Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/9067/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; місцевих податків і зборів, крім єдиного податку.
Надіслано судом: 26.02.2016. Зареєстровано: 28.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2016.
Дата набрання законної сили: 27.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 січня 2016 року о/об 10 год. 06 хв.Справа №  808/9067/15   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -, 
		за участю:
		представника позивача - ОСОБА_2 
		(діє на підставі довіреності № 215 від 19.01.2016)
		представника відповідача - Дегтяр О.М.
		(діє на підставі довіреності № 10386/10/10-017 від 23.07.2015), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24 грудня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1  (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 30 червня 2015 року №40-17, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.
		Позов обґрунтовано тим, що позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №40-17 від 30 червня 2015 року про визначення суми податкового зобов'язання за нарахування транспортного податку з фізичних осіб. Сума нарахованого зобов'язання становила 8333,32 грн. Позивач не погоджується з таким  рішенням податкового органу, оскільки вважає, що п'ятирічного терміну використання його автомобіль досяг 31 грудня 2014 року, отже у 2015 році такий автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до статті 267 ПК України. Крім того, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням через те, що транспортний податок, як місцевий податок в м. Запоріжжя, був встановлений Запорізькою міською радою рішенням від 15 січня 2015 року №8, отже його справляння, відповідно до норм Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України, повинно розпочатися з наступного бюджетного періоду, тобто лише з 01 січня 2016 року. Таким чином, на думку позивача, відповідачем при нарахуванні податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку у розмірі 8333,32 грн. також невірно було визначено 2015 рік, як податковий (звітний) період. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов. 
		В судовому засіданні 19 січня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному.
		Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях вх.№1684 від 18 січня 2016 року відповідно до яких зазначає, що на ОСОБА_1 15 квітня 2010 року зареєстрований легковий автомобіль марки INFINITI FX37S (АР 0550 АК) 2010 року випуску з об'ємом двигуна 3696 куб.см. Відповідач вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки з 01 січня 2015 року у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль. Згідно вищевказаного податковим органом було сформоване податкове повідомлення-рішення №40-17 від 30 червня 2015 року на суму 8333,32 грн. (у зв'язку з тим, що транспортний засіб був зареєстрований 15 квітня 2010 року, нарахування транспортного податку розраховується з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року). На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
		В судовому засіданні 19 січня 2016 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 19 січня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи суд  встановив наступні обставини.
		15 квітня 2010 року на ОСОБА_1 зареєстровано   легковий автомобіль марки INFINITI FX37S (АР 0550 АК) 2010 року випуску з об'ємом двигуна 3696 куб.см.
		Так, 30 червня 2015 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення №1390-17 від 17 червня 2015 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 8333,32 грн.
		ОСОБА_1 не погоджуючись з такими діями податкового органу звернувся із позовом до суду.
		Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року.
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".
		За правилами підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
		Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України).
		Так, за визначенням підпункту 267.2.1 пункту 268.2 статті 268 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
		Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Як визначено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		Разом з тим, як було зазначено судом, вказана норма ПК України введена в дію з 01 січня 2015 року.
		Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
		Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
		За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		Згідно з  підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
		У свою чергу, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
		Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (пункт 10.2. статті 10 Податкового кодексу України).
		За правилами пункту 10.3. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
		Згідно пункту 10.5. статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України .
		Статтею 12 Податкового кодексу України  визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.
		Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України  передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
		Відповідно до підпункту 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України  рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 Згідно із пунктом 12.5. статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення мало бути прийнято та оприлюднено до 15 липня 2014 року.
		Відтак, оскільки рішення  сесії  Запорізької міської ради №8-2015-01-15 від 15 січня 2015 року «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)» оприлюднене 28 січня 2015 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
		Суд зазначає, що пунктом 4 Закону України від 28 грудня 2014  року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"  законодавець лише рекомендував органам місцевого самоврядування, зокрема, прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно.  Тобто, вказана норма містить рекомендаційний характер та не встановлює іншого, ніж передбачений підпунктом 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України порядку застосування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у нормах права, а саме - у положеннях Податкового кодексу України, процитований принцип є елементом правового регулювання. Зазначений принцип не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.
		Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справлення податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
		Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №40-17, прийняте Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобов'язання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено); 
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №40-17, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 30 червня 2015 року №40-17, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області..
		Судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1.
		Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Д.В. Татаринов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...