Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/19940/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2016. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2016.
Дата набрання законної сили: 22.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      
		Справа № 2-457/16
		(№760/19940/15-ц)
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		     09 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:       
		     головуючого-судді   - Оксюти Т.Г. 
		     при секретарі -            Горупа В.В.
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРІТЕК» про стягнення пені, -
		В С Т А Н О В И В:
		     Позивач звернувся з позовом до відповідача в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «МІРІТЕК» пеню за прострочення виконання робіт за договором про виконання робіт №18/06/2015 від 18.06.2015 року за період з 01.08.2015 року по 04.12.2015 року в сумі 415800,00 грн.
		     Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.06.2015 року між ним та відповідачем був укладений договір про виконання робіт №18/06/2015, відповідно до якого ТОВ «МІРІТЕК» зобов'язався виконати роботи на замовлення ОСОБА_1, які полягали у розробці, встановлені, впроваджені, технічній підтримці, розвитку та/або технічному супроводженню програмного забезпечення та/або окремих матеріалів, програмно-апаратних комплексів та інформаційних систем, тощо.
		     На виконання умов договору, позивачем 18.06.2015 року була оплачена відповідачу вартість замовлених робіт на умовах передплати в сумі 110000,00 грн.
		     Відповідач зобов'язався виконати замовлені позивачем роботи в термін до 31.07.2015 року.
		     Проте, в погоджений для виконання робіт строк відповідач не розпочав виконання замовлених робіт.
		     Вказаними діями відповідач порушує його охоронювані законом права та інтереси.
		     Позивач вважає, правовідносини, що виникли між ним та відповідачем регулюються Законом України «Про захист прав споживачів, а тому відповідно до ч. 5 ст. 10 цього Закону, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за період з 01.08.2015 року по 04.12.2015 року в сумі 415800,00 грн.
		     Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
		     Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що позивач не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вимоги про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 цього Закону є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з чим просила відмовити в задоволені позову. 
		     Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		     Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		     Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з сіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		     Судом встановлено, що 18.06.2015 року між позивачем та ТОВ «МІРІТЕК» був укладений договір №18/06/2015 про виконання робіт, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати для позивача роботи згідно з умовами договору та відповідних додаткових угод до нього, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи згідно з умовами договору та відповідних додаткових угод до нього.
		     Перелік виконаних робіт: веб-дизайн, верстка макетів дизайну, розробка програмного коду, тестування, адміністрування.
		     На виконання умов договору, позивачем 18.06.2015 року була оплачена ТОВ «МІРІТЕК» вартість замовлених робіт на умовах передплати в розмірі 110000,00 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США та відповідає сумі вказаній в статуті проекту, як загальному бюджету робіт за договором. 
		     Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався виконати замовлені позивачем роботи в термін до 31.07.2015 року.
		     Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, відповідач зобов'язання за договором №18/06/2015 про виконання робіт від 18.06.2015 року у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.
		     Позивач вважає, правовідносини, що виникли між ним та відповідачем регулюються Законом України «Про захист прав споживачів, а тому відповідно до ч. 5 ст. 10 цього Закону, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за період з 01.08.2015 року по 04.12.2015 року в сумі 415800,00 грн.
		     Однак, суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на норми Закону України «Про захист прав споживачів».
		Разом з тим, відповідно до ст. 1 вказаного закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
		З матеріалів справи вбачається, що розроблений відповідачем за завданням і для позивача програмний продукт призначений не для особистих потреб, а для подальшого використання у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.
		Відповідно до статуту проекту, позивач замовив розробку програмного продукту - IT-сервісу для подальшої монетизації його по моделі SaaS.
		SaaS (software as a service) - це бізнес-модель продажу програмного забезпечення, при якій постачальник розробляє веб-додаток і управляє їм, надаючи за плату доступ до веб-додатку через мережу Інтернет. 
		Згідно з розділом «Зміст проекту» статуту проекту пакет робіт включає створення конструктора промо-акцій, модуль публікацій, «адмінку» маркетолога та також веб-сайт www.promolocator.club.
		Підтвердженням того, що роботи з розробки програмного продукту були замовлені позивачем для зайняття підприємницькою діяльністю та отримання прибутку, а не для особистих потреб, свідчить зміст інформації, розміщеної на веб-сайті www.promolocator.club (а.с. 53-60).
		Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, на першій сторінці інформації, розміщеної на веб-сайті визначено, що це платформа для створення промо-компаній та програм лояльності, на другій сторінці з-поміж причин для вибору цього ресурсу для конструювання промо-акцій названа доступна ціна, на п'ятій сторінці сайту зазначено, що додаткові можливості ресурсу є платними та визначена ціна за користування ними, на шостій сторінці ресурсу, розміщеному на даному сайті, зазначено, що потенційними клієнтами ресурсу є власники малого бізнесу, які не можуть дозволити собі звертатися у агентство. 
		Таким чином, роздруківка сторінок веб-сайту www.promolocator.club спростовує твердження позивача про те, що в погоджений для виконання робіт строк відповідач 
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач замовив у відповідача розробку програмного продукту призначеного не для особистих потреб, а з наміром у подальшому використовувати його у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.
		Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12.04.1996 року на відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.
		В листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року «Судова практика про розгляд цивільних справ про захист прав споживачів 2009-2012 роки» зазначено, що якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував чи мав намір використовувати придбаний товар у підприємницькій діяльності, чи як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється.
		Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в порядку, передбаченому п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на нормах закону.
		Крім того, роздруківка сторінок веб-сайту www.promolocator.club спростовує твердження позивача про те, що в погоджений для виконання робіт строк відповідач так і не розпочав виконання замовлених робіт. 
		Додатковим підтвердженням факту виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань є розроблена з метою популяризації сайту претензія програмного продукту (а.с. 61-67).
		Матеріли презентації також свідчать, що веб-сайт розроблений в якості ІТ-рішення для маркетингу потенційних клієнтів веб-сайту.
		Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
		Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Оскільки в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та обставина, що відповідачем було порушено споживчі права позивача, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення як такі, що не ґрунтуються на нормах закону.
		У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення п.п. 22, 23 ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
		Отже, в розумінні вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та вище приведеного Рішення Конституційного Суду України позивач не є споживачем послуг.
		Тому, посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору є необґрунтованим.
		Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
		Відповідно до ч. 1 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.
		Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12.04.1996 року, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 626, 628, 630 ЦК України, ст. ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57- 0, 209, 212 - 216, 218 ЦПК України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРІТЕК» про стягнення пені - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, інша відома адреса: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...