Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12623/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Інші об'єкти пром. власності і розпоряд. правами на них; Інший спір про інші об'єкти пром. власності і розпоряд. правами на них.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2016. Зареєстровано: 19.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 лютого 2016 року Справа № 910/12623/15 
		Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. 
		розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транстур", м. Київ (далі - ТОВ "Транстур"),
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015
		зі справи №  910/12623/15
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маргіт", с. Солочин Свалявського району Закарпатської області (далі - ТОВ "Маргіт"),
		до: ТОВ "Транстур";
		Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Державна служба),
		про дострокове припинення свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 22921 та № 36705.
		Судове засідання проведено за участю представників сторін:
		ТОВ "Маргіт" - Олійника Р.Б.,
		ТОВ "Транстур" - Кудряшова О.Ю.,
		Державної служби - Фінагіної В.Б.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 (суддя            Зеленіна Н.І.) у позові відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Гарник Л.Л. і                Остапенко О.М.): задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Маргіт"; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; достроково припинено дію свідоцтв України на знак для товарів і послуг №№ 22921 і 36705, власником яких є ТОВ "Транстур"; Державну службу зобов'язано внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про дострокове припинення дії зазначених свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;  з ТОВ "Транстур" стягнуто на користь ТОВ "Маргіт" 3 654 грн. витрат зі сплати судового збору.
		         У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України                        ТОВ "Транстур" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 03.08.2015 залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням апеляційною інстанцією у розгляді справи норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 16, 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон), статті 494 Цивільного кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		Державна служба у відзиві на касаційну скаргу не заперечує проти її доводів, і просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Маргіт" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
		          За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.
		Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків. 
		ТОВ "Маргіт" просило суд, зокрема, достроково припинити дію свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№  22921 і 36705, якими за                       ТОВ "Транстур" зареєстровано знак для товарів і послуг "Лужанська-7" та комбінований знак для товарів і послуг, який має вигляд етикетки мінеральної води "Лужанська-7". При цьому назване товариство посилалося на те, що: воно має намір використовувати знак для товарів і послуг "Лужанська-7" на території України; ТОВ "Маргіт" або інші особи під його контролем не здійснювали жодної з дій, які визнаються використанням знака для товарів і послуг "Лужанська-7" на території України, протягом більш ніж трьох років.
		ТОВ "Транстур", заперечуючи проти позову, посилалося на те, що воно використовує в Україні знак для товарів і послуг "Лужанська-7", на підтвердження чого подано суду, зокрема: судові рішення у справах, що стосуються зареєстрованих за ТОВ "Транстур" свідоцтв на знаки для товарів і послуг "Лужанська-7"; копії ліцензійних договорів, за якими цим товариством передавалося право на використання названого знака; видаткові та податкові накладні, що підтверджують використання цього знака.
		ТОВ "Транстур" спростовано твердження ТОВ "Маргіт" щодо невикористання в Україні знаків для товарів і послуг "Лужанська-7", зареєстрованих за свідоцтвами України №№ 22921 і  36705.
		Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.
		ТОВ "Транстур" є володільцем:
		- свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 22921, відповідно до якого був зареєстрований знак "Лужанська-7" для 32, 35, 42 класів МКТП; 
		- свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 36705, відповідно до якого був зареєстрований комбінований знак у вигляді етикетки для мінеральної води "Лужанська-7" для 32, 35, 42 класів МКТП. 
		Дата подання заявки на реєстрацію згаданих знаків для товарів і послуг -  27.02.2001. З цієї дати відповідні торговельні марки (словесне позначення і комбінований знак у вигляді етикетки для мінеральної води) отримали правову охорону на території України.
		Термін дії відповідних свідоцтв був продовжений до 27.02.2021. 
		Водночас з 1990-х років ТОВ "Маргіт" використовує знак            "Лужанська-7" та етикетку мінеральної води "Лужанська-7" при промисловому розливі мінеральної води на підставі ліцензії на користування надрами від 25.05.1998 № 1370 та спеціального дозволу на користування надрами від 01.03.2002 № 2651.
		На підтвердження використання спірних знаків для товарів і послуг             ТОВ "Транстур" посилається на ліцензійні договори про передачу права використання знака для товарів і послуг "Лужанська-7" з ТОВ "Маргіт",                ТОВ "Антип", ТОВ "Лиса". Проте передача майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності не є його використанням.  До того ж відповідні ліцензійні договори припинили свою дію. Відхиляється й посилання                     ТОВ "Транстур" на судові рішення про стягнення заборгованості за ліцензійними договорами, оскільки невиконання ліцензіатом обов'язку зі сплати ліцензійної винагороди не є підставою для продовження строку дії переданих ліцензіаром майнових прав на торговельну марку після закінчення дії договору.
		ТОВ "Транстур" не подано доказів на підтвердження використання спірних знаків для товарів і послуг його ліцензіатами (ТОВ "Антип",                      ТОВ "Лиса") у спосіб, визначений відповідними ліцензійними договорами.
		Видаткові та податкові накладні на поставку ТОВ "Транстур" третім особам мінеральної води "Лужанська-7" не є доказами використання спірних знаків для товарів і послуг у розумінні статті 16 Закону, тому що не доводять здійснення маркування товару, реклами маркованого товару, пропонування його до продажу.
		Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для дострокового припинення свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.
		Відповідно до положень Закону:
		- дія свідоцтва України на знак для товарів і послуг припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону (абзац другий пункту 3);
		- використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака (пункт 4 статті 16);
		- якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (пункт 4 статті 18).
		Згідно з частиною другою статті 157 Господарського кодексу України використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. 
		Як передбачено ГПК України:
		- сторони у справі обґрунтовують свої, зокрема, заперечення поданими суду доказами (частина перша статті 43);
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, заперечень (частина перша статті 32);
		- господарський суд приймає тільки належні докази, тобто ті, які мають значення для справи (частина перша статті 34);
		- у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (частина перша статті 101).
		З огляду на зазначені законодавчі приписи та з'ясувавши відсутність належних доказів, які підтверджували б використання відповідачем спірних знаків протягом строку, передбаченого абзацом першим пункту 4 статті 18 Закону, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов заснованого на цих приписах висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
		Так, з оскаржуваного судового рішення вбачається і скаржником не спростовано, що останнім не подано суду належних доказів вчинення ним принаймні деяких дій з числа зазначених у пункті 4 статті 16 Закону. Посилання скаржника на укладення ним ліцензійних договорів, у тому числі між ТОВ "Транстур" і ТОВ "Антип", не може бути прийнято, оскільки, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, саме лише укладення договорів, у тому числі ліцензійних, щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням даного знака (тому що такі дії не підпадають під ознаки згаданого пункту 4 статті 18 Закону). Водночас скаржником не зазначено про подання ним господарському суду доказів використання спірних знаків для товарів і послуг ліцензіатами під контролем власника, тобто скаржника.
		Зазначені скаржником видаткові та податкові накладні, як встановлено апеляційним господарським судом, не доводять вчинення скаржником дій, про які йдеться в згаданому пункті 4 статті 18 Закону. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Вказуючи в касаційній скарзі про те, що "також ТОВ "Транстур" (відповідач-1) використовує знак шляхом його нанесення на упаковку, вивіску та в діловій документації", скаржник, однак, не зазначає, чи були ним подані відповідні докази попереднім судовим інстанціям і чи були такі докази відхилені (і з яких мотивів) апеляційним господарським судом.
		Не береться до уваги й довід скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 494 Цивільного кодексу України та статті 34 ГПК України. Згідно з частиною першою даної статті Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом; умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Але ж з обставин справи зрозуміло, що ТОВ "Маргіт" і не могло мати (на час розгляду цієї справи) відповідного свідоцтва, оскільки останнє було власністю                    ТОВ "Транстур". Встановлена апеляційним господарським судом наявність у ТОВ "Маргіт" ліцензії на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами свідчило не про наявність у названого товариства "правових підстав використання торговельної марки "Лужанська-7", а про намір позивача використовувати відповідний знак для товарів і послуг у власній діяльності. До того ж наведена норма пункту 4 статті 18 Закону надає право на звернення до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг будь-якій особі, незалежно від наявності чи відсутності у неї якихось певних документів (у тому числі ліцензії, дозволу тощо).
		З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
		Керуючись статтями 1117,1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		         Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 зі справи №  910/12623/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транстур" - без задоволення. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                 В. Селіваненко 
		 
		 
		Суддя                                                                                                 Б. Львов
		 
		 
		Суддя                                                                                                 В. Палій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...