Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21151/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2016. Зареєстровано: 17.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2016.
Дата набрання законної сили: 09.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________
		Провадження № 22-ц/790/178/16                                                                       Головуючий 1-інст. - Зуб Г.А.
		Справа - № 640/21151/13-ц                                                                                         Доповідач - Зазулинська Т.П.
		Категорія - договірні                                                                              
		                                                                 РІШЕННЯ                          
		                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                    
		09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
		                                             головуючого      - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,
		                                             суддів                 - КРУГОВОЇ С.С.,
		                                                                          - МІНЕНКОВОЇ Н.О.,
		                                             секретаря           - Прологаєвої А.Д.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 квітня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки,- 
		                                                           в с т а н о в и л а :
		     У листопаді 2013 року позивач звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4. шляхом продажу з прилюдних торгів, задовольнивши вимоги позивача в межах суми заборгованості за кредитним договором № ML708/035/2008 від 28 лютого 2008 року в сумі 2 776 892,01 грн. за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження»; стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором 2 776 892,01 грн. та судові витрати в розмірі 3441,00 грн.
		     Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 квітня 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.
		      Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_5 вказане рішення суду першої інстанції було змінено: зменшено стягнуту з ОСОБА_6 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 28.02.2008 року з 2 776 892,01 грн. до 1 236 618,92 грн., в рахунок якої звернуто стягнення на трикімнатну квартиру № 13, загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 шляхом продажу її з прилюдних торгів за ціною, визначеною суб"єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами ЗУ " Про виконавче провадження. В іншій частині рішення залишено без змін.
		    В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 30.04.2014 рокута ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		    В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
		    Вказує, що жодного разу не отримував судових повісток та не знав про судові засідання, що відбувалися по справі. Внаслідок порушення, передбаченого гл. 7 ЦПК України, порядку повідомлення його про судове засідання у справі, він був позбавлений передбаченої законом можливості особисто надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати інші докази, що мають значення для вирішення спору.
		    Вважає, що судом порушено ст. 114 ЦПК України, тому, що справа розглядалась Київським районним судом міста Харкова, у той час як його будинок знаходиться у Московському адміністративному районі міста Харкова.
		    Стверджує, що судом всупереч вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» не з'ясовано хто є мешканцями житлового приміщення із якого проводиться виселення; точний перелік мешканців житлового приміщення; чи належно повідомлено письмовими вимогами іпотекодержателя усіх мешканців квартири.
		    Зазначає, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української PCP особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
		     Звертає увагу, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами з 15 по 20 число кожного місяця, тому початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця,дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
		               Сторони в засідання апеляційного суду не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. відповідачі подали заяви про розгляд справи без їх участі.
		    Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		    Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
		         Судовим розглядом встановлено, що 28.02.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № ML708/035/2008, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 50000,00 доларів США строком до 27.02.2023 року. 
		             Відповідно до п.п 1.5.1 п.1.5 повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у грфіку платежів.
		             Згідно з п. 1.1. частини 2 кредитного договору за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відповідну плату. У відповідності до п. З частини 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у розмірі 5,99% річних, фіксований відсоток + FIDR. Плаваюча відсоткова ставка у відповідності до п.п.1.4.1.1.3 ,1.4.1.1.4 п.1.4, 1.4.1.5.2 договору підлягала відповідному корегуванню та підвищенню у випадку порушення позичальником своїх зобов»язань.          
		     Згідно з п. 4.1.1. ст. 4 частини 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум.     
		     У забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_6 зобов'язань перед позивачем за вказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачами ОСОБА_3. ОСОБА_5, ОСОБА_4.був укладений договір іпотеки № PML708/035/2008 від 28.02.2008 року. Предметом договору іпотеки є трикімнатна квартира № 13. загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві власності. 
		     Даних про те на праві спільної сумісної чи на праві спільної часткової власності іпотекодавцям належить предмет іпотеки ані договір іпотеки ані інші матеріали справи не містять.
		             30.06.2009 року державним реєстратором Голосіївської районної ради у місті Києві державної адміністрації проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, відповідно до яких була змінена назва банку замість ЗАТ «ОТП Банк» на ПАТ «ОТП Банк».
		     Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року та додатку до нього ПАТ «ОТП Банк» відступило, а позивач набув право вимоги за вище вказаним кредитним договором, укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_6 і договором іпотеки № PML708/035/2008 від 28.02.2008 року, укладених між банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4. 
		          В суді першої інстанції представником ОСОБА_5 - ОСОБА_7 були подані заперечення на позов, в яких він просив і про застосування строків позовної давності. (а.с.58-61)
		    За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).
		    Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		    Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 6-190цс15., який у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов»зковим для судів.
		    Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		        Загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦК України). 
		            Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за  основною вимогою. Оскільки умовами кредитного договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань про що зазначено і в правових висновках Верховного Суду України у справах № 6-116 цс13 від 06 листопада 2013 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року,
		які згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковими для судів. 
		            На порушення вищезазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до умов кредитного договору повернення кредитних коштів ОСОБА_6 мав здійснювати щомісячними платежами відповідно до графіку, який позивачем до суду не був наданий і не досліджувався. 
		         Наданий до позову розрахунок заборгованості свідчить про те, що незначні платежі за кредитом, в розмірах від 0,99 дол.США до 150,44 дол.США  здійснювались з 26.03.2008 року по 27.01.2008 року. У цій частині розрахунку зазначено, що розмір заборгованості за кредитом становить 46164,19 дол.США( а.с.15).
		        Нарахування заборгованості по відсоткам за користування кредитом здійснено позивачем не помісячно, а пощорічно, за період з 2011 по 2013 рік, за відсотковими ставками 12.49, 12,99, 13,99 відповідно та визначено її у загальному розмірі 28192 дол.США. При цьому будь яких даних щодо строків, з яких відсоткові ставки підвищувались та конкретних періодів їх дії розрахунок не містить. 
		            Пеня нарахована за період з 05.06.2012 року по 27.05.2013 року включно. До суду, як вже зазначалось, позивач звернувся у листопаді 2013 року.
		          Погодившись з заявленими позивачем вимогами, суд не навів висновків щодо обґрунтованості, правильності розрахунку кредитної заборгованості, доведеності розміру заявлених грошових вимог, наявності доказів, що їх підтверджують, додержання позивачем строків позовної давності щодо вимог до періодичних платежів, відповідності умовам кредитного договору застосованої відсоткової ставки до обчислення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
		           Відповідно судом не було з'ясовано дійсний розмір заборгованості, в рахунок якої може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, що має визначальне правове значення для вирішення спору.
		           При цьому суд дійшов висновку про те, що строк виконання основного зобов"язання за кредитним договором встановлений 27.02.2023 року, пред"явити вимоги до поручителя кредитор має право протягом шести місяців від цього дня, тому вимога про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає. 
		     З вказаним висновком суду першої інстанції погодився і апеляційний суд в рішенні від 11.09.2014 року. 
		         Проте, договори особистої поруки між сторонами не укладались. Правові наслідки порушення зобов"язання, забезпеченого іпотекою, передбачені ЗУ "Про іпотеку." Відповідно до ст.546 ЦК України іпотека та порука є різними видами забезпечення, тому норми ст.ст. 553-559 цього Кодексу, що регулюють поруку не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов"язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.
		        Питання застосування строків позовної давності щодо кожного з прострочених періодичних платежів та спеціального строку позовної давності для нарахування неустойки (пені) не були досліджені та вирішені.
		           Колегія суддів ввважає, що не врахування судом першої інстанції вищенаведених правових позицій Верховного Суду України та невиконання ним вимог закону щодо перевірки правильності розрахунку, доведеності розміру заборгованості , наявності доказів, що його підтверджують, дотримання позивачем строків позовної давності не могли бути усунені шляхом зменшення розміру неустойки на підставі ст.551 ЦК України, оскільки вказана правова норма могла бути застосована тільки після правильного визначенння розміру заборгованості та усіх її складових.
		           Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи позивач не забезпечив явку до апеляційного суду свого представника, не надав заперечень на доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині застосування строків позовної давності до періодичних платежів, якими мало відбуватися повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним.
		      Доводи апеляційної скарги про недотримання встановлених ст.114 ЦПК України правил виключної підсудності не є підставою для скасування рішення у розумінні ч.2 ст.309 ЦПК України, проте заслуговують на увагу , оскільки нерухоме майно, що є предметом іпотеки, територіально знаходиться в Московському районі міста Харкова.
		         Неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи , порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю розміру заборгованості.
		           
		         З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне на підставі вимог ст.318 ЦПК України скасувати і рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2014 року.
		                                     
		    Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307,ст.ст.309, 313, 314, 316, 318, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів, -   
		                                                                      в и р і ш и л а :
		           Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити.
		    Рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 квітня 2014 року і рішення Апеляційного суду Харківської області скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
		           Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
		           
		 
		          Головуючий                                                        Т.П.Зазулинська     
		     Судді                                                    С.С. Кругова
		                                                  Н.О.Міненкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...