Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/267/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2016. Зареєстровано: 19.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2016 року Справа № 905/267/15 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" на рішення   та постановугосподарського суду Донецької області від 12.08.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2015у справі№ 905/267/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс"додержавного підприємства "Донецька залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -  товариство з обмеженою відповідальністю "Актів Груп"прозобов'язання вчинити дії та стягнення 18 730 545, 20 грн
		за участю представників сторін:
		від позивача: Цукур А.С., Даниленко О.М. - за довіреностями;
		від відповідача: Репело Д.М., Кравченко А.Л. - за довіреностями;
		від третьої особи: не з'явився.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі №905/267/15 позовні вимоги (з урахуванням клопотання б/н від 14.07.2015р. про збільшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс", до Державного підприємства "Донецька залізниця" задоволені частково. Зобов'язано Державне підприємство "Донецька залізниця" припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" під'їзних залізничних колій при станціях "Софіно-Брідська", "Дронове", "Пелагіївський" Державного підприємства "Донецька залізниця" та надання послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу під'їзних залізничних коліях без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс"; стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" 17235358,16 грн. в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" внаслідок порушення Державним підприємством "Донецька залізниця" правил господарської діяльності та незаконного використання останнім без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" під'їзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс", а також судовий збір в сумі 70291,31 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2015 та рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2013 між ТОВ "Укрдонінвест" (орендодавець) та ТОВ "Шахтарськтранс" (орендар) укладено договір №30/46 та договір №29/46 оперативної оренди основних засобів, які розташовані у м. Торезі по вул. Вокзальній, 48, корп.1 (договір № 30/46) та за адресами: м. Сніжне, вул. Мурманська, 1б, м. Сніжне, вул. Мінська, 2б, м. Сніжне, вул. Кіцховелі, 13а, м. Сніжне, вул. Лати, 1б, м. Сніжне, вул. Лати, В, 1б, м. Сніжне, вул. Перова, 6а, м. Сніжне, вул. Переїзна, 1а, м. Сніжне, вул. Карбишева, 1а, м. Сніжне, вул. Доватора, 1а, м. Сніжне, вул. Транспортна, 13а, м. Сніжне, вул. Юрєва, 16а, м. Сніжне, вул. Апшеронська, 11а (договір №29/46).
		07.06.2013р. між відповідачем (залізниця) та позивачем (власник колії) було укладено договір № 5/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ "Шахтарськтранс" при станції "Софіно-Брідська" Державного підприємства "Донецька залізниця", відповідно до п.1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає стрілочним переводом №10 до парної горловини станції "Софіно-Брідська" і обслуговується власним локомотивом.
		Аналогічні за змістом правочини були укладені сторонами щодо експлуатації залізничних під'їзних колій ТОВ "Шахтарськтранс" при станціях "Пелагіївський" (договір № 5/260 від 07.06.2013р.) та "Дронове" (договір № 5/153 від 24.04.2013р.) Державного підприємства "Донецька залізниця".
		12.01.2012р. між ТОВ "Шахтарськтранс" (виконавець) та ТОВ "Актів Груп" (замовник) було підписано договір № 9т (з наступними змінами) на транспортне обслуговування, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги: подачі на місця навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що поступають на адресу замовника зі станції "Софіно-Брідська" Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; збирання з місць навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що відправляються замовником на загальну мережу залізниць через станцію "Софіно-Брідська" Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; виконання маневрової роботи; зважування вантажів замовника на вагонних вагах виконавця; дозування вагонів замовника на дозувальному майданчику виконавця.
		Згідно п.3.1 договору № 9т від 12.01.2012р. замовник зобов'язався сплачувати виконавцю плату за надані послуги.
		Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Шахтарськтранс" вказувало на те, що відповідач порушує правила господарської діяльності та незаконно використовує з грудня 2014 року по час звернення з позовом, без дозволу позивача під'їзні залізничні колії до станцій "Софіно-Брідська", "Пелагіївський", "Дронове" Державного підприємства "Донецька залізниця", які належать на праві оперативної оренди ТОВ "Шахтарськтранс". 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що полягають у користуванні належними позивачу на праві оперативної оренди майна під'їзними коліями, а також підтвердження матеріалами справи заподіяння відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди ТОВ "Шахтарськтранс" в сумі 17235358,16 грн.
		Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без належної правової оцінки всіх у сукупності обставин справи, виходячи з наступного.
		Так, предметом позову у даній справі є стягнення 18730545,20 збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем правил господарської діяльності, а також зобов'язання відповідача припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних позивачу колій.
		За приписами частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
		Збитками у вигляді упущеної вигоди є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (пункт 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 
		Отже, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина) необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
		При пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі не порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання. 
		Матеріалами справи підтверджується, що позивач зупинив свою господарську діяльність на під'їзних коліях при станціях "Софіно-Брідська" та "Дроново" Державного підприємства "Донецька залізниця" з початку грудня 2014р., про що повідомив відповідача листом від 19.12.2014р. № 28/12. 
		Однак, суди всупереч зазначеному в даному листі не надали цим фактам належної правової оцінки, що є порушенням норм процесуального права, оскільки вказане підтверджує те, що позивачем не вживалось жодних заходів для отримання доходів, а навпаки було зупинено господарську діяльність.
		Крім того, висновок судів про грубе порушення відповідачем умов укладених між сторонам договорів № 5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., № 5/153 від 24.04.2013р. є передчасним та таким що не відповідає матеріалам справи, з огляду на те, що під'їзні залізничні колії ТОВ "Шахтарськтранс" знаходяться та експлуатуються залізницею в зоні проведення антитерористичної операції, та в свою чергу позивач не мав наміру використовувати останні для здійснення своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи, проте вказані обставини залишено судами поза увагою. 
		При цьому, суди не надали належної оцінки тому факту, що залізниця діяла в умовах крайньої необхідності.
		Також, судами не враховано, що кошти, які є предметом позову розраховані на підставі відомостей ГУ-46, які в свою чергу є документом, за якими нараховується плата за користування вагонами, що підлягає оплаті саме залізниці підприємствами, що користуються вагонами.
		Отже, на думку колегії суддів, судами попередніх інстанції при вирішення спору по суті не встановлено правової природи заявлених до стягнення коштів, які списані залізницею та є регульованими, ставки яких затверджені Тарифним керівництвом №1, та чи є позивач суб'єктом отримання плати за користування вагонами.
		Таким чином, не врахування та не дослідження вказаних вище обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, призвело до прийняття судами попередніх інстанцій передчасних рішень по суті заявлених вимог. 
		Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України).
		Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанцій.
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		 
		Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.
		Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2015 та рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 у справі №905/267/15 скасувати.
		Справу №905/267/15 направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд.
		 
		 
		Головуючий                                                                                М.М. Черкащенко
		 
		Судді                                                                                          Н.М. Нєсвєтова
		 
		                                                                                          І.В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...