Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/64/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 29.02.2016. Зареєстровано: 01.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2016.
Дата набрання законної сили: 11.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 24 лютого 2016 р.                                          Справа № 903/64/16
		за позовом приватного підприємства "Багіра", м. Луцьк 
		до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс"Волинь", м.Володимир-Волинський, Волинська область 
		про стягнення 130235 грн.
		          Суддя Вороняк А.С.
		секретар судового засідання Чорний С.О.
		за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1, довіреність №08 від 04.08.2015р.
		від відповідача: н/з
		 
		Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.
		Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу поступало.
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Суть спору: приватне підприємство "Багіра" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс"Волинь" про стягнення 130235 грн., з них 120998,88 грн. - інфляційні втрати, 9236,12 грн.  3% річних та судових витрат по справі.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір охорони №01/06 від 01.06.2013р., рішення господарського суду Волинської області від 19.02.2014р. у справі №903/1208/14, наказ господарського суду Волинської області №903/1208/14-1 від 05.01.2015р. та на положення ст.625 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України). 
		Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.02.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 24.02.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.
		23.02.2016р. через канцелярію суду від представника позивача із супровідним листом надійшли витяг з ЄДРПОУ на ПП "Багіра"(станом на 23.02.2016р.), лист-відповідь №3872/03-23 від 18.02.2016р. начальника ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ про наявність заборгованості у відповідача за наказом господарського суду Волинської області №903/1208/14-1 від 05.01.2015р.  в розмірі 285936 грн. основної заборгованості та 5718,72 грн. витрат по сплаті судового збору.
		23.02.2016р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому позовні вимоги визнає, додатковим клопотанням просили слухати справу без участі їх представника. Додають ЄДРПОУ на ТОВ "Готельний комплекс"Волинь" (станом на 23.02.2016р.).
		У судовому засіданні 24.02.2016р. представник позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.
		Відповідач в судове засідання 24.02.2016р. не зявився, компетентного представника не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4470238967849 від 18.02.2016р..
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.
		На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, - 
		 
		встановив:
		01.06.2013р. між приватним підприємством "Багіра" (далі - Охоронець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс"Волинь" (далі - Замовник) було укладено договір охорони  №01/06 (далі - Договір охорони). Згідно умов даного Договору охорони, Охоронець зобов`язався забезпечити недоторканість території  Замовника, а також об`єктів та іншого майна, що належить Замовнику (або ж за яке відповідає Замовник) і знаходиться на даній території. Замовник зобов`язався щомісячно сплачувати Охоронцю встановлену даним договором плату та виконувати передбачені даним договором правила безпеки. В числі інших обов`язків відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги охорони.
		17.12.2014р. рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/1208/14, яке набрало законної сили 29.12.2014р., позовні вимоги ПП "Багіра" задоволено, стягнуто з ТОВ "Готельний комплекс"Волинь" на користь ПП "Багіра" 285936 грн. заборгованості та 5718,72 грн. витрат по сплаті судового збору(а.с.7-10).
		На виконання вказаного рішення, господарським судом Волинської області  05.01.2015р. було видано наказ №903/1208/14-1(а.с.11).
		Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.
		Отже факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
		Факт укладання Договору охорони, отримання відповідачем послуг(з охорони) та не проведення при цьому оплати, встановлено в рішенні господарського суду Волинської області від 17.12.2014р. у справі №903/1208/14, у відповідності до ч.5 ст.35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.
		Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 120998,88 грн. та 3% річних в розмірі 9236,12 грн. за період невиконання рішення суду з 05.01.2015р. по 01.02.2016р.  нарахованих на суму основного боргу в розмірі 285936 грн..
		Згідно листа-відповіді №3872/03-23 від 18.02.2016р. начальника ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ у відповідача(боржника) за наказом господарського суду Волинської області №903/1208/14-1 від 05.01.2015р. наявна заборгованість в розмірі 285936 грн., яку останній за період з 05.01.2015р. по 01.02.2016р. не погасив. 
		Згідно ст.202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. 
		Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або заміни його умов не допускається.
		Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно ст.610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно ч.1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник рахується таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений термін, визначений договором або законом. 
		До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.2 п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. за №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права).
		Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Таким чином, ч.1 ст.625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст.614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
		Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють ТОВ "Готельний комплекс"Волинь" від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
		Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
		Також, згідно п.3 ч.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України (постанови від 04.07.2011р. №13/210/10, від 12.09.2011р. №6/433-42/183 та від 23.01.2012р. по справі №3-142гс11).
		Суд перевіривши методику та правильність нарахування інфляційних втрат в розмірі 120998,88 грн. та 3% річних в розмірі 9236,12 грн. за період невиконання рішення суду з 05.01.2015р. по 01.02.2016р.  нарахованих на суму основного боргу в розмірі 285936 грн. наведених у  розрахунку позивача (а.с.3), вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.
		Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних перевірений за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".
		Згідно ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
		Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
		Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
		Судом прийнято визнання позову відповідачем, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
		В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, визнання відповідачем позовних вимог, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість предявленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 130235 грн., з них 120998,88 грн. - інфляційні втрати, 9236,12 грн.  3% річних.
		Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1953,53 грн., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
		 
		вирішив:
		1.   Позов задовольнити.
		2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Волинь" (44700, Волинська обл., м. Володимир - Волинський, вул. Князя Василька, 1, код ЄДРПОУ 33553527) на користь приватного підприємства "Багіра" (43010, м. Луцьк, вул. Холмська, 4, код ЄДРПОУ 32501533) 130235(сто тридцять тисяч двісті тридцять пять гривень) грн., з них 120998,88 грн. - інфляційні втрати, 9236,12 грн.  3% річних та 1953,53(одну тисячу девятсот пятдесят три гривні пятдесят три копійки) грн. витрат по сплаті судового збору.
		 
		Повний текст рішення складено
		              29.02.2016
		 
		СуддяА. С. Вороняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...