Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/22988/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2016. Зареєстровано: 12.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2016.
Дата набрання законної сили: 03.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 04 лютого 2016 року                     № 826/22988/15
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів Літвінової А.В., Кротюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
		 Благодійної  організації "Благодійний фонд "Восток-СОС" доМіністерства соціальної політики України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Благодійна  організація "Благодійний фонд "Восток-СОС" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, у якому просить суд:
		- визнати відмову Міністерства соціальної політики України у наданні доступу до публічної інформації на письмовий запит БО БФ «Восток-СОС», а саме: відмову у наданні копії договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», - протиправною;
		- зобов'язати Міністерство соціальної політики України надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду БО БФ «Восток-СОС», копію договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України».
		В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство соціальної політики України, порушуючи вимоги законодавства України щодо доступу до публічної інформації, протиправно відмовило БО БФ «Восток-СОС» у наданні копії запитуваного договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України».
		Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї доповненнях.
		Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у запереченнях на позов вказав, що жодних правових підстав для надання копії договору у Міністерства соціальної політики України немає, зазначений договір та інформація яка міститься в ньому не підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Як убачається з матеріалів справи, 12.08.2015 Благодійна  організація "Благодійний фонд "Восток-СОС" направила запит щодо доступу до публічної інформації у порядку ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до Міністерства соціальної політики України, у якому просила надати копію договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», укладеного відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 01.10.2014 №505.
		На вказаний запит Міністерство соціальної політики України надало відповідь № 12691/0/14-15/5 від 21.08.2015, у якій зазначено, що відповідно до вимог укладеного договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», укладеного відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 01.10.2014 № 505 кожна із сторін повинна зберігати конфіденційність даного договору, тобто фактично відмовлено у доступі до запитуваної публічної інформації.
		На думку позивача, відповідачем порушено норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», що і зумовило звернення з даним позовом до суду.
		В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За визначенням частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Згідно ч. 2  даної статті публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України «Про центральні органи виконавої влади» Міністерство є центральним органом виконавчої влади,  який забезпечує  формування  та  реалізує  державну політику в одній чи декількох   визначених   Кабінетом   Міністрів   України   сферах, проведення   якої   покладено   на   Кабінет   Міністрів   України Конституцією та законами України.
		Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 432, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції, у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Згідно з пп. 29 п. 4 зазначеного Положення    Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу з призначення та виплати передбаченої законодавством державної соціальної допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких не мають можливості їх утримувати або місце проживання батьків яких невідоме, допомоги малозабезпеченим особам, які проживають разом з інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного стороннього догляду, інвалідам, особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, іншим соціально вразливим верствам населення, а також надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, компенсації шахтарям за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла;
		Відповідно до Постанови КМУ від 15.06.2015 № 427 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505» публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» визначається уповноваженим банком, який відкриває та обслуговує поточні рахунки, на які зараховується грошова допомога, а також який приймає документи, необхідні для призначення грошової допомоги у разі відкриття поточного рахунка (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо виплата грошової допомоги раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).
		Згідно внесених до п. 5 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505, змін, взаємодія уповноваженого банку та Мінсоцполітики, а також уповноважених органів з метою виконання Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, здійснюється на підставі укладеного між уповноваженим банком та Мінсоцполітики договору про взаємодію.
		Як убачається із поданих Міністерством соціальної політики України заперечень на позов, відповідач вважає, що договір про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», укладений відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 01.10.2014 № 505, та інформація, яка міститься в ньому, не підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Однак, суд зазначає, що з підстав, наведених судом вище, запитувана інформація є публічною, оскільки вона безпосередньо створена відповідачем у процесі виконання ним - суб'єктом владних повноважень (центральним органом виконавчої влади - Міністерством соціальної політики України) своїх повноважень.
		В наданій на запит відповіді, окрім іншого, відповідач вказав, що згідно даного договору про взаємодію кожна із сторін повинна зберігати конфіденційність, однак, з приводу наведеного, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в  частині першій  і  другій статті 13цього Закону.
		Розпорядники інформації, визначені  частиною першою статті 13  цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Разом з тим, суд зазначає, що згідно до висновку, що міститься у Постанові Пленуму ВАСУ від 30.09.2013 № 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб'єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної.
		Таким чином, суд вважає, що запитувана інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, оскільки, як убачається зі змісту вищенаведеного, конфіденційна інформація визначається як інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Суд зазначає, що за наявності наведених підстав, відповідач мав встановити можливість або відсутність можливості обмеження доступу до запитуваної інформації, доказів вказаного відповідач суду не надав.
		Згідно ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		Наведені норми свідчать, що дії розпорядника інформації слід вважати відмовою в задоволенні інформаційного запиту лише в таких випадках: він не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією (тобто запитувана інформація не пов'язана з виконанням повноважень розпорядника); запитувана інформація має статус з обмеженим доступом; запитувач інформації не оплатив витрати, пов'язані з копіюванням або друком; запитувачем інформації не дотримано вимог до запиту на інформацію.
		Зазначений перелік підстав для відмови в наданні публічної інформації є вичерпним.
		Отже, суд зазначає, що наявність жодної з перелічених підстав відповідачем не доведено.
		Крім того, відповідь відповідача адресована позивачу не містить будь-яких даних про обґрунтованість відмови в наданні запитуваної інформації, визначених зазначеною вище нормою Закону.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив у наданні запитуваної позивачем інформації, що має наслідком задоволення вимоги Благодійної  організації "Благодійний фонд "Восток-СОС" в цій частині.
		Що стосується вимоги про зобов'язання Міністерство соціальної політики України надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду БО БФ «Восток-СОС», копію договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, так як вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Однак, з метою повного захисту справ позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути запит щодо доступу до публічної інформації Благодійної  організації "Благодійний фонд "Восток-СОС" від 10.08.2015 вих. 08-98/15 та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.
		При цьому, при повторному розгляді зазначеного запиту від 10.08.2015 вих. 08-98/15, Міністерству соціальної політики України слід врахувати висновки суду.
		Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Міністерства соціальної політики України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати відмову Міністерства соціальної політики України у наданні доступу до публічної інформації на письмовий запит БО БФ «Восток-СОС», а саме: відмову у наданні копії договору про взаємодію Міністерства соціальної політики України та ПАТ «Державний ощадний банк України», - протиправною.
		Зобов'язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути запит щодо доступу до публічної інформації Благодійної  організації "Благодійний фонд "Восток-СОС" від 10.08.2015 вих. 08-98/15 та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.
		Стягнути Державного бюджету України на користь Благодійної  організації "Благодійний фонд "Восток-СОС" (ідентифікаційний код юридичної особи 39764400) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. 
		В іншій частині позову відмовити.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		          Головуючий суддя                                                                                 А.С. Мазур 
		          Судді                                                                                           
		                                                                                                              О.В. Кротюк
		 
		А.В. Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...