Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 653/423/14-а (2а/653/31/15) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2016. Зареєстровано: 01.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2016.
Дата набрання законної сили: 24.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		24 лютого 2016 року                                                   м. Київ                              К/800/44514/15 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді-доповідача                     Конюшка К.В.
		суддів:                                                               Мороз Л.Л., Сороки М.О.
		 
		за участю:
		секретаря                                           Маджар О.М.
		позивача                                              неприбуття
		представника відповідача           неприбуття
		третьої особи                               ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року
		у справі                               № 653/423/14-а
		за позовом          ОСОБА_4
		до                           Генічеської міської ради Херсонської області
		треті особи            ОСОБА_2, ОСОБА_3
		про                              визнання протиправними та скасування пунктів рішення
		В С Т А Н О В И В :
		У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Генічеської міської ради Херсонської області, треті особи особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування пунктів 15, 16 рішення ХХХVII сесії VІ скликання Генічеської міської ради Херсонської області від 26.12.2013 № 823 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу». 
		Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 25.06.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Визнано протиправними і скасовано пункти 15, 16 рішення 37 сесії Генічеської міської ради Херсонської області № 823 від 26.12.2013 рішення ХХХVII сесії VІ скликання Генічеської міської ради Херсонської області від 26.12.2013 № 823 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу», якими надано дозволи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0040 га та 0,0046 га за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва індивідуальних гаражів.
		Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його у касаційному порядку.        
		У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, закрити провадження у справі.
		Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартир по АДРЕСА_1. 
		Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області від 07.02.1973 №43 Тресту «Генічеськсільстрой» було виділено земельну ділянку площею 1128 кв.м. під будівництво двоповерхового чотирьохквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
		Також судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Генічеської міської ради від 24.03.1975 №133 збудований будинок був переданий на баланс Генічеського управління №1, який здійснює обслуговування будинку і земельної ділянки. Відповідно до реєстраційного посвідчення Генічеського ДБТІ від 31.10.1986 будинок був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
		26.12.2013 на 37 сесії Генічеської міської ради прийнято рішення № 823 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража», пунктами 15, 16 якого дозволено ОСОБА_3 розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0046 га за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_2   - орієнтованою площею 0,0040 га за адресою: АДРЕСА_1.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 26.09.2013 встановлено, що Генічеською міською радою проект розподілу території кварталу, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, не розроблявся та не затверджувався, прибудинкова територія у спільне користування власникам квартир АДРЕСА_1 не передавалась, відповідна землевпорядна документація та правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не розроблялись, межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в натурі не встановлювались.
		Відповідно до змісту довідки відділу Держземагенства у Генічеському районі Херсонської області від 10.02.2014 №01-22/407 про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (згідно з даними форми 6-зем), земельна ділянка орієнтованою площею 0,0046 га, яка відводиться безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 на підставі рішення Генічеської міської ради від 26.12.2013 №823 для будівництва індивідуального гаражу, розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1, станом на 01.01.2014 обліковується згідно з державною статистичною звітністю (форми 6-зем) по рядку 96 «Землі, не надані у власність, або постійне користування в межах населених пунктів» у графі 71 «Інші».
		Також судом апеляційної інстанцій встановлено, що пунктом 9 рішення 36 сесії Генічеської міської ради від 26.11.2013 № 795 ОСОБА_4 відмовлено у виділені земельної ділянки, площею 0,0040 га для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1, до створення об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку, а пунктом 10 цього рішення відмовлено ОСОБА_2 у виділені земельної ділянки, площею 0,0030 га для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1, до створення об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку.
		Станом на 26.12.2013 об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, створено не було. Пункти 9, 10 рішення 36 сесії Генічеської міської ради 26.11.2013 № 795 визнані нечинними або скасовані не були.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що за наявності чинної підстави (відсутність об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1) для відмови одному власнику квартири цього будинку у виділені земельної ділянки під будівництво гаражу, Генічеська міська рада надала дозвіл двом іншим власникам квартир АДРЕСА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів.
		Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що надання дозволу третім особам на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок орієнтованою площею 0,0040 га (40 кв.м.) та 0,0046 га (46 кв.м.) не створює перешкоди у забезпеченні нормального обслуговування багатоквартирного АДРЕСА_1 з урахуванням будівельних, санітарних та пожежних норм, та не порушує права позивача
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за абсолютно рівних умов Генічеська міська рада відмовила позивачу в реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки, проте не відмовила третім особам в реалізації цього права, у зв'язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виявились у привілейованому стані по відношенню до ОСОБА_4, що не узгоджується з нормами Конституції України та критеріям неупередженості і добросовісності (пункти 4, 5 частини третьої статті 2 КАС України). Отже, пункти 15, 16 рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 26.12.2013 № 823, прийняті до створення об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, є протиправними та підлягають скасуванню.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Згідно з положеннями статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Змістом статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. 
		У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. 
		Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. 
		Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
		Стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
		Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до змісту статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Зважаючи на встановлені обставини справи та відсутність станом на 26.12.2013 факту створення об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо прийняття пунктів 15, 16 рішення Генічеської міської ради Херсонської області від № 823 всупереч викладеним положенням Конституції України та критеріям, передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України.
		Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, суд касаційної щодо розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
		Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (у чинній на час виникнення спору редакції) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). 
		Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).
		Також частинами дев'ять, десять, одинадцять восьма статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. 
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. 
		У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
		Отже, логічним буде висновок у цій справі, предметом якої є рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про те, що відповідач під час його прийняття здійснював владні управлінські функції, оскільки в таких правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері розпорядження землею, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 у справі № 21-3690а15.
		Відповідно  до частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений  у постанові Верховного Суду України має враховуватися  іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні  таких норм права. 
		Таким чином, у відносинах розпорядження землями державної та комунальної власності органи влади та місцевого самоврядування діють відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, а саме: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України ґрунтується також на висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, які згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України.
		Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
		Позиція суду щодо обов'язковості виконання рішення Конституційного Суду України відповідає аналогійній позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.05.2015 у справі № 2а/0470/9130/11. за позовом ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості.
		Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, спростовуються  викладеними нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
		Відповідно до частин першої і другої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 165, 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в цій справі залишити без змін.
		          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		                     
		Головуючий
		 
		(підпис)
		 
		К.В. Конюшко 
		 
		 
		 
		Судді
		 
		 
		(підпис)
		Л.Л. Мороз
		 
		 
		               
		 
		(підпис)
		М.О. Сорока
		 
		Згідно з оригіналом   помічник судді                                                                          М.Р. Мергель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...