Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/5113/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано судом: 11.02.2016. Зареєстровано: 12.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2016.
Дата набрання законної сили: 28.04.2016
Результат оскарження 28.04.2016 Одеський апеляційний господарський суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"02" лютого 2016 р.Справа № 916/5113/15
		Господарський суд Одеської області у складі:
		судді В.С. Петрова
		при секретарі Г.С. Граматик 
		 
		за участю представників:
		від прокуратури  Риженко М.Ю.,
		від позивачів:
		1)Міністерства оборони України  Дубчак Д.В., 
		2)Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - не з`явився,
		від відповідачів:
		1)Чорноморської селищної ради  Горшкова І.В.,
		2)ОК „ДБК „Чорноморська рів`єра  Андрюшин О.С., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська рів`єра про визнання недійсним договору оренди землі, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська рів`єра про визнання недійсним договору оренди землі від 29.09.2006 р., укладеного між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ „Чорноморська рів`єра. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728 від 1983 року Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої на даний момент є КЕВ м. Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області у 1983 році були надані у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, а саме: земельні ділянки №№ 190, 191, 195 загальною площею  14,3238 га військового містечка „Чорноморське-3. Вказані земельні ділянки згідно ст.ст. 77, 78, 84 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України та ст.ст. 1, 2 Закону України „Про використання земель оборони відносяться за формою власності  до державної власності, за цільовим призначенням  до земель оборони та перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
		Проте, 29.09.2006 р. між Чорноморською селищною радою (орендодавець) та ТОВ „Чорноморська Рів`єра (тепер - Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська Рів`єра, орендар) було укладено договір оренди землі. Згідно п. 1 даного договору орендодавець надає, а орендар в свою чергу приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 31,25 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів на території смт. Чорноморське, Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.
		Як вказує прокурор, що передана в оренду за вказаним договором від 29.09.2006 р. земельна ділянка складається з чотирьох земельних ділянок загальною площею 31,25 га, а саме: кадастровий номер 5122755900:02:001:0011  площею 16,9 га; кадастровий номер 5122755900:02:003:0011  площею 3,19 га (земельна ділянка № 190); кадастровий номер 5122755900:02:003:0012  площею 6,62 га (земельна ділянка № 195); кадастровий номер 5122755900:02:004:0002  площею 4,54 га (земельна ділянка № 191).
		За ствердженнями прокурора, про наявність вищевказаного договору оренди землі військовій прокуратурі Одеського гарнізону, Міністерству оборони України та КЕВ м. Одеси стало відомо у 2013 році під час розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/1476/13 за позовом військової прокуратури Одеського гарнізону, пред`явленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Чорноморської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської селищної ради від 28.12.2011 р. № 194-VI „Про затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території смт. Чорноморське, с. Гвардійське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (яким земельні ділянки №№ 190, 191, 195 безпідставно віднесені до земель комунальної власності Чорноморської селищної ради), повернення вказаних земельних ділянок. 
		Разом з тим прокурор зазначає, що на земельній ділянці № 195 знаходяться об`єкти нерухомості, а саме: майновий комплекс «човнева станція», який згідно договору № 33-с/2012/КЕВ від 01.08.2012 р. переданий КЕВ м. Одеси в оренду ГО „Військова доблесть, а також трансформаторна підстанція, які належать державі, перебувають на обліку КЕВ м. Одеси та в оперативному управлінні Міністерства оборони України. Так, на думку прокурора, з огляду на знаходження на зазначеній земельній ділянці нерухомого військового майна державної власності, яке дотепер перебуває на обліку КЕВ м. Одеси, зазначена земельна ділянка не може бути передана до комунальної власності за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України щодо нерухомого майна. Таким чином, прокурор стверджує, що Чорноморською селищною радою всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1, 5 ст. 116, ст. 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 с. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування, п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційній служби Збройних Сил України, укладено спірний договір оренди землі, чим грубо порушено порядок вилучення та передачі земель оборони іншому землекористувачу. . 
		Відтак, оскільки Чорноморська селищна рада, укладаючи вищезазначений договір оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження частиною земельної ділянки військового містечка „Чорноморське-3, самовільно і незаконно розпорядилась землями оборони всупереч Закону України „Про оренду землі та Земельного кодексу України, прокурор вважає, що такий договір оренди землі від 29.09.2006 р. підлягає визнанню судом недійсним.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2015 р. позовну заяву Заступника військового прокурора Одеського гарнізону прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/5113/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 18.01.2016 р. та до вказаної дати прокурору надано відстрочку сплати судового збору.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2016 р. розгляду справи № 916/5113/15 було відкладено на 02.02.2016 р., при цьому до вказаної дати продовжено строк, на який відстрочено сплату судового збору. 
		Прокурор під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог.
		Позивач  Міністерство оборони України позовні вимоги заступника військового прокурора Одеського гарнізону підтримує, про що зазначено у наданих до суду письмових поясненнях (а.с. 83-84 т. 1).
		Позивач  Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси позов військового прокурора Одеського гарнізону також підтримує, про що зазначено у клопотанні представника про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 1 т. 3). 
		Відповідач  ОК „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська рів`єра проти позову прокурора заперечує з підстав спливу позовної давності для звернення прокурора до суду із заявленим позовом, про що зазначено у поданій відповідачем до суду заяві про застосування строків позовної давності (а.с. 194-196 т. 2). Так, відповідач вказує, що згідно з "Керівництвом з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затвердженим наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997р. № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, є державної власністю, вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню (п. 1.1.). Відповідно до п.1.3. цього Наказу облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких: знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, встановлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. 
		Також згідно Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997р. № 483, облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.
		Враховуючи вказані положення, ОК „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська рів`єра стверджує, що КЕВ м. Одеси повинен був знати про наявність договору оренди землі від 29.09.2006 р., укладеного між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ „Чорноморська Рів`єра", тому твердження прокурора про те, що Міністерству оборони України та КЕВ стало відомо про наявність вказаного договору оренди землі лише у 2013 році, під час розгляду господарським судом Одеської області, є необґрунтованими. Крім того, відповідач посилається на те, що згідно наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 р. «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» максимальний термін зберігання такого виду документів як листування з центральними та місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування складає 5 років. Таким чином, сплив позовної давності унеможливлює доведення позиції сторін на підставі всіх належних доказів та не може забезпечити правильність застосування законодавства. Відповідач зазначає, що військовий прокурор, знаючи про наявність договору оренди землі від 29.09.2006 р., перевищив трьохмісячний строк позовної давності встановленої законодавством.
		Відповідач - Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 16-21 т. 3). Зокрема, відповідач стверджує про наявність у нього повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, переданою в оренду ТОВ „Чорноморська Рів`єра", з огляду на відмову Міністерства оборони України від земельних ділянок на території Чорноморської селищної ради згідно листа від 22.09.2004 року. Крім того, відповідачем була подана до господарського суду Одеської області надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 184-188 т. 2). У вказаній заяві відповідач вказує, що 01.11.2006 р. військова прокуратура Одеського гарнізону зверталась до селищної ради з вимогою за № 4359 (вх.№ 28/Ср-02-16/813 від 01.11.2006 р.) терміново надати на адресу прокуратури, у тому числі, проект відведення земельної ділянки товариству «Чорноморська рів`єра» та документів, що стали його підставою, рішення селищної ради про надання земельної ділянки у користування (постійне, оренди) ТОВ «Чорноморська рів`єра». Селищна рада надала відповідь на даний запит (№ Ср-02-17/1204 від 20.11.2006 р.), в котрому зазначалось про договір оренди селищної ради з ТОВ «Чорноморська рів`єра» від 29.06.2006 р. та рішення № 58 від 05.09.2006 р. про надання в оренду ТОВ «Чорноморська рів`єра» земельної ділянки в межах берегової смуги площею 31,25 га для здійснення берегоукріплювальних робіт та будівництва, експлуатації культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних об`єктів. Також 29.03.2007 р. за № 1463 військова прокуратура Одеського гарнізону звернулась до селищної ради із запитом про надання інформації щодо прийнятих рішень про прийняття до земель запасу земельної ділянки державної власності, на якій ТОВ «Чорноморська рів`єра» почала роботи з уположування та берегоукріплення берегової смуги, та надання рішення Міністерства оборони України. В свою чергу 19.04.2007 р. (лист № Ср-02-17/387) селищна рада направила лист, який був отриманий представником прокуратури 24.04.2007 р., у якому зазначила, що рішенням сесії селищної ради № 58 від 05.09.2006 р. земельна ділянка площею 31,25 га була надана в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних об`єктів, а договір оренди був укладений та зареєстрований в порядку, встановленому чинним законодавством. Таким чином, посилаючись на вищезазначене, відповідач стверджує, що про договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Чорноморська рів`єра», позивачі знали ще до 2013 року. Виходячи із вищевикладеного, відповідач стверджує, що позивачам було відомо про існування договору оренди землі від 29.09.2006 року, починаючи вже з листопада 2006 року, отже строк позовної давності для оскарження сплинув ще в листопаді 2009 року, що є підставою для відмови у позові.
		 
		Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 285 від 30 липня 2004 року „Про дозвіл на вибір ТОВ «Чорноморська рів`єра» земельної ділянки площею 30,41 га в межах смт. Чорноморське було задоволено клопотання ТОВ «Чорноморська рів`єра» та надано останньому дозвіл підготувати необхідні матеріали щодо вибору земельної ділянки площе 30,41 га (берегова смуга) в межах смт. Чорноморське із земель оборони для розміщення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів.
		Як випливає зі змісту рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 306 від 19 жовтня 2004 року „Про внесення змін до рішень сесії Чорноморської селищної ради № 285, 286, 287, 289 від 30 липня 2004р. про дозвіл на вибір ТОВ „Чорноморська Рів 'єра" земельних ділянок, у зв`язку з прийняттям до земель запасу Чорноморської селищної ради земельних ділянок державної власності, що знаходяться у межах с.м.т. Чорноморське, загальною площею 136,76 га із. земель "Чабанського" полігон)?', які не використовуються для потреб оборони, згідно з заявою Міністерства оборони України від 22.09.2004р. за № 220/2022 про відмову від права користування у порядку ст.ст. 141, 142 Земельного Кодексу України від земельних ділянок, акту прийому-передачі восьми земельних ділянок загальною площею 136,76 га із земель "Чабанського" полігону, рішення виконкому Чорноморської селищної ради № 106 від 05.10.2004р., керуючись ст. ст. 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 розділ)" X Перехідних положень Земельного кодексу України, Постанови Кабінет)' Міністрів України № 427 від 31.03.2004 р. "Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об`єктів", та розглянувши клопотання ТОВ "Чорноморська Рів`єра" про відведення земельної ділянки (озеро з прибережною захисною смугою ) орієнтовною площею 9,87 га, Чорноморською селищною радою були внесені зміни до п. 1 рішення сесії Чорноморської селищної ради № 287 від 30 липня 2004р. та останній викладено в наступній редакції: „Задовольнити клопотання ТОВ "Чорноморська Рів`єра" та надати дозвіл ТОВ "Чорноморська Рів`єра" (юридична адреса: смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, 19, код ЄДРПОУ 32863511) підготувати необхідні матеріали щодо вибору земельної ділянки орієнтовною площею 36,60 га в межах с.м.т. Чорноморське із земель запасу Чорноморської селищної ради, для розміщення об`єктів житлової та громадської забудови та щодо вибору земельної ділянки (озеро з прибережною захисною смугою) орієнтовною площею 9,87 га в межах с.м.т. Чорноморське із земель запасу Чорноморської селищної ради, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних :цілей.
		Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 1137 від 30.11.2004 р. за клопотанням Чорноморської селищної ради було створено комісію по вибору земельних ділянок для проведення протизсувних і берегоукріплювальних робіт з метою подальшого розміщення об`єктів курортно-оздоровчого та туристичного призначення ТОВ "Чорноморська Рів`єра", які розташовані на рекреаційній території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.
		Створеною на підставі вказаного розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації комісією було обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів на землях запасу Чорноморської селищної ради, про що було складено відповідний акт вибору земельної ділянки від 01.12.2004 р., копія якого міститься в проекті землеустрою (т.с. 2)
		Рішенням Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області 40 сесії ІV скликання № 373 від 11.05.2005 р. „Про затвердження акту вибору земельної ділянки та про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки ТОВ „Чорноморська Рів`єра" було затверджено акт вибору земельної ділянки орієнтовною площею 28,10 га в межах смт. Чорноморське із земель запасу Чорноморської селищної ради від 01.12.2004 р. під розміщення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів ТОВ "Чорноморська Рів`єра", а також надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду "Чорноморська Рів`єра" орієнтовною площею 28,10 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів ТОВ "Чорноморська Рів`єра" за адресою смт. Чорноморське.
		Згідно листа Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 03.05.2006 р. за № СР-02-17/375 ПП „Земконсалт було доручено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Чорноморська Рів`єра" загальною площею 31,25 га, із земель не наданих у власність або користування, що перебувають у запасі Чорноморської селищної ради (в межах смт. Чорноморське) для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів. 
		На підставі вказаного дозволу Чорноморської селищної ради та на замовлення ТОВ "Чорноморська Рів`єра" ПП „Земконсалт був розроблений відповідний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Чорноморська Рів`єра" у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів на території смт. Чорноморське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (а.с. 2-178 т. 2). 
		Вказаний проект землеустрою був затверджений рішенням Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 05.09.2006 р. за № 58-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ТОВ "Чорноморська Рів`єра" в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 31,25 га за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське. Наразі вказаним рішенням селищної ради ТОВ "Чорноморська Рів`єра" надано за рахунок земель рекреаційного призначення, не наданих у власність або користування, що перебувають в запасі Чорноморської селищної ради (в межах смт. Чорноморське) Комінтернівського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 31,25 га, в т.ч. 31,25 га  під ярами, для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, у довгострокову оренду строком на 49 років (у тому числі термін будівництва 10 років). При цьому цим рішенням було затверджено договір оренди земельної ділянки між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ "Чорноморська Рів`єра".
		22.09.2006 р. на виконання вказаного рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 05.09.2006 р. № 58-V були встановлені в натурі межі земельних ділянок у довгострокову оренду ТОВ "Чорноморська Рів`єра" для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів, про що складено відповідний акт (а.с. 37 т. 1).
		Так, 29 вересня 2006 р. між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Рів`єра" (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно п. 1, 2.1, 5.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 31,25 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів за рахунок земель рекреаційного призначення, не наданих у власність або користування, що перебувають в запасі Чорноморської селищної ради (в межах смт. Чорноморське) Комінтернівського району Одеської області. 
		Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.4). 
		Пунктом 3.1 договору передбачено, що він укладений строком на 49 років (у тому числі термін будівництва 10 років).
		В розділі 4 договору визначено розмір орендної плати та порядок її обчислення і сплати.
		Відповідно до п. 6.1.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення є рішення 40 сесії Чорноморської селищної ради ІV скликання про надання згоди на розроблення проекту відведення № 373 від 11.05.2005 року.
		В п. 13.1 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Вказаний договір був зареєстрований у Комінтернівському районному відділі ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2006 р. за № 040652400004.
		Також 29.09.2006 р. між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Рів`єра" (орендар) був складений акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 31,25 га за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв на виконання рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 05.09.2006 р. № 58-V та на підставі акту встановлення меж земельної ділянки в натурі у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 31,25 га.
		Як з`ясовано судом, в подальшому орендарем спірної земельної ділянки виступив Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська рів`єра як правонаступник Виробничого кооперативу „Чорноморська рів`єра, в який було перетворено ТОВ „Чорноморська рів`єра, про що свідчить незмінність коду юридичної особи.
		Між тим, як вказує прокурор, що передана в оренду за вказаним договором від 29.09.2006 р. земельна ділянка складається з чотирьох земельних ділянок загальною площею 31,25 га, а саме: кадастровий номер 5122755900:02:001:0011  площею 16,9 га; кадастровий номер 5122755900:02:003:0011  площею 3,19 га (земельна ділянка № 190); кадастровий номер 5122755900:02:003:0012  площею 6,62 га (земельна ділянка № 195); кадастровий номер 5122755900:02:004:0002  площею 4,54 га (земельна ділянка № 191). При цьому на земельній ділянці № 195 знаходяться об`єкти нерухомості, а саме: майновий комплекс «човнева станція», який згідно договору № 33-с/2012/КЕВ від 01.08.2012 р. переданий КЕВ м. Одеси в оренду ГО „Військова доблесть, а також трансформаторна підстанція, які належать державі, перебувають на обліку КЕВ м. Одеси та в оперативному управлінні Міністерства оборони України. Так, на думку прокурора, з огляду на знаходження на зазначеній земельній ділянці нерухомого військового майна державної власності, яке дотепер перебуває на обліку КЕВ м. Одеси, зазначена земельна ділянка не може бути передана до комунальної власності за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України щодо нерухомого майна. Таким чином, прокурор стверджує, що Чорноморською селищною радою всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1, 5 ст. 116, ст. 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 с. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування, п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційній служби Збройних Сил України, укладено спірний договір оренди землі, чим грубо порушено порядок вилучення та передачі земель оборони іншому землекористувачу. Наразі прокурор на підтвердження своїх доводів про належність спірних земельних ділянок до земель оборони посилається на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728 від 1983 року Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої на даний момент є КЕВ м. Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області у 1983 році були надані у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, а саме: земельні ділянки №№ 190, 191, 195 загальною площею  14,3238 га військового містечка „Чорноморське-3. Вказані земельні ділянки згідно ст.ст. 77, 78, 84 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України та ст.ст. 1, 2 Закону України „Про використання земель оборони відносяться за формою власності  до державної власності, за цільовим призначенням  до земель оборони та перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
		В свою чергу відповідач  Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області стверджує про те, що Міністерство оборони України ще в 2004 році добровільно відмовилося від права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому цілком правомірно розпорядилась вказаною земельною ділянкою.
		Так, в листі Міністерства оборони України від 22.09.2004р. за №220/2022 (а.с. 23 т. 3) зазначено, що Міністерство оборони України на підставі державного акту 1983 року №031728 є землекористувачем земельних ділянок, які розташовані за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт Чорноморське, а саме: №№11,12 - дизельна та ВКГ Чорноморської КЕЧ (0,65 та 0,67 га); № 18 - прибережна зсувна смуга, від забудови вільна (16,9 га); №№21,22 - зелені насадження від забудови вільні (20,31 га); №25 - озеро (7,42 га); №41 - схили озера, вільні від забудови (60,5 га); №37 - рілля, від забудови вільна (27,31 га). У зв`язку з відсутністю необхідності у використанні для потреб оборони вищезазначених земельних ділянок Міністерство оборони України повідомило про свою відмову від права користування цими ділянками на підставі положень передбаченим ст.ст. 141,142 Земельного кодексу України та просило прийняти дані земельні ділянки до земель запасу Чорноморської селищної ради.
		В подальшому листом ТВО начальника управління МОУ від 11.10.2004 р. №31/1/705 (а.с. 25 т. 3) начальника Чорноморської КЕЧ району було повідомлено про рішення міністра оборони України від 22.09.2004 р. про передачу земельних ділянок площею 136,76 га із земель «Чабанського» полігону.
		12.10.2004 року Чорноморською селищною радою було прийнято рішення №304 «Про прийом до земель запасу Чорноморської селищної ради земельних ділянок державної власності загальною площею 136,76 га та розпорядження цими земельними ділянками (а.с. 24 т. 3). При цьому відповідною комісією був складений акт прийому-передачі восьми земельних ділянок загальною площею 136,76 га із земель „Чабанського полігону (а.с. 26 т. 3), в якому зазначені висновки комісії про те, що земельні ділянки знаходяться у задовільному стані та вільні від забудови, можуть використані згідно чинного законодавства України та рішень селищної ради.
		З огляду на вказане, Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області посилається на наявність згоди землекористувача  МОУ на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою. До того ж, як вказує селищна рада, рішенням ради № 58 від 05.09.2006 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31,25 га в довгострокову оренду строком на 49 років. Вказаний проект землеустрою пройшов державну експертизу в Управлінні державної експертизи землевпорядної документації та ліцензування Державного агентства земельних ресурсів України, за результатами якої було складено висновок № 1224-06 від 22.08.2006 р. В п. 11 даного висновку зазначено, що поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Чорноморська рів`єра у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів на території смт. Чорноморське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних у п. 10 висновку. Також у висновку зазначено, що всі зауваження та пропозиції були виправлені.
		Разом з тим згідно вимог статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
		Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга стаття 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України). Міністерство оборони України відповідно до статті 3 Закону України „Про Збройні Сили України, Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.
		Відповідно до положень ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		За приписами статті 4 вказаного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України. Так, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка перебуває на обліку КЕВ м. Одеси, який відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими земельними ділянками і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р., є повноважним органом державної влади з обліку земель оборони.
		В силу приписів ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
		Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.
		На виконання статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1919 від 28.12.2000 р., якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військовою майна Збройних Сил. Відповідно до п. 1 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил цим Положенням встановлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил. 
		В п. 2 вказаного Положення (в редакції станом на момент укладення спірного договору) зазначено, що: 
		- військова частина - військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних Сил; 
		- військове майно - державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил. До військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать цілісні майнові комплекси, у тому числі військові містечка, будинки, споруди та інше нерухоме майно, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо; 
		- відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації); 
		- реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі. 
		Відповідно до пункту 3 вказаного Положення повноваження суб`єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку. 
		Виходячи зі змісту вищезазначеного Положення, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна. 
		До того ж відповідно до статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України, статей 9,14 Закону України „Про збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. 
		За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.
		Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
		Пунктом "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
		Відповідно до абзацу третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони". 
		Поряд з цим статтею 20 Земельного кодексу передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 
		Статтями 140, 141 Земельного кодексу України чітко визначені підстави припинення права власності та користування земельною ділянкою. Так, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. 
		Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		Частина 5 статті 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державної власності відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. 
		Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності. 
		Отже, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається. Тобто саме уповноважений державний орган, яким є Кабінет Міністрів України, має право приймати рішення щодо передачі земель оборони та іншого військового майна.
		Частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		При цьому, виходячи зі змісту наведених вище норм, припинення права постійного землекористування здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України в постанові від 25 листопада 2014 року у справі N 5002-1/2762-2011, яка є обов`язковою для суду згідно приписів ст. 82 і 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
		Проте, як встановлено судом, доказів, які б засвідчували добровільну відмову Міністерства оборони України від спірної земельної ділянки на адресу Кабінету Міністрів України, який наділений повноваженнями на припинення права землекористування, та відповідного рішення останнього на припинення такого права, матеріали справи не містять. Таким чином, суд доходить до висновку про те, що Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області перевищила свої повноваження щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, які відносились до земель оборони та є державною власністю. 
		Відтак, суд погоджується з доводами військового прокурора та позивачів про те, що Чорноморська селищна рада, укладаючи спірний договір, не мала жодних повноважень на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою площею 31,25 га в смт. Чорноморське, що входила до земель „Чабанського полігону, землекористувачем яких на підставі державного акту 1983 року №031728 є Міноборони України, а тому розпорядилася самовільно і незаконно землями оборони всупереч приписів Земельного Кодексу України та ст. 4 Закону України „Про оренду землі.
		Наразі судом не приймаються до уваги посилання відповідача  селищної ради на те, що до державного акту на право постійного користування землею серії Б №031728 від 1983 року Чабанської квартирно-експлуатаційної частини району ніколи не вносилися зміни, та даний державний акт на право постійного користування не має кадастрового номеру, не має державної реєстрації, відсутня інформація щодо даної земельної ділянки в державному земельному кадастрі, не має внесених змін, які вже відбулися, відповідно до відмов від права користування МО України (у тому числі відмови МО України від 22.09.2004р. за №220/2022). Так, наведені посилання селищної ради не спростовують висновків суду щодо неправомірності розпорядження спірною земельною ділянкою. 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		В п. 2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змін. та доповнен.) зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. 
		Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		В свою чергу недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України. 
		Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на відсутність у Чорноморської селищної ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, суд вважає правомірними вимоги прокурора та позивачів. Однак, враховуючи заяви відповідачів стосовно пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. 
		Між тим, як вказано Верховним судом України в постанові від 16.09.2015 р. № 6-68цс15, яка є обов`язковою для господарського суду, з огляду на статус держави та її органів як суб`єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		При цьому відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
		За ствердженнями прокурора, про наявність оспорюваного договору оренди землі військовій прокуратурі Одеського гарнізону, Міністерству оборони України та КЕВ м. Одеси стало відомо у 2013 році під час розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/1476/13 за позовом військової прокуратури Одеського гарнізону, пред`явленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Чорноморської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської селищної ради від 28.12.2011 р. № 194-VI „Про затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території смт. Чорноморське, с. Гвардійське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (яким земельні ділянки №№ 190, 191, 195 безпідставно віднесені до земель комунальної власності Чорноморської селищної ради), повернення вказаних земельних ділянок. 
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006 року Військова прокуратура Одеського гарнізону зверталася до селищної ради з вимогою за № 4359 (вх.№ 28/Ср-02-16/813 від 01.11.2006 р.) терміново надати на адресу прокуратури, у тому числі, проект відведення земельної ділянки товариству «Чорноморська Рів`єра» та документів, що стали його підставою, рішення селищної ради про надання земельної ділянки у користування (постійне, оренди) ТОВ «Чорноморська Рів`єра». На даний запит була надана відповідь селищної ради за №Ср-02-17/1204 від 20.11.2006р., у якій зазначалося про договір оренди селищної ради з ТОВ «Чорноморська Рів`єра» від 29.09.2006 року та рішення №58 від 05.09.2006 року про надання в оренду ТОВ «Чорноморська Рів`єра» земельної ділянки в межах берегової смуги площею 31,25 га для здійснення берегоукріплювальних робіт та будівництва, та експлуатації культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об`єктів. Таким чином, вказане свідчить про те, що військова прокуратура Одеського гарнізону ще в листопаді 2006 року знала про існування спірного договору оренди землі від 29.09.2006 року, який був укладений між відповідачем - селищною радою та ТОВ «Чорноморська Рів`єра», тоді як із заявлений позов про визнання договору недійсним пред`явлено прокурором до суду у грудні 2015 року.
		До того ж 29.03.2007 року Військова прокуратура Одеського гарнізону звернулася до селищної ради із запитом № 1463, в якому прокуратура посилається на проведену перевірку та просила надати інформацію щодо прийнятих рішень про прийняття до земель запасу земельної ділянки державної власності, на якій ТОВ «Чорноморська Рів`єра» почала роботи з уположування та берегоукріплення берегової смуги та надати рішення Міністерства оборони України. На вказаний запит Чорноморською селищною радою було надано листом від 19.04.2007 року за №Ср-02-17/387 відповідь, в якому повідомлено про лист Міністра оборони України від 22.09.2004 р. №220/2022, акт прийому - передачі земельних ділянок, рішення №304 від 12.10.2004 року про прийом земель оборони до земель запасу Чорноморської селищної ради, а також надано інформацію про те, що ТОВ «Чорноморська Рів`єра» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки прибережною смуги площею 31,25 га у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних об`єктів ТОВ «Чорноморська Рів`єра» з обов`язком проведення берегоукріплення. Зазначено у відповіді, що рішенням сесії селищної ради №58 від 05.09.2006 року земельна ділянка площею 31,25 га була надана в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних об`єктів, а договір оренди укладений та зареєстрований в порядку, встановленому чинним законодавством. Вказаний лист був отриманий представником прокуратури 24.04.2007 року.
		Щодо обізнаності Міністерства оборони України про спірний договір слід зазначити, що з огляду на лист Міністра оборони України від 22.09.2004 р. №220/2022 та враховуючи встановлені судом обставини по справі, відповідно у разі відмови МОУ від землекористування останній мав знати про відчуження спірної земельної ділянки.
		Також згідно з "Керівництвом з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затвердженим наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997р. № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, є державної власністю, вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню (п. 1.1.). Відповідно до п.1.3. цього Наказу облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких: знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, встановлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. 
		Також згідно Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997р. № 483, облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.
		Враховуючи вказані положення, КЕВ м. Одеси, на обліку якого перебуває спірна земельна ділянка, повинен був знати про наявність договору оренди землі від 29.09.2006 р., укладеного між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області та ТОВ „Чорноморська Рів`єра". 
		Враховуючи усе наведене, суд вважає необґрунтованими доводи прокурора про те, що йому, Міністерству оборони України та КЕВ стало відомо про наявність вказаного договору оренди землі лише у 2013 році, під час розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/1476/13.
		В силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів).
		Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
		Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина існування якої зумовлено факторами об`єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає. 
		Поряд з цим слід зазначити, що ані прокурором, ані позивачами не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, заперечуючи проти пропущення цього строку. 
		Враховуючи усі вищенаведені обставини та з огляду сплив позовної давності для звернення прокурора із заявленим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси та пропуск строку позовної давності без поважних причин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди землі задоволенню не підлягають. 
		Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір (зі змінами і доповненнями). Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України „Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява. 
		З огляду на те, що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2015 рік встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2015 році позовну заяву немайнового характеру розмір судового збору становив 1218 грн. 
		Як зазначалось вище, ухвалами господарського суду Одеської області від 28.12.2015 р., та від 18.01.2016 р. прокурору було надано відстрочку щодо сплати останнім судового збору за подачу позову. Однак, на день розгляду справи судовий збір за поданий позов не було сплачено. 
		Згідно п. 3.3 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповн.), якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
		При цьому згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. 
		Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р.).
		З огляду на те, що у задоволенні позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, відмовлено з підстав пропуску останніми строку позовної давності для звернення до суду, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на вказаних позивачів порівну.
		 
		Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.У задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська рів`єра про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.
		2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 609/шістсот дев`ять/грн. 00 коп.
		3.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13; код ЄДРПОУ 08038284) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 609/шістсот дев`ять/грн. 00 коп.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2016 р. 
		 
		 
		Суддя В.С. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...