Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4857/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2016. Зареєстровано: 03.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2016.
Дата набрання законної сили: 18.05.2016
Результат оскарження 18.05.2016 Одеський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________________  
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"23" лютого 2016 р.Справа  № 916/4857/15
		 
		За позовом: Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах: 
		позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК"; 
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна організація "Українське агентство  з авторських та суміжних прав"
		про стягнення 27 560, 00 грн.
		 
		Суддя  Щавинська Ю.М.
		                                                       
		Представники:
		від позивача:  Малиновський О.Л. - довіреність № 23/12/15/01  від 23.12.2015р.
		від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №7745 від 16.12.2015р.
		від третьої особи: Мельник В.А. - довіреність від 12.01.2016р.
		 
		У судовому засіданні було  оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.
		 
		СУТЬ СПОРУ: Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулася до господарського суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з останнього компенсацію у розмірі 27 560, 00 грн.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК"  шляхом публічного виконання у ресторані „ІНФОРМАЦІЯ_3", в якому відповідач здійснює свою господарську діяльність музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_9) та твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_4),  майнові права на використання яких належать ТОВ „Умиг Мьюзик" на підставі ліцензійного договору № НЛВ -138/15 від 31.12.2014р.  
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2015 року було порушено провадження у справі № 916/4857/15 із призначенням її до розгляду у засіданні суду 13.01.2016 року.
		Ухвалою суду від 25.12.2015р. за клопотанням відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав".
		Ухвалою суду від 13.01.2016р. з урахуванням усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника третьої особи, від якої надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 01.02.2016р.
		01.02.2016р. до канцелярії суду від Державної організації "Українське агентство  з авторських та суміжних прав" надійшов відзив на позов (т.1 а.с.120-122), згідно якого третя особа,  вказуючи на відсутність в матеріалах справи договору про передачу авторських прав між авторами кожного із творів та ТОВ „Національне музичне видавництво", а також з огляду на наявну у мережі Інтернет інформацію щодо „поточної приналежності", зазначає, що позивачеві не належать майнові авторські права на спірні твори, у зв'язку із чим його право не є порушеним.
		Одночасно, в засіданні 01.02.2016р. представником відповідача було надано відзив на позов (т.1 а.с.140-143), згідно якого останній вказує, що між відповідачем та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" було укладено договір від 06.04.2015р. № БВ-04/15, відповідно до п. 2.1 якого організація колективного управління від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надала відповідачу на умовах визначених цим договором право  (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП на території кафе „ІНФОРМАЦІЯ_3", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, відповідач вказує, що згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони вказаного договору домовились застосувати його умови до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 23.03.2015р. Відтак, відповідач вважає, що при використанні спірних музичних творів шляхом їх публічного виконання він діяв у відповідності до вимог ЦК та Закону України "Про авторське право і суміжні права", оскільки ним було укладено відповідний договір з третьої особою -ДО "Українське агентство  з авторських та суміжних прав", яка є організацію колективного управління  згідно свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
		Крім того, відповідач зазначає, що недоведеність наявності у позивача авторських прав на спірні твори виключає можливість стягнення з нього заявленої компенсації.
		З урахуванням вищевикладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою суду від 01.02.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів, а також необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 17.02.2016р.
		У судовому засіданні 17.02.2016р. представником ОКУАСП було надано письмові пояснення по справі (т.2 а.с.4-6, 8-12), згідно яких останній вказує, що на дату фіксації правопорушення (24.03.2015р.) ліцензійний договір №БВ-04/15 від 06.04.2015р., підписаний відповідачем з ДО „УААСП", не діяв. Крім того, вказаний ліцензійний договір є неукладеним, оскільки у ньому відсутні вказівки на жоден музичний твір. У поданих поясненнях представником позивача з посиланням на судову практику також зазначено, що  ДО „УААСП немає власного свідоцтва організації колективного управління, що в свою чергу не дає можливості вказаній організації здійснювати відповідну діяльність.
		Натомість, представник позивача у поданих поясненнях вказує, що ліцензійний договір № НЛВ-138/15 від 13.12.2014р. є діючим, відтак в повній мірі підтверджує наявність у позивача  - ТОВ „Умиг Мьюзик"  майнових прав, необхідних для задоволення позову. В якості правових підстав стягнення компенсації на рахунок ПО „ОКУАСП" представник зазначив, що ПО „ОКУАСП" є організацією колективного управління, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління, статутом організації та договором про управління майновими правами № АУ003К від 01.01.2014р. з додатковою угодою № 2, п.8.3 якого передбачає, що ПО „ОКУАСП" має право пред'являти судові позови з метою захисту порушених прав позивача.
		У засіданні суду 17.02.2016р. було оголошено перерву до 23.02.2016р.
		22.02.2016р. до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (т.3 а.с.2-18), згідно яких ДО „УААСП" зазначає, що в Україні єдиною організацією, яка управляє правами іноземних суб'єктів авторського права в порядку ч. 4 ст. 48 Закону України „Про авторське право і суміжні права", є Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав".
		Третя особа вказує, що вона є постійним і повноважним членом СISAC, у рамках співпраці з якою ним укладено договори з організаціями колективного управління іноземних держав (США, Великобританії, Німеччини, Франції, Росії, Італії, Іспанії та ін.) про взаємне представництво інтересів із забезпечення охорони майнових прав авторів та їх правонаступників, на підставі яких ДО „УААСП" періодично перераховує зібрану авторську винагороду відповідним іноземним право власникам та/або аналогічним авторсько-правовим організаціям.
		Щодо посилання у ліцензійному договорі на норми ч.3 ст. 631 ЦК України, ДО „УААСП" вказує на можливість такого застосування, зазначаючи, що з цього приводу є правова позиція ВГСУ, що викладена у постанові від 01.12.2015р. по справі № 910/2562/15-г.
		Водночас, у поданих поясненнях третя особа вказує на чинність свідоцтва про облік організації колективного управління №3/2003 від 22.08.2013р., оскільки воно не анульовано, не визнане недійсним та не скасовано, у зв'язку із чим у задоволенні позову просить відмовити.
		В судовому засіданні 23.02.2016р. представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
		В свою чергу представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у відзивах на позов та письмових поясненнях, що були подані до суду.
		Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків. 
		В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. 
		Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. 
		Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
		Оцінюючи правомірність звернення до суду Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", суд вказує наступне.
		Відповідно до статті 45 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
		Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, функцію звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. Окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
		При цьому п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» визначено, що така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
		Відповідно до п.49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
		З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011р. (т.1 а.с.30).
		Водночас, як слідує з матеріалів справи, 01.01.2014р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (Організація)  та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (Видавник) було укладено договір про управління майновими авторськими правами № АУ003К від 01.01.2014р. (а.с.35-39), згідно п. 2.1 якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори при подальшому згадувані разом надалі іменуються, як „об'єкти авторського права"), що належать або протягом дії цього договору будуть належати Видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору. 
		Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.
		Згідно з п.3.1 договору, Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту.
		Як встановлено судом, на виконання умов п.3.1 договору №АУ003К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" надало декларацію № 9 від 30.01.2015р. (т.1а.с.44-50) щодо переданих музичних творів за договором №НЛВ-138/15 від 31.12.2014р., зокрема, код 1435217, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_1", автор музики ОСОБА_5 ОСОБА_6, автор тексту - ОСОБА_5 ОСОБА_6, виконавець - ОСОБА_9,  авторські права на твір 33,12%; код 1748799, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_2", автор музики - ОСОБА_4/ОСОБА_7/ОСОБА_8 автор тексту - ОСОБА_4/ОСОБА_7/ОСОБА_8, виконавець ОСОБА_4, авторські права на твір 25%.
		Приписами п. 5.3 договору сторони погодили, що Видавник передає Організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.
		У випадку фіксації Організацією факту порушення авторських прав способами, що передбачені у п. 5.1.1 даного договору будь-якою третьою особою та наміру Організації здійснити захист порушених авторських прав у судовому порядку, Видавник не  має права самостійно надавати дозвіл таким третім особам. (п.5.6 договору).
		Згідно розділу 8 вказаного договору, Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які інші юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором. (п.8.1)
		Організація має право вживати будь-які законні заходи направлені на захист майнових прав Видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації. (п.8.2)
		У випадку виявлень порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови, з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які дії  - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.(п.8.3)
		Дії, визначені у п. 8.3 цього договору, Організація здійснює за умов отримання від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій. Форми такого погодження та довіреності визначені сторонами у додатку № 2 до договору. (п.8.4).
		З огляду на вищевикладене, а також враховуючи наявність у матеріалах справи довіреності від 15.11.2015р. (т.1 а.с.72) та погодження від 15.11.2015р. (т.1 а.с.73), суд доходить висновку про правомірність звернення Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" до господарського суду для захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК".
		Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено, що, враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів, господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.
		2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		З урахуванням предмету доведення, оцінюючи належність позивачу права на захист авторського права, суд вказує наступне.
		Згідно ст. 435 ЦК України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). 
		У відповідності до ч.2 цієї статті суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Статтею 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
		Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
		Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Національне музичне видавництво" (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № НЛВ -138/15 від 31.12.2014р. (т.1 а.с.51-60), згідно п. 2.1 якого Ліцензіар на строк і в межах території України надає Ліцензіату право на використання об'єктів із каталогу Ліцензіара, що означає право Ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати відносно означених об'єктів дії, зокрема, щодо публічного виконання творів, у тому числі тих, стосовно яких подано позов.
		Повний текст вказаного договору та його нотаріально посвідчену копію було досліджено судом під час судового розгляду 13.01.2016р.
		Строк дії права на використання відраховується з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. (п.1.21 договору).
		Згідно з п. 2.3 вказаного договору Ліцензіар передає Ліцензіату право на отримання винагороди за здійснення дій, вказаних в п. 2.1 договору.
		При цьому п. 2.6 договору сторони погодили, що Ліцензіар передає Ліцензіату право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором Ліцензіата, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням об'єктів, права на які передані Ліцензіату у відповідності з умовами діючого договору на підставі діючого на території законодавства.  
		Відповідно до виписки з каталогу творів від 30.01.2015р. (т.1 а.с.61-67) на виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" набуло майнові прав на використання наступних музичних творів:
		код 1435217, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_1", автор музики ОСОБА_5 ОСОБА_6, автор тексту - ОСОБА_5 ОСОБА_6, виконавець - ОСОБА_9,  авторські права на твір 33,12%; 
		код 1748799, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_2", автор музики - ОСОБА_4/ОСОБА_7/ОСОБА_8 автор тексту - ОСОБА_4/ОСОБА_7/ОСОБА_8, виконавець ОСОБА_4, авторські права на твір 25%.
		Відповідно до ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, з огляду на норми ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, суд вважає, що позивачем доведено наявність у нього майнових прав на музичні твори: „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_9) та твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_4), у тому числі права на судовий захист від їх порушень.
		В силу статті 441 ЦК України використанням твору вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування.
		Як встановлено судом, факт використання об'єктів вищевказаних музичних творів відповідачем підтверджується актом фіксації №04/03/15 від 24.03.2015р. (т.1 а.с.69), складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами і відеозаписом публічного виконання (т.1 а.с.71), згідно яких було встановлено, що у ресторані „ІНФОРМАЦІЯ_3", АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, публічно виконувались музичні твори, серед яких твори під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_9 та твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_4.
		При цьому, суд вважає, що представник організації колективного управління авторськими та суміжними правами мав право провести відео фіксацію та скласти відповідний акт, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань».
		Як встановлено судом, відповідач, фактично, не заперечуючи факт використання музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_9) та твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_4), зазначає, що він використовує їх правомірно на підставі ліцензійного договору               № БВ-04/15 від 06.04.2015р., укладеного між ним та Державною організацією "Українське агентство  з авторських та суміжних прав" (т.1 а.с.80-82).
		При цьому, позивач, заперечуючи проти цього, по-перше, вказує, що станом на день використання зазначених творів, вказаний договір ще не був чинним, по-друге, стверджує, що вказана організація немає статусу організації колективного управління з огляду на  те, що вона здійснює таку діяльність на підставі свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003р., яке було видано не Державній організації, а Державному підприємству „УААСП".
		З приводу зазначених правових позицій суд зазначає наступне.
		В силу п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідальність у вигляді стягнення збитків або стягнення компенсації, фактично, виникає за неправомірні дії, тобто використання музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди.
		Оцінюючи підставність використання творів відповідачем, суд виходить з наступного.
		Як вже було зазначено судом, відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.
		Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.
		Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України  "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. 
		Водночас, відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.  
		При цьому п.49.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що „надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
		Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління".   
		Як встановлено судом, 06.04.2015р. між відповідачем та Державною організацією „Українське агентство з авторських та суміжних прав" було укладено ліцензійний договір №БВ-04/15 (т.1 а.с.80-82), згідно з яким ДО УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає Користувачу (ФОП ОСОБА_1) на умовах, визначених цим договором, право (невиключну) ліцензію на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП на території закладу „ІНФОРМАЦІЯ_3", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.  
		Доказами того, що Державна організація „Українське агентство з авторських та суміжних прав" має статус організації колективного управління є Свідоцтво про облік організації колективного управління №3/2003 від 22.08.2003р., видане Державним департаментом інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України (т.3 а.с.27).
		Посилання позивача на те, що рішеннями судів було встановлено, що у ДО „УААСП" немає статусу організації колективного управління, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані рішення не є преюдиціальними у розумінні ст.35 ГПК України, і суд не позбавлений можливості самостійно надати оцінку зазначеним обставинам.
		Крім того, як вбачається зі змісту зазначених рішень, судами в якості підтвердження наявності чи відсутності у ДП „УААСП" статусу організації колективного управління оцінювалося виключно свідоцтво від 22.08.2003р. 
		Натомість, в матеріалах справи № 916/4857/15, крім свідоцтва, наявний лист Державної служби інтелектуальної власності від 02.02.2015р. за вих. № 1-15/749 (т.3 а.с.32-33), у якому вказано, що чинним законодавством не передбачено анулювання або переоформлення виданих свідоцтв про облік організацій колективного управління у зв'язку з їх реорганізацією. Згідно п. 8 Порядку обліку до Реєстру обліку організації колективного управління було внесено відомості про реорганізацію ДП „Українське агентство з авторських та суміжних прав" шляхом перетворення в державну організацію і станом на сьогодні ДО „УААСП" перебуває на обліку ДСІВ, як організація колективного управління згідно свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003р. (т.3 а.с.36)
		Таким чином, суд зазначає, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" має статус організації колективного управління відповідно до Закону, з огляду на що укладений суб'єктом господарювання договір з ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" виключає обставини виконання творів без дозволу правовласника, тобто виключає сам факт порушення.
		Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що на момент виконання творів договір не був чинним, оскільки згідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Як встановлено судом, сторони у п.5.1 договору від 6.04.2015р. розповсюдили його умови на відносини, які виникли між ними до укладення договору, а саме з 23.03.2015р. При цьому, оскільки зазначений договір не визнаний недійсним, за його наявності суд доходить до висновку про відсутність правопорушення та відповідно підстав для стягнення компенсації, яка може стягуватися лише за наявності факту неправомірного використання творів.
		Судом також не приймаються до уваги посилання позивача на неукладеність договору від 6.04.2015р. з огляду на наступне.
		Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, статей 32, 33 Закону №3792 визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.
		Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань в електронній формі, рівно як і без будь-якого обмеження їх переліку, свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) це не потребує подальшої конкретизації.
		Аналогічна правова позиція міститься у Постановах Вищого господарського суду України  від 13.09.2013р. у справі №5011-76/18947-2012 та від 12.05.2015р. у справі №910/23173/14. 
		З огляду на викладене, суд зазначає, що неправомірне використання творів відповідачем за наявності вищевказаного договору від 6.04.2015р. позивачем не доведено.  
		З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", заявленого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК", слід відмовити.
		Приймаючи до уваги відмову в позові, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача не покладається.
		 
		Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		                     1. У задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
		 
		Повне рішення складено  29 лютого 2016 р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                       Ю.М. Щавинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...