Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2120/8439/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2016. Зареєстровано: 24.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2016.
Дата набрання законної сили: 02.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"10" лютого 2016 р.                                                м.Київ                                                      К/800/3002/15
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		                    головуючий суддя                          Голяшкін О.В. (доповідач),
		судді                                                 Заяць В.С.,
		                                                            Стрелець Т.Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 26 лютого 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, в якому, з урахуванням доповнень до позову від 11 лютого 2014 року, просив   визнати протиправними та скасувати з моменту прийняття рішення від 20 грудня 2011 року №566 та додаток до рішення від 24 січня 2012 року №29.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача порушує його права, оскільки прийняте з порушенням Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, щодо обґрунтованості розрахунків тарифів та мотивів їх підвищення, вимог Закону України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо оприлюднення регуляторного акту, та порушенням проведення громадських слухань.
		Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 26 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20 грудня 2011 року №566 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку окремо, що належить до комунальної власності територіальної громади міста» в частині встановлення та введення в дію тарифів на послуги з утримання будинку АДРЕСА_1; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; зобов'язано відповідача опублікувати резолютивну частини   цієї постанови у виданні, в якому було офіційно оприлюднене рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20 грудня 2011 року № 566.
		При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення. Суд також зазначив, що рішення впливає на права та інтереси позивача в частині встановлення та введення в дію з 01 січня 2012 року тарифів на послуги з утримання будинку, в якому мешкає позивач - будинку АДРЕСА_1. Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування з моменту прийняття додатку до рішення виконкому Херсонської міської ради від 24 січня 2012 року №29, суд першої інстанції зазначив, що додаток до рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не несе жодних правових наслідків окремо без рішення.
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2; задоволено повністю апеляційну скаргу виконавчого комітету Херсонської міської ради; постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 26 лютого 2014 року скасовано та прийнято нову постанову; у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскаржуване рішення відповідача не було оприлюднено відповідно до ст.15 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», проте, з врахуванням використання органом місцевого самоврядування повноважень щодо встановлення тарифів на побутові, комунальні та інші послуги в межах, визначених законодавством з метою, з якою це повноваження надано - запобігання завданню матеріальної шкоди інтересам територіальної громади та наявністю необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), часткове порушення процедури не впливає на правомірність рішення.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 26 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, задовольнити позовні вимоги.
		Виконавчий комітет Херсонської міської ради у поданих запереченнях просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 грудня 2011 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення №566 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку окремо, що належить до комунальної власності територіальної громади міста», яке опубліковане в газеті «Херсонській вісник» від 29 грудня 2011 року №52.
		17 січня 2012 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення №28 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 20 грудня 2011 року №566 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку окремо, що належить до комунальної власності територіальної громади міста».
		Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 24 січня 2011 року №29  «Про рішення виконавчого комітету міської ради від 20 грудня 2011 року №566 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку окремо, що належить до комунальної власності територіальної громади міста» призупинено дію рішення від 20 грудня 2011 року №566 в частині встановлення для підприємств, установ та організацій витрат на надання послуг та введення в дію з 01 січня 2012 року тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення по кожному будинку окремо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста та з 01 січня 2012 року введено в дію тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення по кожному будинку окремо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста, в залежності від фактично наданих послуг.
		У додатку до рішення від 24 січня 2014 року №29 встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку окремо, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.
		Вважаючи рішення від 20 грудня 2011 року №566 та додаток до рішення від 24 січня 2012 року №29 незаконними, позивач звернувся до суду про визнання їх протиправними.
		Відповідно до положень ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості не відповідають, прийняті без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. 
		Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п.п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		Згідно п.п.2 п.«а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
		Відповідно до ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
		Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. 
		Відповідно до ч.1 ст.31 Закону порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п.1 та 2 ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») визначає Кабінет Міністрів України. 
		Частиною 2 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, які затверджують органи місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.
		Згідно ч.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). 
		Постановою Кабінету міністрів України від 01 червня 2011 року №869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яким визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
		Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складаються з вартості надання таких послуг, розрахованої на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.
		Тарифи на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
		Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).
		Під час розрахунку нормативних витрат враховуються середньомісячні витрати з оплати праці та середньомісячні матеріальні витрати на рік окремо за статтями експлуатаційних витрат; плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розмір, передбачений нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, що встановлюються Мінрегіоном.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З матеріалів справи вбачається, що оскарженим рішенням виконавчим комітетом Херсонської міської ради від 20 грудня 2011 року №566 встановленні тарифи на послуги з утримання 103 житлових будинків, визначених у додатку до цього рішення.
		Суд першої інстанції скасував оскаржуване рішення лише в частині встановлення та введення в дію тарифів на послуги з утримання будинку АДРЕСА_1, тобто будинку де мешкає позивач.
		Проте, судом не перевірено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення в цілому, оскільки оскаржуване рішення стосується не лише позивача, а і мешканців 130 житлових будинків.
		Крім того, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджено економічну обґрунтованість встановлених тарифів та їх відповідність Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, не перевірено дотримання порядку проведення громадських слухань по проекту рішення №566.
		У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи,  що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд. 
		Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 26 лютого 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасувати. 
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...