Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 605/594/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 29.02.2016. Зареєстровано: 29.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2016.
Дата набрання законної сили: 22.06.2016 (частково)
Результат оскарження 22.06.2016 Апеляційний суд Тернопільської області: змінено вирок
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		         
		 
		Справа № 605/594/15-к
		Провадження № 1-кп/603/7/2016 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" лютого 2016 р. м.Монастириська
		Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Монастириська Тернопільської області, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210160000119 від 02 вересня 2015 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Яблунівка Підгаєцького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, освіти середньо-спеціальної, одруженого, судимого, 
		-19 березня 2014 року вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.;
		-27 серпня 2015 року вироком Підгаєцького районного суду Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 4 роки та в силу ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік шість місяців, -
		у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 
		потерпілого  ОСОБА_5 
		обвинуваченого  ОСОБА_3 
		захисника обвинуваченого  ОСОБА_6 
		           
		            в с т а н о в и в :
		Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачуються (за зміненим обвинуваченням від 15 лютого 2016 року) в закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за таких обставин.
		Близько 05 годин 00 хвилин 31 серпня 2015 року, в обвинуваченого, який перебував на подвір`ї жилого господарства, яке належить ОСОБА_5 , що розташоване за адресою  АДРЕСА_2 , виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме бензину марки А-92, що знаходився в бензобаку автомобіля марки «ВАЗ-2104» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 .
		Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 близько 05 години 00 хвилин, 31 серпня 2015 року, перебуваючи на подвір`ї жилого господарства, яке належить ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення злочинного результату, переконавшись у відсутності свідків та очевидців та у тому, що його дії носять таємний характер, умисно намагався викрасти із автомобіля «ВАЗ -2104» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , та який знаходився на подвір`ї житлового господарства ОСОБА_5 , бензин об`ємом 10 літрів який належить ОСОБА_5 , із бензобаку зазначеного автомобіля. Однак, виконавши всі необхідні дії для того, щоб таємно перелити бензин із бензобаку автомобіля «ВАЗ-2104» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 в пластикову пляшку об`ємом 10 літрів за допомогою гумового шланга, та намагаючись покинути місце вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_3 був помічений свідком ОСОБА_7 та власником жилого приміщення ОСОБА_5 , що стало причиною викриття його умислу на викрадення чужого майна, що носив таємний характер та яке переросло у відкрите викрадення чужого майна (грабіж). 
		Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, того ж дня, тобто 31 серпня 2015 року, близько 05 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на подвір`ї жилого господарства ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, незважаючи на те, що викритий ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , відкрито, умисно, тримаючи в руках пластикову пляшку об`ємом 10 літрів з викраденим бензином марки А-92 в кількості 5 літрів, вартістю 90 грн., та шлангом в руках добіг до брами, яка була зачинена на навісний замок, проте усвідомивши, що з викраденим бензином йому з місця злочину не втекти, залишив викрадене на подвір`ї, а сам утік, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 90 грн.
		Таким чином, на думку сторони обвинувачення ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, тобто замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав та зазначив, що його дії невірно кваліфіковані, оскільки він вчинив дрібну крадіжку, а грабежу не вчиняв, оскільки після того як був помічений свідком, побоюючись бути спійманим, залишив пляшку із викраденим пальним і втік з подвір`я потерпілого. З приводу обставин події пояснив таке.
		Вранці, в кінці серпня, точної дати не пригадує, рухався скутером свого брата у м. Підгайці та помітив, що в скутері закінчується бензин. У зв`язку з тим, що у нього були відсутні кошти для придбання бензину на АЗС, вирішив зупинитись та злити з якогось автомобіля кілька літрів бензину для того щоб доїхати до додому. Для цього зупинився, взяв із багажнику скутера порожню пластикову пляшку ємністю 5 літрів та гумовий шланг, залишивши скутер у посадці на узбіччі. Після чого, рухаючись по АДРЕСА_2 , підійшов до домогосподарства потерпілого ОСОБА_5 , так як побачив на його подвір`ї автомобіль «ВАЗ-2104», який знаходився біля будинку багажником до огорожі (тобто задньою його частиною), а передом до господарства. Зайшовши на подвір`я через бокову хвіртку, відкрив лючок бензобаку, відкрутив кришку та вставив у горловину баку шланг та почав зливати бензин з бензобаку в пластикову пляшку. Однак, в цей момент до домогосподарства потерпілого наблизився автомобіль з якого вийшов чоловік і помітивши його почав голосно кричати. Злякавшись щоб не бути впійманим, вирішив залишити пластикову пляшку з викраденим пальним і втекти з місця події. Тому, висмикнувши шланг із горловини баку, залишивши каністру (пластикову пляшку) поруч із лівою задньою частиною автомобіля, неподалік огорожі у якій було уже близько половини пляшки бензину, не закрутивши кришки в пляшці, почав втікати перестрибнувши через огорожу. Шланг викинув у посадку. У той же час, неодноразово зазначав, що у нього не було пластикової пляшки об`ємом 10 літрів, а лише п`ятилітрова пляшка з під олії. Вказував, що пластикова пляшка об`єм 10 літрів, визнана як речовий доказ в кримінальному провадженні не є тією пляшкою, котру він залишив на подвір`ї потерпілого. Просив його суворо не карати. 
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 надав показання, що 31 серпня 2015 року його автомобіль марки «ВАЗ-2104», державний номерний знак НОМЕР_1 стояв на подвір`ї його ж домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 .. Біля п`ятої години ранку він почув вигуки свого товариша ОСОБА_7 після чого відкривши вікно, помітив на подвір`ї чоловіка в якому розпізнав обвинуваченого ОСОБА_3 . В цей момент ОСОБА_3 підбіг до огорожі й перестрибнувши її втік із подвір`я, у руках ОСОБА_3 пластикової пляшки він не бачив. 
		Після того коли вийшов із будинку помітив не закручену кришкою п`ятилітрову пластикову пляшку з під олії з майже наповненим бензином, що стояла біля автомобіля на подвір`ї неподалік огорожі. Автомобіль стояв багажником до огорожі (воріт), а передом до господарства, тобто не так, як це зображено на фотознімку фототаблиці, що є додатком до протоколу огляду місця події від 02 вересня 2015 року. Пізніше, дочекавшись 9 години ранку, разом із свідком ОСОБА_7 поїхав до Підгаєцького райвідділу міліції повідомити про зазначений факт працівникам міліції. 
		Того ж дня, тобто 31 серпня 2015 року, працівники міліції, приїхали по місцю проживання для проведення огляду місця події. Під час проведення огляду він звернув увагу працівникам міліції на п`ятилітрову пластикову пляшку із бензином яку залишив обвинувачений на подвір`ї. Після чого працівники міліції її оглянули й він запитав їхнього дозволу злити бензин із п`ятилітрової пляшки, яку залишив обвинувачений, у бензобак автомобіля, на що працівники міліції надали йому згоду. Тому, бензин із пляшки, він злив назад у бак автомобіля. Після чого працівники міліції забрали пусту п`ятилітрову пластикову пляшку й покинули його домогосподарство. Про складення у цей день працівниками міліції процесуальних документів, він не пригадує.
		Також потерпілий повідомив, що знайшов пізніше на своєму подвір`ї за вантажним автомобілем шланг чорного кольору. 
		Через кілька днів, конкретної дати потерпілий не пригадує, працівники міліції знову навідалися до нього додому, для проведення огляду місця події, де на його здивування, виявили пусту десятилітрову пластикову пляшку, яку потерпілий до цього не бачив. Зазначену десятилітрову пластикову пляшку працівники міліції запропонували йому добровільно видати, що він і зробив. Також видав працівникам міліції і шланг, котрий знайшов напередодні огляду. 
		Потерпілий неодноразово зазначав, що коли на вигуки свідка ОСОБА_7 визирнув у вікно бачив обвинуваченого ОСОБА_3 , однак щоб той у руках утримував пластикову пляшку він не бачив. Також, коли вибіг із помешкання то бачив на подвір`ї, неподалік огорожі, біля задньої лівої частини автомобіля, пластикову пляшку з під олії об`ємом 5 літрів із майже наповненим бензином, кришка від котрої лежала на землі поруч. 
		Потерпілий також вказав, що на його думку, із автомобіля було злито близько 8-9 літрів бензину А-92. Таку кількість він виявив по показнику рівня палива в автомобілі. Однак зазначив, що бачив лише ту кількість пального, яка була в пластиковій пляшці об`ємом 5 літрів, яку обвинувачений залишив на його подвір`ї. Просив обвинуваченого ОСОБА_3 суворо не карати.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , надав показання, що 31 серпня 2015 року вранці мав вирішити деякі справи з своїм товаришем ОСОБА_5 . Так близько п`ятої години під`їжджаючи до його будинку за адресою АДРЕСА_2 , помітив на подвір`ї біля автомобіля «ВАЗ 2104», який стояв багажником до огорожі, а передом до господарства, незнайомого йому чоловіка. Зупинившись біля бокової хвіртки та вийшовши з автомобіля почав голосно кричати, після чого хлопець почав утікати із подвір`я у якому той розпізнав обвинуваченого ОСОБА_3 .. У момент втечі ОСОБА_3 в руках пластикової пляшки не тримав. Обвинувачений підбіг до огорожі й перестрибнувши її втік з подвір`я. 
		Після чого, як зазначає свідок, він зайшовши на подвір`я ОСОБА_5 помітив неподалік огорожі, близько лівої сторони задньої частини автомобіля пластикову пляшку з під олії об`ємом 5 літрів із майже наповненим бензином, кришка від котрої лежала на землі поруч. Пізніше із будинку вийшов ОСОБА_5 .. Близько 9 год. цього ж дня, вони із ОСОБА_5 поїхали до Підгаєцького райвідділу міліції повідомити про зазначений факт. Того ж дня, кілька працівників міліції приїхали до ОСОБА_5 для проведення огляду місця події. Під час проведення огляду потерпілий ОСОБА_5 звернув увагу працівникам міліції на п`ятилітрову пластикову пляшку із бензином, яку залишив обвинувачений на подвір`ї. Після чого працівники міліції її оглянули й надали ОСОБА_5 дозвіл злити бензин із п`ятилітрової пляшки, яку залишив обвинувачений у бензобак автомобіля, що він і зробив. Після чого працівники міліції забрали пусту п`ятилітрову пластикову пляшку й покинули домогосподарство ОСОБА_5 ..
		На обґрунтуванням винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, сторона обвинувачення також посилається на долучені та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, а саме:
		- заяву від 01 вересня 2015 року потерпілого ОСОБА_5 адресовану т.в.о. начальнику Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , жителя с. Лиса Підгаєцького району , який 31 серпня 2015 року викрав у потерпілого біля 10 літрів бензини (а.м.к.п 73);
		- витяг з кримінального провадження №12015210160000119 про внесення до ЄРДР 02.09.2015 року з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України відомостей про заяву від ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 жит. АДРЕСА_2 , про те,що 31.08.2015 року близько 05:00 год у нього викрали 10 л. бензину (а.м.к.п 32);
		- постанову про призначення слідчої групи від 20 вересня 2015 року (а.м.к.п 197);
		- постанову про призначення прокурора від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 201);
		- доручення про проведення досудового розслідування від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 203);
		- повідомлення потерпілого про початок досудового розслідування від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 204);
		- повідомлення прокурора про початок досудового розслідування від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 205);
		- заяву від 02 вересня 2015 року потерпілого ОСОБА_5 адресовану т.в.о. начальнику Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області зі згодою провести огляд його подвір`я, за адресою по АДРЕСА_2 (а.м.к.п 74);
		- протокол огляду місця події від 02 вересня 2015 року із фототаблицею, з якого вбачається, що на території домогосподарства ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_2 , розміщений одноповерховий житловий будинок паралельно від якого у декількох метрах від заїзду розташований гараж та підсобні приміщення. З правого боку від житлового будинку знаходиться паркан із металевої сітки та сад. На подвір`ї знаходиться легковий автомобіль марки «ВАЗ-2104» державний номерний знак НОМЕР_1 бежевого кольору. На кришці від бензобаку автомобіля виявлено сліди пальців рук, які вилучено на клейку стрічку типу скотч. Під час огляду власником господарства ОСОБА_5 було добровільно видано шланг чорного кольору довжиною 130 см. діаметром 1 см. та пластикову пляшку об`ємом 10 літрів із кришкою червоного кольору. Під час детального огляду на кришці від пластикової пляшки виявлено та вилучено сліди папілярних візерунків пальців рук. Під час огляду предметів та місце події, слідів та предметів виявлено більше не було (а.м.к.п 75-82);
		- заяву від 02 вересня 2015 року потерпілого ОСОБА_5 адресовану т.в.о. начальнику Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області про добровільну видачу пляшки (незазначено якої ємності) в якій знаходився бензин та шланг (а.м.к.п 83);
		- протокол огляду предмета від 02 вересня 2015 року із фототаблицею, згідно даних якого, слідчий оглянув у службовому кабінеті Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області резиновий шланг дугоподібної форми, чорного кольору, довжиною 130 см., діаметром 1 см. з двох кінців шлангу отвори (а.м.к.п 84-85);
		- протокол огляду предмета від 02 вересня 2015 року із фототаблицею, згідно даних якого, слідчий оглянув у службовому кабінеті Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області оглянув пластикову пляшку об`ємом 10 літрів, яка, як зазначає слідчий, була вилучена під час огляду місця події 02 вересня 2015 року. За наслідками огляду слідчий встановив: Пластикову пляшку в кількості 1 (одна) штука, об`ємом 10 (десять) літрів. Дана пляшка прозорого кольору з блакитним відтінком. На горловині пляшки присутня пластикова ручка червоного кольору. Пляшка закрита пластиковою кришкою червоного кольору. На момент огляду в пляшці знаходиться рідина жовто-коричневого забарвлення із запахом, що нагадує бензин (а.м.к.п 86-87);
		- постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 02 вересня 2015 року, згідно якої виявлені та вилучені під час огляду місця події резиновий шланг дугоподібної форми, чорного кольору, довжиною 130 см. та пластикова пляшка (каністра) об`ємом 10 літрів  визнано речовими доказами й приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.м.к.п 200); 
		- протокол пред`явлення речей для впізнання від 04 вересня 2015 року згідно даних якого, потерпілий ОСОБА_5 впізнав серед інших пред`явлених йому речей, річ у яку 31 серпня 2015 року близько 05:00 год. було злито бензин з його автомобіля марки «ВАЗ-2104» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.м.к.п 115-116);
		- протокол пред`явлення речей для впізнання від 10 вересня 2015 року згідно даних якого, свідок ОСОБА_7 впізнав серед інших пред`явлених йому речей, річ у яку 31 серпня 2015 року близько 05:00 год. було злито бензин з автомобіля його друга ОСОБА_5 марки «ВАЗ-2104» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.м.к.п 117-118);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 вересня 2015 року згідно даних якого, потерпілий ОСОБА_5 за зовнішніми ознаками обличчя впізнав на фотознімку під номером 2 особу, яка 31 серпня 2015 року в ранковий час, знаходилася на його господарстві та викрала із автомобіля каністру об`ємом 10 літрів із бензином (а.м.к.п 119-120);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 вересня 2015 року згідно даних якого, свідок ОСОБА_7 за зовнішніми ознаками обличчя впізнав на фотознімку під номером 4 особу, яка 31 серпня 2015 року в ранковий час, знаходилася на господарстві ОСОБА_5 та викрала із автомобіля каністру об`ємом 10 літрів із бензином (а.м.к.п 122-123);
		- копію свідоцтва про транспортний засіб НОМЕР_2 , згідно якого транспортний засіб ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 (а.м.к.п 198-199);
		- довідку приватного підприємця ОСОБА_8 який займається продажем палива, про те, що вартість бензину А-92, станом на 31.08.2015 року становить 18 грн. за один літр (а.м.к.п 191-193);
		- постанови від 02 вересня 2015 року про призначення дактилоскопічних експертиз пальців рук вилучених під час огляду місця події (а.м.к.п 195-196); 
		- висновок експерта від 09 вересня 2015 року № 03/60/15 згідно якого встановлено, що сліди пальців рук розмірами: 34х25 мм. і 26х24 мм., вилучених із поверхні каністри, яка була виявлена під час огляду місця події, залишені великим пальцем лівої руки та середнім пальцем правої руки ОСОБА_3 (а.м.к.п 126-129);
		- висновок експерта від 09 вересня 2015 року № 03/59/15 згідно якого встановлено, що сліди пальців рук розмірами: 26х24 мм., 34х25 мм. і 23х19 мм. та слід фрагменту долоні руки розмірами 38х34 мм. вилучених в ході огляду місця події із поверхні автомобіля «ВАЗ-2104», залишені середнім пальцем правої руки, великим пальцем лівої руки, вказівним пальцем правої руки та ділянкою гіпотенара лівої руки ОСОБА_3 (а.м.к.п 132-136);
		- довідку про витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи від 09 вересня 2015 року № 03/60/15 (а.м.к.п 137);
		- довідку про витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи від 09 вересня 2015 року № 03/59/15 (а.м.к.п 138).
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Відповідно до положень ст. 186 КК України грабіж, як склад злочину характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. 
		Тобто, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
		Як убачається із показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 який зазначав, що після того, як він помітив обвинуваченого ОСОБА_3 на подвір`ї біля автомобіля потерпілого, він почав голосно кричати після чого обвинувачений ОСОБА_3 , не вчиняючи жодних дій, які б давали підстави для висновку про те, що скоєне ним переросло з крадіжки на грабіж, втік з місця події перестрибнувши через огорожу.
		Аналогічні показання в судовому засідання надав і потерпілий, зазначивши що коли на вигуки ОСОБА_7 визирнув у вікно, то помітив обвинуваченого ОСОБА_3 що тікає з його подвір`я.
		Також як встановлено в судовому засіданні із показань свідка та потерпілого, ОСОБА_3 одразу після його викриття, не маючи після цього бажання заволодіти викраденим (утримувати його) залишив каністру із не закрученою кришкою біля автомобіля й утік з місця події.
		Суд вважає, що в показах обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 не міститься розбіжностей щодо вищевказаних обставин. 
		Отже, у виниклій ситуації, покинути місце злочину та вільно розпорядитися чужим майном на свій розсуд, обвинувачений не міг, оскільки одразу ж був помічений свідком та потерпілим. Таким чином, обраний первинний злочинний спосіб викрадення ОСОБА_3 не довів до кінця, з причин, які не залежали від його волі. В цій ситуації обвинувачений відмовився від задуманого, не проявивши рішучість у досягненні своєї злочинної мети після його викриття, залишивши викрадене на місці події злочину втік. 
		Зазначені обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_3 , розпочаті як крадіжка, не переросли у закінчений замах на грабіж, оскільки обвинувачений, почувши крики свідка ОСОБА_7 , не намагався втекти із викраденим майном, оскільки залишив пластикову пляшку з викраденим пальним із не закрученою кришкою на подвір`ї потерпілого біля автомобіля неподалік огорожі, що свідчить про відсутність у нього наміру утримувати викрадене.
		Суд не бере до уваги твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_3 незважаючи на те, що був викритий свідком та потерпілим, відкрито, умисно, тримаючи в руках пластикову пляшку об`ємом 10 літрів, добіг до брами, яка була зачинена на навісний замок, та усвідомивши, що з викраденим бензином він з місця злочину втекти не зможе, залишив викрадене на подвір`ї, а сам утік, оскільки свідок ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_5 будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, чітко вказали, що в руках обвинуваченого ОСОБА_3 , після його викриття, не бачили пластикової пляшки. 
		Більше того, автомобіль із якого обвинувачений зливав пальне, зі слів потерпілого, свідка та обвинуваченого, стояв на подвір`ї багажником до огорожі (воріт). Як вбачається із фототаблиці доданого до протоколу огляду місця події (а.м.к.п. 80), бензобак автомобіля розташований з лівої сторони. Отже, суд погоджується із показаннями обвинуваченого, які підтверджуються показаннями свідка й потерпілого, що пластикову пляшку він залишив біля автомобіля з лівої його сторони неподалік огорожі, оскільки задня частина автомобіля де розміщений бензобак, знаходилася саме неподалік огорожі, на відстані до 2 м.. 
		Жодних доказів, які б спростовували вищевказані обставини, сторона обвинувачення суду не надала. 
		   З огляду на це суд вважає, що обвинувачений мав намір таємно викрасти чуже майно, однак після його викриття не довів його до кінця, з причин, які не залежали від його волі. 
		Водночас, умовою настання кримінальної відповідальності, передбаченої за таємне викрадення чужого майна, є наявність в діях особи складу злочину. Суб`єктом цього злочину може бути осудна особа, що досягла 14-річного віку.
		Суб`єктивна сторона таємного викрадення (крадіжки) характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є корисливий умисел.
		З об`єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом, тому, окрім діяння, обов`язковими її ознаками є матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається вартістю цього майна. Вартість викраденого майна є необхідною умовою для розмежування дрібного викрадення майна від кримінально караного викрадення. 
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		Пленум Верховного Суду України в пункті першому постанови від 28 травня 2004 року № 9 «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв`язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» наголошує «що у разі, коли норми відповідних законів містять посилання на неподатковий мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пунктом 6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону для відповідного року, розмір якої дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного податкового року».
		Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», встановлено, що у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2015 року складає 1218 гривень.
		Отже, для кваліфікації діяння як таємного викрадення чужого майна (крадіжки) необхідно, щоб вартість викраденого майна становила не менше 121 грн. 80 коп. (609 х 0,2). 
		Водночас, як випливає із пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, розмір заподіяної його діями потерпілому шкоди, становить 90 грн..
		Згідно з ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 
		У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Згідно ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України, слідчий зобов`язаний розпочавши досудове розслідування вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на слідчого законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України. 
		Доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.
		Згідно ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Верховний Суд України наголошує, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене в тому числі з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку (пункт 19 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»). 
		Допустимість доказів визначається положеннями кримінального процесуального закону та виділяє основну ознаку допустимих доказів  отримання доказу в порядку, встановленому КПК.
		Приписи статей 104-106 КПК України, визначають правила фіксації слідчих дій та висувають обов`язкові вимоги для їх оформлення. Передбачено, що хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі та в додатках до нього. Ці процесуальні документи повинні задовольняти вимоги законності, тобто бути складені відповідно до вимог і правил, що містяться у КПК України та містити всі необхідні реквізити, у протоколі повинна отримуватися точність, послідовність та об`єктивність в описі виявлених об`єктів. 
		Окрім цього, частина друга ст. 107 КПК України наголошує, «до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії».
		Отже, законодавець для проведення слідчих дій та їх оформлення встановив чіткі правила, дотримання яких обов`язкове. 
		У зв`язку із цим, суд зобов`язаний перевірити докази сторони обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності з ціллю надання їм правової придатність для використання у кримінальному провадженні як аргументів у доказуванні.
		Прямо на доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилається на протокол огляду місця події від 02 вересня 2015 року, з якого вбачається, що під час огляду власником господарства ОСОБА_5 було добровільно видано шланг чорного кольору довжиною 130 см. та пластикову пляшку об`ємом 10 літрів із кришкою червоного кольору. Під час детального огляду даних предметів на плашці виявлено та вилучено сліди папілярних візерунків пальців рук. В подальшому під час огляду предметів на місці події слідів та предметів виявлено більше не було.
		Як слідує із цього протоколу та матеріалів кримінального провадження, пластикова пляшка об`ємом 10 літрів та шланг довжиною 130 см. не вилучалися, окремий протокол добровільної видачі цих предметів не складався.
		Відсутні дані, що пластикова пляшка об`ємом 10 літрів та шланг належним чином упаковувалися для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які на них могли залишитися. Зазначені предмети не були сфотографовані, хоча під час огляду застосовувався цифровий фотоапарат «Канон Піксма», і як наслідок, фото цих предметів не відображено в фототаблиці до протоколу.
		Окрім цього, як убачається із зазначеного протоколу, слідчий описуючи пластикову пляшку, яку йому видав потерпілий, не зазначив жодних відомостей про наявність у ній будь-якої рідини. 
		Втім, із протоколу огляду предмета від 02 вересня 2015 року слідує, що слідчий у приміщенні службового кабінету Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області, оглянувши пластикову пляшку об`ємом 10 літрів, яка, як зазначає слідчий, була вилучена під час огляду місця події 02 вересня 2015 року, хоча остання ним не вилучалася, встановив, що дана пляшка прозорого кольору з блакитним відтінком, на горловині пляшки присутня пластикова ручка червоного кольору, пляшка закрита пластиковою кришкою червоного кольору, на момент огляду в пляшці знаходиться рідина жовто-коричневого забарвлення із запахом, що нагадує бензин.
		Отже, суду не зрозуміло, де у пляшці взялася рідина жовто-коричневого забарвлення із запахом, що нагадує бензин, коли слідчий жодної рідини у пляшці під час огляду місця події не виявив. 
		Певні суперечності містить постанова про визнання та приєднання речових доказів від 02 вересня 2015 року, де слідчим зазначено, що приєднано до матеріалів справи, саме вилучену під час огляду місця події 02 вересня 2015 року пластикову пляшку об`ємом 10 літрів та резиновий чорний шланг довжиною 130 см.. Водночас, жодних даних про вилучення під час огляду місця події пластикової пляшки об`ємом десять літрів та резинового шланга в матеріалах кримінального провадження не має. 
		Отже, сторона обвинувачення не довела переконливими доказами те, що пластикова пляшка об`ємом 10 літрів визнана речовим доказом із вмістом рідини жовто-коричневого забарвлення із запахом, що нагадує бензин, є тією, що використовувалася обвинуваченим під час злиття пального із автомобіля потерпілого.
		Окрім цього, будь-якого експертного дослідження залишків жовто-коричневого забарвлення із запахом, що нагадує бензин, виявлених слідчим під час огляду предмета у пластиковій десятилітровій пляшці щодо встановлення її виду та класу, а також тотожності з пальним, що перебувало в баку автомобіля потерпілого, слідчим під час досудового розслідування не проводилось, й до суду стороною обвинувачення таких експертних досліджень не надавалися.
		Окрім цього, при огляді в судовому засіданні речового доказу пластикової пляшки об`ємом 10 літрів, потерпілий категорично заперечив, що це та пластикова пляшка, яка була залишена обвинуваченим на місці вчинення злочину.
		Отже, суд не бере до уваги твердження сторони обвинувачення, що обвинувачений зливав бензин у пластикову пляшку об`ємом 10 літрів, яка визнана речовим доказом, оскільки це спростовується показами потерпілого, свідка та обвинуваченого, покази яких в цій частині є послідовними та узгоджуються між собою.
		Таким чином, суд відкидає зазначені письмові докази та речовий доказ пластикову пляшку об`ємом 10 літрів із залишками жовто-коричневого забарвлення із запахом, що нагадує бензин, сторони обвинувачення, оскільки вони містять суперечності між собою, а отже не спроможні стверджувати про винність обвинуваченого.
		З огляду на зазначене та оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку їх між собою, суд відкидає й висновок експерта від 09 вересня 2015 року № 03/60/15 згідно якого встановлено, що сліди пальців рук розмірами: 34х25 мм. і 26х24 мм., вилучених із поверхні каністри, яка була виявлена під час огляду місця події, залишені великим пальцем лівої руки та середнім пальцем правої руки ОСОБА_3 , оскільки між цим висновком втрачений зв`язок із доказами, які суд відкинув як неспроможні стверджувати про винність обвинуваченого. 
		Інший висновок експерта від 09 вересня 2015 року № 03/59/15 згідно якого встановлено, що сліди пальців рук розмірами: 26х24 мм., 34х25 мм. і 23х19 мм. та слід фрагменту долоні руки розмірами 38х34 мм. вилучених в ході огляду місця події із поверхні автомобіля ВАЗ 2104, залишені середнім пальцем правої руки, великим пальцем лівої руки, вказівним пальцем правої руки та ділянкою гіпотенара лівої руки ОСОБА_3 , суд вважає недостатнім для доведеності та обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_3 звинувачення. 
		Крім цього, при перевірці матеріалів провадження судом установлено, що окремі письмові докази у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 зібрані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та на підставі ст. 86 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		Відповідно до частини сьомої ст. 233 КПК України слідчий зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи чи речі для впізнання. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
		Втім, як убачається з матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , 04 вересня 2015 року в період часу із 10:15 до 10:45 год., та в період з 11:05 до 12:01 та 10 вересня 2015 року в період часу із 11:30 до 12:15 год., та в період з 10:45 до 11:10, слідчим СВ Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області було проведено з потерпілим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_7 слідчі дії, зокрема пред`явлення речей для впізнання (пластикової пляшки) та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із залученням понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за наслідками чого складені відповідні протоколи.
		Водночас, як убачається з інформації зазначеної в листі від 23 лютого 2016 року № 276/2/02/2016 Головного управління національної поліції в Тернопільській області, наданого стороною захисту, зазначені у протоколах поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на час проведення вищевказаних слідчих дій були працівниками правоохоронного органу, оскільки перебували у трудових відносинах із УМВС України в Тернопільській області (а.м.к.п 235).
		З огляду на те що поняті, які були залучені до проведення слідчих дій, були працівниками правоохоронного органу й могли бути зацікавленні в результатах таких слідчих дій, тому суд відкидає подані стороною обвинувачення протокол особи для впізнання за фотознімками (а.м.к.п. 121-122), протокол особи для впізнання за фотознімками (а.м.к.п. 119-120), протокол пред`явлення речей для впізнання (а.м.к.п. 115-116) та протокол пред`явлення речей для впізнання (а.м.к.п. 117-118) як недопустимі докази.
		Сторона обвинувачення не спростувала обґрунтований сумнів сторони захисту щодо законності складання вищевказаних процесуальних документів, а відтак не довела відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України їх допустимість.
		Частину доказів, що були надані стороною обвинувачення, судом було оцінено з точки зору їх інформативності та належності (зокрема, заява від 01 вересня 2015 року потерпілого ОСОБА_5 (а.м.к.п 73), витяг з ЄРДР по кримінальному провадженні №12015210160000119 (а.м.к.п 32), постанова про призначення слідчої групи від 20 вересня 2015 року (а.м.к.п 197), постанова про призначення прокурора від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 201), доручення про проведення досудового розслідування від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 203), постанова про призначення слідчої групи (а.м.к.п. 197), повідомлення потерпілого про початок досудового розслідування від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 204), повідомлення прокурора про початок досудового розслідування від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 205), згода потерпілого від 02 вересня 2015 року на проведення огляду його подвір`я (а.м.к.п 74), заява від 02 вересня 2015 року потерпілого ОСОБА_5 про добровільну видачу пляшки (не зазначено якої ємності) в якій знаходився бензин та шланг (а.м.к.п 83), копія свідоцтва про транспортний засіб НОМЕР_2 (а.м.к.п 198-199), довідка приватного підприємця ОСОБА_8 про вартість бензину А-92, (а.м.к.п 191-193), постанови про призначення дактилоскопічних експертиз пальців рук вилучених під час огляду місця події від 02 вересня 2015 року (а.м.к.п 195-196), 
		довідки про витрати на проведення судових дактилоскопічних експертиз від 09 вересня 2015 року (а.м.к.п 137-138)), а відтак відкинуто, оскільки такі ні прямо, ні побічно не підтверджують винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Отже, аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 ґрунтується лише на припущеннях або на доказах, отриманих не у спосіб, передбачений КПК України.
		Будь-яких інших доказів, які б вказували на доведеність в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 186 КК України, за викладених у зміненому обвинувальному акті обставинах, стороною обвинувачення до суду не надано.
		Не заявляв прокурор в судовому засіданні й клопотань про допит буд-яких інших свідків, дослідження додаткових письмових доказів чи речей.
		Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Оскільки стороною обвинувачення не було доведено поза розумними сумнівами, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 186 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь. Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.
		Правова позиція ЄСПЛ щодо доведеності вини особи поза розумним сумнівом, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 р. у справі Кобець проти України, згідно якої, таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. 
		Тобто, розумний сумнів - це такий стан коли, після повного порівняння і розгляду всіх доказів, суд не відчуває переконання і моральну впевненість у тому що обвинувачення спроможне і, що позиція, яка представлена обвинуваченням, доведена в тій мірі, що у розумної (розсудливої) людини не залишилось розумного сумніву, що обвинувачений винен.
		 Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Отже, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, в якому він обвинувачується.
		Також суд приходить до переконання, що процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз, наявних в матеріалах кримінального провадження, слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
		Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		З врахуванням вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 203, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -
		 у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 КК України та частиною 2 статті 186 КК України, й відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України виправдати його за цим обвинуваченням.
		З набранням вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді домашнього арешту, змінений ухвалою суду від 25 лютого 2016 року, скасувати.
		Речові докази по справі, а саме: резиновий шланг дугоподібної форми, чорного кольору, довжиною 130 см. діаметром 1 см. та пластикову пляшку (каністру) об`ємом 10 літрів, що зберігається у камері зберігання речових доказів Підгаєцького РВ УМВС України в Тернопільській області, повернути потерпілому ОСОБА_5 . 
		Судові витрати у справі - вартість проведених експертиз на загальну суму 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не буде подано.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...