Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/5270/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2016. Зареєстровано: 26.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2016.
Дата набрання законної сили: 15.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		61022, м.Харків, пр.Науки, 5 
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		 
		02.02.2016                                                                                      Справа № 905/5270/13 
		Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., 
		за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу №905/5270/13
		за позовом Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод СВІТЛО ШАХТАРЯ  м.Харків 
		до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгівельно-сервісна компанія  СВІТЛО ШАХТАРЯ м.Тернівка Дніпропетровська область
		про зобовязання припинити використання   в його найменуванні   словесного позначення "СВІТЛО ШАХТАРЯ", зобовязання відповідача внести відповідні зміни до установчих документів
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: не з'явився
		від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 20.03.2015 року, ОСОБА_3 - директор, протокол №3 від 20.08.2010року
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 18.07.2013року Публічне акціонерне товариство Харківський машинобудівний завод СВІТЛО ШАХТАРЯ м.Харків (далі  ПАТ «ХМЗ «СВІТЛО ШАХТАРЯ») звернулось до господарського суду Донецької  області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгівельно-сервісна компанія СВІТЛО ШАХТАРЯ м.Тернівка Дніпропетровська область ( далі  ТОВ «ТСК «СВІТЛО ШАХТАРЯ») про зобовязання припинити використання   в його найменуванні   словесного позначення "СВІТЛО ШАХТАРЯ", зобовязання відповідача внести відповідні зміни до установчих документів.
		Господарська справа № 905/5270/13 згідно з даними канцелярії господарського суду Донецької області до закінчення судового розгляду була втрачена внаслідок проведення на території міста Донецька Донецької області антитерористичної операції. 
		У звязку з цим у відповідності до розяснень, викладених в пункті 7.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з відповідними змінами і доповненнями), ПАТ «ХМЗ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» 17.02.2015року у загальному порядку звернулось до господарсько суду Запорізької області   з новою позовною заявою до відповідача про зобовязання припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ» та внесення змін до установчих документів.
		Прийняті за результатами розгляду по цій справі судові акти: рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015року та постанова Донецького апеляційного суду від 11.08.2015року постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015року скасовані, а справу з урахуванням принципу виключної підсудності передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
		За наслідками автоматичного розподілу справа передана на новий розгляд судді Осадчій А.М.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.12.2015 року зазначена справа прийнята до провадження.
		Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що останній є правонаступником прав і обовязків Відкритого акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ», яке зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Харкова № 411 від 25.07.1994 р. Згідно ОСОБА_4 товариства у новій редакції, зареєстрованому 05.12.2011року виконавчим комітетом Харківської міської ради, його скорочене найменування українською мовою значиться як «ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ», російською мовою - ПАО «СВЕТ ШАХТЕРА». У відповідності до умов укладених позивачем з ТОВ «ТСК «Світло Шахтаря» (дата офіційної реєстрації в органі виконавчої влади  15.09.2009року) договору № 124 від 11.05.2010р. та дилерського договору № 49/304 від 17.09.2010р. відповідачу було надано право реалізації на території України та країн СНД гірничошахтного обладнання, що вироблялося ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ». Дія договорів закінчилася 31.12.2012 року.
		Комерційні (фірмові) найменування позивача і відповідача містять тотожні основні частини, які складаються із словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ». Позивач припускає, що у період дії наведених договорів, а також поза межами цих угод, на території Донецької області відповідач здійснював свою господарську діяльність у вигляді постачання продукції з використанням комерційного найменування позивача. Повідомлення, викладене у листі від 11.02.2013року № 481, щодо заборони використання комерційного найменування у звязку з пріоритетністю прав інтелектуальної власності на них відповідачем проігнороване.
		Приймаючи до уваги, що відповідач згідно статутних документів здійснює оптову торгівлю машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, їх ремонт і технічне обслуговування, що співпадає зі специфікою та з сферою господарської діяльності позивача, сторонами реалізуються однорідні товари. Зазначене вводить в оману споживачів, оскільки у споживачів продукції виникає уявлення про спільне комерційне джерело щодо товарів, які ними виробляються і реалізовуються. Крім того, комерційне найменування відповідача може викликати у споживачів асоціативне уявлення про позивача. 
		Як наслідок, позивач вважає, що наявність тотожного комерційного найменування у відповідача порушує права та охоронювані законом інтереси позивача та завдає шкоди його діловій репутації, тому просить суд зобовязати ТОВ «ТСК «СВІТЛО ШАХТАРЯ» припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», внести необхідні зміни до установчих документів та відшкодувати на його користь понесені судові витрати, а саме, витрати по оплаті судового збору та витрати по оплаті судової експертизи.
		Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 90, 432, 489, 490 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), статтями 33, 159 Господарського кодексу   України (далі - ГК України), статтею 16 Господарського процесуального кодексу  України (далі-ГПК України).
		На підтвердження доводів позовної заяви  ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» надало суду належним чином засвідчені копії: ОСОБА_4 підприємства, свідоцтва №00165712 про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності,  розпорядження №411 від 25.07.1994року,  свідоцтв про державну реєстрацію, витягу, виписки з ЄДРПОУ,  довідки, повідомлення про заборону використання фірмового найменування №481 від 11.02.2013року, листа №4 від 27.02.2013рок, договору №124 від 11.05.2010року, додаткових угод до нього, специфікацій, рахунків-фактур, товаро-транспортних накладних, довіреностей, дилерського договору №49/304 від 17.09.2010року, додаткових угод до нього, ОСОБА_4 ТОВ «ТСК «СВІТЛО ШАХТАРЯ», витягу з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «ХМЗ «СВІТЛО ШАХТАРЯ», висновку №928 судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 25.03.2014року, договору №10-13П від 15.01.2013року,спеціфікацій, договору поставки №274 від 05.12.2012року, специфікацій,  витягів з ЄДРПОУ щодо контрагентів за договорами.
		У письмових поясненнях, які  містяться у матеріалах справи, позивач стверджує, що у найменуванні підприємства оригінальне словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ» носить розпізнавальний характер та надає позивачеві можливість відрізнятися і індивідуалізуватися з-поміж інших субєктів господарювання. Вказане словосполучення є комерційним найменуванням і використовується позивачем у сфері підприємницької діяльності  як в Україні, так і за її межами майже 20 років, тому має пріоритет у використанні комерційного найменування. Позивач є товаровиробником і реалізує продукцію власного виробництва. Між тим відповідач не має статусу виробника, а є посередником і реалізує продукцію інших виробників. Порівняльний аналіз найменувань позивача і відповідача свідчить про наявність їх візуальної схожості та  збігу домінуючого словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», його написання. Комерційне найменування відповідача має аналогічне словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», яке використовується ним у господарському обороті. Воно є цілком тотожним як за написанням, так і за сприйняттям на слух, з найменуванням позивача, що не дає можливості відрізняти одну юридичну особу від другої, чим вводить в оману продавців і споживачів щодо субєкту, який купує/продає товар, надає послуги чи виконує роботи, відмінність полягає у організаційно-правовій формі підприємств.
		На вимогу суду, з  метою дослідження   обставин зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 17.11.2015року, позивач у письмових поясненнях від 18.01.2016року, 01.02.2016року,  крім вищезазначеного, вказав, що  комерційне найменування  позивача, яке складається з словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», є елементом знаку  для товарів і послуг, та опосередковано підтверджує  існування комерційного найменування позивача та першість у його використанні. Крім того, вважає, що про використання позивачем саме словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ» для позначення себе на ринку  та власної ідентифікації у господарських відносинах  свідчать судові рішення та видані на їх підставі виконавчі документи, вперше використання комерційного найменування відбулось  з моменту реєстрації позивача 25.07.1994року як субєкта підприємницької діяльності.
		На підтвердження означених доводів надав суду належним чином засвідчені копії свідоцтва №00165712 про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності, свідоцтва на знак для товарів та послуг №82812, виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг №82812 від 25.10.2012року, документів щодо внесення змін до даних свідоцтва, претензій, рішень суду, наказів, виданих на примусове виконання рішень суду.
		Відповідач у своїх письмових відзивах позовні вимоги не визнав, посилається на те, що ОСОБА_4 товариства в установленому законодавством порядку було зареєстровано ще 15.09.2008 року. Повне і скорочене найменування відповідача і позивача лише частково тотожні: мають однакове словесне позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», яке є складовими частинами найменування зазначених юридичних осіб, однак не є їх комерційним найменуванням. Вони не є цілком тотожними враховуючи різні організаційно-правові форми та наявність у найменуваннях інших частин, як то, «Харківський машинобудівний завод» у позивача та «Торгівельно-сервісна компанія» у відповідача, що позначає вид і сферу їх діяльності. При цьому, скорочене найменування відповідача, на відміну від скороченого найменування позивача, містить словесне зазначення діяльності підприємства, тому вони відрізняються один від одного. Нормами чинного законодавства не заборонено юридичним особам включати до складу свого найменування частину найменувань інших осіб, якщо інші їх частини будуть різними. При цьому тотожність окремих елементів найменувань не свідчить про тотожність найменувань в цілому.
		Твердження ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» про те, що наявність тотожних комерційних найменувань у відповідача й позивача призводить до порушення прав і охоронюваних інтересів останнього, завдає шкоди його діловій репутації, на думку відповідача, є необґрунтованими і не підтверджуються жодним доказом. На відмінність від позивача, який є виробником спеціальних машин та устаткування для добувної промисловості, відповідач є тільки постачальником такої продукції і не має матеріально-технічної бази для її виготовлення. У період дії укладених між сторонами дилерського договору № 49/304 від 17.09.2010 р. та договору № 124 від 11.05.2010 р. відповідач не здійснював поставку продукції інших виробників, та не позиціонував себе виробником даної продукції, а відповідно до умов угод пропонував контрагентам придбати продукцію виробництва саме позивача. У цей час жодних претензій у позивача щодо найменування товариства не виникало. Починаючи з 2013 року, ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» взагалі не здійснює діяльності з постачання будь-якої продукції.
		Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.2 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа, що є комерційним товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. При цьому комерційне (фірмове) найменування не прирівнюється законом до найменування, під яким реєструється юридична особа. Зазначені найменування є різними правовими поняттями. Установчі документи товариства не містять в собі відомостей про комерційне (фірмове) найменування товариства. Разом з тим позивач просить змінити саме найменування відповідача - юридичної особи та фактично внести зміни у ОСОБА_4 підприємств, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства,  та наполягає на припиненні використання відповідачем свого найменування, що має ознаки неправомірного втручання у його внутрішню діяльність.  За таких обставин, на думку представника відповідача, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові. Передбачене ч. 1 ст. 90 ЦК України найменування юридичної особи не є обєктом права інтелектуальної власності, оскільки повязані з його використанням правовідносини регулюються нормами корпоративного права.
		З огляду на викладене, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
		На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: довідки АБ №445200 від 22.04.2011року,  договорів №РА-08К від 22.04.2011року, №СА-08К від 22.04.2011року, первинних документів на їх виконання, як то  специфікацій, товаро-транспортних накладних,  довіреностей, листів, реєстру виданих та отриманих  податкових накладних за 2012-2014рр., наказу №55/к від 31.01.2013року.
		Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, в якому він вказує, що позивач дізнався про порушення свого права 01.07.2009року під час укладення між сторонами у справі дилерського договору №49/29, тоді як до господарського суду Донецької області позовна заява первісно подана 18.07.2013року, після втрати справи  до господарського суду Запорізької області  16.02.2015року, тобто, після перебігу строку позовної давності, на підтвердження чого надав суду копію дилерського договору №49/29 від 01.07.2009року,додаткової угоди №1 до договору від 28.12.2009року.
		Позиція позивача з цього приводу викладена у письмових поясненнях №50юр від 17.04.2015року та полягає в тому, що про порушення відповідачем права інтелектуальної власності позивача, позивач дізнався згідно до первинних документів до договору (товарно-транспортних накладних) в березні 2012року під час здійснення відповідачем закупівлі гірничошахтного обладнання у позивача за договором № 124 від 11.05.2010року, за специфікаціями до нього, з отриманням продукції вантажоотримувачами (кінцевими споживачами) за місцем розташування в Донецькій області. З огляду на початок перебігу терміну позовної давності в березні 2012року, пред'явлення в липні 2013року позову до господарського суду Донецької області та його подальший розгляд господарським судом Запорізької області через повторну подачу позову, строк позовної давності позивач не вважає пропущеним. На підтвердження своїх доводів надав суду копію позовної заяви, описів вкладення у цінний лист.
		Представник позивача  у судове засідання 02.02.2016року не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження підприємства, зазначену у ЄДРПОУ.
		Представники відповідача у судове засідання 02.02.2016року зявились, заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, які зазначені у відзиві, підтримали заяву про застосування строків позовної давності.
		Згідно із п.3.9.2   Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»    у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Суд визнає, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
		Відповідно до положень статті   811    ГПК України   судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
		Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.
		У позовній заяві порушення належних йому прав ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» аргументував виключно тим, що відповідач у своєму найменуванні неправомірно використовує комерційне найменування ОСОБА_1 позивача - частину повної та скороченої його назви, яка складається із оригінального словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», на яке позивач має пріоритет. Як на підставу задоволення позову, позивач посилався на норми: статті 432 ОСОБА_3 35 «Загальні положення право інтелектуальної власності», статей 489,   490 ОСОБА_3 42 «Право інтелектуальної власності на комерційне найменування» Цивільного кодексу України та статтю 159 ОСОБА_3 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» Господарського кодексу України.
		Нормативно-правове визначення поняття права інтелектуальної власності наведене в статті 418 ЦК України - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		До обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комерційні (фірмові) найменування (ч.1 ст. 420 ЦК України).
		У частині другій статті 90 ЦК України передбачено, що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.
		Аналогічне положення щодо можливості субєкта господарювання - юридичної особи мати  комерційне найменування закріплено в частині першій статті 159 ГК України.
		У чинному законодавстві України не дається визначення терміну «комерційного найменування» та не міститься вимог щодо його певного змісту (зокрема, щодо зазначення організаційно-правової форми підприємства).
		Між тим аналіз нормативно-правових актів свідчить, що комерційне (фірмове) найменування розуміється як таке, під яким юридична особа діє в цивільному обороті і позначає себе на ринку, та яке індивідуалізує цю особу як субєкта господарювання серед інших його учасників. Воно вказує на юридичну особу, яка виробляє види товару чи надає відповідні послуги.
		Необхідними умовами створення та використання комерційного найменування є його відповідність наступним принципам: 1)істинності - зазначення у його найменуванні організаційно-правової форми юридичної особи, виду діяльності особи власника; 2)виключності - відмінності від комерційних найменувань, що вже використовуються; 3)постійності - незмінності протягом усього часу збереження свого організаційно-правового статусу.
		За приписами статті 489 ЦК України, які кореспондуються з вимогами частини третьої статті 159 ГК України, правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
		Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
		У статті 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883року, яка набула чинності для України 25.12.1991року і є частиною національного законодавства, також наголошується, що «фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обовязкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака».
		Таким чином, набуття прав на комерційне найменування  повязується виключно з його фактичним використанням, а внесення його до відповідного реєстру здійснюється лише за наявності волевиявлення власника прав на таке найменування.
		Моментом виникнення у особи прав інтелектуальної власності на комерційне найменування є початок фактичного використання вказаного найменування.
		Приписами частини першої статті 490 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування, зокрема, є: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання.
		Пленум Вищого господарського суду України у пункті 80 постанови від 17.10.2012року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності»  розяснив, що для правильного вирішення спорів щодо однакових комерційних (фірмових) найменувань господарським судам належить з'ясовувати, що саме є комерційним (фірмовим) найменуванням, - слово чи словосполучення, повна чи скорочена назва підприємства, а також яким видом діяльності займаються позивач і відповідач у справі, чи функціонують вони на одному ринку товарів і послуг, чи можуть споживачі змішувати послуги, які ними надаються, та, зрештою, чи є комерційні (фірмові) найменування сторін однаковими; при цьому судам слід мати на увазі, що тотожність окремих елементів комерційних (фірмових) найменувань не свідчить про тотожність таких найменувань у цілому.
		За правилами частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 ГПК України).
		З представлених документів судом встановлено, що наказом № 49-АТ від 13.07.1994року Фонду державного майна України Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» перетворено у процесі приватизації у Відкрите акціонерне товариство «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ».
		Протоколом від 03.12.2011року змінено найменування юридичної особи і затверджено ОСОБА_4 Публічного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ», який зареєстровано в новій редакції 05.12.2011року за №14801050032012915 виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області. У пункті 1.3 ОСОБА_4 зафіксовано повне найменування ОСОБА_1 українською мовою: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ»; російською мовою: ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «ХАРЬКОВСКИЙ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫЙ ЗАВОД «СВЕТ ШАХТЕРА»; англійською мовою: «PUBLIC JOINT-STOCK COMPANY «KHARKOV MACHINE-BUILDING PLANT «SVET SHAKHTYORA». Скорочене найменування ОСОБА_1: українською мовою: ПАТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ»; російською мовою: ПАО «СВЕТ ШАХТЕРА»; англійською мовою: PJSC «SVET SHAKHTYORA».
		ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ», згідно статті другої ОСОБА_4, зареєстроване 15.09.2008року за №12351020000000208 виконавчим комітетом Тернівської міської ради Дніпропетровської області, визначено найменування ОСОБА_1: повне найменування українською мовою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ», російською мовою: Общество с ограниченной ответственностью «СВЕТ ШАХТЕРА»; скорочена назва українською мовою: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ», російською мовою: ООО «ТОРГОВО-СЕРВИСНАЯ КОМПАНИЯ «СВЕТ ШАХТЕРА».
		Відомостей щодо зазначення назви комерційного найменування позивача і відповідача ОСОБА_4 товариств не містять.
		Відповідно до частини першої статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
		Положеннями статті 90 ЦК України визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. 
		Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
		Тим самим найменування юридичної особи є назва, яка індивідуалізує юридичну особу в сукупності її прав й обовязків як самостійного субєкта права. 
		Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, були врегульовані нормами Закону України від 15.03.2003року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Як випливає з положень частини першої статті 4 цього Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця-фізичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
		Згідно даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (довідка від АА № 746929 від 29.12.2012) позивач зареєстрований як Публічне акціонерне товариство «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ» з правовим статусом юридичної особи. Види діяльності за КВЕД-2010, зокрема: 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва. 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування. Дата первинної реєстрації підприємства 25.07.1994.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (довідка АБ № 445200 від 11.04.2012) відповідач зареєстрований як ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» з правовим статусом юридичної особи. Види діяльності за КВЕД-2010, зокрема: 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва. 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.
		Відомостей щодо зазначення назви комерційного найменування позивача і відповідача у витягах з ЄДР не міститься.
		За змістом договору № 124 від 11.05.2010року та додаткових угод до нього; дилерського договору № 49/304 від 17.09.2010року та додаткових угод до нього  від 09.09.2010року, 07.12.2010року, 01.12.2011року, 04.01.2012року найменування сторін зазначено: позивача російською мовою - «ОАО Харьковский машиностроительный завод «Свет Шахтера»; відповідача російською мовою - з використанням абревіатури «ООО ТСК «Свет Шахтера». У специфікаціях до вказаного договору від 06.02.2012року, 09.02.2012 року, 10.02.2012 року, 13.02.2012 року, 27.02.2012 року, 29.02.2012 року, 02.03.2012 року, 27.03.2012 року, 08.11.2012 року постачальником російською мовою вказано ПАО «Свет шахтера», а покупцем - ООО ТСК «Свет шахтера». 
		У рахунках-фактурах № 226 від 20.03.2012року, № 235 від 21.03.2012року, № 236 від 21.03.2012року направлення устаткування ВП шахта «Добропільська» ТОВ «ДТЕК Добропольеуголь»; № 613 від 19.06.2012 року направлення устаткування ОДО «Шахта «Белозерская» ТОВ«ДТЕК Добропіллявугілля» на виконання договору від 11.05.2010року вантажовідправником значиться ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово сервісна компанія «Світло шахтаря».
		В інших договорах, наприклад від 15.01.2013року № 1-13П з ПАТ «Торгова компанія «Гірничі машини», найменування позивача українською мовою зазначається як Публічне акціонерне товариство «СВІТЛО ШАХТАРЯ».
		Правовий аналіз вищенаведених норм чинного законодавства вказує на те, що юридична особа повинна мати назву (найменування) та може  мати комерційне (фірмове) найменування, які є різними поняттями і мають різне правове наповнення та встановлені різні правові режими їх використання.
		Відповідно до частини сьомої пункту 78 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики в рішення спорів, повязаних із захистом права інтелектуальної власності», комерційне (фірмове) найменування необхідно відрізняти від найменування юридичної особи (частина перша статті 90 ЦК України); друге із згаданих найменувань не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки пов'язані з його використанням правовідносини регулюються переважно нормами корпоративного законодавства.
		Враховуючи викладене, з урахуванням позиції, викладеної в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 27.06.2008року № 01-8/383/1 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти інтелектуальної власності», суд вважає за необхідне зазначити, що питання, повязане з визначенням комерційного (фірмового) найменування, є правовим, тому має вирішуватися згідно з чинним законодавством та на підставі наявних у справі доказів.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, у відповідності з наданими доказами, суд визнає, що позивач у цивільному обороті використовує зареєстровані в установленому законодавством порядку свої незмінні варіанти найменування юридичної особи: повне українською та російською мовою та скорочене найменування українською мовою. 
		Стороною позивача не представлено  належних доказів, на підставі яких суд міг би достовірно визначити наявність володіння позивачем певним комерційним (фірмовим) найменуванням, яке Публічне акціонерне товариство «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ» використовує для індивідуалізації позначення себе на ринку та для власної ідентифікації у господарських (підприємницьких) відносинах.
		Окрім того, враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач має комерційне найменування, оскільки він користувався у своїй господарській діяльності своїм повним найменуванням юридичної особи та абревіатурою на російській мові - «ООО ТСК «Свет Шахтера», що за твердженням відповідача не відноситься до комерційного найменування підприємства.
		Опосередковано цей факт підтверджується також наявністю зареєстрованого за позивачем свідоцтвом на знак для товарів та послуг №82812, який має зображення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», так як саме за допомогою вказаного знаку, право на який оформлено у встановленому законом порядку, позивач має можливість індивідуалізувати позначення себе на ринку товарів з метою ідентифікації  останніх.
		Твердження позивача, викладене у письмових поясненнях №97 від 18.01.2016року, що знак є тотожним з словосполученням, що позивачем визнається комерційним найменуванням, тому останнє є елементом знаку, є невірним, оскільки поняття комерційне найменування та знак для товарів та послуг є різними за своєю правовою природою та підлягають захистові різними способами, конкретних перелік яких  визначений законодавчо, тому наявність зареєстрованого права на знак ніяким чином не впливає на наявність комерційного найменування.
		Згідно з вимогами чинного законодавства лише офіційне (легітимне) використання комерційного найменування може свідчити про його наявність, а відтак мати правовий захист як обєкта права інтелектуальної власності.
		Таким чином, належними доказами у справі не доведено, що позивач та відповідач мають комерційні (фірмові) найменування, тобто найменування, які використовуються підприємствами для власної індивідуалізації під час здійснення господарської (комерційної) діяльності.
		Права щодо найменування юридичної особи відносяться до групи особистих немайнових юридичної особи.
		Визначені Статутами сторін повні найменування підприємств дають змогу розрізнити їх у діловому обороті, оскільки в них наявні у найменуванні інші частини, як то, «Харківський машинобудівний завод» у позивача та «Торгівельно-сервісна компанія» у відповідача, що позначає вид і сферу їх діяльності, як виробника продукції у одного та особи, що реалізує продукцію та здійснює її сервісне обслуговування у другого.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи,  на підставі дилерських договорів, укладених з позивачем, відповідач здійснював реалізацію саме гірничошахтного обладнання, що виготовив  позивач, за згодою останнього.
		Дослідивши листування відповідача з контрагентами під час постачання продукції, суд дійшов висновку, що відповідач вказує виробником обладнання, яке поставляється, саме Публічне акціонерне товариство «ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «СВІТЛО ШАХТАРЯ».
		Згідно ч.5 ст.   42, ч.2 ст.   43 ГПК оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів, що розяснено у  п. 6   Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».
		Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Суд не бере до уваги висновок судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 25.03.2014року № 928, відповідно до якого комерційні найменування Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "СВІТЛО ШАХТАРЯ" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія "СВІТЛО ШАХТАРЯ" є схожими настільки, що їх можна сплутати; комерційне найменування ТОВ "Торгівельно-сервісна компанія "СВІТЛО ШАХТАРЯ" не є оманливим, але є таким, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає послуги, враховуючи наступне.
		По-перше, питання, повязане з визначенням комерційного (фірмового) найменування, є правовим, має вирішуватися згідно з чинним законодавством та на підставі наявних у справі доказів, та, як встановлено судом вище, належними доказами у справі не доведено наявності у сторін та використання ними комерційних найменувань; по-друге, як вбачається з позовної заяви, наступних письмових пояснень, зокрема, письмових пояснень від №5-юр від 29.01.2016року, позивач визначає, що комерційним найменуванням підприємства є частина повної та скороченої назви позивача, яка складається із словосполучення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», тоді як, за висновком експертизи комерційне найменування позивача визначене як Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "СВІТЛО ШАХТАРЯ", що не є тотожним, оскільки тотожність окремих елементів фірмових найменувань не може свідчити про тотожність таких найменувань у цілому.
		Вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, як зазначається в пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики в рішення спорів, повязаних із захистом права інтелектуальної власності», здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. 
		Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
		У позовній заяві позивач обрав наступний засіб захисту порушеного права: «Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (код ЄДРПОУ 35537049) припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», внести необхідні зміни до установчих документів».
		Позивач із заявою про зміну позову до суду не звертався. Клопотання про вихід за межі позовних вимог на предмет застосування інших правових позицій ним не заявлялось.
		Предмет позову про захист права інтелектуальної власності повинен кореспондуватися зі способами захисту такого права, які визначені, зокрема, в статті 16 ЦК України, частині 5 статті 159 ГК України. 
		Під способами захисту цивільних прав та інтересів чинне законодавство розуміє закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		При цьому особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком певним способом захисту свого права, який, як правило, визначається законом, що регулює конкретні цивільні правовідносини.
		  З огляду на приписи статей 90, 489-491 ЦК України   та статті 159 ГК України   належним способом захисту права особи на комерційне (фірмове) найменування може бути позов про зобов'язання іншої особи припинити використання тотожного найменування та відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням. У разі задоволення відповідного позову господарський суд може зобов'язати власника (засновника) або уповноважений ним орган внести необхідні зміни до установчих документів.
		Така правова позиція викладена Вищим господарським судом України в абзаці 3 пункту 78 постанови від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності». 
		Як встановлено судом, позивач просить зобовязати відповідача «припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», що відноситься до найменування юридичної особи, яке різним з поняттям комерційного найменування юридичної особи і відповідно до закону не є обєктом права інтелектуальної власності, тому не підлягає правовій охороні при захисті права інтелектуальної власності. 
		Приймаючи до уваги встановлені фактичні обстави по справі, оцінивши надані сторонами докази, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
		Вимога позивача про зобов'язання відповідача внести необхідні зміни до установчих документів є похідною від позовної вимоги про зобов'язання відповідача припинити використання в його найменуванні словесного позначення «СВІТЛО ШАХТАРЯ», в задоволенні якої судом відмовлено, тому позов у вказаній частині також не підлягає задоволенню.
		Пленум Вищого господарського суду України в пункті 2.2 постанови № 10 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» розяснив, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України   позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Враховуючи, що судом прийняте рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, понесені ПАТ «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ» витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн. та проведення судової експертизи в сумі 12000,00грн. у відповідності до положень статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
		На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 90, 418, ч. 1 ст. 490, ст. ст. 489-491 Цивільного кодексу України;     ч. 1, 3, 5 ст. 159 Господарського кодексу України, ст. ст.     4-2,     4-3,     22,   ч. 1 ст. 32, ч. 5 ст. 42,  43,     44,    49, 82-85,    115,    116 Господарського процесуального кодексу України, суд           -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод СВІТЛО ШАХТАРЯ  м.Харків до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгівельно-сервісна компанія  СВІТЛО ШАХТАРЯ м.Тернівка Дніпропетровська область про зобовязання припинити використання    в його найменуванні   словесного позначення "СВІТЛО ШАХТАРЯ", зобовязання відповідача внести відповідні зміни до установчих документів.
		Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до   статті 84 цього Кодексу.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		У судовому засіданні 02.02.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 08.02.2016року.
		 
		 
		Суддя                                                                                            А.М. Осадча

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...