Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/1662/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2016. Зареєстровано: 18.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2016.
Дата набрання законної сили: 14.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 361/1662/14-ц
		Провадження № 2/361/470/16
		11.02.2016
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		11 лютого 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
		    головуючої судді                 Маценко Н.П.
		    при секретарі                     Телепі Т.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобовязання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди 
		в с т а н о в и в:
		У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд зобовязати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою № 431, що знаходиться у садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282401:03:005:0023 право власності на яку належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК № 207279 27 вересня 2011 року; зобовязати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самовільно встановлену огорожу на земельній ділянці № 431, розташованій у садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282401:03:005:0023.; зобовязати ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки № 431, розташованої в садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282401:03:005:0023 шляхом знесення самовільно встановленої огорожі та змішення межа у сторону земельної ділянки № 430, розташованої в садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області кадастровий номер № 3221282401:03:005:0045 відносно існуючої тимчасової межі між ними відповідно до опису її меж, а саме: по лінії БА (вулиця)  змістити на 2,88 метри; по лінії ВГ - змістити на 2,03 метри; стягнути із ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 9000 грн., а також сплачені судові витрати.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0607 га, розташованої в садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області. Відповідно до державного акту належна їй земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 Остання чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зокрема встановила на спірній земельній ділянці огорожу, чим суттєво зменшила площу належної їй на праві власності земельної ділянки. Для відновлення свого порушеного права вона змушена була звернутися до ТОВ «Укргеотоп» та сплатити йому грошові кошти у розмірі 3000 грн. за винесення меж в натурі та складання ситуаційної схеми та понести витрати на юридичну допомогу у розмірі 6000 грн. 
		Крім того, неправомірними діями відповідача, що виразилися у самовільному захопленні та утриманні належного майна їй завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 5000 грн., що полягає у душевних стражданнях 
		Дана справа слухається судом повторно.
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.06.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 28.10.2015 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17.06.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		При новому розгляді даної справи по суті представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. 
		Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачкою не доведено, що зменшення площі її земельної ділянки відбулося внаслідок самовільного захоплення її частини з вини відповідача. При складанні ситуаційної схеми земельна ділянка належна ОСОБА_2В не оглядалася, конкретного висновку про порушення межа вона в собі не містить. Акт від 19.10.2013 року є неналежним доказом, так як особи, які його складали не мають відповідної освіти та дозволів на проведення геодезичних робіт. Оскільки позивачкою не доведено факту нанесення їй шкоди діями відповідача, вимога щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає. Просить суд відмовити у задоволенні позову. 
		Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
		За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		За ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		З положень ст. ст. 152, 153 ЗК України вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельної ділянки і відшкодування завданих збитків.
		З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.11.2007 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,061 га для садівництва, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Заворицька сільська рада СТ «Райдуга».
		27.09.2011 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 3221282401:03:005:0023. Відповідно до опису меж плану меж земельної ділянки від точки В до точки Г та від точки Г до точки А суміжним землекористувачем (землевласником) значиться ОСОБА_6 
		Згідно із довідкою від 07.06.2013 року, виданою ГО «Заворичі» СТ «Райдуга» садова ділянка № 431 у СТ «Райдуга» ГО «Заворичі» межує із ділянкою № 430, власницею якої є ОСОБА_2 
		На підставі договору дарування від 13.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. зареєстрованого у реєстрі № 385 ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0602 га для ведення садівництва, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Заворицька сільська рада СТ «Райдуга» кадастровий номер 3221282401:03:005:0045.
		Відповідно до опису меж плану зовнішніх меж земельної ділянки державного акту серії І-КВ № 010288, виданого на імя ОСОБА_6 та кадастрового плану від точки А до точки Б суміжним землекористувачем (землевласником) значиться ОСОБА_5  особа, у якої позивачка у справі придбала земельну ділянку згідно із договором купівлі-продажу від 03.11.2007 року.
		Відповідно до комісійного акту обстеження земельної ділянки № 431 у СТ «Райдуга» від 19.10.2013 року при замірі земельної ділянки ОСОБА_1 виявлено, що вона не відповідає розмірам вказаним у державному акті на право приватної власності на землю, виданим 26.10.2011 року, площа земельної ділянки менша в натурі, чим вказана у державному акті. Сусід з ділянки № 430 порушив генеральний план СТ «Райдуга» і поставив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 Підстав для недовіри обставинам викладеним у цьому акті суд не вбачає. Заперечення відповідача щодо тих обставин, що акт є неналежним доказом, судом не приймаються до уваги, так як відомості викладені у акті підтверджуються і іншими зібраними у справі доказами. Так, із ситуаційної схеми, складеної ТОВ «Укргеотоп» вбачається, що межі земельної ділянки позивачки згідно із державним актом не відповідають межам земельної ділянки по факту, які є зменшеними. 
		При розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 суд касаційної інстанції в ухвалі від 28.10.2015 року зазначив, що до юридичних фактів, що підлягають встановленню судом, виходячи із змісту позовних вимог при вирішенні спору про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою необхідно встановити чи не призведе встановлена огорожа на земельній ділянці відповідача до збільшення розміру її земельної ділянки за рахунок суміжної земельної ділянки, яка знаходиться у власності позивача та порушує право останньої як власника цієї ділянки. 
		При первісному розгляді даної справи по суті Броварським міськрайонний судом Київської області згідно із ухвалою від 10.09.2014 року призначалася судова земельно-технічна експертиза. 
		Так, з висновку експерта КНДІСЕ № 12810/14-41 від 13.02.2015 року, судом встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 частково не відповідають межам зазначеним у державному акті, при цьому площа земельної ділянки згідно із державним актом складає 0,0607 га, фактично 0,0555 га. Тобто є меншою. Фактичний порядок користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 частково не відповідає правовстановлюючим документам, зокрема державному акту на право приватної власності на землю. Фактична площа земельної ділянки якою користується ОСОБА_2 становить 0,1246 га, площа за державним актом 0,0602 га, тобто є збільшеною. Одночасно на вирішення експерта судом було поставлено питання чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж земельної ділянки № 3221282401:03:005:0023 власником земельної ділянки № 3221282401:03:005:0045 та в якому розмірі. У висновку експертом зазначено, що відповідно до державних актів земельні ділянки ОСОБА_1Я та ОСОБА_2 не перетинаються, не накладаються та не є суміжними, отже порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 ОСОБА_2 відсутнє. Разом з тим, виходячи із опису меж земельних ділянок сторін, що містяться у державних актах та кадастрових планах, про що викладено вище земельні ділянки сторін є суміжними, так зокрема земельна ділянка ОСОБА_1 від точки Г до точки А та від точки В до точки Г межує із земельною ділянкою ОСОБА_6, тобто власником якої на даний час є ОСОБА_2 При цьому земельна ділянка відповідачки із точки А до точки Б межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 У дослідницькій частині висновку експертом вказано, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 межа в натурі (на місцевості) встановлена у вигляді паркану із сітки-рабиці. 
		Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог про зобовязання відповідача не чинити позивачці перешкод у користуванні земельною ділянкою. При розгляді даної справи встановлено, що право позивачки на землю порушено відповідачем у спосіб встановлення паркану на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 Порушене право підлягає відновленню у спосіб зобовязання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновленні меж земельної ділянки та знесення за власний рахунок самовільно встановленої огорожі. Щодо вимог позивача про змішення межі у сторону земельної ділянки № 430 відносно від існуючої тимчасової межі між ними відповідно до опису її меж, а саме по лінії БА (вулиця) змістити на 2,88 метрів по лінії ВГ  змістити на 2,03 метри, то дана вимога є безпідставною з огляду на задоволення судом вимоги про відновлення меж земельної ділянки згідно із державним актом. Крім того, обставини щодо зміщення межі саме на 2,88 метрів та 2,03 метрів позивачем не доведені. Доказів, які б підтверджували переміщення саме на такі відстані, судом при розгляді справи по суті здобуто не було, а позивачем не надано. При повторному розгляді справи по суті, суд сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи, розяснював сторонам можливість заявити клопотання про призначення експертизи, проведення додаткової чи повторної експертиз. Такого клопотання від учасників процесу не поступило. 
		Вирішуючи питання по суті вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Саме до цього зводяться роз'яснення викладених у п. 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
		Посилання позивача на норми ст. 1167 ЦК України, суд вважає безпідставними, так як відносини, що виникли між сторонами вказаними нормами не регулюються.
		Заявляючи вимоги про стягнення матеріальної шкоди позивачка вказує, що їй завдано збитків на суму 9000 грн. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
		Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.
		Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.
		Таким чином, для правильного вирішення спору належить, перш за все, визначити підстави застосування цивільно-правової відповідальності (внаслідок порушення договору чи передбачених чинним законодавством цивільних прав позивача), з'ясувати, яке саме зобов'язання чи право було порушено та в чому конкретно воно полягало, що спричинило завдання збитків позивачу, вид заподіяних збитків для встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення.
		Позивач під збитками розуміє витрат понесені на геодезичні послуги у розмірі 3000 грн. та витрати згідно із договором про надання правової допомоги у розмірі 6000 грн. Зазначені позивачем витрати не можуть вважатися збитками, тому не підлягають стягненню із відповідача. 
		Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд приходить до вимог ст. 79 ЦПК України згідно із якою судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних із розглядом справи. До витрат повязаних із розглядом справи серед іншого належать витрати на правову допомогу та витрати повязані із проведенням судових експертиз. 
		Відповідно до довідки, виданої КНДІСЕ у рахунок оплати вартості експертизи ОСОБА_1 сплачено 5904 грн., вказані витрати є документально підтвердженими і такими, що підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
		Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Згідно із ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» витрати на правову допомогу компенсуються за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються іншою стороною у сумі, що не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
		Як вбачається з матеріалів справи 06.02.2014 року між ТОВ «Юридична компанія «Пріоритет» та ОСОБА_1 укладено договір № 02-14/1 про надання правової допомоги. 
		З квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.02.2014 року ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 6000 грн., які просить відшкодувати. 
		Згідно зі ст.ст. 79, 84, 88, 89 ЦПК України, роз'яснень, даних у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу. 
		Відповідно до п. п. 47, 48 вищезазначеної постанови розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». 
		Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Суд частково погоджується із даними витратами ОСОБА_1, при цьому враховує відсутність акту приймання-передачі із зазначенням кількості годин, витрачених на надання правової допомоги та обсягу конкретно проведених робіт. Представник ТОВ «Юридична компанія «Пріоритет» участі у судовому засіданні не приймав, при первісному розгляді справи по суті представником позивача виступала ОСОБА_8, яка здійснювала представництво за довіреністю. У матеріалах справи відсутні дані сплати позивачем на користь ОСОБА_9 грошових коштів у рахунок виплати правової допомоги. З урахуванням наведених обставин, а також вимог ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», стягненню із відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. 
		У порядку ст. 88 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 243,60 грн. 
		    Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд 
		в и р і ш и в:
		позов задовольнити частково.
		Зобовязати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою № 431, що знаходиться у садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282401:03:005:0023 та належить їй згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку ЯК № 207279.
		Зобовязати ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки № 431, розташованої у садовому товаристві «Райдуга» на території Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282401:03:005:0023, що належить ОСОБА_1 шляхом знесення за власний рахунок самовільно встановленої огорожі на земельній ділянці № 431.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5904 (пять тисяч девятсот чотири) грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 500 (пятсот) грн. та судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
		В іншій частині позову відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.
		 
		 
		Суддя                                                                 Н. П. Маценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...