Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19210/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2016. Зареєстровано: 04.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 лютого 2016 року Справа № 910/19210/15 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: від позивача-1:Савчук І.О. дов. від .26.12.2013р., Льовін А.І. дов. від 26.12.2013р.від позивача-2:Коваленко Н.О. дов. від 20.07.2015р.від відповідача:Потоцький П.Б. дов. від 14.05.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Компанії "Avicom Britania Limited"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 23.09.2015р. Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р.у справі№910/19210/15 Господарського суду міста Києваза позовом1.Компанії "Avicom Britania Limited", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Херсон" до Херсонської обласної радипростягнення коштів
		       ВСТАНОВИВ:
		Компанія "Avicom Britania Limited" (далі - Компанія, позивач-1, нерезидент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Херсон" (далі - Товариство, позивач-2) звернулися до Господарського суду м.Києва з позовними вимогами до Херсонської обласної ради про стягнення на користь Компанії 8574332,16 фунтів стерлінгів матеріальних збитків, що еквівалентно 294768101,79 грн., та стягнення на користь позивача-2 10000 грн. моральної шкоди.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. (головуючий суддя Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 22, 23, 387, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та статей 33, 34, 35, 104 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність завдання Компанії збитків внаслідок вилучення судовими рішеннями у справі №5024/176/2012 з незаконного володіння позивача-2 та передачі відповідачу, як власнику, цілісного майнового комплексу Обласного комунального підприємства "Аеропорт "Херсон", що було створено державою Україна та, в подальшому, всупереч чинного законодавства, внаслідок нікчемних угод перейшло у володіння ТОВ ,"Міжнародний аеропорт "Херсон", власником 100% статутного капіталу якого стала Компанія "Avicom Britania Limited", а також обумовлену цими обставинами відсутність набуття зазначеним спірним нерухомим майном статусу іноземної інвестиції в законному порядку та недоведеність позбавлення нерезидента права на частку в статутному капіталі Товариства (корпоративних прав).
		Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, статей 1, 6 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії "Про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993р." статей 12, 115, 321, 1166 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України, статті 6 Закону України "Про режим іноземного інвестування", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 12 Закону України "Про господарські товариства". При цьому скаржник наголошує на тому, що вилучене у ТОВ "Міжнародний аеропорт "Херсон" без відповідної грошової компенсації майно, яке було передане Херсонській обласній раді, є власністю позивача-1 та перебуває на його балансі згідно рішення єдиного учасника (Компанії) від 27.07.2012р. про вилучення зі статутного капіталу Товариства всього майна, внесеного до статутного капіталу Товариства відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників від 14.05.2010р. Судами не взято до уваги того, що вилучення всього майна, яке було внеском позивача-1 до статутного капіталу ТОВ "Міжнародний аеропорт "Херсон", стало наслідком недотримання саме відповідачем, як органом, наділеним адміністративно-розпорядчими функціями, встановленої законом процедури приватизації. В свою чергу суди не надали правової оцінки тим обставинам, що різниця у вартості внесеного відповідачем у 2006р. майна та вартості майна, вилученого через 6 років за рішенням суду, яке є власністю Компанії, становить 8106606,84 фунтів стерлінгів, залишивши поза увагою подані позивачами докази того, що відповідачем за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон" від 01.03.2006р. з метою наповнення статутного капіталу ТОВ "Аеропорт "Херсон" було передано згаданий цілісний майновий комплекс в складі 285 одиниць майна (оціночною вартістю 4127255,27 грн.), а рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. у справі №5024/176/2012 у Товариства було вилучено майно в складі 327 одиниць (оціночною вартістю 294768101,79 грн.). На думку заявника, вилучене майно ніколи не входило до складу цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон", ніколи не було власністю територіальних громад Херсонської області, не передавалось відповідачем до статутного капіталу ТОВ "Аеропорт "Херсон", а було набуто в ході господарської діяльності Товариства та в результаті залучення іноземних інвестицій. Нерезидент зазначає, що жодним судовим рішенням, в тому числі судовими рішеннями, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, Компанія не визнавалася недобросовісним набувачем майна, яке є часткою статутного капіталу ТОВ "Міжнародний аеропорт "Херсон", та, відповідно, набувачем корпоративних прав. Заявник також вказує на прийняття судами у справі №5024/176/2012 рішень про вилучення частки у статутному капіталі, власником якої є позивач-1, що є експропріацією належної йому іноземної інвестиції. 
		Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.01.2002р. №3-р ,,Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність", у спільну власність територіальних громад Херсонської області передано майновий комплекс аеропорту ,,Херсон" (п. 4 додатку до зазначеного розпорядження).
		10.12.2005р. Херсонською обласною радою прийнято рішення №517 ,,Про інвестування обласного комунального підприємства ,,Аеропорт ,,Херсон", яким пропозицію концерну ,,Титан", що запропонував найбільш сприятливі умови інвестування підприємства, а саме створення Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Аеропорт ,,Херсон", визнано найкращою, припинено діяльність обласного комунального підприємства ,,Аеропорт Херсон" шляхом його ліквідації, доручено голові обласної ради підписати установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю ,,Аеропорт Херсон" з дотриманням істотних умов його заснування, а саме: доля територіальних громад області в статутному фонді такого підприємства не повинна бути меншою ніж 50 відсотків; в установчих документах повинно бути зазначено, що відчуження у статутному фонді товариства долі, що є спільною власністю територіальних громад області, можливе лише в порядку і на умовах, передбачених законодавством України про приватизацію, і будь-які зміни статутного фонду товариства, що тягнуть зменшення долі територіальних громад області у статутному фонді підприємства, здійснюються за погодженням з обласною радою, у разі виходу підприємства із складу засновників товариства, майно, що є власністю територіальних громад області, повертається у порядку, передбаченому чинним законодавством.
		Рішенням установчих зборів засновників (учасників) ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон", оформленим протоколом №1 від 17.02.2006р., створено ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" та затверджено статут товариства. Учасниками (засновниками) товариства стали Концерн ,,Титан" та Херсонська обласна рада, з частками у статутному фонді по 50 відсотків кожний, що в грошовому еквіваленті становило по 799 653,73 грн. 
		Концерном ,,Титан" в рахунок своєї частки внесено грошові кошти в розмірі 799 653,73 грн., а Херсонською обласною радою в натурі передано цілісний майновий комплекс Обласного комунального підприємства ,,Аеропорт ,,Херсон", вартістю 4127255,27 грн., за вирахуванням 3327601,27 грн. кредиторської заборгованості.
		01.03.2006р. складено та затверджено відповідний акт приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу ОКП ,,Аеропорт ,,Херсон", відповідно до якого Херсонська обласна рада передала, а ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" прийняв цілісний майновий комплекс ОКП ,,Аеропорт ,,Херсон" на загальну суму 4127255 грн.
		07.12.2006р. ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" отримало свідоцтво про право приватної власності на будівлі та споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу обласного комунального підприємства ,,Аеропорт ,,Херсон".
		28.11.2008р. Херсонською обласною радою прийнято рішення №777 про вихід зі складу засновників ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" та повернення до спільної власності територіальних громад області внеску до статутного фонду товариства у натуральній формі - у вигляді цілісного майнового комплексу ОКП ,,Аеропорт Херсон".
		Рішенням чергових загальних зборів учасників ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" від 27.02.2009р. Херсонській обласній раді відмовлено у поверненні її внеску із статутного капіталу товариства в натуральній формі.
		В подальшому, між ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" та Компанією ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" укладено мирову угоду в рамках справи №51/335 за позовом Компанії ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" до ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" про стягнення 2935603,76 грн., яка була затверджена ухвалою господарського суду м.Києва від 25.11.2009р. 
		Згідно умов мирової угоди замість виплати грошових коштів сторони домовились здійснити часткове погашення заборгованості у розмірі 3782686,96 грн. шляхом передачі Компанії ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" майна ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" згідно з переліком. 
		30.12.2009р. за актом прийому-передачі Товариство передало компанії ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" майно згідно з переліком. 
		Згодом Компанія ,,STAYRON TRADING INCORPORATION", як єдиний засновник (учасник) ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон", відповідно до протоколу №2 загальних зборів ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон" від 14.05.2010р. передала зазначене майно згідно з переліком до статутного капіталу ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон".
		В подальшому, Компанія ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон" від 11.05.2011р. продала Компанії ,,AVICOM BRITANIA LIMITED" (позивач-1) свою частку в розмірі 100% статутного капіталу.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. у справі №5024/176/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2012р., вилучено з незаконного володіння ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон" майно цілісного майнового комплексу Обласного комунального підприємства ,,Аеропорт ,,Херсон" на загальну суму 4127255 грн., переданого до статутного капіталу ТОВ ,,Міжнародний аеропорт „Херсон" відповідно до протоколу №2 від 14.05.2010р. загальних зборів ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон", згідно з переліком, зазначеним у вказаному протоколі, та передано зазначене майно у володіння Херсонської обласної ради.
		Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивачі наполягають на завданні відповідачем матеріальних збитків у розмірі 8574332,16 фунтів стерлінгів у зв'язку з вилученням майна, яке належить нерезиденту, є іноземною інвестицією у вигляді частки у статутному капіталі Товариства та було передано за рішенням суду відповідачу.
		Статтею 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Згідно приписів статті 115 Цивільного кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
		Отже господарське товариство стає власником майна після вчинення певних юридично значимих дій його засновниками та учасниками, а останні, в свою чергу, набувають корпоративні права, передбачені законом та установчими документами товариства.
		Таким чином набуття товариством права власності на майно, переданого засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна у власність. Наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами товариства.
		Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин (постанова ВСУ від 10.10.2011р. у справі №14/166).
		Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачі помилково ототожнюють повернення Херсонській обласній раді, як власнику, за рішенням суду майна з чужого незаконного володіння позивача-2, з експропріацією майна, що є належною Компанії іноземною інвестицією, а також з прийняттям рішення про вилучення частки в статутному капіталі, власником якої є позивач-1, оскільки з судових рішень у справі №5024/176/2012 не вбачається розгляду та вирішення судами питання про позбавлення позивача-1 права на частку в статутному капіталі ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон", що вказує на недоведеність порушення корпоративних прав нерезидента.
		Натомість зміст поданої касаційної скарги, зокрема, суперечливі доводи  Компанії про одночасну наявність у неї статусу добросовісного набувача майна, яке є часткою статутного капіталу ТОВ "Міжнародний аеропорт "Херсон", та статусу набувача корпоративних прав, а також про прийняття судами у справі №5024/176/2012 рішень про вилучення частки у статутному капіталі, власником якої є позивач-1, що є експропріацією належної йому іноземної інвестиції, переконливо свідчать про те, що скаржником безпідставно ототожнюються право власності Компанії на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративне право) та право власності на спірне нерухоме майно (цілісний майновий комплекс ОКП "Аеропорт "Херсон"), яке (майно) було вкладом Компанії ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" до статутного капіталу позивача-2 згідно протоколу №2 загальних зборів ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон" від 14.05.2010р. аж до набрання законної сили рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. у справі №5024/176/2012.
		У зв'язку з цим, в розрізі позовних вимог Компанії, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не мають значення для справи, посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на норми статей 1, 6 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії "Про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993р." та статті 6 Закону України "Про режим іноземного інвестування", якими спірні правовідносини відшкодування шкоди не регулюються.
		Касаційна інстанція також відхиляє посилання заявника на рішення єдиного учасника (Компанії) від 27.07.2012р. про вилучення зі статутного капіталу Товариства всього майна, раніше внесеного до статутного капіталу Товариства відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників від 14.05.2010р., в обґрунтування доводів щодо належності спірного майна позивачу-1 та перебування на його балансі, оскільки, судове рішення про вилучення цілісного майнового комплексу ОКП ,,Аеропорт ,,Херсон" було прийнято господарським судом Херсонської області раніше (15.05.2012р.), а судами не встановлено, матеріали справи не містять та скаржником не доведено того, що на момент набрання законної сили рішенням суду у справі №5024/176/2012 (станом на 31.07.2012р.) за Компанією було зареєстровано право власності на спірні об'єкти нерухомості, як того вимагають норми ч.1 статті 182 та п.3 ч.2 статті 331 Цивільного кодексу України, згідно яких передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. 
		При цьому саме по собі перебування майна на балансі суб'єкта господарювання не означає набуття ним права власності на майно на законних засадах. 
		В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки судів про недоведеність завдання позивачам збитків внаслідок примусового вилучення у Товариства (позивача-2) без грошової компенсації майна (цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон"), яке в березні 2006 року було внесено до статутного фонду в якості вкладу Херсонської обласної ради, та передачі цього майна відповідачу на виконання судового рішення у справі №5024/176/2012. При цьомусуд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про недоведеність порушення корпоративних прав Компанії, оскільки не відбувалося вилучення (експропріації) її частки у статутному капіталі Товариства, яка (частка) є іноземною інвестицією. 
		Однак колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.
		У відповідності до ч.1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Як роз'яснено в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.
		Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Згідно з п.4 ч.1 та ч.7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, на які не посилається заявник у поданій касаційній скарзі, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
		Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Відповідно до п.п.7,8 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
		Згідно зі статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується  належна  йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
		В порушення вимог статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції залишено поза увагою та не розглянуто позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Херсон" (позивача-2) про відшкодування збитків, завданих внаслідок примусового вилучення у позивача-2 нерухомого майна на користь відповідача за судовим рішенням у справі №5024/176/2012. Зокрема суд не дослідив тих обставин, чи мало місце порушення прав Товариства при примусовому вилученні вкладу в натуральній формі на користь засновника (відповідача), тобто без згоди Товариства, як того вимагає стаття 54 Закону України "Про господарські товариства", а також, чи є належним способом захисту прав позивача-2 вимога про виплату грошової компенсації (збитків) у розмірі 8106606,84 фунтів стерлінгів, що становить різницю між вартістю вилученого у Товариства майна та вартістю внесеного відповідачем вкладу. 
		Адже як встановлено судами, рішенням чергових загальних зборів учасників ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" від 27.02.2009р., яке не оскаржене та не визнане недійсним в встановленому порядку, Херсонській обласній раді було відмовлено у поверненні її внеску із статутного капіталу товариства в натуральній формі.
		З огляду на  приписи статті 115 Цивільного кодексу України, статі 85 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" щодо належності господарському товариству на праві власності майна, переданого йому учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, судами не спростовано доводи позивача про те, що відповідно до п.5.4 Статуту ТОВ "Аеропорт "Херсон" після передачі цілісного майнового комплексу ОКП ,,Аеропорт ,,Херсон" за актом приймання-передачі від 01.03.2006р. вказане майно вибуло з комунальної власності та стало власністю позивача-2, що підтверджується виданим ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" свідоцтвом від 07.12.2006р. про право приватної власності на будівлі та споруди, що входять до складу зазначеного цілісного майнового комплексу, а також протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства від 14.05.2010р., згідно якого внесено вказане нерухоме майно як вклад Компанії ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" до статутного капіталу позивача-2.
		З наведеного вбачається, що до набрання законної сили рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. у справі №5024/176/2012, яким спірне нерухоме майно було вилучено на користь Херсонської обласної ради, Товариство було легітимним власником та титульним володільцем спірного нерухомого майна (цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон").
		Стосовно встановленого судовими рішеннями у справі №5024/176/2012 проведення незаконної приватизації майна територіальної громади Херсонської області внаслідок вчинення у березні 2006р. правочину про внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ "Аеропорт "Херсон", колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
		Абзацом 22 Постанови Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
		Крім того відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У наведеній справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
		З огляду на викладене судами попередніх інстанцій належним чином не відхилено твердження позивачів про те, що судами, за рішеннями яких в 2012 році у позивача-2 вилучене спірне майно, було встановлено вину відповідача, яким порушено вимоги законодавства про приватизацію при передачі цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон" до статутного фонду ТОВ "Аеропорт "Херсон", наслідком чого стало визнання вказаного правочину нікчемним та були завдані збитки добросовісному набувачу майна. 
		Суди не з'ясували того, чи вилучення всього майна, яке було внеском Компанії ,,STAYRON TRADING INCORPORATION" до статутного капіталу ТОВ "Міжнародний аеропорт "Херсон", стало наслідком попереднього недотримання саме відповідачем, як органом, наділеним адміністративно-розпорядчими функціями, встановленої законом процедури приватизації, що в розумінні ч.1 статті 1166 Цивільного кодексу України може вважатися неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, якими завдано шкоду майну юридичної особи.
		В свою чергу апеляційний суд також не перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, обмежившись констатацією висновку про необґрунтованість позовних вимог Компанії (позивача-1) з мотивів недоведеності порушення Херсонською обласною радою корпоративних прав нерезидента на частку у статутному капіталі Товариства, яка (частка) є іноземною інвестицією. 
		Судами також залишено поза увагою положення п.3.11 Статуту ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон", згідно яких на все майно та активи Товариства поширюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені Угодою між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії "Про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993р."  
		Разом з тим колегія суддів зауважує, що судами взагалі не досліджувалися та не відхилялися доводи позивачів про те, що різниця у вартості внесеного відповідачем у 2006р. майна та вартості майна, вилученого через 6 років за рішенням суду, яке є власністю Компанії, становить 8106606,84 фунтів стерлінгів, залишивши поза увагою докази того, що відповідачем за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон" від 01.03.2006р. з метою наповнення статутного капіталу ТОВ "Аеропорт "Херсон" було передано згаданий цілісний майновий комплекс в складі 285 одиниць майна (оціночною вартістю 4127255,27 грн.), а за рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. по справі №5024/176/2012 у Товариства було вилучено майно в складі 327 одиниць (оціночною вартістю 294768101,79 грн.).
		Судами також не перевірено, чи встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 01.07.2009р. у справі №51/335 обставини інвестування позивачами в майно аеропорту "Херсон" значних сум грошових коштів.
		Згідно імперативних приписів ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Колегія суддів вважає таким, що не відповідає приписам статті 35 Господарського процесуального кодексу України та фактичним обставинам справи, висновок апеляційного суду про те, що судовими рішеннями у справі №5024/176/2012 встановлено преюдиціальний факт обізнаності ТОВ ,,Міжнародний аеропорт ,,Херсон", як набувача спірного майна, про наявність законодавчих перешкод до вчинення відповідного правочину (внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон" у власність останнього), виходячи зі змісту рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р. щодо порядку та умов створення ТОВ ,,Аеропорт ,,Херсон", у тому числі передачі та повернення майна, що є власністю територіальних громад області.
		Водночас судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки змісту пунктів 4.2 та 4.3 рішення Херсонської обласної ради, згідно яких в установчих документах про створення ТОВ „Аеропорт „Херсон" повинно бути зазначено, що відчуження у статутному фонді товариства долі, що є спільною власністю територіальних громад області, можливе лише в порядку і на умовах, передбачених законодавством України про приватизацію, і будь-які зміни статутного фонду товариства, що тягнуть зменшення долі територіальних громад області у статутному фонді підприємства, здійснюються за погодженням з обласною радою (пункт 4.2 рішення); у разі виходу підприємства із складу засновників товариства, майно, що є власністю територіальних громад області, повертається у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 4.3 рішення).
		Отже у рішенні Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р. йдеться про допустимість відчуження виключно на умовах приватизації саме долі (частки) у статутному фонді ТОВ „Аеропорт „Херсон", яка (доля) є спільною власністю територіальних громад області, а також про повернення у порядку, передбаченому чинним законодавством, майна, що було власністю територіальних громад області до дати формування статутного фонду Товариства (01.03.2006р.).
		Відтак, на відміну від частки (долі) відповідача як співзасновника ТОВ „Аеропорт „Херсон", спірне нерухоме майно (цілісний майновий комплекс ОКП "Аеропорт "Херсон"), яке у березні 2006 року було передане до статутного фонду Товариства, не підпадає під обмеження щодо можливості зміни його форми власності за процедурою приватизації, оскільки як рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р., так і Статут Товариства не містять положень щодо передачі до статутного фонду майнового права (права користування зазначеним майном).
		При цьому, з врахуванням змісту п.4.3 рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р., повернення нерухомого майна, що було власністю територіальних громад області до створення ТОВ „Аеропорт „Херсон" та формування його статутного фонду, має здійснюватися у порядку, передбаченому чинним законодавством, тобто з дотриманням приписів статті 54 Закону України "Про господарські товариства", згідно якої на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
		Викладене помилково залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій. 
		Таким чином судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не відхилено доводи позивачів щодо завдання Товариству збитків внаслідок примусового вилучення в 2012 році у позивача-2 без грошової компенсації нерухомого майна (цілісного майнового комплексу ОКП "Аеропорт "Херсон"), яке в березні 2006 року було внесено до статутного фонду Товариства у власність останнього як вклад Херсонської обласної ради.
		Наведене унеможливлює для касаційної інстанції погодитись з передчасними висновками судів щодо відсутності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог Компанії та Товариства в повному обсязі.
		Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Компанії "Avicom Britania Limited" задовольнити частково. 
		Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі №910/19210/15 скасувати.
		Справу №910/19210/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.В. Попікова 
		 
		Судді:                                                                                          О.О. Євсіков
		 
		О.А. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...