Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/25487/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2016. Зареєстровано: 26.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.02.2016Справа № 910/25487/15
		За позовом Державної іпотечної установи
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
		третя особа - ОСОБА_1
		про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсним                                                                                               
		                                                                                           Суддя      Маринченко Я.В.
		Представники сторін:
		від позивача: Калінін І.М. (представник за довіреністю);
		від відповідача 1: Случ О.В. (представник за довіреністю);
		від відповідача 2: Таболін О.С., Мединський М.М. (представники за довіреністю);
		від третьої особи: не з'явився;
		від прокуратури: Чумаченко А.А. (представник за посвідченням);
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2015 року Державна іпотечна установа (далі - ДІУ) звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ «Яблуневий дар» та ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним зарахування вимог здійснене на підставі заяви ТОВ «Яблуневий дар» про припинення зобов'язання зарахування зустрічних вимог від 27.02.2015 б/н (далі - Заява про залік від 27.02.2015), а саме вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Яблуневий дар» за договорами кредитної лінії № ВКЛ-2005469 від 21.01.2011, №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 та частини вимог ТОВ «Яблуневий дар» до ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) №003-09508-06514 « 8 років разом» від 06.05.2014.  
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний залік було проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки у ТОВ «Яблуневий дар» та ПАТ «Дельта Банк», станом на момент проведення такого заліку, були відсутні зустрічні однорідні вимоги.
		Вказав, що до повідомлення від 20.02.2015 про відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу №003-09508-06514 « 8 років разом» від 06.05.201 від ОСОБА_1 до ТОВ «Яблуневий дар» на підставі договору про відступлення прав вимоги, яке було адресоване ПАТ «Дельта Банк», не було надано самого договору про відступлення прав вимоги, а тому ПАТ «Дельта Банк» відповідно до частини 2 статті 517 ЦК України мав право не виконувати свого обов'язку перед ТОВ «Яблуневий дар» (новий кредитор).
		Крім того, строк виконання вимог за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, між ТОВ «Яблуневий дар» та ПАТ «Дельта Банк» встановлений (у редакції додаткового договору №11 від 31.12.2014)  до 01.08.2015, при цьому направлену 06.02.2015 Банком претензію з вимогою  дострокового погашення суми кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором не можна вважати вимогою про дострокове виконання зобов'язань, оскільки вказану претензію від імені Банку підписав Директор департаменту  продажів корпоративного бізнесу ОСОБА_7, який не був уповноважений на підписання таких вимог.
		Порушення своїх прав вказаним заліком позивач обґрунтовував тим, що він з 02.03.2015 набув право вимоги до ТОВ «Яблуневий дар» за договором кредитної лінії № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, на підставі укладених між ДІУ та ПАТ «Дельта Банк» договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014, договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2004 та договору банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додатково вказав, що договір від 03.08.2014 відступлення прав вимоги частини депозитного вкладу за договором  №003-09508-06514, укладений між ОСОБА_1, та ТОВ «Яблуневий дар» не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема положеннями Правил банківського  обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», які ОСОБА_1, підписавши договір банківського вкладу, погодився вважати  невід'ємною частиною договору, передбачено необхідність отримання вкладником попередньої письмової згоди Банку на відступлення третім особам прав за договором банківського вкладу. В той же час, такої згоди отримано не було.
		Також зазначив, що станом на час звернення ТОВ «Яблуневий дар» із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання зобов'язань Банку за договором депозиту не настав, оскільки заява про дострокове зняття частини вкладу була надіслана після надсилання заяви про зарахування зустрічних вимог.
		Додатково вказав, що договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 та договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2004 укладені між Банком та ДІУ у відповідності до вимог чинного законодавства, не порушують нічиїх прав та не є нікчемними.
		Відповідач - ТОВ «Яблуневий дар» проти позову заперечував, посилаючись на те, що  заява про залік від 27.02.2015 відповідає вимогам чинного законодавства, у т.ч. і статті 601 ЦК України, і статті 203 ГК України. Договір від 03.08.2014 відступлення прав вимоги частини депозитного вкладу за договором  №003-09508-06514, укладений між ОСОБА_1, та ТОВ «Яблуневий дар» є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. ТОВ «Яблуневий дар» набуло права вимоги за казаним договором банківського вкладу, про що повідомило Банк та просило перерахувати частину вкладу. Також у ТОВ «Яблуневий дар» не було підстав вважати, що вимога про дострокове погашення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 зі сторони Банку підписана не уповноваженою особою, оскільки вказана вимога була направлена у спосіб та порядку, визначеними умовами договору та скріплена печаткою Банку. Обов'язку відповідача 1 перевіряти повноваження особи, що підписала вказану претензію від імені Банку встановлено не було.
		Відповідач - ПАТ «Дельта Банк» проти позову заперечував, при цьому зазначив, що ним не визнано відступлення права вимоги та зміну кредитора у зобов'язанні за договором банківського вкладу (депозиту) № №003-09508-06514, оскільки на момент проведення спірного заліку у ПАТ «Дельта Банк» були відсутні докази, які підтверджували перехід права вимоги від ОСОБА_1 до ТОВ «Яблуневий дар». Крім того таке відступлення можливе лише за наявності письмової згоди Банку, якої банком не надавалось.
		Також зазначив, що грошові зобов'язання за кредитними договорами та договором банківського вкладу виражені у різних іноземних валютах, що виключає однорідність вимог (при цьому між сторонами відсутні домовленості щодо курсу, який повинен застосовуватися при конвертації валюти зобов'язань).
		Вказав, що відповідно до статті 515 ЦК України заміна клієнта за договором депозитного рахунку не дозволяється, оскільки зобов'язання за цим договором нерозривно пов'язано з особою клієнта, який відкрив вказаний депозитний рахунок (ОСОБА_1.).
		Крім того, договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 не містять застережень про те, що з моменту прийняття рішення Національним банком України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, усі права за договорами, у тому числі, за договорами кредитної лінії  укладеними з ТОВ «Яблуневий дар», переходять до ДІУ.
		Додатково повідомив, що за результатами перевірки з виявлення правочинів, що є нікчемними, затвердженими протоколом №54 від 22.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших правочинів) за кредитними операціями, договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 є нікчемними у відповідності до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому, ДІУ за нікчемними правочинами не набула жодних прав вимоги за договорами кредитної лінії, укладених з ТОВ «Яблуневий дар».
		Представник прокуратури позов підтримав, просив задовольнити з підстав, вказаних позивачем у позовній заяві.
		Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
		У судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «Дельта Банк» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (кредитора ПАТ «Дельта Банк), оскільки заявником, усупереч статей 27, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не доведено яким чином рішення у цій справі може вплинути на права або обов'язки вказаної особи щодо однієї із сторін цієї справи.
		Також судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 826/23041/15 (за позовом ДІУ до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання протиправним та скасування рішення), оскільки позивачем не наведено суду у чому саме полягає неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які мають значення для справи, і які встановлюються іншим судом у іншій справі.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таки підстав.
		Судом встановлено, що  21.01.2011 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий дар» (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2005469, за умовами якого, з урахуванням змін та доповнень, які вносились сторонами неодноразово впродовж дії вказаного договору, Банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру  використання. Надання кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором в сумі 33000000 євро зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 20.01.2016 згідно затвердженого графіка.
		Також, 19.07.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий дар» (позичальник) укладено договір мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/2, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених додатковими угодами змін і доповнень, Банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру  використання. Надання кредиту буде здійснюватися  окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 19672500,55 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15.08.2014.
		27.06.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий дар» (позичальник) укладено  договір кредитної лінії № ВКЛ-2005469/4 відповідно до умов якого, з урахуванням внесених додатковими угодами змін і доповнень, Банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру  використання. Надання кредиту буде здійснюватися  окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25000000 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15.08.2014.
		Крім того, 03.017.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий дар» (позичальник) укладено договір мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/5, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених додатковими угодами змін і доповнень, Банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру  використання. Надання кредиту буде здійснюватися  окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5400000 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 01.08.2015.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих Банком виписок по рахункам відповідача 1 по кредитним договорам, пояснень представників сторін, Банк, у відповідності до умов вказаних кредитних договорів надав відповідачу 1 кредитні кошти, які ТОВ «Яблуневий дар» у строки, та у порядку, визначені кредитними договорами не повернуло, внаслідок чого утворилась заборгованість. Наявність непогашеної заборгованості за спірними кредитними  договорами та її існування станом на лютий 2015 року сторонами не заперечуться.
		Судом також встановлено, що 06.05.2014 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (вкладник) укладено Договір №003-09508-060514 банківського вкладу (депозиту) « 8років разом» у доларах США, у відповідності до умов якого Банк прийняв від вкладника суму вкладу у розмірі 1344005 доларів США на строк до 11.05.2015 включно з нарахуванням відсоткової ставки на суму вкладу в розмірі 11% річних. 06.05.2014 між Банком та вкладником  укладено додатковий договір №1 до договору вкладу, у відповідності до якого сторони погодили, що протягом строку залучення вкладу допускається  відкликання частини вкладу шляхом виплати  готівкою з каси  Банку  відповідно до вимог чинного законодавства , або зарахування на поточний, картковий чи  вкладний рахунок вкладника, відкритий в установі Банку на підставі письмової заяви вкладника. Вкладник зобов'язується повідомляти про таке часткове відкликання  суми вкладу не менше, ніж за 3 банківські дні до очікуваної дати відкликання частини вкладу.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2014 між ТОВ «Яблуневий дар» (новий кредитор) та ОСОБА_1 (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу №003-09508-06514 від 06.05.2014, згідно положень якого первісний кредитор відступив новому кредитору  права вимоги до боржника сплатити частину вкладу за депозитним договором в розмірі 575750,84 доларів США, а новий кредитор зобов'язався сплатити  первісному кредитору ціну  відступлення права вимоги. Новий кредитор  має право здійснювати наступне відступлення прав вимоги, набутих за договором, у відповідності до положень, визначених чинним законодавством України, вчиняти дії, спрямовані на стягнення заборгованості з боржника, припиняти зобов'язання боржника за правами вимоги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та/або розпоряджатися правами вимоги іншим чином.
		Таким чином ТОВ «Яблуневий дар» набув права вимоги до Банку  за депозитним договором на частину вкладу в розмірі 575750,84 доларів США.
		Стосовно заперечень Банку щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора та неможливості відступлення прав вимоги за договором депозиту, суд зазначає таке.
		Статтею 515 ЦК України передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
		Згідно із пунктом 2.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004) банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунку цих клієнтів.
		Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003, банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.
		Згідно із договором банківського вкладу №003-09508-060514 від 06.05.2014 власником депозитного рахунку за вказаним договором є ОСОБА_1 і укладення договору від 03.08.2014 відступлення права вимоги за договором банківського вкладу не змінило правового статусу ОСОБА_1, як вкладника за депозитним договором та як особи, що має виключне право розпоряджатися грошовими коштами, які станом на 03.08.2014 були наявні на депозитному рахунку.
		Укладення договору про відступлення права вимоги за договором банківського рахунку свідчить про передання ОСОБА_1 своїх прав ТОВ «Яблуневий дар» вимагати виплати частини грошових коштів, які наявні на депозитному рахунку, та прийняття цих прав відповідачем 1, а не зміну володільця депозитного рахунку (сторони за договором вкладу).
		У той же час, на момент відступлення ОСОБА_1 права вимоги ТОВ «Яблуневий дар» за договором банківського вкладу, на вказаному депозитному рахунку були наявні кошти у розмірі 122754 долари США, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по депозитному рахунку, у зв'язку з чим ОСОБА_1 мав право розпоряджатись частиною вказаних коштів в розмірі 575750,84 долари США, у тому числі відступити право вимоги ТОВ «Яблуневий дар».
		Договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу від 03.08.2014 сторонами не оспорювався, за законом не відноситься до нікчемного, а також не визнаний у судовому порядку недійсним, є чинним.
		Також, сторони договору відступлення прав вимоги чи Банк не позбавлені можливості, у випадку невідповідності відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, зокрема щодо отримання згоди сторони по депозитному договору на відступлення права вимоги, оспорити вказаний договір шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, ТОВ «Яблуневий дар», у зв'язку з отриманням вимог Банку від 06.02.2015 про дострокову сплату заборгованості за кредитним договором № ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 у розмірі 11742435,21 євро, сплату заборгованості за кредитним договором № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 у розмірі 11203550,41 євро, сплату заборгованості  за кредитним договором № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 у розмірі 34463393,78 євро та дострокову сплату заборгованості за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 6374564,38 євро, направив на адресу Банку Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015.
		Вказаною заявою ТОВ «Яблуневий дар» заявило про припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ «Яблуневий дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості: 
		- за кредитним договором  № ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 у розмірі 60617,53 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного  курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату заяви складає еквівалент 68600,86 доларів США), та
		- за кредитним договором  № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 у розмірі 22114,67 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного  курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату заяви складає еквівалент 25027,17 доларів США), та 
		- за кредитним договором  № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 у розмірі 361808,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного  курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату заяви складає еквівалент 409458,36 доларів США), та
		- за кредитним договором  № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 64208,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного  курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату заяви складає еквівалент 72664,4 доларів США), та 
		припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Яблуневий дар» частини заборгованості за договором  №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05..2014 на загальну суму  575750,84 долари США (що за крос-курсом долару США до євро, обчисленого на підставі офіційного  курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату заяви складає еквівалент 508748,64 євро) внаслідок зарахування зазначених зустрічних вимог.
		Вказана заява направлена на адресу Банку 27.02.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення та квитанцією відділення поштового зв'язку, а також отримання вказаної заяви не заперечується Банком.
		Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
		Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати певним умовам, зокрема  бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
		Отже, зарахування  зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення  (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
		Таким чином, направлення ТОВ «Яблуневий дар» 27.02.2015 на адресу ПАТ «Дельта Банк» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є вчиненням відповідачем одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов'язань відповідача 1 перед Банком та зобов'язань Банку перед відповідачем 1.
		З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ДІУ було укладено договір банківського рахунку №26/995-070, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відкрив ДІУ поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять ДІУ, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
		14.09.2014 між ПАТ «Дельта Банк» (заставодавець) та ДІУ (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав №Д-1.1/2014, відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011; №- НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 детальна інформація щодо яких та структура їх забезпечення наведена у додатку №1 до цього договору (далі - майнові права).
		Відповідно до пункту 1.3 договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, майнові права за цим договором є засобом забезпечення виконання ПАТ «Дельта Банк» зобов'язань перед ДІУ за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами, укладеними між сторонами.
		Згідно з договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013, відповідно до виписки ПАТ «Дельта Банк» по особовим рахункам ДІУ залишок коштів на дату підписання цього договору становить 2137858170,85 грн. (абзац другий пункту 1.3 договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014).
		За рахунок майнових прав задовольняються усі вимоги заставодержателя, які можуть виникнути внаслідок невиконання ПАТ «Дельта Банк» зобов'язань перед ДІУ за  вказаним договором банківського рахунку (пункт 1.4 договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014).
		Пунктом 4.1 договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 передбачено, що одночасно з цим договором укладається договір відступлення права вимоги.
		04.09.2014 між ДІУ (новий кредитор) та ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав  №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013.
		Відповідно до пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами вказаними у додатках до цього договору (права вимоги).
		Згідно п.1.3 договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 вартість прав вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у Додатку №1 до договору станом на дату укладення цього договору складає 1441396562,46 грн. вартість прав вимоги повинна бути підтвердженою довідкою первісного кредитора.
		У додатку №1 до договору про відступлення права вимоги визначено, що  до переліку майнових прав відносяться майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Танк Транс», за договорами кредитної лінії №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, укладеними з ТОВ «Яблуневий дар» та за відповідними договорами, що забезпечують виконання вказаних кредитних зобов'язань.
		Згідно із пунктом 2.2 договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, пункт 1.2 договору набирає чинності в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1 даного договору, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).
		Згідно із пунктом 3.1.2 договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, у разі прострочення первісним кредитором виконання зобов'язань за договором банківського рахунку або у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення) новий кредитор має право задовольнити свої вимоги шляхом відступлення на користь нового кредитора прав вимоги та подальшого отримання грошових коштів за договорами, зазначеними у додатку №1 до цього договору.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк»», згідно з яким у останньому з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
		Отже, на підставі положень пунктів 3.1.2 договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 ДІУ набула права вимоги за кредитними договорами з дати прийняття рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, тобто з 02.03.2015.
		Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною 1 статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Відповідно до положень ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Таким чином до позивача перейшло право вимоги до відповідача, яке існувало у Банку, в обсязі, що існував станом на 02.03.2015.
		Разом з тим, односторонній правочин у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинено відповідачем 1 27.02.2015, тобто до переходу до позивача прав вимоги за спірними кредитними договорами.
		Вказаний правочин вчинено особою, яка є стороною у зобов'язанні відносно іншої сторони у тому ж зобов'язанні. Водночас, позивач, станом на день вчинення вказаного правочину не був ні стороною у зобов'язанні, відносно яких надсилалась заява про зарахування зустрічних вимог, ні особою, відносно якої вчинено вказаний односторонній правочин.
		Набувши права вимоги за спірними кредитними договорами після запровадження у Банку тимчасової адміністрації, позивач набув права вимоги за кредитними договорами в обсязі, що існував на час набуття такого права вимоги, тобто з урахуванням прав і обов'язків, які було сторонами реалізовано на підставі відповідних правочинів, вчинених до переходу права вимоги до позивача і які є обов'язковими для позивача.
		Крім того, як вбачається з положень договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, вартість прав вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у Додатку №1 до договору, тобто у випадку настання обставин, за яких відбудеться перехід права вимоги до позивача за кредитними договорами, обсяг права вимоги буде визначатися на підставі наданих Банком довідок, з урахуванням виконання зобов'язань позичальником, чи вчинення інших дій, внаслідок яких обсяг вимог за кредитними договорами може змінюватися.
		Отже, враховуючи, що в силу положень норм чинного законодавства для зустрічного зарахування однорідних вимог достатньо ініціативи однієї сторони спростувати правомірність такого зарахування, на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, може особа, яка отримала заяву про таке зарахування. Тобто правом оспорювання зарахування зустрічних однорідних вимог наділений Банк. І саме його право, у разі неправомірного зарахування зустрічних однорідних вимог, є порушеним. Тому саме Банку належить право на звернення до суду щодо оспорення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.
		Подібного висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 у справі №922/5223/14 (3-649-гс15).
		Крім того, як вбачається з договору застави майнових прав № Д-1.1./2014 від 047.09.2014 та договору про відступлення права вимоги № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, право вимоги за кредитним договором № ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 до позивача взагалі не переходило.
		Щодо посилань Банку на нікчемність договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, у зв'язку із чим дані правочини не створюють будь-яких правових наслідків, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Як вбачається із матеріалів справи, за результатами перевірки з виявлення правочинів, що є нікчемними, затвердженими протоколом №54 від 22.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших правочинів) за кредитними операціями, договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 визнанні нікчемними у відповідності до пунктів 1, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».  
		Відповідно до зазначених пунктів вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (пункт 5); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7).
		У той же час, у матеріалах відсутні докази, які б підтверджували вищезазначені обставини, наявність яких свідчить про нікчемність правочину, а саме відмови ПАТ «Дельта Банк» від власних майнових вимог, прийняття на себе зобов'язань у порядку іншому, ніж встановлено Законом України «Про банки і банківську діяльність» та наявності умов, які передбачають передачу майнових прав з метою надання позивачу переваг, що прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Відповідачем-2 не надано суду належних доказів на підтвердження того, які саме переваги надані позивачу під час укладення вказаних договорів, а також наявності таких переваг порівняно з іншими контрагентами.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що з огляду на встановлені вище обставини справи впливу на результат вирішення спору не мають.
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		                                                            Повний текст рішення підписаний 22.02.2016
		 
		 
		Суддя                                                                                             Я.В. Маринченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...