Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 573/1408/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2016. Зареєстровано: 24.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2016.

Результат оскарження 10.10.2016 Апеляційний суд Сумської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 573/1408/15-к 
		Номер провадження 1-кп/573/2/16 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		22 лютого 2016 року Білопільський районнийсудСумської області у складі: 
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,    
		обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		представників потерпілих  захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		експерта ОСОБА_14 ,
		свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданнів залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Суми, з повною вищою освітою, одруженого, на момент вчинення злочину працюючого заступником начальника  начальником кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, на момент винесення вироку не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		- за ч. 3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця міста Білопілля Сумської області, з базовою вищою освітою, одруженого, на момент вчинення злочину працюючого старшим уповноваженим сектора карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, на момент винесення вироку не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
		- за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ОСОБА_5 в органах внутрішніх справ працював з 14 серпня 1999 року. Наказом УМВС України в Сумській області від 25 серпня 2011 року № 156 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду начальника сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області. Наказом УМВС України в Сумській області від 30 січня 2015 року № 29 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду заступника начальника  начальником кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області. Наказом від 30 листопада 2012 року № 180 о/с йому присвоєне спеціальне звання  майор міліції. 
		Відповідно до функціональних обов`язків ОСОБА_5 здійснював керівництво діяльністю відділу в межах делегованих начальником повноважень, забезпечував ефективне виконання покладених на відділ завдань щодо розкриття та запобігання злочинам і правопорушенням на підвідомчій території, дотримання прав і свобод людини і громадянина, координував діяльність всіх служб кримінальної міліції райвідділу у виконанні завдань по боротьбі із злочинністю, забезпечував постійне відстеження результатів діяльності структурних підрозділів відділу, дотримання законності та усунення недоліків у роботі особового складу.
		ОСОБА_6 в органах внутрішніх справ працював з 19 лютого 2007 року. Наказом УМВС України в Сумській області від 10 квітня 2014 року № 59 о/с ОСОБА_6 призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області. Наказом від 29 грудня 2012 року № 201 о/с йому присвоєне спеціальне звання  старший лейтенант міліції. 
		Відповідно до функціональних обов`язків ОСОБА_6 здійснював практичні заходи щодо реагування на виявлення злочинної діяльності, координував та брав участь в оперативно-розшуковій діяльності на території обслуговування, брав участь в організації розвідувальних заходів у кримінальному середовищі з виявлення діючих на території обслуговування злочинних елементів, виконував інші завдання за дорученням керівництва, підпорядковувався начальнику сектору карного розшуку. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники органів внутрішніх справ. 
		Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію», який був чинний на момент вчинення злочинів, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконували функції офіційних представників державного збройного органу виконавчої влади, які захищають життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань, тобто були службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 1 статті 3, частиною 1 статті 4, статтею 5, частинами 2, 4 статті 10 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, брати участь у розкритті кримінальних правопорушень, незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення подій, що загрожують особистій безпеці громадян або громадській безпеці, зобов`язані вжити заходів до запобігання та припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, у взаємовідносинах із громадянами повинні виявляти високу культуру і такт.
		У відповідності до ст. 2 Закону України «Про міліцію» в основні завдання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 входило: забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігати правопорушенням та здійснювати їх припинення; виявляти кримінальні правопорушення, приймати участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. 
		Таким чином, будучи співробітниками правоохоронного органу, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наділені правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними та фізичними особами, та рядом інших владних повноважень, а отже є суб`єктами відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. 
		Окрім цього, відповідно до ч. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_5 є службовою особою, яка займає відповідальне становище. 
		У період з 10 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року заступник начальника  начальник кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою із старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 , будучи співробітниками правоохоронного органу, використовуючи надані їм владу та службове становище, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення, вимагали від мешканця м. Білопілля ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 7000 грн. за вирішення питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за крадіжку каналізаційних люків із території ТОВ «Білопільський машинобудівний завод». 
		10 березня 2015 року об 11 год. 54 хв. працівниками міліції ОСОБА_9 був доставлений до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, де в кабінеті сектору карного розшуку ОСОБА_9 , спілкуючись із ОСОБА_6 по телефону, отримав від останнього незаконну вимогу про необхідність передачі йому та ОСОБА_5 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 7000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку каналізаційних люків із території ТОВ «Білопільський машинобудівний завод».
		Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створили ОСОБА_9 такі умови, за яких останній, не маючи іншого виходу, був змушений погодитися на незаконну пропозицію правоохоронців, оскільки не бажав настання шкідливих наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності. 
		Так, 16 квітня 2015 року близько 12 год. 20 хв. ОСОБА_6 зустрівся поблизу відділення ПАТ «ПриватБанк» у м. Білопілля Сумської області в районі перехрестя вул. Старопутивльська та вул. Першого Травня з ОСОБА_32 , яка є співмешканкою ОСОБА_9 , та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, за попередньою змовою із службовою особою, яка займає відповідальне становище ОСОБА_5 , повідомив ОСОБА_32 вимогу про необхідність передачі ОСОБА_9 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 7000 грн., погрожуючи при цьому притягненням останнього до кримінальної відповідальності.
		У подальшому, 16 квітня 2015 року ОСОБА_6 за попередньою змовою із службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_5 , близько 13 год. 35 хв., перебуваючи поблизу відділення ПАТ «ПриватБанк» в м. Білопілля Сумської області в районі перехрестя вул. Старопутивльська та вул. Першого Травня, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у загальній сумі 5200 грн. за вирішення питання про не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за крадіжку каналізаційних люків із території ТОВ «Білопільський машинобудівний завод».
		Після цього, за невстановлених розслідуванням обставин, ОСОБА_6 передав частину грошових коштів від суми 5200 грн. ОСОБА_5 в якості неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. 
		У ході проведення огляду місцевості 16 квітня 2015 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 4400 гривень, які останні отримали у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 . Іншою частиною суми грошей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встигли розпорядитися на власний розсуд. 
		    ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усвідомлювали протиправний характер своїх дій, передбачали настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажали їх настання, тобто скоїли злочин із прямим умислом.
		Окрім цього, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу  старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, перевищуючи свої службові повноваження, покладені на нього Конституцією України та Законами України, за попередньою змовою із невстановленими у ході слідства особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, вчинив умисний злочин за наступних обставин. 
		Так, у провадженні слідчого відділення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області перебувало кримінальне провадження №12015200130000179, відомості про яке 02 квітня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом відкритого викрадення грошей у ОСОБА_33 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
		У цьому провадженні на підставі ухвали слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області 08 квітня 2015 року в період часу з 14 год. 40 хв. до 15 год. 59 хв. слідчим слідчого відділу Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_16 проведено обшук в житлі та іншому володінні за адресою: АДРЕСА_4 , в якому фактично проживає ОСОБА_10 . 
		У ході проведення обшуку виявлено та вилучено відеореєстратор, дві частини обрізаної полімерної пляшки з фрагментами фольги на горловині з нашаруванням речовини бурого кольору та дві пари тканинних господарських рукавичок. 
		Після закінчення проведення обшуку працівники міліції запропонували ОСОБА_10 проїхати до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області для дачі пояснень щодо вилученого майна. 
		08 квітня 2015 року о 16 год. 39 хв.працівники міліції доставили ОСОБА_10 на службовому автомобілі до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, який розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна, 76, та завели останнього до кабінету № 33 сектору карного розшуку, розташованого в приміщенні райвідділу міліції на 1-му поверсі, де знаходилися невстановлені в ході слідства працівники міліції, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження. 
		У подальшому, до зазначеного кабінету, де перебував ОСОБА_10 , зайшов ОСОБА_6 , який із 03 квітня 2015 року, відповідно до наказу начальника Білопільського РВ УМВС України в Сумській області від 06 квітня 2015 року № 21 о/с, перебував у черговій відпустці.
		ОСОБА_6 , перевищуючи надані йому як працівникові міліції службові повноваження, не маючи будь-яких законних підстав, почав морально змушувати ОСОБА_10 зізнатися у вчиненні злочину відносно ОСОБА_33 у кримінальному провадженні №12015200130000179 за ч. 3 ст. 186 КК України, а також у вчиненні інших крадіжок майна на території м. Ворожба Білопільського району Сумської області.
		   Після того, як ОСОБА_10 заперечив свою причетність до вчинення злочинів, на які вказував ОСОБА_6 , останній 08 квітня 2015 року в період часу приблизно з 18 год. до 21 год., перебуваючи у кабінеті № 33, розташованому на 1-му поверсі Білопільського РВ УМВС України в Сумській області за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна 76, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, переслідуючи мету розкриття злочинів, всупереч вимогам ст. 3 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97 вд 17.07.1997, ст. 7 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президіуму Верховної Pади УРСР від 19.10.1973, ст. 28 Конституції України, ст. 11 КПК України, ст. 5 Закону України«Про міліцію»,який був чинний на той час, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, застосував до ОСОБА_10 фізичне насильство для того, щоб залякати його та примусити до виконання своїх протиправних вимог. 
		   Так,     ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 08 квітня 2015 року в період часу близько з 18 год. до 21 год. незаконно утримував ОСОБА_10 у приміщенні Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, а саме в кабінеті працівників карного розшуку № 33, розташованому на 1-му поверсі приміщення. 
		   У цей період часу ОСОБА_6 , перебуваючи в кабінеті № 33 працівників сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, у присутності невстановлених у ході слідства осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, упродовж 5-10 хвилин наніс ОСОБА_10 не менше ніж 3 удари правою рукою в область грудної клітки.
		   Після нанесених ударів ОСОБА_6 став морально тиснути на ОСОБА_10 та ображати його нецензурною лайкою з метою залякати потерпілого та примусити його до виконання свої протиправних вимог. 
		   Після того, як ОСОБА_10 відмовився виконати протиправні вимоги працівника міліції ОСОБА_6 щодо зізнання у вчинені злочинів на території м. Ворожба Білопільського району Сумської області, яка була закріплена за ОСОБА_6 , як працівником сектору карного розшуку у якості зони обслуговування, останній у присутності невстановлених у ході слідства осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перебуваючи в зазначеному приміщенні райвідділу міліції, відвів ОСОБА_10 у кут кабінету, де упродовж приблизно 5-10 хвилин наніс численні удари руками та ногами по тулубу, спині та руках потерпілого, спричинивши йому забиття передньої черевної стінки, забиття поперекової ділянки зліва, садна грудної клітки. 
		Захищаючись від протиправних дій ОСОБА_6 , а саме від нанесення чисельних ударів у різні частини тіла, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден обох верхніх кінцівок. 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 20 травня 2015 року № 52 ОСОБА_10 спричинені наступні тілесні ушкодження: забиття передньої черевної стінки, забиття поперекової ділянки зліва, садна грудної клітки та обох верхніх кінцівок. Указані тілесні ушкодження могли виникнути від ударів кулаками рук та ногами і відносяться до категорії легких. 
		    Після побиття ОСОБА_10 близько 21 год., бажаючи припинити незаконні дії ОСОБА_6 та інших невстановлених у ході слідства осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, погодився підписати пояснення щодо вчинення ним крадіжки речей із нежилого домогосподарства у м. Ворожба Білопільського району Сумської області, яка відбулася в середині літа 2014 року. 
		Після цього ОСОБА_6 та невстановлені у ході слідства особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, вивели ОСОБА_10 із приміщення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області та відпустили. 
		ОСОБА_6 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто скоїв злочин із прямим умислом. 
		Обвинувачений ОСОБА_5  свою винуватість у вчиненні злочину при викладених вище обставинах не визнав повністю, суду показав, що з 2011 року працював у Білопільському РВ на посаді начальника сектору карного розшуку, а з січня 2015 року  на посаді начальника кримінальної міліції. З ОСОБА_6 був знайомий з першого дня роботи у Білопільському РВ і між ними склались нормальні робочі стосунки. 
		Приблизно у лютому-березні 2015 року до ОСОБА_34 підійшов ОСОБА_6 і попросив у борг 3000 грн. на строк 1 місяць. 
		Пройшов місяць, а ОСОБА_6 борг не віддавав. ОСОБА_35 підійшов до нього і сказав, що на даний час не може віддати борг, бо гроші витратив на ремонт свого автомобіля. Також сказав, що одному цигану під проценти дав у борг гроші, а той не віддає їх і ховається від нього. Тому борг поверне пізніше, на що ОСОБА_5 погодився.
		16 квітня 2015 року з 13 до 14 години ОСОБА_5 спільно з іншими працівниками міліції та пенсіонерами карного розшуку святкували професійне свято у старому парку м. Білопілля. Його відізвав у бік від компанії ОСОБА_6 і сказав, що хоче повернути борг. Микола віддав гроші і ОСОБА_5 поклав їх до кишені, не перераховуючи. 
		Далі вони продовжували святкування на галявині парку, коли до них підбігли працівники СБУ і представник прокуратури та пред`явили вимогу, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 вимагали хабар. Більше нічого не пояснили, права, передбачені КПК, теж не роз`яснили і одягли на них обох наручники. З цього моменту порушені його права. Слідчий ОСОБА_36 сказав, що їх будуть освідувати. Захисника при цьому у нього не було. Появився він лише увечері цього дня. У протоколі затримання вказали, що нічого вилучено у нього не було. Під час огляду місця події приймало участь багато людей, але у протоколі вони всі не зазначені. Слідчий ОСОБА_36 порушив вимоги статті 106 КПК України, так як на місці зразу протокол не склав, а склав його в приміщенні прокуратури Білопільського району. Також ОСОБА_5 не надали можливість зателефонувати рідним. Працівники СБУ сказали йому, щоб дав показання, але він відмовився це робити без захисника. Тільки після цього йому надали можливість зателефонувати захиснику. Під час огляду місця події були вилучені грошові купюри, яким проводилась хімічна експертиза. Але огляд та вилучення коштів проводився без захисника. Досудове розслідування велось однобічно. 
		ОСОБА_5 наполягає, що було порушено його права на захист. У протоколі освідування записано 9 учасників дії, але протокол підписали лише 7 осіб. Коли знайомився з провадженням, то побачив протокол вилучення мобільних телефонів. Але 12 травня 2015 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_37 виніс ухвалу про повернення телефонів і 13 травня 2015 року телефон був повернутий. Слідчий зазначив, що протокол огляду телефонів склав 06 травня 2015 року, але на екрані телефону є запис з датою 13.05.2015, що свідчить про те, що даний протокол складався пізніше, ніж 06.05.2015. На його думку обвинувачення повністю сфальсифіковано і спровоковано працівниками СБУ. У провадженні є протокол впізнання ОСОБА_6 і слідчий за фото для впізнання звертався до УМВС в Сумській області, хоча повинен був звернутись до суду за дозволом. Всі докази отримані з порушенням вимог КПК України і не можуть бути прийняті судом. До міліції не надходило навіть звернень про крадіжку люків, тому як він міг вимагати гроші. Директор заводу ОСОБА_29 був допитаний і сказав, що люки були викрадені, але в міліцію він не звертався. У провадженні мається лише протокол допиту приймальника металобрухту, який сказав, що ОСОБА_9 привозив метал. Але ОСОБА_9 не причетний до крадіжки люків. Крім того, у них з ОСОБА_6 вилучені гроші, але в меншій сумі, ніж ОСОБА_9 передавав. Але слідство не встановило того, де інші гроші. Тим більше, між передачею коштів ОСОБА_9 до вилучення їх співробітниками СБУ пройшло 15-20 хвилин, при цьому ніхто з галявини старого парку, де вони були, не відлучався. Крім того, мобільний телефон та гроші у ОСОБА_5 вилучались із кишень, хоча згоди на це він не давав. Протоколи затримання по ст. 208 КПК України були складені, коли з ними вже було проведено освідування, проведений огляд місця події. У протоколі затримання вказано, що нічого не вилучалось. Ухвали слідчого судді про його обшук при затриманні не було. Захиснику телефонувати йому дозволили вже у приміщенні прокуратури після проведення оглядів, освідування та затримання. 
		По суті пред`явленого обвинувачення відповідати на питання учасників процесу ОСОБА_5 відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.
		Обвинувачений ОСОБА_6  свою винуватість у вчиненні злочинів при викладених вище обставинах також не визнав у повному обсязі, суду показав, що показання ОСОБА_5 в частині порушень вимог КПК України під час їх затримання, освідування та проведення огляду місця події підтримує повністю. Всі порушення, які вказав ОСОБА_5 , були допущені і відносно нього, в тому числі порушено його право на захист. Захисник у нього з`явився після того, як зателефонував ОСОБА_5 . Хоча він слідчому говорив, що має право на безкоштовного захисника.
		По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 суду показав, що раніше з циганами мав справи, бо продавав їм автомобілі, а тому у нього з ними були довірливі відносини. У грудні 2014 року він на своєму автомобілі ВАЗ 99 моделі попав у аварію, за ремонт якого став домовлятися з ОСОБА_15 , а тому хотів взяти кредит у Приватбанку для цього. ОСОБА_15 сказав, що у нього багато роботи, тому визначились з ним на лютий 2015 року. У кінці січня 2015 року ОСОБА_6 отримав кредит у Приватбанку в сумі близько 12 тис. грн. 
		У січні 2015 року він заїхав до циганки ОСОБА_38 , там у неї був циган ОСОБА_9 , якого він знає з дитинства і якому були потрібні гроші. Так як ремонт автомобіля повинен був початись приблизно через місць, тому ОСОБА_6 вирішив позичити цигану 4000 грн. під відсотки. За нього поручилась ОСОБА_25 , з якою у ОСОБА_6 були дружні та довірливі стосунки. Гроші ОСОБА_9 повинен був повернути 15 лютого 2015 року.
		Пройшов лютий 2015 року і ОСОБА_15 сказав, що буде ремонтувати автомобіль. Але ОСОБА_9 не віддавав йому гроші, тому ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_5 3000 грн., за які придбав запчастини і віддав ОСОБА_15 .
		Так як ОСОБА_9 ховався від нього, гроші не повертав, тому ОСОБА_6 хлопцям із карного розшуку сказав, якщо хто з них побачить ОСОБА_39 , щоб сказали йому. Через деякий час він побачив ОСОБА_9 зі співмешканкою у магазині «Ямал» і сказав їм, що заявить на ОСОБА_40 у міліцію. Також ОСОБА_6 їм повідомив, що змушений був взяти у борг 3000 грн. у ОСОБА_5 . На це вони йому відповіли, що не потрібно цього робити, за затримку боргу вони йому віддадуть по 1000 грн. відсотків за кожен місяць затримки, а всього віддадуть 7000 грн.
		Тоді у квітні 2015 року ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_41 , співмешканка ОСОБА_9 , і сказала, що вони хочуть віддати борг. До речі, в цей час він перебував у відпустці. ОСОБА_6 прийшов до них на зустріч до Приватбанку і вони віддали йому гроші. Після цього він пішов до старого парку в м. Білопілля, де зібрались працівники та пенсіонери карного розшуку для святкування дня розшуку. Тут же з грошей, які ОСОБА_6 віддали цигани, 3000 грн. боргу він віддав ОСОБА_5 . Через півгодини після його прибуття до парку прибігли працівники СБУ, одягли на них з ОСОБА_5 наручники, а далі їх освідування, затримання та огляд місця події були проведені з порушенням норм КПК, про що він спочатку зазначив.
		По епізоду обвинувачення по ОСОБА_10 ОСОБА_6 суду показав, що у квітні 2015 року перебував у відпустці. В один із днів, точної не дати не пам`ятає, він зайшов на роботу до Білопільського РВ за зарядним пристроєм до мобільного телефону, який знаходився у його робочому кабінеті. У коридорі РВ бачив ОСОБА_42 . В цей же день у кабінеті слідчого ОСОБА_16 бачив ОСОБА_43 , матір ОСОБА_42 , з молодшим сином ОСОБА_44 . ОСОБА_43 знав раніше до подій 08.04.2015 по проблемам її старшого сина ОСОБА_45 . Перебуваючи у райвідділі, з ОСОБА_46 не спілкувався взагалі, а тим паче не бив його, не погрожував йому. 
		Показання ОСОБА_42 та його рідних оцінює як помсту, бо він розкрив злочин, який був вчинений меншим братом ОСОБА_47 .
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , факт вчинення ними кримінальних правопорушення при зазначених вище обставинах повністю підтверджується зібраними стороною обвинувачення по кримінальному провадженню доказами, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні.
		Так, потерпілий ОСОБА_10  суду показав, що він мешкає в м. Ворожба по вул. Горького зі своєю співмешканкою. Мати з молодшим братом мешкають за іншою адресою. 
		Коли йому було 16 років, то у них вдома був обшук і тоді він познайомився з ОСОБА_6 , який на його адресу висловив погрозу, що коли він стане дорослим, то попаде до міліції і тоді там його будуть бити. 
		08 квітня 2015 року додому до ОСОБА_10 з обшуком приїхали працівники міліції. Вони зачитали ухвалу суду і почали обшукувати будинок. Під час обшуку вилучили відеореєстратор, рукавички, пластикові пляшки, яким потім проводилась якась експертиза. ОСОБА_6 під час обшуку не було.
		Закінчивши обшук, ОСОБА_17 сказав, що він повинен з ними їхати до райвідділу міліції. Спільно з працівниками міліції на їхньому автомобілі ОСОБА_10 прибув до Білопільського РВ в м. Білопілля. 
		   Приблизно о 16 год. 30 хв. його завели до РВ, записали у журнал та відвели до одного із кабінетів карного розшуку. Тут зробили відбитки його пальців, забрали мобільний телефон і сказали чекати. Чекав близько 1 години, потім зайшов працівник міліції ОСОБА_18 і сказав, що він вільний і повинен розписатись у журналі. ОСОБА_10 йому сказав, що буде виходити і на виході розпишеться. Але ОСОБА_18 сказав, що він на даний час виконує обов`язки чергового, а тому ОСОБА_10 повинен розписатися у кабінеті, що нібито покинув приміщення РВ о 17 год. 30 хв. ОСОБА_48 розписався у журналі і попросив віддати йому телефон, на що ОСОБА_18 сказав: «Чекай!». Пройшло ще хвилин 30, зайшов ОСОБА_6 і запитав його: «Пам`ятаєшь мене?». Він відповів, що пам`ятає. Тоді ОСОБА_6 сказав стажисту, який знаходився у кабінеті, вийти. Після того, як стажист вийшов із кабінету, ОСОБА_6 двічі вдарив його у грудну клітку і сказав, що все знає. Потім став відштовхувати його у лівий кут кабінету і бити кулаками, долонями у обличчя, у грудну клітку, ногами бив у живіт, по нирках, ліктями бив по спині. ОСОБА_10 було боляче, він намагався захищатись. А ОСОБА_6 за це бив його сильніше. При цьому він бив його професійно, бо йому було боляче, але синців при цьому не залишилось. Продовжувалось це хвилин 40. Потім зайшов ОСОБА_18 і сказав, що забув його обшукати. Також ОСОБА_18 намагався зупинити ОСОБА_6 . Під час перебування ОСОБА_10 у кабінеті, туди постійно заходили та виходили працівники міліції, яких він знає лише в обличчя, але ні імен, ні прізвищ їх не знає. Знав лише, окрім ОСОБА_6 та ОСОБА_18 , ще ОСОБА_17 , який теж періодично то виходив, то заходив. Далі ОСОБА_18 щось поклав йому у кишеню, а потім дістав із неї наркотик. Тоді ОСОБА_6 та ОСОБА_18 стали вимагати зізнатись у крадіжці майна його сусідів та жінки на прізвище ОСОБА_49 з м. Ворожба. Взяли його за руки, ОСОБА_18 на голову надів пакет, а ОСОБА_6 сказав, що зґвалтує його гумовою палкою, якщо він не зізнається у пограбуванні ОСОБА_49 , а процес гвалтування знімуть на мобільний телефон та розповсюдять у соціальних мережах. Потім ОСОБА_6 спустив з нього штани та білизну і сказав, що буде ґвалтувати. Тут у двері постукали і зайшов ОСОБА_17 , який сказав припинити це робити. ОСОБА_17 почав його допитувати та звинувачувати у крадіжках майна сусідів і ОСОБА_49 . ОСОБА_10 їм сказав, що нічого цього не робив. Після цього його знову почали катувати. Але коли він відчув, що гумова палиця торкнулась заднього проходу, то зразу вимушений був зізнатись у всьому, що йому пропонували працівники міліції. Йому сказали писати пояснення, але так як він не знав, що писати, то запитав про те, коли це було. ОСОБА_6 з папки дістав заяву потерпілої і сказав час. Тільки після написання пояснення його відпустили з РВ. Це було приблизно о 22  22.30 год. Коли ОСОБА_10 вийшов з приміщення РВ, то біля входу його чекали мати та молодший брат. Було вже пізно, громадський транспорт не ходив, а на таксі у них не було коштів, тому вони пішли додому в м. Ворожба. По дорозі ОСОБА_10 шкутильгав, бо після побоїв у нього боліла нога. Додому він прийшов близько 1 години. Наступного дня ОСОБА_10 звернувся у лікарню за медичною допомогою. Також в цей день вони з матір`ю були і у прокуратурі Білопільського району.
		Зізнався ОСОБА_10 у вчиненні крадіжки під тиском ОСОБА_6 та інших працівників міліції, бо злякався та не витримав побоїв і принижень. 
		За весь час перебування у кабінеті туди багато різних чоловіків то виходило, то заходило, але він ні імен, ні прізвищ їхніх не знав. Знав особисто лише ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . Коли його ОСОБА_6 бив, а ОСОБА_18 надівав йому на голову пакет, то двоє незнайомих чоловіків тримали його за руки.
		Під час знущань ОСОБА_10 голосно кричав. Його крики чули мати та молодший брат, які на той час сиділи біля чергової частини. Про це йому розказала мама, коли він вийшов з РВ і зразу їй розповів, що над ним знущались та побили його. 
		Потерпілий ОСОБА_9  суду показав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знав особисто, знав також, що вони працюють у міліції. Восени 2014 року на його автомобілі марки Москвич спільно з ОСОБА_50 їздили по селах та збирали у покинутих домоволодіннях металобрухт. Потім їх викликали до міліції. Вони прийшли, їх завели до якогось кабінету у приміщенні РВ та стали бити. ОСОБА_5 почав говорити, що беріть на себе хати чи на двох або на когось одного, а то вони підкинуть їм наркотики. ОСОБА_6 тоді не було. У них з ОСОБА_51 вибору не було. Він сказав ОСОБА_52 , що бери на себе, той погодився. Тоді ОСОБА_5 сказав, щоб ОСОБА_9 дав йому за це 20000 грн. Але він сказав, що таких грошей у нього немає і ОСОБА_5 погодився на 15000 грн. Тоді ОСОБА_9 почав частками носити гроші ОСОБА_5 . Носив то сам, то його жінка. 
		Коли всю суму ще не віддав, вже у 2015 році, залишалось приблизно 100 чи 200 грн., тоді підключився ОСОБА_6 і став на нього тиснути за ці гроші.
		Чи взимку, чи весною 2015 року, ОСОБА_9 точно не орієнтується у датах, так як не має взагалі освіти, ОСОБА_22 попросив допомогти перевезти йому люки з території машзаводу до чоловіка, який скупляв металобрухт. Він допоміг на своїй тачанці перевезти люки до цього чоловіка, але він їх не купив, тому вони викинули ці люки на узбіччі траси. 
		Через деякий час, коли ОСОБА_9 заїхав на СТО, то ОСОБА_53 , який теж був з ним, запросили до міліції. Із СТО він заїхав за ОСОБА_51 . Як тільки зупинився біля РВ, то ОСОБА_54 зразу потягнув його до приміщення РВ в один із кабінетів. Там ОСОБА_18 його бив та вів розмови, що вони з ОСОБА_22 покрали люки. Тоді ОСОБА_18 дав йому телефон, щоб поговорив з ОСОБА_6 , який теж почав тиснути на нього за люки. ОСОБА_9 йому пояснював, що ОСОБА_22 їх знайшов, а він допоміг лише йому їх перевезти і що вони їх не крали. Але така відповідь ОСОБА_6 не влаштувала. Він сказав йому, щоб заплатив за це 7000 грн., а не то він посадить його до тюрми. З цього часу ОСОБА_6 став переслідувати його всюди і вимагати гроші. Де не побачить, то хватає і тягне до міліції, то опергрупу викликає. Неодноразово ОСОБА_9 від нього тікав і з магазину, і з РВ, а тому вимушений був постійно ховатися. 
		Для ОСОБА_9 стало нестерпне життя. ОСОБА_22 знав про ці переслідування, а тому запросив працівників СБУ, які разом з ОСОБА_22 приїхали до нього додому і запитали, що трапилось, він їм все розповів і поскаржився на ОСОБА_6 з ОСОБА_5 . Потім він поїхав з сестрою до м. Суми і в СБУ написав заяву на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Точніше заяву написала сестра, бо він безграмотний, а він лише її підписав. Робив він це добровільно за власною ініціативою, бо постійне переслідування та вимагання грошей його довело вже до межі. 
		Потім у м. Білопілля приїхали працівники СБУ, запросили до приміщення адміністрації, там дали йому 5200 грн., які він біля Приватбанку разом зі своєю жінкою віддав ОСОБА_6 . 
		Також ОСОБА_9 зазначив, що ніколи у ОСОБА_6 грошей у борг не брав, автомобілів у нього не купував.
		Свідок ОСОБА_29  суду показав, що він працює більше 3 років директором ПАТ "Білопільський машинобудівний завод", який фактично не функціонує. За період з грудня 2014 року по березень 2015 року на території заводу були викрадені декілька каналізаційних люків. Але вони з цього приводу до міліції не звертались. Конкретну дату викрадень та їх кількість на даний час сказати не може. У прокуратурі з цього приводу його допитували. Якусь письмову відповідь про люки він направляв до прокуратури, можливо там зазначав, що у березні 2015 року були викрадені 3 люки.
		Свідок ОСОБА_23  суду показав, що приблизно у лютому-березні 2015 року до нього додому прийшли ОСОБА_22 з циганом і запропонували купити у них каналізаційні люки. Він у них не запитував, звідки вони їх взяли, але купувати їх відмовився, бо не хотів собі ніяких проблем. ОСОБА_22 з циганом після цього пішли. 
		З циганом знайомий особисто не був, знав його візуально в обличчя як мешканця м. Білопілля.
		Свідок ОСОБА_24  суду показала, що вона працює лікарем-хірургом у хірургічному відділенні Білопільської ЦРЛ. 09 квітня 2015 року з поліклініки до їхнього відділення направили ОСОБА_10 . При його огляду вона виявила у нього синці, також він скаржився на біль у поясниці. ОСОБА_10 зазначив, що його побили працівники міліції. Конкретних прізвищ при цьому він не називав. Не пам`ятає, чи казав ОСОБА_10 дату отримання травми. Про цей випадок вони повідомили до міліції. Аналіз сечі показав деякі зміни в ній, тому його направили на УЗІ, також його оглядав лікар-уролог. Після дослідження патологій у нирках не виявили, поставили діагноз  забій поперекової ділянки. Ці травми характерні для побиття. Зміни у сечі характерні як для захворювання, так і для травми. Під час лікування ОСОБА_10 поводив себе належним чином, відвідував всі процедури, нікуди не відлучався. Лікувався він 5-6 днів. 
		ОСОБА_6 знає як працівника міліції і мешканця м. Білопілля.
		Судово-медичний експерт ОСОБА_14  суду показав, що 08 травня 2015 року оглядав ОСОБА_10 на предмет отримання ним тілесних ушкоджень. Отримав він їх нібито 08 квітня 2015 року. Але фактично він його оглядав через місяць після отримання тілесних ушкоджень. Зрозуміло, що під час огляду ОСОБА_14 на ньому нічого не побачив. 
		На дослідження була надана медична документація, там було вказано, що у ОСОБА_10 виявлені садна на суглобах та між лопаток. Характерні ознаки саден не були описані. У хірургічному відділенні було проведено його обстеження, пошкодження нирок не підтвердилося, написали діагноз забиття черевної стінки.Відповідно до Правил проведення судово-медичного обстеження синці і садна відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Все інше нічим не було підтверджено, якщо б не синці, то він у висновку написав би, що взагалі відсутні тілесні ушкодження. Але ОСОБА_14 не заперечує того факту, що інші ушкодження могли бути, але на момент проведення огляду вони нічим не підтверджувались. ОСОБА_10 казав, що його побив ОСОБА_6 . 
		Також ОСОБА_14 був присутній під час слідчого експерименту, який проводився з участю ОСОБА_10 , який показував що йому було нанесено дуже багато ударів. Але це не співпадало з тілесними ушкодженнями, виявленими у нього. Механізм отримання тілесних ушкоджень міг бути і інший, ніж показував ОСОБА_10 . Або удари наносилися з незначною силою. На ліктях тілесні ушкодження можуть з`явитись від того, коли на них спираються і при цьому придавлюють на них. При падінні теж можна отримати такі синці на ліктях. Зміни у сечі можуть бути теж від різних чинників.
		Свідок ОСОБА_18  суду показав, що у квітні 2015 року працював на посаді оперуповноваженого карного розшуку Білопільського РВ. На початок 2015 року ОСОБА_5 був його безпосереднім керівником. З ним були робочі стосунки. Також спільно працював і з ОСОБА_6 , з яким теж були нормальні робочі стосунки. ОСОБА_10 знає, бо зустрічались з ним як зі свідком. Його перевіряли на причетність до пограбування. 
		Про обшук у господарстві ОСОБА_10 . ОСОБА_18 нічого не пам`ятає, також не пам`ятає, чи взагалі він приймав участь у проведенні обшуку. Весною 2015 року, точно дати не пам`ятає, у кабінеті № 33, де він на той час працював спільно з ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , опитували ОСОБА_10 . Письмові пояснення, мабуть, відбирав ОСОБА_21 , точно цього теж не пам`ятає. 
		ОСОБА_18 постійно перебував у кабінеті під час опитування ОСОБА_10 , можливо виходив інколи. Також у кабінеті були ОСОБА_21 та ОСОБА_20 . До ОСОБА_10 ні ним самим, ні будь-ким іншим у його присутності ні фізичний, ні моральний тиск не здійснювався. Які у ОСОБА_6 були стосунки з ОСОБА_10 йому нічого невідомо. В день опитування ОСОБА_10 ОСОБА_6 перебував у відпустці, але можливо він заходив у кабінет, коли там був ОСОБА_10 , точно він не пам`ятає. Мати ОСОБА_10 під час опитування перебувала у коридорі РВ. 
		ОСОБА_10 покинув РВ, про що розписався у журналі. Ні у нього, ні у його матері ніяких претензій не було. Причетність ОСОБА_10 до крадіжок не була встановлена.
		ОСОБА_9 знав, бо він проходив свідком у справі ОСОБА_55 , також знав, що він заборгував ОСОБА_6 7000 грн., а тому ховався від нього. ОСОБА_6 їх, тобто працівників карного розшуку, просив, що коли зустрінуть цигана, то щоб сказали йому, тобто ОСОБА_6 . Не пам`ятає, чи казав під час допиту слідчому про борг цигана, чи ні. 
		Свідок ОСОБА_20  суду показав, що 08 квітня 2015 року з ОСОБА_10 особисто не спілкувався. ОСОБА_21 опитував ОСОБА_10 на причетність до крадіжок. У одній з них він зізнався, тому ОСОБА_20 з цього приводу написав рапорт. Тиск на ОСОБА_56 ніхто не здійснював ні психологічний, ні фізичний. Родичів ОСОБА_10 в той день у приміщенні РВ взагалі не бачив. ОСОБА_6 тоді був у відпустці. Під час опитування ОСОБА_10 ОСОБА_20 заходив у кабінет, стан у ОСОБА_10 був нормальний.
		ОСОБА_9 знає як мешканця м. Білопілля, знав, що його підозрюють у вживанні наркотиків. За своєю характеристикою ОСОБА_9 є особою, яка довіри не викликає. ОСОБА_6 казав йому, якщо побачить ОСОБА_9 , то щоб нагадав цигану про борг ОСОБА_6 . Це було приблизно у березні-квітні 2015 року. ОСОБА_20 відомо, що циган заборгував ОСОБА_57 7000 грн. 
		Дійсно, ОСОБА_20 писав рапорт про крадіжку люків. На цей момент його безпосереднім керівником був ОСОБА_5 , але він не пам`ятає, чи доповідав він ОСОБА_5 про причетність ОСОБА_9 до крадіжки люків, чи ні. 
		Свідок ОСОБА_21  суду показав, що з 20 березня 2015 року прийшов працювати до Білопільського РВ дільничним інспектором, але виконував функції оперуповноваженого карного розшуку. А 30 квітня 2015 року вже був призначений оперуповноваженим карного розшуку. ОСОБА_10 до проведення обшуку взагалі не знав. 
		У квітні 2015 року він спільно зі слідчим ОСОБА_16 та начальником карного розшуку ОСОБА_17 проводили обшук у господарстві ОСОБА_10 , під час якого вилучили знаряддя для куріння коноплі, фомку, рукавиці. ОСОБА_10 казав, що ці речі належать йому. Після обшуку ОСОБА_10 був запрошений для бесіди до РВ, куди їхав з ними у службовому автомобілі. Поводив він себе спокійно. Завели його до кабінету № 33 у відділі карного розшуку, а не до кабінету слідчого. У цьому кабінеті знаходяться робочі місця його, ОСОБА_18 та ОСОБА_20 . У даному кабінету стоїть принтер, тому у ньому завжди буває багато людей. 
		Опитування ОСОБА_10 проводив ОСОБА_21 близько 3-х годин і писав пояснення він теж. Не пам`ятає, чи під час опитування у кабінеті були ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , чи не було їх. ОСОБА_10 поводився спокійно, все добровільно розповідав. При цьому ніхто йому не погрожував і не бив. ОСОБА_21 майже під диктовку писав його пояснення. ОСОБА_6 в цей день був у відпустці, але чи був на роботі, чи ні свідок не пам`ятає. Точно сказати не може. Але допускає, що можливо залишав у кабінеті ОСОБА_10 з іншими співробітниками міліції.
		ОСОБА_21 не пам`ятає, коли ОСОБА_58 покинув РВ. Під час опитування його мати та молодший брат сиділи у фойє перед черговою частиною. Мати ОСОБА_10 до РВ приїхала хвилин через 10 після їхнього приїзду. Ніяких претензій вона також не висловлювала.
		Про борг ОСОБА_9 ОСОБА_6 ОСОБА_21 нічого не відомо.
		Свідок ОСОБА_59  суду показав, що у квітні 2015 року працював оперуповноваженим карного розшуку Білопільського РВ. Приймав участь спільно з іншими працівниками міліції у проведенні обшуку господарства ОСОБА_28 , матері ОСОБА_10 . Обшук був пов`язаний з пограбуванням мешканки м. Ворожба Стельмах. Під час обшуку ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не були присутні. Здається виявлено теж нічого не було. ОСОБА_60 був запрошений для допиту до Білопільського РВ. Вони з матір`ю до райвідділу прибули самостійно. ОСОБА_61 допитував слідчий ОСОБА_16 у своєму робочому кабінеті у присутності матері. Ніяких конфліктних ситуацій в цей день ОСОБА_30 не бачив. 
		Щодо ОСОБА_42 ОСОБА_62 нічого не відомо. Рапортів про його причетність до крадіжок не писав, не спілкувався з ним. Про стосунки ОСОБА_10 з ОСОБА_6 йому теж нічого не відомо. Про отримання потерпілим тілесних ушкоджень нічого не знає.
		За специфікою своєї роботи ОСОБА_59 знає ОСОБА_9 . Матеріалів про крадіжку люків з БМЗ у райвідділі не було. 
		ОСОБА_59 працював на той час з ОСОБА_6 у одному кабінеті. Про борг ОСОБА_9 ОСОБА_6 йому було відомо зі слів останнього. ОСОБА_9 ховався від нього, а ОСОБА_6 просив хлопців із карного розшуку, в тому числі і його, якщо хтось побачить ОСОБА_9 , то щоб нагадали йому про борг.
		Свідок ОСОБА_16  суду показав, що весною 2015 року працював слідчим Білопільського РВ. По факту пограбування ОСОБА_49 він був включений до групи слідчих. 
		Під час досудового розслідування була отримана інформація, що до пограбування можуть бути причетні брати ОСОБА_63 . Тому було прийнято рішення про проведення обшуку у їх господарствах, так як вони проживали за різними адресами. На початку квітня 2015 року у ОСОБА_10 провели обшук, під час якого були вилучені предмети з нашаруваннями наркотичної речовини, рукавички. Для порушення кримінального провадження наркотичної речовини було недостатньо. У господарстві ОСОБА_28 , матері ОСОБА_10 , обшук теж був проведений, але там нічого вилучено не було. В цей же день до РВ була запрошена ОСОБА_28 з молодшим сином ОСОБА_44 , який був неповнолітнім. 
		ОСОБА_16 проводив допит ОСОБА_27 у присутності його матері. О котрій годині вони приїхали до РВ він не знає. Нікого сторонніх у кабінеті під час допиту не було. До початку допиту у кабінет заходили ОСОБА_6 та ОСОБА_17 , які запитали у ОСОБА_27 , чи продав він нирку. Свою причетність до пограбування ОСОБА_64 заперечував. Під час допиту мати ОСОБА_61 була знервована, розмовляла на підвищених тонах. Але вона ні на що не скаржилась, про сина ОСОБА_45 нічого не говорила, за допомогою до ОСОБА_17 не зверталась. 
		ОСОБА_16 не відомо, як до РВ прибув ОСОБА_65 . Про обставини його опитування 08 квітня 2015 року у кабінеті № 33 Білопільського РВ йому також нічого не відомо.
		Свідок ОСОБА_19  суду показав, що ОСОБА_9 проходив свідком у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_66 , досудове розслідування по якому проводив він. 
		ОСОБА_67 підозрювався у викраденні різного металобрухту, який перевозив на автомобілі ОСОБА_9 . Розшукові дії у провадженні відносно ОСОБА_66 проводив сектор карного розшуку. Рапорти про можливу причетність до крадіжки металобрухту ОСОБА_66 та ОСОБА_9 були написані ОСОБА_18 та ОСОБА_68 , але причетність ОСОБА_9 не знайшла свого підтвердження. З ОСОБА_9 , як зі свідком, спілкувався у листопаді 2014 року. Супровід розслідування кримінального провадження здійснював ОСОБА_5 , як начальник карного розшуку на той час. Про крадіжку люків ОСОБА_9 ОСОБА_19 не знав.
		Про відносини ОСОБА_6 з ОСОБА_9 ОСОБА_19 теж нічого не відомо, про борг останнього перед ОСОБА_6 не знав. 
		Свідок ОСОБА_25  суду показала, що ОСОБА_6 знає як працівника міліції, підтримує з ним дружні стосунки, інколи лікує його народними засобами. ОСОБА_69  це її племінник. 
		Після Нового 2015 року до ОСОБА_25 додому прийшов ОСОБА_69 і сказав, що йому потрібні гроші, здається на лікування дитини, але точно вона вже не пам`ятає. В цей час до неї також прийшов ОСОБА_70 . Всі разом пили чай, розмовляли. Під час розмови ОСОБА_25 розповіла ОСОБА_6 , що ОСОБА_9 позичав у неї гроші. ОСОБА_6 сказав, що у нього є гроші, він може дати їх у борг ОСОБА_9 під проценти, якщо ОСОБА_25 поручиться за нього. Вона погодилась на це і ОСОБА_70 позичив ОСОБА_71 4000 грн. 
		Але ОСОБА_9 став тягнути з поверненням боргу ОСОБА_6 . ОСОБА_25 особисто телефонувала ОСОБА_71 і сварила його за таку поведінку та наполягала, щоб він віддав гроші ОСОБА_6 , бо вона поручилась за нього. ОСОБА_9 їй нічого не казав, що у нього ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вимагають гроші.
		Під час розслідування справи слідчому про борг ОСОБА_9 нічого не розповідала, бо він не запитував. 
		Свідок  ОСОБА_26 суду показав, що у квітні місяці 2015 року, точно дати не пам`ятає, спільно з ОСОБА_72 був у парку м. Білопілля. До них підійшли співробітники СБУ, представились, попросили пройти до приміщення Білопільської райдержадміністрації і прийняти участь понятими під час передачі хабара. На першому поверсі приміщення РДА їм сказали, що гроші, як хабар, будуть передаватись ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Гроші помітили порошком, вони з ОСОБА_72 розписались у якомусь документі, назву його не пам`ятає, але точно пам`ятає, що в ньому були вписані гроші купюрами по 200 грн., які були помічені порошком, і о 15 годині вони також були присутніми під час вилучення грошей у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Кому належали ці гроші, ОСОБА_26 не знав. У приміщенні РДА перебували приблизно близько 1 години.
		Гроші передавав ОСОБА_9 у сумі близько 5000 грн., а вилучили у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 менше, ніж 5000 грн. Безпосередньо під час передачі грошей ОСОБА_9 ОСОБА_26 та ОСОБА_73 присутні не були. Під час затримання слідчий зачитав права ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , також їм роз`яснили за що їх затримали.
		У них вилучили гроші, на які світили лампою і на них були помітні плями блакитного кольору. Ніяких скарг чи побажань з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було.
		Так як перед початком огляду пішов дощ, то всі перейшли під накриття на танцмайданчик, тут же у старому парку. Під накриттям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 один від одного розвели метрів на 6. На руках у них були наручники. З рук у них брали зразки, потім вилучили гроші. З кишень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вилучили гроші, переписали їх номери. Під час затримання і вилучення грошей захисників не було. Перед одяганням наручників права їм також роз`яснювали. Протоколи огляду та вилучення грошей, конверти з грошима вони з ОСОБА_72 теж підписували.
		Під час вказаної вище процедури велась відеозйомка. Запис був безперервний, лише один раз його зупинили, бо міняли батарейки.
		До цих подій ОСОБА_9 знав. Колись був період вони з ним спілкувались. До того, як їх із ОСОБА_72 запросили до РДА, у парку здалеку бачив ОСОБА_9 з якоюсь жінкою.
		Свідок ОСОБА_28  суду показала, що на початку квітня 2015 року, точної дати не пам`ятає, приїхала до сина ОСОБА_45 . Також туди приїхали працівники міліції, показали ухвалу суду про обшук. Міліціонерів приїхало багато, але вона знала лише одного ОСОБА_17 . ОСОБА_6 під час обшуку не було. Шукали вони якісь 18000 грн. Після обшуку міліція приблизно о 14-15 годині забрала ОСОБА_45 . Її з молодшим сином ОСОБА_74 теж викликали до міліції. ОСОБА_45 повезли у міліцейській машині, а вони з ОСОБА_74 приїхали автобусом. Її та ОСОБА_75 посадили у фойє біля чергової частини і сказали чекати. Сиділи вони близько 2-3 годин, їх ніхто так і не викликав. Було тихо, потім відкрились двері, що з правої сторони від входу, і звідти вона почула страшні крики ОСОБА_45 , бо голос його вона впізнала. ОСОБА_28 почала просити всіх, хто ходив по фойє, допомогти припинити знущання над сином. Але її ніхто не хотів слухати. Вона тоді була така схвильована, що навіть не додумалась до того, щоб вибігти на вулицю і покликати на допомогу. Потім її та молодшого сина ОСОБА_75 запросили до слідчого ОСОБА_16 на допит. Під час допиту до кабінету забіг ОСОБА_6 і сказав, що її синів посадить. Після допиту їх з РВ випустили близько 22 години. Біля входу в РВ чекав вже ОСОБА_76 . Додому вони йшли пішки, бо грошей на таксі у них не було, а автобуси вже не їздили. По дорозі ОСОБА_76 скаржився на те, що його побили. Казав, що бив ОСОБА_6 та інші, але прізвища їх він не знав. Також розповідав, що одягали пакет на голову і погрожували зґвалтувати палкою у задній прохід. По дорозі ОСОБА_76 трохи тягнув ногу, казав, що болить. Вона пропонувала викликати швидку допомогу, але він відмовився. У ОСОБА_45 бачила синці на спині, здерті лікті.
		Наступного дня ОСОБА_28 повела ОСОБА_77 у лікарню знімати побої. Прийшли до ортопеда, але той направив до експерта, який сказав, що їм треба взяти направлення від прокурора і тоді він огляне сина. Вони пішли до хірурга на прийом і той направив сина на стаціонарне лікування. В цей же день вони ходили і до прокуратури, де написали заяву. Але направлення на експертизу їм не дали. І тільки через місяць сина оглянув експерт.
		Взагалі ОСОБА_6 знає приблизно на протязі двох останніх років. Познайомилась з ним, коли у ОСОБА_45 був картярський борг. Стосунки між ними були нормальні. Коли ОСОБА_78 вже виповнилося 16 років, у нього знайшли коноплю, за це його судили, але покарання було умовне. 
		Свідок ОСОБА_27  суду показав, що весною 2015 року його разом з матір`ю викликали до міліції. Старшого брата ОСОБА_45 в цей день працівники міліції забрали з дому і на своєму автомобілі повезли до РВ. Коли вони прийшли до райвідділу, то їм сказали сісти і чекати у фойє. Просиділи вони багато часу, а тоді почули крики та виски старшого брата, коли відкрились двері. Він матері сказав: «Чого ти сидиш, роби що-небудь!». Мати зверталась до всіх, хто проходив по фойє, але ніхто не звертав на неї уваги. 
		ОСОБА_27 відомо, що ОСОБА_45 звинувачували у пограбуванні якоїсь баби. В цей же день у РВ бачив ОСОБА_6 , коли він заходив у металеві двері з правої сторони від входу, звідки було чутно крики брата. Потім їх з матір`ю покликали на допит до слідчого ОСОБА_16 . Допит закінчився близько 22  22.30 години. Коли вони вийшли з РВ, то біля входу їх вже чекав ОСОБА_76 . Додому у м. Ворожба вони йшли пішки. По дорозі ОСОБА_76 розповів, що його побив ОСОБА_6 спільно з іншими працівниками міліції, прізвища яких він не знає. Також казав, що одягали пакет на голову. По дорозі ОСОБА_76 шкутильгав на ногу. Наступного дня брат з матір`ю поїхали у лікарню.
		Свідок ОСОБА_17  суду показав, що весною 2015 року виконував обов`язки начальника карного розшуку Білопільського РВ. На той час ОСОБА_5 був його безпосереднім керівником, а ОСОБА_6  його підлеглим.
		На початку квітня 2015 року з приводу грабежу у ОСОБА_42 вдома проводився обшук, під час якого ОСОБА_17 був присутній. Хто ще з працівників міліції був, він не пам`ятає. Були також поняті і співмешканка ОСОБА_10 . Під час обшуку у останнього були вилучені автомобільний відеореєстратор, рукавички, пластикові пляшки з нашаруванням наркотичного засобу  «бурбулятор». ОСОБА_10 говорив, що «бурбулятор» належить йому. В цей же день його опитували у приміщенні РВ, але як ОСОБА_10 туди добирався, він не пам`ятає. 
		Опитував ОСОБА_10 ОСОБА_21 у кабінеті № 33 з приводу наркотиків та грабежу. Письмові пояснення також відбирав ОСОБА_21 ОСОБА_17 спілкувався з ОСОБА_10 в усній формі. Постійно у кабінеті № 33 він не знаходився. Декілька разів виходив. У його присутності ОСОБА_10 ніхто не бив. У цей же день у кабінеті слідчого ОСОБА_16 бачив ОСОБА_43 , мати ОСОБА_10 , з молодшим сином ОСОБА_74 . Вона ні на що теж не скаржилася. Під час опитування ОСОБА_10 у кабінеті № 33 ОСОБА_6 не бачив взагалі. Здається в цей день бачив його у коридорі, коли той приходив за зарядним пристроєм до мобільного телефону. Він не бачив, щоб ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_10 .
		ОСОБА_9 . ОСОБА_17 знав раніше, бо він є наркоманом і був частим гостем у Білопільському РВ. Також йому відомо, що ОСОБА_6 циганам продав 4 автомобіля. Точно не пам`ятає коли, ОСОБА_6 казав йому, що позичив гроші ОСОБА_9 , а той не віддає борг і ховається від нього. Також ОСОБА_35 просив, якщо ОСОБА_17 побачить ОСОБА_9 , то щоб нагадав йому про борг. Здається циган був винен 5000 - 6000 грн. ОСОБА_79 . Також він не пам`ятає, чи мали місце крадіжки люків. 
		Свідок ОСОБА_80  суду показав, що з 15 березня по 15 травня 2015 року був на практиці у секторі карного розшуку Білопільського РВ. Точної дати не пам`ятає, але був звичайний день, у кабінет хтось із працівників карного розшуку, здається ОСОБА_20 , завів невідомого парубка та попросив подивитись за ним. ОСОБА_80 у нього поцікавився, хто він і за що його привели сюди. Парубок назвався ОСОБА_81 , а за що його привели сюди не знає. За обшук він нічого не казав. Хвилин через 30-40 після того, як у кабінет завели ОСОБА_10 , ОСОБА_80 покинув кабінет і поїхав додому. Коли він покидав кабінет, до туди зайшов, здається ОСОБА_20 .
		Свідок ОСОБА_15  суду показав, що займається приватним ремонтом автомобілів. ОСОБА_6 знає з дитинства.
		У січні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до нього з питанням ремонту автомобіля ВАЗ, на якому він перевернувся. ОСОБА_15 оглянув автомобіль і сказав ОСОБА_6 , що ремонт буде коштувати приблизно 20000 грн.
		Зайнявся ремонтом ОСОБА_15 пізніше, ОСОБА_6 по мірі необхідності підвозив йому запчастини на автомобіль. Ремонтом займався близько місяця, а може і більше.
		Про борги ОСОБА_6 йому нічого не розповідав.
		Свідок ОСОБА_22  суду показав, що точно не пам`ятає коли, взимку або восени 2015 року він на території БМЗ знайшов 2 каналізаційні люки, але в дуже поганому стані. Так як вони були важкі, а у нього з собою нічого не було, то він пішов покликати когось на допомогу. На зустріч йому йшов циган ОСОБА_69 , якого він добре знав, з візком у руках. На його питання ОСОБА_82 відповів, що їде за дровами. ОСОБА_22 попросив допомогти перевезти залізо, на що той погодився.
		Вони завантажили люки на візок і повезли до ОСОБА_83 на прізвище « ОСОБА_84 ». Але ОСОБА_85 відмовився їх купувати. По дорозі вони з ОСОБА_9 ці люки викинули на узбіччі.
		Через декілька днів після зазначених подій ОСОБА_22 зустрівся з ОСОБА_9 і той йому сказав, що він винен гроші ОСОБА_6 і попросив допомогти йому збирати металобрухт, щоб частками віддавати гроші. Також він сказав, що у міліції з нього вимагають гроші за люки. При цьому конкретно він не говорив, хто саме вимагає гроші. ОСОБА_22 у нього ще запитав, а чому вимагають у ОСОБА_9 , якщо люки знайшов він. На завод вони ходили майже кожного дня, збирали метал, здавали його на пункт прийому металобрухту, гроші забирали по черзі, то ОСОБА_22 , то ОСОБА_82 . 
		Потім після цих подій через 3-4 тижні ОСОБА_22 зателефонував знайомий працівник СБУ на ім`я ОСОБА_86 і запитав: «У вас з другом проблеми?» ОСОБА_22 йому відповів, що у нього ніяких проблем немає, а у ОСОБА_9 є. Він зустрівся з ОСОБА_87 і вони поїхали додому до ОСОБА_9 . З ними ще були 2 чоловіки. З ОСОБА_9 спочатку спілкувались працівники СБУ без його участі, а він сидів у автомобілі. Потім до авто сіли ОСОБА_82 та працівники СБУ. ОСОБА_9 сказали писати заяву, той відповів, що не вміє писати. Вони запитали у ОСОБА_40 , чи він не проти, якщо заяву напише ОСОБА_22 . ОСОБА_9 говорив, що з нього вимагають гроші. ОСОБА_22 писав те, що йому говорив ОСОБА_9 . Писав він заяву на чистому аркуші паперу. Не пам`ятає, чи писав суму, яку вимагали у ОСОБА_40 . При цьому все відбувалось добровільно, ОСОБА_82 мав можливість відмовитися від написання заяви. ОСОБА_22 теж міг відмовитися писати заяву, але його просив про це ОСОБА_9 . Доля цієї заяви йому невідома. 
		ОСОБА_22 суду зазначив, що ніяких злочинів вони з ОСОБА_9 не вчиняли. 
		Фактодержання неправомірної вигоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від ОСОБА_9 , а також перевищення влади та службових повноважень ОСОБА_6 по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 підтверджується наступними письмовими доказами.
		Відповідно до наказу УМВС України в Сумській області № 156 о/с від 25.08.2011 ОСОБА_5 призначений на посаду начальника сектору карного розшуку Білопільського РВ (а.п. 243 том 2).
		Наказом УМВС України в Сумській області № 29 о/с від 30.01.2015 майора міліції ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника Білопільського РВ  начальником кримінальної міліції (а.п. 244 том 2).
		Відповідно до наказу УМВС України в Сумській області № 59 о/с від 10.04.2014 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 призначено на посаду старшого оперуповноваженого СКР Білопільського РВ (а.п. 245 том 2).
		Згідно з функціональними обов`язками в основні завдання ОСОБА_5 , як начальника кримінальної міліції, та ОСОБА_6 , як старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку, входило: забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігати правопорушенням та здійснювати їх припинення; виявляти кримінальні правопорушення, приймати участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством (а.п. 239-240, 242 том 2). 
		Таким чином, обіймаючи вказані посади, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постійно здійснювали функції представників влади, тобто були службовими особами та працівниками правоохоронного органу.
		Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були суб`єктами відповідальності за корупційне правопорушення.
		Так, із витягів із кримінального провадження №42015200000000165 вбачається, що 01.04.2015 до ЄРДР внесена інформація про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у ОСОБА_9 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (а.п. 77-79 том 2).
		Із витягу із кримінального провадження №42015200000000191 вбачається, що 16.04.2015 до ЄРДР внесена інформація про те, що 08.04.2015 в період часу з 16.30 год. до 22.30 год. співробітники Білопільського РВ УМВС України в Сумській області у приміщенні райвідділу міліції, перевищуючи свої службові повноваження, спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_10 з метою зізнання його у вчиненні кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_10 (а.п. 17 том 4).
		Із витягу із кримінального провадження №42015200000000165 також вбачається, що 16.04.2015 до ЄРДР внесена інформація про те, що 08.04.2015 в період часу з 16.30 год. до 22.30 год. співробітники Білопільського РВ УМВС України в Сумській області у приміщенні райвідділу міліції, перевищуючи свої службові повноваження, спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_10 з метою зізнання його у вчиненні кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_10 (а.п. 79 том 2).
		Як вбачається із постанови прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Сумської області ОСОБА_4 від 04.06.2015, кримінальні провадження відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України та відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365 КК України були об`єднані в одне кримінальне провадження (а.п. 80-81 том 2).
		Із повідомлення начальника БКОЗ УСБУ України в Сумській області ОСОБА_88 прокурору Сумської області від 31.03.2015 про виявлене кримінальне правопорушення, рапорту старшого оперуповноваженого 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_89 вбачається, що Сумським МРВ УСБУ в Сумській області в ході здіснення оперативно-пошукової діяльності була отримана інформацію стосовно можливого отримання неправомірної вигоди з боку співробітників Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від ОСОБА_9 за не притягнення до кримінальної відповідальності (а.п. 82-84 том 2). 
		Із заяви ОСОБА_10 від 09.04.2015 прокурору Білопільського району вбачається, що він просить притягнути співробітників Білопільського РВ до кримінальної відповідальності, які 08.04.2015 у приміщенні райвідділу застосували до нього насильство (а.п. 18 том 4). 
		У відповідності з вимогами статті 214 КПК України зазначені документи стали підставами для внесення інформації до ЄРДР про злочин, який готується, і відповідно досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розпочато у повній відповідності з вимогами кримінального процесуального законодавства.
		Із заяви ОСОБА_9 від 07.04.2015, яка підписана ним власноручно, а написана його сестрою ОСОБА_90 , бо потерпілий не вміє писати, вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимагають у нього грошові кошти в сумі 7000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, який він не вчиняв (а.п. 87 том 2).
		Із протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.04.2015 року вбачається, що 16.04.2015 о 10 год. 30 хв. старшим оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_91 у присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_92 були оглянуті грошові кошти в сумі 5200 грн. номіналом по 200 грн. у кількості 22 шт., номіналом по 100 грн. у кількості 12 шт., які відкопійовані на копіювальному апараті на 8 аркушах. У ході огляду грошові кошти помічені спеціальною речовиною  люмінесцентним порошком. При освітлені грошових банкнот джерелом ультра-фіолетового випромінювання на них проявляється світіння яскраво-блакитного кольору. Контрольний зразок спеціальної речовини - люмінесцентний порошок поміщений до паперового конверту. Грошові кошти є власністю УСБУ в Сумській області. Після огляду грошові кошти були вручені ОСОБА_9 (а.п. 97-102 том 2).
		Із протоколівосвідування особи від 16 квітня 2015 року вбачається, що при освідуванні слідчим ОСОБА_93 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зроблені змиви з лівої та правої рук останніх, контрольні змиви, які упаковані в пакети №№ 1, 2, 3 (а.п. 104-106, 108-110 том 2). 
		Освідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проводилось на підставі постанов прокурора ОСОБА_3 від 16.04.2015 про проведення їх освідування з метою виявлення слідів кримінального правопорушення  нашарувань спеціальної хімічної речовини, яка використовувалась для помітки грошових коштів (а.п. 103-107 том 2).
		Також винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується протоколом огляду місцевості, з якого вбачається, що 16.04.2015 з 15 год. 20 хв. до 19 год. 07 хв. проводився огляд місцевості, де у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були вилучені грошові кошти у загальній сумі 4400 грн., які ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 . Серії та номери грошових банкнот, вилучених у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , співпадають з серіями на номерами грошових купюр, які були передані ОСОБА_9 для вручення ОСОБА_6 в якості неправомірної вигоди (а.п. 111-113 том 2).
		Із протоколупро результати контролю за вчиненням злочину вбачається, що 16.04.2015 з 10 год. 30 хв. до 14 год. 10 хв. ОСОБА_9 були вручені грошові кошти в сумі 5200 грн. для подальшої передачі у якості неправомірної вигоди ОСОБА_6 . Вказані грошові кошти у сумі 2900 грн. були вилучені у ОСОБА_5 та 1500 грн.  у ОСОБА_6 під час огляду місцевості та долучені до протоколу огляду (а.п. 8-9 том 3).
		Зазначені вище протоколи огляду та вручення коштів, освідування, огляду місцевості, про результати контролю за вчиненням злочину захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили визнати недопустимими доказами у зв`язку з тим, що вони здобуті з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки у протоколі зазначений час дії 10 год. 30 хв., але а цей час проводилися і інші слідчі дії, замість освідування відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично був проведений обшук без ухвали слідчого судді, на них незаконно одягли наручники, на місці освідування та огляду протоколи не писались, бо вони надруковані на комп`ютері, під час освідування та огляду місцевості не були присутні захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та приймали участь більше людей, чим вписано у протоколах. Ці дії проводились з участю прокурора ОСОБА_3 та на підставі процесуальних документів, які виносились ним, але він лише з 28.04.2015 року був уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні. Також зазначили, що їм не відкривалась постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 16.04.2015.
		Але суд вважає, що аргументи сторони захисту про недопустимість зазначених протоколів є безпідставними, більш того надуманими і не базується на нормахКримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згіднозі ст. 85 КПК Україниналежними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Суд вважає, що зазначені докази здобуті з дотриманням вимог ст.ст. 40, 84, 86, 237, 241, 271 КПК України, оскільки отримані слідчим у передбачений законом спосіб з метою виявлення, фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та з метою виявлення на руках обвинувачених слідів спеціальної речовини (люмінофору), що також є підтвердженням винуватості обвинувачених у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_9 . 
		Освідування проводилось згідно постанов прокурора про освідування особи від 16 квітня 2015 року (а.п. 103, 107 том 2). 
		Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 103, 104, 106, 237, 241 КПК України, де передбачено що процесуальні дії (огляд, освідування) можуть фіксуватися у протоколах, які складаються після проведення цих дій. Але при цьому ніде не зазначено, що протокол повинен обов`язково друкуватись безпосередньо на місці вчинення дії. Законом передбачено обов`язкове фіксування слідчих дій, що і було зроблено. Але так як погодні умови зразу після затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до проведення огляду місцевості та до проведення їх освідування перешкоджали написанню протоколів, бо пішов дощ, що було встановлено під час перегляду відеозапису, тому слідчим ОСОБА_93 було прийнято рішення про проведення слідчих дій на місця події і складання протоколу у приміщенні прокуратури Білопільського району, на що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали свою згоду. Тому протоколи освідування, протокол огляду місцевості дійсно були складені після проведення цих процесуальних дій у приміщенні прокуратури Білопільського району, де зазначені протоколи були зачитані слідчим вголос учасникам слідчої дії, в тому числі і ОСОБА_6 та ОСОБА_94 , які вказані протоколи підписали. При цьому ніяких зауважень вони не висловили ні усно, ні письмово.
		Також судом встановлено, що до початку освідування слідчий ОСОБА_36 у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запитав, чи згодні вони пройти освідування, на що обидва добровільно погодились, що підтверджується відеозаписом до зазначених протоколів, а також самими протоколами освідування, де зазначено, що слідчий «пред`явив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постанови прокурора про проведення освідування та запропонував їм пройти освідування добровільно, на що останні погодились та добровільно пройшли освідування». При цьому, як вже зазначалось вище, ніяких зауважень з їх боку не висловлено, протоколи ними підписані. Тому посилання сторони захисту, що слідчим був проведений обшук обвинувачених без ухвали слідчого судді з порушенням вимог ст. 234 КПК України є безпідставними, бо така слідча дія, як обшук, не проводилась взагалі.
		Крім того, переглядом відеозапису до протоколів огляду місцевості та освідування обвинувачених встановлено, то слідчий ОСОБА_36 , коли вказував прізвища учасників слідчої дії, також зазначив, що на місці проведення слідчих дій, а саме: огляду та освідування, перебувають інші співробітники УСБУ України в Сумській області для забезпечення громадського порядку. Але при цьому він зазначив, що учасниками слідчої дії вони не є. Також даний факт підтверджується і постановою слідчого від 16.04.2015 про залучення співробітників спеціального підрозділу  відділу ЦСО «А» УСБУ в Сумській області для забезпечення охорони слідчо-оперативної групи (а.п. 92-93 том 2). Тому посилання сторони захисту, що під час цих слідчих дій приймало участь більше людей, ніж зазначено у протоколі, не є підставою для визнання доказу недопустимим.
		Відповідно до вимог ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх даних вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, на підставі постанови прокурора. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол.
		Згідно з п. 5.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом №114/1042/516/1199/936/1687/5 Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року постанова прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій підлягає засекречуванню.
		Відповідно до п. 5.9. зазначеної Інструкції після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій розсекреченню підлягають лише матеріальні носіїв інформації (МНІ), а не постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину.
		Як вбачається із протоколів, то старший оперуповноважений 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_95 на складання вказаного протоколу був уповноважений постановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину прокуратури Сумської області від 16.04.2015, яка підлягає засекречуванню.
		Таким чином зазначена особа оперативного підрозділу діяла у відповідності з вимогами з Кримінального процесуального кодексу України.
		Також суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_3 на вчинення процесуальних дій. З наданого суду витягу з кримінального провадження про внесення відомостей про злочин 01.04.2015 до ЄРДР вбачається, що група прокурорів, яка визначена для здійснення процесуального керівництва, складає 5 чоловік, в тому числі там зазначений і прокурор ОСОБА_3 .
		Стосовно застосування наручників до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , то суд зазначає наступне.
		Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про службу безпеки України», в редакції яка діяла на момент вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочину, військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію", військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію», який був чинний на той час, працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі. 
		Суд вважає, що застосування наручників до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час їх затримання безпосередньо зразу після вчинення злочину не суперечило зазначеним вище вимогам закону, так як на той час мались всі підстави вважати, що вони можуть втекти з місця вчинення злочину з метою уникнути відповідальності та знищення речових доказів, бо працюючи тривалий час співробітниками правоохоронного органу були обізнані щодо можливої поведінки в таких ситуаціях. 
		Обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час судового розгляду було зазначено про порушення їх права на захист. Тому захисником ОСОБА_8 було заявлено клопотання про визнання протоколів освідування та огляду місцевості недопустимими з посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, яка передбачає, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод таке діяння, як порушення права особи на захист. При цьому ним було зроблено посилання на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка на його думку порушена стороною обвинувачення в частині права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на захист, та статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щодо обов`язковості застосуванням судами Конвенції та практики Европейського суду з прав людини.
		Судом встановлено, що в день затримання 16.04.2015 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була пред`явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Зразу після пред`явлення підозри вони були допитані: ОСОБА_6 - о 21 год. у присутності захисника ОСОБА_96 , ОСОБА_5 - о 20 год. 15 хв. у присутності захисника ОСОБА_8 , що підтверджується повідомленнями про підозру та протоколами допитів. Також судом встановлено, що до пред`явлення підозри ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 клопотань про участь захисника не заявляли взагалі (п.а. 124-129, 141-147 том 2).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника і побаченням з ним до першого допиту, на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій.
		Аналіз правових норм, викладених у статтях 237, 241 КПК України, дає підстави суду зробити наступний висновок: проведення таких слідчих дій, як огляд місцевості та освідування особи зразу після вчинення нею злочину можуть проводитися без участі захисника. 
		Крім того, ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 під час проведення цих слідчих дій будь-яких зауважень щодо порушення права на захист не висловлювали, про що власноручно розписались у протоколах. Також вони під час проведення цих дій клопотань про залучення захисників, в тому числі на безоплатній основі, не заявляли, що було встановлено судом переглядом відеозапису, який здійснювався під час огляду місцевості та освідування обвинувачених.
		Як вбачається з підпунктів b та c пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та освополождних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
		- мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
		- захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Дійсно, Європейським судом з прав людини під час перегляду справ обов`язково перевіряється твердження сторін щодо порушення права на захист. 
		Як приклад, ЄСПЛ у своїх рішеннях «Титаренко проти України», «Ніколаєнко проти України», «Сергій Афанасьєв проти України», «Хайров проти України», «Гриненко проти України», «Єрохіна проти України», «Замфереско проти України», «Чопенко проти України» зазначив, що відсутність юридичної допомоги на початковій стадії розслідування, необґрунтоване обмеження заявника у праві на доступ до захисника, яке він мав згідно із законодавством та за відсутності будь-якої відмови заявника від цього права, є порушенням пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 
		Але суд звертає увагу на те, що в розумінні зазначених рішень ЄСПЛ право обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на початковій стадії досудового розслідування не було порушено. Вже до першого допиту вони мали захисників, під час якого від дачі показань вони відмовились на підставі ст. 63 Конституції України. Після першого допиту до закінчення досудового розслідування захисники обвинувачених приймали участь у всіх слідчих діях. Стороною обвинувачення суду не надано жодного доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , отриманого з порушенням права на захист останніх. Крім того, до появи захисників ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 не підтверджували свою причетність до вчинення злочину, будь-яких доказів щодо визнання ними своєї винуватості в цей період стороною обвинувачення суду не було надано, тому даний обвинувальний вирок суду відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не грунтується на доказах, які б були здобуті стороною обвинувачення з порушенням права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свободу від самовикриття, про що ЄСПЛ зазначив у рішенні «Шабельник проти України» (п.п. 57, 59).
		Кім того, як зазначено в пунктах 103-105 рішення Європейського суду з прав людини «Биков проти Росії» від 10.03.2009 відсутні порушення вимог пункта 1 статті 6 Конвенції та не протиріче принципам справедливого судового розгляду те, що суд напряму не покладався на один конкретний доказ, не віднісся до нього як до простого визнання вини або доказ обізнаності, що могло б бути покладено в основу визнання особи винуватою, конкретний доказ відігравав лише обмежену роль у комплексній сукупності доказів, оцінених судом.
		Тому суд звертає увагу на те, що зазначені протоколи освідування та огляду місцевості не є єдиним доказом винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_9 . Ці протоколи відіграють обмежену роль у комплексній сукупності всіх доказів, досліджених та оцінених судом. 
		Також винуватість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_9 підтверджується висновком судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 4706 від 20.05.2015, з якого вбачається, що на поверхні ватних тампонів зі змивами з лівої та правої руки ОСОБА_5 , зі змивами з правої руки ОСОБА_6 , а також на поверхні банкнот загальною сумою 2900 грн., які виявлені у ОСОБА_5 , на поверхні банкнот загальною сумою 1500 грн., вилучених у ОСОБА_6 , і на поверхні мішковини внутрішньої кишені куртки ОСОБА_6 є нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору).
		Сліди спеціальної хімічної речовини (люмінофору), які виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами лівої та правої руки ОСОБА_5 , правої руки ОСОБА_6 , на поверхні банкнот загальною сумою 4400 грн., мішковині лівої внутрішньої кишені куртки ОСОБА_6 мають спільну родову належність між собою і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння (а.п. 2-6 том 3). 
		З легалізованих у відповідності з вимогами закону матеріалів, отриманих у ході проведення негласних слідчих заходівпо документуванню протиправної діяльності заступника начальника Білопільського РВ  начальника кримінальної міліції майора міліції ОСОБА_5 , старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Білопільського РВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 вбачається, що проведення оперативно-технічних заходів здійснювалось на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_97 № 777-т та № 778-т від 08.04.2015 на проведення негласних розшукових заходів у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом фіксації телефонних розмов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.п.10-19, 21-25 том 3).
		Із протоколу проведення оперативно-технічного заходувід 30.04.2015 за кримінальним провадженням №42015200000000165 вбачається, що вказаний процесуальний документ містить роздруківку розмов ОСОБА_6 з ОСОБА_5 та іншими особами 16.04.2015 у період часу з 11 год. 30 хв. до 13 год. 37 хв. (а.п. 10-19 том 2).
		Із протоколу проведення оперативно-технічного заходувід 30.04.2015 року за кримінальним провадженням №42015200000000165 вбачається, що вказаний процесуальний документ містить роздруківку розмов ОСОБА_5 з ОСОБА_6 16.04.2015 у період часу з 12 год. 25 хв. до 13 год. 37 хв. (а.п. 21-25 том 2).
		Із сукупного аналізу змісту вказаних телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_6 про кожну свою розмову з приводу вимагання грошей у ОСОБА_9 розповідає ОСОБА_5 та слухає його поради у завуалюваних фразах, а саме: «Балакали за м`ясо, ждали його, коли нада було», «Тепер надо сім кілограмів м`яса», «Хоруй передав 5 кілогрімів» тощо, що підтверджує факт спільних дій та домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вимагання неправомірної вигоди в сумі 7000 грн. від ОСОБА_9 та отримання неправомірної вигоди у сумі 5200 грн. 
		На підтвердження телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до зазначених протоколів стороною обвинувачення були надані оптичний диск DVD-RW «ARITA», реєстр. № 128-т «К» та оптичний диск DVD-RW «ARITA», реєстр. № 129-т «К», які були переглянуті під час судового розгляду (а.п. 20, 26 том 2). 
		   Сторона захисту зазначені протоколи та диски просила визнати недопустимими доказами, так як протоколи за результатами проведення негласних слідчих дій проводились на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Сумської області, які стороні захисту під час досудового розслідування не відкривались, а оптичні диски, які надані суду і відображають події за 16.04.2015, їм теж відкривались, бо згідно протоколів їм відкривались диски за 24.02.2015. Також вони сумніваються у достовірності розмов. 
		Але суд вважає, що аргументи сторони захисту про недопустимість зазначених протоколів та оптичних дисків з телефонними розмовами є безпідставними. 
		По перше, обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисниками як під час надання доступу до матеріалів кримінального провадження та після ознайомлення з доказами, так і під час дослідження доказів у судовому засіданні не заперечувався факт таких розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Ними не було заявлено, що це не голоси обвинувачених або що інформація, яка міститься у протоколах, недостовірна. Про це стороною захисту було заявлено лише під час виступу у судових дебатах. Під час судового розгляду клопотань про проведення будь-яких експертиз щодо встановлення ідентичності голосів, оригінальності носіїв інформації стороною захисту заявлено не було.
		На думку суду, так позиція сторони захисту порушує принцип змагальності сторін кримінального провадження.
		Крім того, як зазначив ЄСПЛ у рішенні «Ваньян проти Росії» принцип рівності сторін  це один з аспектів широкої концепції справедливого суду, яка також включає в себе фундаментальне право на те, щоб процес був змагальним. У кримінальному процесі це означає, що як обвинувачення, так і захист повинні надати можливість знайомитися з міркуваннями і доказами, наданими іншою стороною, та коментувати їх.
		Протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за кримінальним провадженням №42015200000000165оформлені у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		Суд вважає, що негласні слідчі дії були проведені у повній відповідності з вимогами глави 21 Кримінального процесуального кодексу України.
		Щодо не відкриття стороні захисту ухвал слідчого судді Апеляційного суду Сумської області про надання дозволу на проведення негласних розшукових заходів відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, то згідно з п. 5.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом №114/1042/516/1199/936/1687/5 Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року ухвала слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій теж підлягає засекречуванню.
		   Стосовно позиції сторони захисту, що суду надані не ті оптичні диски з телефонними розмовами, які були відкриті їм, то з цього приводу прокурор суду зазначив, що у протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії допущена технічна помилка у зазначенні дати диску, а саме 24.02.2015, хоча вірним є 24.04.2015. Як вбачається з дисків, то на них дійсно зазначена дата 24.04.2015. Крім того, 24.02.2015 правоохоронним органам не було відомо про вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Тому суд констатує, що у протоколах при друкуванні дійсно допущена технічна помилка у написанні дати оптичних дисків.
		Також винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_9 підтверджується 2 протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні №42015200000000165 від 24.04.2015, з яких вбачається, що в ході аудіо- та відеоконтролю стосовно ОСОБА_6 , останній вимагає у ОСОБА_9 7000 грн., у випадку непередачі коштів погрожує кримінальною відповідальністю та отримує від ОСОБА_9 5200 грн. неправомірної вигоди (а.п. 27-32 том 3).
		На підтвердження зазначених протоколів стороною обвинувачення суду надані МНІ mikro SDHC «Transcend» 4 Гб, реєстр. № 103-т від 15.04.2015, МНІ mikro SDHC «Transcend» 4 Гб, реєстр. № 104-т від 15.04.2015, МНІ mikro SDHC «Transcend» 16 Гб, реєстр. № 102-т від 15.04.2015,які були переглянуті під час судового розгляду (а.п. 33 том 3). 
		   Сторона захисту зазначені протоколи та МНІ просила визнати недопустимими доказами, так як слідчі дії у вигляді аудіо- та відеоконтролю здійснювалися за результатами проведення негласних слідчих дій на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Сумської області, які стороні захисту під час досудового розслідування не відкривались, а це означає, що її немає, а тому аудіо- і відеконтроль проводилися незаконно. Крім того, передача неправомірної вигоди ОСОБА_9 є провокацією з боку правоохоронних органів, бо співмешканка ОСОБА_9 під час розмови з ОСОБА_6 завжди говорила, що ОСОБА_9 хоче зустрітись і вирішувати своє питання саме з ОСОБА_5 .
		Але суд вважає, що аргументи сторони захисту про недопустимість зазначених вище протоколів та оптичних дисків з телефонними розмовами є безпідставними. 
		Як зазначалось вже вище, ухвала слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій розсекречуванню не підлягає.
		Тому суд вважає, що негласні розшукові дії були проведені у повній відповідності до вимог глави 21 Кримінального процесуального кодексу України.
		Стосовно провокації злочину, то суд такі мотиви сторони захисту знаходить безпідставними, виходячи з наступного.
		Суд вважає, що провокація одержання неправомірної вигоди може мати місце в разі створення службовою особою обстановки та умов, які в послідуючому викликали у особи намір одержати та одержання неправомірної вигоди.
		Як зазначив ЄСПЛ у справі «Мілінііне проти Литви» (рішення від 24 червня 2008 року) у справі відсутні відомості про вчинення заявницею злочинів раніше, зокрема, пов`язаних з корупцією. Однак ініціатива в даній справі належала виключно приватній особі. З урахуванням того, що особа мала поліцейську підтримку, роблячи заявниці пропозицію про виплати значної суми, і була забезпечена технічними засобами для запису їхньої розмови, можна дійти висновку, що поліція чинила вплив на хід подій. Проте ЄСПЛ не знаходить, що поліція допустила зловживання, зважаючи на її обов`язок перевіряти повідомлення про вчинення злочину і важливості протидії негативного впливу судової корупції на верховенство права в демократичному суспільстві. Вирішальним фактором є не роль поліції, а поведінка вказаної особи і заявниці.
		Тому ЄСПЛ визнав, що в підсумку можна стверджувати, що поліція «приєдналася» до злочинної діяльності, а не ініціювала її. Дії поліції, таким чином, можна охарактеризувати як таємну роботу, але не як провокацію, яка порушувала б п. 1 ст. 6 Конвенції. Така модель боротьби була законно прийнята і застосована. Крім того, прокуратура здійснювала належний нагляд, хоча судовий контроль був би більш доречний при такій прихованій системі розслідування.
		Наведене вище дає підстави дійти висновку про те, що ЄСПЛ чітко розмежував межі дозволеного під час проведення правоохоронними органами негласних слідчих дій. Тобто якщо вказані працівники, з метою штучного збільшення показників боротьби зі злочинністю, спеціально залучають для цього підготовлену особу, яка в подальшому під їхнім контролем активними діями провокує «злочинця» до вчинення кримінального правопорушення, то докази на підтвердження винуватості, здобуті в ході такої провокації суд зобов`язаний визнати як недопустимі, а особу обвинуваченого  виправдати. Разом з тим, коли представники правоохоронних органів обмежились пасивним спостереженням за злочинною поведінкою особи і в ході проведення негласних слідчих дій мав місце судовий контроль за дотриманням прав та свобод особи, зібрані докази будуть відповідати усім критеріям належності, допустимості та достовірності.
		Аналізуючи докази у даному кримінальному провадженні, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_9 та співробітників УСБУ в Сумській області не створюють провокації, ініціатива щодо викриття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала виключно ОСОБА_9 , судовий контроль за дотриманням прав та свобод ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у ході проведення негласних слідчих дій мав місце, а співробітники УСБУ України в Сумській області обмежились лише пасивним спостереженням за злочинною поведінкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Таким чином, стороною захисту не доведено суду, що будь-якою службовою особою УСБУ України в Сумській області, шляхом використання ОСОБА_9 , були створені обстановка та умови, які в послідуючому викликали у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 бажання отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_9 .
		При цьому суд вважає, що не має значення, чи була в наявності у співробітників УСБУ України в Сумській області інформація про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 схильні до створення умов для отримання в послідуючому неправомірної вигоди, хто був ініціатором зустрічей між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , в ході яких вирішувалося питання щодо неприйняття заходів по реєстрації крадіжки каналізаційних люків, коли звернувся ОСОБА_9 до правоохоронного органу з повідомленням вимагання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неправомірної вигоди за покриття злочину чи вимагання неправомірної вигоди за люки, участі у крадіжці яких він не приймав.
		Як вбачається з листа директора ТОМ «Білопільський машинобудівний завод» № 0-1/47 від 28.05.2015, на території заводу у березні 2015 року була скоєна крадіжка трьох каналізаційних люків (п.а. 46 том 3).
		Винуватість ОСОБА_6 у перевищенні службових повноважень підтверджується карткою прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, згідно якої 09.04.2015 о 15 год. 05 хв. з Білопільської ЦРЛ до Білопільського РВ від фельдшера Сохань надійшло повідомлення, що до лікарні за допомогою звернувся ОСОБА_10 з приводу отриманих тілесних ушкоджень (а.п. 25 том 4).
		Згідно запису у журналі відвідувачів та запрошених до Білопільського РВ УМВС № 194 ОСОБА_10 08.04.2015 перебував у райвідділі з 16.39 год. до 19.21 год. В цей же день у Білопільському РВ з 20 год. до 21.55 год. перебували мати та молодший брат ОСОБА_10 (п.а. 35-41 том 4).
		Але суд зазначає, що під час судового розгляду було встановлено, що запис щодо часу перебування ОСОБА_10 не відповідає дійсності. 
		Як показав свідок ОСОБА_80 , у його присутності ОСОБА_10 просидів у кабінеті близько 40 хвилин, опитування ОСОБА_10 проводив свідок ОСОБА_21 , при цьому ОСОБА_80 під час опитування пристуній не був. ОСОБА_21 суду зазначив, що опитування проводилось близько 3 годин. Таким чином, вже показами свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_21 підтверджено, що ОСОБА_10 не менше 4 годин перебував у приміщенні Білопільського РВ, тобто з 16.39 до 20.39 год.
		Як вбачається із витягу з ЄРДР від 02.04.2015, протоколу огляду місця події від 01.04.2015 та фототаблиці до нього, протоколу допиту потерпілої ОСОБА_33 , постанов про призначення двох судово-трасологічних, дактилоскопічної експертиз, протоколів допитів свідків ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , дійсно мав місце факт відкритого викрадення майна ОСОБА_33 , у причетності до якого ОСОБА_6 примушував зізнатись ОСОБА_10 (а.п. 44-68 том 4).
		Відповідно до ухвали слідчого судді Білопільського районного суду ОСОБА_101 від 08.04.2015 за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 був проведений обшук, під час якого з господарства були вилучені відеореєстратор, 2 частини пластикових пляшок з нашаруваннями речовини бурого кольору, дві тканинні рукавички та рукавички помаранчевого кольору (а.п. 75-78 том 4).
		Як вбачається із витягу з ЄРДР від 31.07.2014, доручення проведення досудового розслідування, повідомлення про початок досудового розслідування, постанови про призначення групи прокурорів, протоколів прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, заяви потерпілого ОСОБА_102 , протоколу огляду місця події, дійсно мав місце факт таємного викрадення майна у ОСОБА_102 , у причетності до якого ОСОБА_6 змусив зізнатись ОСОБА_10 і підписати письмове пояснення (а.п. 86-90, 93-98 том 4).
		Доказом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_10 є письмові пояснення ОСОБА_10 про його зізнання у викраденні майна ОСОБА_102 , які були написані під тиском ОСОБА_6 та інших осіб, та рапорт оперуповноваженого СКР Білопільського РВ ОСОБА_20 від 09.04.2015 про причетність ОСОБА_10 до крадіжки майна ОСОБА_102 , підставою написання якого було вказане пояснення ОСОБА_10 (п.п.112-113 том 4).
		Спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 з метою зізнання у вчиненні злочину підтверджується протоколом слідчого експерименту від 12.05.2015 та відеозаписом до нього на оптичному диску, який переглядався судом (а.п. 116-128 том 4).
		Як вбачається із протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_10 розповів та показав місці безпосереднього вчинення злочину показав обставини побиття його ОСОБА_6 спільно з невідомими особами з метою зізнання у вчиненні злочину, якого він не вчиняв.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №52 від 20.05.2015 при огляді судмедекспертом ОСОБА_10 08.05.2015 пошкоджень у нього не виявлено. У хірургічному відділенні Білопільської ЦРЛ йому встановлено діагноз: забиття передньої черевної стінки, забиття поперекової ділянки зліва, садна грудної клітки та обох верхніх кінцівок. Дані пошкодження відносяться до категорії легких і могли виникнути від ударів кулаками рук та ногами. Встановити послідовність нанесення ударів ОСОБА_10 неможливо. Тілесні ушкодження могли утворитись під час самозахисту, їх кількість встановити неможливо в зв`язку з відсутністю їх детального опису у меддокументації. Більш ймовірно, що удари ОСОБА_10 наносилися з незначною силою, що підтверджується невідповідністю нанесення значної кількості ударів, вказаних потерпілим, та кількістю пошкоджень на його тілі, описаних у меддокументації (а.п. 133-134 том 4).
		Як вбачається з висновку додаткової судово-медичної експертизи №58 від 20.05.2015, механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 , встановлений під час судово-медичної експертизи, частково відповідає тому механізму, який продемонстрований потерпілим ОСОБА_10 під час слідчого експерименту, проведеного 12.05.2015. Потерпілий ОСОБА_10 під час слідчого експерименту показав велику кількість ударів: в ділянку обличчя, передньої поверхні грудної клітки, задньої поверхні грудної клітки, попереку, верхніх кінцівок, нижніх кінцівок. При проведенні судово-медичної експертизи на основі даних даних меддокументації у ОСОБА_10 об`єктивно виявлені та описані пошкодження в ділянці між лопатками та в ділянці ліктевих суглобів (а.п. 137 том 4).
		Висновок судово-медичної експертизи не суперечить показам потерпілого ОСОБА_10 , який суду зазначав, що ОСОБА_6 наніс йому велику кількість ударів, але наносив їх не сильно, бо йому було боляче, але синців від них не залишилось, а по відкритим частинам голови він бив долонею, та не суперечить показам судово-медичного експерта ОСОБА_14 , який суду зазначив, що продемонстровану велику кількість ударів ОСОБА_10 під час слідчого експерименту з частковою відповідністю механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10 , можна пояснити тим, що удари наносились з незначною силою.
		Також суд вважає, що ОСОБА_6 , працюючи у правоохоронних органах тривалий час, знав, що після його дій можуть залишитись тілесні ушкодження у ОСОБА_10 , які могли бути беззаперечним доказом його винуватості, а тому наносив удари з незначною силою з метою завдати ОСОБА_10 фізичний біль та зламати його волю. 
		Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_10 , отримавши тілесні ушкодження 08.04.2015 у вечірній час, вже зранку 09.04.2015 звернувся за допомогою до лікарні і написав заяву до прокуратури Білопільського району (а.п. 18 том 4) з приводу притягнення до кримінальної відповідальності співробітників Білопільського РВ, які завдали йому тілесні ушкодження. І не вина ОСОБА_10 , що прокуратура Білопільського району допустила бездіяльність та порушила вимоги ст. 214 КПК України, не внісши до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву ОСОБА_10 на протязі 24 годин після її подання. Крім того, ОСОБА_10 у прокуратурі Білопільського району не було видано направлення для проходження судово-медичного огляду для виявлення та фіксації тілесних ушкоджень. І як наслідок, 09.04.2015 ОСОБА_10 не був оглянутий судово-медичним експертом. Даний огляд відбувся лише 08.05.2015, тобто через місяць після отримання тілесних ушкоджень. 
		Як вбачається з протоколу впізнання від 26.05.2015, ОСОБА_10 по фотокартках впізнав ОСОБА_6 та інших осіб, які допомагали ОСОБА_6 у вчиненні незаконних дій по відношенню до нього (а.п. 225-232 том 4).
		Сторона захисту просила даний протокол визнати недопустимим доказом, так як фотокартки для впізнання були отримані з порушенням вимог КПК без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів.
		Але суд вважає, що аргументи сторони захисту про недопустимість зазначеного протоколу є безпідставними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володіння якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
		Судом встановлено, що 22.05.2015 ОСОБА_6 та інші працівники Білопільського РВ відмовились від впізнання їх потерпілим ОСОБА_10 , у зв`язку з чим слідчий ОСОБА_103 звернувся 25.05.2015 із запитом до УМВС України в Сумській області про надання фотокарток ОСОБА_6 та інших співробітників міліції для проведення впізнання потерпілим по фотокартках, на що фотокартки останніх слідчому були надані (а.п. 218-224 том 4).
		Суд вважає, що слідчий діяв у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і отримання фотокарток ОСОБА_6 та інших співробітників міліції не потребувало тимчасового доступу до даних фотокарток на підставі ухвали слідчого судді.
		Таким чином, заслухавши обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судово-медичного експерта ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_104 , всебічно та повно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди 16.04.2015 від ОСОБА_9 та винуватість ОСОБА_6 у перевищенні своїх службових повноважень відносно ОСОБА_10 при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю. 
		Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості, достовірності й достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
		Невизнання обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєї винуватості суд вважає способом захисту, обраний ними з метою уникнути покарання за скоєні кримінальні правопорушення.
		Версія обвинувачених про те, що ОСОБА_6 дав ОСОБА_9 у борг 4000 грн. під проценти, а той у свою чергу, не бажаючи повертати борг, за допомогою співробітників УСБУ в Сумській області влаштував їм провокацію, не знайшла свого об`єктивного підтвердження.
		Те, що свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_59 зазначили, що їм було відомо про борг ОСОБА_9 перед ОСОБА_6 , суд до уваги не приймає, бо ніякими іншими доказами вони не підтверджуються та суперечать всім іншим доказам, дослідженим судом. 
		Крім того, якщо вказані свідки дійсно вважали, що ОСОБА_9 заборгував гроші ОСОБА_6 , то це не свідчить про той факт, що передача коштів ОСОБА_9 була законною і в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, бо свідки не були обізнані про відносини між обвинуваченими та потерпілим, а тому могли з цього приводу помилятися. Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зацікавлені в тому, щоб дані свідки не знали про справжнє походження цих коштів. 
		Також суд звертає увагу не безглуздість версії обвинувачених про борг ОСОБА_9 перед ОСОБА_6 .
		Те, що ОСОБА_25 , підтвердила, що у її присутності ОСОБА_6 дав 4000 грн. ОСОБА_105 судом не може бути прийнято до уваги, так як жодним іншим доказом це не підтверджується. І крім того, можливо колись і мав місце такий факт, але він не спростовує того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимагали кошти у ОСОБА_9 . 
		Судом встановлено, що ОСОБА_9 не працює, вживає наркотичні засоби, засуджувався за вчинення злочинів, що він сам підтвердив суду, а також свідки ОСОБА_59 , ОСОБА_17 та інші, які були співробітниками Білопільського РВ, зазначили, що за своїми характеристиками ОСОБА_9 . довіри не викликає. 
		Таким чином суд ставить під сумнів той факт, що ОСОБА_6 , будучи старшим оперуповноваженим карного розшуку, офіцером міліції, міг дати такій особі, як ОСОБА_9 , кошти у борг. При цьому версія про борг у обвинувачених виникла лише під час судового розгляду. На протязі досудового розслідування ні обвинувачені, ні свідки про наявність боргу ОСОБА_9 перед ОСОБА_6 не зазначали.
		Також версія ОСОБА_6 про те, що 08.04.2015 він був у відпустці, на роботу зайшов лише за зарядним, а тому не тільки не бив ОСОБА_10 , а навіть і у кабінет, де той знаходився, не заходив, також спростована під час судового розгляду.
		Так, свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_21 не заперечували, що можливо 08.04.2015 ОСОБА_6 заходив у кабінет під час опитування ОСОБА_10 . Свідок ОСОБА_16 із впевненістю суду сказав, що коли він допитував брата ОСОБА_106 , то до кабінету заходили ОСОБА_17 спільно з ОСОБА_6 . Тому покази ОСОБА_17 в частині того, що 08.04.2015 він взагалі не бачив ОСОБА_6 , бо той був у відпустці, суд не приймає.
		Також суд, не приймає покази свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в частині того, що у їх присутності ні ОСОБА_6 , ні будь-хто інший не бив та не погрожував ОСОБА_10 , бо вони є зацікавленими в цьому питанні, так як ОСОБА_10 вказав і на них, як співучасників ОСОБА_6 . 
		Крім того, відповідно до постанови старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Сумської області ОСОБА_107 04.04.2015 матеріали кримінального провадження щодо перевищення своїх службових повноважень іншими працівникам Білопільського РВ відносно ОСОБА_10 виділено в окреме кримінальне провадження, розслідування якого на даний час триває (а.п. 13-14 том 5).
		Тому суд в основу вироку кладе показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , бо вони логічні, послідовні і не суперечать іншим доказам, проаналізованим та дослідженим під час судового розгляду.
		Стороною захисту було заявлено, що ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 не мали ніякого відношення до вирішення питання про притягнення або не притягнення осіб до кримінальної відповідальності, тому в їх діях взагалі відсутні ознаки такого злочину, як вимагання та отримання неправомірної вигоди.
		Як зазначено у пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за отримання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб. 
		Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» вимаганням хабаря визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар. Або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Крім того, службова особа при вчиненні цього злочину може приймати пропозицію, обіцянку або одержувати неправомірну вигоду. А так само просити надбати таку вигоду як для себе, так і для третьої особи, цей злочин вчиняється службовою особою як в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, так і в інтересах третьої особи; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди. А так само прохання надати таку вигоду пов`язані із вчиненням чи не вчиненням цією службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
		   Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимагали кошти від ОСОБА_9  за те, щоб останній уникнув відповідальності за крадіжку каналізаційних люків. ОСОБА_9 та ОСОБА_22 наполягали на тому, що люки вони не крали. В даній ситуації хоча у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було достовірних доказів причетності ОСОБА_9 до крадіжки люків, але вони не діяли в даній ситуації у відповідності з вимогами закону.
		Отримавши інформацію про крадіжку люків, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за своїми службовими обов`язками мали право написати рапорт про виявлення даного факту, відомості про злочин з якого відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчим або прокурором повинні бути внесені до ЄРДР на протязі 24 годин. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали право і повинні були це зробити, навіть якщо на цей час не було заяви потерпілого про крадіжку. А вже під час проведення досудового розслідування по цьому факту і було б встановлено, чи причетний ОСОБА_9 до крадіжки люків, чи ні. Тоді б і вирішувалось питання щодо притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у випадку доведеності його причетності до злочину або щодо закриття провадження відносно нього за непричетністю до цього злочину. 
		Тому суд вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаючи про крадіжку люків, не прийняли ніяких законних заходів по цьому питанню, що свідчить про їх сприяння ОСОБА_9 за грошові кошти уникнути відповідальності. При цьому грошові кошти від ОСОБА_9 ними отримані шляхом вимагання, бо останньому вони створили такі умови (переслідування, погрози тощо), що він вимушений був їх передати. 
		На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вимаганні та отримані неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , у перевищенні влади та службових повноважень по відношенню до ОСОБА_10 в судовому засіданні встановлена повно.
		Враховуючи викладене, суд дії ОСОБА_5 кваліфікує за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб.
		Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує:
		-за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб;
		-за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством та погрозою застосування насильства і такими, які ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутністю ознак катування.    
		Відповідно до вимогст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		   У справах ЄСПЛ «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Ісмаїлов проти Росії» від 16.10.2008 зазначено, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5  у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, яке згідност. 12 КК Україниє тяжким, дані про його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За місцем проживання та останнім місцем роботи ОСОБА_5 характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. 
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлені.
		Враховуючи вказані пом`якшуючі покарання обставини, а також суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 злочину та тяжкість суспільно-небезпечних наслідків, що настали від його вчинення, які обумовлюють ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе в разі застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації.
		Санкції ч. 3 ст. 368 КК України передбачає спеціальну конфіскацію, але суд вважає, що застосуванню вона не підлягає, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 96-2 КПК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.
		Так як кошти в сумі 5200 грн., які передавались обвинуваченим в якості неправомірної вигоди, є власністю УСБУ України в Сумській області, то примусовому безоплатному вилученню вони не підлягають.
		Відповідно до ст. 54 КК України суд вважаєза необхідне позбавити ОСОБА_5 спеціального звання  майора міліції.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідност. 12 КК Україниє тяжкими, дані про його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За місцем проживання та останнім місцем роботи ОСОБА_6 характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, суд визнає те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. 
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлені.
		Враховуючи вказані пом`якшуючі покарання обставини, а також суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_6 злочинів та тяжкість суспільно-небезпечних наслідків, що настали від їх вчинення, які обумовлюють ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе в разі застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації з наведених вище обставин. 
		Відповідно до ст. 54 КК України суд вважаєза необхідне позбавити ОСОБА_6 спеціального звання  старшого лейтенанта міліції.
		ІІ. Окрім того, органами досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у наступному.
		У період з 18 листопада 2014 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим) по 16 квітня 2015 року, начальник сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, а з 30 січня 2015 року заступник начальника  начальник кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою із старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 , будучи співробітниками правоохоронного органу, використовуючи надані їм владу та службове становище, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення, вимагали із мешканця м. Білопілля ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 15000 грн. за вирішення питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за крадіжки металобрухту на території Білопільського району. 
		Так, слідчим відділом Білопільського РВ УМВС України в Сумській області проводилося досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні №12014200130000538 від 11 жовтня 2014 року за фактом крадіжок майна з домогосподарств громадян, які розташовані на території Білопільського району за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
		Співробітниками Білопільського РВ УМВС України в Сумській області проводилися оперативно-розшукові заходи по встановленню осіб, які причетні до вчинення вищевказаних злочинів, у тому числі щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_66  
		18 листопада 2014 року о 12 год. 40 хв. працівниками міліції ОСОБА_9 був доставлений до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, де в кабінеті сектору карного розшуку ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9 незаконну вимогу про необхідність передачі їм неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 15000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12014200130000538 за ч. 3 ст. 185 КК України. 
		Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створили ОСОБА_9 такі умови, за яких останній, не маючи іншого виходу, був змушений погодитися на незаконну пропозицію правоохоронців, оскільки не бажав настання шкідливих наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності. 
		У подальшому, в період з 18 листопада 2014 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим) по 16 квітня 2015 року ОСОБА_5 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, отримали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду частинами, а саме: у невстановлений слідством день і час у приміщенні Білопільського РВ УМВС України в Сумській області за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна, 76 у розмірі 10000 грн.; у невстановлений слідством день і час на вул. Леніна в м. Білопілля Сумської області біля приміщення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області у невстановленому автомобілі у розмірі 4500 грн.; та у невстановлений слідством день і час в м. Білопілля Сумської області у невстановленому у ході досудового розслідування місці у розмірі 300 грн. Всього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на суму 14800 грн., якими розпорядилися на власний розсуд. 
		Таким чином, ОСОБА_9 станом на 16.04.2015 не передав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 200 грн., яку останні продовжували вимагати від нього. 
		За вказаним епізодом дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб.
		Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свою причетність до вимагання та отримання неправомірної вигоди в сумі 15000 грн. від ОСОБА_9 у період часу з 18 листопада 2014 року до 16 квітня 2015 року заперечували.
		Потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що за не притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжки майна спільно з ОСОБА_108 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимагали у нього 15000 грн., він їм фактично передав 14800 грн.
		Як докази винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_9 у сумі 15000 грн. у період з 18 листопада 2014 року по 16 квітня 2015 року стороною обвинувачення суду надані:
		-копія журналу № 4 обліку відвідувачів та запрошених до Білопільського РВ, де маються записи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_67 перебували у Білопільському РВ 18.11.2014, 25.11.2014, 26.11.23014, 29.11.2014, 03.12.2014, 24.12.2014, 25.12.2014, 21.01.2015, 10.03.2015 (а.п. 246-256 том 2);
		-витяги з ЄРДР про внесення даних з 11.10.2014 по 17.11.2014 про крадіжки майна ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 ОСОБА_114 , протоколи допитів цих осіб, протоколи огляду їх домоволодінь, звідки були вчинені крадіжки, постанова про визнання речовим доказом автомобіля Москвич-412, яким користувався ОСОБА_9 , протокол допиту ОСОБА_66 , обвинувальний акт відносно ОСОБА_66 , супровідний лист про направлення кримінального провадження відносно ОСОБА_66 до суду, ухвалу суду про розшук ОСОБА_115 (а.п. 26-119 том 5). 
		Заслухавши обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_9 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, щовинуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вимаганні неправомірної вигоди у період часу з 18 листопада 2014 року по 16 квітня 2015 року від ОСОБА_9 у сумі 15000 грн. під час судового розгляду не знайшла свого підтвердження.
		Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, суд прийшов до висновку, що вони не є беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Журнал № 4 обліку відвідувачів та запрошених до Білопільського РВ лише констатує факт перебування ОСОБА_66 та ОСОБА_9 у Білопільському РВ. 
		Документи із кримінального провадження відносно ОСОБА_115 підтверджують лише факт крадіжок майна у громадян ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 ОСОБА_116 . У своїх показах ОСОБА_67 нічого не зазначав про співучасть у крадіжках ОСОБА_9 .
		Клопотань від сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_66 до суду не надходило, ухвала суду про розшук ОСОБА_66 датована 16.03.2015. З цього часу стороною обвинувачення не з`ясовано, чи розглянуто судом кримінальне провадження відносно ОСОБА_117 .
		Таким чином, окрім показань ОСОБА_9 , який точне не пам`ятає дати, місце передавання грошей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , скільки разів він передавав гроші, у якій сумі, об`єктивно винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по першому епізоду вимагання грошей у ОСОБА_9 нічим не підтверджується.
		Так як у судовому засіданні винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди в сумі 15000 грн. від ОСОБА_9 у період часу з 18 листопада 2014 року до 16 квітня 2015 року не знайшла свого підтвердження, тому їх за вказаним епізодом необхідно виправдати за відсутністю в їх діях складу злочину.
		Органами досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 ч. 3 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди повторно.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» ознакою повторності охоплюється як перший, так і наступні злочини. 
		Оскільки по першому епізоду вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, тому суд вважає за необхідне кваліфікуючу ознаку повторність виключити з обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		У даному провадженніпотерпілим ОСОБА_10 13 липня 2015 року заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення моральноїшкоди в сумі 25000 грн. та повернення відеореєстратора. Також він просив стягнути всі витрати за надання юридичної допомоги адвокатом. 
		19 листопада 2015 року ОСОБА_10 уточнив позовні вимоги, просив стягнути лише моральну шкоду в сумі 25000 грн., в частині повернення відеореєстратора позов просив залишити без розгляду.
		Обвинувачений ОСОБА_6 зазначений позов не визнав у повному обсязі.
		Відповідно до ч.1ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
		Відповідно дост. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з із знищенням або пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно доч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому ОСОБА_10 моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. 
		У судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода потерпілому ОСОБА_10 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_6 . 
		Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заявлений ОСОБА_10 цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн. є завищеним, тобто таким, що не відповідає обсягу фізичних та моральних страждань потерпілого, що мали місце внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень.
		При цьому суд приймає до уваги, що потерпілому було заподіяно легких тілесних ушкоджень.
		Як пояснив у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 спричинену йому моральну шкоду він пов`язує із подією злочину, а також із тим, що він зазнав моральних страждань у зв`язку із приниженнями з боку ОСОБА_6 під час завдання ним ударів, при цьому він також відчував сильний фізичний біль. 
		Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_10 , суд виходить з вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз`яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та засад розумності, виваженості та справедливості, при цьому враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілого, а також і те, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 10000 грн.
		Позовні вимоги в частині повернення відеореєстратора суд ваажає за необхідне залишити без розгляду.
		Також потерпілий ОСОБА_10 просив стягнути з ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в загальній сумі 2500 грн. та витрати на проїзд адвоката в сумі 146 грн. 07 коп. (а.п. 20-21, 137-138 том 1, а.п. 55 том 2).
		Згідно з п.п. 1, 2 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягнує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Судом встановлено, що потерпілому ОСОБА_10 захисником ОСОБА_11 , була надана правова допомога у загальній сумі 2500 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 .
		Щодо витрат в сумі 146 грн. 07 коп. за проїзд захисника ОСОБА_11 з міста Запоріжжя до міста Суми, то у стягненні цих витрат суд вважає за необхідне потерілому відмовити, оскільки він не надав суду доказів, що ці витрати за проїзд захисника залізничним транспортом дійсно були пов`язані із розглядом кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , оскільки відповідно до договору про надання юридичних послуг адвокат ОСОБА_11 знаходиться за адресою: м. Білопілля, вул. 1 Травня, 24, Білопільський районний суд теж розташований в м. Білопілля.
		Під час проведення досудового розслідування проводилися експертиза з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 4706 від 20.05.2015, сума витрат за проведення якої становить 3072 грн., яка підлягає стягненню з обвинувачених в дохід держави у дольовому порядку.
		Грошові кошти в сумі 1500 грн., що були вилучені у ОСОБА_6 , це - 4 банкноти номіналом 200 грн., які мають наступні серії та номери: ВЦ 2928707, ЕЦ 9930266, ЄЦ 0087740, ЕВ 3279041, та 7 банкнот номіналом 100 грн, які мають наступні серії та номери: ВЦ 8993190, ВЗ 3604839, ЕЕ 8914513, ГХ 5913368, ЕХ 9212912, ЗД 5409968, СВ 7297958; та гроші кошти в сумі 2900 грн., що були вилучені у ОСОБА_5 , це - 12 банкнот номіналом 200 грн., які мають наступні серії та номери: ЕЮ 4729901, ЕА 8391267, АЕ 9866456, ВЕ 5466114, КИ 1017788, КК 3979069, ЄВ 3884912, ЄЗ 9665969, ЕЄ 8395332, АЖ 2539883, ЗЗ 7326143, МБ 2338527, та 5банкнот номіналом 100 грн, які мають наступні серії та номери: ЗФ 8962768, КМ 8208045, ЗГ 5461467, ВД 1262678, ЕЦ 0325413, необхідно повернути УСБУ України в Сумській області, оскільки вони є їх власністю.
		Інші грошові кошти в сумі 458 грн., які були вилучені у ОСОБА_5 , це - 1 банкнота номіналом 200 грн. серії ЄА № 9843172, , 2 банкноти номіналом 100 грн., які мають наступні серії та номери: КД 8434762, КБ 8034485, 1 банкноту номіналом 50 грн. серії СЄ № 9647499, 1 банкноту номіналом 5 грн. серії НЄ № 4879566, 1 банкноту номіналом 2 грн. серії ПЗ № 6878734, 1 банкноту номіналом 1 грн. серії РВ № 3048401 необхідно обернути в дохід держави у рахунок відшкодування судових витрат за проведення експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 4706 від 20.05.2015.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в сумі 50000 грн. необхідно продовжити на 60 діб, тобто до 23 квітня 2016 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави в сумі 50000 грн. необхідно продовжити до набрання вироком законної сили.
		20 квітня 2015 року за кожного із обвинувачених на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області була внесена застава у розмірі 50000 грн.
		Оскільки в судовому засіданні стронами кримінального провадження не були надані документи про те, хто саме вніс заставу за обвинувачених, захисник ОСОБА_8 зазначив, що він вніс заставу за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зазначив, що за нього заставу вніс ОСОБА_118 , але доказів на підтвердження цього вони суду не надали, тому суд вважає за необхідне зазначити, що після набрання вироком законної сили заставу необхідно повернути заставодавцям при пред`явленні в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення ними застави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на два роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації.
		Позбавити ОСОБА_5 спеціального звання  майор міліції.
		Початок відбування покараннявизначити ОСОБА_5 з дня затримання та поміщення до слідчого ізолятору.
		Зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 16 по 20 квітня включно 2015 року у строк відбуття покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в сумі 50000 грн. продовжити на 60 діб, тобто до 23 квітня 2016 року. 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 365 КК України, та призначити йому покарання:
		-за частиною 3 статті 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 (два) роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації;
		-за частиною 2 статті 365 КК України у виді позбавленні волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на два роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації.
		Позбавити ОСОБА_6 спеціального звання  старший лейтенант міліції.
		Початок відбування покараннявизначити ОСОБА_6 з дня затримання та поміщення до слідчого ізолятору.
		Зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення з 16 по 20 квітня включно 2015 року у строк відбуття покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50000 грн. залишити до набрання вироком законної сили. 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 визнати невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України за епізодом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 в сумі 15000 грн. у період часу з 18 листопада 2014 року по 16 квітня 2015 року та виправдати у зв`язку із відсутністю в їх діях складу вказаного злочину.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди та у стягненні витрат в сумі 146 грн. 07 коп. за проїзд адвоката ОСОБА_10 відмовити.
		Позовні вимоги ОСОБА_10 про повернення відеореєстратора залишити без розгляду.
		Стягнути із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 1536 (одній тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень з кожного судових витрат в дохід держави.
		Грошові кошти в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, що були вилучені у ОСОБА_6 , це - 4 банкноти номіналом 200 грн., які мають наступні серії та номери: ВЦ 2928707, ЕЦ 9930266, ЄЦ 0087740, ЕВ 3279041, та 7 банкнот номіналом 100 грн, які мають наступні серії та номери: ВЦ 8993190, ВЗ 3604839, ЕЕ 8914513, ГХ 5913368, ЕХ 9212912, ЗД 5409968, СВ 7297958; та гроші кошти в сумі 2900 (дві тисячі дев`ятсот) гривень, що були вилучені у ОСОБА_5 , це - 12 банкнот номіналом 200 грн., які мають наступні серії та номери: ЕЮ 4729901, ЕА 8391267, АЕ 9866456, ВЕ 5466114, КИ 1017788, КК 3979069, ЄВ 3884912, ЄЗ 9665969, ЕЄ 8395332, АЖ 2539883, ЗЗ 7326143, МБ 2338527, та 5банкнот номіналом 100 грн, які мають наступні серії та номери: ЗФ 8962768, КМ 8208045, ЗГ 5461467, ВД 1262678, ЕЦ 0325413, повернути УСБУ України в Сумській області.
		Грошові кошти в сумі 458 (чотириста п`ятдесят вісім) гривень, які були вилучені у ОСОБА_5 , це - 1 банкнота номіналом 200 грн. серії ЄА № 9843172, 2 банкноти номіналом 100 грн., які мають наступні серії та номери: КД 8434762, КБ 8034485, 1 банкноту номіналом 50 грн. серії СЄ № 9647499, 1 банкноту номіналом 5 грн. серії НЄ № 4879566, 1 банкноту номіналом 2 грн. серії ПЗ № 6878734, 1 банкноту номіналом 1 грн. серії РВ № 3048401 необхідно обернути в дохід держави у рахунок відшкодування судових витрат за проведення експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 4706 від 20.05.2015.
		Грошову заставу в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, яка 20 квітня 2015 року була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення застави.
		Грошову заставу в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, яка 20 квітня 2015 року була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення застави.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...