставин інкримінованого ОСОБА_9 злочину. Із змісту його показань можливо зробити лише однозначний висновок про непричетність ОСОБА_9 до злочину.
		   Так, допитаний судом 07 червня 2012 року, 06 лютого 2013 року ОСОБА_11 пояснював, що вранці 14 грудня 2011 року працівники УСБУ вручили йому 5500 доларів США для дачі хабара ОСОБА_9 . В той же день з цією метою він з нею зустрівся в коридорі біля залу судових засідань в приміщенні суду. Пропонував їй хабара, але вона відмовилась його брати. З грошима в сумі 5500 доларів він пішов до прокурора ОСОБА_10 .
		   В тому ж судовому засіданні ОСОБА_11 показав про мотиви дачі хабара ОСОБА_10 - гроші дав прокурору для виключення в з обвинувачення підсудних одну із статей, з метою досягнення для підсудних позитивного результату.
		   Також в суді, та неодноразово під час досудового слідства, ОСОБА_11 давав пояснення щодо того, кому і в якому розмірі має бути передано хабар - 3500 доларів ОСОБА_10 , 2000 доларів - в Апеляційний суд. Його показання щодо предмету хабара не узгоджуються з твердженням обвинувачення про отримання лише підсудними за попередньою змовою 5500 доларів. Аналогічні дані містяться і в його усній заяві до УСБУ в Волинській області від 3 грудня 2011 року, та поясненні, даному в той же день ( т.1, а.с. 22-23, 25-27). Такі докази, надані досудовим слідством, є сумнівними в частині обвинувачення про одержання ОСОБА_9 шляхом вимагання предмета хабара.
		   В обвинувальному висновку слідчий констатує, що приводом до порушення кримінальної справи стали заяви ОСОБА_11 від 27 жовтня та 03 грудня 2011 року про вчинений злочин, в яких він спочатку заявив про вимагання від нього хабара суддею ОСОБА_9 , а в подальшому і ОСОБА_10 . 
		   Так, судом досліджена заява ОСОБА_18 від 27 жовтня 2011 року, адресована УСБУ в Волинській області. З її змісту вбачається, що суддею ОСОБА_9 розглядається кримінальна справа ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Обвинувачення в ній грунтується лише на показаннях потерпілої. Проведена експертиза не підтверджує факту згвалтування. Після одного з судових засідань брат дружини поцікавився чи не буде він проти вирішити питання винесення вироку суддею ОСОБА_9 , пов"язаного з непозбавленням волі за певну грошову винагороду. Оскільки вважав, що вирок буде винесений на їх користь, конкретної відповіді йому не дав. Просив УСБУ перевірити факти винесення суддею ОСОБА_9 рішень та отримання за це матеріальної винагороди. ( т.1, а.с. 29).    
		   Такими чином, інформація у згаданій заяві не давала досудовому слідству жодних підстав для висновку про вимагання ОСОБА_9 хабара у ОСОБА_11 .
		Як один з доказів винуватості ОСОБА_9 , обвинувачення покликається на показання свідка ОСОБА_27 , зокрема, про його знайомство з підсудною, що в період розгляду справи ОСОБА_13 та ОСОБА_28 він зустрічався з ОСОБА_9 в приміщенні районного суду. Переконував її що справа сфальсифікована, і питав що можна зробити щоб підсудні не були суворо покарані. Згодом на його запитання щодо намірів передати хабара, ОСОБА_11 відповів, що піде іншим шляхом. Яким саме  він не казав. Ввечері 13 грудня 2011 року йому телефонувала ОСОБА_9 та обурювалась поведінкою ОСОБА_11 , який нагнітає ситуацію навколо справи та приходить до неї. ( т.1.а.с. 175-179). Ппід час досудового слідства, 17 січня 2012 року ОСОБА_27 звернувся зі скаргою до Генеральної прокуратури України на дії працівників УСБУ, а також зазначив, що його показання добуті шляхом погроз та примушування. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_27 дану обставину підтвердив. 
		В обвинувальному висновку слідчий наголошує, що крім показань свідків, винуватість підсудної доведена іншими доказами, зібраними під час досудового слідства.
		 
		Протоколами за результатами проведення оперативно  розшукових заходів № 3/397, №3/398, №3/400 від 25 січня 2011 року зафіксовані злочинні дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час зустрічей з ОСОБА_11 , які відбулися 05,13, та 14 грудня 2011 року в приміщенні Ківерцівського районного суду та прокуратури району. ( т.1, а.с.88-90,92-95,97-99).
		Протоколом за результатом проведення оперативно  розшукових заходів № 3/411 від 25 січня 2011 року зафіксовано злочинні дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зокрема, їх телефонні розмови, які мають значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальній справі.( т.1, а.с. 103-117, 118-136).
		   В обвинувальному висновку слідчий стверджує, що ОСОБА_9 , бажаючи отримати від родичів підсудного хабара, у невстановленому місці та у не встановлений час зустрілась з прокурором району ОСОБА_10 щоб заручитись його підтримкою не вносити апеляцію на вирок, оскільки вона має намір за хабар застосовувати до підсудних ст. ст. 69, 75 КК України. При цьому вона запропонувала ОСОБА_10 з метою уникнення скасування вироку, за хабар не вносити апеляцію. ОСОБА_10 особисто запевнив ОСОБА_9 , що він з використанням наданої йому влади не буде вносити апеляцію, і використовуючи службове становище дасть таку ж вказівку підпорядкованому йому державному обвинувачу. При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 досягнули домовленості про отримання ОСОБА_9 хабара в сумі 5500 доларів США., із яких 3500 доларів передасть ОСОБА_10 . Таким чином, на думку слідчого, підсудні вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання та одержання від родичів підсудних хабара. ( т. 4, а.с. 28-29).
		   Наведені вище твердження обвинувачення є вигаданими та такими, що суперечать показанням підсудних, які на досудовому слідстві та в суді категорично заперечували згадані обставини. Крім того, в самому обвинувальному висновку показання ОСОБА_10 щодо згаданих подій, є протилежними за змістом. Таким чином, версія обвинувачення про спільні дії підсудних щодо вимагання та одержання хабара за своєю суттю спотворює фактичні дані, встановлені досудовим слідством та судом.
		   На свій розсуд та не узгоджено з доказами, добутими під час досудового слідства, в обвинувальному висновку слідчий описує зустріч ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в її службовому кабінеті 27 жовтня 2011 року, та при цьому вказує про вимагання у ОСОБА_11 хабара в розмірі 5500 доларів, наголошуючи на домовленості ОСОБА_9 з прокурором не вносити апеляцію на вирок, за що на вимогу останнього повинна передати йому частину хабара в розмірі 3500 доларів. Також слідчий констатує про продовження злочинних дій ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 спрямованих на схиляння ОСОБА_11 до передачі хабара, яка погрожувала йому тим, що у випадку відмови виконати їх вимогу, вона призначить підсудним покарання у виді позбавлення волі. ( т.4, а.с. 29).
		   Так, судом був досліджений аудіо файл, який міститься на речовому доказі - диску з результатами оперативно - розшукових заходів, де зафіксована розмова ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в її службовому кабінеті 27 жовтня 2011 року. Із роздрукованого слідчим змісту розмови, та прослуханим файлом вбачається, що ОСОБА_9 не казала ОСОБА_11 про передачу їй хабара в розмірі 5500 доларів. В записі не міститься тлумачення ОСОБА_9 про її домовленість з прокурором про те, що він не буде вносити апеляцію за хабар в розмірі 3500 доларів. Більше того, з цього приводу ОСОБА_9 пояснювала, що намагалась завести розмову з ОСОБА_10 по справі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , але ОСОБА_10 відмовився спілкуватись з нею на цю тему. Будь - яких погроз, спрямованих на вимагання хабара, та ухвалення вироку з покаранням у виді позбавлення волі у разі не давання такого хабара, на адресу ОСОБА_11 . ОСОБА_9 не висловлювала. ( т.3, а.с. 108-116).
		   Досудовим слідством в частині обвинувачення ОСОБА_9 , зокрема, констатується, що 18 листопада 2011 року ОСОБА_11 зустрічався з ОСОБА_9 в її службовому кабінеті в приміщенні Ківерцівського районного суду. ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 з метою реалізації спільного злочинного наміру продовжувала вимагати від ОСОБА_11 передачі їм обумовленого хабара і погрожувала застосуванням відносно підсудних покарання у вигляді позбавлення волі. Коли на пропозицію ОСОБА_9 до її службового кабінету прибув ОСОБА_10 , то він запевнив ОСОБА_11 , що у випадку передачі хабара, на вирок із застосуванням ст. 69, 75 КК України, прокуратурою району не буде вноситись апеляція
		   Про невідповідність таких висновків досудового слідства доказам по справі свідчить наступне.
		   З показань допитаного судом ОСОБА_11 вбачається, що 18 листопада 2011 року він зустрічався з ОСОБА_9 в її службовому кабінеті з приводу розгляду кримінальної справи щодо пасинка. На запитання ОСОБА_11 про можливість призначення вигідного підсудним покарання за умови передачі їй грошових коштів, ОСОБА_9 не тільки не вимагала хабара, погрожуючи йому, а наголосила, що вона від нього нічого не хоче. Коли в кабінеті судді був присутнім ОСОБА_10 , то він хабара у нього не вимагав, розмов про невнесення апеляції на майбутній вирок не вів. Лише сказав, що у разі потреби, він підтримає вирок. Такі пояснення свідка об"єктивно узгоджуються з дослідженим судом речовим доказом - оптичним диском на якому зберігається аудіофайл з зафіксованою розмовою між ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 18 листопада 2011 року. ( т.3, а.с. 70-84).
		   В резолютивній частині обвинувального висновку, зокрема, вказано, що ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 одержав поєднаного з вимаганням хабара від ОСОБА_11 в сумі 5500 доларів США. Частину хабара, в сумі 2000 доларів США ОСОБА_10  мав передати ОСОБА_9 ( т.4, а.с. 32).
		   На переконання суду таке твердження в обвинувальному акті є голослівним. Беззаперечним є факт отримання ОСОБА_10 хабара в сумі 5500 доларів США від ОСОБА_11 . При цьому досудовим слідством та обвинуваченням під час судового розгляду справи не надано доказів про намір ОСОБА_10 передати ОСОБА_9 у якості хабара 2000 доларів. Від моменту порушення справи не встановлено жодного доказу про те, що за свої протиправні дії ОСОБА_9 від підсудного має отримати частину хабара саме в такому розмірі. Крім того, свідок ОСОБА_11 в заяві, адресованій УСБУ в Волинській області 3 грудня 2011 року, перших поясненнях, даних працівникам СБУ, та неодноразово допитаний судом, пояснював, що частина хабара - 2000 доларів призначались суддям апеляційного суду. Разом з тим, досудовим слідством та обвинуваченням в суді такі суперечності щодо майбутньої належності частини хабара, не усунуті. 
		   Досудове слідство в обвинувальному висновку та сторона обвинувачення в судовому засіданні стверджує, що ОСОБА_9 , будучи представником судової влади, займала відповідальне становище, та вирішила скористатись ним для власного незаконного збагачення, ставши на шлях вчинення злочину - спільно з прокурором району ОСОБА_10 вимагала та одержала хабара.
		   При цьому досудовим слідством не взято до уваги ту обставину, що 14 грудня 2011 року біля 09. 30 год. в приміщенні суду, зустрівшись з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 мав при собі 5500 доларів США. Гроші як хабар він намагався вручити ОСОБА_9 . Разом з тим, ОСОБА_9 , усвідомлюючи наявність у ОСОБА_11 саме такої суми грошових коштів, маючи реальну можливість їх отримати, свідомо відмовилась від пропонованого хабара, що спростовує версію обвинувачення про наміри підсудної щодо незаконного збагачення, та вчинення злочину.
		   Є безґрунтовною версія досудового слідства про те, що 13 грудня 2011 року ОСОБА_9 зустрілась з ОСОБА_11 в своєму службовому кабінеті, і, побоюючись особисто одержувати від ОСОБА_11 хабара та бути викритою, сказала, що хабар останній може передати ОСОБА_10 .
		   Зокрема, підсудна з цього приводу неодноразово давала послідовні протилежні за змістом обвинувачення показання. Жодного разу в своїх показаннях на різних етапах провадження у справі ОСОБА_11 не наголошував, що мотивом відмови від отримання хабара ОСОБА_9  страх перед викриттям.
		   З обвинувачення ОСОБА_9 вбачається, що після початку розгляду судом кримінальної справи ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , в середині жовтня 2011 року вона, маючи намір ухвалити щодо підсудних вирок з мірою покарання, не пов`язаною з позбавленням волі, вирішила заручитись підтримкою прокурора району щоб він не вносив апеляцію на вирок. Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 досягнули домовленості, що ОСОБА_9 за це одержить хабара в сумі 5500 доларів США, із яких 3500 доларів США передасть ОСОБА_10 .
		   При цьому досудовим слідством залишено поза увагою зміст постанови заступника Генерального прокурора України від 09 грудня 2011 року про порушення кримінальної справи лише щодо ОСОБА_9 .
		Зокрема, у згаданій постанові заступник Генерального прокурора України констатує про те, що від СБ України до Генеральної прокуратури надійшли матеріали щодо вимагання хабара суддею ОСОБА_9  у ОСОБА_11 25 листопада 2011 року під час розмови, яка відбулась в службовому кабінеті судді. Вона повідомила ОСОБА_11 , що за грошову винагороду в розмірі 5500 доларів США винесе ОСОБА_13 та ОСОБА_12  вирок не пов`язаний з позбавленням волі, чим ОСОБА_9 умисно створила умови для одержання хабара від ОСОБА_11 , тобто для вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		    Із змісту обвинувального висновку, вбачається, що досудовому слідству з жовтня 2011 року було відомо про змову ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , спрямовану на вимагання за попередньою змовою хабара у ОСОБА_11 . Разом з тим, всупереч вимогам ст. 98 КПК України 1960 року, що у разі, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальна справа має бути порушена щодо цієї особи. Тобто, якщо аналізувати обвинувачення щодо ОСОБА_9 , за версією досудового слідства, хабар вона вимагала за попередньою змовою з ОСОБА_10 , починаючи з 27 жовтня 2011 року, а постановою прокурора від 9 грудня 2011 року кримінальна справа з незрозумілих мотивів порушена тільки відносно неї.
		    В обвинуваченні щодо ОСОБА_9 зазначається, що 13 грудня 2011 року вона повідомила ОСОБА_11 відносно своїх спільних дій з прокурором ОСОБА_10 , спрямованих на зміну обвинувачення, та винесення вироку з випробуванням. Про намір підсудної ухвалити стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вирок з застосуванням ст. 75 КК України слідчий вказує при визначенні мотиву отримання ОСОБА_10  хабара.
		   Про сумнівність таких висновків слідства свідчить наступне. 
		   В постанові Заступника Генерального прокурора України від 14 грудня 2011 року про порушення щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 кримінальної справи , констатується, що в ході досудового слідства безпосередньо слідчим здобуто достатніх даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ознак злочину. Зокрема, такими діями хабар ОСОБА_10 отримав за виключення з обвинувачення ОСОБА_13 ст. 152 КК України та за те, що після постановлення вироку у даній справі, дасть вказівку не вносити апеляцію на вирок. Частину одержаного хабара в сумі 2000 доларів США ОСОБА_10 мав намір передати ОСОБА_9 за ухвалення відносно ОСОБА_13  вироку з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
		   Таким чином, відносно ОСОБА_9 оперативно  розшукові заходи почались проводитись 27 жовтня 2011 року, та 2 грудня 2011 року - щодо ОСОБА_10 . Разом з тим, досудове слідство не зуміло встановити мотиви, наміри ОСОБА_9 щодо отримання хабара, та за які ж свої умисні дії вона повинна була одержувати хабара на момент винесення згаданої постанови - 14 грудня 2011 року.
		   Наведені факти вказують на те, що обвинувачення ОСОБА_9 грунтується на суперечливих, таких що не відповідають обставинам справи і навіть взаємовиключаючих доказах.
		   Такий висновок суду, в тому числі, узгоджується зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", де передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При цьому суд приймає до уваги, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред"явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. (рішення від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п.52 рішення від 25 липня 2000 року у справі "Матточіа проти Італії").
		   На переконання суду, всупереч вимогам ст. 22 КПК України 1960 року, досудове слідство, прокурор не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного повного і об"єктивного дослідження обставин справи в частині обвинувачення ОСОБА_9 .
		Наведені обставини свідчать про те, що обвинувачення ОСОБА_9 за ч.3 ст.368 КК України є суперечливим та таким, що не узгоджується з доказами по справі. Крім того досудовим слідством не дана належна оцінка тій обставині, що 14 грудня 2011 року ОСОБА_11 в приміщенні суду давав ОСОБА_9 хабара в сумі 5500 доларів США, якого уже мав у наявності. За наявності реальної можливості отримати хабар, ОСОБА_9 від цього відмовилась. 
		   У відповідності до ч. 4 ст. 327 КПК України 1960 року відносно ОСОБА_9 належить ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю у діянні підсудної складу злочину.
		Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_10 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, бере до уваги ступінь тяжкості злочину, враховує наслідки та обставини за яких його вчинено. Зважає на вік підсудного, сімейний стан, дані про стан здоров"я. Позитивні характеристики з місця роботи підсудного не можуть братись до уваги, оскільки однією з умов вчинення злочину є використання винним свого службового становища. 
		Наведені обставини переконують суд про необхідність призначення ОСОБА_10 покарання у виді та розмірі, передбаченою санкцією ч. 3 ст. 368 КК України. Оскільки він вчинив тяжкий злочин з використанням посади прокурора, підсудного слід позбавити права обіймати посади в органах прокуратури, та застосувати до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна. Тяжкість злочину не дає суду підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. З огляду на стан здоров"я підсудного, наявність на утримання неповнолітньої дитини, розмір покарання має бути мінімальним відповідно до санкції статті.
		       Керуючись ст. 323 - 324 КПК України 1960 року, суд.-
		з а с у д и в :
		ОСОБА_10 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з поміщенням до кримінально - виконавчої установи, з позбавленням права обіймати посади в органах прокуратури на строк 3 роки, з конфіскацією 1/ 2 частини майна, що є його власністю.
		Початок строку відбування покарання засудженому рахувати 9 з лютого 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання тримання під вартою з 14 грудня 2011 року по 6 лютого 2013 року.
		Запобіжний захід засудженому ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили змінити з застави на тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Рівне, взявши його під варту із залу суду негайно.
		ОСОБА_9 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у виді підписки про невиїзд - скасувати.
		Речові докази : грошові кошти у сумі 5500 доларів США передати на зберігання до фінансово-економічного управління Служби безпеки України.
		Речові докази: аркуш із рукописними записами ОСОБА_9 , документи, вилучені із наглядового провадження по кримінальній справі №17-128-11, дві мінівідеокасети із записом обшуку в приміщенні прокуратури Ківерцівського району Волинської області, дві мінівідеокасети із записом обшуку в приміщенні Ківерцівського районного суду Волинської області, службове посвідчення прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_10 , оптичні диски з результатами оперативно-технічних заходів, проведених щодо ОСОБА_9 05, 13 та 14 грудня 2011 року, №170, №178, 27 жовтня, 18 та 25 листопада 2011 року, залишити при матеріалах справи. Змиви з рук ОСОБА_10 , дві газети, носова хусточка, зразок ватного тампону, зразок спеціальної хімічної речовини - знищити, Мобільні телефони ОСОБА_10 Nokia 2700с-2, його штани і піджак, повернути засудженому. Мобільний телефон LG повернути  ОСОБА_9 .
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_10 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		   Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...