Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/4186/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2016. Зареєстровано: 04.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2016.
Дата набрання законної сили: 15.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.02.2016р.    Справа№ 914/4186/15 
		 
		За позовом: Виконавчого комітету Городоцької міської ради, м. Городок, Львівська область
		до відповідача: Городоцької районної організації Народний Рух України, м.Городок, Львівська область
		про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 01.02.2011р. №71 та державної реєстрації на право власності.
		   Суддя Коссак С.М.
		                        при секретарі Сало О.А.
		Представники:
		Від позивача: ОСОБА_1  представник за довіреністю №26 від 26.11.2015р.
		Від відповідача: ОСОБА_2  представник за довіреністю №015-1 від 16.02.2016р.; ОСОБА_3  представник за довіреністю №016-1 від 16.02.2016р.
		 
		       На розгляд господарського суду Львівської області Виконавчим комітетом Городоцької міської ради, подано позов до Городоцької районної організації Народний Рух України, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.
		Ухвалою суду від 11.12.2015р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.12.2015р. 
		Рух справи відображений у відповідних ухвалах суду.
		25.01.2016р. ухвалою суду продовжено строк розгляду спору.
		В судовому засіданні 29.02.2016р. представник позивача надав усні пояснення по справ, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві. Просить позов задоволити та визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Городоцької міської ради № 71 від 01.02.2011р. та скасувати державну реєстрацію права власності за Городоцькою районною організацією «Народний рух» на нежитловий будинок в м. Городку по вул.. Гоголя, 2.
		В судовому засіданні 29.02.2016р. представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 8272/16 від 29.02.2016р.).
		У судовому засіданні 29.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази судом встановлено наступне.
		Рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради від 16.09.1999 року №282 дано дозвіл Городоцькій районній організації Народного Руху України на видачу дублікату реєстраційного посвідчення на будинок №2 по вул.. Гоголя.
		Рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області від 01 лютого 2011 року №71 вирішено оформити право приватної власності на імя Городоцької районної організації Народного Руху України на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул.. Гоголя, 2 у м. Городку, видати на імя Городоцької районної організації Народного Руху України свідоцтва про право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул.. Гоголя, 2 у м. Городку та Городоцькому районному бюро технічної інвентаризації зареєструвати за Городоцькою районною організацією Народного Руху України право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул.. Гоголя, 2 у м. Городку.
		Матеріали справи містять Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул. Гоголя, 2 у м. Городку Львівської області, зареєстрованого за Городоцькою районною організацією Народного Руху України, номер 71 від 31.03.2011 року та ОСОБА_2 №29503009, реєстраційний номер 33294105 про державну реєстрацію прав.  
		Судом також встановлено, що Господарським судом Львівської області від 08.06.2010 року у справі №15/53 за позовом Городоцької районної організації Народного руху України до Городоцької районної ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  комунальне підприємство Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації, м. Городок, Львівська область, про визнання незаконним та скасування рішення Городоцької районної ради Львівської області від 26.02.2010 р. №626 Про віднесення до комунальної власності Городоцької районної ради не житлового приміщення, розташованого в м. Городку по вул. Гоголя, 2 прийнято рішення, яким позов задоволено повністю. Зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення Городоцької районної ради Львівської області від 26.02.2010 р. №626 Про віднесення до комунальної власності Городоцької районної ради не житлового приміщення, розташованого в м. Городку по вул. Гоголя, 2.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року у цій справі рішення господарського суду Львівської області залишено без змін. При цьому зазначено, що ухвалою Городоцької районної ради народних депутатів від 19.06.1992р. «Про районну комунальну власність» до районної комунальної власності було віднесено зокрема приміщення районної організації Руху по вул. Гоголя, 2 у м. Городок. Ухвалою Городоцької районної ради народних депутатів від 09.02.1993р. «Про внесення змін до ухвали Городоцької районної ради народних депутатів від 19.02.1992р. «Про районну комунальну власність» зазначене приміщення будинку було передано на баланс районної організації Народного Руху України. 
		На підставі вказаної ухвали Городоцької районної ради народних депутатів від 09.02.1993р. Самбірським міжміським районним бюро технічної інвентаризації реєстраційним посвідченням від 15.03.1993р. було посвідчено, що будівля в м. Городок по вул. Гоголя, 2 в цілому зареєстрована на праві особистої власності за районною організацією Народного Руху України. 
		У звязку із втратою позивачем вказаного реєстраційного посвідчення від 15.03.1993р. та на його заміну, Самбірським міжміським районним бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення № 200667 від 04.10.1999р., яким посвідчено, що будинок площею 166,3 м2 в цілому, який розташований в м. Городок по вул. Гоголя, 2 зареєстрований за районною організацією Народного Руху України на підставі ухвали Городоцької районної ради від 09.02.1993р. та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 8. 
		Відтак, позивач є власником приміщення по вул. Гоголя, 2 у м. Городок, і це право було зареєстровано реєстраційним посвідченням № 200667 від 04.10.1999р. Самбірського МБТІ.
		Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010 року у справі 15/53 касаційну скаргу Городоцької районної ради Львівської області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року у справі 15/53 без змін.
		Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради №71 від 01.02.2011 року «Про оформлення права власності Городоцької районної організації Народного Руху України на нежитловий будинок у м. Городку по вул.. Гоголя, 2 та скасувати державну реєстрацію права власності. Підставою позову, на думку позивача, є те, що нежитловий будинок  містить в собі окремі приміщення загальною площею 330, 5 м. кв., які з 1990 років фактично використовуються громадськими організаціями: спілкою ветеранів, спілкою Політв»язнів, районною організацією «Просвіта» та районною організацією Народний Рух України. При цьому належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач не надає, а також не зазначає підстав для визнання свого рішення незаконним.
		Натомість відповідач наголошує, що є власником будівлі по вул. Гоголя, 2 у м. Городок вцілому. Це право було зареєстровано реєстраційним посвідченням № 200667 від 04.10.1999р. Самбірського МБТІ на заг. площу 166, 3 м.кв. В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради №71 від 01.02.2011 року «Про оформлення права власності Городоцької районної організації Народного Руху України на нежитловий будинок у м. Городку по вул. Гоголя, 2» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за зазначеною адресою на заг. площу 330,5 м.кв. Це право підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул. Гоголя, 2 у м. Городку Львівської області, зареєстрованого за Городоцької районної організації Народного Руху України, номер 71 від 31.03.2011 року та Витягом №29503009, реєстраційний номер 33294105 про державну реєстрацію прав.
		При цьому відповідач зазначив, що розбіжності площі повязані тією обставиною, що відповідно до Технічного паспорту інвентарний номер 365 від 19.10.2009 року, складеного Городоцьким районним бюро технічної інвентаризації у заг. площу 330,5 м.кв. включено площу горища, мансардного приміщення та підвалу.
		При прийнятті рішення суд виходив з такого.
		Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі  Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Отже, ст..1 Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виник нути в звязку із застосуванням закону. Незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть якщо воно має законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1Першого Протоколу, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи та інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст. 1 Першого Протоколу й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, який довелося понести приватній особі, та цілями щодо інтересів суспільства.
		Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі  ЦК).
		Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		У відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. 
		Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 
		Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1 ст.10, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані із реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
		У відповідності до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, лише якщо він суперечить актам цивільного законодавства та водночас порушує цивільні права або інтереси.
		Враховуючи те, що позивач не доводить підставність позову належними та допустимими доказами, не вказує норми законодавства, які на його думку є порушеними у звязку з прийняттям оскаржуваного рішення, підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради №71 від 01.02.2011 року «Про оформлення права власності Городоцької районної організації Народного Руху України на нежитловий будинок у м. Городку по вул.. Гоголя, 2» не має.   
		Також суд зазначає, що відповідно до п.1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5 (що діяло на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за 3157/6445 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Додатком №2 до цього Тимчасового положення встановлено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема, серед іншого, передбачено свідоцтво про право власності на нерухоме майно,  видане органом місцевого самоврядування.
		Як слідує із змісту п.2 оскаржуваного Рішення від 01 лютого 2011 року №71, виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівської області вирішив видати на імя Городоцької районної організації Народного Руху України свідоцтво про право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул. Гоголя, 2 у м. Городку. Зазначене Свідоцтво є у матеріалах справи.
		З цього приводу суд, з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової  палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14 зазначає таке. 
		Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У звязку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у нашому випадку, отримання свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення. 
		Прийняте виконкомом Городоцької міської ради рішення про передачу у власність є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника приміщення, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. 
		Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника, оскільки у таких осіб виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
		Однак вимогу про скасування правовстановлюючого документа  Свідоцтва про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю загальною площею 330, 5 м.кв по вул. Гоголя, 2 у м. Городку Львівської області, зареєстрованого за Городоцької районної організації Народного Руху України, номер 71 від 31.03.2011 року позивачем не зазначено.
		Отже, відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.
		(З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2015р. №922/2256/15, у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14).
		На підставі аналізу обставин справи, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність прийнятого ним рішення №71 від 01.02.2011 року «Про оформлення права власності Городоцької районної організації Народного Руху України на нежитловий будинок у м. Городку по вул. Гоголя, 2», а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
		Відповідачем у відзиві (вх. №8272/16 від 29.02.16р.) також зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності. З цього приводу суд зазначає таке.
		Згідно з п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»  позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
		Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).
		Крім того, якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог.
		Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Поряд з тим, на думку суду, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів порушення свого права, а тому, з урахуванням п.2.2. згаданої вище постанови Пленуму у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 
		 Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
		Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд -        
		                                                       
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2016 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                        Коссак С.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...