Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/6621/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2016. Зареєстровано: 17.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2016.
Дата набрання законної сили: 02.06.2016
Результат оскарження 02.06.2016 Апеляційний суд Дніпропетровської області: змінено вирок
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                   
		 Єдиний унікальний номер 201/6621/13-к
		                           Номер провадження 1-кп/201/4/2016    
		                   ВИРОК
		               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 січня 2016 року                         м. Дніпропетровськ
		                                 вул. Паторжинського, 18 а
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		за участю прокурора  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		за участю захисників обвинувачених  адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		обвинувачених  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
		   розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 05 березня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013040000000057 за обвинуваченням: 
		    ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина Ізраїлю, з середньою освітою, одруженого, який має неповнолітніх дітей  ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно працевлаштованого приватним підприємцем « ОСОБА_22 », відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,
		    ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має неповнолітніх дітей  ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2  
		   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,
		    ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Безруки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого помічником начальника  оперативним черговим Ленінського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , 
		   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст.189, ч. 1 ст. 364 КК України,
		                ВСТАНОВИВ:
		    ОСОБА_19 згідно з наказом начальника ГУМВС України у Харківській області № 231 о/с від 27 жовтня 2011 року був призначений на посаду помічника начальника  оперативного чергового Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, перебував у спеціальному званні «старший лейтенант» та відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» був представником державного озброєного органу виконавчої влади, таким чином, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України, являвся службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.
		   При цьому, ОСОБА_19 , будучи службовою особою правоохоронного органу у зв`язку з займаною посадою помічника начальника  оперативного чергового Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, будучи зобов`язаним незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення пригод, які загрожують особистій безпеці громадян або громадської безпеки, вжити заходів до запобігання і припинення правопорушень, діючи умисно, використовуючи владу всупереч інтересам служби в частині виконання основних завдань міліції щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод та законних інтересів, а також щодо запобігання правопорушенням та їх припинення, грубо порушуючи вимоги ч. 2-4 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе та співучасників злочинів, надав своє службове посвідчення НОМЕР_1 та спеціальні засоби - металеві кайдани та гумову палицю для використання у скоєнні злочинів щодо громадянина Великобританії ОСОБА_24 та сам за попередньою змовою групою осіб вчинив щодо потерпілого тяжкий та середньої тяжкості злочини, чим заподіяв істотну шкоду його інтересам, яка виразилася в порушенні охоронюваних законом прав і свобод громадянина Великобританії ОСОБА_24 на свободу пересування й особисту недоторканність та скоєння щодо нього корисливих злочинів.
		   Громадянин Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_25 за невстановлених обставин та у невстановлений час на сайті знайомств «Mamba» в мережі Інтернет познайомився з неповнолітнім ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та з метою подальшого особистого спілкування домовився про зустріч з ним на території України у м. Дніпропетровську, яка мала відбутися 03 березня 2013 року.
		   З метою реалізації раніше досягнутих домовленостей, ОСОБА_25 03 березня 2013 року прибув до м. Дніпропетровська, де у міжнародному аеропорту його зустрів ОСОБА_26 , після чого вони поїхали до готелю «Рейкартц», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона, № 12а, де ОСОБА_25 орендував № 303, в якому вони удвох провели час та домовилися про повторну зустріч наступного дня, тобто 04 березня 2013 року у цьому ж готелі.
		   04 березня 2013 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, до номера готелю ОСОБА_24 приїхав ОСОБА_26 , який, перебуваючи у номері готелю, вступив в статеві зносини з ОСОБА_27 , під час яких останній задовольняв статеву пристрасть неприродним шляхом, що було зафіксовано під відеозапис ОСОБА_27 за допомогою належного йому ноутбука і записав вказаний відеозапис на флеш-носій, належний ОСОБА_26 . 
		   У цей же день ОСОБА_26 за допомогою телефонного зв`язку повідомив раніше знайомому ОСОБА_17 про обставини свого знайомства із ОСОБА_27 , а також про факт вступу у статевий зв`язок неприродним способом із ОСОБА_27 і про існування відповідного відеозапису.
		   Про розмову із ОСОБА_26 та про обставини особистого життя останнього та ОСОБА_24 , ОСОБА_17 повідомив раніше знайомій особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність і злочинний характер своїх дій, ОСОБА_17 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження висловили спільний злочинний намір заволодіти грошовими коштами громадянина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_24 шляхом позбавлення його волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення вказаних конфіденційних відомостей.
		   Після цього, ОСОБА_17 04 березня 2013 року у невстановлений час запропонував також раніше знайомим мешканцям м. Харкова ОСОБА_19 , який був працівником правоохоронного органу і мав у керуванні автомобіль марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_18 взяти участь у вимаганні грошових коштів у громадянина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_24 шляхом незаконного його позбавлення волі за нерозголошення відомостей, які він бажав зберегти в таємниці, на що ОСОБА_19 та ОСОБА_18 дали свою згоду. 
		   Після чого, ОСОБА_19 , зловживаючи своїм службовим становищем співробітника правоохоронного органу, надав для використання іншим співучасникам спеціальні засоби  металеві кайдани з маркуванням № 23416 та гумову палицю ПР-13, які знаходилися у його розпорядженні, у зв`язку з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ України, для подолання можливого опору з боку потерпілого. З метою створення видимості законності дій, нібито пов`язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності під час затримання потерпілого, ОСОБА_19 зобов`язався надати для пред`явлення потерпілому під час його затримання своє службове посвідчення працівника органів внутрішніх справ України та в подальшому зобов`язувався використовувати своє службове становище для безперешкодного пересування учасників злочину під час та після скоєння кримінального правопорушення. 
		   04 березня 2013 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибувши з м. Харкова до м. Дніпропетровська, домовилися про оренду в період з 04 березня 2013 року по 05 березня 2013 року квартири АДРЕСА_4 , де було заплановано незаконне утримування ОСОБА_24 .
		   04 березня 2013 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_26 приїхав до готелю «Рекартц», після чого разом зі ОСОБА_27 прибули до торговельно-розважального центру «Караван», розташованого за адресою: вул. Нижньодніпровська, № 17, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де знаходились з 19години 30 хвилин до 20 години 00 хвилин. Після чого, ОСОБА_26 повідомив, що він збирається їхати додому, а Стівену Бейлісу викличе таксі, яке відвезе його до готелю та яке очікували біля центрального входу до торговельно-розважального центру «Караван».
		   У цей час ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , реалізуючи злочинний намір на заволодіння чужим майном громадянина Великобританії ОСОБА_24 шляхом позбавлення його волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення відомостей, які він бажав зберегти в таємниці, розголошення яких могли би зганьбити потерпілого, маючи при собі заздалегідь приготовлені спеціальні засоби  металеві кайдани та гумову палицю, службове посвідчення УХК № 057789 працівника ГУМВС України в Харківській області, видане ОСОБА_19 , на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибули до торговельно-розважального центру «Караван» за адресою: вул. Нижньодніпровська № 17, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 
		   04 березня 2013 року, приблизно в період з 20 години 30 хвилин до 21 години 00 хвилин, знаходячись біля торговельно-розважального центру «Караван», розташованого по вул. Нижньодніпровській № 17, в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом позбавлення волі та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці, порушуючи права ОСОБА_24 на особисту свободу та недоторканість, всупереч вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» від 04 листопад 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97 ВР від 17 липня 1997 року, ст. 9 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» від 16 грудня 1966 року, ратифікованого Указом Президіума Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року, ст. 29 Конституції України, представившись ОСОБА_28 працівниками органів внутрішніх справ України, тим самим створивши видимість законності своїх дій, нібито пов`язаних з проведенням працівниками правоохоронних органів заходів із розкриття злочинної діяльності, застосовуючи при цьому фізичний вплив відносно до потерпілого ОСОБА_24 , а саме заламавши йому руки за спину, подолавши тим самим його опір, незаконно його затримали, тим самим позбавили його свободи. При цьому ОСОБА_17 з метою створення видимості законності їхніх дій, подолання можливого опору з боку потерпілого, під час затримання ОСОБА_29 разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , пред`явив йому службове посвідчення УХК № 057789 працівника ГУМВС України в Харківській області, видане ОСОБА_19 , та представившись працівником «поліції». 
		   У подальшому, знаходячись біля торговельно-розважального центру «Караван», розташованого по вул. Нижньодніпровській, № 17 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , діючи умисно, проти волі ОСОБА_24 , застосовуючи фізичний вплив відносно нього з метою подолання його опору, утримуючи обидві руки ОСОБА_24 за спиною, посадили останнього на заднє сидіння автомобіля марки БМВ-316і, при цьому ОСОБА_17 та ОСОБА_19 сіли з обох сторін поряд зі ОСОБА_27 і вирушили на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_18 у напрямку до м. Дніпропетровська. 
		   Так, ОСОБА_17 , під час руху зазначеного автомобіля, знаходячись у автомобілі, сидячи поряд з потерпілим ОСОБА_30 , з метою залякування останнього, подолання опору, який чинив останній, та утримання його під контролем, надягнув останньому на руки металеві кайдани, тим самим позбавивши можливості ОСОБА_24 чинити їм активний опір, а ОСОБА_19 протиправно вилучив із користування належний ОСОБА_28 мобільний телефон. 
		   Вирушивши у напрямку до м. Дніпропетровська, ОСОБА_18 , який перебував за кермом, зупинив автомобіль неподалік від ТРЦ «Караван». Коли автомобіль, у якому знаходились ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 разом зі ОСОБА_27 зупинився, на заднє сидіння замість ОСОБА_17 , який пересів на переднє сидіння, сіла особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Знаходячись в автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, за допомогою Інтернет і планшету «iPad» написав на англійській мові про те, що якщо ОСОБА_25 не передасть їм 30 000 доларів США (що у еквіваленті згідно курсу НБУ становило 239790 грн), його буде ув`язнено до тюрми за розбещення неповнолітніх, при цьому продемонструвавши відеозапис, на якому було зафіксовано факт статевих зносин між ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , на що ОСОБА_25 відповів, що не має при собі таких грошових коштів. Таким чином, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи права ОСОБА_24 на свободу та особисту недоторканність, висловили останньому у категоричній формі погрозу обмеженням прав у пересуванні та свобод у разі, якщо останній на їх вимогу не передасть грошові кошти в сумі 30 000 доларів США.
		   У подальшому, 04 березня 2013 року, приблизно в період з 21 години 30 хвилин по 23 годину 00 хвилин, коли ОСОБА_25 проти своєї волі утримувався у зазначеному автомобілі, з метою подолання його волі та залякування, коли останній почав голосно кричати, ОСОБА_18 у присутності ОСОБА_17 , ОСОБА_19 і особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою реалізації злочинного умислу до кінця, наніс ОСОБА_28 один удар кулаком руки в область грудної клітини, спричинивши йому фізичні страждання і тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини праворуч, синця по передній поверхні грудної клітини праворуч в проекції третього міжребір`я на межі між середньо-ключичною та передньо-пахвинною лініями, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
		   04 березня 2013 року о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_25 , прибули до будинку АДРЕСА_5 та пройшли в заздалегідь орендовану квартиру АДРЕСА_6 , розташовану на четвертому поверсі вказаного будинку. При цьому, виходячи з автомобіля, ОСОБА_19 зняв металеві кайдани з рук ОСОБА_24 та разом з ОСОБА_18 повели ОСОБА_24 , воля якого була подавлена шляхом раніше застосованого фізичного та психологічного насилля, до вказаної квартири. 
		   Знаходячись усупереч власної волі у даному житловому приміщенні, ОСОБА_25 повідомив про ймовірну можливість передачі грошей за допомогою свого брата, який проживає у Великобританії, але для цього йому необхідно зателефонувати до нього зі свого мобільного телефону, який залишився у номері готелю «Рейкартц», на що особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою остаточного подолання волі потерпілого та його залякування, висловила погрози застосування в майбутньому насилля та вбивства, якщо потерпілий не знайде можливість та не передасть на їх вимогу вищевказані грошові кошти, після чого залишила квартиру.
		   04 березня 2013 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_25 , будучи остаточно заляканим, обґрунтовано побоюючись за своє життя та здоров`я, перебуваючи проти своєї волі разом з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , під безпосереднім наглядом вказаних осіб, повернувся до готелю «Рейкартц», де забрав свій мобільний телефон і інші речі, а також за вимогою останніх розрахувався за номер і остаточно залишив готель.
		   Після цього ОСОБА_25 , знаходячись у автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , разом з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , на вимогу ОСОБА_17 зателефонував зі свого телефону до Великобританії до свого брата ОСОБА_31 , якому в ході телефонного дзвінка повідомив, що під загрозою вбивства та фізичної розправи його в Україні незаконно утримують невідомі чоловіки і за його звільнення потрібно до 14 години 00 хвилин 05 березня 2013 року перерахувати за допомогою системи грошових переказів «Western Union» 30 000 доларів США.
		   05 березня 2013 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 прибули до будинку АДРЕСА_5 , у якій ОСОБА_17 , діючи умисно, усупереч волі ОСОБА_24 , завів останнього у кімнату, де поклав на ліжко, після чого надягнув йому на одну руку металеві кайдани, а іншою частиною кайданів пристебнув свою руку до нього, тримаючи таким чином його у такому положенні до 08 години ранку наступного дня.
		   Приблизно о 09 годині 00 хвилин 05 березня 2013 року, залишивши усіма разом вищевказану квартиру та перебуваючи по вулиці, Стівен Бейлісс, підкоряючись протиправним вимогам ОСОБА_17 , був змушений повторно зателефонувати до Великобританії своєму рідному брату ОСОБА_32 . Усвідомлюючи те, що грошових коштів ще не знайдено ОСОБА_17 , діючи узгоджено з іншими учасниками злочину, висловив потерпілому повторну погрозу вбивства у разі неможливості передачі останнім очікуваної суми грошей. 
		   У період приблизно з 09 години 00 по 14 години 00 хвилин 05 березня 2013 року ОСОБА_17 , продовжуючи свої злочини дії, умисно, з корисливих намірів, за попередньою змовою з ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , на автомобілі марки БМВ-316і, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , продовжуючи незаконно з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 утримувати ОСОБА_24 проти його волі в автомобілі, пересуваючись по м.Дніпропетровську за невстановленим маршрутом. Під час знаходження в автомобілі ОСОБА_25 на вимогу зловмисників телефонував з приводу переказу грошових коштів до Великобританії своєму брату ОСОБА_32 , який повідомляв, що не знайшов вказаних грошових коштів у сумі 30 000 доларів США.
		   05 березня 2013 року приблизно о 14 годині ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перевіривши, що грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які вони вимагали за звільнення ОСОБА_24 , не були перераховані раніше зазначеним способом, з метою подальшого незаконного позбавлення волі особи та викрадення, виїхали разом з потерпілим на вказаному автомобілі у напрямку м. Харкова, однак о 19 годині 00 хвилин цього ж дня на 23 кілометрі об`їзної автодороги м. Новомосковська АД Харків  Сімферополь, за місцем знаходження посту дорожньо-патрульної служби ОСП № 1 були затримані працівниками правоохоронних органів, які здійснили фактичне звільнення потерпілого ОСОБА_24 .
		   У результаті злочинних дій вищевказаних осіб громадянин Великобританії ОСОБА_25 незаконно був позбавлений волі в період приблизно з 20 години 30 хвилин 04 березня 2013 року по 19 годину 00 хвилин 05 березня 2013 року, тобто протягом доби і є тривалим часом незаконного позбавлення волі.
		   Умисні дії ОСОБА_17 , що виразилися в незаконному викраденні та позбавленні волі людини, вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувались заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, кваліфікуються за ч. 2 ст. 146 КК України. 
		   Умисні дії ОСОБА_17 , що виразилися у вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК України.
		   Умисні дії ОСОБА_18 , що виразилися в незаконному викраденні та позбавленні волі людини, вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувались заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, кваліфікуються за ч. 2 ст. 146 КК України. 
		   Умисні дії ОСОБА_18 , що виразилися у вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК України.
		   Умисні дії ОСОБА_19 , що виразилися в незаконному викраденні та позбавленні волі людини, вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувались заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, кваліфікуються за ч. 2 ст. 146 КК України. 
		   Умисні дії ОСОБА_19 , що виразилися у вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК України.
		   Умисні дії ОСОБА_19 , що виразилися в зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної особи використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, кваліфікується за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_17 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України не визнав та суду показав, що з ОСОБА_19 знайомий вже понад 10 років і підтримує з ним дружні стосунки, з ОСОБА_18 знайомий приблизно 5 років, між ними склалися нормальні стосунки. З потерпілим ОСОБА_27 до подій, що трапилися в березні 2013 року, знайомий не був і ніяких стосунків між ними не існувало. З неповнолітнім ОСОБА_26 познайомився приблизно за дев`ять місяців до березня 2013 року і між ними склалися нормальні стосунки, він ставився до нього, як до дитини. 04 березня 2013 року йому зателефонував ОСОБА_33 та попросив допомоги, пояснивши, що він зараз без грошей знаходиться в м. Дніпропетровську, де його шантажує іноземець похилого віку, схиляючи до вступу у статеві зносини, на що заспокоївши хлопця, він попросив дочекатися його приїзду, так як вирішив допомогти останньому. Після розмови із ОСОБА_34 , він одразу зв`язався із своїм знайомим ОСОБА_19 , з яким він і так повинен був їхати до м. Києва, та попросив останнього з`їздити з ним до м. Дніпропетровська, при цьому, пам`ятаючи, що ОСОБА_18 також висловлював бажання поїхати до зазначеного міста для того, щоб придбати автомобіль, він також запропонував останньому приєднатися до них із ОСОБА_19 , на автомобілі якого, марки БМВ, вони і поїхали у м. Дніпропетровськ. По дорозі до м. Дніпропетровська він увесь час спав. Прибувши до міста, він зустрівся з ОСОБА_34 у ресторані МакДональдс, де останній наодинці йому детально розповів, що з іноземцем, який є громадянином Великобританії, він познайомився декілька місяців тому по Інтернету на сайті знайомств «Мамба», де вони спілкувалися з приводу можливого навчання англійської мови, а також сприяння подальшого працевлаштування хлопця за кордоном. При цьому, іноземець написав, що йому 29 років. В ході спілкування, останній повідомив, що з робочою поїздкою він вилітає до м. Санкт-Петербург Російської Федерації, звідки 03 березня 2013 року прибуде до м. Дніпропетровська, де вони домовилися зустрітися. Зустрівши іноземця в аеропорту, виявилося, що це чоловік похилого віку. При цьому, іноземець почав робити ОСОБА_35 непристойні пропозиції, схиляючи до вступу із ним у сексуальний контакт, на що останній відреагував негативно, у зв`язку із чим, іноземець припинив свої дії. Поселившись у готелі, іноземець домовився із ОСОБА_34 зустрітися у приміщенні його номеру наступного дня. Після чого, 04 березня 2013 року, ОСОБА_36 прибув до готельного номеру іноземця, де останній почав неадекватно себе поводити, домагатися ОСОБА_37 , схиляючи останнього до інтимних зносин, однак ОСОБА_36 знову відмовив, на що іноземець, шантажуючи хлопця тим, що розповсюдить інформацію про начебто нетрадиційну орієнтацію ОСОБА_37 та в подальшому не допоможе у працевлаштуванні та виїзді за кордон, схилив останнього до вступу у статеві зносини неприродним способом. Зазначені дії, іноземець записав на відео, частину якого продемонстрував ОСОБА_35 та продовживши шантажувати останнього, повідомив, що надалі ОСОБА_36 повинен виконувати його бажання. Впродовж їх розмови з ОСОБА_38 , цей іноземець приблизно п`ять разів дзвонив хлопцю на мобільний телефон. При цьому, ОСОБА_33 сказав, що бажає забрати відео у іноземця та поїхати звідси. Вислухавши ОСОБА_37 , він порадив останньому піти до іноземця та запропонувати останньому прогулятися, тільки не заходити до нього у номер готелю, при цьому, спробувати умовити останнього віддати відео запис їх стосунків, а якщо не вдасться, то дзвонити відразу ж йому, він щось придумає. При цьому, сказав ОСОБА_39 , щоб він повідомляв йому про їх пересування. Оскільки він в цей день погано себе почував, у зв`язку із чим, не бажав повертатися до м. Харкова, отримавши згоду ОСОБА_19 та ОСОБА_18 переночувати у м. Дніпропетровську, він на добу орендував квартиру, яка розташовувалась на вул. Телевізійній, куди вони усі разом направились та до вечора відпочивали. Через деякий час, приблизно о 21 годині, йому знову зателефонував ОСОБА_36 та повідомив, що він зараз знаходиться з іноземцем у ТЦ «Караван», при цьому, останній не бажає віддавати відеозапис, продовжує шантаж та тягне його до готелю. Тоді він попросив ОСОБА_37 потягнути час та дочекатися його приїзду, повідомивши, що під`їде до центральної частини торгового центру на тому ж автомобілі, що і приїздив, та як тільки хлопець побачить цей автомобіль, повинен підійти до нього. Після чого, він розбудив ОСОБА_19 та сказав, що необхідно їхати, при цьому запитав у ОСОБА_18 чи поїде він з ними, на що останній погодився. Під`їхавши до торгівельного центру «Караван», він побачив ОСОБА_37 у супроводі вказаного іноземця, якого, представившись співробітником правоохоронних органів, запросив для розмови у салон автомобіля. При цьому, попросив ОСОБА_19 та ОСОБА_18 почекати на вулиці, а ОСОБА_39 сказав іти до квартири, пообіцявши пізніше з ним зв`язатися. В ході розмови з іноземцем, він попросив повернути зроблений відеозапис хлопчику та залишити останнього у спокої, при цьому сказав, що у іншому випадку він буде сидіти у тюрмі за розбещення неповнолітніх. При цьому, виїжджаючи до ТЦ «Караван» він на російській мові у своєму ноутбуці набрав ці фрази та попросив ОСОБА_18 перекласти їх на англійську мову і записати до його блокноту, що останній і зробив, написавши ці фрази англійською мовою у блокноті, який останній взяв з собою. Іноземець став робити вигляд, що не розуміє його і повідомив, що у нього є знайомий, який володіє англійською мовою. На що він сказав, щоб останній запросив свого знайомого до автомобілю. Після дзвінка, через приблизно 7 хвилин до автомобілю підійшов раніше не знайомий йому хлопець, який представився другом іноземця на ім`я ОСОБА_40 , та сів до салону автомобіля. За допомогою даної особи, який перекладав його звернення до іноземця, він попросив останнього знищити відеозапис та більше не чіплятися до хлопчика, або він буде сидіти у тюрмі. Усвідомлюючи про його обізнаність щодо зазначених обставин, іноземець погодився віддати відеозапис та повідомив, що цей запис знаходиться у готелі. ОСОБА_40 пішов з автомобілю, так як був вже непотрібний. Далі він попросив ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які не були присутніми під час його розмови із іноземцем, на автомобілі останнього з`їздити з ним до готелю, на що обвинувачені погодились, в результаті чого, вони вчотирьох, поїхали до готелю, де мешкав іноземець. Під`їхавши на місце, іноземець запропонував йому піднятися до номеру з метою урегулювання конфлікту, на що він відмовився, натомість з іноземцем до готелю пішли ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , які всі разом повернулись через 20 хвилин та сіли до салону автомобіля, де іноземець продемонстрував йому на ноутбуку зроблений відеозапис, який він перед тим, як видалити з ноутбуку іноземця, перезаписав на свій флеш-накопичувач. Побачивши, що залишилася копія відеозапису, іноземець занервував та попросив його не робити проблему, так як у нього виліт. При цьому повідомив, що виписався з готелю, був із чемоданом та попросив допомогти врегулювати ситуацію із хлопчиком, при цьому, пообіцявши, що зв`яжеться зі своїм братом за кордоном, який перерахує грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішивши допомогти іноземцю, він повідомив останньому, що з хлопцем він зможе зв`язатися не раніше наступного дня, однак іноземець не бажав залишати їх автомобіль до вирішення ситуації. Враховуючи інтереси хлопчика, він з відома обвинувачених, погодився взяти іноземця за добровільною згодою останнього до орендованої ними квартири, де з іноземцем залишилися ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , в той час, як він поїхав на зустріч з ОСОБА_34 , в ході якої він передав останньому флеш-накопичувач із відеозаписом та грошові кошти у розмірі 200 гривень, а також повідомив, що іноземець висловив бажання відшкодувати шкоду. Після чого, ОСОБА_36 поїхав додому, а він повернувся до квартири, де поспілкувавшись з іноземцем, вони полягали спати. Наступного ранку, вони зібралися та поїхали до банку, при цьому іноземець телефонував своєму брату за кордон. Через деякий час, іноземець знову зателефонував брату, однак не міг дозвонитися, при цьому, припустивши, що в нього на телефонному рахунку закінчилися гроші, іноземець попросив їх допомогти придбати мобільний телефон з мобільним стартовим пакетом. Під`їхавши до найближчого магазину, вони побачили велику чергу, у зв`язку із чим, іноземець попросив відвезти його до кафе з мережею Інтернет для того, щоб зв`язатися з братом за допомогою електронної пошти. Прибувши до кафе, іноземець через деякий час спілкування в Інтернеті, повідомив, що сьогодні відсутня можливість отримати грошові кошти, в той же час, іноземець самостійно запропонував через нього передати ОСОБА_35 наявні у іноземця готівкою грошові кошти у сумі 6 000 фунтів. Однак, він відмовився отримати від іноземця будь-які грошові кошти, на що останній попросив відвезти його до ОСОБА_37 , щоб познайомитися із родичами хлопця і самостійно з метою врегулювання конфлікту вручити в рахунок відшкодування шкоди зазначені грошові кошти. Погодившись на умови іноземця, вони поїхали до м. Харкова, де на посту ДАІ були затримані співробітниками СБУ. Також, обвинувачений ОСОБА_17 запевнив суд, що потерпілого ОСОБА_24 він разом із обвинуваченими не викрадав та не позбавляв свободи, так як всі дії останнього носили виключно добровільний характер та обумовлювалися намаганням потерпілого залагодити ситуацію, яка склалася, у зв`язку із його діями стосовно ОСОБА_41 , при цьому, обвинуваченому ОСОБА_18 він в загальних рисах розповідав про обставини, пов`язані з іноземцем, а ОСОБА_19 взагалі у нього нічого не питав та допомагав тільки у якості водія. При цьому, акцентував увагу суду на тому, що потерпілий ОСОБА_25 неодноразово ходив в душ, вони разом вечеряли та пили чай з булочками, тоюто мав можливість вільно пересуватися. 
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_18  свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України не визнав та показав суду, що з ОСОБА_17 раніше був знайомий та підтримував приятельські стосунки, з ОСОБА_19 та потерпілим ОСОБА_42 до подій, що трапилися в березні 2013 року знайомий не був. Напередодні 04 березня 2013 року він розмовляв із ОСОБА_17 , якому повідомив про своє бажання поїхати до міста Дніпропетровська з метою подивитися та придбати автомобіль. 04 березня 2013 року йому зателефонував ОСОБА_17 та запропонував поїхати разом із ним до м. Дніпропетровська, оскільки останній був обізнаний про те, що, він мав намір придбати автомобіль, який знаходився у даному місті. Погодившись на пропозицію, він разом з ОСОБА_17 та обвинуваченим ОСОБА_19 , з яким познайомився під час подорожі, на автомобілі останнього марки БМВ, виїхали до м. Дніпропетровська, по приїзду до якого, вони під`їхали до ресторану МакДональдс, в приміщенні якого у ОСОБА_17 відбулася конфіденційна зустріч із раніше не знайомим йому хлопцем, зміст якої їм невідомий. Після зустрічі, ОСОБА_17 , який ще в дорозі відчував себе зле, запропонував залишитися на ніч та орендувати квартиру, на що він та ОСОБА_19 погодилися, оскільки його зустріч з приводу автомобіля не відбулася. Прибувши на орендовану квартиру, вони лягли відпочивати, при цьому, ОСОБА_17 розповів йому, що хлопець попав у неприємну історію, в якій він намагається розібратися та попросив його написати пару фраз на англійській мові у його блокноті, що він і зробив. Через деякий час, ОСОБА_17 зателефонував вказаний хлопець та попросив приїхати, у зв`язку із чим, вони зібралися і на автомобілі ОСОБА_19 направилися до ТЦ «Караван». Побачивши хлопця з іноземцем, обвинувачений ОСОБА_17 вийшов з автомобіля та підійшов до зазначених осіб, після чого, повернувся до автомобіля та попросив їх з ОСОБА_19 вийти, оскільки хотів переговорити з іноземцем наодинці, що вони зробили, залишившись поруч з автомобілем. В цей же час до автомобілю підійшов молодий чоловік, який також сів до салону. Після завершення розмови, ОСОБА_17 попросив підвезти іноземця до готелю, під`їхавши до якого, він разом із ОСОБА_19 з цікавості направились за іноземцем до приміщення готелю, ОСОБА_19 знаходився у холі готелю, а він піднявся з потерпілим до його номеру, де останній збирав речі. Через деякий час вони спустилися до рецепції, де потерпілий розмовляв із адміністратором готелю, а він із ОСОБА_19 сиділи в холі та дивилися буклети. Залишивши приміщення готелю, вони знову сіли в автомобіль та поїхали на орендовану квартиру, де лягли відпочивати. Наступного ранку, вони зібралися та виїхали з орендованої квартири, по дорозі заїздили в інтернет-кафе, в якому іноземець вільно себе почував та спілкувався, ніхто не обмежував його у переміщенні. Після чого, вони усі разом направились до м. Харкова, де на посту ДАІ їх було затримано. Крім того, ОСОБА_18 запевнив, що до потерпілого ОСОБА_24 жодних заходів фізичного або психічного примусу з метою позбавлення свободи та отримання шляхом вимагання грошових коштів від останнього, ними не здійснювалися, останній вільно обирав місце свого перебування, вільно себе почував на протязі всього часу спілкування. Також не заперечував, що в ході огляду у автомобілю вилучено його сумку з речами, серед яких був той блокнот з записами, які на прохання ОСОБА_17 він написав своєю рукою, але зміст цих записів не пам`ятає. 
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_19 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України не визнав та показав суду, що станом на березень 2013 року працював в правоохоронних органах та займав посаду помічника начальника  оперативного чергового Ленінського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області. З обвинуваченим ОСОБА_17 він знайомий близько 10 років та підтримує дружні стосунки, в той час, як з обвинуваченим ОСОБА_18 познайомився тільки в день подорожі, з потерпілим ОСОБА_27 до березня 2013 року знайомий не був. 03 березня 2013 року ОСОБА_17 попросив його наступного дня, тобто 04 березня 2013 року, звозити до м. Києва, оскільки даний день у нього був вихідним, він погодився допомогти товаришу. Наступного дня йому знову зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що у нього змінилися плани, у зв`язку із чим, він попросив відвезти його до м. Дніпропетровська, при цьому, мету поїздки ОСОБА_17 не озвучив, крім того, останній попросив по дорозі забрати обвинуваченого ОСОБА_18 , з яким вони усі разом направились до м. Дніпропетровська, на його автомобілі БМВ. Також додав, що у цей день він уклав договір купівлі-продажу квартири і отримав задаток у сумі 2000 доларів США, також перед виїздом із Харкова його знайомий повернув борг у сумі 1500 доларів США, які взяв з собою у поїздку. Прибувши до міста Дніпропетровська приблизно о 19 годині, вони одразу під`їхали до ресторану МакДональдс, куди вони направились разом, однак ОСОБА_17 пішов розмовляти з незнайомим йому хлопчиком, а він з ОСОБА_18 пили каву за окремим столом. Через деякий час до них повернувся ОСОБА_17 та задав йому питання про дату виходу на роботу, він відповів, що йому на роботу необхідно виходити 06 березня 2013 року, а 05 березня 2013 року йому потрібно бути у Харкові, тоді ОСОБА_17 запропонував їм залишитися на ніч, на що вони погодилися. Далі ОСОБА_17 зателефонував комусь та домовився про оренду квартири. За місцем знаходження квартири, їх зустріла жінка, з якою розрахувалися за оренду, після чого, він ліг відпочивати. Через деякий час, його розбудив ОСОБА_17 та попросив відвезти до ТЦ «Каравану», куди вони згодом направились на його автомобілі. Під`їхавши до зазначеного торговельного центру приблизно о 21 годині, обвинувачений ОСОБА_17 вийшов з автомобіля та одразу повернувся з якимось чоловіком, при цьому, попросив його та ОСОБА_18 вийти із автомобіля для конфіденційного спілкування з зазначеною особою, що вони і зробили, залишившись чекати поряд з автомобілем, до салону якого також через декілька хвилин сів невідомий їм чоловік. Поспілкувавшись нетривалий час, невідомий їм чоловік пішов, а ОСОБА_17 відчинивши двері, покликав його із ОСОБА_18 до автомобілю, де він також побачив на задньому сидінні чоловіка, якого ОСОБА_17 запросив до автомобілю перший раз. Після цього, за проханням ОСОБА_17 вони під`їхали до готелю «Рейкарц» приблизно о 22 годині, куди направився зазначений невідомий їм чоловік. Оскільки йому було цікаво роздивитися готель з середини, він запитав у ОСОБА_17 дозвіл прослідувати за вказаним чоловіком, на що ОСОБА_17 не заперечував. Прослідувавши разом із ОСОБА_18 до готелю за вказаним чоловіком, він зрозумів, що останнім був якийсь іноземець, виселявся з готелю. Далі він сходив до туалету, повернувшись побачив ОСОБА_18 , який сидів у холі готелю та дивився буклети. Він сів поряд із ним і також став дивитися буклети. При цьому, він бачив, як іноземець стояв біля столу реєстрації і розмовляв з адміністратором готелю та оформлював якісь документи. Далі вони всі разом повернулись до автомобілю, він з ОСОБА_18 сіли спереду і відразу налагодили радіо, а ОСОБА_17 з іноземцем сиділи позаду та спілкувалися, після чого ОСОБА_17 повідомив, що необхідно їхати до орендованої квартири та залишитися там переночувати. Після чого, вони поїхали до орендованої квартири, по дорозі до якої заїхали до магазину та придбали продукти харчування. По приїзду до квартири він ліг відпочивати. Наступного дня, ОСОБА_17 сказав йому іти за автомобілем, а потім попросив його відвезти спочатку до кав`ярні, в яку пішли всі, окрім нього. Після кав`ярні, ще здійснювали зупинку неподалік, під час якої виходили ОСОБА_17 з іноземцем, повернувшись до автомобілю ОСОБА_17 повідомив, що необхідно повертатися до м. Харків. Після чого, приблизно о 13 годині вони вирушили до м. Харків, де під час руху його на посту спочатку зупинили співробітники ДАІ, а після того затримали співробітники СБУ. Таким чином, будучи співробітником міліції, він ніякої участі у викраденні та вимаганні у потерпілого ОСОБА_24 грошових коштів не приймав, у характер відносин між ОСОБА_17 та іноземцем він не вникав, своє посвідчення особисто потерпілому не пред`являв і ОСОБА_17 не передавав, будь-яких засобів подолання опору з боку потерпілого, як зазначається у обвинувальному акті, він не надавав, звідки взялись наручники йому невідомо, а гумову палицю він випадково знайшов на вулиці та возив із собою у автомобілі. Більш того, додав, що і гадки не мав, що під час цієї подорожі трапилися якісь протиправні дії стосовно потерпілого. 
		   Не зважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, вони фактично не заперечують, що у зазначеному в обвинувальному акті, періоді часу та місцях знаходились у м. Дніпропетровську спільно із потепрілим ОСОБА_27 , пересуваючись на автомобілі під керуванням ОСОБА_19 . 
		   При цьому, обвинувачені категорично заперечують, що їх дії у відношенні потерпілого були узгодженими і мали злочиний намір, спрямований на викрадення та позбавлення волы останнього, поєднаного із вимаганням грошових коштів. 
		   Разом із цим, під час судового розгляду судом безпосередньо отримані показання свідків сторони обвинувачення, а також дослідженні надані зазначеною стороною докази, виходячи з яких, суд робить висновок про винуватість обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, зокрема з наступних підстав. 
		   Допитаний під час досудового розслідування у судовому засіданні за правилами ст. 225 КПК України в присутності учасників кримінального провадження та перекладача, потерпілий ОСОБА_43  суду показав, що він є громадянином Великобританії, який з метою встановити нові бізнес зв`язки та підшукати студентів для навчання іноземної мови за кордоном, 03 березня 2013 року прибув до м. Дніпропетровська, де його зустрів студент на ім`я ОСОБА_44 , з яким він познайомився близько трьох місяців тому, у зв`язку із бажанням останнього навчатися іноземній мові. На таксі вони із ОСОБА_45 направились до готелю, де ОСОБА_44 допоміг йому заселитися до номеру, в приміщенні якого вони пробули деякий час, вживаючи чай з тістечками, він подарував хлопцю подарунки та домовився за наступну зустріч. Наступного дня, 04 березня 2013 року в після обіденний час, ОСОБА_44 знову приїхав до нього у номер, з яким він хотів проїхатися по центру міста, однак ОСОБА_44 став дивно себе поводити, нікуди не хотів виїжджати та попросив у нього доступ до комп`ютера, щоб зайти до мережі Інтернет. Після цього, ОСОБА_44 залишив його номер та повернувся ввечері, при цьому, почав активно наполягати на їх поїздку до ТЦ «Караван», спочатку він не хотів нікуди виїжджати, але ОСОБА_44 сказав, що вже заказав таксі, на якому вони направились до вказаного місця. Прибувши до ТЦ «Караван», вони повечеряли у суші-бар та близько 20 годині 30 хвилин направились на вихід, де перейшли по пішохідному переходу на протилежну сторону та зупинилися чекати таксі, яке зі слів ОСОБА_46 , останній викликав по телефону. Після нетривалого очікування, ОСОБА_44 зателефонував комусь на телефон та повідомив йому, що таксі затримується, тому вони повернулися до торгового центру, де присіли на лавку. Під час очікування, ОСОБА_44 нервував та декілька разів відлучався, а після повернення повідомив, що таксі під`їхало, у зв`язку із чим, вони вийшли на вулицю, дійшли до кінця майданчику для паркування, куди під`їхав автомобіль, звідки вибігли обвинувачені ОСОБА_19 та ОСОБА_18 схопили його за обидві руки, позбавивши можливість рухатися, він почав кричати та кликати на допомогу, однак поблизу нікого не було поруч. Надалі, до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_17 та дуже швидко пред`явив йому якесь посвідчення та представився поліцією, після чого з великою силою вштовхнув його до автомобілю на заднє пасажирське місце, спричинивши йому фізичний біль. За кермо автомобілю сів обвинувачений ОСОБА_19 , який в подальшому постійно керував транспортним засобом, зліва від нього сів обвинувачений ОСОБА_18 , а ОСОБА_17 , який в основному з ним розмовляв та керував діями інших обвинувачених, сів до нього з іншого боку. Перебуваючи в автомобілі, його дуже сильно тримали, щоб він не зміг активно рухатися та обвинувачений ОСОБА_17 надів на нього спереду наручники, при цьому, дані дії супроводжувалися криками та агресивною поведінкою з боку обвинувачених, які усі разом намагалися щось йому повідомити, однак йому важко було їх зрозуміти, в той же час, з пояснень обвинувачених, він почув, що його відвезуть до Києва, посадять до тюрми, а також повинні показати його якомусь великому начальнику. Крім того, обвинувачений ОСОБА_18 , який знаходився поруч із ним, завдав йому сильного удару в область грудей. Після поміщення його до автомобілю, останній від`їхав від місця його викрадення та через деякий час зупинився для того, щоб зустрітися із великим начальником. Після зупинки автомобіля, обвинувачений ОСОБА_18 вийшов із автомобіля, до якого сів невідомий йому чоловік, як він зрозумів великий начальник, який проявляючи агресію, за допомогою ноутбука чи планшета намагався йому продемонструвати якийсь текст шляхом перекладу через Інтернет, однак він зміг тільки зрозуміти цифру 3000 доларів США, яка потім була уточнена обвинуваченими, як 30000 доларів США, яку, як він зрозумів, повинен був сплатити за те, щоб не потрапити до тюрми. Спочатку обвинувачені неправильно його зрозумілі та подумали, що він відмовляється виконати зазначені умови, в результаті чого, невідомий йому чоловік сказав, що його везуть до Києва і залишив автомобіль, який рушився з місця, однак в ході руху, він повідомив обвинуваченого ОСОБА_17 про згоду сплатити зазначені грошові кошти, так як у нього не було іншого виходу. Після чого, автомобіль зупинився, невідомий йому чоловік знову повернувся до автомобіля, з нього зняли наручники, при цьому обвинувачений ОСОБА_17 пояснив йому, що зараз вони направляються у таємне місце. Під`їхавши до будівлі, його з силою витягнули з автомобілю та зайшли в середину, при цьому, один із обвинувачених йшов спереду, інший ззаду, контролюючи його пересування. Першим до будівлі зайшов обвинувачений ОСОБА_17 , а вони прослідували за ним. У приміщенні квартири, він заходився на стільці біля столу, де обвинувачені продовжували обговорювати питання передачі їм грошових коштів. Оскільки обвинувачені виглядали більш позитивно налаштованими, він спробував знизити суму до 5000 фунтів, які він мав готівкою, однак чоловік, якого він сприймав, як великого начальника, безальтернативно та агресивно, вимагав від нього сплатити 30000 доларів США, в іншому разі йому погрожували різними негативними наслідками, від поїздкою до Києва та тюрми, а також погрозою вбивства, якщо він не виконає їх вимогу сплатити вказану грошову суму до 14 години 00 хвилин (по київському часу) наступного дня. Погрози, які висловлювали обвинувачені, враховуючи обстановку, наявність гумової палиці, яку він бачив у автомобілі та застосування наручників, а також пояснення обвинуваченого ОСОБА_17 , який повідомив йому, що на даній стадії вони зазвичай наносять потерпілому тілесні ушкодження для виконання їх вимог, він сприймав реально та боявся за своє життя, у зв`язку із чим, виконував всі вказівки обвинувачених. Оскільки заявленої обвинуваченими суми грошових коштів у нього при собі не було, він повідомив, що переказати грошові кошти допоможе його брат ОСОБА_47 , однак йому необхідно було з ним зв`язатися ввечері, щоб на ранок останній зміг підготувати необхідну суму. Однак зв`язатися з братом з квартири він не мав можливості, у зв`язку із тим, що всі його речі, в тому числі мобільний телефон, знаходились у номері в готелі, де він мешкав. Повідомивши зазначену інформацію обвинуваченому ОСОБА_17 , останній прийняв рішення поїхати до готелю. Під`їхавши у супроводі обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 до готелю, у супроводі двох останніх обвинувачених, він піднявся до свого номеру та за вимогою обвинуваченого ОСОБА_18 , який наказав йому виписуватися з готелю, зібрав свої речі. Після чого, вони спустилися вниз до стійки реєстрації, де розрахувавшись за номер, він виписався з готелю, повідомивши працівникам готелю за вказівкою обвинувачених, що збирається пожити у своїх друзів. Після повернення до автомобілю, вони знову повернулися до приміщення вищезазначеної квартири. Коли він збирався подзвонити брату, обвинувачений ОСОБА_17 заборонив йому дзвонити з квартири, у зв`язку із чим, у супроводі обвинувачених на автомобілі вони від`їхали на невелику відстань від місцезнаходження квартири, як йому здалося поруч знаходився хлібний магазин, де обвинувачений ОСОБА_17 повідомив, що саме йому потрібно сказати брату. Дозвонившись брату, він повідомив, що його викрали, утримують силою та вимагають викуп у розмірі 30 000 доларів США та попросив, щоб брат не звертався до правоохоронних органів. З приводу способу передачі грошових коштів, він повідомив про можливість переказу останніх за допомогою системи грошових переказів «Western Union». Після того, як він домовився з братом зв`язатися наступного дня близько 07 години 00 хвилин (за часом Великобританії), тобто о 09 годині 00 хвилин ранку (за київським часом) для того, щоб підтвердити можливість переказу грошових коштів, він разом з обвинуваченими знову направились до квартири, де останні виглядали спокійно та після розмови із великим начальником, останній залишив приміщення квартири та більше він його не бачив. Надалі, обвинувачений ОСОБА_17 детально обговорював з ним порядок переказу грошових коштів, вони лягли спати, при цьому, біля входу, щоб він не зміг втекти, ліг обвинувачений ОСОБА_18 , а він разом із ОСОБА_17 , який пристебнув його до себе наручниками, лягли у ліжко разом. Наступного ранку, він разом із обвинуваченими на автомобілі направились до того самого місця попереднього спілкування із братом, де також за допомогою мобільного телефону він зв`язався з останнім та нагадав суму грошових коштів та час, до якого необхідно було перерахувати грошові кошти, крім того, він домовився вийти на зв`язок об 11 годині 30 хвилин. Закінчивши розмову, обвинувачений ОСОБА_17 забрав мобільний телефон, вимкнув та поклав у салон автомобіля, на якому вони повернулися до квартири, де вони перебували до 11 години 20 хвилин, коли за наказом обвинуваченого ОСОБА_17 вони зібрали свої речі, оскільки останній повідомив, що вони не будуть повертатися, та виїхали у невідомому йому напрямку. Проїхавши хвилин десять, вони зупинилися біля банку «Райффайзен», в приміщення якого за вказівкою ОСОБА_17 направився обвинувачений ОСОБА_18 , в той час, як він зателефонував брату, який повідомив, що їде до банку. Після повернення обвинуваченого ОСОБА_18 , останній, як він зрозумів, повідомив ОСОБА_17 , що у даному банку не вистачає грошових коштів, у зв`язку із чим, вони проїхавши невелику відстань, прибули до іншого банку, куди знову направився обвинувачений ОСОБА_18 , чекаючи якого, він за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_17 знову зателефонував своєму братові, однак відбувся збій у телефоні, в результаті чого, він не міг дозвонитися до брата за кордон. Після цього, обвинувачені знову стали поводити себе агресивно, а обвинувачений ОСОБА_17 запропонував знайти кафе із доступом до мережі Інтернет з метою зв`язатися з родичами шляхом надсилання Email- повідомлення, куди вони згодом направилися. Перебуваючи у приміщенні кафе в оточенні обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які розсілися таким чином, щоб перешкодити йому можливість втекти, він намагався зв`язатися з родичами, надіславши декілька Еmail- повідомлень, однак ніякої відповіді не надійшло. Після цього, до приміщення кафе зайшов обвинувачений ОСОБА_19 , який став задавати питання з приводу того, що сталося, а також часто у розмові вживалось слово «поліція». Відчуваючи агресивну поведінку обвинувачених, маючи страх за своє життя, він запропонував обвинуваченим придбати новий мобільний телефон із стартовим-пакетом, щоб дозвонитися до брата за кордон, на що обвинувачений ОСОБА_17 погодився та разом із ним направився до найближчого магазину, однак придбати телефон не вдалося, оскільки до магазину забігли інші обвинувачені, які повідомили про необхідність швидко їхати з цього місця. Сівши в автомобіль, вони на великій швидкості приїхали в район ТЦ «Караван», де обвинувачені зустрілися з великим начальником, після спілкування з яким, обвинувачені повернулися до автомобілю та забрали у нього мобільний телефон, при цьому, також замінивши свої мобільні телефон на нові. Після чого, вони також дуже швидко поїхали у невідомому їм напрямку, де проїхавши один пост ДАІ, їх автомобіль зупинили на другому посту ДАІ, на якому його було звільнено.
		   Вищезазначені фактичні дані, викладені потерпілим під час його допиту у судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України також були відтворені останнім під час проведення за його участю слідчого експерименту в ході досудового розслідування, що зафіксовано у відповідному протоколі від 07 березня 2013 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_25 добровільно та впевнено відтворив дії та обстановку вчинених щодо нього обвинуваченими кримінальних правопорушень, вказавши на час, дату та місце його викрадення, подальші дії обвинувачених, а також особи, якого представляли, як великий начальник, та ролі кожного з них, перелік заходів фізичного та психічного впливу, які застосовувалися до нього з метою отримання грошових коштів останніми у розмірі 30 000 доларів США, обставини подальшого його переміщення та умови утримання в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , де добре орієнтуючись у навколишній обстановці, потерпілий впевнено вказав на розташування обвинувачених у приміщенні квартири, його місцеперебування, в тому числі під час сну, коли обвинувачений ОСОБА_17 пристебнув його до себе кайданками, а також місце, куди його вивозили для спілкування з братом з приводу переказу грошових коштів.
		   В ході пред`явлення потерпілому ОСОБА_28 осіб для впізнання за фотознімками під час досудового розслідування, що зафіксовано у відповідних протоколах від 06 березня 2013 року, останній у присутності двох понятих та перекладача впевнено вказав на фотознімки із зображенням обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , як осіб, які при наведених потерпілим обставинах в період часу з 04 по 05 березня 2013 року незаконно викрали та позбавили його волі, вимагаючи при цьому, грошові кошти на загальну суму 30 000 доларів США. 
		   Оцінюючи підстави та порядок проведення даних слідчих (розшукових) дій на предмет їх допустимості та достовірності, суд враховує, що впізнання обвинувачених за фотокартками проводилось у повній відповідності з вимогами ст. ст. 104, 228, 231 КПК України, оскільки перед пред`явленням фотознімків для впізнання, потерпілого було допитано щодо зовнішнього вигляду і прикмет осіб, які підлягають впізнанню, а також обставин, за яких потерпілий бачив даних осіб і детально описував зовнішній вигляд обвинувачених, після чого потерпілий ОСОБА_25 за характерними рисами обличчя впізнав останніх серед пред`явлених йому на фотознімках осіб. При цьому, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні зміст зазначених протоколів, суд зазначає, що поряд із фотознімками обвинувачених, потерпілому пред`являлись не менше трьох фотознімків інших осіб, які не мали різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливало на сприйняття зображення, а крім того, зафіксовані на фотознімках особи не мали різких відмінностей у виці, зовнішності та одязі з особами, яка підлягали впізнанню. Поряд із цим, про достовірність фактичних даних, отриманих за результатами проведення зазначених слідчих (розшукових) дій також свідчить той факт, що потерпілий на протязі тривалого часу у різних місцях, в тому числі, які обмежувалися салоном автомобіля та приміщенням квартири, постійно перебував разом із обвинуваченими, які не вживали заходів проти їх викриття, а отже мав можливість добре запам`ятати характерні риси зовнішнього вигляду обвинувачених, зокрема форму обличчя, характер статури та зріст, про що потерпілий також зазначив в ході його допиту у судовому засіданні за правилами ст. 225 КПК України, впізнавши в присутності суду та учасників кримінального провадження обвинувачених, які до речі у своїх показаннях також не заперечували факт тривалого перебуванням разом із потерпілим у зазначених останнім місцях, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про допустимість даних, отриманих в результаті проведених слідчих (розшукових) дій.
		   Допитаний безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_48 суду показала, що з обвинуваченими вона не знайома і ніяких відносин між ними не існує. Приблизно весною 2013 року, більш точну дату вже не пам`ятає, ввечері, працюючи за стійкою реєстрації у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , вона оформляла документи на вселення до готелю іноземного громадянина, у якого був заздалегідь заброньований номер. Поруч з іноземцем був хлопчик, якому на вигляд не більше 15 років. Спілкування між ними було нормальне і після закінчення реєстрації, іноземець разом із хлопчиком піднялись до номеру, куди замовили з ресторану іжу. Приблизно о 23 годині хлопчик залишив приміщення готелю. Також додала, що в номерах готелю відеоспостереження відсутнє.
		   Допитаний безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_49 суду показала, що з обвинуваченими раніше знайома не була і ніяких відносин між ними не існує. В березні 2013 року, близько 23 години 30 хвилин, вона знаходилась у якості портьє за стійкою реєстрації у готелю «Рейкартц», розташованого за адресою: АДРЕСА_7 . До неї звернувся громадянин Великобританії та висловив бажання виїхати терміново, цей факт її здивував, оскільки іноземець повинен був виїхати наступного дня вранці. Вона оформила документи і надала рахунок на сплату, який іноземець оплатив та покинув готель. При цьому, він знаходився у знервованому стані, його супроводжували двоє чоловіків  обвинувачених, яких вона впізнавала в ході досудового розслідування по фотознімках, на даний час їх облич вже не пам`ятає через тривалий проміжок часу. Дані чоловіки знаходились у холі на невеликій відстані від стійки реєстрації і разом із громадянином Великобританії покинули готель, після того, як іноземець розрахувався. Додала, що на даний момент вже не пам`ятає призвіще та ім`я іноземця, але зі слів колег їй відомо, що це саме той іноземець, з яким до готелю приходив молодий хлопець. 
		   В ході пред`явлення під час досудового розслідування свідку ОСОБА_49 фотознімків осіб для впізнання, що було зафіксовано у відповідних протоколах від 21 березня 2013 року, остання серед інших пред`явлених їй фотознімків, вказала на фотознімки з зображенням обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , як на осіб, які 04 березня 2013 року супроводжували потерпілого ОСОБА_24 в готелі «Рейкартц» за вищеописаних обставин, однак точно стверджувати вона не може. Однак, враховуючи у своїй сукупності показання потерпілого, а також самих обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , у суду відсутні будь-які сумніви щодо того, що саме вказаних обвинувачених свідок бачила у приміщенні готелю «Рейкартц» разом із потерпілим.
		   Наведені вище обставини підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_50 , який суду показав, що працює інспектором служби безпеки готелю «Рейкарц». В березні 2013 року, заступив на зміну з 20 години до 08 години, як інспектор безпеки готелю. В той вечір він перебував у холі готелю, близько 23 години 45 хвилин, побачив, що з ліфту вийшли троє чоловіків, посередені був чоловік з чемоданом, який виявився іноземцем та відразу ж підійшов до стійки реєстрації з метою виселення з готелю, в той час, як інші двоє чоловіків присіли поруч у крісла та розглядали різні брошури. Після того, як іноземець розрахувався і виписався з готелю, всі разом покинули приміщення готелю. При цьому, додав, що наступного дня до готелю приїзжали працівники СБУ на задавали питання про громадянина Великобританії, якого викрали. Крім того, додав, що іноземець заїхав до їх готелю за сутки чи двоє до виїзду, під час перегляду відеокамер готелю зясувалося, що до нього у номер приходив молодий хлопець на вигляд 14  15 років. Зазначив, що портьє повідомила, що іноземець виїзжав раніше положеного часу, але причину не поясняв. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_51 суду показав, що працює охоронцем в готелі «Рейкарц», розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 12 а. Він не бачив моменту, коли заселявся та виїзжав з готелю потерпілий, а також не бачив самого потерпілого. При цьому, пам`ятає, що на початку березня 2013 року до готелю у денний час приходив хлопець 16 років, який повідомив, що прийшов до гостя їх готелю на призвіще ОСОБА_52 . Додав, що з обвинуваченими не знайомий. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_53 суду показав, що в березні 2013 року або 2014 року, точну дату та рік вже не пам`ятає, йому на мобільний телефон зателефонував чоловік та попросив надати в оренду квартиру, розташовану на АДРЕСА_5 . Тоді він подзвонив своїй помічниці ОСОБА_54 , яка заселяла орендарів та повідомив їй мобільний телефон чоловіка, який йому телефонував з приводу оренди квартири. Наступного дня, він зателефонував ОСОБА_55 , яка йому повідомила, що орендарі вже звільнили квартиру. 
		   Свідок ОСОБА_56 суду показала, що ранньою весною 2013 року, точну дату вже не пам`ятає, обвинувачені орендували квартиру АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_57 , якому вона допомогала заселяти орендарів. Приблизно о 19 години вона зустрілася із обвинуваченими, які повідомили, що приїхали по своїх справах. ОСОБА_17 розрахувався з нею за одну добу, але вони домовилися, що наступного дня вони повідомять, чи будуть залишатися ще на день, чи ні. Після чого, вона передала ключи від квартири та пішла. Наступного дня, їй нікто не зателефонував, тоді вона стала дзвонити приблизно з 14 до 15 години, але на зв`язок нікто не виходив. Того ж дня, приблизно з 17 до 18 години вона поїхала до квартири, де виявила, що орендарі з`їхали, залишивши ключі під килимом. Крім того, додала, що обстановка у квартирі була звичайна і нічого не пропало, єдине, що її насторожило це те, що обвинувачені не виходили з нею на зв`язок. 
		   Під час досудового розслідування свідку ОСОБА_58 були пред`явлені фотознімки осіб для впізнання, що зафіксовано у відповідних протоколах від 19 березня 2013 року, відповідно до яких свідок впевнено вказала на фотознімки із зображенням ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , як на осіб, з якими вона при вищевикладених обставин зустрічалася 04 березня 2013 року з метою здачі квартири в оренду, при цьому, у судовому засіданні свідок ОСОБА_56 також впізнала вказаних обвинувачених, підтвердивши достовірність проведеної слідчої (розшукової) дії. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_59 суду показав, що в березні 2013 року, працюючи інспектором ДПС УДАІ в Дніпропетровській області, він нес службу на стаціонарному посту ДАІ, розташованому на ІНФОРМАЦІЯ_10 , коли від чергового надійшло орієнтування зупинити автомобіль БМВ, який рухається в сторону м. Харкова. Далі через деякий час, побачивши вказаний автомобіль, він зупинив його, звідки з місця водія вийшов обвинувачений ОСОБА_19 та не надав посвідчення водія, пояснивши, що його викрали, при цьому, пред`явив посвідчення співробітника міліції та попросив відпустити їх. Оскільки реєстраційні документи на автомобіль були відсутні, з метою перевірки належності автомобіля, він попросив водія переїхати ближче до поста, після чого разом із ОСОБА_19 направились до приміщення посту ДАІ. Поки він перевіряв по базі даних цей автомобіль, бачив, як з цього автомобілю вийшли обвинувачені ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та стояли біля поста. Потім ОСОБА_17 заходив до поста та питав, чи скоро вони поїдуть. Через деякий час, до них під`їхали працівники СБУ у спецодягу та затримали всіх обвинувачених. Після того, в його присутності був проведений огляд транспортного засобу, в ході якого слідчим були виявлені різні предмети, в тому числі, форма співробітника міліції, гумовий кийок.
		   Під час досудового розслідування свідку ОСОБА_59 пред`явлені фотознімки осіб для впізнання, що зафіксовано у відповідних протоколах від 30 травня 2013 року, відповідно до яких останній впевнено вказав на фотознімки із зображенням обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , як на осіб, які 05 березня 2013 року перебували в автомобілі БМВ та в подальшому були затримані співробітниками СБУ. Крім того, у судовому засіданні свідок також впевнено вказав на обвинувачених, пояснивши місцезнаходження кожного із них, що повністю відповідає вищезазначеним фактичним обставинам та свідчить про достовірність та правдивість показань свідка. 
		   Згідно протоколу огляду місця події від 05 березня 2013 року в районі стаціонарного посту ДПС ОСП №1, розташованого на 23 км об`їзної дороги м. Новомосковська а/д Харків-Сімферополь, розташований автомобіль марки БМВ-316і, д/н НОМЕР_2 , в ході огляду якого, проведеного за добровільною згодою ОСОБА_19 , слідчим були виявлені та вилучені наступні предмети та речі, зокрема: у бардачку - металеві наручники з маркіровкою № 23416; під пасажирським заднім сидінням за водієм  гумовий кийок чорного кольору ПР-73, який, як пояснив ОСОБА_19 , він зберігає для особистого захисту; крім того в салоні автомобіля також були виявлені державні номери, папка-швидкозшивач із наявними документами; в багажнику автомобіля  сумка з ноутбуком марки «НР», серійний номер CND 73304 F3, який належить обвинуваченому ОСОБА_17 , а також сумка чорного кольору з надписом «Express» з приклеєною биркою з надписом «Telford Academy of English» на ім`я ОСОБА_60 . Крім того, після закінчення огляду зазначеного автомобілю, слідчим був здійснений особистий огляд обвинувачених, в ході якого останні добровільно видали наявні у них документи та речі у виді документів особистого характеру, мобільні телефони та сім-картки, грошові кошти, посвідчення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_19 - командир взводу ГУМВС України в Харківській області, серії НОМЕР_1 , записну книжку в обкладинці коричневого кольору з надписом «Coffee» з рукописними записом на п`ятому аркуші: «Ты совратил малолетнего мальчика, тебе светит 10 лет тюрьмы», а також рукописний запис, виконаний іноземною мовою. Всі виявлені під час огляду предмети та документи були поміщені в поліетиленові пакети, опечатані паперовою стрічкою з відбитком печатки СБУ з підписами понятих та інших учасників даної слідчої (розшукової) дії. 
		   Не зважаючи на позицію сторони захисту щодо визнання недопустимим наведений доказ сторони обвинувачення з підстав, наведених у судових дебатах, на думку суду, огляд вищевказаного автомобілю «БМВ» відбувався з повним дотриманням вимог ст. ст. 104, 233, 234, 237 КПК України, оскільки дана слідча (розшукова) дія проводилась уповноваженою на то особою, у присутності двох понятих та інших учасників кримінального провадження, в тому числі, обвинуваченого ОСОБА_19 , який дав свою добровільну згоду на проведення даної слідчої (розшукової) дії, що знайшло своє відображення у протоколі, при цьому, у суду відсутні будь-які сумніви в достовірності та добровільності наданої обвинуваченим згоди з огляду на відсутність з його боку під час проведення огляду та після підписання протоколу даної слідчої (розшукової) дії будь-яких зауважень та заперечень з цього приводу, про що не заявляли також безпосередні учасники огляду, інші обвинувачені, а також свідок ОСОБА_59 , а отже суд вважає за необхідне прийняти до уваги встановлені внаслідок такого огляду докази, як допустимі в рамках даного кримінального провадження. 
		   В подальшому, вилучені під час вищезазначеного огляду металеві наручники з маркуванням № 23416 були надані експерту для проведення молекулярно-генетичної експертизи, згідно висновку якої № 109 від 02 квітня 2013 року, при проведенні молекулярно-генетичного порівняльного аналізу виявлено змішаний тип біологічних слідів на внутрішній поверхні наручників, в якому спостерігається співпадіння з генотипом потерпілого ОСОБА_24 та неспівпадіння з генотипами обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . В суміші ДНК біологічних слідів на внутрішній поверхні наручників можлива присутність ДНК потерпілого ОСОБА_61 в якості домішку. Даних про присутність в цих біологічних слідах ДНК обвинувачених не отримано. Крім того, проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив змішаний генотип біологічних слідів на зовнішній поверхні наручників, в якому спостерігається неспівпадіння з генотипами потерпілого ОСОБА_24 та обвинувачених. При цьому, суд враховує, що згідно опису отриманих речей (п. 1 дослідної частини зазначеного висновку експерта), вказані металеві наручники надійшли в опечатаному вигляді, який повністю відповідає характеру опечатування останніх після їх вилучення в автомобілі, що свідчить про дослідження експертом саме тих металевих наручників, які були вилучені в бардачку автомобіля обвинуваченого ОСОБА_19 .
		   Викладені у вищезазначеному експертному дослідженні фактичні дані повністю підтверджують достовірність показань потерпілого в частині застосування до нього обвинуваченими в ході викрадення та позбавлення волі спеціальних заходів з метою подавлення його будь-якого супротиву, та в свою чергу свідчать про надуманість та неправдивість показань самих обвинувачених з приводу обставин та характеру спілкування з потерпілим, що мали місце в період часу з 04 по 05 березня 2013 року.
		   Також, потерпілий ОСОБА_25 в ході його допиту під час досудового розслідування у судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, суду показував, що після його викрадення та позбавлення волі у салоні автомобіля, обвинувачений ОСОБА_18 в присутності інших обвинувачених, завдав йому удару в область грудей, достовірність таких показів потерпілого знайшла своє підтвердження, як в даних, що містяться у протоколі освідування потерпілого від 08 березня 2013 року, так і у висновку судово-медичної експертизи № 987е від 12 березня 2013 року, у відповідності до якого при особистому огляді потерпілого ОСОБА_24 у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забію грудної клітини праворуч, синця по передній поверхні грудної клітини праворуч в проекції третього міжребір`я на межі між середньо-ключичною та передньо-пахвинної лініями, синця по передній лівого плеча у середній третині, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. При цьому, як зазначає експерт, зазначені тілесні ушкодження могли бути спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) у строк, на який вказує потерпілий. 
		   При цьому, доводи сторони захисту про неможливість використання отриманих в ході даного експертного дослідження результатів, у зв`язку із залученням до матеріалів кримінального провадження медичної довідки потерпілого із зазначенням охоронюваних законом відомостей про стан здоров`я останнього, що мало місце в порушення встановленого порядку без застосування тимчасового доступу до речей та документів, суд вважає безпідставними, оскільки згідно загальних правил, встановлених ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються виключно, якщо учасники кримінального провадження позбавлені можливості отримати певні речі або документи без застосування таких заходів, а отже залучення до матеріалів кримінального провадження довідок про стан здоров`я потерпілого без застосування заходів забезпечення не свідчить про порушення встановленого законом порядку, при цьому, суд також враховує поведінку самого потерпілого щодо використання його медичних даних в рамках даного кримінального провадження, зокрема, судом встановлено, що потерпілий добровільно проходив освідування в присутності медичного працівника лікарні, дані довідки з якої в подальшому і використовувалися експертом, за результатами якого складався відповідний протокол без наявності з боку потерпілого будь-яких зауважень в частині нерозголошення зазначених відомостей, після чого, потерпілий особисто був присутнім під час його огляду судово-медичним експертом з метою виявлення тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим, будь-яких порушень прав та інтересів потерпілого, а також вимог ст. ст. 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. ст. 6, 7, 11 Закону України «Про інформацію» при отримані зазначених даних судом не встановлено, оскільки останні використовуються виключно в рамках даного кримінального провадження для встановлення обставин вчинених кримінальних правопорушень та іншим особам, крім учасників судового провадження, не доступні.
		   Крім того, в ході вищезазначеного огляду транспортного засобу органом досудового розслідування був виявлений та вилучений належний обвинуваченому ОСОБА_18 блокнот, який в подальшому був оглянутий слідчим, що зафіксовано у відповідному протоколі огляду від 29 травня 2013 року, згідно якого на аркушах вказаного блокноту барвником зеленого кольору зроблені наступні рукописні надписи: російською мовою: « - ты совратил малолетнего мальчика», « - тебе светит 10 лет тюрьмы», а також іноземною мовою: « - You have commited juvenile sexual harassment, a boy; « ІНФОРМАЦІЯ_11 », «we are on the way to the police station (the jail) (мы едем в тюрьму)», «Special Department of preventing juvenile harassment, (re do philig) предотвращения», «We have revealed you e-mails with», « a young boy». Вказаний блокнот у якості речового доказу також безпосередньо був досліджений у судовому засіданні за участі всіх учасників судового провадження, при цьому, суд враховує, що характер зафіксованих у даному блокноті надписів співпадає з висловами, які чув потерпілий ОСОБА_25 під час вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, а також свідчить про обізнаність ОСОБА_18 з приводу вчинюваних щодо потерпілого дій, що також свідчить про причетність останнього до інкримінованих йому діянь.
		   Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_26 , який суду показав, що у літку 2012 року познайомився із обвинуваченим ОСОБА_17 та став спілкуватися. В січні 2013 року за допомогою всесвітньої мережі Інтернет на сайті знайомств «Мамба» познайомився з іноземцем, який був підписаний ОСОБА_62 (29 років), в той час, як він був зареєстрований під ім`ям ОСОБА_63 (м. Дніпропетровськ). Під час спілкування з іноземцем, останній називав себе ОСОБА_64 , запевняв його, що зможе навчити англійській мові з подальшим влаштуванням за кордоном, та через деякий час, повідомив йому, що в березні 2013 року зможе відвідати м. Дніпропетровськ, де вони зможуть зустрітися та поспілкуватися особисто. Після цього, домовившись про зустріч, 03 березня 2013 року приїхавши з м. Харкова до м. Дніпропетровська, він орендував квартиру та направився до аеропорту, де зустрів вказаного іноземця, який виявився літнім чоловіком років 55 та представився йому ОСОБА_25 . Викликавши таксі, вони поїхали до готелю, при цьому, під час руху, ОСОБА_25 почав до нього чіплятися, на що він попросив припинити зазначені дії, після чого їх розмова відбувалася виключно щодо можливого навчання. Прибувши до готелю, іноземець заселився до номеру, в якому вони продовжили спілкування з приводу навчання іноземної мови та виїзду за кордон, після чого, домовившись про зустріч наступного дня, він залишив номер потерпілого. Наступного дня, він також прибув до готельного номеру ОСОБА_24 , де в ході спілкування, останній знову почав до нього чіплятися, обнімати та гладити, а після того, як він попросив припинити, ОСОБА_25 розлютився, штовхнув його на диван та почав кричати, що він витратив на нього два місяці, а також погрожувати розповсюдженням інформації про начебто нетрадиційну його статеву орієнтацію, у зв`язку із чим, не маючи іншого виходу, він погодився виконати вимоги потерпілого, пішов в душ, після чого, між ними сталися інтимні стосунки. Після того, як вони закінчили, ОСОБА_25 продемонстрував йому відеозапис того, чим вони займалися та повідомив, що він повинен з`явитися до нього ввечері та виконати бажання для того, щоб позбутися даного відеозапису. Після чого, він залишив номер потерпілого та одразу зателефонував обвинуваченому ОСОБА_17 , якому повідомив про обставини зустрічі із іноземцем. Вислухавши його, ОСОБА_17 погодився йому допомогти та попросив зачекати в ресторані МакДональдс, де вони в подальшому зустрілися. В ході розмови з ОСОБА_17 , він йому докладно розповів всі обставини, на що обвинувачений ОСОБА_17 порадив йому поїхати до іноземця та попросити видалити вказаний відеозапис, а якщо останній відмовиться, обвинувачений пообіцяв допомогти. Після розмови, він взяв таксі та поїхав до ОСОБА_24 в готель, який вже чекав його в холі та намагався знову затягнути його до кімнати, на що він відмовився та знову попросив видалити відеозапис. Однак ОСОБА_25 відмовився виконувати його прохання, при цьому, запропонував поїхати із ним до ТЦ «Караван». В цей час, він зателефонував ОСОБА_17 , повідомивши про відмову іноземця видалити відеозапис, у зв`язку із чим, останній попросив його потягти час та чекати, доки він під`їде на автомобілі до центрального входу. Після виходу з ТЦ «Караван», перебуваючи біля центрального входу, він побачив, як під`їжджає автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_17 та попросив ОСОБА_24 сісти до салону автомобіля на заднє пасажирське сидіння, а йому наказав їхати додому. Через деякий час, йому зателефонував ОСОБА_17 та попросив зустрітися біля автовокзалу, де під час їх зустрічі, ОСОБА_17 повідомив йому, що відеозапис знищено, а також передав йому флеш-накопичувач. Після того, запевнивши його, що ОСОБА_25 має намір відшкодувати шкоду, ОСОБА_17 надав йому 200 гривень на зворотну дорогу, отримавши які, він поїхав додому в м. Харків.
		   Однак, оцінюючи вищенаведені показання свідка ОСОБА_26 , які, на думку суду, узгоджуються з показаннями обвинувачених в частині причини прибуття останніх до м. Дніпропетровська та подальших їхніх дій, на предмет їх достовірності та допустимості, суд враховує, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 підтвердив суду факт спілкування з потерпілим ОСОБА_27 на сайті знайомств «Mamba.ru», де він був зареєстрований під ім`ям ОСОБА_63 , а ОСОБА_25 використовував ім`я Xavier, при цьому, згідно протоколу огляду від 29 травня 2013 року слідчим у присутності двох понятих та спеціаліста був проведений огляд змісту авторизованої сторінки користувача з іменем « ОСОБА_63 », доступ до якої відбувався з використанням логіна (імені користувача): « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та пароля: « ОСОБА_65 », наданих слідчому захисником обвинуваченого ОСОБА_17 за згодою ОСОБА_26 , в ході якого була встановлена історія електронної переписки даного користувача із користувачем « АДРЕСА_8 », зміст якої свідчить, що ОСОБА_26 усвідомлював інтимні вподобання іншого користувача та не висловлював з цього приводу будь-яких заперечень, в тому числі з приводу зустрічі з цією метою, більш того, характер даної переписки, яка відбувалася 04 березня 2013 року вже після зустрічі зазначених осіб, вказує на добровільний характер інтимних відносин, які мали місце між свідком та потерпілим. 
		   Крім того, у судовому засіданні був досліджений відеозапис зустрічі 04 березня 2013 року між свідком ОСОБА_26 та потерпілим ОСОБА_27 у готельному номері останнього, на якому також зафіксовані добровільні дії свідка ОСОБА_26 та його розкутість під час даної зустрічі, що повністю спростовує показання даного свідка в цій частині, а отже, враховуючи дружні відносини між свідком та обвинуваченим ОСОБА_17 , дані обставини вказують на заінтересованість свідка в сприянні обвинуваченим придати своїм показанням достовірності, однак у своїй сукупності вищезазначені докази свідчать про неправдивість та надуманість показань обвинувачених, в тому числі, щодо причин та мети прибуття до м. Дніпропетровська, а також зустрічі з потерпілим, оскільки, на думку суду, інформація, якою володів ОСОБА_26 щодо обставин прибуття іноземця, місця перебування останнього та подальші місця їх зустрічей, були використані обвинуваченими з метою планування та подальшого вчинення інкримінованих останнім суспільно-небезпечних діянь, про планування вчинення яких свідку ОСОБА_26 не повідомляли. 
		   Згідно досліджених у судовому засіданні матеріалів з особової справи обвинуваченого ОСОБА_19 , останній займав посаду помічника начальника - оперативного чергового Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, до владних повноважень якого, як працівника правоохоронного органу, у відповідності до ст.ст. 10,11 Закону України «Про міліцію», а також п.п. 8.1 посадової інструкції належало незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення подій, що загрожують особистій безпеці громадян або громадської безпеки, вживати заходів до запобігання та припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення, а також брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліцією, для чого мають право застосовувати відповідні заходи, передбачені чинним законодавством, в тому числі заходи фізичного примусу, у зв`язку із чим, будучи наділеним правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості, ОСОБА_19 відповідно до примітки № 1 до ст. 364 КК України являвся службовою особою. Однак, як встановлено судом із сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, обвинувачений ОСОБА_19 , використовуючи надані йому вищезазначеними нормативно-правовими актами повноваження, діючи із корисливих спонукань за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи (не міг не усвідомлювати) протиправний характер вчинених щодо потерпілого ОСОБА_24 дій, направлених на викрадення останнього та позбавлення свободи з метою вимагання грошових коштів, маючи реальну можливість із застосуванням наданих йому заходів впливу припинити злочинні дії решти обвинувачених та повідомити відповідні правоохоронні органи, навпаки, сприяв вчиненню кримінальних правопорушень, в тому числі, шляхом безпосередньої участі, а також надання відповідних засобів для їх вчинення, при цьому, ОСОБА_19 явно для нього діяв всупереч інтересам служби, зокрема вимог ст.ст. 1, 2, 3, 5 Закону України «Про міліцію», які передбачають основні завдання, принципи та напрямки діяльності співробітників міліції при виконанні покладених на них прав та обов`язків, у зв`язку із чим, дані дії обвинуваченого ОСОБА_19 , на думку суду, знаходяться у прямому причинному зв`язку з істотним, на протязі тривалого часу, порушенням загальноважливих, не відчужених прав, свобод та інтересів громадянина Великобританії ОСОБА_24 , пов`язаних із його особистою свободою та недоторканістю, які передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцією України та Законами України. 
		   Також, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 98 від 27 травня 2013 року (т. 4, а.с. 99-101) обвинувачений ОСОБА_17 в період інкримінованих йому діянь хронічними душевними захворюваннями, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим порушенням психічної діяльності не страждав та не страждає. За своїм психічним станом в період інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час обвинувачений також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, предстати перед слідством та судом, а також може бути притягнутим до кримінальної відповідальності.
		   Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального правопорушення, оцінюючи надані суду докази та покази учасників кримінального провадження з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що вони у своїй сукупності є достатніми для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд приходить до висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованих їм суспільно-небезпечних діянь, у зв`язку з чим, позицію останніх, які у судовому засіданні заперечували факт вчинення за попередньою змовою групою осіб кримінальних правопорушень, пов`язаних із викраденням та позбавленням волі потерпілого ОСОБА_24 , а також вимагання у останнього грошових коштів, суд не може прийняти до уваги, як достовірну, а розцінює такі показання обвинувачених, як обраний ними спосіб захисту в рамках наданих ним кримінальним процесуальним законом прав, спрямованого на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними суспільно-небезпечні діяння та уникнення відповідного покарання. 
		   При цьому, роблячи такий висновок, суд виходить з послідовних, узгоджених між собою та логічно-витриманих у своєму взаємозв`язку показаннях потерпілого ОСОБА_24 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність, в присутності слідчого судді та учасників кримінального провадження, у судовому засіданні детально показав всі обставини вчинених щодо нього обвинуваченими кримінальних правопорушень, вказавши дату, час та місце його викрадення, а також його незаконне утримання в салоні автомобілі, конкретні дії кожного із обвинувачених під час даної події, розмір грошових коштів, які вимагали у нього обвинувачені під загрозою застосування до нього насильства, характер останнього, завдані йому під час злочинних дій тілесні ушкодження з метою подолання його подальшого супротиву та надання погрозам реального характеру, що мало місце з боку одного із обвинувачених, однак було схвалено іншими з огляду на поведінку останніх, вид застосованого до нього засобу фізичного впливу, подальше переміщення його до квартири та незаконного, поза його волею, утримання в приміщенні останньої, що позбавляло його можливості вільно обирати місце свого знаходження, при цьому зазначені показання потерпілого повністю узгоджуються з фактичними даними, що містяться у показаннях допитаних у судовому засіданні свідків, протоколі огляду автомобіля, висновках молекулярно-генетичної та судово-медичної експертизах, а також безпосередньо дослідженому змісту записів у блокноті, вилученого у обвинуваченого ОСОБА_18 , які у своїй сукупності спростовують версії обвинувачених, зазначених останніми у судовому засіданні з приводу подій прибуття до іншого міста та спілкування з потерпілим ОСОБА_27 .
		   Проаналізувавши та оцінивши у своїй сукупності досліджені у судовому засіданні докази, суд також приходить до висновку про наявність достатніх фактичних даних, які вказують на вчинення інкримінованих обвинуваченими кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, оскільки при аналізі конкретних обставин вчинення суспільно-небезпечних діянь, а також характеру дій обвинувачених, судом вставлено, що у вчиненні кримінальних правопорушень приймали участь обвинувачені ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, при цьому, суд враховує безпосереднє сприйняття потерпілим їх дій, як спільних та узгоджених між собою. 
		   Також про наявність попередньої змови між обвинуваченими свідчить той факт, що навіть після усвідомлення відсутності можливості на той час отримати від потерпілого грошові кошти, останні не припинили характер своїх дій, а навпаки спільно продовжували незаконно позбавляти потерпілого свободи, направляючись разом з останнім до м. Харкова, де в ході руху їх злочинні дії були припинені співробітниками правоохоронних органів.
		   Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_24 , свідків сторони обвинувачення, а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що законних та обґрунтованих підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом не встановлено, вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.
		   З урахуванням наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючі кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до впевненого висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_17 і ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, та вини ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 364 КК України.
		   Так, в діях обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 наявний склад інкримінованих кримінальних правопорушень і обвинувачені винні у його вчиненні, так як вони, умисними діями, вчинили незаконне викрадення та позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 146 КК України, та вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК України, а тому вони підлягають покаранню за вчинення таких кримінальних правопорушень. 
		   В діях обвинуваченого ОСОБА_19 наявний склад інкримінованих кримінальних правопорушень і обвинувачений винний у їх вчиненні, так як він умисними діями вчинив незаконе викрадення та позбавлення волі людини, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 146 КК України, вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК України, зловживання владою, тобто в умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної особи використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, кваліфікується за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207\VI від 07 квітня 2011 року), а тому він підлягає покаранню за вчинення таких кримінальних правопорушень. 
		   При цьому, доводи сторони захисту про відсутність в діях обвинуваченного ОСОБА_19 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України через відсутність зазначення розміру істотної шкоди, заподіяної діями останнього, не ґрунтуються на законі, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.
		   Відповідно до доктринального тлумачення кримінального закону щодо злочину, передбаченого ст. 364 КК України, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього складу злочину є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, яка може полягати, як у спричиненні матеріальних збитків, так і у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру.
		   При цьому, згідно п. 3 примітки до ст. 364 КК України шкода, якщо вона полягає в спричиненні матеріальних збитків, визнається істотною за умови, що вона в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 
		   Отже, якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.
		   Так, відповідо до положень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» № 15 від 26 грудня 2003 року, істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини чи громадянина (право на свободу й особисту недоторканість та недоторканість житла тощо), підпив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку тощо. 
		   Отже, визнаючи обвинуваченого ОСОБА_19 винним у вчиненні, поряд з іншими злочинами, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, суд виходив з того, що останнім в результаті вчинення цього злочину спричинено істотну шкоду інтересам громадянина Великобританії ОСОБА_24 , яка полягає в заподіянні суспільно-небезпечних наслідків нематеріального характеру. При цьому, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що ця шкода є істотною, так як були порушенні охоронювані законом права і свободи громадянина Великобританії ОСОБА_24 на свободу пересування й особисту недоторканність. 
		   При цьому, суд вважає за доцільне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_19 за ч. 1 ст. 364 КК України саме в тій редакції, що діяла на момент вчинення останнім даного кримінального правопорушення (в редакції Закону України № 3207\VI від 07 квітня 2011 року), санкція якої передбачає менш тяжке покарання, ніж у редакції, що діє наступного часу, в тому числі через наявність такого виду покарання, як позбавлення волі. 
		   Розглядаючи доводи сторони захисту щодо необхідності безпосереднього допиту у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_24 , суд приходить до висновку про існування у даному випадку об`єктивних та поважних причин неможливості прибуття останнього до суду для допиту, виходячи з наступного.
		   Відповідно до вимог ст. 325 КПК України, якщо у судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. 
		   На виконання зазначених вимог кримінального процесуального закону, судом вжито вичерпних заходів щодо належного повідомлення потерпілого ОСОБА_24 про проведення судового розгляду та його виклику до суду, зокрема направлення останньому до Великобританії судових викликів з перекладом на англійську мову та відповідних листів до посольства Великобританії в України з проханням щодо сприяння в організації виклику потепрілого до суду, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження численними квитанціями про отримання, як представником посольства листів суду, так і потерпілим - судових викликів.     
		   При цьому, на адресу суду від потепрілого ОСОБА_24 надійшла заява, як від нього особисто у конверті з реквізитами та зворотною адресою місця проживання потерпілого, текст якої за дорученням суду, був перекладений на українську мову відповідним перекладачем відділу іноземних перекладів Дніпропетровської торгово-промислової палати із проставленням відповідного штампу, що засвідчує правильність зробленого перекладу, так і через посольство Великобританії в Україні із перекладом, який здійснений цим посольством. В своїй заяві потерпілий ОСОБА_25 підтвердив отримання ним судових викликів та категорично заявив про своє небажання повертатися в Україну та бути присутнім у суді через його перебування до теперішнього часу під травматичним впливом після того, що він переніс під час свого викрадення та виклав причини, з яких він не може бути присутнім у суді, які на думку суду є об`єктивними і поважними. При цьому, потерпілий ОСОБА_25 у своїй заяві підтвердив, що став жертвою злочину 04 березня 2013 року, з цього приводу вже був допитаний у судовому засіданні у м. Дніпропетровську та засвідчив правильність тих показів, які просив суд врахувати та притягти викрадачів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до кримінальної відповідальності. 
		   Крім того, під час судового розгляду прокурором змінений обвинувальний акт та зменшений обсяг раніше пред`явленого ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 обвинувачення, копію якого із відповідним перекладом стороною обвинувачення направлено потерпілому ОСОБА_66 , при цьому, судом на виконання вимог ч. 3 ст. 338 КПК України останньому направлено лист з роз`ясненням його права підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, який був отриманий потерпілим. Після чого, до суду надійшла заява потерпілого, в якій останній не висловив бажання підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, повідомив про неможливість свого прибуття до суду через стресс та хвилювання, які доси відчуває черех його викрадення та позбавлення волі, підтвердив ті покази, які давав у судовому засіданні у м. Дніпропетровську та просив суд розглянути справу відповідно до законів України. 
		   Таким чином, на думку суду, причини неможливості прибуття потерпілого ОСОБА_24 , на які він посилається у своїх заявах, є об`єктивними та поважними, більш того, суд не може не врахувати, що прибуття та присутність потерпілого у судовому засіданні є його правом, а не обов`язком, а тому у суду не має повноважень змусити останнього приїхати в Україну. 
		   При цьому, під час досудового розслідування потепрілий ОСОБА_25 був допитаний в порядку ст. 225 КПК України слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, під час якого в присутності ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надав детальні послідовні покази з приводу злочинів, вчинених відносно нього обвинуваченими, правдивість та достовірність яких підтвердив у своїх заявах, адресованих суду. 
		   Більш того, фактичні дані, викладені потерпілим під час його допиту у судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, також були відтворені останнім під час проведення за його участю слідчого експерименту в ході досудового розслідування. 
		   Крім того, під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_25 у присутності двох понятих та перекладача впевнено вказав на фотознімки із зображенням обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , як осіб, які при наведених потерпілим обставинах в період часу з 04 по 05 березня 2013 року незаконно викрали та позбавили його свободи, вимагаючи при цьому грошові кошти на загальну суму 30 000 доларів США.    
		   Наведені вище обставини дали змогу суду з`ясувати всі фактичні обставини за відсутністю потерпілого ОСОБА_24 та провести судовий розгляд даного кримінального провадження із врахуванням викладеної останнім позиції у своїх заявах. 
		   При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи обвинувачених та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		   Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання необхідно суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину необхідно виходити не тільки з класифікації злочинів відповідно до ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, характер і ступінь наслідків, що настали тощо). 
		   Насамперед, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_67 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 146 і ч. 2 ст. 189 КК України, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких злочинів відповідно, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі.
		   Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_19 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. 
		   Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_17 , судом встановлено, що останній є громадянином Ізраїлю, в порядку ст. 89 КК України не судимий, має середню освіту, одружений і має неповнолітніх дітей  ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно працевлаштований Приватним підприємцем «Козлов», на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони. 
		   Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_18 , судом встановлено, що останній раніше не судимий, має вищу освіту, одружений і має неповнолітніх дітей  ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , офіційно не працевлаштований, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони. 
		   Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_19 , судом встановлено, що останній в силу ст. 89 КК України не судимий, має вищу освіту, одружений, займає посаду помічника начальника  оперативного чергового Ленінського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, за місцем роботи характеризується з посередньої сторони, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
		   Під час судового розгляду обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , судом не встановлено.
		   Отже, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та враховує підвищену суспільну небезпеку цих кримінальних правопорушень, зокрема, незаконне викрадення і позбавлення волі громадянина Великобританії, поєднане з вимаганням у останнього грошових коштів за його звільнення, яка обумовлюється тим, що обвинувачені грубо порушили охоронювані Конституцією та Законами України права і свободи людини - громадянина Європейського Союзу, зокрема право на свободу та особисту недоторканість, право на невтручання в його особисте життя, свободу пересування, ігноруючи волю останнього. 
		   При цьому, суд не може залишити поза увагою і той факт, що такі дії обвинувачених фактично ганьблять державу України в очах іноземних громадян і підривають репутацію, як держави, яка неспроможна забезпечити безпеку іноземців, які подорожують, а також створюють негативне уявлення перед громадянами Євроспільноти, про що свідчить позиція потерпілого ОСОБА_24 , який неодноразово у своїх заявах зазначав, що побоюється приїжджати до України через ті події, які він пережив і що у такій країни, він не може відчувати себе в безпеці. Поряд із цим, суд враховує, конкретні обставини вчинених обвинуваченими ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кримінальних правопорушень та наслідки їх злочинних дій, дані про особу кожного з обвинувачених, які наведені вище та приходить до переконання, що виправлення останніх і попередження вчинення ними нових злочинів можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що кожному з обвинувачених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, а ОСОБА_19 має бути призначено покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України в межах санкції цієї статті, оскільки саме таке покарання, не думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження скоєння ними нових злочинів. 
		   Разом із цим, суд не може залишити поза увагою той факт, що обвинувачений ОСОБА_19 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, будучи працівником правоохоронних органів та займаючи посаду помічника начальника  оперативного чергового Ленінського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області.    
		   Отже, як встановлено судом, ОСОБА_19 , будучи працівником правоохоронних органів, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, скоїв ряд злочинів, пов`язаних із незаконним викраденням і позбавленням волі громадянина Великбританії та вимаганням з останнього грошових коштів за попередньою змовою групою осіб, і це при тому, що будучи зобов`язаним незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення пригод, які загрожують особистій безпеці громадян або громадської безпеки, вжити заходів до запобігання і припинення правопорушень тощо.
		   Зазначені обставини вказують на зухвалу та аморальну діяльність особи, яка від імені держави повинна вживати заходів до запобігання і припинення злочинів, а натомість, підривала престиж та авторитет правоохоронних органів перед суспільством, внаслідок чого, у населення та громадськості є повна недовіра, як до органів поліції, так до усієї системи державної влади.
		   Також, з огляду на конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, конкретні дії останнього, що виразились у сприянні іншим обвинуваченим досягнення злочинної мети, в тому числі шляхом надання свого службового посвідчення працівника міліції, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_19 спеціального звання «старший лейтенант міліції».
		   Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		   Отже, судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вчинили декілька кримінальних правопорушень, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом часткого складання призначених покарань.
		   Під час судового розгляду судом досліджені протоколи затримання обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , відповідно до яких останні затриманні 06 березня 2013 року.
		   Відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, який набув законної сили 24 грудня 2015 року, частина 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладена у такій редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Суд має звільнити засудженого відвідбування покарання, якщо строк попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті». 
		   Отже, призначаючи покарання, суд зобов`язаний врахувати положення ст. 72 КК України (в редакції зазначеного вище Закону) та зараховувати строк попереднього ув`язнення, враховуючи його до моменту постановлення вироку. 
		   Таким чином, суд вважає за необхідне в строк основного покарання, призначеного обвинуваченим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у виді позбавлення волі, зарахувати строк їх попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто у вигляді 5 років 9 місяців 7 днів. 
		   Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений. 
		   Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		   Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 витрат по проведенню дактилоскапічної експертизи у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок, що підтверджується відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.
		Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином: 
		   - металеві наручники з маркуванням № 23416, гумовий кийок чорного кольору ПР-13, ноутбук HP nCompaq s/n CND73304F3, HP Pavilion dv6 серійний номер 00198-735-582-469, мобільні телефони Nokia 6700c-1 IMEI НОМЕР_3 та Nokia 6500s-1 IMEI НОМЕР_4  конфіскувати в дохід держави; 
		   - автомобіль марки «БМВ» 316і, державний номерний знак НОМЕР_2  повернути законному власнику цього майна. 
		   З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370 - 374, 394 КПК України, суд,
		                    ЗАСУДИВ:
		 
		    ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання:
		   -за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
		   -за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_17 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначивши покарання у виді 5 (п`яти) років 9 (дев`яти) місяців позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
		   Строк відбування покарання ОСОБА_17 необхідно рахувати з моменту його затримання, з 06 березня 2013 року, при цьому, в строк призначеного останньому основного покарання у виді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув`язнення, розрахований відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у вигляді 5 (п`яти) років 9 (дев`яти) місяців 7 (семи) днів та звільнити останнього негайно із зали суду, у зв`язку із повним відбуттям призначеного покарання. 
		   
		    ОСОБА_18 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання:
		   -за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
		   -за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_18 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначивши покарання у виді 5 (п`яти) років 9 (дев`яти) місяців позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
		   Строк відбування покарання ОСОБА_18 необхідно рахувати з моменту його затримання, з 06 березня 2013 року, при цьому, в строк призначеного останньому основного покарання у вигляді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув`язнення, розрахований відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у розмірі 5 (п`яти) років 9 (дев`яти) місяців 7 (семи) днів та звільнити останнього негайно із зали суду, у зв`язку із повним відбуттям призначеного покарання. 
		   
		    ОСОБА_19 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 364 КК України та призначити йому покарання:
		   -за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
		   -за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
		   -за ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207\VI від 07 квітня 2011 року) у виді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права займати посади в органах державної влади строком на 3 (три) роки, із штрафом у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 (вісім тисяч пятьсот) гривень.
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_19 покарання за сукупністю злочинів шляхом частковго складання призначених покарань, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 72 КК Укрїни, остаточно призначивши покарання у виді 6 (шести) років 6 (місяців) позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної влади строком на 3 (три) роки та штрафом у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 (вісім тисяч пятьсот) гривень, при цьому додаткове покарання у виді штрафу виконувати самостійно відповідно до ч. 4 ст. 72 КК України.
		   Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_19 спеціального звання «старший лейтенант міліції».
		   Строк відбування покарання ОСОБА_19 необхідно рахувати з моменту його затримання, з 06 березня 2013 року, при цьому, в строк призначеного останньому основного покарання у вигляді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув`язнення, розрахований відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у розмірі 5 (п`яти) років 9 (дев`яти) місяців 7 (семи) днів. 
		   До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_19 у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Дніпропетровській області - залишити без змін.
		   Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 витрати по проведенню дактилоскапічної експертизи у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок, на користь держави.
		Речові докази у даному кримінальному провадженні: 
		    металеві наручники з маркуванням № 23416, гумовий кийок чорного кольору ПР-13, ноутбук HP nCompaq s/n CND73304F3, HP Pavilion dv6 серійний номер 00198-735-582-469, мобільні телефони Nokia 6700c-1 IMEI НОМЕР_3 та Nokia 6500s-1 IMEI НОМЕР_4  конфіскувати в дохід держави;
		   - автомобіль марки «БМВ» 316і, державний номерний знак НОМЕР_2  повернути законному власнику цього майна. 
		   Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. 
		   Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.
		   Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Головуючий  суддя:                             ОСОБА_1 
		Суддя:                                     ОСОБА_2 
		Суддя:                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...