Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-1080цс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 
		3 лютого 2016 року                           м. КиївСудові палати у цивільних та господарських справах
		Верховного Суду України в складі: 
		 
		головуючого Охрімчук Л.І.,суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І.,Сімоненко В.М., Берднік І.С.,Лященко Н.П.,Шицького І.Б., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., Жайворонок Т.Є., Сеніна Ю.Л., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_13 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року,   
		 
		в с т а н о в и л и :
		 
		У грудні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		ПАТ КБ «Правекс-Банк» зазначало, що 21 березня 2008 року між ним та ОСОБА_13 було укладено договір про відкриття кредитної лінії.         
		На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором ОСОБА_13 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
		Посилаючись на те, що ОСОБА_13 порушила зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 млн 991 тис. 463 грн 44 коп., уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за цим договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - вказану квартиру через продаж її з прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.  
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня          2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_13 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» 9 млн 991 тис. 463 грн 44 коп заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії. У рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Стягнуто з відповідачки на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 тис. 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року змінено в частині стягнення заборгованості та визначено розмір заборгованості, який підлягає стягненню, - 9 млн 261 тис. 208 грн.  Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від     18 березня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня          2014 року скасовано та залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року. 
		 
		У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, рішення Апеляційного суду             м. Києва від 11 грудня 2014 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року ОСОБА_13 просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		 
		На обґрунтування заяви ОСОБА_13 надала копії постанов Вищого господарського суду України від 23 квітня, 16 липня 2013 року, 4 березня            2014 року.   
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_13 доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		 
		Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що 21 березня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_13 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого банк надав позичальнику кредитну лінію в національній валюті з лімітом кредитування 6 млн 176 тис. 150 грн для споживчих цілей, строком користування до 21 березня 2015 року та сплатою 17,49 % річних.
		21 березня 2008 року сторони уклали договір іпотеки, за яким кредитні зобов'язання ОСОБА_13 забезпечено належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1.
		Унаслідок порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 30 жовтня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі  9 млн 991 тис. 463 грн 44 коп.                                                                                                                                   
		Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки заборгованості та в рахунок погашення цієї заборгованості - звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив з того, що позивач довів факт порушення позичальником кредитних зобов'язань, і, врахувавши, що позичальник та іпотекодавець є однією й тією ж фізичною особою, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної заборгованості одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості, застосувавши  положення статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку». 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог банку, апеляційний суд вважав, що оскільки позивач просив стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції повинен був розглянути питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній заяві відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, проте суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з боржника заборгованість і після цього в рахунок заборгованості звернувши стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд дійшов висновку про те, що оскільки позичальник одночасно є іпотекодавцем, задоволення вимог кредитора в такий спосіб призводить до подвійного стягнення заборгованості.
		                              
		Разом з тим у судових рішеннях Вищого господарського суду України, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
		 
		- у постанові від 23 квітня 2013 року касаційний суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, якими стягнуто з боржника на користь кредитора заборгованість за кредитним договором та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним на забезпечення зобов'язань боржника за кредитним договором. При цьому касаційний суд дійшов висновку про те, що виконання основного зобов'язання боржником унеможливлює задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання та що стягнення боргу за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки є альтернативними способами захисту прав кредитора, отже, звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором є подвійним стягненням заборгованості на користь кредитора. Аналогічний висновок міститься в постанові від 4 березня 2014 року;   
		 
		- у постанові від 16 липня 2013 року касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що з урахуванням норм статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі пред'явлення кредитором позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення цієї заборгованості суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості; у такому випадку суд повинен указати в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором. 
		 
		Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 33 Закону України «Про іпотеку».  
		 
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.  
		 
		Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
		 
		Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником  забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим  Законом. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		 
		За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
		 
		Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
		 
		 
		 
		Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
		 
		Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
		 
		Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 33 Закону України «Про іпотеку» міститься й у постанові Верховного Суду України від          9 вересня 2014 року, який відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.  
		 
		Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.
		 
		Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, у справі, яка переглядається, правильно застосувавши норми статті 33 Закону України «Про іпотеку».
		 
		За таких обставин підстав для скасування цих судових рішень немає.
		 
		Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України  
		 
		п о с т а н о в и л и :   
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_13 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, рішення Апеляційного суду              м. Києва від 11 грудня 2014 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року відмовити.
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.   
		 
		 
		Головуючий                    Л.І. Охрімчук    Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко                         Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький А.Г. Ярема

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...