Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/224/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 29.02.2016. Зареєстровано: 01.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2016.
Дата набрання законної сили: 11.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  10/11/16
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		24.02.2016                                                                           Справа №  908/224/16
		 
		за позовом: Концерну МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ, м. Запоріжжя
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго, м. Запоріжжя
		про визнання договору недійсним.
		 
		суддя: Алейникова Т.Г.
		 
		Представники сторін: 
		від позивача  ОСОБА_1, на підставі довіреності № 54/20-19 від 05.01.2015 р.;
		від відповідача  не зявився.
		 
		До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Енерго, м. Запоріжжя про визнання договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 р. недійсним.
		Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно  до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 26.01.2016 р., справу 908/224/16 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
		Ухвалою господарського суду від 27.01.2016 р. порушено провадження у справі № 908/224/16. Справі присвоєно номер провадження № 10/11/16, її розгляд призначено на 24.02.2016 р.
		Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2016 р. підтримав свої вимоги викладені в позові. Представник відповідача у судове засідання 24.02.2016 р. не зявився, відзив не направив, ніяких клопотань не надав. Про час та місце проведення судового засідання представник відповідача був повідомлений належним чином.
		У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. 
		Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.
		Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).
		У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
		Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.
		Відповідно до  п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, 
		- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).
		Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).
		Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
		У судовому засіданні 24.02.2016 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що за умовами договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 року Відповідач  передає, а Позивач приймає на себе право вимоги боргу частково у сумі 35 000 000,00 грн. за договорами доручення № 18-08,18-08/1,18-08/2 від 19.02.2008 року та додатковими угодами до них, надалі  основні зобов`язання за основним договором, який  виник внаслідок неповних розрахунків ОКП "Луганськводпром" (Боржник), а Новий кредитор (Позивач) заміняє первісного кредитора у Основному зобов`язанні на суму відступленого права вимоги, зобов`язується розрахуватись з первісним кредитором, та отримує право вимагати від Боржника сплатити суму боргу в розмірі 35 000 000,00 грн.
		Умови договору відступлення права вимоги від 01.11.2011р. № 01/12-12 містять наступні обов`язки Відповідача по відношенню до ТОВ "Всеукраїнська енергетична компанія"  п.2.1. договору передбачено, що: "розмір та порядок сплати Новим кредитором ОСОБА_2 кредитору за відступлення права (дебіторської заборгованості за основним договором) визначаються у Угоді, що буде укладена між Новим Кредитором та Первісним кредитором протягом двох календарних днів з моменту підписання цього договору. Такої додаткової угоди сторони не укладали."
		За змістом п. 2.1 Договору, сума відступленого права (дебіторської заборгованості за основним договором), що переходить від позивача до відповідача на умовах договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 року, становить 35 000 000,00 грн.
		Згідно п. 3.1.1 Договору, позивач зобов'язався протягом двох календарних днів з моменту підписання цього Договору надати відповідачу документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують заборгованість боржника перед позивачем та інші документи (за необхідності), які є важливими та необхідними для виконання сторонами предмету цього Договору (листування, судові акти, тощо), у т.ч. договори доручення №18-08, №18-08/1, №18-08/2 від 19.02.2008р. та додаткові угоди до них, рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2009 року по справі № 20/74б.
		Пунктом 3.2. договору відступлення права вимоги від 01.11.2011р. № 01/12-12 передбачено, що новий кредитор (Відповідач) зобов`язується прийняти від ОСОБА_2 кредитора всю документацію та інформацію передбачену п.п.3.1.1. цього договору, та провести розрахунок з Первісним кредитором.
		Відповідач під час розгляду справи № 908/4339/15 та  під час розгляду справи № 908/4861/15 суду не надав такі документи, що свідчить про відсутність доказів права набуття Відповідачем первісного зобов`язання до боржника ОКП "Луганськовдпром", та як слід  не набуття Відповідачем права вимоги до ОКП "Луганськовдпром".
		Не набувши права вимоги до ОКП "Луганськводпром" за основним зобов`язанням, що виникло за договорами на постачання електричної енергії укладеними між ОКП "Луганськводпром" та Первісним кредитором  ВАТ "Луганськобленерго" , ТОВ "Всеукраїнська енергетична компанія" не мало права відступлення права вимоги, яке фактично ним не набуто. 
		З тексту п. 3.2.2 Договору вбачається, що Концерн "МТМ" зобов'язався провести з ТОВ "Квант-Енерго" розрахунок протягом місяця, проте конкретно визначеної суми такого розрахунку, зазначений пункт не містить.
		Отже умови  переходу відступленого права вимоги всупереч вимогам ст.512,514 ЦК України, якими передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав безпідставно змінені Відповідачем, та не тягнуть за собою настання реальних наслідків.
		Передачі підлягає лише дійсна вимога, яка існувала на момент переходу відступлених прав.
		В свою чергу не набуття Відповідачем права вимоги до Боржника свідчить про недійсність передачі такого права вимоги в подальшому Позивачу.
		Відповідач звертався до суду з позовом про стягнення з Концерну "МТМ"  заборгованості за договором відступлення права вимоги №  02/12-12 від 22.01.2013 року, проте за результатами розгляду справи № 908/4861/15  21.12.2015 року Донецьким апеляційним судом ТОВ "Квант Енерго" відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Концерну "МТМ" заборгованості за договором відступлення права вимоги №  02/12-12 від 22.01.2013 року, та нарахованих на заборгованість втрат від інфляції та 3% річних.
		Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з договорів не вбачається підтвердження права вимоги у ТОВ «Компанія «Всеукраїнська Енергетична Компанія», а вбачається лише зобов'язання на вчинення певних юридичних дій від імені ВАТ «Луганськобленерго». Спірне зобов'язання виникло з зобов'язання оплати за електричну енергію, однак доказів передання Відповідачем документів Позивачу, що засвідчують право вимоги не передано.
		Судом також встановлено, що ухвала господарського суду Луганської області від 15.01.2009р. не є доказом, що засвідчує беззаперечну наявність права майнової вимоги,  оскільки є ухвалою у справі про банкрутство, засвідчує участь у справі у якості кредитора ТОВ «Всеукраїнська Енергетична Компанія», але не є документом що підтверджує наявність самого зобов'язання ОКП «Луганськводпром».
		Жодних документів первинного бухгалтерського обліку та на підтвердження існування первісного зобов`язання до первісного Боржника ОКП "Луганськводпром" Відповідач позивачу не передавав. Жодних доказів передання відповідачем Позивачу документів, що засвідчують право вимоги не передано.
		З договорів доручення №18-08, №18-08/1, №18-08/2 від 19.02.2008р. вбачається, що ТОВ «Компанія «Всеукраїнська Енергетична Компанія» зобов'язалось від імені та за рахунок ВАТ «Луганськобленерго» здійснювати повноваження кредитора щодо стягнення боргів з ОКП «Луганськводпром» за спожиту електроенергію по договорам постачання електричної енергії. 
		З договорів не вбачається підтвердження права вимоги у ТОВ «Компанія «Всеукраїнська Енергетична Компанія», а вбачається лише зобов'язання на вчинення певних юридичних дій від імені ВАТ «Луганськобленерго».
		А отже самі договори доручення не є підставою для виникнення права вимоги до боржника (ОКП «Луганськводпром»).
		Актом приймання передачі документів згідно Договору від 22.01.2013р. Відповідач  передав, а Позивач прийняв наступні документи: засвідчену копію договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги боргу) № 01/12-12 від 01.11.2011р., договори доручення №18-08, №18-08/1, №18-08/2 від 19.02.2008р. та додаткові угоди до них, рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2009 року по справі № 20/74б.
		Жодних документів первинного бухгалтерського обліку та на підтвердження існування самого зобов'язання за вищевказаним актом приймання передачі Позивачу від Відповідача не передано.
		В силу ст.35 ГПК України вищезазначені факти встановлені Донецьким апеляційним господарським судом не доводяться сторонами знов під час розгляду справи, з огляду на те, що  в ній беруть участь ті самі сторони.
		Відповідно до ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вичиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		За змістом ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, що визначено ст. 510 ЦК України 
		У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
		Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вичиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		У відповідності до норм ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		В даному випадку Відповідачем договір про відступлення права вимоги № від 22.01.2013 р. № 02/12 -12, укладено з порушенням вимог ст.512,514 ЦК України, оскільки передане право вимоги не за основним зобов`язанням  заборгованість за договорами постачання електричної енергії, що були укладені між Боржником (ОКП "Луганськводпром") та первісним кредитором ВАТ "Луганськобленерго", а за іншими договорами  договорами доручення укладеними між ТОВ Всеукраїнська енергетична компанія та ВАТ "Луганськобленерго".
		Позивач за текстом позовної заяви зазначив, що у відповідності до норм ЦК України правочин має бути направлений на реальне настання правових наслідків.
		У відповідності до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вичиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		Як вбачається з договору про відступлення права вимоги № 02/12-12 від 22.01.2013 року Відповідачем передане право вимоги до Боржника за договорами доручення № від 19.02.2008р. № 18-08 від 19.02.2008р. № 18-08/01, від 19.02.2008р. № 18-08/02 , проте основне зобов`язання Боржника щодо сплати заборгованості виникло у нього по відношенню до ВАТ "Луганськобленерго" не вказаними договорами доручення. 
		Як вбачається з договорів доручення № від 19.02.2008р. № 18-08 від 19.02.2008р. № 18-08/01, від 19.02.2008р. № 18-08/02 до них були укладені додаткові угоди № 1 від 19.02.2008 року, якими доповнено п. 3 договорів, умовами, згідно яких Повірений має право погасити заборгованість ОКП „Луганськводпром за рахунок своїх коштів в будь-яких формах, передбачених законодавством України. Тільки в такому разі Повірений набуває права здійснювати стягнення з боржника заборгованості на свою користь.
		Оскільки доказів в підтвердження розрахунків за договорами доручення Відповідачем не було передано Позивачу, спірний договір фактично не направлений на настання реальних наслідків, а саме погашення заборгованості з боку Боржника ОКП "Луганськовдпром" за договорами на постачання електричної енергії на користь Концерну "МТМ".
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ст.626ЦК України)
		У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до п.1.1 договору № 02/12-12 від 22.01.2013 року, Позивач (кредитор) передає, а Відповідач (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги боргу в сумі 35 000 000,00 грн., який виник внаслідок неповних розрахунків за електричну енергію ОКП "Луганськводпром", а Відповідач (Новий кредитор) заміняє Позивача кредитора у Основному зобов'язанні на суму відступленого права вимоги, зобов'язується розрахуватись з Первісним кредитором, у якості компенсації вартості якої є плата за право вимоги боргу та отримує право вимагати від Боржника сплатити суму боргу в розмірі 35 000 000,00грн.
		Умовами договору визначено суму відступленого права (дебіторської заборгованості за основним договором  тобто за договорами на постачання електричної енергії укладених між ВАТ "Луганськобленерго"  та ОКП "Луганськводпром"), проте п.3.2.2.договору не містить конкретно визначеної суми розрахунку за відступлене право вимоги, як не містить його і додаткова угода № 1 до спірного договору.
		Отже умовами спірного договору не встановлено конкретної суми оплати, яку Позивач має сплатити Відповідачу за отримання неіснуючої вимоги, що в свою чергу свідчить про невідповідність договору вимогам ст. 203, 626,632,638,ЦК України.
		Як вбачається з тексту договору відступлення права вимоги № 02/12-12 від 22.01.2013 року Відповідач набув права вимоги від ТОВ "Всеукраїнська енергетична компанія" за договором про відступлення права вимоги № 01/12-12 від 01.11.2011 року, що в свою чергу ґрунтується на  договорах доручення № 18-08 від 19.02.2008 року, № 18-08 від 19.02.2008 року, № 18-08 від 19.02.2008 року, що були укладені між ТОВ "Всеукраїнська енергетична компанія та ВАТ "Луганськобленерго" на загальну суму 45 000 000,00 грн., по 15 000 000,00 грн. за кожним з договорів доручення. На підтвердження безспірності такого права в договорі є посилання на ухвалу господарського суду Луганської області у справі про банкрутство № 20/74б від 15.01.2009 року.
		Проте в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/8661/14 про банкрутство ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема". В процедурі провадження кредитором ОСОБА_3 підприємства "Торгівельний дім "Дніпро-Нафта" м. Дніпропетровськ заявлено грошові вимоги до Боржника ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" у сумі 19 400 000,00 грн., безспірність яких підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 20/74б від 15.01.2009 року.
		Матеріали справи № 20/74б згідно єдиного реєстру судових рішень України містять тільки дві ухвали датовані 15.01.2009 року: - про визнання грошових вимог ОСОБА_3 підприємства фірми "Ділайн" до Банкрута  ОКП "Луганськовдпром" у сумі 337 000,00 грн. (копія додається), та - про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергетична Компанія", м. Київ, до банкрута, Обласного комунального підприємства "Луганськводпром", м. Луганськ, у сумі 45 000 000, 00 грн. 
		З ухвали господарського суду Луганської області у справі № 20/74б від 15.01.2009 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергетична Компанія" визнано кредитором на  загальну суму 45 000 000,00 грн.
		Договір про відступлення права вимоги № 02/09/14 (1/09)  укладений між ПП "ТД Дніпро-Нафта" м. Дніпропетровськ та ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема - 16.09.2014 року, тобто після укладання договору між Концерном "МТМ" та ТОВ "Квант Енерго".
		Ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 20/74б від 13.08.2015 року зазначено, що до суду надано повідомлення ліквідатора від 29.03.2013 №74/03/29-01 про заміну кредитора у справі, у тому числі заміна кредитора у справі № 20/74б Обласного комунального підприємства "Луганськводпром", м Луганськ - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго", м. Запоріжжя, просп. Леніна, 169/30, ідентифікаційний код 37167041, новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн тревел ейдженсі «Діскавер Юкрейн», м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, корпус № 8, офіс № 201, ідентифікаційний код 38145799, в частині заборгованості 35 000 000, 00 грн.
		Тобто один і той же борг боржника ОКП "Лугансьводпром" в сумі 45 000 000,00 грн. був відступлений за кількома договорами відступлення права вимоги.
		З урахуванням вищенаведених фактів вбачається, що відступлення права вимоги ТОВ "Квант-Енерго" до ОКП "Луганськводпром" в сумі 35 000 000,00 грн., та відступлення права вимоги ОСОБА_3 підприємством торгівельний дім "Дніпро-Нафта" до того ж самого боржника в сумі 20 000 000,00 грн., а також відступлення права вимоги ТОВ "Квант-Енерго" новому кредитору  ТОВ "Юкрейн тревел ейдженсі «Діскавер Юкрейн", йке наразі перебуває в стані припинення, загалом складає 90 000 000,00 грн  та ніяким чином  не співвідносяться з загальним розміром заборгованості, що визнана за обома ухвалами господарського суду Луганської області від 15.01.2009 року у справі № 20/74б. та загалом складає 45 337 000,00 грн.
		Наведені Позивачем факти свідчать про недійсність відступленого Відповідачем права вимоги до ОКП "Луганськводпром".
		Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що згідно зі статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначені підстави для визнання правочину недійсним, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Як встановлено ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання  цього  правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
		Особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.   
		Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. 
		Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України). 
		Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
		Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
		Статтею 91 ЦК України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Одним із елементів реалізації юридичною особою цивільної правоздатності є здатність юридичної особи вчиняти правочини, займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом, обмеження якої (цивільної правоздатності) можливе лише за рішенням суду.
		Згідно статуту Концерну "МТМ" до мети діяльності, предмету та функцій діяльності Концерну "МТМ" не входить укладання угод або договорів відступлення права вимоги .
		За приписами ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Відповідно до п.1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
		Відповідач в судове засідання не зявився, до суду письмовий відзив не направив.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.
		Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Всі вищенаведені обставини свідчать про порушення з боку Відповідача під час укладання договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 року вимог ст..512,514,517 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним в зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства.
		Отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача про те що спірний договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 року не відповідає нормам ст.512-519 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго", м. Запоріжжя про визнання договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 року недійсним в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; ставка судовою збору за подання до господарського суду позовної заяви майновою характеру встановлюється 1,5 % від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.
		Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго", м. Запоріжжя про визнання договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 02/12-12 від 22.01.2013 року недійсним задовольнити в повному обсязі.
		Визнати недійсним договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) №02/12-12 від 22.01.2013 року укладений між Концерном "Міські теплові мережі" (69059, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго" (69037, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37167041) з моменту його укладання.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Енерго", (69037, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37167041) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69059, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський , 137, код ЄДРПОУ 32121458) - судовий збір за подання позову у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 окоп.  витрати по сплаті судового збору.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Суддя                                                               Т.Г. Алейникова
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України  29.02.2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...