Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 718/2479/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2016. Зареєстровано: 22.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2016.
Дата набрання законної сили: 16.05.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №718/2479/15-к
		Провадження №1-кп/718/143/15
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.02.2016 рокуКіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіцмань кримінальне провадження № 12014260110000566 за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіцмань Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України; 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Звенячка, Заставнівського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України 
		за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 
		ВСТАНОВИВ:
		22.02.2010 року по направленню лікаря жіночої консультації у пологове відділення комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ» поступила ОСОБА_7 , для підготовки до пологів, з першою вагітністю.
		23.02.2010 року в зв`язку з передчасним розривом плідних оболонок та відсутністю пологової діяльності вагітної ОСОБА_8 , яка не піддавалась індукції (штучному викликанню) для родів природним шляхом, лікарями-акушерами гінекологами було прийнято рішення про роди шляхом операції кесарського розтину.
		Цього ж дня біля 16 год. 00 хв. лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ» ОСОБА_9 , оглянув вагітну ОСОБА_8 та провів з нею бесіду стосовно перенесених нею захворювань, проведених операцій та алергічне ставлення до медпрепаратів, за результатами чого будь яких протипоказань не виявив.
		В подальшому ОСОБА_9 , займаючи згідно з наказом від 21.07.2003р. № 21-пр посаду лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ», маючи згідно диплому Чернівецького державного медичного інституту серії КС №014097 від 24 червня 1994 освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію «лікар» відповідно до наказу Головного управління охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації від 27.06.2006 №16-АЛ§2, являючись медичним працівником другої кваліфікаційної категорії за спеціальністю «анестезіологія», тобто будучи відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 медичним працівником зі спеціальною освітою, а також, маючи відповідно до п.п.1-20 своєї посадової інструкції №5 від 15 лютого 2007, затвердженої головним лікарем ОСОБА_10 обов`язки по організації чи самостійному проведенню необхідних діагностично-профілактичних процедур, володінню прийомами реанімації, кваліфікованому і своєчасному виконанню наказів, розпоряджень, нормативно - правових актів по своїй професійній діяльності, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки, а саме не враховуючи вікову першовагітність ОСОБА_8 та високий ризик анестезії внаслідок прогнозованої важкої інтубації трахеї, не переконавшись у правильності вибору типу наркозу, одноосібно, не призначаючи консультації інших спеціалістів, в тому числі і ЛОР-лікаря, прийняв рішення про анестезіологічне забезпечення операції методом тотальної внутрішньовенної анестезії з використанням тіопентала натрія та каліпсола, м`язових релаксантів та штучної вентиляції легенів, хоча в даному випадку необхідно було застосовувати регіонарну анестезію (епідуральну, спинномозкову). При цьому, ОСОБА_3 порушуючи також вимоги клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України №430 від 03.07.2006 року невдало провів дві спроби інтубації для проведення штучної вентиляції легень. Після цього, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 , який займав згідно з наказом від 18.10.1983р. № 138 посаду завідуючого відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ», маючи згідно диплому Чернівецького державного медичного інституту серії Щ №109193 від 26 червня 1971 освіту за спеціальністю «лікаря лікувальника» та кваліфікацію «лікар» відповідно до наказу Головного управління охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації від 15.09.2009 №18АА$2. являючись медичним працівником вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю «анестезіологія», тобто будучи відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 медичним працівником зі спеціальною освітою, а також, маючи відповідно до п.п.2.1-2.41 своєї посадової інструкції №5 від 15 лютого 2007, затвердженої головним лікарем ОСОБА_10 обов`язки по організації чи самостійному проведенню необхідних діагностично-профілактичних процедур, володінню прийомами реанімації, кваліфікованому і своєчасному виконанню наказів, розпоряджень, нормативно - правових актів по своїй професійній діяльності, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, будучи присутнім під час другої спроби інтубації, яку виконував ОСОБА_3 , в якості більш досвідченого спеціаліста, недбало та несумлінно поставившись до своїх професійних обов`язків, неналежно їх виконуючи не припинивши, подальших спроб інтубації трахеї, не забезпечивши масочною вентиляцією достатню оксигенацію, не відновлюючи свідомість потерпілої та адекватне самостійне дихання, не прийняли рішення про відстрочення операції з використанням альтернативних варіантів анестезії. Крім цього, неналежно надаючи медичну допомогу ОСОБА_8 та порушуючи алгоритм дії при тяжкій інтубації трахеї відповідно до вимог вищевказаного клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України №430 від 03.07.2006 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не провели екстрену конікотомію (трахеотомію), внаслідок чого, смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 55 хв. від респіраторного дистрес-синдрома легенів в зв`язку з неефективною вентиляцією легенів, до якого призвела невдала інтубація трахеї, що було обумовлено неправильною тактикою вибору анестезіологічного забезпечення та не перегляд тактики анестезіологічного ведення в процесі операції.
		В зв`язку з агональним станом ОСОБА_8 було проведено кесарський розтин, під час якого вилучено живий плід жіночої статі в стані декомпенсації обмінно-метаболічних процесів внаслідок кисневої недостатності, обумовленої депресивною дією анестетеків безпосередньо на плід та неефективною вентиляцією легенів матері.
		Крім цього, внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до своїх професійних обов`язків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що виразилось у неправильному виборі анестезіологічного забезпечення кесарського розтину, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 11 год. 25 хв. була констатована смерть новонародженої дитини ОСОБА_8 від синдрому дихальних розладів, який виник в результаті неадекватного анестезіологічного супроводження операції кесарський розтин.
		Таким чином, ОСОБА_3 будучи медичним працівником, своїми діями, які виразились у недбалому та несумлінному ставленні до своїх професійних обов`язків, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 та її новонародженої дитини.
		Дії  ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 140 КК України, - неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
		Крім того, 22.02.2010 року по направленню лікаря жіночої консультації у пологове відділення комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ» поступила ОСОБА_7 , для підготовки до пологів, з першою вагітністю.
		23.02.2010 року в зв`язку з передчасним розривом плідних оболонок та відсутністю пологової діяльності вагітної ОСОБА_8 , яка не піддавалась індукції (штучному викликанню) для родорозрішення природним шляхом, лікарями-акушерами гінекологами було прийнято рішення про полого-розрішення шляхом операції кесарського розтину.
		Цього ж дня біля 16 год. 00 хв. лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ» ОСОБА_9 , оглянувши вагітну ОСОБА_8 та провівши з нею бесіду стосовно перенесених захворювань, проведених операцій та алергічне ставлення до медпрепаратів неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки, а саме не враховуючи вікову першовагітність ОСОБА_8 та високий ризик анестезії внаслідок прогнозованої важкої інтубації трахеї, не переконавшись у правильності вибору типу наркозу, одноосібно, не призначаючи консультації інших спеціалістів, в тому числі і ЛОР- лікаря, прийняв рішення про анестезіологічне забезпечення операції методом тотальної внутрішньовенної анестезії з використанням тіопентала натрія та каліпсола, м`язових релаксантів та штучної вентиляції легенів, хоча в даному випадку необхідно було застосовувати регіонарну анестезію (епідуральну, спинномозкову). При цьому, ОСОБА_3 порушуючи вимоги клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України №430 від 03.07.2006 року невдало провів дві спроби інтубації для проведення штучної вентиляції легень та в цей час до приміщення операційної зайшов ОСОБА_4 , який займав згідно з наказом від 18.10.1983р. № 138 посаду завідуючого відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунальної установи «Кіцманська ЦРЛ», маючи згідно диплому Чернівецького державного медичного інституту серії Щ №109193 від 26 червня 1971 освіту за спеціальністю «лікаря лікувальника» та кваліфікацію «лікар» відповідно до наказу Головного управління охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації від 15.09.2009 №18АА§2, являючись медичним працівником вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю «анестезіологія», тобто будучи відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 медичним працівником зі спеціальною освітою, а також, маючи відповідно до п.п.2.1-2.41 своєї посадової інструкції №5 від 15 лютого 2007, затвердженої головним лікарем ОСОБА_10 обов`язки по організації чи самостійному проведенню необхідних діагностично- профілактичних процедур, володінню прийомами реанімації, кваліфікованому і своєчасному виконанню наказів, розпоряджень, нормативно - правових актів по своїй професійній діяльності, згідно з п. «а» ч.І ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, будучи присутнім під час другої спроби інкубації, яку виконував ОСОБА_3 , в якості більш досвідченого спеціаліста, недбало та несумлінно поставившись до своїх професійних обов`язків, неналежно їх виконуючи не припинивши, подальших спроб інтубації трахеї, не забезпечивши масочною вентиляцією достатню оксигенацію, не відновлюючи свідомість потерпілої та адекватне самостійне дихання, не прийняв рішення про відстрочення операції з використанням альтернативних варіантів анестезії, а самостійно провів третю спробу інкубації, що суперечить вимогам клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України №430 від 03.07.2006 року. В подальшому неналежно надаючи медичну допомогу ОСОБА_8 та порушуючи алгоритм дій при тяжкій інтубації трахеї відповідно до вимог вищевказаного клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України №430 від 03.07.2006 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не провели екстрену конікотомію (трахеотомію), внаслідок чого, смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 55 хв. від респіраторного дистрес-синдрома легенів в зв`язку з неефективною вентиляцією легенів, до якого призвела невдала інтубація трахеї, що було обумовлено неправильною тактикою вибору анестезіологічного забезпечення та не перегляд тактики анестезіологічного ведення в процесі операції.
		В зв`язку з атональним станом ОСОБА_8 було проведено кесарський розтин, під час якого вилучено живий плід жіночої статі в стані декомпенсації обмінно-метаболічних процесів внаслідок кисневої недостатності, обумовленої депресивною дією анестетеків безпосередньо на плід та неефективною вентиляцією легенів матері.
		Крім цього, внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до своїх професійних обов`язків ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , що виразилось у неправильному виборі анестезіологічного забезпечення кесарського розтину, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 11 год. 25 хв. була констатована смерть новонародженої дитини ОСОБА_8 від синдрому дихальних розладів, який виник в результаті неадекватного анестезіологічного супроводження операції кесарський розтин.
		Таким чином, ОСОБА_4 будучи медичним працівником, своїми діями, які виразились у недбалому та несумлінному ставленні до своїх професійних обов`язків, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 та її новонародженої дитини.
		Дії  ОСОБА_4 кваліфіковано за 2 ст. 140 КК України - неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, не визнав та суду надав позази, що 23 лютого, його викликали для того, щоб зробити анестезію для кесаревого розтину. Ним було проведено огляд  ОСОБА_8 та допитано її та чоловіка на рахунок алергічних реакцій по медикаментах. Біля 15:30 години пацієнтку прийняли в операційний блок та ввели наркоз. Коли перша інтубація виявилася невдалою, в операційний зал зайшов ОСОБА_4 , та заспокоївши його, сам взявся проводити другу інтубацію. Дві спроби інкубації проходили не більше ніж по 30 сек. У пацієнтки відбувся нервовий збій і це могло послугувати причиною смерті. Шкодує про те, що в історії пологів №129/99, при огляді ротової порожнини  ОСОБА_8 вказав Маллампаті-IV, а фактично повинно було бути Маллампаті-І.
		Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України не визнав та суду показав, що коли він зайшов в операційну, побачив, що ОСОБА_3 не справляється з введенням анестезії, а ситуація була критична, він відсторонив ОСОБА_3 і почав сам проводити інтубацію, для того щоб покращити стан пацієнтки. Коли побачили, що стан критичний, вирішили провести кесаревий розтин, після проведення якого забрали дитину, яка на той час була живою і продовжували реанімацію хворої, однак ефективного результату не було, внаслідок чого констатували смерть.
		Не визнання вини обвинуваченими, їхня винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України достовірно встановлена та повністю доведена показами свідків та дослідженими і проаналізованими в судовому засіданні письмовими висновками судово-медичної експертизи. 
		Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив суду, що 22.02.2010 року біля 22 години йому зателефонувала дружина і сказала, що у неї почалися перейми і поросила приїхати. Близько 23 години він приїхав у лікарню і був біля дружини. Наступного дня ОСОБА_11 повідомив йому, що потрібно робити кесаревий розтин дружині і біля 16 години її забрали в операційну. Пізніше він почув дитячий крик. Десь через годину з операційної вийшов ОСОБА_11 та сказав йому, що його дружина померла.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що до них у пологове відділення поступила вагітна жінка. Після огляду пацієнтки було прийнято рішення про проведення пологів природнім шляхом. На наступний день пологової діяльності у ОСОБА_7  не було виявлено, тому ним та лікуючим лікарем ОСОБА_12 прийнято рішення про кесарський розтин, для чого викликано чергового анестезіолога ОСОБА_3 . В подальшому пацієнтка була оглянута анестезіологом та переведена в операційний зал. Через невдалу спробу інтубації ОСОБА_3 , у другій спробі введення наркозу взяв участь ОСОБА_4 . Коли стало зрозуміло що ОСОБА_7 не спасти, було прийнято рішення провести кесарський розтин та спасти дитину.
		Свідок ОСОБА_12 суду показав, що ОСОБА_7  було 30 років і це були у неї перші пологи. При поступленні у пологове відділення, ним було оглянуто пацієнтку та не виявлено жодних проблем. Пізніше, при огляді у ОСОБА_7 встановлено, що пологової діяльності немає, а тому прийнято рішення про кесарський розтин. Лікарем анестезіологом ОСОБА_3 проведено огляд пацієнтки та направлено в операційну. Далі ОСОБА_3 розпочато введення наркозу ОСОБА_7 інтубаційним способом, який виявився невдалим. Пізніше в операційну зайшов ОСОБА_4 , який через невдалу спробу інтубації ОСОБА_3 , прийняв участь у проведенні анестезіологічних заходів. Коли пацієнтці був виставлений стан агонія, вказані лікарі сказали терміново зробити розтин, щоб спасти дитину.
		Згідно історії пологів №129/99 анестезіологом ОСОБА_3 проведено огляд ОСОБА_7 та встановлено, що при огляді ротової порожнини вказано Маллампаті-IV (а.с. 17-19). (Маллампаті  один із тестів для діагностики можливої важкої інкубації. Тест заснований на візуалізації фарингеальної структури при повному відкритті ротової порожнини пацієнта. Структури глотки, видимі при цьому і складають основу класифікації. Класс1: видно м`яке піднебіння, дужки мигдаликів і язичок. Клас 2: видно м`яке піднебіння, дужки мигдаликів, но язичок прихований язиком. Клас 3: видно тільке м`яке піднебіння. Клас 4: неможливо розгледіти і м`якого піднебіння.).
		Оцінюючи покази експерта ОСОБА_13 , який суду показав, що у ОСОБА_7  за життя була хвороба, яка не давала про себе знати та впливала на всі органи. Коли анестезіологами був введений наркоз, наступив шок. Дві інтубації, які були проведенні лікарями , невдалі, а третя була проведена вдало, но запізно, однак не відомо чи друга інкубація надала б позитивну динаміку, так як хвороба якою хворіла пацієнтка, блокувала дихання. Лікарі не могли знати про неї, оскільки щоб її виявити необхідно проводити різні томографії. 
		Суд вважає, що дані покази та висновок експерта №094, головою експертної комісії, якої був ОСОБА_13 , спростовуються висновками експертиз, а саме: 
		- висновком експерта № 657/10 від 18 вересня 2014 року, в якому зазначено, що правильний вибір анестезіологічного забезпечення кесарського розтину для ОСОБА_7 або перегляд тактики анестезіологічного ведення в процесі операції дали б можливість запобігти настанню її смерті. Отже, між неналежним наданням медичної допомоги лікарями анестезіологами Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_7 під час проведення операції кесарський розтин та настанням її смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок. (т. 2, а.с. 44-63);
		- висновком експерта № 658/10 від 18 вересня 2014 року, встановлено, що правильний вибір анестезіологічного забезпечення кесарського розтину для ОСОБА_7 або перегляд тактики анестезіологічного ведення в процесі операції дали б можливість запобігти настанню смерті матері та її новонародженої дитини. Отже, між неналежним наданням медичної допомоги лікарями анестезіологами Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_7 під час проведення операції кесарський розтин та настанням смерті її новонародженої дитини вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок . (т. 2, а.с. 64-73);
		- висновком експерта №428/14 від 12 січня 2015року, згідно якого встановлено, що в разі вдалої першої (другої) спроб інкубації трахеї за умов підтримання ефективної вентиляції легенів під час вказаних спроб, настанню смерті ОСОБА_7 та її новонародженої дитини можна було запобігти. (т. 2 а.с. 79-86).
		В сукупності оцінюючи перелічені вище докази, які зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, є належними та допустимими, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винними.
		Не визнання вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд оцінює критично та розцінює, як спосіб уникнути відповідальності, так як дана позиція обвинувачених повністю суперечить вищенаведеним доказам.
		Проте, обвинувачені порушуючи: п.п. 2.1-2.41 посадової інструкції затвердженої головним лікарем ОСОБА_10 №5 від 15 лютого 2007 року; клінічний протокол «Надання медичної допомоги хворим зі складною інкубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України №430 від 03 липня 2006 року, що підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні експертиз: №657/10 від 18 вересня 2009 року; №658/10 від 18 вересня 2009 року, замість застосування реґіонарної анестезії (епідуральної, спинно-мозкової), у зв`язку з високим ризиком анестезії внаслідок прогнозованої важкої інкубації трахеї, внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до своїх професійних обов`язків, продовжували спроби інкубації трахеї, внаслідок чого не була забезпечена адекватна вентиляція легенів, що призвело до гострої дихальної недостатності та тяжких наслідків, а саме смерті потерпілої та її новонародженої дитини.
		Таким чином, детальний аналіз наявних у справі доказів, дозволяє суду зробити висновок про те, що вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю підтверджена дослідженими судом доказами і їхні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
		Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		З врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні неповнолітню дитину, однак в скоєному не розкаявся, тож суд вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 140 КК України. Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено. 
		При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, є людиною похилого віку, однак в скоєному не розкаявся, тож суд вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 140 КК України. Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено. 
		При цьому, вирішуючи питання покарання обвинувачених за ч. 2 ст. 140 КК України, суд враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, приходить до висновку про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від покарання за вчинення даного злочину, оскільки з часу його вчинення 25 лютого 2010 року до набрання вироком законної сили минуло понад п`ять років.
		Приймаючи дане рішення, суд виходить з того, що згідно санкції ч. 2 ст. 140 КК України, максимальна міра покарання, передбачена у вигляді обмеження волі до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Отже, передбачений ч. 2 ст. 140 КК України злочин, відноситься до злочину середньої тяжкості.
		Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. 
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. - особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та відбування покарання за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, вчинене кримінальне правопорушення відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до категорії середньої тяжкості, з моменту скоєння злочину минуло п`ять років, вони не ухилялися від слідства та суду, а також не вчинили нового злочину.
		Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Обвинуваченим запобіжний захід не застосовувався, цивільний позов по справі не заявлено.
		Речові докази, а саме лікарські документи, що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, суд вважає за необхідне передати для належного зберігання комунальній установі «Кіцманська ЦРЛ».
		Керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати винним    ОСОБА_3  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 2 роки.
		На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 1 п. 3 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку з закінченням строків давності.
		Визнати винним  ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 2 роки.
		На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 1 п. 3 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку з закінченням строків давності.
		Речові докази: журнал реєстрації аналізів, крові стаціонарних хворих, від 22 грудня 2009 року, журнал для реєстрації аналізів сечі стаціонарних хворих, від 17 серпня 2009 року, історію пологів № 129/99 та обмінну карту, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та історію розвитку її новонародженої дитини Петруник №129/105, медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5   передати на належне зберігання комунальній установі «Кіцманська ЦРЛ», без права знищення.
		 На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Кіцманський районний суд Чернівецької області. 
		   Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...