Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № АС- 42/701-06 : Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:; Держ.податковою адміністрацією або її територіальним органом; Сплата ПДВ.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2007. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2007.

Номер судового провадження: не визначено

<HTML>
<HEAD>
<TITLE>АС- 42/701-06</TITLE>
<META NAME="FILENAME" CONTENT="107_294447.html">
<META NAME="DOCID" CONTENT="294447">
<META NAME="DOCORGID" CONTENT="107">
<META NAME="CAUSECOURT" CONTENT="5039">
<META NAME="CAUSENUM" CONTENT="АС- 42/701-06">
<META NAME="CAUSEDATE" CONTENT="27.02.2007">
<META NAME="DOCDATE" CONTENT="12.04.2007 00:00">
<META NAME="DOCTYPE" CONTENT="3">
<META NAME="CAUSETYPE" CONTENT="3">
<META NAME="CAUSECATEGORY" CONTENT="4122">
<META NAME="CAUSELOCATION" CONTENT="A">
<META NAME="HEARINGCLOSED" CONTENT="V">
<META NAME="JUDGEPOSITION1" CONTENT="1">
<META NAME="JUDGENAME1" CONTENT="Шутенко І.А.">
<META NAME="JUDGECODE1" CONTENT="005039000392">
<META NAME="MEMBPOSITION1" CONTENT="1">
<META NAME="MEMBTYPE1" CONTENT="P">
<META NAME="MEMBPOZYVACHTYPE1" CONTENT="P">
<META NAME="MEMBVIDPOVIDACHTYPE1" CONTENT="">
<META NAME="MEMBOSOBATYPE1" CONTENT="U">
<META NAME="MEMBNAME1" CONTENT="ТОВ "Харпродукт" м. Харків">
<META NAME="MEMBSHORT1" CONTENT="Позивач 1">
<META NAME="MEMBOKPO1" CONTENT="30881628">
<META NAME="MEMBPOSTADDRESS1" CONTENT="пр. Героїв Сталінграду, 45 Харків 61105">
<META NAME="CHASTDERGVL1" CONTENT="FALSE">
<META NAME="MEMBPOSITION2" CONTENT="2">
<META NAME="MEMBTYPE2" CONTENT="V">
<META NAME="MEMBPOZYVACHTYPE2" CONTENT="">
<META NAME="MEMBVIDPOVIDACHTYPE2" CONTENT="V">
<META NAME="MEMBOSOBATYPE2" CONTENT="U">
<META NAME="MEMBNAME2" CONTENT="СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові">
<META NAME="MEMBSHORT2" CONTENT="Відповідач 1">
<META NAME="MEMBOKPO2" CONTENT="26149001">
<META NAME="MEMBPOSTADDRESS2" CONTENT="вул. К. Маркса, 30 Харків 61052 Харків, місто, Харківська область">
<META NAME="CHASTDERGVL2" CONTENT="FALSE">
<META NAME="MEMBPOSITION3" CONTENT="3">
<META NAME="MEMBTYPE3" CONTENT="P">
<META NAME="MEMBPOZYVACHTYPE3" CONTENT="Z">
<META NAME="MEMBVIDPOVIDACHTYPE3" CONTENT="">
<META NAME="MEMBOSOBATYPE3" CONTENT="U">
<META NAME="MEMBNAME3" CONTENT="СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові">
<META NAME="MEMBSHORT3" CONTENT="Позивач 2">
<META NAME="MEMBOKPO3" CONTENT="26149001">
<META NAME="MEMBPOSTADDRESS3" CONTENT="вул. К. Маркса, 30 Харків 61052 Харків, місто, Харківська область">
<META NAME="CHASTDERGVL3" CONTENT="FALSE">
<META HTTP-EQUIV="Content-Type" CONTENT="text/html; charset=utf-8">
<META NAME="Author" CONTENT="">
<META NAME="Description" CONTENT="Document">
<META NAME="Document-state" CONTENT="static">
<META NAME="Updated" CONTENT="16.04.2007 10:39:57">
<META NAME="Robots" CONTENT="All">
<META NAME="Keywords" CONTENT="">
<SCRIPT>
function OnLoad()
{
}
function OnError()
{
}
</SCRIPT>
<STYLE TYPE="text/css">
BODY {
 mso-paper-source: 0;
 margin-left: 22 mm;
 margin-right: 15 mm;
 margin-top: 15 mm;
 margin-bottom: 15 mm;
}
BODY, FONT {
 @charset "Windows-1251";
 cursor: text;
 font-family: Arial;
 font-size: 12 pt;
}
FONT.fs31 {
 font-family: Facefont SSH;
 font-size: 56 pt;
}
FONT.fs30 {
 font-family: Facefont SSH;
 font-size: 72 pt;
}
FONT.fs35 {
 font-size: 18 pt;
 font-weight: bold;
}
FONT.fs41 {
 font-size: 11 pt;
 font-weight: bold;
 font-style: italic;
}
FONT.fs43 {
 font-size: 11 pt;
}
FONT.fs42 {
 font-size: 11 pt;
 font-weight: bold;
}
FONT.fs37 {
 font-weight: bold;
 font-style: italic;
}
P {
 font-family: Arial;
 font-size: 12 pt;
 text-align: left;
 margin-top: 0 mm;
 margin-bottom: 0 mm;
 white-space: normal;
 word-spacing: normal;
 word-wrap: normal;
}
TABLE P {
 width: auto;
}
P.ps24 {
 text-align: center;
}
P.ps7 {
 text-align: center;
}
P.ps22 {
 text-align: center;
 margin-left: -5 mm;
 margin-bottom: 2 mm;
 text-indent: 10 mm;
}
P.ps0 {
 text-align: justify;
 margin-left: -5 mm;
 margin-bottom: 2 mm;
 text-indent: 10 mm;
}
P.ps17 {
 text-align: justify;
 margin-left: -5 mm;
 margin-bottom: 2 mm;
 text-indent: 10 mm;
}
P.ps11 {
 text-align: justify;
 margin-left: 5 mm;
 margin-bottom: 2 mm;
}
P.ps9 {
 text-align: justify;
 text-indent: 10 mm;
}
P.ps8 {
 text-align: justify;
}
P.ps21 {
 text-align: center;
 margin-bottom: 2 mm;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps12 {
 text-align: justify;
 margin-left: 0 mm;
 margin-right: 0 mm;
 margin-top: 6 mm;
 text-indent: 13 mm;
 line-height: 5 mm;
}
P.ps18 {
 text-align: justify;
 text-indent: 10 mm;
}
P.ps19 {
 text-align: justify;
 margin-left: 5 mm;
 margin-right: 1 mm;
 text-indent: 8 mm;
 line-height: 5 mm;
}
P.ps20 {
 text-align: center;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps10 {
 text-align: justify;
}
P.ps16 {
 text-align: justify;
 margin-left: 5 mm;
 text-indent: 12 mm;
}
P.ps15 {
 text-align: justify;
 margin-left: 5 mm;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps5 {
 text-align: justify;
 text-indent: 10 mm;
}
</STYLE>
</HEAD>
<BODY>
 <IMG src="herb.gif" height=72 width=54>
Україна
Харківський апеляційний господарський суд
 
Ухвала
Іменем України
 
  Адміністративна справа                              Головуючий  по 1-й інстанції
          № АС-42/701-06                                               Суддя –Яризько В.О.
                                                                                 Доповідач по 2-й інстанції    
                                                                              Суддя –Шутенко І.А.
 
04 квітня  2007 р.                                                                                    м. Харків               Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:        головуючого судді     Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
При секретарі – Міракова Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –Волкова Т.В. ( дов. від 20.12.2006р.)
відповідача –Черниченко І.Ю. ( дов. № 5701/10/10-026 від 07.07.2006р.), Бородавка К.П. ( дов. № 3105/10/10-026 від 13.03.2007р.), Фінкіна Г.М. ( дов. № 12527/10/10-026 від 13.12.2006р.), Попович В.М. ( дов. № 6793/10/10-026 від 08.08.2006р.)
прокурора –не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 822Х/2) Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2007р.  по справі  № АС-42/701-06
за позовом ТОВ „Харпродукт”, м. Харків 
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові 
за участю прокурора
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - 
 
встановила:
 
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000650812/0 від 09.11.06р. частково в сумі 3917244,0 грн. зобов’язань з ПДВ, у т.ч. 2611496,0 грн. суми основного платежу та 1305748,0грн. штрафних санкцій, як таке, що суперечить чинному законодавству та дійсним обставинам справи.
Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2007р. (у повному обсязі постанову складено 29.01.2006р.) по справі № АС-42/701-06 позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000650812/0 від 09.11.06р. частково в сумі 3917244,0 грн. зобов’язань з ПДВ, у т.ч. 2611496,0 грн. суми основного платежу та 1305748,0грн 
Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2007р. по справі № АС-42/701-06  не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на невідповідність висновків, зроблених судом першої інстанції обставинам справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновок суду, що згідно висновків акту перевірки, підприємством була самостійно визначена сума матеріальних витрат у розмірі 13 063 918, 0 грн. у складі товарно-матеріальних цінностей, що були знищені пожежею 03.06.2006-05.06.2006р. На вказану суму підприємством самостійно списані матеріальні цінності, що закріплено актами про списання. ( копії актів списання є Матками до заперечень).
Апелянт  зазначає, що при придбанні товарно-матеріальних цінностей, які були знищені пожежею фактично всі суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ( за винятком списаних товарів з бухгалтерського рахунку 281 на суму 6437,52 грн. (стор. 41 акту перевірки).
Порядок віднесення сум до складу податкового кредиту регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 198/97-ВР із змінами та доповненнями.
Відповідно до приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У разі коли матеріальні та нематеріальні активи (послуги), не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, як зазначено підпунктом 7.4.4. пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно п.п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Оскільки, товари (роботи послуги), виготовлені та/або придбані підприємством для подальшого використання у господарській діяльності, втратили свою матеріальну цінність або були знищені, підприємство позбавлено можливості їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності, яка направлена на отримання доходу.
При розгляді справи судом не враховано основні вимоги п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо формування податкового кредиту, а саме те, що однією з підстав знаходження у податковому кредиті сум ПДВ сплаченого при придбанні ТМЦ с обов'язкове їх подальше використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Оскільки господарським судом не вірно застосовані вимоги п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо формування податкового кредиту, а також безпідставно не застосовано приписи п.п.  1.32. ст.  1  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким надано поняття господарської діяльності підприємств, постанова є такою що винесена з порушенням норм матеріального права, та повинна бути скасована згідно п. 4ч. 1ст. 202 КАС України.
Апелянт також  зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали придбані або виготовлені товари використовуватися у оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності платника податку.
Однак, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/чи придбані частково використовуються в оподатковуваних операціях а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає відповідній частці використовуваних товарі в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Вищевказане спростовує висновки суду, що лише наявність мети платника податку використовувати ТМЦ у власній господарській діяльності, а не кінцевий результат є підставою віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.
Господарським судом не враховані вищенаведених обставин справи, що є неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та згідно п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.
Апелянт зазначає, що висновками від 20.11.2006р. та від 18.07.2006р. спеціалістів-економістів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса вищевказана позиція СДПІ ВПП у м. Харкові цілком підтримана та визнана правомірною.          
Вищенаведені докази, надані відповідачем, оцінені судом як несуттєві, що є порушенням ч.1 ст. 86 КАС України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справ. Таким чином, має місце неповне з'ясування судом всіх обставин справи, що с неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та згідно п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2007р. по справі № АС-42/701-06 законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу відповідача такою, що посилання Відповідача в цьому повідомленні-рішенні на порушення Позивачем діючого законодавства, а саме : п.п.3.1.1. п.3.1. ст.. З, п.4.3. ст. 4, п.п.7.3.6. п.7.3., п.п.7.4.1. п.п.7.4.4.п.7.4.ст 7.Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року ( зі змінами та доповненнями) є безпідставними, що було вивчено в суді першої інстанції та доведено належними доказами.
Згідно з п.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року ( зі змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. В процесі виробничої діяльності Позивач отримував товари та послуги на митній території України згідно з господарськими договорами для подальшого їх використання в своїй виробничий діяльності. Наприклад клей, фарби, гранули поліетилену придбавались для поліграфічного виробництва та виготовлення пакувальної плівки, борошно та пальмова олія - для виготовлення вермішелі та локшини. Ця діяльність цілком відповідає Статуту підприємства та зафіксована в Довідці ГУСХО № 8328 від 20.09.06 р. Внаслідок виконання такої господарської операції ( купівля-продаж) у продавця ( постачальника - резидента України) виникало податкове зобов’язання, а у покупця ( Позивача за цим позовом) —право на податковий кредит. Таким чином при придбанні товару Позивач вже сплатив суму ПДВ, що увійшла в вартість товару і була перерахована продавцем в бюджет.
Вимагаючи   провести   «коригування   ПДВ»,   Відповідач   не звертає  уваги  на     вимоги  ст..  4.5.  Закону  «Про  податок на додану вартість», згідно з якими  така операція може проводитися тільки в тому разі, «якщо   після поставки товарів ( послуг) здійснюється   будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд   цін,   перерахунок   у   випадках   повернення   товарів,   яка   їх надала......    Закон    не    передбачає   проведення   корегування   у   разі знищення товарів після купівлі в результаті нещасного випадку ( пожежі). Більш того, така операція в такому випадку не може бути проведена також і тому, що корегування передбачає зміни як у покупця, так і у продавця товарів, тобто зменшення податкового зобов’язання у продавця цих товарів.
Наданий відповідачем Акт про результати перевірки від 27.10.06 року ( надалі Акт перевірки) підтверджує той факт, що всі суми, що були віднесені Позивачем до складу податкового кредиту підтверджені первісними документами. Віднесення цих сум до податкового кредиту сумнівів у Відповідача не визивало, в акті відсутні зауваження щодо порушення Позивачем закону при формуванні податкового кредиту взагалі і особисто при віднесенні сум що були сплачені Позивачем при придбанні сировини, матеріалів, що надалі були знищені вогнем в результаті непередбачених обставин. Цей факт був досліджений судом в судовому засіданні також і в процесі отримання пояснень від представника Відповідача.
Сплативши суму за товар, Позивач отримав право включити суму сплаченого ПДВ в податковий кредит наступного звітного періоду. Згідно зі ст.7.4. п. п.7.4.1. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. ст.6 та статтею 8-1 Закону такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку. Про те, що всі товари були придбані для використання у межах господарської діяльності платника податку у Відповідача не викликало сумніву, що підтверджено Актом перевірки. Факт знищення товарно-матеріальних цінностей вогнем встановлено Актом про пожежу від 5.06.06 року, причина виникнення пожежі - електростатичний розряд, що є обставиною, яка не залежить від волі Позивача ( форс-мажор). Таким чином фактичні обставини, Акт про пожежу та Акт перевірки, що заснований на вивчені документів, не підтверджують факт використання ТМЦ в операціях, які не є об'єктом оподаткування або в цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю Позивача. Проте, ці документи підтверджують правомірність нарахування податкового кредиту згідно з абзацом 4 п.п.7.4.1. ст..7.4. Закону, який визначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях Позивача у межах його господарської діяльності протягом звітного періоду.
Відповідач невірно використав норми матеріального права при постанові податкового повідомлення-рішення. Доводячи свої рішення Позивач звертається до норми Закону, що не регулює такі відносини, а саме до ст.7, п.п.7.4.1. і, внаслідок цього, робить помилковий висновок про порушення Відповідачем ст.7, п.п.7.4.1. Закону. Відповідач не звернув увагу на те, що вимоги ст.7. п.п.7.4.1. відносяться до товарів або послуг, які: починають використовуватися в операціях, що: не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону,          або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів.
Актом перевірки не встановлено факту початку використання цих товарів в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З Закону, або ст.5 Закону ( перелік таких операцій є вичерпним та Позивачем такі операції ніколи не виконувалися), та переводу основних фондів до складу невиробничих фондів.
Не встановивши порушень при віднесенні до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при придбанні товарів, що відображено в Акті перевірки, Відповідач тим самим визнав, що усі товари Позивач придбавав для використання в своїй господарський діяльності, а тому мав право на податковий кредит (зменшення податкових зобов’язань звітного періоду) за однією із подій згідно зі ст. 7.5.1. Закону. Таким чином недоведеним є факт придбання Позивачем товарів, які не призначаються для використання їх в господарський діяльності, а тому твердження Відповідача про завищення податкового кредиту та порушення вимог п.7.4.4. ст..7 Закону безпідставне.
Тому є безпідставними посилання Відповідача на порушення судом ст. 7.4 п.п. 74.1 Закону «Про податок на додану вартість», про що йдеться у апеляційній скарзі.
Крім того , Відповідачем порушений порядок визначення суми податкового зобов’язання.
По-перше, Відповідачем безпідставно та невірно використано норму матеріального права при проведенні розрахунку, а саме ст.5.9. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яка регулює порядок зменшення валових витрат при зменшенні балансової вартості запасів на кінець звітного періоду відносно до податку на прибуток підприємства, і ніяк не стосується податку на додану вартість. Ці податки є самостійними та регулюються окремим нормативними документами.
По-друге, сума податкового зобов’язання була визначена шляхом арифметичний дій, без детального та повного обліку первинних документів, що є недопустимим, невірнім та протирічить діючому законодавству, а саме: п.1.7. Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Згідно з цим нормативним документом «факти виявлених порушень податкового... законодавства викладаються в акті  виїзної планової або позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському або податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів». В листі-відповіді на заперечення відносно акту перевірки від 08.11.2006р. №10838/10/42-027 податковим органом приводиться як приклад посилання на первинні документи сторінки 40-41 акту перевірки. Але посилання є вибірковим, що не дає чітко, об'єктивно та в повній мірі викласти факти порушень, якщо вони є.
Також, достовірно не визначена сума частини витрат, оподатковуваних ПДВ по готовій продукції, напівфабрикатам та імпортній сировині, що також згоріли. Адже вони були використані в господарській діяльності. Цей факт з'ясовано в судовому засіданні, підтверджено представником Відповідача та зафіксовано в тексті Постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню виходячи із наступного. 
Під час апеляційного провадження було встановлено, що згідно актів списання від 05.06.06р. складених позивачем, в результаті пожежі було знищено ТМЦ на загальну суму 13063918,00 грн. Вказана сума відповідачем не оспорюється.
Знищені пожежею ТМЦ частково придбавались позивачем у продавців-резидентів та частково імпортувались для використання у власній господарській діяльності, тому у відповідності до ч.1 - 4 п.п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума ПДВ по таким придбаним ТМЦ правомірно була включена до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні періоди, що не заперечується і відповідачем та підтверджено актом перевірки.
Але відповідач вважає, що після пожежі, якою було знищено ТМЦ, позивач зобов’язаний був провести корегування сум ПДВ з вартості таких ТМЦ на підставі п.п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", посилаючись на те, що знищені ТМЦ не використані у власній господарській діяльності.
Судова колегія вважає таку позицію відповідача помилковою, прийнятою за довільним трактуванням даної норми Закону, оскільки, як вже зазначалось вище, відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, законодавець чітко встановив критерій для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним ТМЦ, а саме: наявність самої мети для використання у власній господарській діяльності придбаваємих ТМЦ, а не по кінцевому результату використаних ТМЦ..
Підпунктом 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Тобто і дана норма Закону зазначає саме наявність первісної мети при придбанні ТМЦ по їх подальшому використанню.
Придбані позивачем ТМЦ, які були знищені пожежею, не тільки призначались для використання саме у своїй безпосередній господарській діяльності, а частково вже і були використані у вигляді готової продукції, що знаходилась на складі та не була реалізована тільки з причини її знищення пожежею.
Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено в такому випадку проводити корегування податкового кредиту з ПДВ в сторону його зменшення, оскільки суми ПДВ по ТМЦ отриманих від продавців-резидентів сплачені таким продавцям у вартості отриманих ТМЦ, а по імпортованих ТМЦ - безпосередньо до державного бюджету при розмитненні товару, а сам процес по використанню таких товарів у власній господарській діяльності не був змінений волею позивача, а перерваний форс-мажорними обставинами, незалежними від волі позивача.
Судова колегія зазначає, що вимоги ч.5 п.п.7.4.5 ст.7 наведеного Закону відносяться до товарів або послуг, які починають використовуватися в операціях, що: не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів.
Відповідачем   в   судовому  засіданні   не  доведено   та   актом   перевірки   не встановлено факту початку використання знищених товарів в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону, або ст.5 цього Закону (перелік таких операцій є вичерпним та позивачем такі операції ніколи не виконувалися), та переводу основних фондів до складу невиробничих фондів.
Таким чином, не встановивши порушень при віднесенні до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при придбанні товарів, що відображено в акті перевірки, відповідач тим самим визнав, що усі товари позивач придбавав для використання в своїй господарський діяльності, а тому мав право на податковий кредит (зменшення податкових забов'язань звітного періоду) за однією із подій згідно п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Таким чином, недоведеним є факт придбання позивачем товарів, які не призначаються для використання їх в господарський діяльності, а тому твердження відповідача про завищення податкового кредиту та порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону безпідставне.
Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для проведення коригування податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, яка передбачена в п.4.5 ст.4, а саме: Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Але таке коригування проводиться в обов’язковому порядку як покупцем так і продавцем такого товару. Інших підстав для коригування податкового кредиту чи податкових зобов’язань з ПДВ не встановлено.
Крім того, відповідно до ст.4 п.п. 4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативного акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне ( множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Судова колегія не приймає посилання відповідача на те, що позивач самостійно відкоригував валові витрати в сторону їх зменшення на вартість знищених ТМЦ у відповідності до ст.5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому зобов’язаний відкоригувати і податковий кредит з ПДВ, оскільки навпаки вказана норма закону передбачає, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді, а також в зв’язку з тим, що податок на прибуток та податок на додану вартість є самостійними податками, їх формування не залежить один від одного, не пов’язані між собою та регулюються окремими нормативними документами.
Тобто у даному випадку після пожежі фактична балансова вартість запасів у позивача стала меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, тому позивач повинен був збільшити свої валові витрати, а не валовий дохід. З цих же підстав суд не приймає і посилання відповідача на висновки спеціаліста-економіста ХНДІСЕ, які були отримані під час проведення перевірки позивача.
Але оскільки податок на прибуток не є предметом спору, то суд і не розглядає правомірність збільшення позивачем свого валового доходу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, - 
 
ухвалила:
 
          Апеляційну скаргу  залишити без задоволення. 
Постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2007р. по адміністративній  справі № АС-42/701-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
 
          Головуючий суддя                                                                      
 
                                  Судді                                                                      
 
                                                                                                                  
 
 
 
</BODY>
</HTML>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...