Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/5985/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Інші об'єкти пром. власності і розпоряд. правами на них; Інший спір про інші об'єкти пром. власності і розпоряд. правами на них.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2016. Зареєстровано: 02.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2016.
Дата набрання законної сили: 16.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  18/167/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.02.2016                                                                                                  справа №  908/5985/15
		  
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 11-а, к. 301)
		до відповідача казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (69071, місто Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний концерн «Укроборонпром» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)
		за участю Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 2)
		про стягнення 2767195,89 грн.
		 
		Суддя Носівець В.В.
		Представники сторін:
		від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 24/11-2015 від 24.11.2015 р., паспорт серія СА № 237684 від 14.08.1996 р.;
		від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 21/13-юр від 12.01.2016 р., паспорт серія СА №414519 від 13.03.1997 р.; ОСОБА_3, довіреність № 21/11-юр від 12.01.2016 р., паспорт серія СМ № 843873 від 30.06.2005 р.;
		від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № Д-1260/2015 від 09.06.2015 р., паспорт серія МЕ № 772533 від 09.11.2006 р.;
		за участю прокурора: Кришталевич В.М., посвідчення № 035731 від 21.09.2015 р.;
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ
		 
		До господарського суду Запорізької області 07.12.2015 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з позовною заявою до казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» про стягнення 2767195,89 грн., з яких 2100000,00 грн. сума заборгованості, 623700,00 грн. інфляційні витрати та 43495,89 грн. 3% річних за ліцензійним договором про надання права на використання обєктів права інтелектуальної власності від 12.02.2015 р. № 01-і/рпн/17/59-юр.
		Ухвалою суду від 08.12.2015 року порушено провадження у справі № 908/5985/15, присвоєно справі номер провадження 18/167/15, судове засідання призначене на 13 січня 2016 року. 
		Ухвалою суду від 13.01.2016 р. допущено до участі у справі Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України та залучено до участі у справі Державний концерн Укроборонпром в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, судове засідання призначено на 26.01.2016р.
		У судовому засіданні 26.01.2016 р. оголошувалась перерва до 08.02.2016 р.
		За клопотанням представника третьої особи з 08.02.2016 р. судовий процес фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» бази даних Діловодство спеціалізованого суду.
		Від представника позивача 08.02.2016 р. до суду надійшли письмові пояснення, документи, витребувані судом, та клопотання про призначення комісійної судової експертизи з питань інтелектуальної власності, проведення якої пропонувалося доручити судовим експертам Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (02680, м. Київ, вул. Казиміра Малевича (ОСОБА_4), 11)  ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на вирішення експертам наданий перелік питань.
		Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2016 р. підтримав клопотання про призначення комісійної судової експертизи з питань інтелектуальної власності, зазначивши, що позивач готовий оплатити вартість проведення експертизи.
		Представник відповідача 08.02.2016 р. у судовому засіданні заявив клопотання про витребування доказів у Державного концерну «Укроборонпром», а саме: акту перевірки окремих питань діяльності казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» від 15.10.2015 р.
		Представник державного концерну «Укроборонпром» 08.02.2016 р. у судовому засіданні надав пояснення щодо витребуваних судом документів, заявив клопотання про витребування доказів від позивача, а саме: оригіналів для огляду в судовому засіданні та копій, що відповідають оригіналу: доручень від 01.02.2012 р. на підписання договорів комісії щодо ноу-хау, а також договорів про розподіл винагороди від 01.02.2012 р.; оригіналів для огляду в судовому засіданні та копій, що відповідають оригіналу документів, що підтверджують: існування ноу-хау, які були предметом договору про надання права на використання обєктів права інтелектуальної власності від 12.02.2015 р. № 01-і/рпн/17/59-юр; право власності на ноу-хау, які були предметом того ж договору.
		Також представник державного концерну «Укроборонпром» заявив клопотання, в якому просив витребувати від казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» документ (документи), яким (якими) врегульовано питання комерційної таємниці на підприємстві.
		Представник прокуратури у судовому засіданні надав копію довідки Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 27.01.2016 р. № 08-21-17-17/529 «Про результати перевірки законності здійснених КП «НВК «ІСКРА» розрахунків в рамках виконання ліцензійних договорів».
		Ухвалою суду від 08.02.2016 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 18.02.2016 р. 
		Від відповідача надійшло клопотання № 181/21/15-юр від 16.02.2016 р. про включення питань до остаточного кола питань судової експертизи.
		Представник позивача підтримав заявлені позовні вимог; на вимогу суду надав для огляду оригінали документів; стосовно вимоги щодо надання копії договорів про розподіл винагороди та доручень та оригіналів для огляду зазначав про неможливість виконання в цій частині вимог суду, оскільки позивач не є учасником правочину, до того ж передача їх позивачу (комісіонеру) ні чим не передбачена. 
		Представники відповідача визнали позов в частині стягнення суми роялті та підтримали заперечення щодо стягнення компенсаційних санкцій, що викладено у відзиві № 27/21/12-юр від 13.01.2016 р. (Т.1, арк.с. 82-84); на виконання ухвал суду надали витребувані документи. Правова позиція вмотивована наступним: Казенне підприємство «НВК «Іскра» створено за рішенням Кабінету Міністрів України від 21.08.2003 р. № 527-р та наказом Міністерства промислової політики України від 15.10.2003 р. № 418 та згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1221 «Перелік державних підприємств, що включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» (надалі  Концерн) входить до складу останнього. Концерн утворений Постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» з метою підвищення ефективності функціонування підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами. Відповідно до наказів ДК «Укроборонпром» № 84 від 17.04.2014 р., № 13 від 20.01.2015 р. підприємства Концерну повинні проводити моніторинг всіх платежів. Відповідач 16.03.2015 р. включив до реєстру платежів платіж на користь позивача за договором в сумі 210000000 грн. та направив до Концерну. Концерном вищезазначений платіж не погоджено, заборони на його здійснення не винесено. Неодноразові письмові звернення відповідача до Концерну не призвели до жодного результату, тобто Концерн створює штучні перешкоди відповідачу для виконання своїх обовязків за договором. Відповідно до складеного 16.11.2015 р. ОСОБА_5 перевірки фактів, викладених у розпорядженні ДК «Укроборонпром» від 02.11.2015 р. № 67/р. комісія звертала увагу на той факт, що оскільки до сьогоднішнього дня розрахунки по ліцензійному договору від 12.02.2015 р. № 01-і/рпн/17/59-юр не здійснені, державне підприємство КП «НВК «Іскра» може понести збитки у вигляді штрафних санкцій за прострочення своєчасної оплати по договору у разі звернення ТОВ «»КІТ» до суду. Затримка платежу за договором відбулася не через відсутність у відповідача коштів, а з незалежних від нього підстав, тобто через дії Концерну, який хоча і не є стороною договору, але своєю діяльністю перешкоджав сумлінному виконанню умов договору відповідачу в частині оплати, шляхом зупинення платежу. Отже, на думку відповідача даний випадок підпадає під дію ст. 218 ГК України та є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій. 
		Представник третьої особи проти позову заперечив, суду надав пояснення вих. № UOP-2.2-1484 від 16.02.2016 р., які вмотивовані помилковістю припущень відповідача про те, що після перевірки Концерном окремих питань діяльності КП «НВК «Іскра» складався акт, оскільки за результатами перевірки складались довідка щодо контролю окремих питань діяльності КП «НВК «Іскра» та довідка до акту перевірки окремих питань діяльності відповідача від 15.10.2015 р. Надав клопотання вих. № UOP-2.2-1438 від 16.02.2016 р. про призначення судової експертизи з метою встановлення фактичних даних щодо застосування або незастосування відповідачем обєктів інтелектуальної власності, право використання яких передавалось підприємству від позивача за договором від 12.02.2015 р. під час виготовлення радіолокаційної станції та/або її складових частин. Також надав заперечення вих. № UOP-2.2-1424 від 16.02.2016 р. проти клопотання позивача про призначення судової експертизи в сфері інтелектуальної власності, оскільки, на його думку, дане клопотання суперечить нормам процесуального права, в матеріалах справи відсутні документи, на сонові яких експерт зможе надати відповідний висновок.
		Прокурор на виконання вимог суду надав перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерту. Відповідно до пояснень № 175вих-16 від 25.01.2016 р. (Т.2, арк.с. 112-113) військовою прокуратурою Запорізького гарнізону Південного регіону України зазначено, що посадовими особами КП «НВК «Іскра» здійснено привласнення грошових коштів підприємства шляхом виведення їх на рахунки ТОВ «КІТ» та ТОВ «Компанія «Інвестицій і Технології» протягом 2013-2015 років за надання послуг у конструкторських розробках, винаходах озброєння та військової техніки, які фактично останніми не здійснювалися. Зазначав про наявність підстав про причетність працівників КП «НВК «Іскра» до створення винаходів, які захищені патентами України, що дає підстави стверджувати про ймовірність створення відповідних ноу-хау працівниками відповідача для подальшої передачі права використання ними під виглядом ліцензійних договорів до КП «НВК «Іскра» з метою отримання додаткових благ. Надав копію постанови про закриття кримінального провадження № 4201508037000542 від 30.12.2015 р. Крім того, представником військової прокуратури підтримано усне клопотання, заявлене 26.01.216 р., про направлення матеріалів до органів прокуратури або досудового слідства та зупинення провадження у справі на підставі п. 2ч. 2 ст. 79 ГПК України.
		Розгляд справи закінчений в судовому засіданні 18.02.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія інноваційні технології» (позивач у справі) є власником винаходу «Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації», що захищений патентом України № 37865 та винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів», що захищений патентом України № 37870 та діє за дорученням власників: ноу-хау «Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплеровських фільтрів» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів», що захищений патентом України № 37870 (договір комісії 01/01к-12 від 01.02.2012 р.), ноу-хау «Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат» до винаходу «Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації», що захищений патентом України   № 37865 (договір комісії 01/02к-12 від 01.02.2012 р.), ноу-хау «Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсних завад» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів», що захищений патентом України № 37870 (договір комісії 01/03к-12 від   01.02.2012 р.), ноу-хау «Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів», що захищений патентом України № 37870 (договір комісії 01/04к-12 від 01.02.2012 р.), ноу-хау «Спосіб виявлення та бланкировання несинхронних завад» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів», що захищений патентом України № 37870 (договір комісії № 01/05к-12 від 01.02.2012 р.).
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія інноваційні технології» (ліцензіар, позивач у справі), яке є власником винаходу «Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації» та винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів», а також діє за дорученням власників ноу-хау «Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплеровських фільтрів», ноу-хау «Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат», ноу-хау «Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсних завад», ноу-хау «Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад», ноу-хау «Спосіб виявлення та бланкировання несинхронних завад» на підставі зазначених вище договорів комісії та казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс» «Іскра» (ліцензіат, відповідач у справі) 12.02.2015 р., приймаючи до уваги, що ліцензіат бажає придбати на умовах цього договору виключну ліцензію на використання сукупності винаходу та сукупності ноу-хау (надалі  обєкти права інтелектуальної власності, ОІВ) з метою виготовлення та іншого введення в цивільний оборот продукту по ліценції, уклали ліцензійний договір № 01-і/рпн17/59-юр про надання права на використання обєктів права інтелектуальної власності (надалі  договір).
		Відповідно до п. 2 договору ліцензіар видає ліцензіату на строк дії цього договору виключну ліцензію на використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау на умовах цього договору на території КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра». При цьому ліцензіату надається право на виготовлення із застосуванням ОІВ, застосування, пропонування для продажу, продаж та інше введення в цивільний оборот продукту по ліцензії на території, або зберігання продукту по ліцензії в зазначених вище цілях на території. Ліцензіат за отримання та використання цього права сплачує ліцензіару винагороду.
		Пунктом 3.4.1 договору встановлено, що ліцензіар має право одержувати від ліцензіата винагороду за отримання та використання ОІВ відповідно до обсягів його фактичного використання.
		За надання прав, передбачених даним договором, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду. Сума винагороди визначається у Додатковій угоді № 1 до даного договору. Винагорода виплачується у вигляді роялті. Всі розрахунки з бюджетом по платежах даного договору здійснюються відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1 договору).
		Ліцензіат згідно п. 3.7.2 надає ліцензіару звіт про використання обєктів права інтелектуальної власності після реалізації кожної одиниці продукту виготовленого по ліцензії, але не пізніше дати підписання акту пусконалагоджувальних робіт на кожну одиницю продукту. Ліцензіар має право надати ліцензіару звіт про використання обєктів права інтелектуальної власності до моменту реалізації кожної одиниці продукту, виготовленого по ліцензії, який є підставою для оформлення сторонами акту про використання обєктів права інтелектуальної власності (п. 6.2 договору).
		Пунктом 6.3 договору встановлено що роялті сплачується ліцензіару ліцензіатом на протязі 15 календарних днів після підписання сторонами акту про використання обєктів права інтелектуальної власності, з урахуванням вимог передбачених Податковим кодексом України, але не пізніше 20 календарних днів після підписання акту пусконалагоджувальних робіт.
		Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р.
		Сторони засвідчують, що технічна документація на ОІВ передана ліцензіаром ліцензіату згідно ОСОБА_5 прийому передачі права від 02.02.2012 р. до ліцензійного договору про надання права на використання обєктів права інтелектуальної власності від 02.02.2012 р. № 01-і/рпн. ОСОБА_7 є невідємною складовою частиною ліцензійного договору про надання права на використання обєктів права інтелектуальної власності від 12.02.2015 р. № 01-і/рпн. (п. 9.1 договору).
		Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 12.02.2015 р. до договору ліцензіар та ліцензіат погодились визначити вартість майнових прав інтелектуальної власності  права використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау при виробництві та модернізації Радіолокаційної станції згідно погодженого ними Звіту про оцінку майнових прав інтелектуальної власності  права використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау при модернізації та виготовленні Радіолокаційної станції, до Ліцензійного договору від 02.02.2012 р. № 01-і/рпн, у наступних розмірах: роялті (періодичні платежі за право використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау) за одиницю продукту по ліцензії складає 2100000,00 грн. Строк платежу на протязі 15 календарних днів після підписання сторонами акту про використання обєктів права інтелектуальної власності з урахуванням вимог передбачених Податковим кодексом України, але не пізніше 20 календарних днів після підписання акту пусконалагоджувальних робіт.
		Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 12.02.2015 р. до договору встановлено, що дата підписання сторонами акту про використання обєктів права інтелектуальної власності є датою нарахування роялті. Підставою для визнання доходів або витрат сторони визнають ст. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п. 4, 6, 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
		Учасниками правочину підписаний протокол ціни № 1 від 12.02.2015 р. до ліцензійного договору, яким сторони узгодили розмір періодичного платежу за право використання кожного винаходу та ноу-хау.
		Про факт використання відповідачем, у лютому 2015 р., обєктів права інтелектуальної власності на підставі ліцензійного договору від 02.12.2015 р. № 01-і/рпн свідчать ОСОБА_7 (форми № ІВ-6), які узгоджені директором ОСОБА_8, заступником директора з науки  начальником НТЦ ОСОБА_9, головним бухгалтером ОСОБА_10, начальником ПЕВ ОСОБА_11, головним конструктором ОСОБА_12, начальником структурного підрозділу (НДВ-з) ОСОБА_13 (Т.2, арк.с. 82-86).
		Також матеріали справи містять договір комісії № SТЕ-3-115-Д/Е-14 від 13.06.2014 р. з наступними змінами, який укладено відповідачем (комітент) та ДП ДЗГП «Спецтехноекспорт» (комісіонер), за умовами якого відповідач доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобовязання за комісійну плату вчинити від свого імені, в інтересах та за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт з інопартнером, в подальшому «Покупець», на постачання на експорт комітентом виробів спеціального призначення, в подальшому «Вироби» та надання послуг з підготовки спеціалістів інозамовника, за номенклатурою, у кількості, по ціні, строкам та умовам постачання у відповідності з умовами даного договору (Т.2, арк.с. 87-101).
		Відповідачем, згідно ОСОБА_7 про використання обєкту права інтелектуальної власності форми № ІВ-6 виготовлено пристрій памяті CFast 4096А вЮ3.069.061-05 напівпричіп 6УФ6М1-1 (вЮ2.00.050-06) виробу РЛС 36Д6М1-1 (другий виріб), який за договором комісії № SТЕ-3-115-Д/Е-14 від 13.06.2014 р. замовлений у Нігерію з датою початку використання 25.02.2015 р.; виріб переданий ДП ДЗГП «Спецтехноекспорт» за приймально-передавальним актом № 1 від 18.02.2015 р. та актом здачі-приймання товару від 20.01.2015 р. з датою прийому 20.02.2015 р. (Т.2, арк.с. 82, 101, 102).
		У відповідності до умов ліцензійного договору сторонами підписані: ОСОБА_7 № 1 від 16.02.2015 р. про використання обєктів права інтелектуальної власності, яким засвідчено, що ліцензіат протягом з 02.12.2014 р. по 16.02.2015 р. використовував обєкти права інтелектуальної власності у складі сукупності винаходів та сукупності ноу-хау. Ліцензіатом за період з 02.12.2014 р. по 16.02.2015 р. виготовлено одна одиниця продукту по ліцензії; ОСОБА_7    № 2 від 25.02.2015 р. про використання обєктів права інтелектуальної власності, відповідно до якого (пункти 3-4) ліцензіатом за період з 16.02.2015 р. по 25.02.2015 р. реалізовано одна одиниця продукту по ліцензії. Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 від 12.02.2015 р. до ліцензійного договору, ліцензіат повинен сплатити ліцензіару на протязі 15 календарних днів після підписання цього ОСОБА_7 роялті у сумі 2100000,00 грн.  
		У звязку з простроченням виконання зобовязань щодо сплати роялті, позивач спрямував на адресу відповідача претензію № 1 (вих. № 08/04-2015 від 08.04.2015 р.) з пропозицією протягом десяти днів з моменту отримання претензії погасити суму боргу, сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості послуг та 7% штрафу.
		Відповідач у відповіді (від 15.04.2015 р. № 291/22/62-юр) на претензію зазначав, що підприємство планувало здійснити платіж 16.03.2015 р., проте з обєктивних обставин, незалежних від КП «НВК «Іскра», ця подія не відбулась, оскільки цей платіж зупинений Державним концерном «Укроборонпром», шляхом непогодження реєстру платежів по причині відсутності кваліфікації ТОВ «Компанія інноваційні технології» у ДК «Укроборонпром». Наголосили, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного добровільного погашення заборгованості. Просив не застосовувати штрафні санкції.
		Неналежне виконання відповідачем зобовязань за ліцензійним договором від   12.02.2015 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
		Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2100000,00 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
		Положеннями ст. 1107 ЦК України встановлено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:
		1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
		2) ліцензійний договір;
		3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
		4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
		5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
		Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
		У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
		Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.
		Частиною 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
		Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати використання обєктів права інтелектуальної власності (роялті) на суму 2100000,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
		Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
		Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству.
		Дії відповідача щодо визнання позову в частині стягнення з нього заявленої суми роялті відповідають обставинам справи та правовідносинам сторін.
		Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2100000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
		За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 43495,89 грн. за період з 13.03.2015 р. по 20.11.2015 р., а також 623700,00 грн. інфляційних втрат за період з березня 2015 р. по жовтень 2015 р.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних  є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
		Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно, перерахувавши суму 3% річних за вказаний позивачем період належна до стягнення сума дорівнює 43668,49 грн. за 253 дні прострочення, враховуючи, що заявлена до стягнення сума є меншою, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі  43495,89 грн.
		Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат виконаний невірно, оскільки при розрахунку не враховані місяці, в яких була дефляція. Перерахувавши належну до стягнення суму інфляційних втрат за період прострочення з березня 2015 р. по жовтень 2015 р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в частині стягнення 598908,54 грн., в іншій частині позову щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 24791,46 грн.  суд відмовляє в задоволенні позову.
		Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.
		Заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невчасній сплаті роялті, не знайшли документального підтвердження, з огляду на приписи ст.ст. 614, 617 ЦК України, у звязку з чим судом відхилені.
		Клопотання, заявлені учасниками судового процесу про призначення експертизи у справі з питань інтелектуальної власності  відхилені, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Судова експертиза у даній справі не призначалась, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для обєктивного та всебічного вирішення спору між сторонами; предметом якого є стягнення роялті у розмірі, що узгоджений сторонами, а підставою - порушення строку виконання зобовязання за ліцензійним договором. 
		Клопотання Державного концерну «Укроборонпром» та казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА про витребування доказів, в порядку статті 38 ГПК України, судом відхилені, внаслідок недотримання сторонами приписів зазначеної норми права, однак зазначені в клопотаннях документи, з ініціативи суду, витребуванні у відповідних осіб ухвалою від 08.02.2016 р.
		Клопотання прокурора про направлення матеріалів справи до прокуратури або органу досудового розслідування для надання оцінки при розгляді кримінального провадження № 42015080370000542 та зупинення провадження у справі судом відхилено, оскільки, по-перше: за умови встановлення винних осіб за результатами слідчих дій у кримінальному провадженні № 42015080370000542 та притягнення таких осіб до відповідальності, підприємство відповідача набуде право на відшкодування шкоди (збитків) спричинених злочинними діями таких осіб; по-друге: підставою позову є порушення відповідачем господарських зобовязань, що виникли з ліцензійного договору від 12.02.2015 р., ознак нікчемності якого, що встановлені приписами діючого законодавства, під час розгляду справи суд не встановив; по-третє: вважати ліцензійний договір від 12.02.2015 р. оспорюваним у суду також не має підстав, оскільки жодний із учасників судового процес не є позбавленим права оскаржити його в судовому порядку, разом з тим таких доказів суду не надано. 
		Суд звертає увагу, що про існування спірних правовідносин між позивачем та відповідачем третя особа  ТОВ «Укроборопром» дізнався в березні 2015 р. після отримання від відповідача відомості платежів № 52 від 16.03.2015 р. з поміткою про необхідність сплати контрагенту суми заборгованості за ліцензійним договором. Прокуратура за зверненням ТОВ «Укроборопром» звернулась до слідчих органів у вересні 2015 р. з метою встановлення фактів злочину в діях працівників відповідача. Між тим, ані ТОВ «Укроборопром», ані прокуратурою в установленому законом порядку ліцензійний договір не оскаржувався.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов задовольнити частково.
		2.Стягнути з казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (69071,      м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 11-А, к. 301, ідентифікаційний код 37818154)        2100000,00 грн. (дві мільйони сто тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 598908,54 грн. (пятсот девяносто вісім тисяч девятсот вісім грн. 54 коп.) інфляційних втрат, 43495,89 грн. (сорок три тисячі чотириста девяносто пять грн. 89 коп.) 3% річних, 41136,07 грн. (сорок одну тисячу сто тридцять шість грн. 07 коп.) судового збору. Видати наказ.
		3.В іншій частині позову  відмовити.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 лютого 2016 р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                            В.В. Носівець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...