Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/1014/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2016. Зареєстровано: 22.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2016.
Дата набрання законної сили: 18.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 545/1014/15-ц  Номер провадження 22-ц/786/504/16Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І.  Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2016 року м. Полтава
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
		Головуючого: судді Кривчун Т.О.
		Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
		на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2015 року
		по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Приватного підприємства «ПМДК-19», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
		В С Т А Н О В И Л А :
		У квітні 2015 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, згідно з договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011 року. ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» (далі-Банк) зобовязався відкрити кредитну лінію з лімітом 2000000,00 грн. під 21% річних строком погашення до 19 липня 2012 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителі, згідно з договорами поруки від 20.07.2011 року, зобов'язалися перед кредитором відповідати за виконання позичальником боргових зобов'язань у загальній сумі 2000000,00 грн., які виникають з умов кредитного договору. Відповідно до п.1 Додаткового договору №1 до Договору кредиту від 14.02.2012 року ліміт збільшено до 2600000,00 грн., а, згідно з п. 1 Додаткового договору № 2 до Договору кредиту від 27.08.2012 року, строк повернення кредиту змінено, - не пізніше 27 серпня 2013 року. 
		Зазначають, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у звязку з чим прострочена заборгованість станом на 18.03.2015 року склала 4305819,58 грн.
		У зв»язку з цим прохали стягнути солідарно з ПП «ПМДК-19» (код ЄДРПОУ 36084698), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» заборгованість за Договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011 року на загальну суму 4305819,58 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2441176,75 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 843995,57 грн.; пеня за простроченими відсотками у розмірі 26355,96 грн.; штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 740700,00 грн.; штраф за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 253591,30 грн.
		Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2015 року провадження у справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Приватного підприємства «ПМДК-19» закрито. 
		У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2. ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.
		З цим рішенням не погодився позивач, представник якого, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Експобанк» задовольнити в повному обсязі, а саме: стягнути солідарно з Приватного підприємства «ПМДК-19» (код ЄДРПОУ 36084698), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ПАТ «КБ «Експобанк» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299) заборгованість за Договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011р. станом на 18.03.2015 року на загальну суму 4305819,58 грн., з яких: 
		-сума заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2441176,75 грн.;
		-пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 843995,57 грн.;
		-пеня за простроченими відсотками у розмірі 26355,96 грн.;
		-штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 740700,00 грн.;
		-штраф за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 253591,30 грн.
		В обґрунтування доводів скарги зазначають, що судом безпідставно було визнано Договори поруки припиненими, оскільки відповідачі з таким позовом не зверталися та в матеріалах справи відсутні докази, а саме відповідне рішення суду про визнання даних договорів поруки припиненими. Також, на думку позивача судом в порушення вимог закону, було застосовано позовну давність з власної ініціативи.
		Окрім того, банк посилається на те, що судом було протиправно закрито провадження в частині позовних вимог до ПП «ПМДК-19», оскільки, на їх думку, справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємоповязаними та їх окремий розгляд не можливий.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
		У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що 20.07.2011 року між ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ПП «ПМДК-19» укладено Договір кредитної лінії №17-КР, за яким Банк зобовязався відкрити кредитну лінію для поповнення обігових коштів Позичальника і надає йому кредити, загальний розмір (ліміт) яких не перевищує 2000000,00 грн., а Позичальник зобов»язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором. Позичальник повертає Банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком, але не пізніше 19 липня 2012 року, із процентною ставкою за користування кредитами у розмірі 21% річних (а.с.11-15).
		20.07.2011 року між ПАТ «КБ «Експобанк», ПП «ПМДК-19» (Позичальник) та ОСОБА_2 (Поручитель) було укладено Договір поруки №14-П, відповідно до п.1.2 якого Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у повному розмірі, як і Позичальник, зокрема, за повернення кредитів у межах суми кредиту 2000000,00 грн. у встановлений Договором кредиту термін (Строк), сплату відсотків та комісій за користування кредитом у розмірі, визначеному Договором кредиту, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені Договором кредиту (а.с.68).
		14.02.2012 року сторонами було укладено Додатковий договір №1 до Договору поруки №14-П від 20.07.2011 року, згідно п.1 якого сума кредиту, що підлягає поверненню складає 2600000,00 грн. (а.с.69).
		20.07.2011 року між ПАТ «КБ «Експобанк», ПП «ПМДК-19» (Позичальник), ОСОБА_3 (Поручитель) було укладено Договір поруки №15-П, відповідно до п.1.2 якого Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у повному розмірі, як і Позичальник, зокрема, за повернення кредитів у межах суми кредиту 2000000,00 грн. у встановлений Договором кредиту термін (строк), сплату відсотків та комісій за користування кредитом у розмірі, визначеному Договором кредиту, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені Договором кредиту (а.с.70).
		14.02.2012 року сторонами було укладено Додатковий договір №1 до Договору поруки №15-П від 20.07.2011 року, згідно п.1 якого сума кредиту, що підлягає поверненню, складає 2600000,00 грн. (а.с.71).
		Відповідно до п.1 Додаткового договору №1 до Договору кредиту від 14.02.2012 року загальний розмір (ліміт) кредитної лінії збільшено до 2600000,00 грн. (а.с.16).
		Згідно з п.1.2 Додаткового договору №2 до Договору кредиту від 27.08.2012 року строк повернення кредиту змінено, та зазначено - не пізніше 27 серпня 2013 року, також, відповідно до п.1.3 даного додаткового договору процентна ставка за користування кредитами встановлена у розмірі 22 проценти річних (а.с.17-18). 
		У подальшому, в період з 21.07.2011 року по 08.10.2012 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ПП «ПМДК-19» було підписано 26 угод до Договору кредитної лінії, згідно яких банк передавав позичальнику грошові кошти із зазначенням строку користування кредитом та процентної ставка за користування цим кредитом (а.с.19-47).
		18.08.2014 року ПАТ «КБ «Експобанк» направив ПП «ПМДК-19», ОСОБА_2, ОСОБА_3 вимогу про виконання порушених зобовязань за договором кредитної лінії №17-КР від 12.07.2011 року та надано 1-денний строк від дня надіслання Банком вимоги, для виконання порушеннях зобовязань (а.с.72).
		27.08.2014 року дана Вимога отримана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.74,77).
		У звязку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобовязань перед Банком, виникла заборгованість на загальну суму 4305819,58 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2441176,75 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 843995,57 грн.; пеня за простроченими відсотками у розмірі 26355,96 грн.; штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 740700,00 грн.; штраф за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 253591,30 грн.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_4. ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки. Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.
		Закриваючи провадження в частині позовних вимог Банку до ПП ПМДК-19» місцевий суд дійшов висновку, що розгляд даних вимог має відбуватися за правилами господарського судочинства.
		Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. 
		Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року №3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що, відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
		У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Оскільки, згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
		За змістом п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 30.03.2012 року №5, оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.
		Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.
		Разом із тим, оскільки пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК), у разі пред'явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ЦПК компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Зокрема, позов банку (іншої фінансової установи) до юридичної особи - поручителя із залученням фізичної особи - позичальника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки договір поруки має додатковий до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, то дані позовні вимоги взаємопов'язані між собою та окремий їх розгляд неможливий, а тому відсутні підстави для закриття провадження в частині позовних вимог до ПП «ПМДК-19», відтак, рішення в цій частині підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
		За правилами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.
		У відповідності до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.
		За змістом ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобовязання за договором поруки, передбаченого ч.1 ст.559 ЦК, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обовязків сторін (статті 3, 1215, 20 ЦК, статті 35, 11, 15, 31 ЦПК). 
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. 
		Проте, як убачається з матеріалів справи, банком не визнається факт припинення поруки, а відповідачі не скористувалися своїм правом на звернення за захистом своїх прав до суду, з позовом про визнання поруки припиненою. 
		Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши поруку припиненою, тому рішення в цій частині є таким, що не ґрунтується на Законі. Інших доказів чи рішень суду, яким поруку визнано припиненою, суду не надано.
		Відповідно до п.4.3 Договору поруки №14-П від 20.07.2011 року та п.4.3 Договору поруки №15-П від 20.07.2011 року порука Поручителя за цим Договором не припиняється у разі переведення боргу Позичальника на іншу особу або у разі зміни Договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту).
		Відповідно до п.1.1 Договору поруки №14-П від 20.07.2011 року та п.1.1 Договору поруки №15-П від 20.07.2011 року Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Позичальником Договору кредиту.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у звязку з невиконанням позичальником ПП «ПМДК-19» своїх зобовязань перед ПАТ «КБ «Експобанк» виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 4305819,58 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2441176,75 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 843995,57 грн.; пеня за простроченими відсотками у розмірі 26355,96 грн.; штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 740700,00 грн.; штраф за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 253591,30 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку, відповідно до закону та умов договору.
		 
		Окрім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 4019,40 грн., які підлягають стягненню з відповідачів по 1339,8 грн. з кожного.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
		У відповідності до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.2,3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», - задовольнити.
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2015 року - скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Стягнути солідарно з приватного підприємства «ПМДК-19» (код ЄДРПОУ 36084698), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» заборгованість за Договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011 року на загальну суму 4305819,58 (чотири мільйони триста пять тисяч вісімсот девятнадцять гривень 58 коп. ) грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2441176,75 (два мільйони чотириста сорок одна тисяча сто сімдесят шість гривень 75 коп. ) грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 843995,57 (вісімсот сорок три тисячі девятсот девяносто пять гривень 57 коп.) грн.; пеня за простроченими відсотками у розмірі 26355,96 (двадцять шість тисяч триста пятдесят пять гривень 96 коп.) грн.; штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 740700,00 (сімсот сорок тисяч сімсот тисяч 00 коп.) грн.; штраф за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 253591,30 (двісті пятдесят три тисячі пятсот девяносто одна гривня 30 коп.) грн.
		Стягнути з приватного підприємства «ПМДК-19» (код ЄДРПОУ 36084698), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» по 1339,8 (одна тисяча триста тридцять девять гривень 80 коп.) грн. судового збору з кожного.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ:                /підпис/                    ОСОБА_1
		СУДДІ:                     /підпис/                    ОСОБА_6
		/підпис/                    ОСОБА_7
		ЗГІДНО:
		Суддя Апеляційного суду
		Полтавської області                                    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...