Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/27914/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2016. Зареєстровано: 22.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2016.
Дата набрання законної сили: 16.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1                        (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" лютого 2016 р.                                 Справа№ 910/27914/14
		 
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Чорногуза  М.Г.
		суддів:            Жук  Г.А. 
		          Рудченка С.Г. 
		при секретарі судового засідання: Дронова А.О.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Булка С.Є. довіреність №04/35 від 01.02.16 р.
		від відповідача 1: не з'явився
		від відповідача 2:           Нікішев О.В.           довіреність №9 від 17.12.15 р.
		                                        Бондар Р.В.           довіреність №1 від 17.12.15 р.
		                                        Сайфудінов О.І.          довіреність №10 від 17.12.15 р.
		від третьої особи: Мисливий В.А. довіреність №18-02025/88463 від 17.11.15 р.
		прокурор - Греськів І.І. - посвідчення №002668 від 05.09.12р.
		 
		розглянув в режимі відеоконференції матеріали апеляційних скарг: 
		- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "ТОП Фінанс", 
		- Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс"
		- Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 28 липня 2015 року
		у справі № 910/27914/14 (головуючий суддя Стасюк С.В., судді - Літвінова М.Є., Паламар П.І.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс"
		про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,
		за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору - Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області
		до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс"
		за участі Прокуратури міста Києва
		про визнання договору недійсним,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, крім того Національний банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" про визнання договору недійсним (т.I, а.с.5-17, т.IV, а.с.10-15).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 липня 2015 року у справі № 910/27914/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" задоволено частково, у задоволенні позову Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області відмовлено (т.V, а.с.152-170).
		Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/27914/14 від 28 липня 2015 року з апеляційними скаргами звернулись: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "ТОП Фінанс", Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" (т.VI, а.с.15-36, а.с.72-80 а.с.115-123).
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2015 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "ТОП Фінанс", Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" у справі №910/27914/14 на рішення Господарського суду міста Києва від 28 липня 2015 року прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.
		Відповідно до розпорядження від 03 листопада 2015 року №09-52/1302/15 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, справа була передана на повторний автоматичний розподіл.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2015 року, справу №910/27914/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Рудченко С.Г., Агрикова О.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "ТОП Фінанс", Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28 липня 2015 року у справі №910/27914/14 було прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Рудченко С.Г.
		03, 17 листопада, 01 та 15 грудня 2015 і 5 січня 2016 року ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено до 17 листопада, 01, 15 грудня 2015 року, 05 січня, 16 лютого 2016 року.
		16 лютого 2016 року у судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь: представник відповідача ТОВ "Блек Сі Партнерс", прокурор міста Києва, представник позивача - ПАТ АБ "Порто-Франко" та представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Управління Національного банку України в Одеській області, які надали свої пояснення щодо заявлених апеляційних скарг та предмету спору. 
		Представник ТОВ "Блек Сі Партнерс" в судовому засіданні 16 лютого 2016 року надав письмові пояснення до апеляційної скарги.
		Представники ТОВ "Блек Сі Партнерс" в судовому засіданні заперечують проти апеляційної скарги ПАТ АБ "Порто-Франко" та просять скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю. Посилаючись на те, що ТОВ "Блек Сі Партнерс" не було в договірних відносинах з позивачами і є добросовісним набувачем.
		Представник ПАТ АБ "Порто-Франко" в судовому засіданні заперечує проти апеляційних скарг відповідачів та  підтримав вимоги поданої апеляційної скарги і просить змінити мотивувальну частину рішення, стосовно повноважень представника Публічного акціонерного банку Акціонерний банк "Порто-Франко" ОСОБА_8 на підписання спірних договорів, скасувати рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко", щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 26.08.2014 року договору  про відступлення права вимоги, від 02.09.2014 року. 
		Представник Управління НБУ в Одеській області заперечує проти апеляційних скарг відповідачів та  підтримав вимоги поданої ПАТ АБ "Порто-Франко" апеляційної скарги посилаючись на те, що 11.08.2014 року управлінням Національного банку України в Одеській області було прийнято рішення № 30 "Про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", згідно якого вирішено обмежити право банку передавати третім особам майно та активи банку.
		Прокурор заперечує проти апеляційних скарг відповідачів та підтримує позицію представника Управління НБУ в Одеській області.
		Представник ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" в судове засідання не з'явився та про причини неявки не повідомив. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 січня 2016 року розгляд справи відкладено на 16 лютого 2016 року. Вказана ухвала суду була отримана ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" 11 січня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0411614317884. Будь-яких письмових заяв та клопотань від ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. 
		Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" про час та місце проведення судового засідання по розгляду даних апеляційних скарг, явка представників відповідача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає можливим здійснити розгляд апеляційних скарг за відсутності представників ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" за наявними матеріалами справи.
		Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК. 
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
		10 квітня 2014 року між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" укладено кредитний договір про надання кредиту для збереження ліквідності № 47. Згідно якого НБУ для збереження ліквідності ПАТ АБ "Порто-Франко" надано кредит одноразовою сумою 57 500 000,00 грн. ( т. І а.с. 34-38).
		Для забезпечення виконання вимог за кредитним договором про надання кредиту для збереження ліквідності від 10.04.2014 року № 47 цього ж дня сторони уклали договір застави майнових прав № 48 ( т. І а.с. 39-47 т. ІV а.с. 20-28), в тому числі майнових прав, що виникають з кредитних договорів забезпечених нерухомим майном - нежилими приміщеннями 2-го поверху, загальною площею 6 994,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 2, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", яке передане ним в заставу згідно іпотечного договору від 28 грудня 2012 року, реєстровий номер 4079.
		Згідно п. 3.4.3. укладеного договору заставодавець (ПАТ АК «Порто-Франко») зобов'язаний «не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання письмової згоди Заставодержателя» (Національного банку України).
		06 серпня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 465/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ АК "Порто-Франко" призначено з 07 серпня 2014 року до 03 лютого 2015 року куратора із числа службовців Національного банку України ( т.ІІІ а.с. 210).
		Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України від 07.12.2000,  № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах як встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру, нагляд за діяльністю банків, надання рекомендацій щодо діяльності банків. 
		Статтею 67 Закону, визначено, що при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. 
		Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. 
		11 серпня 2014 року управлінням Національного банку України в Одеській області було прийнято рішення № 30 "Про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", згідно якого застосовано захід впливу в діяльності Банку, а саме «не передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам АБ "Порто-Франко", третім особам майно та активи банку без погодження з Національним банком України» (т. ІІІ а.с. 208-211).
		Зазначену (постанову УНБУ в Одеській області Банк отримав 12 серпня 2014 року о 14:40 годин, що підтверджується підписом В.о. Голови Правління АБ "Порто-Франко" ОСОБА_9 ( т. ІІІ а.с. 211).
		 
		12 серпня 2014 року між В.о. Голови Правління АБ "Порто-Франко" ОСОБА_9 та представником ОСОБА_8 був укладений договір про надання правових послуг. Згідно умов вказаного договору про надання правових послуг, представник ОСОБА_8 не був наділений жодними повноваженнями на укладання договорів про відчуження активів Банку ( т. ІІІ а.с. 212-214). 
		13 серпня 2014 року В.о. Голови Правління АБ "Порто-Франко" ОСОБА_9 було видано довіреність ОСОБА_8, (зареєстрований за адресою: АР Крим, Первомайський район, с. Гвардійське) якому надано право «укладати (на його власний розсуд) та підписувати, змінювати договори застави, іпотеки та додаткові договори до них, за участю ПАТ АБ "Порто-Франко" з фізичними або юридичними особами, з правом їх розірвання, у разі необхідності, договори доручення на реалізацію заставленого майна, договори  купівлі-продажу, договори уступки вимоги (договори цесїї), договір факторингу, договори переведення боргу, договори про задоволення вимог Іпотекодержателя, а також договори про внесення  змін та доповнень до цих договорів.» (т. VІІ а.с. 74). 05 вересня 2014 року вказана довіреність - скасована (т. VІІ а.с. 73).
		16 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" (клієнт) в особі його представника ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" (фактор) було укладено Договір факторингу № 1 на загальну суму 348 349 169 грн. (далі - Договір факторингу) ( т. І а.с. 19-28, т. ІV а.с. 29-34), на виконання якого підписано акт приймання-передачі  прав вимоги ( т. І . а.с. 33).
		За цим Договором клієнт зобов'язується передати право вимоги за укладеними Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" 12 кредитними договорами (додаток № 1 до Договору факторингу):
		- з ДП "Дирекція єдиного замовника" № 118/4-11 від 21.03.2011 року, та № 539/5-12 від 14.08.2012 року;
		- з ТОВ "Грааль" № 17/12-11 від 19.01.2011 року;
		- з ТОВ "Балтік контрол Україна" № 176/3-10 від 07.06.2010 року; та № 20/4-11 від 20.01.2011 року;
		- з ТОВ "Укрінвест Холдінг" № 18/4-11 від 19.01.2011 року;
		- з ТОВ "Профчс" № 420/2-11 від 13.09.2011 року;
		- з ТОВ "Нотлексінвест" № 429/3-12 від 04.07.2012 року, та № 573/1-11 від 20.12.2011 року;
		- з ТОВ"Нові Технології-2006"№ 490/1-08 від 25.03.2008 року;
		- з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік" № 577/1-11 від 22.12.2011 року;
		- з ТОВ "Мерканте" № 923/1-12 від 27.12.2012 року, (далі - Кредитні договори) (т.І а.с. 25-29).
		Предметом даного Договору факторингу є зобов'язання банку передати у власність відповідачу-1 права вимоги за кредитними договорами та зобов'язання відповідача-1 прийняти дані права вимоги та оплатити їх вартість. Отже, за своєю правовою природою Договір факторингу є договором про заміну кредитора у зобов'язанні, який носить оплатний характер. 
		Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу сума фінансування за первинними договорами, зазначеними у додатку № 1 до цього Договору визначена сторонами як сума ринкової вартості предмета Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.
		За іпотечним договором від 28.12.2012 року, іпотекодавцем (майновим поручителем) за усіма дванадцяти договорами є Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", предметом іпотечного договору є нежилі приміщення 2-го поверху, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 2.
		Згідно з пунктом 2.2. Договору факторингу сума ринкової вартості предмета Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, згідно Звіту про оцінку ринкової вартості нежилих приміщень 2-го поверху, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 2, який складений Науково-дослідницьким інститутом судової експертизи та оцінки 15.08.2014 року, складає 18 022 537,00 грн.
		16 серпня 2014 року між ПАТ АБ "Порто-Франко" (первісним кредитором), від імені якого діяв ОСОБА_8, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079. Зазначений Договір посвідчений Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу16.08.2014 року та зареєстровано в реєстрі за № 1380 (далі - Договір № 1380) ( т.І а.с. 29-31).
		Відповідно до пункту 1.1. Договору № 1380 у зв'язку з укладенням сторонами 16.08.2014 року Договору факторингу № 1 первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги за іпотечним Договором, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, який забезпечує виконання зобов'язань, що передбачені дванадцятьма Кредитними договорами.
		 
		26 вересня 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 26 вересня 2014 № 610 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 103 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АБ "Порто-Франко", на підставі якого з 29.09.2014 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ "Порто-Франко" (т. І, а.с 18)/
		Після віднесення банків до категорії неплатоспроможних діяльність цих банків регулюється в тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		Частиною 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, у в тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
		Отже, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.
		Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що станом на 16.08.2014 року (дата укладення Договору факторингу) ринкова вартість прав грошової вимоги банку становила 96 883 003,00 грн., що значно більше, ніж ціна, зазначена у Договорі факторингу № 1 від 16.08.2014 року., що підтверджується висновком суб'єкта  оціночної діяльності ОСОБА_12 (сертифікат № 00076-Х від 09.06.2001 року), згідно якого ринкова вартість прав грошової вимоги по кредитним договорам ПАТ АК "Порто-Франко", на 16.08.2014 р., становила 96 883 003,00 грн. ( т. ІІІ а.с. 5-69).
		Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" на підставі приписів статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" було замовлено рецензування звітів, складених суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_12
		За результатами розгляду звіту, 14.04.2015 р. приватне підприємство "Манускрипт" (сертифікат Фонду державного майна України № 14378/13 від 22.02.2013) надало рецензію на звіт про експертну оцінку прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з юридичними особами, які були відступлені, відповідно до якої (рецензії) звіт, складений ОСОБА_12, відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна (т. ІV а.с. 212-219). 
		Отже, наявні висновки суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_12 є належними та допустимими доказами в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України. 
		Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" на підставі Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, а саме за 18 022 537,00 грн., тоді як фактично їх вартість становила 96 883 003,00 грн. (т. V, а.с. 21), що згідно приписів пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), свідчить про нікчемність означеного правочину.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що згідно додатку до договору факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, ПАТ АК "Порто-Франко" було передано право вимоги за кредитними договорами на загальну суму 348 349 169 грн. (18 190 44 дол. США та 70 075 000 грн.) ( т. І а.с. 19-28, т. ІV а.с. 29-34).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеними позивачем обставини щодо нікчемності Договору факторингу внаслідок відчуження банком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" майна (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна.
		Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»: «За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
		Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
		Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України)»
		Частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 
		Підставою для визнання недійсним Договору факторингу позивач вказує те, що даний правочин в силу приписів частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним. 
		Стаття 546 ЦК України визначає, що договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом, відповідно до статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Сторонами у договорі застави № 48 від 10 квітня 2014 року є кредитор (заставодержатель - Національний банк України) і боржник (заставодавець-  ПАТ АК «Порто-Франко).
		Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
		Тобто правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. У разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження цим предметом у інший спосіб саме право заставодержателя є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.
		У справі, що розглядається, із позовом про визнання недійсним договорів факторингу та відступлення права вимоги звернувся Національний банк України (заставодержатель) котрий має право оспорювати угоди, укладені без його згоди, стосовно майна, що перебуває у заставі.
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі N 3-649гс15 та від 04 листопада 2015 року у справі № 3-669гс15.
		 
		У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частинами 2, 3 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
		Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
		При цьому колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
		Станом на 13 серпня 2014 року у В.о. Голови Правління ПАТ АБ "Порто-Франко" ОСОБА_9 не мав правових підстав видавати ОСОБА_8, довіреність на надано право «укладати (на його власний розсуд) та підписувати, змінювати договори застави, іпотеки та додаткові договори до них, за участю ПАТ АБ "Порто-Франко" з фізичними або юридичними особами, з правом їх розірвання, у разі необхідності, договори доручення на реалізацію заставленого майна, договори купівлі-продажу, договори уступки вимоги (договори цесїї), договір факторингу, договори переведення боргу, договори про задоволення вимог Іпотекодержателя, а також договори про внесення змін та доповнень до цих договорів.» (т. VІІ а.с. 74), оскільки повноваження самого ПАТ АБ "Порто-Франко" були обмежені п. 3.4.3. договору застави майнових прав № 48 (т. І а.с. 39-47 т. ІV а.с. 20-28), згідно якого заставодавець (ПАТ АК "Порто-Франко") зобов'язаний «не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання письмової згоди Заставодержателя» (Національного банку України).
		Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		12 серпня 2014 року Повноваження Наглядової Ради та В.о. Голови Правління ПАТ АБ "Порто-Франко" ОСОБА_9 обмежені рішенням управління Національного банку України в Одеській області № 30 "Про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", згідно якого застосовано захід впливу в діяльності Банку, а саме «не передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам АБ "Порто-Франко", третім особам майно та активи банку без погодження з Національним банком України» ( т. ІІІ а.с. 208-211). 
		 
		Отже видача 13 серпня 2014 року В.о. Голови Правління ПАТ АБ "Порто-Франко" ОСОБА_9 довіреності ОСОБА_8 здійснено з перевищенням повноважень якими наділений сам довіритель.
		 
		Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відповідно до 1, 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»: рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за йми останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається стою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Аналогічні приписи щодо вчинення значного правочину містяться також в Статуті ПАТ АБ «Порто-Франко» (підпункт 22 пункту 12.3. Статуту - виключна компетенція Загальних зборів акціонерів) ( т. І а.с. 62). 
		Також, частиною третьою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням; характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті. Крім того, будь-яких рішень загальних зборів акціонерів АБ «Порто-Франко» з приводу вчинення представником ОСОБА_8 вказаних правочинів не приймалось. 
		Разом з тим, відповідно до п. п. 22 п. 12.3. Статуту АБ "Порто-Франко", в редакції чинній на момент укладення оспорюваних правочинів, рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. За даними останньої річної фінансової звітності АБ "Порто-Франко" станом на 01.01.2014 року баланс банку становив 1 317 327 085,52 гривень (т. ІІІ а.с. 204).
		3 огляду на зазначене, повноваження органів управління Банку були в наступних межах: Наглядова рада - від 10% до 25%, тобто до ціни правочину - 131 732 708,55 - 329 331 771,38 гривень; Загальні збори акціонерів - від 25% тобто від ціни правочину - від 329 331771,38 гривень. Загальні збори акціонерів з цього приводу не скликались.
		Сума прав вимоги за кредитними договорами, відступленими за договором факторингу № 1 складала 348 349 169,00 грн., тобто набагато більше ніж межі повноважень представника. Вищевказаний договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року є недійсним в силу Закону. 
		 
		Згідно з частиною 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
		 
		Тобто наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від  26 серпня 2014 р. у справах N 3-94гс14, 3-95гс14).
		Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»: «Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину».
		Схвалення Договорів від 16 серпня 2014 року факторингу № 1 та відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, з боку органів управління Банку.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що керуючись п. 6 ч. 2 ст. 37, ч. 2, та 3 ст. 38  Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АБ "Порто-Франко" видано наказ № 52 від 17 листопада 2014 року, яким «визнано нікчемними всі трансакції та правочини (договори), згідно переліку, який надається до цього наказу.» ( т. І а.с. 157).
		Згідно витягу з переліку до наказу № 52 від 17 листопада 2014 року тимчасової адміністрації, 16 грудня 2014 року визначено перелік нікчемних договорів, в тому числі: 
		·          договір факторингу № 1  про відступлення права вимоги від 16 серпня 2014 року укладений між ПАТ АК "Порто-Франко" з ТОВ "Фінансова компанія  "ТОП Фінанс";
		·          договір номер в реєстрі № 1380 укладений 16 серпня 2014 року між ПАТ АК "Порто-Франко" з ТОВ "Фінансова компанія  "ТОП Фінанс" про відступлення права вимоги за іпотечними ми договорами.( т. І а.с. 158).
		Враховуючи визнання правочину (договору факторингу № 1 про відступлення права вимоги від 16 серпня 2014 року) нікчемним, кошти у сумі 18 022 537 грн.  повернено на поточний рахунок ТОВ "Фінансова компанія  "ТОП Фінанс", що підтверджується довідкою уповноваженої особи  №34/3713 від 13.01.2015 року (т. І, а.с. 159)
		За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що укладання  договорів факторингу № 1  про відступлення права вимоги від 16 серпня 2014 року та договору номер в реєстрі № 1380 від 16 серпня 2014 року від імені ПАТ АК «Порто-Франко» здійснено не уповноваженою особою, за відсутності доказів його схвалення Банком у наступному, що згідно ст.ст. 203, 241 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними. 
		Оскільки, судом задоволено вимогу про визнання недійсним Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		У відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України, за недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому, враховуючи те, що права вимоги не можливо повернути в натурі, беручи до уваги, що фактично відповідачу-2 було передано кредитні договори та іпотечний договір, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача-2 передати позивачу кредитні договори, права вимоги за якими були передані за Договором факторингу № 1 від 16.08.2014 року.
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
		За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.
		У силу припису частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Отже, ТОВ "Фінансової компанії "ТОП Фінанс" не набуло права розпорядження згідно Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договору відступлення права вимоги від 16.08.2014 року, оскільки вказані договори є недійсними з моменту укладення.
		Проте, 26 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" (сторона-2) укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення-1) ( т. ІV а.с. 173-175).
		Відповідно до пункту 3 Договору відступлення-1, за цим Договором сторона-2 одержує право (замість сторони-1) вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за первинними договорами (в частині стягнення заборгованості, яка виникла станом на 16.08.2014 року) та Договорами забезпечення, набуває (замість сторони-1) усі права та обов'язки за основним договором (в частині стягнення заборгованості, яка виникла станом на 16.08.2014 року) та Договорами забезпечення.
		А також, 02 вересня 2014 року між ТОВ "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та ТОВ "Блек Сі Партнерс" укладено Договір про відступлення права вимоги, за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, який зареєстрований у реєстрі 1551, посвідчений Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.09.2014 року (далі - Договір відступлення-2) ( т. ІV а.с. 176-179).
		Відповідно до пункту 1.1. Договору відступлення-2, у зв'язку з укладенням сторонами 26.08.2014 року Договору про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор (ТОВ "Фінансова компанія "ТОП Фінанс")  передав, а новий кредитор (ТОВ "Блек Сі Партнерс") прийняв усі права вимоги за дванадцятьма Кредитними договорами. Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає, належні первісному кредитору права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Порто-Франко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.
		Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків (частина 1 статті 216 Цивільного України), відповідач-1 не набув статусу кредитора за кредитними договорами.
		Вказані договори про відступлення права вимоги були укладений ТОВ "ФК ТОП Фінанс" на підставі нікчемного договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та нікчемного договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, що є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
		Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи те, що судом встановлено недійсність Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договору відступлення права вимоги від 16.08.2014 року на підставі яких право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що є правові підстави для визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги, укладеного 26.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" та Договору про відступлення права вимоги, посвідченого Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.09.2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1551, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.
		Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Національного банку України в особі Управління НБУ в Одеській області підлягають задоволенню повністю.
		Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді   в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом
		Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про  неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України   щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "ТОП Фінанс"  та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" належить залишити без задоволення, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" задовольнити.
		Рішення господарського суду міста Києва від 28 липня 2015 року по справі № 910/27914/14 підлягає зміні. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2015 р. по справі № 910/27914/14 в частині відмови в задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Національного банку України в особі Управління НБУ в Одеській області скасувати, прийняти нове рішення в цій частині та задовольнити вимоги в повному обсязі.
		Витрати з судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. 
		Керуючись ст.ст.  49, 99, 101-102, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "ТОП Фінанс"  та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" залишити без задоволення.
		2.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" задовольнити.
		3.           Рішення Господарського суду м. Києва від 28 липня 2015 року по справі № 910/27914/14 в частині відмови в задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Національного банку України в особі Управління НБУ в Одеській області скасувати.
		4.          Змінити текст резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2015 р. по справі № 910/27914/14
		Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" та Національного банку України в особі Управління НБУ в Одеській області задовольнити повністю.
		Пункти 2-7 резолютивної частини рішення залишити без змін.
		Пункт 8 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: « 8. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 26 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 38985197) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс» (06007, м. Одеса, вул. Новощепний Ряд, буд. 2, ідентифікаційний код 37222552)».
		Пункт 9 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: « 9. Визнати недійсним договір номер у реєстрі 1551 про відступлення права вимоги, посвідчений Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 02.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 38985197) та Товариством з обмеженою відповідальністю Блек Сі Партнерс» (65007, м. Одеса, вул. Новощепний Ряд, буд. 2, ідентифікаційний код 37222552) про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.».
		5.          Справу № 910/27914/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів, у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             М.Г. Чорногуз 
		 
		Судді                                                                                Г.А. Жук
		 
		                                                                                С.Г. Рудченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...