Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2743цс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		17 лютого 2016 року                                                             м. Київ
		 
		Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
		головуючого Яреми А.Г.,  суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа про виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_7 в частині про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2014 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У травні 2011 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі − ПАТ «Альфа-Банк»)  звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» (далі - третейський суд при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз») від 27 жовтня 2010 року, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь 
		ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 71 тис. 
		719 грн 71 коп. і судові витрати в розмірі 10 грн.
		Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 14 вересня            2011 року задовольнив заяву ПАТ «Альфа-Банк» та видав виконавчий лист про примусове виконання вказаного рішення третейського суду при                               ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз».
		Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду першої інстанції повернув ОСОБА_7
		У листопаді 2015 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд судових рішень. Верховний Суд України ухвалою від 
		30 листопада 2015 року вказану заяву ОСОБА_7 у частині про перегляд ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2011 року повернув; відкрив провадження в зазначеній справі за його заявою в частині про перегляд ухвал Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 
		2014 року та колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 
		21 січня 2015 року. 
		У заяві ОСОБА_7 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування вказаних ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення з, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: 
		неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (далі - Закон України «Про третейські суди»), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
		неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме частини третьої статті 389-11 ЦПК України - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
		 
		невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди»;
		На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_7 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2015 року у справі за заявою 
		ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа з виконання рішення третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором 
		(№ 6-28022св15) та постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від: 
		2 вересня 2015 року у справі за заявою фізичної особи про скасування рішення третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-856цс15);
		21 жовтня 2015 року у справі за заявою фізичної особи про скасування рішення третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа-банк» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-831цс15);
		4 листопада 2015 року у справі за позовом фізичної особи до 
		ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору щодо третейського застереження (№ 6-2074цс15).
		Так, надані заявником для порівняння ухвалу суду касаційної інстанції та постанови Верховного Суду України було прийнято за результатами розгляду справ по суті, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цих справах застосовано норми права, які підлягали застосуванню, зокрема пункт 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
		У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, вирішуючи процесуальне питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду, повернув апеляційну скаргу, у зв'язку із чим справа по суті не розглядалася та норми права, закріплені в пункті 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», не могли бути застосовані в цьому випадку судами апеляційної та касаційної інстанцій.
		 
		Отже, порівняння змісту наданих заявником ухвали суду касаційної інстанції від 15 жовтня 2015 року, постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 вересня, 21 жовтня та 4 листопада 2015 року зі змістом судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог та що ухвала суду касаційної інстанції від 21 січня 
		2015 року не відповідає викладеному у вказаних постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 
		У зв'язку із цим підстави для перегляду судових рішень, передбачені пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутні. 
		Разом з тим у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, повернувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, виходив з того, що за змістом статті 293, частин третьої, шостої статті 389-11 ЦПК України така ухвала суду першої інстанції оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
		Натомість у наданій заявником для порівняння ухвалі від 15 жовтня            2015 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою видано виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду, та ухвалу апеляційного суду про залишення без змін зазначеної ухвали суду першої інстанції, фактично дійшов протилежного висновку - про можливість оскарження в апеляційному порядку вказаної ухвали суду першої інстанції. 
		Цей правовий висновок суду касаційної інстанції про застосування судами норми процесуального права, наведений у судовому рішенні, яке переглядається, різниться з висновком, зробленим у наданій для порівняння ухвалі суду касаційної інстанції від 15 жовтня 2015 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		У статті 293 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		Так, відповідно до пункту 33 частини першої статті 293 ЦПК України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. 
		Згідно із частиною третьою статті 38911 ЦПК України ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом в апеляційному порядку. 
		Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду вказаними нормами цивільного процесуального законодавства не передбачене.
		З огляду на викладене висновок апеляційного суду про неоскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції зазначеної категорії, з яким погодився і суд касаційної інстанції, є законним. 
		Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
		Керуючись статтями 355, 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_7 в частині про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 
		2014 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 
		21 січня 2015 року відмовити. 
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий   Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема    В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук  Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...