Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/5785/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2016. Зареєстровано: 16.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2016.
Дата набрання законної сили: 04.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09 лютого 2016 року № 813/5785/15 
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Сакалоша В.М.,
		судді  Гулик А.Г.,
		судді  Сидор Н.Т.,
		за участю секретаря судового засідання  Думич Х.М.,
		позивач та представник позивачів  Дідач В.І.
		представник відповідачів 1,2, 3  Бондаренко О.В.
		представник відповідача 4  Стегній А.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Державної казначейської служби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
		В С Т А Н О В И В :
		До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Позивачі) до Міністерства внутрішніх справ України ( Відповідач 1, МВС), Головного управління Національної гвардії України (Відповідач 2, ГУ Нацгвардії), військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідач 3, в/ч), Державної казначейської служби (Відповідач 4, Держказначейство) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
		Позивачі, з урахуванням уточнених від 26 листопада 2011 року позовних вимог просять визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 щодо невизнання ОСОБА_4 військовослужбовцем на час отримання травми, внаслідок якої він загинув. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 визнати ОСОБА_4 військовослужбовцем на час отримання травми, внаслідок якої він загинув. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 зарахувати строк служби ОСОБА_4 у резерві з 14.04.2014 року по 17.01.2015 року до військової служби. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України направити відповідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на їх користь моральну шкоду у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.
		15 жовтня 2015 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, в судовому засіданні 09 лютого 2016 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, відповідно до ч. 3, ст. 160 КАС України. 
		Позивач і представник інших позивачів в особі ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, а також пояснила наступне. 
		ЇЇ батько ОСОБА_4 , зарахований до списків в/ч НОМЕР_1 , 14.03.2014 року уклав контракт про проходження військової служби резервістом на три роки. 31.12.2014 року зарахований стрільцем-гранатометником взводу аеророзвідки солдат резерву, з 04.01.2015 року відкомандирований до м. Слов`янська для виконання завдань в зоні антитерористичної операції. 05.01.2015 року, при зіткненні військових автотранспортних засобів, отримав травми, від яких помер у військовому госпіталі у м. Києві 17.01.2015 року. 
		Після смерті батька, Позивач звернулась до військової частина НОМЕР_1 , що знаходиться у м. Київ, в якій служив батько, щоб останні надіслали необхідні документи (розрахунок вислуги років на пенсію, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу частини та документи про обставини загибелі) до уповноваженого органу, визначеного Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей, затвердженої наказом МВС України 25.06.2013р. №611. Проте, службовими особами військової частини усно їй було відмовлено, аргументуючи тим, що батько був резервістом, а не військовослужбовцем. Згідно розділу 3 пункту 2 вказаної інструкції, «особа, якій оформлюється пенсія, протягом 10 днів після надходження документів до уповноваженого структурного підрозділу розрахунку вислуги років звертається до уповноваженого структурного підрозділу та надає документи, необхідні для призначення пенсії», саме тому ОСОБА_2 звернулась в Головне управління МВС України у Львівській області для подання документів для призначення пенсії по втраті годувальника для неї та її неповнолітньої сестри. У Головному управлінні МВС України у Львівській області, документи не прийняли, мотивуючи тим, що не знають чи відносяться резервісти до військовослужбовців і направили її в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. У даній державній установі їй також відмовили у прийняті документів, відповівши, що її батько був резервістом, а резервісти не є військовослужбовцями, при цьому не посилаючись на конкретний нормативно-правовий акт.
		У зв`язку із невизнання її батька військовослужбовцем та тим, що їй відмовляли в прийняти документів про оформлення пенсії, 02.02.2015 року вона звернулась із запитом до народного депутата ОСОБА_5 , з метою захисту порушених прав, згідно ЗУ «Про звернення громадян», який у свою чергу направив депутатське звернення до міністра оборони України стосовно права на пенсію в разі втрати годувальника членів сім`ї загиблого резервіста. 04.03.2015 р. надійшла відповідь на вказаний депутатський запит, в якій було вказано, що у разі загибелі резервіста, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, члени його сім`ї мають право на пенсію в разі втрати годувальника, виплата якої передбачена ст.36 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з якою Позивач одразу звернулась у військову частину, де їй було відмовлено в направленні документів для призначення пенсії, а відповідь арґументували тим, що Міністерство оборони України не має жодного відношення до Національної гвардії України.
		20.02.2015р. Позивач звернулась із запитом, згідно Закону України «Про звернення громадян» до народного депутата ОСОБА_6 30.04.2015 надійшла відповідь міністра внутрішніх справ А.Б. Авакова на депутатський запит від 17.04.2015 р., де було зазначено, що проходження служби у військовому резерві не є військовою службою, а лише видом виконання військового обов`язку, а також те, що резервісти не мають статусу військовослужбовців, а тому, члени сім`ї резервіста, що загинув під час проходження служби у резерві не мають права на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 02.04.2015р надійшла відповідь Головного управління Національної гвардії України на особисте звернення Позивача, де зазначалось що згідно ст. 1-4 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, до яких резервісти не належать.
		У вересні 2015 року Позивач знову звернулась до військової частини НОМЕР_1 , а саме до начальника юридичної служби Північного територіального управління В.В. Вакарова з метою допомоги в вирішенні проблеми по призначенню пенсії. 29.09.2015р. військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано заяву із додатками до начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_7 , через декілька днів Позивач звернулась в Управління пенсійного фонду у Львівській області, де їй відповіли, що документи із роз`ясненням відправили назад до військової частини, оскільки Позивач не має права на призначення такої пенсії, тому що її батько резервіст.
		Відповідач 2 - ГУ Нацгвардії надав заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ч.2, ст. 9 Закону України «Про Національну гвардію» військовозобов`язані в добровільному порядку можуть бути зараховані до військового резерву. Відповідно до ч. 3, ст. 1 Закону України «про військовий обов`язок і військову службу» служба у військовому резерві є видом виконання військового обов`язку. Вказав, на те, що резервіст стає військовослужбовцем лише у разі укладення контракту про проходження військової служби, або призову на таку службу, та те, що на час смерті ОСОБА_4 саме був резервістом. 
		Відповідачі 1, 3 письмових заперечень до матеріалів справи не надали. Правову позицію Відповідачів 1,2,3, суть якої полягає у тому, що загиблий не перебував у статусі військовослужбовця, в судовому засіданні усно виклав представник цих відповідачів, і просив у позовних вимогах відмовити. 
		Крім цього, привернув увагу суду, на те, що така ж правова позиція з зазначеного питання, викладена у відповіді Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. народному депутату України ОСОБА_5 . Зокрема, Міністр вказує на те, що проходження служби у військовому резерві не є військовою службою, а лише видом виконання військового обов`язку, резервісти не мають статусу військовослужбовців, а члени сім`ї резервіста, що загинув під час проходження служби у військовому резерві, мають право на отримання пенсії лише на загальних засадах. 
		Відповідач 4  Держказначейство надав заперечення, зі змісту якого вбачається, що Позивачами жодним чином не обґрунтовано розміру заподіяної їм моральної шкоди, не вказано у чому вона полягає. Не зазначено конкретно кому з них і в якому розмірі завдано цієї шкоди та якими доказами вона підтверджується. Просить відмовити Позивачам у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. Представник вказаного відповідача у судовому засіданні зазначену правову позицію підтримав у повному обсязі. 
		Суд, заслухавши Позивача, представників Відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне. 
		Позивач - ОСОБА_1 відповідно до відмітки РАГСУ в паспорті НОМЕР_2 виданого Дрогобицькім РВ УМВС України у Львівській області була дружиною і на сьогоднішній день є вдовою ОСОБА_4 . Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 , свідоцтва про народження НОМЕР_4 є дітьми загиблого ОСОБА_4 . 
		Згідно посвідчень №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 058000 виданих Трускавецьким управлінням праці і соціального захисту населення, Дрогобицького району Львівської області, Позивачі мать право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. 
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Внутрішніх військ МВС України № 7 о/с від 14 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано в списки особового складу цієї частини, укладено контракт про проходження військової служби у резерві строком на 3 роки з присвоєнням первинного військового звання «солдат резерву», призначено на посаду стрільця 2 відділення, 1 стрілецького взводу, 32 стрілецької роти, 10 стрілецького батальйону. Відповідно до наказу № 49 від 31.12. 2014 року командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , зарахований до списку особового складу частини на посаду стрілець-гранатометник взводу аеророзвідки 1го резервного батальйону. 
		Відповідно до наказу № 1 ДСК від 04.01.2015 року його відкомандировано для виконання завдань забезпечення та участі в антитерористичній операції до м. Слов`янська. 
		Відповідно до повідомлення керівництва в/ч НОМЕР_1 від 05.01.2015 року в наслідок зіткненні військових автотранспортних засобів, ОСОБА_4 отримав травми, від яких помер у військовому госпіталі у м. Києві 17.01.2015 року. 
		Після смерті батька, Позивач - ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах інших Позивачів  її матері (вдова загиблого) та її сестри звернулась до військової частини НОМЕР_1 , з приводу отримання документів (розрахунок вислуги років на пенсію, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу частини та документи про обставини загибелі) до уповноваженого органу, визначеного Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей, затвердженої наказом МВС України 25.06.2013р. №611. Проте, їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що батько був резервістом, а не військовослужбовцем. Такої ж позиції дотримується МВС України, що вбачається з листа від 30 квітня 2015 року 19728/Ав на № 003-032 від 17.04.2015 року. 
		Не погоджуючись із відмовою, для захисту своїх прав в аспекті отримання пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовцям, Позивачі звернулись до суду. 
		Судом враховані зібрані у справі наступні документи: 
		1. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України №7 о/с від 14.03.2014 р. про зарахування до списків особового складу частини, укладення контракту про проходження військової служби в резерві на три роки та призначення ОСОБА_4 на посаду стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу 32 стрілецької роти 10 стрілецького батальйону, присвоївши йому первинне військове звання-солдат резерву.
		2. Початкове повідомлення про поранення, що трапилось у в/ч НОМЕР_1 05.01.2015 р.;
		3. Акт форми Н5 від 03.03.2015 р. розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05 січня 2015 р. у 18.30.;
		4. Акт форми Н1 від 03.03.2015 р. №13/15 про нещасний випадок (у тому числі поранення) солдат резерву ОСОБА_4 ;
		5. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій) № 58 від 25.03.2015 р. про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення солдата резерву ОСОБА_4 , у зв`язку зі смертю; 
		6. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №15 о/с від 31.12.2014 р. про зарахування до списків особового складу частини, укладення контракту про проходження військової служби в резерві на три роки та призначення ОСОБА_4 на посаду стрільця-гранатометника взводу аеророзвідки батальйону оперативного призначення (1-ий резервний батальйон);
		7. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України №38 о/c від 11.09.2014 р. про припинення (розірвання) контракту солдата резерву ОСОБА_4 стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу 32 стрілецької роти 10 стрілецького батальйону МВС України у зв`язку з проведенням оргзаходів у разі неможливості дальшого перебування на службі у військовому резерві; 
		8. Контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві ОСОБА_4 , що набрав чинності 14.03.2014 р. та припинено (розірвано) 11.09.2014 р.;
		9. Контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві ОСОБА_4 що набрав чинності 31.12.2014 р. та припинено 19.01.2015 р. (Помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в ГВКГ м. Київ);
		10. Анкета добровольця Національної гвардії України.
		11. Довідка від 20.03.2014 р. № 101/НГ ВЛК ГУМВС України в Київській області про те, що ОСОБА_4 придатний до служби у військовому резерві.
		12. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) № 89 від 15.05.2014 р. щодо ОСОБА_4 про вибуття до в/ч НОМЕР_7 м. Павлоград для виконання завдань по охороні громадського порядку, на підставі посвідчення про відрядження від 15.05.2014 № 1592;
		13. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) № 107 від 10.06.2014 р. щодо ОСОБА_4 про прибуття з відрядження на підставі посвідчення про відрядження від 15.05.2014 № 1490, 1491, 1553-1570, 1572, 1574-1577, 1579, 1580, 1583-1598, 1601, 1602, 1605, 1606, 1608-1620, 1698.
		14. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) №117 від 23.06.2014 р. щодо ОСОБА_4 про вибуття у відрядження на підставі посвідчення про відрядження від 22.06.2014 № 2806, Розпорядження КНГУ від 21.06.2014 № 3 3/2/2-651 дск;
		15. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) № 132 від 14.07.2014 р. щодо ОСОБА_4 про прибуття з відрядження на підставі посвідчення про відрядження від 22.06.2014 № 2806, розпорядження КНГУ від 21.06.2014 № 3 3/2/2-651 дск. 
		16. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 05.01.2015 р. № 1 ДСК про вибуття у відрядження на підставі посвідчення про відрядження від 04.01.2015 №177, розпорядження НПТУ НГУ від 01.01.2015 № 1/2-1 дск.
		17. Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.01.2015 р. № 3 про прибуття з відрядження на підставі посвідчення про відрядження від 04.01.2015 №177, розпорядження НПТУ НГУ від 01.01.2015 № 1/2-1 дск.
		18. Довідка Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 № 126 від 02 березня 2015 року щодо ОСОБА_4 про те, що він дійсно проходив службу у військовому резерві військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця-гранатометника взводу аеророзвідки батальйону оперативного призначення (1 резервний батальйон) з 31.12.2014 року.
		19. Постанова ВЛК ГУ МВС України в м. Києві №9/15 від 12.03.2015 року про те, що травма ОСОБА_4 , що призвела до його смерті, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
		20. Довідка МВС України, військової частини НОМЕР_1 № 680 від 07 серпня 2014 року про те, що ОСОБА_4 перебував у службовому відрядженні в зоні АТО з 15.04.2014 року по 09.06.2014 року та з 22.06.2014 року по 14.07.2014 року.
		21. Указ Президента України №365/2015 від 27 червня 2015 року - ОСОБА_4 (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
		21. Витяг з наказу командувача Національної гвардії України № 220 від 22.04.2015 щодо ОСОБА_4 «Про зарахування навічно в списки особового складу військових частин». 
		22. Відповідь міністра МВС від 30.04.2015 р. 19728/АВ про надання роз`яснень з питань отримання пенсій. (проходження служби у військовому резерві не є військовою службою а лише видом виконання військового обов`язку). 
		Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного. 
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. 
		Згідно зі статтею 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. 
		Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісті, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Членам сімей військовослужбовців пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби. 
		Пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (стаття 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. 
		Непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). 
		Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює Порядок № 3-1. 
		Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім`ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. У разі, якщо особа, якій призначається пенсія у разі втрати годувальника, є неповнолітньою або недієздатною, заява про призначення пенсії подається законними представниками за місцем їх проживання. 
		Виключний перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника, зазначений у пункті 10 Порядку № 3-1. 
		Так, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку; копія свідоцтва про народження; довідка з навчального закладу про навчання із зазначенням дати його закінчення, а також про перебування на повному державному утриманні; довідка Лікарсько-консультативної комісії про визнання дитини інвалідом або довідка МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства; копії свідоцтва про смерть батьків або інші документи, які підтверджують відсутність батьків (у разі призначення пенсії братам, сестрам, онукам); рішення суду про всиновлення; копія рішення про опіку чи піклування (у разі призначення пенсії дітям, які втратили обох батьків). 
		Відповідачі МВС України, Головне управління Національної гвардії України, військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, відмовляли щодо формування і направлення відповідних документи до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії членам сім`ї загиблого  ОСОБА_4 , відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з огляду на статус загиблого як солдата резерву а не військовослужбовця. 
		Таким чином, вимога Позивачів направити відповідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на думку суду є передвчасною. Крім цього обов`язок щодо формування і направлення документів до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії членам сім`ї загиблого  ОСОБА_4 , відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у разі визнання його військовослужбовцем, відноситься до компетенції як правової категорії правоохоронних органів, і є повноваженнями, тобто певними права і обов`язками органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. Тобто, дискреційним повноваженням Відповідачів, кожного у визначеної їм чинним законодавством сфері.
		А тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити. 
		З приводу позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, судом враховано положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди». Відтак питання про відшкодування шкоди та її розмір вирішуються судом з урахуванням обставин справи і наведених у рішенні мотивів, а заявник повинен обґрунтувати та надати суду докази на підтвердження заподіяння йому фізичних чи моральних страждань, тощо. Проте, не зважаючи на неодноразові вказівки суду про необхідність надання таких доказів, позивачами цього зроблено не було. 
		А тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити. 
		Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької та Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції. 
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України. 
		Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій (стаття 1 Закону України «Про Національну гвардію України»). 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом. 
		Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України. 
		Щодо військового обов`язку, то громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (частина дев`ята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 
		Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. 
		При цьому, згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		Так, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. 
		Крім того, згідно з пунктом 9 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року № 470/2012, початком проходження служби у військовому резерві вважається день видання наказу командира (начальника) військової частини про прийняття громадянина на службу у військовому резерві та призначення на посаду або про продовження служби у військовому резерві. 
		З наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 7 о/с від 14 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 зараховано в списки особового складу частини, укладено контракт про проходження військової служби у резерві строком на 3 роки з присвоєнням первинного військового звання «солдат резерву», призначено на посаду стрільця 2 відділення, 1 стрілецького взводу, 32 стрілецької роти, 10 стрілецького батальйону. Наказом № 49 від 31.12. 2014 року командира в/ч НОМЕР_1 зарахований до списку особового складу частини на посаду стрілець-гранатометник взводу аеророзвідки 1го резервного батальйону, а відповідно до наказу № 1 ДСК від 04.01.2015 року відкомандирований для виконання завдань забезпечення та участі в антитерористичній операції до м. Слов`янська.
		Таким чином, ОСОБА_4 виконував поставленні командирами завдання по військовій службі у статусі гранатометника, як військовослужбовець. 
		Суд також зазначає, що Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановлено - нагороджно орденом «За мужність» ІІ ступеня ОСОБА_4 (посмертно)  старшого солдата резерву. 
		Статтею 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Для рядового складу військовослужбовців встановлюються такі армійські військові звання, як солдат та старший солдат. До військових звань громадян України, які перебувають у запасі чи у відставці або проходять службу у військовому резерві, додаються слова відповідно «запасу», «у відставці» або «резерву». 
		Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, положень вищезазначеного законодавства України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 виконував військовий обов`язок і проходив військову службу, у зв`язку з чим відносився до категорії військовослужбовців. А тому, позовні вимоги стосовно встановлення його статусу на час отримання травми, внаслідок якої він загинув, необхідно задовольнити. 
		Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Адміністративний позов задовольнити частково. 
		2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невизнання ОСОБА_4 військовослужбовцем на час отримання травми, внаслідок якої він загинув.
		3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України визнати ОСОБА_4 військовослужбовцем на час отримання травми, внаслідок якої він загинув.
		4. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зарахувати строк служби ОСОБА_4 у резерві з 14.03.2014 року по 17.01.2015 року до військової служби.
		5. В решті позовних вимог відмовити. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Повний текст постанови складено і підписано 15 лютого 2016 р. 
		 
		Головуючий суддя Сакалош В.М. 
		Суддя Гулик А.Г.
		Суддя Сидор Н.Т.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...