Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/ : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2016. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2016.
Дата набрання законної сили: 10.05.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 01 лютого 2016 року                               м. Київ                                        П/800/514/15 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		головуючого - судді Леонтович К.Г.,
		суддів: Васильченко Н.В., Зайця В.С., Чалого С.Я., Чумаченко Т.А.,  
		секретаря Коцюрби В.М.,
		за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника Вищої ради юстиції Пантелейчук Л.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		ОСОБА_1  31 грудня 2015 року звернувся в суд з позовом до Вищої ради юстиції, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції №922/0/15-15 від 3 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення суперечить ст.87 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", в редакції від 07.07.2010р., на час ухвалення ним постанов про адміністративні правопорушення, а також ст.96 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" в редакції, яка діяла на момент дисциплінарного провадження. Позивач зазначає, що дисциплінарна справа стосовно нього була відкрита відповідачем за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції від 19 травня 2015 року № 27/02-15, яка діяла у відповідності до Закону України „Про відновлення довіри до судової влади в Україні". Висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції став результатом перевірки скарг з приводу прийнятих позивачем постанов по справах про адміністративні правопорушення: від 11.02.2014р. по справі № 359/123/14-п; від 16.01.2014р. по справі 359/126/14-п; від 05.02.2014р. по справі №359/273/14-п за порушення правил дорожнього руху 29.12.2013 р. на автодорозі Київ-Овруч в с.Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області. Позивач зазначає, що вказані справи про адміністративне правопорушення ним розглядалися у відповідності із законом.
		ОСОБА_1, вважає, що з урахуванням вимог ст.3 Закону України „Про Вищу раду юстиції" та ст.94 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", в редакції, яка була чинною на момент розгляду Вищою радою юстиції дисциплінарної справи,  з урахуванням того, що дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих судів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України,  у Вищої ради юстиції були відсутні повноваження щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих судів, тобто при ухвалення оскаржуваного рішення ВРЮ була порушена процедура його прийняття.
		Крім того, з урахуванням положень ст.87 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року, чинній на час винесення ним постанов про адміністративні правопорушення, згідно якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців з дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці,  позивач вважає, що сплив річний термін про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з чим дисциплінарне провадження, відкрите 10.09.2015 р., відносно нього підлягало закриттю.
		В судовому засіданні ОСОБА_1  заявлений позов підтримав та пояснив, що при розгляді справ про  адміністративні правопорушення по справі №359/123/14-п від 11.02.2014р.; по справі 359/126/14-п від 16.01.2014р.; по справі №359/273/14- п. від 05.02.2014р. за порушення правил дорожнього руху діяв відповідно діючого законодавства з дослідженням доказів по справах та судової практики,  умисного порушення норм права чи неналежне ставлення до службових обов'язків ним не допускалося, а скасування постанов не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. В оскаржуваному рішенні відповідач не навів обставин, в чому саме полягає порушення ним присяги  при прийнятті вказаних постанов. Враховуючи час винесення ним постанов про притягнення до адміністративної відповідальності також сплив річний термін притягнення його до відповідальності.
		В судовому засіданні представник Вищої ради юстиції Пантелейчук Л.Б., заявлений позов не визнала та пояснила, що оскаржуване рішення ВРЮ прийняте  в межах наданих повноважень. Дисциплінарна справа стосовно судді ОСОБА_1 відкрита за висновком Тимчасової  спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції про наявність в діях судді ознак порушення присяги на підставі Закону України „Про відновлення довіри до судової влади в Україні". Членом ВРЮ була проведена перевірка та наданий відповідний висновок. Дисциплінарною секцією Вищої ради юстиції наданий також висновок про рекомендацію щодо внесення подання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги. При розгляді дисциплінарної справи ВРЮ встановлені порушення суддею норм законодавства при притягненні осіб до адміністративної відповідальності, а також в рішенні надане обґрунтування в чому полягає порушення присяги позивачем, просить в задоволенні позову відмовити.
		Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що постановою Верховної ради України №3119-VI від 7 липня 2011 року позивача обрано суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області безстроково. 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вищої ради юстиції  про визнання незаконним та скасування рішення №922/0/15-15 від 3 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді, посилаючись на його незаконність.
		Судом встановлено,  що Вища рада юстиції 10 вересня 2015 р., розглянувши висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 19 травня 2015 року стосовно судді Бориспільського міськрайонного) суду Київської області ОСОБА_1 та висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 27 серпня 2015 року,  відкрила дисциплінарне провадження відносно судді ОСОБА_1.
		Відповідно спірного рішення Вища рада юстиції, з посиланням на ст.156 Конституції України, вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді. 
		Так, відповідачем встановлено, що суддя ОСОБА_1 постановою від 11.02.2014 р. у справі № 359/123/14-г-п визнав  винним ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху, та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у вигляді  позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці за невиконання вимоги інспектора ДПС про зупинку керованого ним автомобіля 29 грудня 2013 року о 12 год. 30хв. на автодорозі Київ-Овруч в с.Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області. Постановою апеляційного суду Київської області від 14 березня 2014 року скасована постанова місцевого суду, провадження у справі закрите у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення. При цьому апеляційний суд зазначив, що суддя не надав належної оцінки доказам у справі та необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення.
		Також постановою від 5 лютого 2014 року у справі № 359/273/14-п суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху, та застосував стосовно нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці за невиконання вимоги інспектора ДПС про зупинку керованого ним автомобіля 29 грудня 2013 року о 12 год. 30хв. на автодорозі Київ-Овруч в с.Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області. Постановою апеляційного суду Київської області від 14 березня 2014 року скасована постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року, а провадження у справі закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення не підтверджується доказами.  
		Крім того, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 виніс постанову від 16 січня 2014 року, якою визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував відносно нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців за невиконання вимоги інспектора ДПС про зупинку керованого ним автомобіля 29 грудня 2013 року о 12 год. 30хв. на автодорозі Київ-Овруч в с.Нових Петрівцях Вишгородського району Київської області. Суддя ОСОБА_1 28 лютого 2014 року виніс постанову про скасування постанови від 16 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, припинення її виконання та звільнив ОСОБА_7 від адміністративної відповідальності та від сплати судового збору. Прийняття такого рішення суддя ОСОБА_1 обґрунтував застосуванням статті 4 Закону України „Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року. Вища рада юстиції прийшла до висновків, що оскільки постанова місцевого суду може бути скасована апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги і закон не передбачає право судді скасовувати постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення, таким чином, в порушення норм КУпАП суддя ОСОБА_1 скасував постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення. 
		Вища рада юстиції прийшла до висновків, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 не забезпечив всебічного,  повного і об'єктивного з'ясування обставин під час розгляду вищевказаних справ про адміністративні правопорушення, вирішення їх в точній відповідності з законом, дійшов висновку про винуватість осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів їх вини, що призвело до порушення прав і законних інтересів цих осіб, а також в порушення норм КУпАП скасував постанову, винесену ним у справі про адміністративне правопорушення. 
		Вища рада вважає, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення норм законодавства України порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків, що є підставою для внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. 
		Позивач вважає, що не доведені факти вчинення ним дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, як не встановлено і ознак упередженості, несумлінного виконання ним обов'язків судді. 
		Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.
		Дані спірні правовідносини регламентуються Конституцією України, Законом України  "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про Вищу раду юстиції".
		Згідно п.5 ч.5 ст.126 Конституції України  суддя звільняється з посади у разі порушення ним присяги. 
		Відповідно ст.105 Закону України "Про судоустрій та статус суддів",  діючої на час спірних правовідносин, звільнення  судді з посади у разі порушення ним присяги відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією судді України або Вищою радою юстиції. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади. 
		Згідно із положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Судом встановлено,  що  ВРЮ прийшла до висновків про наявність у судді ОСОБА_1 порушення присяги при розгляді справ про адміністративне правопорушення, а саме: №359/123/14-п з винесенням постанови 11.02.2014р.; 359/126/14-п з винесенням постанови  16.01.2014р.; №359/273/14- п- постанова від 05.02.2014р..
		Відповідно ст.84 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", діючої на час спірних правовідносин,  дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. 
		Виходячи зі змісту наведеної статті провадження щодо звільнення судді за порушення присяги  повинне проводитися за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
		Згідно ч.4 ст.87 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", діючої на час спірних правовідносин, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.  
		Колегія суддів зазначає, що відповідно ст.94 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", діючої на час  дисциплінарного провадження щодо позивача,  дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
		Стаття 93  вищенаведеного Закону визначає, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
		Відповідно ч.2 ст.116 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
		Разом з тим, абзацом 27 пункту 6 розділу І  Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VII від 12 лютого 2015 року (далі - Закон №192-VII)  внесені зміни до ст. 32 До Закону України  "Про Вищу раду юстиції" №22-98 від 15.01.1988 року, частина 2 якої викладена у наступній редакції: "Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження". 
		Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону №192-VII, він набирає чинності через тридцять днів після його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також, крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування. 
		Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" опублікований у виданні "Голос України" № 35 від 26.02.2015 року. 
		Отже, датою набрання чинності Законом № 192-VII, крім пунктів 6 та 8 розділу І є 28 березня 2015 року, відповідно пунктів 6 та 8 розділу І Закону - 27 лютого 2015 року. 
		З урахуванням наведеного, у період часу дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1  з 10 вересня 2015 року 3 грудня 2015 року діяла стаття 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" у новій редакції, згідно якої провадження щодо звільнення суддів за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження. 
		Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, як зазначалося вище, визначені ч.4 ст.87 Закону № 2453-VI у редакції 2010 року, відповідно до якої, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців з дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. 
		Вищевказане положення 28 березня 2015 року втратило чинність у зв'язку із набранням чинності Закону № 2453-VI у редакції Закону №192-VII. 
		Згідно ст.96 Закону № 2453-VI у редакції, що діє з 28 березня 2015 року, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування суддів у відпустці. 
		Однак, ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. 
		Проступок, який став підставою для порушення дисциплінарної справи, вчинений позивачем 11.02.2014р. - дата ухвалення суддею останньої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Виходячи з наведених законодавчих норм, на час розгляду відповідачем дисциплінарної справи строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності закінчився.
		Крім цього, прийшовши до переконання про наявність підстав для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області  у зв'язку з порушення присяги судді, Вища рада юстиції залишила поза увагою рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2013р. у справі "Олександр Волков проти України".   
		Так, в рішенні у справі "Олександр Волков проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що це рішення не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні. У ньому Європейський Суд з прав людини констатував, що ця справа викриває серйозні системні проблеми функціонування судової системи України. З цього рішення випливає, що такими проблемами є: відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів; політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та "ручному" керуванні ним. Європейський Суд з прав людини зазначив, що в Україні не встановлено строків давності для застосування звільнення судді з посади за порушення присяги, а його підстави - нечіткі й неоднозначні. Це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів; абсолютну беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги.
		Суд зауважив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за „порушення присяги". Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності.
		За цих обставин Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що у цьому відношенні було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Вищенаведене рішення ЄСПЛ не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні. 
		Україною ратифіковано Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 17.07.1997 року (далі - Конвенція).
		У відповідності до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Крім того, за загальним правилом у разі виникнення правових колізій щодо невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.
		Конвенція та Протоколи до неї передбачають захист основних прав та свобод людини, які потребують забезпечення в повсякденному житті та мають соціальну, політичну, економічну та громадянську спрямованість.
		Дотримання положень Конвенції державами-учасницями забезпечене через такий контролюючий механізм як Європейський суд з прав людини.
		Але закріплення на національному рівні самих лише положень Конвенції, як частини національного законодавства України, унеможливлює виконання одного з основних завдань Конвенції, а саме, забезпечення та подальше удосконалення забезпечення здійснення прав та основних свобод людини.
		З метою подолання зазначеної прогалини та удосконалення системи дотримання прав та свобод людини, забезпечених як Конвенцією, так і Конституцією України, зокрема, шляхом реалізації висновків Європейського суду з прав людини, зроблених під час розгляду заяв стосовно порушень державами-учасницями прав та основоположних свобод людини, український законодавець, з прийняттям Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. №3477-ІV,  закріпив на національному рівні практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
		Так, статтею 17 наведеного Закону передбачене застосування судами при розгляді справ Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		Отже, законодавець закріпив пріоритетне значення над національним законодавством України не тільки положення Конвенції, а й практики Європейського суду з прав людини, що в свою чергу може досить позитивно вплинути на забезпечення принципу верховенства права, як одного з основних принципів демократичної держави.
		Згідно параграфу 182 Рішення ЄСПЛ заходи дисциплінарної відповідальності повинні застосовуватися з урахуванням принципу пропорційності, що проявляється, у тому числі, через шкалу стягнень за дисциплінарні порушення. Тяжкість стягнення має відповідати характеру правопорушення, оскільки характер правопорушення також має вирішальний вплив і на розмір строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги. 
		Виходячи з наведеного відповідачем не було враховано, що закінчився строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необґрунтованим посилання представника відповідача щодо не порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, так як ці твердження не відповідають діючому законодавству на час вчинення проступку, принципу правової визначеності та практиці  Європейського суду з прав людини як джерела права.
		Як слідує зі змісту Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія 14 жовтня 2015 року) щоразу, коли суддю прагнуть звільнити з посади, він повинен мати право бути належним чином поінформованим про це, а також на повноцінний та справедливий розгляд своєї справи. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Зазначена декларація хоча і має рекомендаційний характер, але в повній мірі відображає позицію ЄСПЛ, викладену вище.
		Разом з тим, Вища рада юстиції під час розгляду висновку ТСК зазначених обставин  відносно строків притягнення до дисциплінарної відповідальності щодо дій судді ОСОБА_1  не вивчала, будь-якої оцінки їм не надала і під час ухвалення свого рішення не врахувала.
		Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Колегія суддів, вирішуючи питання щодо строку давності притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності зазначає.
		Позивачем вчинені дії, які визначені відповідачем як дисциплінарний проступок 11.02.2014 р., як зазначено вище. Дисциплінарне провадження відкрите 10 вересня 2015 р.. 
		Вищою радою юстиції прийняте оскаржуване рішення  3 грудня 2015 р., тобто в строк більше, ніж рік, з дня вчинення проступку (різниця - більше 8 місяців)
		Згідно Закону України „Про судоустрій і статус суддів" стосовно обрахування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (як в редакції до 29 березня 2015 року, так і після 29 березня 2015 року) в строк не враховуються тимчасова непрацездатність або перебування судді у відпустці.
		В цей період, згідно наданої судом довідки, позивач знаходився у відпустці та тимчасово непрацездатним 119 календарних днів, тобто 3 місяці (а.с.37). 
		Враховуючи період перебування ОСОБА_1 у відпустці  та на лікарняному, в період з 11 лютого 2014 року по 3 грудня 2015 року, рішення  відповідача щодо направлення подання до ВРУ про звільнення його з посади судді за порушення присяги прийняте поза межами річного строку з дня вчинення проступку.
		Відповідно до частин 1, 9 статті 95 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляду дисциплінарної справи і прийняття рішення.
		У разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п'ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді. 
		Наведена законодавча норма, а також обмежувальні строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, які не можуть бути скорочені чи продовжені судом (чи іншим органом, що застосовує ці норми), встановлює, що кожна з вказаних обставин: відсутність підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення, або виявлення обставин, передбачених частиною п'ятою статті 93 цього Закону, є окремою підставою для відмови в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
		Аналізуючи наведені законодавчі норми колегія суддів приходить до висновків, що сплив строку давності є безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження без надання оцінки наявності або відсутності в діях судді дисциплінарного проступку.
		Враховуючи, що на день розгляду дисциплінарної справи пройшов строк давності притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, рішення Вищої ради юстиції №922/0/15-15 від 3 грудня 2015 року „Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді" є незаконним і підлягає скасуванню відповідно до положень частини 5 статті 171-1 КАС України.
		У зв'язку з цим суд не обговорює питання наявності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
		Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства.
		Керуючись статтями 122, 160-163, 167, 171-1 КАС України, суд,-
		 
		постановив:
		Позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і  скасування рішення задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції №922/0/15-15 від 3 грудня 2015 року „Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді".
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому   ст.171-1.
		 
		 
		Головуючий суддя:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...