Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/2261/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2016. Зареєстровано: 10.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2016.
Дата набрання законної сили: 07.04.2016
Результат оскарження 07.04.2016 Апеляційний суд Чернівецької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ 
		     Справа № 726/2261/15-ц 
		Провадження №2/726/44/16 
		Категорія 47 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18.01.2016                                                                                                   м. Чернівці 
		Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі - Руснак Н.В., Сківернічук А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про виключення з актового запису про народження дитини даних про матір дитини, суд,-  
		ВСТАНОВИВ :
		Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій вказує, що вона з 18.04.2014 року перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26.05.2015 року шлюб між сторонами було розірвано.
		Зазначає, що 09.07.2015 року народився син  ОСОБА_3 та донька  ОСОБА_4, відповідно при реєстрації народження дітей у відділі реєстрації актів цивільного стану м.Чернівці позивача записали матірю.
		В той же час позивач стверджує, що не є матірю дітей  ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки їх народила сурогатна матір, ОСОБА_5.
		На підставі викладеного позивач просить ухвалити рішення, яким виключити з актового запису №1807 від 14.08.2015 року та актового запису №1807 від 14.08.2015 року відомості про те, що вона є матірю ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
		В судовому засіданні представник позивача дала пояснення аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі. Також додала, що її довірителька повідомила про, те, що біоматеріал у неї для запліднення не брали, а тому, це також підтверджує, що вона не є матір"ю дітей. ОСОБА_1 на даний час знаходиться за кордоном і не бажає повертатися до України.
		Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги, вказав, що перебуваючи у шлюбі, у звязку із неможливістю виношування вагітності його дружиною, сторони прийняли спільне рішення про необхідність застосування допоміжним репродуктивних технологій у звязку із чим скористались послугами сурогатної матері, в порожнину матки якої були перенесені ембріони. В подальшому позивач виїхала за межі України та більше додому не поверталась. Вважає, що вони є батьками народжених дітей, але, у звязку з тим, що вони розірвали шлюб і ОСОБА_1 не бажає повертатися в Україну та йому важко утримувати та виховувати дітей самостійно, просив задовольнити позовні вимоги.
		Представник міського відділу реєстрації актів цивільного стану Чернівецького МУЮ надіслав до суду письмові заперечення проти позову в яких вказує, що видача свідоцтв про народження та внесення до них записів про батьківство було проведено відповідно до чинного законодавства, а тому просить суд врахувати це при прийнятті рішення.
		Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
		Встановлено, що 18.04.2014 року між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії 1  МИ № 096306. 
		Судом також встановлено, що в період шлюбу, сторони звернулись до закладу охорони здоровя з метою обстеження та ОСОБА_1 було встановлено діагноз безпліддя ІІ, синдром виснаження яєчників і ХС. У звязку із неможливістю виношування вагітності було проведено програму ДРТ з перенесенням ембріонів у порожнину матки сурогатної матері та у лікувальній програмі використано яйцеклітини донора № 40 та сперматозоїди ОСОБА_2 Перенесення ембріонів відбулось 17.11.2014 року та факт вагітності встановлено 01.12.2014 року.
		В подальшому, а саме 26.05.2015 року, відповідно до заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці шлюб між сторонами було розірвано.
		Відповідно до свідоцтв про народження серії І-МИ № 230017, 09.07.2015 року народились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Батьками дитини записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1
		Так відповідно до ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
		Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
		У відповідності до ч. 7 ст. 281 ЦК України повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.
		Так, правове регулювання відносин сурогатного материнства здійснюється положеннями Сімейного кодексу України, Наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940 «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» та Наказу Міністерства охорони здоровя України № 24 від 4 лютого 1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 1997 р. за № 58/1862, «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення».
		Відповідно до ст. 48 ЗУ про «Основи законодавства України про охорону здоров'я» застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та   порядком,   встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної  політики  у сфері охорони здоров'я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. 
		Наказ Міністерство охорони здоровя в Україні «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» № 24 від 4 лютого 1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 1997 р. за № 58/1862 передбачає, що повнолітні жінки та/або чоловіки мають право за медичними показаннями на проведення лікувальних програм ДРТ. Питання щодо застосування методик ДРТ вирішується після оформлення заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, медичного огляду та відповідного обстеження.
		Згідно ч. 2 ст. 123 СК України у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.
		Частиною 1 ст. 139 СК України передбачено, що жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.
		Оспорюючи материнство, позивач вказує, що генетично вона не є матірю народжених дітей, а тому у неї не виникає обовязків матері щодо них. Однак, як встановлено судом, позивач та її чоловік, перебуваючи у шлюбі звернулись до закладу охорони здоровя виявивши при цьому бажання мати спільних дітей. Однак встановивши діагноз, відповідно до якого позивач не може виносити вагітність, сторони звернулись до послуг сурогатної матері та надали згоду на перенесення ембріонів утворених із донорської яйцеклітини та сперматозоїдів відповідача у порожнину матки іншої жінки. В подальшому сторони шлюб розірвали, проте діти які були зачаті методом ДРТ народились та проживають в даний час з батьком та в свідоцтві про їхнє народження як мати записана саме ОСОБА_1
		Правила встановлені ст. 123 СК України ґрунтуються на принципі визнання, згідно з яким правового значення набуває не біологічний аспект народження дитини, а соціальний  намір особи визнати дитину своєю. При цьому визнання відбувається до народження дитини  у момент надання згоди на застосування тієї чи іншої репродуктивної технології у відповідності до ст. 48 ЗУ про «Основи законодавства України про охорону здоров'я» де передбачена наявність письмової згоди подружжя на вчинення таких дій. Така письмова згода сторонами була надана, з чого встановлюється намір позивача на застосування ДРТ.
		Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 139 СК України оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами другою та третьою статті 123 цього Кодексу.
		Положення ст. 139 СК України розяснюється також у п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства стягнення аліментів» де вказано, що згідно зі ст. 139 СК суд вирішує спори про материнство або за позовом жінки, яка в Книзі реєстрації народжень записана матір'ю дитини, - про виключення відомостей про неї як матір з актового запису про народження дитини, або за позовом жінки,  яка вважає себе матір'ю дитини, - про визнання її материнства і внесення змін до актового запису про народження дитини, в якому записано матір'ю іншу жінку. У разі народження дитини в результаті імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм  іншої жінки або зародка, зачатого чоловіком, який перебуває у шлюбі та іншою жінкою, - в організм його дружини (частини 2, 3 ст. 123 СК) материнство оспорено бути не може.
		Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
		Керуючись ст. 281 ЦК України, ст.ст. 122-123, 139 СК України, Наказом Міністерство охорони здоровя в Україні «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» № 24 від 4 лютого 1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 1997 р. за № 58/1862 передбачає, ст. 48 ЗУ про «Основи законодавства України про охорону здоров'я» ст.ст. 10,11, 84, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд - 
		ВИРІШИВ :
		В позовних вимогах ОСОБА_1 - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.  
		Головуючий суддя                               ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...