Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/9850/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2016. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2016.
Дата набрання законної сили: 23.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                    
		Справа № 645/9850/15-ц
		                                           Провадження № 2/645/649/16 
		                           З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України 
		10 лютого 2016 р.                                                      м. Харків      
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: 
		головуючого судді Федорової О.В.
		секретаря судового засідання Петленко І.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
		ОСОБА_1
		до ОСОБА_2
		про стягнення боргу, -
		в с т а н о в и в:
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 435129,89 грн. заборгованості за договором позики, що еквівалентно 20130,00 доларів США, 54012,97 грн., оформленого між сторонами розпискою в порядку ст 1047 ЦК України. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за вищевказаним договором від 25.05.2012 року, грошові кошти у встановлений у розписці строк позивачеві не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
		Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
		Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чиномшляхом опублікування оголошення в газеті «Слобідський край» випуск № 12 від 28.01.2016 року.
		Відповідно дост. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає необхідним зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, 25 травня 2012 року передав ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 20130 (двадцять тисяч сто тридцять) доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 1,7% у місяць. 
		Відповідно до змісту розписки, ОСОБА_2, зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти за першою вимогою протягом десяти днів або за спільною згодою.
		Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів. Зокрема, 20.09.2015 року на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією направлялась письмова вимога про повернення грошових коштів. /а.с. 7-9/.
		Проте, у вказаний в розписці строк відповідач позики не повернув.
		Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
		Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. 
		Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
		Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
		Разом із тим ч. 2ст. 533 ЦК Українидопускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, що і було зроблено відповідачем у розписці, складеної 25 травня 2012 року.
		У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
		Відтак, саме у національній валюті України підлягає стягненню борг.
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
		Як роз'яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
		Визначаючи еквівалент суми боргу у гривні за офіційним курсом Національного банку України, суд виходить з того, що на дату складання позову, Відповідач має сплатити Позивачу грошові кошти у розмірі 20130,00 доларів США, що за курсом НБУ, станом на момент складання позову становить 20130,00 х 21,615991 = 435129 (чотириста тридцять пять тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 89 коп.
		За таких обставин позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 435129 (чотириста тридцять пять тисяч сто двадцять девять) гривень 89 коп. боргу за договором позики, укладеним між сторонами 25.05.2012 року, підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 435129 (чотириста тридцять пять тисяч сто двадцять девять) гривень 89 коп. боргу за договором позики від 25.05.2012 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4351 (чотири тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 31 коп.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя                                                                           Федорова О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...