Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/19114/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2016. Зареєстровано: 01.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2016.
Дата набрання законної сили: 29.02.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/19114/15-к  Провадження №11-кп/773/114/16 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Категорія:ч. 2 ст. 369-2 КК України  Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 лютого 2016 року м. Луцьк
		 
		Апеляційний суд Волинської області у складі:    
		головуючого  судді ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		адвоката  ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120150300000004 02 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року, яким 
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта вища, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, працює начальником юридичного відділу ПП ОСОБА_9 , раніше не судимий, -
		   - засуджений за ст. 369-2 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;
		   - за ст. 15 ч. 2, ст. 369-2 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі семисот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що 
		становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.
		   На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. 
		   Речові докази:
		   -магнітні карти на пальне «WOG», номіналом 20 л, в кількості 100 шт., що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів СУ ГУНП у Волинській області, згідно квитанції №003027 від 14.12.2015  конфісковано у дохід держави; 
		- штани та сорочку, що передані в камеру схову речових доказів СУ ГУНП у Волинській області  повернуто законному володільцеві  ОСОБА_10 ; 
		   - змиви з рук, контрольні зразки бинтів та спецпрепарату, що знаходяться у камері схову речових доказів СУ ГУНП у Волинській області постановлено знищити; 
		   - копії документів, вилучених на підставі постанови про витребування документів від 30.10.2015  залишено у матеріалах кримінального провадження;
		   - свідоцтво на право власності на нерухоме майно та витяг з ЄДР речових прав на нерухоме майно, що за адресою: АДРЕСА_2  залишено у користуванні законному володільцеві  ОСОБА_11 . 
		   Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави 460 (чотириста шістдесят) грн. 80 (вісімдесят) коп. судових витрат у справі за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин. 
		   Заходи забезпечення кримінального провадження, обрані ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.11.2015 відносно ОСОБА_7 , зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відсторонення від посади начальника Реєстраційної служи Луцького міського управління юстиції у Волинській області  скасовано.
		Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд, -
		В С Т А Н О В И В:
		Обвинувачений ОСОБА_7 згідно з наказом Державної реєстраційної служби України №604/к від 30.12.2011 призначений на посаду начальника реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області.
		Відповідно до пунктів 2.1.17, 2.1.18, 2.1.29, 2.1.30 посадової інструкції начальника реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції, затвердженої 21.07.2013 начальником реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області на ОСОБА_7 покладені обов`язки здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; відповідно до закону надання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; розподілення обов`язків між працівниками та загальне керівництво реєстраційною службою.
		Так ОСОБА_7 , перебуваючи з 26.10.2015 року по 01.11.2015 року на листку непрацездатності у зв`язку з хворобою і не маючи повноважень вчиняти дії з використанням наданої влади чи службового становища в інтересах громадянина ОСОБА_11 щодо реєстрації права власності на магазин продовольчих товарів у АДРЕСА_2 , однак, маючи можливість вплинути на прийняття відповідного рішення державним реєстратором ОСОБА_12 , в період часу з 19 жовтня по 02 листопада 2015 року висловив пропозицію приватному підприємцю ОСОБА_11 про надання неправомірної вигоди у вигляді карток на пальне марки А-92 в кількості 100 штук, по 20 літрів кожна, всього на загальну суму 39 980 гривень, за вплив на прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про проведення державної реєстрації права власності на магазин продовольчих товарів А НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_11 .
		Однак 19.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_12 прийнято рішення за № 25363263 про відмову у державній реєстрації права власності на магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відсутності на те законних підстав.
		Після цього, ОСОБА_7 повторно повідомив ОСОБА_11 , що може вплинути на реєстратора для позитивного вирішення питання про реєстрацію права власності на вказаний магазин з умовою передачі йому в якості неправомірної вигоди 2000 дол. США, а 22.10.2015 року висловив пропозицію про передачу ОСОБА_11 не грошових коштів, а карток на 2000 літрів пального. При цьому ОСОБА_7 попросив ОСОБА_11 повторно здати такий самий пакет документів у центр надання адміністративних послуг м. Луцька.
		   Умисні дії ОСОБА_7 по даному епізоду кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та обіцянці здійснити цей вплив за надання такої неправомірної вигоди. 
		    Слідуючи пропозиції ОСОБА_7 приватний підприємець ОСОБА_11 27.10.2015 року повторно подав заяву та той самий пакет документів без коригувань у «Центр надання адміністративних послуг м. Луцька» Луцької міської ради про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка 28.10.2015 надійшла для розгляду до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції. В той же день працівник реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_13 повідомила про це по телефону ОСОБА_7 , який дав вказівку передати вказану справу для виконання головному спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_12 . 
		   При цьому, ОСОБА_7 , перебуваючи з 26.10.2015 на листку непрацездатності, у зв`язку із хворобою та не маючи повноважень вчиняти дії з використанням наданої влади чи службового становища в інтересах ОСОБА_11 , однак, маючи можливість вплинути на прийняття відповідного рішення вказаною службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в період з 28 по 30 жовтня 2015 року неодноразово телефонував на мобільний телефон до державного реєстратора ОСОБА_12 та наголошував останньому на необхідності проведення реєстрації права власності на магазин, що належить приватному підприємцю ОСОБА_11 . 
		   В період з 30 жовтня по 02 листопада 2015 року в ході телефонних розмов з ОСОБА_11 повідомив останньому, що неправомірну вигоду для нього необхідно передати через його знайомого ОСОБА_10 
		   02.11.2015 року близько 15.00 год. ОСОБА_11 , перебуваючи в приміщенні відділення ПАТ "АВАНТ-БАНК", що за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 35, на яке вказав йому у телефонній розмові ОСОБА_7 , передав через керуючого даним відділенням ОСОБА_10 100 карток на пальне марки А-92 на 2000 літрів, що в грошовому еквіваленті відповідно до квитанції № 1595 та видаткової накладної № 192341 від 23.10.2015 року становить 39 980 гривень, в якості неправомірної вигоди для подальшої передачі ОСОБА_7 , за вплив на прийняття ОСОБА_12 рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_11 .
		Однак, отримати передані йому картки на пальне в якості неправомірної вигоди ОСОБА_7 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки гр. ОСОБА_10 під час передачі зазначених карток на пальне був викритий працівниками правоохоронних органів.
		   Умисні дії ОСОБА_7 по даному епізоду кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, як закінчений замах, спрямований на одержання для себе неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за реєстрацію прав власності на майно.
		   Процесуальний прокурор у поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи, правильності кваліфікації дій обвинуваченого за нормами КК України та доведеності його вини в інкримінованих кримінальних правопорушеннях вказує на незаконності вироку у частині призначеного ОСОБА_7 покарання через його невідповідність ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості.
		Посилається на те, що ОСОБА_7 вчинив два корисливі злочини, які становлять підвищену суспільну небезпечність, мають великий суспільний резонанс та, які підривають авторитет органів державної влади.
		Просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок. Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369-2 КК України 2 (два) роки позбавлення волі. За ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_7 визначити 3 (три) роки позбавлення волі.
		Обвинувачений ОСОБА_7 у поданому запереченні вказує, що вчинені ним кримінальні правопорушення відносяться до категорії середньої тяжкості, протиправні дії вчинив вперше, 13.01.2016 року звільнився з державної служби, у скоєному щиро розкаявся та сплатив визначений судом штраф. Просить вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
		Заслухавши доповідача, який виклав зміст вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого та його захисника, які апеляційної скарги не визнали, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369-2 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України та доведеність його винуватості у даних кримінальних правопорушеннях в поданій апеляційній скарзі не оспорюється, а тому вирок суду першої інстанції у цій частині не перевіряється.
		Крім того, за згодою всіх учасників кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження на правилами ст. 349 КПК України, тобто визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд в учасників судового провадження з`ясував чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Проти розгляду провадження у такому порядку ніхто з учасників судового розгляду, в тому числі і прокурор, не заперечував.
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання за кожен злочин окремо та за сукупності злочинів суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався.
		До обставин, що пом`якшують ОСОБА_7 покарання суд правомірно відніс щире каяття.
		Обтяжуючих покарання обставин суд не встановив.
		По відношенню до особи обвинуваченого суд врахував, що він вчинив злочини, які відносяться до категорії середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який є не судимий, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, а на його утримання перебуває малолітня дитина.
		Врахувавши усі зазначені вище обставини у їх сукупності суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства і призначив покарання у межах санкції статей за якими йому пред`явлено обвинувачення, а остаточне покарання за сукупності злочинів призначив у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 КК України.
		Посилання прокурора у апеляції на призначенні ОСОБА_7 надто м`якого покарання є неумотивованим. Призначаючи обвинуваченому покарання суд врахував як суспільну небезпечність і тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, так й інші обставини справи, в тому числі і ті на які посилається у своїй апеляції прокурор.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.
		Та обставина, що ОСОБА_7 в повній мірі усвідомив неправомірність своїх дій, та бажає стати на шлях виправлення вказує і те, що у суді першої інстанції він не оспорював фактичних обставин справи, внаслідок чого провадження було розглянуто у спрощеному порядку, а після ухвалення вироку, а саме 30 грудня 2015 року він добровільно та в повному обсязі сплатив штраф, що стверджується приєднаною до матеріалів провадження квитанцією ( а. пр. 70 ). Ці обставини також спростовують доводи прокурора про неможливість виправлення обвинуваченого без призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу відповідає загальним засадам призначення покарань, вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, принципам законності справедливості та індивідуалізації покарань, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Тому підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку, з призначенням ОСОБА_7 більш тяжчого покарання, немає.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
		 П О С Т А Н О В И В:
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Ухвала може оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ всіма учасниками судового розгляду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...