Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/30967/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2016.
Дата набрання законної сили: 03.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА                                    
		                                                                                03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
		                                                                         Факс 284-15-77    е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/ 2441/2016 р.                                                                               Головуючий у 1 інстанції - Піхур О.В.
		                                                                                                                                             Доповідач - Мараєва Н.Є 
		                                                         Р І Ш Е Н Н Я
		                                                   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		3.02.2016 р.  колегія суддів  судової  палати в цивільних  справах
		Апеляційного  суду  м.Києва  в складі :
		Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
		Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
		При секретарі -  Гарматюк  О.Д.
		Розглянули у відкритому  судовому  засіданні  в м.Києві
		Цивільну справу за апеляційною скаргою 
		        ОСОБА_1
		на  рішення  Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2015 р.
		в справі за позовомОСОБА_1 до  ПАТ «Укргазвидобування»
		        про поновлення  на роботі
		Заслухавши  доповідь  судді Мараєвої Н.Є.,  пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши  
		матеріали   справи, обговоривши  доводи  апеляційної  скарги, колегія суддів,-
		 
		                                                             В с т а н о в и л а : 
		Рішенням Шевчнківського районного суду м. Києва від 4.12.2015 р. відмовлено в задоволенні позову  ОСОБА_1  до  ПАТ «Укргазвидобування»   про поновлення  на роботі.
		 В апеляційній скарзі  позивач ОСОБА_1  просить  це рішення скасувати  і постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а  саме  поновити його на  роботі  на посаді заступника Голови правління ПАТ «Укргазвидобування», посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
		 Інших позовних вимог, а  саме, передбачених ст.235 КЗпП України,  заявлено не було 
		Апеляційна  скарга  підлягає   задоволенню з таких підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 18.03.2014 р. № 28-К ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника Голови Правління ПАТ «Укргазвидобування» з 18 березня 2014 р.  з посадовим окладом згідно штатного  розкладу.
		З 13.07.2015 р. по 18.08.2015 р. позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, серія АГЧ № 724824 та серія АГИ № 739297, мав стати до роботи 19.08.2015 р. 
		З матеріалів справи також вбачається, що у позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народилася дитина - ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва від 07.05.2014 р., серія НОМЕР_1 (а.с.5). 
		Також, згідно матеріалів справи, 18.08.2015 року, позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку від 18 серпня 2015 р. з додатками до заяви : копія свідоцтва про народження та довідка №1712 від 17.08.2015 р., що  підтверджується копією опису вкладення (а.с 30).
		Згідно копії довідки від 17.08.2015 р.,  вбачається, що довідка дана ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно працює в ТОВ «Сан Габріель» на посаді директора з 02.04.2007 року по теперішній час, повний робочий день.
		Згідно  ч.3 ст.179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. 
		Згідно ч.7 ст.179 КЗпП України відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. 
		Згідно ч. 4 ст.20 ЗУ «Про відпустки»  особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). 
		З копії відповіді відповідача від 23.09.2015 р. на заяву позивача від 18.08.2015 р.  про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вбачається, що у зв'язку з ненаданням документів, визначених ч.4 ст.20 Закону України «Про відпустки», на підтвердження фактичного догляду за дитиною у відповідача відсутні законні підстави для надання відпустки позивачу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.08.2015 р.  по  15.04.2017 р. Також  зазначено, що заява від 18.08.2015 р.  надійшла  пізніше того строку, з якого позивач просив надати відпустку та було запропоновано  протягом двох днів з дня отримання цього листа  надати письмові пояснення з приводу поважних причин відсутності на роботі з 19.08.2015 р. 
		Даний лист від 23.09.2015 р. позивачем було отримано 01.10.2015 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення  про вручення поштового відправлення. 
		5.10.2015 р. позивач, відповідаючи на лист відповідача від 23.09.2015 р. №2/1-08-0-5691, другий  раз  просив надати йому  відпустку по догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, тобто з 17 серпня 2015 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 р. До цього листа від 05.10.2015 р. позивачем було надано копію свідоцтва про народження від 07.05.2014 р, довідка ТОВ «Сан Габріель» від 01.10.2015 р. та довідка Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.10.2015 року № 318, згідно якої станом на жовтень 2015 року виплату допомоги по догляду за дитиною не припинено
		Згідно копії наказу від 09.10.2015 р. № 127-К  ОСОБА_1, заступника Голови Правління ПАТ «Укргазвидобування», звільнено з роботи з  09 жовтня 2015 р. за прогул без поважних причин з 19 серпня 2015 р. по 08 жовтня 2015 р., п.4 ст.40 КЗпП України. Департаменту бухгалтерського обліку та звітності виплатити компенсацію за 33 календарних дні невикористаної щорічної відпустки (а.с.13).
		Факт відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня підтверджується актами про відсутність працівника на робочому місці (а.с.33-68),  а  також службовою запискою начальника департаменту по роботі з персоналом Асаулова В.О. (а.с.70-71).
		З матеріалів справи вбачається, що позивач був відсутній на роботі у день його звільнення. 
		Крім того, 08.10.2015 р. комісією було складено акт про відмову у наданні пояснення по суті порушення трудової дисципліни, де зазначено, що у встановлений термін та станом на 08.10.2015 р.  заступником Голови Правління ОСОБА_1 на вимогу надати письмові пояснення з приводу причин відсутності на роботі з 19.08.2015 р., надіслану листом ПАТ «Укргазвидобування» від 23.09.2015 р. та який отриманий ОСОБА_1 01.10.2015 р., письмові пояснення ОСОБА_1 не надані (а.с.69). 
		Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (ч. 1,2 ст. 47 КЗпП України).
		Відповідно до копії листа відповідача від 12.10.2015 року, який міститься в матеріалах справи, позивачу було направлено завірену копію наказу від 09.10.2015 р. № 127-К, на адресу: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до даного листа, позивачу повідомлено, що у випадку неможливості особистого прибуття до ПАТ «Укргазвидобування», ним може бути надана письмова згода на пересилання трудової книжки.
		Відповідно до Листа міністерства Соціальної політики України від 09.04.2015 року № 357/5/75- 15, де зазначено, що Департаментом державної соціальної допомоги розглянуто звернення стосовно надання роз'яснення щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та повідомлено, що Верховною Радою України 27.03.2014 р. прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із 1 липня 2014 р. об'єднано допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в один вид допомоги та встановлено фіксований розмір допомоги при народженні дитини. 
		Таким чином, якщо особа вийшла на роботу до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, роботодавець повинен протягом п'яти днів з дня видання наказу про припинення зазначеної відпустки повідомити про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання даної особи.
		Постановлюючи рішення  суд виходив  з того, що  позивач  самовільно без погодження з відповідачем не вийшов на роботу з 19.08.2015 р., тобто, вчинив прогул, а  тому,  відмовив у задоволенні позову.
		Проте, із такими висновками суду погодитися неможна з таких підстав.
		Згідно  п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Згідно  п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9,  при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). 
		За  змістом  ст.ст.40, 41 КЗпП України підставами для звільнення працівника  згідно, зокрема п.4 ст40 КЗпП України, є його  відповідні  винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу  про припинення трудового договору.
		Таким  чином,  крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі  більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з  роботи є з»ясування поважності причин його відсутності.
		Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а  тому, вирішуючи питання про поважність причини відсутності на роботі  працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП України,  суд повинен виходити з конкретних обставин  і враховувати докази, передбачені ст.57 ЦПК України.
		Така позиція  викладені  в  ухвалі ВССУ від 29.07.2015 р. по справі №761/36110/14-ц.
		Як вбачається з  матеріалів даної  справи,  позивач двічі  листами  від 18.08.2015 р. та від 5.10.2015 р.  просив  відповідача  про надання йому  відпустки по догляду  за  дитиною до  досягнення нею  трирічного віку.
		У наказі  про звільнення  позивача з роботи з 9.10.2015 р.  за  прогул  без поважних  причин вказано, що  він був  відсутній на роботі  з 19.08.по 8.10.2015 р.
		Проте, обґрунтовуючи позов позивач зазначав,  що  його відсутність на роботі була  пов»язана із доглядом за малолітньою дитиною, що  про надання  відповідної   відпустки він двічі звертався  до відповідача.
		Так, згідно ч.3, 7 ст.179  КЗпП України відпустка по догляду за дитиною до  досягнення нею трирічного віку  є гарантованим законом   правом жінки або  інших родичів , які  фактично доглядають за  дитиною.
		Таким  чином, сама  відсутність позивача  на роботі  у  зазначений  у  матеріалах  справи період  була  з поважних  причин -  це догляд  за  малолітньою дитиною. При цьому до  своїх заяв (листів) позивач надавав  відповідні  документи.
		Що ж стосується  доводів  відповідача про те, що  дружина  позивача продовжувала отримувати  допомогу на дитину, що  ця  обставина  не може  мати вирішального значення перед  іншими доказами по справі, та не спростовує  самої поважності  причини відсутності  позивача на роботів  протягом  часу з 19.08. по 9.10.2015.р.
		Тому,  судова колегія вважає, що  суд першої  інстанції  на зазначені  вимоги закону належної  уваги не звернув, не врахував обставини справи, належним чином не з»ясував поважність причини  відсутності позивача на роботі у вказаний  період, не  дав належної  правової оцінки  зібраним у справі доказам.
		Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування  не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		За таких обставин судова колегія вважає, що рішення  суду першої інстанції  не  можна  вважати законним і обґрунтованим, тому, воно підлягає  скасуванню з  постановленням нового рішення про задоволення  позовних  вимог про поновлення  позивача  на роботі на посаді Голови Правління  ПАТ «Укргазвидобування».
		Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		                                                   В и р і ш и л а :   
		Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 -  задовольнити.
		Рішення   Шевченківського районного суду м. Києва від  4.12.2015 р. -  скасувати  і постановити нове, яким позов ОСОБА_1  до ПАТ «Укргазвидобування»  про поновлення  на роботі - задовольнити.  Поновити ОСОБА_1  на роботі  на посаді  заступника  голови правління ПАТ «Укргазвидобування»  з  9.10.2015 р.
		Рішення  може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий  :
		 
		                                                                                         Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...