Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-34698ск15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 лютого 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і       кримінальних справ у складі: 
		головуючогоЧервинської М.Є., суддів:  Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Мазур Л.М., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області                 від 28 жовтня 2015 року,
		в с т а н о в и л а:
		У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз») звернулось до суду з указаним позовом, в якому              позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з газопостачання, яка станом на 30 березня 2015 року становить 3 087,28 грн.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня             2015 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня         2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення            про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь                               ПАТ «Дніпрогаз» заборгованість за спожитий природний газ за період з березня 2008 року по 30 березня 2015 року в розмірі 2 138,86 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності і не звернувся до суду з клопотанням про його поновлення. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що перебіг строку позовної давності було перервано, оскільки у березні 2011 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, а тому до стягнення підлягає сума заборгованості з березня 2008 року по 30 березня 2015 року. 
		З таким висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна з огляду на наступне.
		Судами встановлено, що ОСОБА_6 разом із дочкою ОСОБА_7 та внуком ОСОБА_8 проживає у квартира АДРЕСА_1 і є споживачем наданих позивачем послуг з газопостачання, які відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться до комунальних.
		Правовідносини між сторонами оформлювались шляхом видачі розрахункової книжки з відкриттям особового рахунку НОМЕР_1.
		Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а згідно з ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР. 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач тривалий час, а саме з січня 1996 року, не оплачувала у повному обсязі надані їй послуги, у зв'язку з чим у березні 2011 року ПАТ «Дніпрогаз» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1 279,70 грн (а. с. 9, 10).
		Судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська          від 28 квітня 2011 року заяву товариства було задоволено.
		Ухвалою цього ж суду від 06 червня 2014 року судовий наказ на підставі п. 2 ч. 8 ст. 105-1 ЦПК України було скасовано та роз'яснено товариству право на звернення з такою вимогою до суду в позовному провадженні.
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути як суму боргу, що була стягнута на підставі вказаного судового наказу, так і поточну заборгованість, яка виникла після березня 2011 року.
		Задовольняючи позов у частині стягнення поточної заборгованості за період з березня 2011 року по березень 2015 року суд не обґрунтував підстави стягнення цього боргу за 4 роки з урахуванням заяви відповідача про застосування до вимог позивача наслідків спливу позовної давності.  
		Не можна погодитися із висновком апеляційного суду в частині вирішення спору щодо стягнення заборгованості за період з березня 2008 року по березень 2011 року.
		Так, за частинами 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 
		Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 
		Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
		Ураховуючи, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.
		Відповідний правовий висновок висловлено Верховним Судом України в постанові від 13 січня 2016 року (справа № 6-931цс15).
		З урахуванням вказаного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що подання позивачем заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності. При цьому судом не правильно визначено період, за який підлягає стягненню сума заборгованості.
		Так, оскільки у березні 2011 року внаслідок звернення товариства до суду із заявою про видачу наказу, яку було розглянуто по суті і задоволено судом, строк позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України було перервано, тому згідно з ч. 3 цієї статті позовна давність щодо стягнення боргу за період з березня 2008 року почалася заново у березні 2011 року і закінчилась у березні 2014 року, в той час як позивач звернувся до суду з позовом лише у березні 2015 року. 
		Таким чином, апеляційний суд не перевірив, чи поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права, як того вимагає ч. 5 ст. 267 ЦК України, а тому це рішення не може бути визнано законним і обґрунтованим і на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
		Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. 
		Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня  2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді:        А.О. Леванчук Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...