Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/6671/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2016. Зареєстровано: 17.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2016.
Дата набрання законної сили: 11.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"11" лютого 2016 р.                               м. Київ                              К/800/42877/15 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого судді                              Шведа Е.Ю.,
		                    суддів                                        Горбатюка С.А.,
		                                                            Мороз Л.Л.,
		 
		секретар судового засідання           Скавуляк Т.В.,
		 
		за участю: представника позивача Мухіна М.М.,
		представника відповідача Герасименка С.В.,
		представника третьої особи ОСОБА_4,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
		касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» 
		на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року
		у справі № 804/6671/15 
		за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» 
		до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича, 
		треті особи: ОСОБА_6, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 
		про визнання дій протиправними та скасування рішення,
		встановив:
		Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» (далі - СТОВ «Агрофірма Маяк») звернулась до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» (далі - АТ, ПАТ «ЗЛАТОБАНК») Славінського В.І., в якому просило: 
		- визнати дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. від 28 квітня 2015 року щодо визнання Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року, укладеного між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_6, протиправними;
		- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. від 28 квітня 2015 року щодо визнання Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року, укладеного між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_6, нікчемним.
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позов задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що Уповноваженою особою Фонду протиправно визнано укладений третьою особою з банком договір, нікчемним. Суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що внаслідок укладення спірного договору, ОСОБА_6 отримала перевагу перед іншими вкладниками, кредиторами банку. В той же час, виконання грошового зобов'язання з погашення заборгованості позивача перед банком третьою особою сприяло належному виконанню зобов'язань банку перед іншими кредиторами в умовах неплатоспроможності. Зазначає, що відповідачем не визначено конкретних підстав нікчемності правочину, які передбачено в ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не наведено, яким саме ознакам нікчемності, визначеним чинним законодавством України, відповідає договір про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року.
		В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представники відповідача, третьої особи заперечили проти касаційної скарги, просили відмовити в її задоволенні.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
		Судами встановлено, що 04 жовтня 2013 року між СТОВ «Агрофірма Маяк» (позичальником) та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (кредитодавцем) укладено кредитний договір № 277/2/13-КL, за умовами якого товариство надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору.
		Відповідно до п. 1.4 вказаного кредитного договору кінцева дата повернення кредиту не пізніше 03 жовтня 2014 року включно.
		03 жовтня 2014 року між СТОВ «Агрофірма Маяк» та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» укладено додаткову угоду до кредитного договору № 277/2/13-KL від 04 жовтня 2013 року, за умовами якої сторонами викладено п. 1.4 кредитного договору у редакції: «кінцева дата повернення кредиту не пізніше 02 жовтня 2015 року включно».
		12 лютого 2015 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_6 укладено договір про виконання зобов'язання третьою особою, за умовами якого ОСОБА_6 (новий боржник) здійснює виконання зобов'язань СТОВ «Агрофірма Маяк» за кредитним договором № 277/2/13-КL від 04 жовтня 2013 року, а ПАТ «ЗЛАТОБАНК» надає свою згоду на виконання новим боржником зобов'язань первісного боржника за вказаним кредитним договором.
		Згідно з п. 1.2 договору про виконання зобов'язання третьою особою сторони домовились, що новий боржник зобов'язаний виконати зобов'язання за кредитним договором, спрямувавши грошові кошти на погашення заборгованості перед кредитором за кредитним договором.
		Відповідно до пп. 2.5.1 п. 2.5 вказаного договору, кредитор зобов'язаний прийняти від нового боржника грошові кошти в рахунок виконання зобов'язань за первісного боржника за кредитним договором.
		П. 3.1 договору про виконання зобов'язання третьою особою передбачено, що згідно зі ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» новий боржник надає право та доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку нового боржника № 26303500031409, код банку 380612, в АТ «ЗЛАТОБАНК» для виконання за цим договором по сплаті грошових коштів.
		Таким чином, в результаті виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, 12 лютого 2015 року відбулося погашення кредитних зобов'язань перед ПАТ «ЗЛАТОБАНК».
		На підставі Постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних» від 13 лютого 2015 року № 105 виконавчою дирекцією Фонду прийнято Рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» від 13 лютого 2015 року № 30, згідно з яким призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. та з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком по 13 травня 2015 року включно.
		Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Славінським В.І. на адресу СТОВ «Агрофірма Маяк», ОСОБА_6, направлено повідомлення № 1516 від 28 квітня 2015 року про нікчемність договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року до 12 травня 2016 року включно.
		Позивач, не погодившись з такими діями відповідача та вважаючи його рішення незаконним, звернувся до суду з даним позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року нікчемним.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з протилежного, а саме з нікчемності укладеного між третьою особою та банком договору з тих підстав, що ОСОБА_6 отримала переваги перед іншими вкладниками банку.
		Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. 
		На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
		Згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
		Ч. 1 ст. 35 вказаного закону передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
		З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
		За змістом ч. 3 ст. 38 зазначеного закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Зі змісту наведених норм слідує висновок, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
		В той же час, як це випливає зі змісту вказаного, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.
		Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим.
		Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 
		Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
		Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
		Поряд з цим, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), зазначено в ст. 215 ЦК України.
		Договір про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року, між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_6 укладено на підставі ст. 528 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
		Тобто, вказаний договір укладено відповідно до вимог цивільного законодавства, згідно з яким кредитор в будь-якому разі повинен прийняти виконання зобов'язання, запропоноване новим боржником, за виключенням випадку, коли боржник повинен виконати зобов'язання особисто.
		Посилання відповідача на ту обставину, що вказаний договір відповідає критерію нікчемності правочинів, визначеному в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», оскільки його умовами передбачено платіж, що надає окремому кредитору - ОСОБА_6 переваги перед іншими кредиторами - вкладниками є, щонайменше, некоректним з огляду на те, що одночасно з виконанням зобов'язання за договором від 12 лютого 2015 року таку саму перевагу отримує неплатоспроможний ПАТ «ЗЛАТОБАНК» внаслідок дострокового повернення йому кредитних коштів, наданих СТОВ Агрофірма Маяк» відповідно до кредитного договору № 277/2/13-КL від 14 жовтня 2013 року, та що не суперечить зазначеному договору.
		Висновок суду апеляційної інстанції, що в результаті виконання договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року порушено пп. 9 п. 6 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01 грудня 2014 року N 758 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є помилковим з огляду на те, що видача (отримання) коштів через каси чи банкомати не здійснювалось, тому й не відбулось порушення запроваджених Правлінням Національного банку України обмежень щодо діяльності банків та фінансових установ. Натомість зарахування коштів на відповідний рахунок банку відбулось у безготівковій формі шляхом списання таких коштів з депозитного рахунку ОСОБА_6 та зарахування їх у рахунок погашення боргу, що виник у неї перед банком, що не суперечить вказаній постанові Правління Національного банку України.
		Наведені обставини спростовують твердження відповідача про нікчемність укладеного між третьою особою та банком правочину.
		За таких обставин, підстави для визнання нікчемним договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12 лютого 2015 року, укладеного між AT «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_6, відсутні, про що вірно вказав суд першої інстанції.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволенні позову, суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
		Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маяк» задовольнити.
		Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...