Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1831/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2016. Зареєстровано: 04.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2016.
Дата набрання законної сили: 22.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" лютого 2016 р.           Справа№ 925/1831/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Калатай  Н.Ф.
		суддів:            Ропій  Л.М. 
		          Рябухи В.І. 
		при секретарі           Фесенко А. В.
		 
		За участю представників:
		від позивача:           Склярук Ю. В. - представник за довіреністю № 543 від 31.12.2015
		від відповідача 5:          Лифар Д. В. - представник за довіреністю № 19/02 від 19.02.2016
		від прокуратури м. Києва:          Вакулюк Д. С. -прокурор відділу за посвідченням № 041070 від 03.002.2016
		від інших учасників судового процесу:          не з'явились 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційні скарги          Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» та Прокуратури Черкаської області 
		на рішення                    Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015
		у справі                     № 925/1831/14 (суддя Скиба Г. М.) 
		за позовом                    Прокурора Шполянського району в інтересах держави в особі          
		Фонду державного майна України 
		До:                                       1. Виконавчого комітету Шполянської міської ради
		                              2. Шполянського заводу запасних частин - філії ВАТ «Метровагонмаш»
		3. Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш»
		4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянський завод запасних  частин»
		5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш»
		треті особи:          1. Комунальне підприємства Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації - Шполянського  виробничого відділку
		                    2. Шполянська міська рада 
		                    3. Обслуговуючий кооператив «Машинобудівник»
		                    4. Федеральне агентство з управління державним майном, Російська Федерація
		про заборону вчиняти будь-які дії по відчуженню майна, визнання нечинними рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради, скасування реєстраційного посвідчення, скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння комплексу нежитлових споруд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Для зручності викладення обставин справи у тексті постанови одночасно з назвою «Шполянський завод запасних частин» застосовано скорочену назву - ШЗЗЧ, з назвою Шполянська міська рада - ШМР.
		 
		Позов, з урахуванням клопотання (а.с. 175 т. 2) та заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 136-140 т. 3), заявлено про 
		1. визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів № П/7 від 29.07.1996 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗAT «Метровагонмаш»;
		2. визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 від 29.01.2004 «Про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запчастин ЗАТ «Метровагонмаш» по вул. Леніна, 138 м. Шпола»;
		3. визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 167 від 26.03.2004 «Про внесення змін до рішення № 49 від 29.01.2004р.»;
		4. визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 295 від 24.06.2004 «Про заміну реєстраційного посвідчення на свідоцтво про право власності на будинок № 136 по вул. Леніна»;
		5. визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 309 від 28.08.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138»;
		6. визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 350 від 01.10.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138»;
		7. скасування реєстраційного посвідчення, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів № П/7 від 29.07.1996;
		8. скасування свідоцтв про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серія САА № 658038, від 30.03.2004 серія САА № 468373, від 19.10.2009 серія САС № 422755;
		9. витребування з чужого незаконного володіння ВАТ «Метровагонмаш»: 
		1. комплексу нежитлових споруд, що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138, та складається з:
		- адмінбудівлі, №1 площею 431,7 кв.м;
		- ЦВЛ,  № 2 площею 92,1 кв.м;
		- адмінуправління, № 3  площею 913,8 кв.м;
		- допоміжного цеху, № 4 площею 1 924,7 кв.м; 
		- адмінбудівлі, № 9 площею 927,0 кв.м;  
		- механічного цеху з прибудовою, № 10 площею 3 609,9 кв.м; 
		- столярного цеху, № 11 площею 422,4 кв.м; 
		- пилорами, 11а площею 55,4 кв.м; 
		- гаражу, № 12 площею 747,9 кв.м; 
		- посту охорони, № 14а площею 5,3 кв.м; 
		- прохідної, № 2, № 15 площею 14,2 кв.м; 
		- складу, № 16 площею 1 447,4 кв.м; 
		- адмінбудівлі, № 17 площею 833,5 кв.м; 
		- гаражу, № 19 площею 363,7 кв.м; 
		- вагової, № 20 площею 10,4 кв.м; 
		- котельної, № 21 площею 704,6 кв.м; 
		- димової труби, № 21а; 
		- компресорної, №22 площею 284,1 кв.м; 
		- гальванічного цеху, № 23 площею 398,0 кв.м; 
		- теплиці, № 18а площею 484,9 кв.м; 
		- каналізаційної насосної станції, № 24 площею 22,6 кв.м; 
		- складу для балонів, № 25 площею 19,2 кв.м; 
		- складу для балонів, № 35 площею 8,7 кв.м; 
		- посту охорони, № 28 площею 6,2 кв.м; 
		- насосної станції, № 1, 32 площею 10,6 кв.м; 
		- насосної станції, № 2, 33 площею 11,1 кв.м;
		- КТП (контрольно-технічний пункт), 36 площею 31,4 кв.м; 
		- цеху причепів, № 3, 14 площею 2336,5 кв.м; 
		- прибудови до компресорної, 22а площею 27,7 кв.м; 
		- профілакторію, № 18 площею 326,7 кв.м;
		та будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола, що складається з:
		- житлового будинку, літ. А-5Ж площею 2 190 кв.м;
		- підвалу, літ. п/д площею 347,7 кв.м 
		шляхом зобов'язання передати вказане майно у власність Держави Україна в особі Фонду державного майна України.
		Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015, повний текст якого  складений 15.05.2015, у справі № 925/1831/14 позовні вимоги задоволено частково, а саме:
		-  визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів №П/7 від 29.07.1996 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗAT «Метровагонмаш»;
		- визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №49 від 29.01.2004 «Про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запчастин ЗАТ «Метровагонмаш» по вул. Леніна, 138 м. Шпола»;
		-  визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №167 від 26.03.2004 «Про внесення змін до рішення №49 від 29.01.2004р.»;
		- визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №295 від 24.06.2004 «Про заміну реєстраційного посвідчення на свідоцтво про право власності на будинок №136 по вул. Леніна»;
		-  визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №309 від 28.08.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138»;
		- визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №350 від 01.10.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138»;
		- скасовано свідоцтва про право власності від 22.02.2004 серія САА №468335, від 16.08.2004 серія САА №658038, від 19.10.2009 серія САС №422755;
		- в решті вимог відмовлено за недоведеністю.
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними оспорюваних рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради ґрунтується на тому, що при розгляді заяв про оформлення та переоформлення права власності на комплекс нежитлових будівель Шполянського заводу запасних частин та прийнятті спірних рішень Виконавчий комітет Шполянської міської ради  діяв упереджено та протиправно вмотивовано; не перевірив походження, приналежність об'єктів, відносно яких приймались рішення про оформлення права власності, достовірність поданих документів, внаслідок чого прийнято рішення, якими надано дозвіл оформити право власності  та отримати свідоцтво про право власності на комплекс будівель на території міста Шпола, які не належать заявнику, оскільки об'єкт являється  власністю держави Україна після розпаду Союзу РСР. 
		Також суд першої інстанції зазначив про те, що спірні рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради не відповідають вимогам ст. 328 ЦК України та порушують право власності держави Україна на спірний об'єкт, оскільки він є об'єктом цілісного майнового комплексу та загальнодержавним майном. При цьому порушено публічний порядок набуття прав власності суб'єктом господарювання. 
		З огляду на визнання нечинними оспорюваних рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради, суд першої інстанції задовольнив й позовні вимоги про скасування свідоцтв про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серія САА № 658038, від 19.10.2009 серія САС № 422755.
		Щодо свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серії САА № 468373 суд першої інстанції зазначив, що воно скасоване органом, що його видав, а відтак, вимога про його скасування задоволенню не підлягає.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ВАТ «Метровагонмаш» комплексу нежитлових споруд що розташований за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138 суд першої інстанції послався на те, що:
		- прокурор та позивач не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили, що ВАТ «Метровагонмаш» являється недобросовісним набувачем, в той час як з матеріалів справи, обставин справи вбачається, що другий та третій відповідачі з 1991 року, тобто з моменту розпаду СРСР, фактично володіють комплексом Шполянського заводу запасних частин, а також утримують його та використовують за цільовим призначенням;
		- при поданні позову прокурор та позивач не визначили індивідуальні ознаки майна, що потребує витребуванню. У процесі вирішення спору прокурор уточнив позовні вимоги щодо переліку майна, яке входить до складу комплексу Шполянського заводу запасних частин, яке навів із переліку, зазначеного у спірному свідоцтві про право власності на нерухоме майно. При цьому не навів і не надав докази щодо фактичної наявності перелічених об'єктів на даний час, а також осіб, які фактично ним користуються;
		- у процесі розгляду справи встановлено, що на матеріально-технічній основі Шполянського заводу запасних частин, за тією адресою, функціонує декілька юридичних осіб. 
		З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором та позивачем не доведені встановлені законом обставини, які б давали підстави для витребування майна, зазначеного у заяві про уточнення позовних вимог, та, відповідно, відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.
		Щодо вимог про витребування з чужого незаконного володіння ВАТ «Метровагонмаш» будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола суд першої інстанції зазначив про те, що вказаний об'єкт є багатоквартирним житловим будинком, у якому окремі квартири є об'єктами права приватної власності громадян, що мешкають у ньому, в той час як згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, комунікації, які обслуговують більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
		З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витребування житлового будинку на користь позивачу суперечить приписам чинного законодавства та призведе до порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, які мешкають у цьому будинку, що є підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Метровагонмаш»  звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015 в частині позовних вимог, які задоволено та прийняти нове рішення яким у задоволенні вказаних  позовних вимог відмовити, в іншій частині залишити рішення Господарського суду Черкаської області без змін.
		В апеляційній скарзі апелянт зазначив про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, які Господарський суд Черкаської області  визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених  у рішенні, обставинам справа.
		В обґрунтування зазначеної позиції апелянт, фактично, послався на ті саме обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на:
		- те, що позовні вимоги пред'явлені до філії, яка не має статусу юридичної особи, а отже, не може бути стороною та відповідачем у справі, що є підставою для припинення провадження у справі з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України;
		- те, що вимоги  про визнання нечинними рішення виконавчого комітету підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України;
		- пропуск строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом;
		Крім того, апелянт послався на те, що суд першої інстанції в рішенні (аркуш 2) зазначає, що у судове засідання представник відповідача 4 не з'явився, в той час як на аркуші 11 зазначає, що директором до суду поданий протокол про прийняття рішення про ліквідацію відповідача 4, а представник відповідача 4 Журко О. С. до суду подала клопотання. Крім того, у судовому засіданні був присутній в.о. генерального директора відповідача 5, який на вимогу ухвали суду надав належним чином завірені копії правоустановчих документів  відповідача 5, проте в рішенні (аркуш 1) суд першої інстанції зазначив про те, що представник відповідача 5 не з'явився. Також в.о. генерального директора відповідача 5 подав до суду письмові заперечення (відзив), проте суд першої інстанції у рішенні зазначив про те, відповідач 5 проти задоволення поданих вимог не заперечував та відзиву суду не надав. 
		З огляду на вказані обставини, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не з'ясував, самостійно залучивши відповідачів, хото саме з'явився в судове засідання, не врахував правову позицію відповідачів 4 та 5, та, як наслідок, прийняв незаконне рішення. 
		Також апелянт послався на те, що:
		- сторонами та прокурором не надано суду жодних доказів того, що Шлолянський завод запасних частин відносився до підприємства колишнього союзного підпорядкування, а відтак, посилання суду на п. 1 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 не є вірним, в той час як до спірних правовідносин застосуванню підлягає п. 2 цієї ж угоди, який встановлює, що кожна з сторін визнає права власності іншої сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше майно), які на 01.12.1990 перебували у віданні органів державного управління іншої сторони, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин;
		- скасовуючи оспорювані рішення, суд першої інстанції послався на норми матеріального права (ст. 16, п. 10 ст. 21, ст. 393 ЦК України) та зазначив про те, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Отже, з огляду на вказані норми підставою для скасування оспорюваних рішень є порушення прав власника, проте суд першої інстанції невірно встановив, що власником майна є держава України в особі позивача. Апелянт як власник, добросовісний набувач та користувач майна протягом багатьох років відкрито та добросовісно користувався Шполянським заводом запасних частин, використовував його за призначенням, вкладав грошові кошти у ремонт та підтримку такого майна, сплачував заробітну плату працівникам та податки до міста Шпола та держави України, а відтак,жодного збитку державі відповідачем 3 завдано не було;
		- суд першої інстанції, скасовуючи свідоцтва про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серія САА № 658038, від 19.10.2009 серія САС № 422755, не врахував, що вказані свідоцтва були видані  Шполянською міською радою, а не Виконавчим комітетом Шполянської міської ради, який приймав оскаржувані рішення, проте вказану особу не було залучено до участі у справі, тобто суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки осіб, що не були залучені до справи, що є порушенням норма процесуального права та підставою для скасування рішення суду першої інстанції;
		- те, що суд, розглядаючи позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола, вірно зазначив про те, що вказаний об'єкт є багатоквартирним житловим будинком, у якому окремі квартири є об'єктами права приватної власності громадян, що мешкають у ньому, в той час як згідно з ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, комунікації, які обслуговують більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, та про те, що витребування вказаного майна суперечить приписам чинного законодавства, проте, скасовуючи свідоцтва про право власності апелянта на вказане домоволодіння (від 16.08.2004 серія САА № 658038), суд першої інстанції, фактично, прийняв рішення про права та обов'язки власників квартир у вказаному будинку, не залучивши їх до участі у справі;
		- суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що відповідач 1 при прийнятті оспорюваних  рішень діяв упереджено та незаконно, а також завдав шкоди державі України.
		Ухвалою від 04.06.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Синиця О. Ф., судді Шевченко Е. О., Зеленін В. О. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
		Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015 у справі № 925/1831/14, Прокуратура Черкаської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення про відмову у задоволенні позову щодо витребування майна скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
		В апеляційній скарзі Прокуратура Черкаської області послалась на те, що рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується прокуратурою, винесено з порушеннями норм процесуального права.
		Так, апелянт зазначив про те, що, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про витребування майна із незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор та позивач не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили, що  ВАТ «Метровагонмаш» являється недобросовісним набувачем, проте вимога прокурора про витребування майна обґрунтована приписами ст. 388 ЦК України, яка передбачає випадки витребування майна у добросовісного набувача, зокрема, у випадку, коли майно набуте безпідставно у особи, яка не мала права його відчужувати.
		Крім того, апелянт послався на те, що ним до матеріалів справи додано належні докази, які дають змогу ідентифікувати спірне майно, а саме інформаційні довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно від 14.01.2015 та від 15.04.2015, в той час як представник відповідача 3 не заперечував факт володіння спірним майном, а відтак, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивач та прокуратура не визначили індивідуальні ознаки майна, що потребує витребуванню, та не вказали осіб, які фактично ним користуються.
		Ухвалою від 26.06.2015  колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Синиця О. Ф., судді Шевченко Е. О., Зеленін В. О. апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
		Розпорядженням керівника апарату від 20.07.2015 № 09-52/988/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Синиці О. Ф. на лікарняному та подальшого виходу у довготривалу відпустку, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суд, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 925/1831/14. 
		Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 925/1831/14 між суддями від 20.07.2015, справу № 925/1831/14 призначено судді-доповідачу Лобаню І. О.
		Ухвалою від 21.07.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В. справу № 925/1831/14 прийнято до провадження, апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» та Прокуратури Черкаської області прийнято до спільного розгляду.
		Розпорядженням керівника апарату від 10.09.2015 № 09-52/1145/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Лобаня О.І. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 925/1831/14. 
		Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 925/1831/14 між суддями від 10.09.2015, справу № 925/1831/14 призначено судді-доповідачу Калатай Н. Ф.
		Ухвалою від 11.09.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» та Прокуратури Черкаської області прийнято до провадження.
		Згідно з розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, у зв'язку з перебуванням судді Рябухи В.І. на лікарняному, склад колегії суддів змінено.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 справу № 925/1831/14 прийнято до провадження колегією  суддів у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Пашкіна С.А.
		Ухвалою суду від 25.11.2015 розгляд справи відкладено на 23.12.2015.
		Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015, у зв'язку з виходом судді Рябухи В.І. з лікарняного, склад колегії суддів змінено.
		Ухвалою від 22.12.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» та Прокуратури Черкаської області прийнято до провадження.
		Ухвалою суду від 23.12.2015 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 залучені Обслуговуючий кооператив "Машинобудівник" та Федеральне агентство з управління державним майном, Російська Федерація.
		Щодо поданих сторонами під час апеляційного перегляду додаткових доказів колегія суддів, враховуючи складність та довготривалість спірних правовідносин, вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих сторонами під час апеляційного перегляду справи.
		Щодо поданого 21.07.2015 до канцелярії суду відповідачем 3 клопотання про витребування документів (а.с. 14-15 т. 5), в якому відповідач 3 просить витребувати у позивача документи, що підтверджують надходження пакету документів, необхідних для розгляду питання щодо визнання права власності на підприємство, слід зазначити таке.
		Необхідність витребування вказаних доказів заявник ґрунтує на тому, що ним  під час апеляційного перегляду до матеріалів справи додано  заяву відповідача 3 на адресу Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації № 86/2-644г від 18.12.2013 про визнання права власності на філію (а.с.215-220 т.1),  в якому відповідач 3 просить вказану особу здійснити  всі необхідні дії для проведення процедури визнання права власності відповідача 3 на філію - Шполянський завод запасних частин (місцезнаходження: Україна, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138) як на структурну  одиницю відповідача 3 та цілісний майновий комплекс.
		Матеріали справи не містять жодних доказів вчинення Федеральним агентством по управлінню державним майном Російської Федерації будь-яких дій, про які відповідач 3 клопотав у вищезгаданій заяві (зокрема, звернення з вказаного питання до позивача), з огляду на що клопотання про витребування саме у позивача доказів вчинення Федеральним агентством по управлінню державним майном Російської Федерації дій задоволенню не підлягає.
		Водночас колегія суддів зауважує на тому, що ухвалою від 23.12.2015, якою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 залучено Федеральне агентство з управління державним майном, Російська Федерація, вказану особу зобов'язано, зокрема, надати суду письмові документально підтверджені пояснення щодо стадії, на якій перебуває розгляд питання права власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин змішаною Українсько-Російською Комісією по співробітництву (незалежно від назви, яка вказана комісія має на даний час) та   письмові пояснення щодо того, чи має Російська Федерація претензії на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин (місцезнаходження: Україна, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138) з огляду на умови Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, або письмові пояснення щодо неможливості надати витребувані судом докази повністю або в частині, тобто, фактично, вказану особу зобов'язано надати документи, про витребуванні яких просив відповідач 3 у поданому 21.07.2015 до канцелярії суду клопотанні про витребування документів.
		Відповідач 4, третя особа 1, та третя особа 4 представників в жодне судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомила.
		Представники третьої особи 3 були присутні в судових засіданнях 25.11.2015 та 23.12.2015 - тобто до дати залучення Обслуговуючого кооперативу «Машинобудівник» до участі у справі в якості третьої особи 3, після чого в жодне судове засідання у справі представників не направили.
		Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача  4 та третіх осіб 1, 3, 4 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
		22.02.2016 до канцелярії суду від відповідача 5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач 5, з посиланням на необхідність ознайомлення з матеріалами справи нового представника, просив відкласти розгляд справи.
		В судовому засіданні представник відповідача 5 вказане клопотання підтримав, представники позивача та прокуратури міста Києва проти його задоволення заперечили.
		Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.
		Частиною 1 ст. 102 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
		Ухвалу, якою апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» та Прокуратури Черкаської області прийнято судом до свого провадження, винесено 22.12.2015, з огляду на що апеляційні скарги суд має розглянути в строк до 22.02.2016.
		Враховуючи, що останнім днем строку розгляду апеляційної скарги є 22.02.2016, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату.
		Водночас частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
		Жодна із сторін з клопотанням про продовження строку розгляду апеляційної скарги до суду не зверталася, в той час як чинним процесуальним законодавством суд не наділений повноваженнями продовжувати процесуальні строки за власною ініціативою.
		З огляду на вищевикладене, у задоволенні клопотання відповідача 5 про відкладення розгляду справи колегією суддів відмовляється.
		Під час розгляду справи представник відповідача 3 та відповідача 2  апеляційну скаргу відповідача 3 підтримали повністю, проти задоволення апеляційної скарги прокуратури заперечили, представники прокуратури, позивача, відповідача 1 та третьої особи 2 апеляційну скаргу прокуратури підтримали повністю, проти задоволення апеляційної скарги відповідача 3 заперечили.
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідачів 1, 2, 3 та третьої особи 2, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
		 
		Позов заявлено про визнання нечинними рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів та рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради, скасування реєстраційного посвідчення та свідоцтв про право власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом зобов'язання передати вказане майно у власність Держави Україна в особі Фонду державного майна України.
		Щодо вимог в частині визнання нечинними рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів, рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради та скасування реєстраційного посвідчення та свідоцтв про право власності слід зазначити таке.
		Прокурор Шполянського району просить визнати нечинними рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів № П/7 від 29.07.1996, рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 від 29.01.2004, № 167 від 26.03.2004, № 295 від 24.06.2004, № 309 від 28.08.2009, № 350 від 01.10.2009 і скасувати реєстраційне посвідчення, що видане на підставі рішення виконавчого комітету ШМР народних депутатів № П/7 від 29.07.1996, та свідоцтв про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серія САА № 658038, від 30.03.2004 серія САА № 468373, від 19.10.2009 серія САС № 422755.
		З досліджених судом документальних доказів у матеріалах справі слідує таке.
		29.07.1996 виконавчий комітет ШМР народних депутатів (на даний час виконавчий комітет ШМР - відповідач 1) прийняв рішення № 84 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗАТ «Метровагонмаш» (а.с. 177 т.1), в якому, з посиланням на угоду між Держкоммайном РФ і Орендним об'єднанням «Метровагонмаш» про купівлю-продаж орендного державного майна від 05.11.1992 № 150 та лист ЗАТ «Метровагонмаш» від 1996 (точна дата не вказана - примітка суду) № ЮГ, керуючись законодавством України та РФ, вирішив доручити Бюро технічної інвентаризації /т. ОСОБА_10./ провести реєстрацію будівель майнового комплексу Шполянського заводу запасних частин - філіалу ЗАТ «Метровагонмаш», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138 у власність за Закритим акціонерним товариством /ЗАТ/ «Метровагонмаш» з видачею реєстраційного посвідчення. 
		Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просить визнати нечинним рішення виконавчого комітету ШМР народних депутатів № П/7 від 29.07.1996 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗAT «Метровагонмаш», з копії якого (а.с. 214 т. 1) слідує, що воно є тотожнім вищезгаданому рішенню № 84 за датою винесення, назвою та змістом, а єдиною різницею між ними, окрім номеру, є те, що, на відміну від рішення № 84, у рішенні № П/7 вказано дату листа ЗАТ «Метровагонмаш» № ЮГ, а саме - 26.06.1996.
		Копії вказаних рішень до матеріалів справи залучено Шполянською міською радою.
		Враховуючи, що прокурор у позові просить визнати нечинним саме рішення виконавчого комітету ШМР народних депутатів № П/7 від 29.07.1996 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗAT «Метровагонмаш», розгляду підлягають вимоги саме про визнання нечинним рішення № П/7 (далі Рішення № П/7).
		29.01.2004 виконавчий комітет ШМР прийняв рішення № 49 «Про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин ЗАТ «Метровагонмаш» по вул. Леніна, 138 м. Шпола» (а.с. 176 т. 1) (далі Рішення № 49), в якому, з посиланням на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» та враховуючи клопотання Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗAT «Метровагонмаш» про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс у м. Шпола по вул. Леніна, 138, вирішив: 
		1. Видати свідоцтво про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин закритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» м. Митищі (Росія) в м. Шпола по вул. Леніна, 138. 
		2. Доручити Шполянському інвентар бюро підготувати свідоцтво про право власності. 
		3. Реєстраційне посвідчення від 17.06.1996 вважати недійсним.
		22.02.2004 на підставі Рішення № 49 Шполянською міською радою видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 468335 (далі Свідоцтво № 468335) (а.с. 154 т. 1), зі змісту якого слідує, що воно видане на комплекс Шполянського заводу запасних частин, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Леніна, 138. Опис об'єкта: адмінбудівля, 1; заводоуправління, 2; адмінуправління, 3; допоміжний цех, 4; прохідна № 3, 7; АЗС, 8; адмінбудівля, 9; механічний цех з прибудовою, 10; столярний цех, 11; пилорама, 11а; гараж, 12; будка КН, 14а; прохідна № 2, 15; склад, 16; адмінбудівля, 17; гараж,19; вагова, 20; котельня, 21; димова труба, 21а; компресорна, 22; гальванічний цех, 23. Власник: Шполянський завод запасних частин ЗАТ «Метровагонмаш». Форма власності: власність міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав.
		26.03.2004 виконавчий комітет ШМР прийняв рішення № 167 «Про внесення змін до рішення № 49 від 29.01.2004р.» (далі Рішення № 167) (а.с. 166 т. 1), в якому, з посиланням на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» та враховуючи витяг зі статуту ЗАТ «Метровагонмаш» про власність майна, вирішив: 
		- внести зміни в Рішення № 49, виклавши його в такій редакції «Дозволити оформити право власності на майновий комплекс будівель в м. Шпола вул. Леніна, 138 на Закрите акціонерне товариство «Метровагонмаш» м. Митищі Росія в господарському віданні Шполянського заводу запасних частин.
		30.03.2004 на підставі Рішення № 49 Шполянською міською радою видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 468373 (далі Свідоцтво № 468373) (а.с. 155 т. 1), зі змісту якого слідує, що його видано на комплекс Шполянського заводу запасних частин, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Леніна, 138. Опис об'єкта: адмінбудівля, 1; заводоуправління, 2; адмінуправління, 3; допоміжний цех, 4; прохідна № 3, 7; АЗС, 8; адмінбудівля, 9; механічний цех з прибудовою, 10; столярний цех, 11; пилорама, 11а; гараж, 12; будка КН, 14а; прохідна № 2, 15; склад, 16; адмінбудівля, 17; гараж, 19; вагова, 20; котельня, 21; димова труба, 21а; компресорна, 22; гальванічний цех, 23. Власник: ЗАТ «Метровагонмаш» в господарському віданні Шполянського заводу запасних частин. Форма власності: власність міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав.
		28.08.2009 виконавчий комітет ШМР прийняв рішення № 309 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138» (далі Рішення № 309) (а.с. 172 т. 1), в якому, з посиланням на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи клопотання директора Шполянського заводу запасних частин - філії ЗAT «Метровагонмаш» ОСОБА_11, який діє на підставі доручення ВAT «Метровагонмаш» № 43/72 від 18.07.2008, щодо заміни свідоцтва про право власності на комплекс нежитлових приміщень по вул. Леніна, 138, виданого 30.03.2004 ЗAT «Метровагонмаш», яке за рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 27.03.2006 перетворено на відкрите акціонерне товариство і є правонаступником попереднього, керуючись п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445, вирішив: 
		1. Видати свідоцтво про право власності Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд  по вул. Леніна, 138.
		2. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 30.03.2004 закритому акціонерному товариству «Метровагонмаш» вважати таким, що втратило чинність. 
		3. Доручити Шполянському відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» видати ВAT «Метровагонмаш» свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138 в м. Шполі.
		01.10.2009 виконавчий комітет ШМР прийняв рішення № 350 «Про внесення змін до рішення виконкому № 309 від 28.08.2009р. «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138» (далі Рішення № 350) (а.с. 171 т. 1), в якому, з посиланням на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши клопотання директора ВAT «Метровагонмаш» ОСОБА_11, який діє на підставі доручення ВAT «Метровагонмаш» № 43/72 від 18.07.2008, щодо внесення до свідоцтва про право власності на комплекс нежитлових приміщень по вул. Леніна, 138, самочинно збудованих заводських приміщень, які були побудовані понад 40 років тому, але не внесені до переліку споруд, зазначених у свідоцтві, враховуючи наявність позитивного висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації за № 286 від 29.09.2009 щодо самочинно побудованих споруд, керуючись п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, ст. 376 Цивільного кодексу України, вирішив: 
		1. Внести зміни до Рішення № 309, доповнивши його п. 1 такого змісту:
		«Визнати право власності ВAT «Метровагонмаш» на самочинно збудовані заводські приміщення, зокрема: приміщення пилорами (11а); теплиця (18а); насосна станція каналізаційна (24); склад балонів - 2 об'єкти (25, 35); пост охорони (28); насосна станція №1 (32); насосна станція №2 (33); КТП (контрольно-технічний пункт) (36); цех причепів №3 (14); прибудова до компресорної (22а); профілакторій (18).
		2. Пункти 1, 2, 3 рішення вважати відповідно другим третім та четвертим.
		3. П. 2 рішення доповнити словами: «з урахуванням самочинно проведеної забудови».
		4. Доручити начальнику загального відділу міської ради Шумейко В.П. внести до рішення зазначені зміни.
		19.10.2009 на підставі Рішення № 309 Шполянською міською радою видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 422755 (далі Свідоцтво № 422755) (а.с. 156 т. 1), зі змісту якого слідує, що його видано на комплекс Шполянського заводу запасних частин, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Леніна, 138. Опис об'єкта: адмінбудівля, 1; ЦВЛ, 2; адмінуправління, 3; допоміжний цех, 4; адмінбудівля, 9;  механічний цех з прибудовою, 10; столярний цех, 11; пилорама, 11а; гараж, 12; пост охорони 14а; прохідна № 2, 15; склад, 16; адмінбудівля, 17; гараж, 19; вагова, 20; котельня, 21; димова труба, 21а; компресорна, 22; гальванічний цех, 23; теплиця, 18а; каналізаційна насосна станція, 24; склад для балонів, 25; склад для балонів, 35; пост охорони, 28; насосна станція № 1, 32; насосна станція № 2, 33; КТП (контрольно-технічний пункт), 36; цех причепів № 3, 14; прибудова до компресорів, 22а; профілакторій, 18. Власник: ВAT «Метровагонмаш». Форма власності: власність міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав. (Далі по тексту цієї постанови нерухоме майно, перелічене у Свідоцтві № 422755, йменується як «комплекс ШЗЗЧ».)
		У Свідоцтві № 422755 міститься примітка про те, що його видано взамін Свідоцтва № 468373. 
		Вище перелічені дії, а саме прийняття рішень № П/7, № 49, № 167, № 309, № 350 виконавчим комітетом ШМР здійснювалися, а свідоцтва про право власності № 468335, № 468373, № 422755 Шполянською міською радою видавалися відносно майна, яке входить до комплексу ШЗЗЧ і розташоване за адресою: по вул. Леніна, 138 у м. Шпола Черкаської області.
		При цьому, виконавчим комітетом ШМР вказані дії здійснювались протягом періоду з 29.07.1996 (дата рішення № П/7) по 01.10.2009 (дата рішення № 350).
		Водночас 28.03.1983 на підставі рішення виконкому Шполянської міської ради № 13 від 22.12.1982 Черкаським міжміським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення № 164, яким засвідчено, що домоволодіння № 136 по вул. Леніна, 136 у м. Шпола зареєстровано за Шполянським заводом запасних частин і записано в реєстрову книгу № 1-а № 164. Домоволодіння складається з одного житлового 5-ти поверхового будинку на 49 квартир (а.с. 153, т.1).
		24.06.2004 виконавчий комітет ШМР прийняв рішення № 295 «Про заміну реєстраційного посвідчення на свідоцтво про право власності на будинок № 136 по вул. Леніна» (далі Рішення № 295) (а.с. 170 т. 1), в якому, з посиланням на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши клопотання Шполянського заводу запасних частин щодо видачі свідоцтва про право власності на будинок № 136 по вул. Леніна, вирішив: 
		1. Видати свідоцтво про право власності на будинок № 136 по вул. Леніна на ім'я Закритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» м. Митищі (Росія).
		2. Доручити Шполянському інвентарбюро підготувати свідоцтво.
		3. Реєстраційне посвідчення від 28.03.1983 вважати недійсним.
		16.08.2004 на підставі Рішення № 295 Шполянською міською радою видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 658038 (далі Свідоцтво № 658038) (а.с. 152 т. 1), зі змісту якого слідує, що воно видане на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Леніна, 136. Опис об'єкта: житловий будинок, 5Ж А; підвал, п/д. Власник: Закрите акціонерне товариство «Метровагонмаш. Форма власності: власність міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав.
		Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2008 у справі № 12/191 за позовом ВАТ «Метровагонмаш» в особі його філії - ШЗЗЧ до виконавчого комітету ШМР про визнання права власності на нерухоме майно за ВАТ «Метровагонмаш» в особі його філії - ШЗЗЧ визнано право власності за ВАТ «Метровагонмаш» в особі його філії ШЗЗЧ на нерухоме майно по вул. Леніна, 136 у м. Шпола (магазин, кафе, прибудова житлового будинку).
		Отже, спірні рішення № 295 та Свідоцтво № 658038 стосуються житлового будинку, який знаходиться за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Леніна, 136.
		Суд першої інстанції визнав нечинними рішення № П/7, № 49, № 167, № 295, № 309, № 350 та скасував свідоцтва про право власності № 468335, № 658038 та № 422755. В задоволенні вимог в частині скасування свідоцтва № 468373 відмовив.
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині з огляду на таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, Наказом по Міністерству автомобільної промисловості СРСР № 330 від 23.09.1967 «Про організацію Шполянського заводу запасних частин-філії Митищінського машинобудівного заводу», копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 196 т. 1), вирішено:
		1. Утворити у будівлях колишніх механічних майстерень Шполянського міжколгоспбуду у м. Шпола Черкаської області УРСР Шполянський завод запасних частин (ШЗЗЧ) на правах філії Митищінського машинобудівного заводу.
		2. В подальшому йменувати новостворене підприємство - Шполянський завод запасних частин-філія Митищінського машинобудівного заводу Головного управління по виробництву вантажних автомобілів.
		Отже Шполянський завод запасних частин (далі ШЗЗЧ) утворений як філія Митищінського машинобудівного заводу Головного управління по виробництву вантажних автомобілів Міністерства автомобільної промисловості СРСР.
		В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо вказаного підприємства в період з дати Наказу по Мінавтопрому СРСР № 330 від 23.09.1967 до 29.07.1987.
		Водночас в матеріалах справи міститься копія заяви від 18.12.2013 № 86/2-644 про визнання права власності на філію, з якою ВАТ «Метровагонмаш» 19.12.2013 звернулося до Федерального агентства з управління державним майном РФ, де просило, з метою закріплення права власності ВАТ «Метровагонмаш» на філію товариства - ШЗЗЧ, здійснити всі необхідні дії для проведення процедури визнання права власності ВАТ «Метровагонмаш» на філію товариства - ШЗЗЧ як структурну одиницю ВАТ «Метровагонмаш» та цілісний майновий комплекс.
		Копію вказаної заяви за Клопотанням ВАТ «Метровагонмаш» від 26.06.2015 № 02 (а.с.213-214 т.4) долучено до матеріалів справи (а.с.215-220 т.4), оригінал оглянуто колегією суддів у судовому засіданні 07.10.2015.
		Відповідно до викладених у заяві ВАТ «Метровагонмаш» від 18.12.2013 № 86/2-644 обставин, після утворення за вищезгаданим Наказом Мінавтопрому СРСР від 23.09.1967 № 330 на базі механічних майстерень Шполянського міжколгоспбуду у м. Шпола Черкаської області УРСР філії Митищінського машинобудівного заводу - ШЗЗЧ, відносно майна комплексу ШЗЗЧ здійснювались певні дії, зокрема:
		- 29.09.1987 Міністром автомобільної промисловості СРСР затверджено структуру управління Митищінського машинобудівного заводу, до якої входив і ШЗЗЧ;
		- постановлением Совета Министров СССР у 1987 році Митищінський машинобудівний завод із відання Мінавтопрома СРСР переданий до відання Мінтяжмаша СРСР; 
		- згідно з приказом Министра тяжелого энергетического и транспортного машиностроения СССР від 21.12.1987 № 292, на підставі розпорядження Ради Міністрів від 09.09.1987 № 1958 створено Виробниче об'єднання «Метровагонмаш», до складу якого входили  Митищінський машинобудівний завод як головне підприємство, ШЗЗЧ (УССР, Черкаська область) та інші одиниці;
		- 06.07.1988 Міністром важкого енергетичного і транспортного машинобудування СРСР затверджено Статут ВО «Метровагонмаш», згідно з п. 1.4 якого Митищінський машинобудівний завод та ШЗЗЧ входили до складу Об'єднання як структурні одиниці;
		- на підставі Договору оренди від 05.11.1990 Міністерством важкої промисловості СРСР як Орендодавцем передано організації орендарів, створеній трудовим колективом ВО «Метровагонмаш», як Орендарю в оренду з 01.11.1990 виробничі будівлі, споруди, обладнання та інші основні фонди, які перебувають на балансі станом на 01.10.1990;
		- 10.04.1992 прийнятий Статут ШЗЗЧ, відповідно до п. 1.1 якого ШЗЗЧ входить до складу Орендного об'єднання «Метровагонмаш» і є його філією;
		- 20.04.1992 на засновницькій конференції трудового колективу ВО «Метровагонмаш» прийнято рішення про перетворення заводу в акціонерне товариство «Метровагонмаш»;
		- 07.05.1992 трудовому колективу об'єднання «Метровагонмаш» видано Свідоцтво № 150 про власність на приватизоване підприємство (долучено до матеріалів справи (а.с.226 т.4).
		Факт звернення до Федерального агентства з управління державним майном РФ з такою заявою представник ВАТ «Метровагонмаш» не заперечував.
		Викладені ВАТ «Метровагонмаш» у заяві від 18.12.2013 № 86/2-644 обставини підтвердив у Письмових поясненнях від 26.06.2015 № 01 (а.с.221-224 т.4) ШЗЗЧ - філія ВАТ «Метровагонмаш», додавши до пояснень копії листа Держкоммайна РФ від 12.03.1992 № ВС-7/975 (а.с.225 т.4), де дається згода на викуп орендованого майна на умовах договору оренди (від 01.11.90) з правом викупу, Свідоцтва від 07.05.1992 № 150 про власність на приватизоване підприємство (а.с.226 т.4), яке видано Державним комітетом Російської Федерації з управління державним майном трудовому колективу орендного об'єднання «Метровагонмаш», та довідки за підписом головного бухгалтера орендного об'єднання «Метровагонмаш» від 21.12.92 № 43 (а.с.227 т.4) щодо надходжень коштів для викупу державного майна об'єднанням «Метровагонмаш».
		Інші учасники судового засідання вказаних обставини не заперечили, доказів на підтвердження обратного до матеріалів справи не долучено.
		За таких обставин, з огляду на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України, згідно з якою обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, колегія суддів приймає як доведені обставини, пов'язані з майном комплексу ШЗЗЧ, викладені у вищезгаданій заяві ВАТ «Метровагонмаш» від 18.12.2013 № 86/2-644.
		Отже, відповідно до викладеного, в період часу до 20.04.1992 (дата засновницької конференції трудового колективу ВО «Метровагонмаш», де прийнято рішення про перетворення заводу в акціонерне товариство «Метровагонмаш») Митищінський машинобудівний завод, до складу якого входив комплекс ШЗЗЧ, незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи (виробниче об'єднання, організація орендарів, орендне об'єднання), перебував у віданні спочатку Миниістерства автомобильной промишленности СССР, потім Министерства тяжелого машиностроения (Министерства тяжелого энергетического и транспортного машиностроения) СССР, а відтак, до цієї дати відносився до підприємств союзного підпорядкування.
		Статтею 21 Закону СРСР «Про власність в СРСР»від 06.03.1990 № 1305-І встановлено, що у загальносоюзній власності перебувають майно органів влади і управління Союзу РСР, магістральний трубопровідний транспорт, Єдина енергетична система СРСР, космічні системи і загальносоюзні системи зв'язку та інформації, майно Збройних Сил СРСР, прикордонних, внутрішніх і залізничних військ, оборонні об'єкти, кошти союзного бюджету, Державний банк СРСР та інші банки Союзу РСР і загальносоюзні резервні, страхові та інші фонди. 
		У загальносоюзній власності перебувають також підприємства і народногосподарські комплекси в промисловості, енергетиці, будівництві, залізничний, повітряний, морський транспорт, вищі навчальні заклади загальносоюзного значення та інше майно, придбане за рахунок загальносоюзних коштів або безоплатно передане у власність Союзу РСР союзними республіками, автономними республіками, автономними і адміністративно-територіальними утвореннями, громадянами і юридичними особами.
		З огляду на вищевикладене, є підстави вважати, що комплекс ШЗЗЧ є майном, яке було безоплатно передано Українською РСР Союзу РСР в особі підприємства союзного підпорядкування для створення його філії.
		16.07.1990 прийнята Декларація про державний суверенітет України, згідно з якою проголошено державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежності і рівності у зовнішніх зносинах. Зазначеною Декларацією також проголошено, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний та науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю народу, матеріальною базою суверенітету Республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
		Постановою Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» 24.08.1991 Україну проголошено незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинним на території є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства Республіки.
		Відповідно до пункту 13 статті 97 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки (1978 року), до виключного відання Верховної Ради України належить, зокрема, здійснення законодавчого регулювання відносин власності та підприємницької діяльності.
		Згідно з пунктами 1, 2 постанови Верховної ради Української РСР від 06.06.1991 № 1165-ХII «Про перехід до юрисдикції Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки», державні підприємства і організації союзного підпорядкування, розташовані на території республіки, переходять до юрисдикції Української РСР. Кабінету Міністрів Української РСР доручено затвердити Положення про порядок переходу в юрисдикцію Української РСР підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки; не мають юридичної сили, і не підлягають виконанню законодавчі акти та рішення союзних органів щодо власності об'єктів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які прийняті без узгодження з найвищими органами державної влади і управління Української РСР.
		Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави» підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу перейшли у державну власність України.
		Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.
		З огляду на викладені вище правові норми, враховуючи, що, як встановлено судом, Митищінський машинобудівний завод, до складу якого входив комплекс ШЗЗЧ, на час проголошення незалежності України відносився до підприємств союзного підпорядкування, майно комплексу ШЗЗЧ, з розпадом СРСР перейшло до юрисдикції України і набуло статусу державної власності України, яку Україна набула на підставі закону в силу правонаступництва.
		Водночас слід зазначити про таке.
		Стаття 43 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 (далі ЗУ «Про власність») встановлює, що відповідно до договорів між Українською РСР та іншими радянськими республіками, між Українською РСР та Союзом РСР в Українській РСР можуть розміщуватися і використовуватися об'єкти власності цих республік і Союзу РСР.
		Правовий режим розташованого в Українській РСР майна, що є об'єктом власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій, визначається законодавчими актами Української РСР, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (ст. 47 Закону України «Про власність»).
		15.01.1993 між Україною та Російською Федерацією підписано Угоду про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 22.06.1993 № 3313-ХІІ (дата набуття чинності: 08.11.1993) (далі Угода).
		Відповідно до статті 1 Угоди, сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях сторін, за винятком активів колишнього Союзу РСР, зазначених у договорі «Про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу і активів СРСР» від 04.12.1991.
		За статтею 2 Угоди кожна зі сторін визнає права власності іншої сторони, її громадян та юридичних осіб щодо розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше майно), які на 01.12.1990 перебували у віданні органів державного управління іншої сторони, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.
		Згідно зі статтею 11 Угоди, сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на підставі цієї Угоди власністю однієї сторони та розташованих на території іншої сторони, визначається відповідно до законодавства сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
		Як вбачається з матеріалів справи, Державний комітет РФ по управлінню державним майном направив Голові Фонду державного майна України, Голові підкомісії з питань власності та змішаній Українсько-Російській Комісії по співробітництву звернення за №В3-14/986 від  25.02.1997 «Про перелік об'єктів власності на території України, на які претендує Російська Федерація» (а.с. 169-170 т. 2), в якому, з посиланням на рішення першого засідання Змішаної Російсько-Української комісії по співробітництву, направив уточнені Переліки об'єктів соціальної сфери та промислового призначення, які розташовані на території України та на які відповідно до ст.ст. 2 та 4 Угоди претендує Російська Федерація, просив не вживати будь-яких односторонніх дій по зміні організаційно-правових форм та форм власності по відношенню до вказаних у Переліку об'єктів до остаточного врегулювання між Російською Федерацією та Україною питання щодо їх статусу у відповідності за Угодою від 15.01.1993.
		У доданому до вказаного листа Переліку об'єктів, розташованих  на території України, які відповідно до ст. 2 Угоди можуть бути віднесені до власності РФ, вказаний Шполянський завод запасних частин (порядковий номер 67).
		Проте, колегія суддів не може погодитись з тим, що до відносин власності щодо спірного майна слід керуватися статтею 2 Угоди, оскільки, як встановлено судом і підтверджено наявними в матеріалах справи документальними доказами, комплекс ШЗЗЧ після розпаду СРСР набув статусу державного майна України, як такий що перебував у складі підприємства союзного підпорядкування. Правовий статус такого майна регулюється статтею 1 Угоди.
		Виходячи з умов Угоди, згідно з якою Російська Федерація визнає право власності України щодо розташованих на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, що перебували станом на 01.12.1990 у віданні органів державного управління колишнього союзного підпорядкування, до оформлення уповноваженими розпоряджатися державним майном органами відповідного протоколу таке майно за законом є державною власністю України.
		Згідно з приписами ст. 33 ЗУ «Про власність»:
		- управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи (ч. 1); 
		- державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів Української РСР (ч. 2).
		Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, скасованого Законом України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
		Відповідно  до пункту 4 Тимчасового положення, основним завданням Фонду є, зокрема, захист майнових прав України на її території та за кордоном.
		Відповідно до статті 1 ЗУ «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Пунктом 4 частини 1 статті 4 ЗУ «Про Фонд державного майна України» від 09.01.2011 №4107-VI передбачено, що одним з основних завдань Фонду є захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.
		Згідно з постановою Верховної Ради України від 20.10.1994 № 217/94-ВР «Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання Угоди між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Білорусь про взаємне виконання прав та регулювання відносин власності» на Фонд державного майна України покладено функції, які відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» визначено, що організацію роботи з переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, до відання органів державного управління України покладається на Урядову комісію, створену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.09.1991 № 237, Фонд державного майна України та органи державного управління України, до відання яких переходять зазначені підприємства.
		Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 N 227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» передбачено, що після узгодження організаційних питань органи державного управління України видають акти про перехід до їх відання  підприємств, установ та організацій, які надсилають до Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Міністерства статистики України. В додатку до зазначеної постанови визначено перелік міністерств і відомств України, до відання яких переходять підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України. Також зазначено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, які розташовані на території України і не охоплені цим додатком, звертаються до Урядової комісії.
		З огляду на вищевикладені правові норми, враховуючи наявність Угоди від 15.01.1993 між Україною та Російською Федерацією, саме Фонд державного майна має право розпоряджатися майном комплексу ШЗЗЧ, яке є державним майном України, в порядку, встановленому міжурядовою двосторонньою Угодою.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи, що оспореними рішеннями № П/7, № 49, № 167, № 295, № 309, № 350, які виконавчий комітет ШМР прийняв протягом періоду з 29.07.1996 (дата рішення № П/7) по 01.10.2009 (дата рішення № 350), фактично змінено правовий статус майна комплексу ШЗЗЧ з майна державної форми власності на майно власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав, права на що виконавчий комітет ШМР не мав, виконавчий комітет ШМР діяв не в межах наявних в нього повноважень, тобто протизаконно.
		Згідно з приписами ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. 
		Частина 1 ст. 393 ЦК України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів відповідає ст. 16 ЦК України, оскільки незаконний акт може бути визнаний недійсним, а слова «недійсний» і «нечинний» є синонімами. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинними Рішень № П/7, № 49, № 167, № 295, № 309 та № 350. Рішення суду першої інстанції, яким вказані позовні вимоги задоволені, залишається без змін.
		З огляду на відсутність в матеріалах справи реєстраційного посвідчення, що видане на підставі Рішення № П/7, а також жодних доказів того, що таке посвідчення видавалось, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позовних вимог про скасування реєстраційного посвідчення, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів № П/7 від 29.07.1996. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
		Щодо позовних вимог про скасування свідоцтв про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серія САА № 658038, від 30.03.2004 серія САА № 468373, від 19.10.2009 серія САС № 422755 слід зазначити таке.
		З матеріалів справи слідує, що свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.02.2004 серії САА № 468335, від 16.08.2004 серії САА № 658038, від 19.10.2009 серії САС № 422755 видані на підставі рішень, незаконність яких доведена та які визнані судом нечинними.
		Проте, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, які видані на підставі незаконних рішень виконавчого органу місцевого самоврядування, підлягають скасуванню як похідні документи на підтвердження права, оскільки радою окремі рішення щодо цих документів не приймались, а при скасуванні спірних рішень виконкому дані свідоцтва не можуть бути чинними. 
		За таких обставин, позовні вимоги про скасування свідоцтв від 22.02.2004 серії САА № 468335, від 16.08.2004 серії САА № 658038, від 19.10.2009 серії САС № 422755 є законними та такими, що підлягають задоволенню.
		Водночас колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції  про те, що з огляду на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серії САА № 468373 скасоване органом, що його видав, оскільки замість вказаного свідоцтва видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.10.2009 серії САС № 422755 (яке судом скасоване), у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серії САА № 468373 слід відмовити.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про скасування свідоцтв про право власності від 22.02.2004 серія САА № 68335, від 16.08.2004 серія САА № 658038, від 19.10.2009 серія САС № 422755 та відмову у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серії САА № 468373. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
		Щодо позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 3 будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола, що складається з житлового будинку, літ. А-5Ж площею 2 190 кв.м та підвалу, літ. п/д площею 347,7 кв.м слід зазначити таке.
		Спірний об'єкт по вул. Леніна, 136 (житловий будинок) за своїм призначенням та функціонуванням відноситься до житлового фонду, правовий статус якого визначається Житловим кодексом УРСР. Матеріали справи не містять доказів введення вказаного житлового будинку в експлуатацію.
		З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що права власності на квартири у спірному багатоквартирному будинку належать громадянам на праві приватної власності (довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 14.05.2015 (а.с. 239-248 т. 1), право власності на магазин, кафе, прибудова до цього житлового будинку зареєстроване за відповідачем 3 в особі його філії Шполянського заводу запасних частин на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2008 у справі № 12/191.
		Зі змісту позовної заяви та уточнень слідує, що прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача 3 саме будинок №136 по вул. Леніна, м. Шпола, що складається з житлового будинку, літ. А-5Ж площею 2 190 кв.м та  підвалу, літ. п/д площею 347,7 кв.м., а не магазин, кафе, прибудову до цього житлового будинку, з огляду на що правовідносини щодо наявності правових підстав для перебування у власності відповідача 3 магазину, кафе, прибудови до житлового будинку, літ. А-5Ж колегією суддів не досліджуються.
		Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		Враховуючи, що власниками як квартир у багатоквартирному житловому будинку по вул. Леніна, 136 в м. Шпола, так, відповідно, і підвалу вказаного будинку є громадяни, витребування вказаного майна на користь позивача суперечить ЦК України та порушить права і охоронювані законом інтереси громадян, які проживають у цьому будинку.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 3 будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола, що складається з житлового будинку, літ. А-5Ж площею 2 190 кв.м та підвалу, літ. п/д площею 347,7 кв.м. Рішення суду першої інстанції  в цій частині залишається без змін.
		Щодо позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 3 комплексу нежитлових споруд що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138 слід зазначити таке.
		Статтею 4 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 11 червня 1937 року (далі Конституція УРСР 1937 року), яка діяла на дату створення ШЗЗЧ, встановлено, що економічну основу Української РСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.
		Статтею 5 Конституції УРСР 1937 року визначено, що соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
		Згідно зі статтею 6 Конституції УРСР 1937 року земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.
		Згідно зі статтею 10 Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978 (далі Конституція 1978 року) основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. 
		Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави (стаття 11 Конституції України 1978 року).
		Враховуючи, що для створення ШЗЗЧ були передані будівлі механічних майстерень Шполянського міжколгоспбуду, майновий комплекс ШЗЗЧ, який увійшов до складу Митищінського машинобудівного заводу на правах філії, є майном, яке відносилось на той час до державної власності України.
		З огляду на те, що, як встановлено судом, Митищінський машинобудівний завод з дати передачі йому майна комплексу ШЗЗЧ на правах філії і до дати розпаду СРСР перебував союзному підпорядкуванні, а після оголошення незалежності право державної власності на вказане майно набула Україна, фактично, майно комплексу ШЗЗЧ з державної власності України не виходило.
		Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно з ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що:
		- якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1); 
		- майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2);
		- якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3).
		Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
		Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що спірне майно вибуло з державної власності всупереч вимогам законодавства України та волі держави в особі Фонду державного майна України, колегія суддів визнає законними вимоги про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.
		Звертаючись до суду з позовними вимогами про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 3 комплексу нежитлових споруд, що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138, прокурор заявляє вимоги про витребування з володіння відповідача 3 того майна, яке було за ним зареєстроване Комунальним підприємством Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації - Шполянським виробничим відділком і власником якого відповідач 3 себе вважав, а отже, вказане майно підлягає витребуванню саме від відповідача 3.
		Факт реєстрації комплексу ШЗЗЧ по вул. Леніна, 138 у м. Шпола Черкаської області на праві власності станом на 14.05.2015 за відповідачем 3 підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 236 т. 1).
		Слід зазначити і про те, що відповідача 3 не надав жодних заперечень проти того, що вказане майно перебуває у його володінні.
		Також колегія враховує, що саме надана відповідачем 3 під час апеляційного перегляду вищезгадана заява відповідача 3 на ім'я Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації № 86/2-644г від 18.12.2013 про визнання права власності на філію, в якій відповідач 3, з посиланням на положення Угоди, просить вказану особу здійснити всі необхідні дії для проведення процедури визнання права власності відповідача 3 на філію - Шполянський завод запасних частин (місцезнаходження: Україна, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138) як на структурну одиницю відповідача 3 та цілісний майновий комплекс, свідчить про те, що відповідач 3 усвідомлював, що він не є власником майна розташованого за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138, а набуття ним вказаного майна у власність має відбуватись відповідно до положень Угоди.
		З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 3 комплексу нежитлових споруд, що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138 та складається з: адмінбудівлі, №1 площею 431,7 кв.м; ЦВЛ, №2 площею 92,1 кв.м; адмінуправління, № 3 площею 913,8 кв.м; допоміжного цеху, №4 площею 1 924,7 кв.м; адмінбудівлі, №9 площею 927,0 кв.м; механічного цеху з прибудовою, №10 площею 3 609,9 кв.м; столярного цеху, №11 площею 422,4 кв.м; пилорами, 11а площею 55,4 кв.м;  гаражу, №12 площею 747,9 кв.м;  посту охорони, №14а площею 5,3 кв.м; прохідної, №2, №15 площею 14,2 кв.м; складу, №16 площею 1 447,4 кв.м;  адмінбудівлі, №17 площею 833,5 кв.м; гаражу, №19 площею 363,7 кв.м; вагової, №20 площею 10,4 кв.м; котельної, №21 площею 704,6 кв.м; димової труби, №21а; компресорної, №22 площею 284,1 кв.м; гальванічного цеху, №23 площею 398,0 кв.м; теплиці, №18а площею 484,9 кв.м; каналізаційної насосної станції, №24 площею 22,6 кв.м; складу для балонів, №25 площею 19,2 кв.м; складу для балонів, №35 площею 8,7 кв.м; посту охорони, №28 площею 6,2 кв.м; насосної станції, №1, 32 площею 10,6 кв.м; насосної станції, №2, 33 площею 11,1 кв.м; КТП (контрольно-технічний пункт), 36 площею 31,4 кв.м; цеху причепів, №3, 14 площею 2336,5 кв.м; прибудови до компресорної, 22а площею 27,7 кв.м; профілакторію, № 18 площею 326,7 кв.м. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення, яким вказані позовні вимоги задовольняються.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
		Прокуратура вимагає витребувати з чужого незаконного володіння відповідача 3 комплекс нежитлових споруд що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138, згідно з наведеним в позові перелікам.
		Висновок суду першої інстанції про те, що прокурор та позивач не визначили індивідуальні ознаки майна, що потребує витребуванню, колегія суддів вважає помилковим, оскільки перелік майна, яке прокурор просить витребувати у відповідача 3, визначений ним згідно з листом Комунального підприємства Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації - Шполянського виробничого відділку № 21 від 16.04.2015 (а.с. 209, 209 зворот т. 3), де зазначено, що станом на 01.01.2013 право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, 138 Черкаська область зареєстровано за ВАТ «Метровагонмаш» та складається з об'єктів, наведених у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданого Шполянською міською радою 19.10.2009 серія САС № 422755 (у листі помилково зазначено № 122755 - прим. суду).
		За відсутності доказів іншого, будь-які труднощі з визначенням складу майна, яке прокуратура та позивач вимагають витребувати з чужого незаконного володіння відповідача 3, не виникають.
		Думку суду першої інстанції щодо того, що вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння залежать від того, що на базі цього майна функціонує декілька юридичних осіб, колегія суддів також вважає помилковою, оскільки предмет позову у цій справі стосується не усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України), а витребування майна з чужого незаконного володіння, що регулюється іншими правовими нормами.
		При цьому, слід зазначити, що, як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.187-192 т.3), за адресою: вул. Леніна, 138 в м. Шпола Черкаської області зареєстровані юридичні особи ТОВ «Шполянський завод запасних частин» (відповідач 4) та ТОВ «Шполянський завод запасних частин-Метровагонмаш» (відповідач 5), проте докази того, що спірне майно зареєстроване чи було зареєстроване за вказаними особами на праві власності в матеріалах справи відсутні.
		Факт відсутності відомостей щодо реєстрації прав власності за вказаними особами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно підтверджується листом Черкаської обласної адміністрації від 05.09.2014 № 01/01-28/5151 (а.с.171- т.2).
		Щодо посилань відповідача 2 та відповідача 3 на пропуск строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом слід зазначити таке. 
		Згідно ст. 83 ЦК УРСР (1963 року), чинного на момент створення спірного майна на території УРСР та прийняття Рішення № П/7, позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з чужого володіння інших організацій.
		01.01.2004 набув чинності ЦК України, згідно з п 6  Прикінцевих та перехідних положень якого правила ЦК України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких встановлений раніше діючим законодавством, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. 
		Згідно з ч.1 п.4 ст. 268 ЦК України, в редакції, яка діяла до 15.01.2012 позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконними правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право державної влади.
		20.12.2011 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав законної сили 15.01.2012 та яким виключено ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України.
		Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 15.01.2015 - примітка суду) особа має право звернутися до суду з позовом про:
		1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;
		2) застосування наслідків нікчемного правочину;
		3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
		Враховуючи, що з цим позовом, предметом якого є, серед іншого, визнання нечинними рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради, якими порушено право власності держави Україна, прокурор звернувся 13.10.2014, про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві, строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами не сплив. 
		Водночас, враховуючи, що решта заявлених позовних вимог, фактично, є похідними вимогами від вимог про визнання нечинними рішень виконавчого комітету Шполянської міської ради та, відповідно, їх задоволення є правовим наслідком задоволення основних вимог, строк позовної давності для звернення до суду з рештою заявлених позовних вимог також не сплив.
		Колегія суддів зауважує відповідачу 3 на тому, що обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, а саме на те, що суд першої інстанції в рішенні (аркуш 2) зазначає, що у судове засідання представник відповідача 4 не з'явився, в той час як на аркуші 11 зазначає, що директором до суду поданий протокол про прийняття рішення про ліквідацію відповідача 4, а представник відповідача 4 Журко О. С. до суду подала клопотання. Крім того, у судовому засіданні був присутній в.о. генерального директора відповідача 5, який на вимогу ухвали суду надав належним чином завірені копії правоустановчих документів  відповідача 5, проте в рішенні (аркуш 1) суд першої інстанції зазначив про те, що представник відповідач 5 не з'явився. Також  в.о. генерального директора відповідача 5подав до суду письмові заперечення (відзив), проте суд першої інстанції у рішенні зазначив про те, відповідач 5 проти задоволення  посланих вимог не заперечував та відзиву суду не надав. З огляду на вказані обставини апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не з'ясував, самостійно залучивши відповідачів, хото саме з'явився в судове засідання, не врахував правову позицію відповідачів 4 та 5, та як наслідок прийняв незаконне рішення, свідчать про допущення судом першої інстанції в оспорюваному рішення описок, які не зачіпають суті вказаного рішення, а їх наявність не може бути підставою для його скасування. 
		Водночас згідно з приписами ч. 1 ст. 89 ГПК України  суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення, а відтак, відповідач 3 не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про виправлення вказаних описок.
		Щодо посилань відповідачів 2 та 3 на необхідність припинення провадження у справі щодо вимог до відповідача 2, який не є юридичною особою, слід зазначити таке.
		27.03.2006 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів затверджений Статут ВАТ «Метровагонмаш»  (відповідач 3) (а.с. 11-37 т. 3).
		Згідно з п. 6.5 п.п.6.5.1 Статуту до складу філій і представництв ВАТ «Метровагонмаш» входить філія Шполянський завод запасних частин.
		Вказане також підтверджується інформацією, яка міститься у Відомостях про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 16.02.2015 (Російська Федерація - примітка суду) (а.с. 39-67 т. 3).
		22.05.2007 державним реєстратором Шполянської райдержадміністрації за реєстраційним номером 1020107005000289 зареєстровано Положення про Шполянський завод запасних частин (філії ВАТ «Метровагонмаш») (а.с. 197-198 т. 1), яке затверджене генеральним директором відповідача Андрєєвим А. А.
		З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Державної реєстраційної служби України станом на 26.03.2015 (а.с. 184-186 т. 3) слідує, що відповідач 2 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, як юридична особа з ідентифікаційним кодом 05745070; організаційно-правова форма - філія (інший відокремлений підрозділ); засновником є відповідач 3; види діяльності: надання в оренду інших машин устаткування та товарів (код 77.39) та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).
		З протоколу судового засідання від 19.03.2015 у цій справі (а.с. 109-113 т. 3) слідує, що судом першої інстанції для надання пояснень викликався та був опитаний спеціаліст - державний реєстратор Чала В.А., який надав для огляду реєстраційну справу Шполянського заводу запасних частин, з якої слідує, що за розпорядженням Шполянської РДА  від 15.06.1995 відповідача 2 зареєстровано як юридичну особу. Зі зміною законодавства, реєстраційна картка форми № 6 згідно наказу № 67 заповнювалась стосовно юридичної особи з присвоєнням ідентифікаційного коду. Зазначена організаційна форма - юридична особа. Жодні зміни в державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно організаційної форми відповідача 2 не внесені, в реєстраційній справі дійсно є Положення про Шполянський завод запасних частин (філії ВАТ «Метровагонмаш»), але керівники заводу ніяких змін не зареєстрували, інші форми не заповнювали.
		Отже, матеріалами справи підтверджується, що, фактично, керівником відповідача 2 була проведена реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зі статусом юридичної особи; всі бланки і форми документів заповнені як для юридичної особи і жодних звернень у встановленому законодавством порядку щодо зміни статусу або організаційної форми від відповідача 2  або відповідача 3 як головної структури відповідача 2 державний реєстратор не отримував. 
		З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 2, фактично, має всі встановлені законом, зокрема, ст.ст. 80, 87, 90-96 ЦК України, ознаки юридичної особи, а відтак, на території України є юридичною особою з відповідною реєстрацією, чим спростовуються посилання відповідачів 2 та 3 на необхідність припинення провадження у справі щодо вимог до відповідача 2.
		Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання відповідача 3 на необхідність залучення до участі у цій справі Шполянську міську раду та власників квартир будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола, з огляду на що при апеляційному перегляді виправив вказане порушення,  залучивши до участі у справі в якості третіх осіб як Шполянську міську раду, так і Обслуговуючий кооператив «Машинобудівник», який створений власниками квартир в будинку № 136 по вул. Леніна, м. Шпола, проте сам лише факт незалучення вказаних осіб, в силу приписів ч. 2 ст. 104 ГПК України, згідно з якою порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, не є підставою для скасування рішення суду першої  інстанції. 
		Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 
		1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 
		4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального  права, тому рішення Господарського суду Черкаської  області  від 30.04.2015 у справі № 925/1831/14 підлягає зміні, позов задовольняється частково, задоволенню підлягають позовні вимоги про:
		-  визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів №П/7 від 29.07.1996 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗAT «Метровагонмаш»;
		- визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №49 від 29.01.2004 «Про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запчастин ЗАТ «Метровагонмаш» по вул. Леніна, 138 м. Шпола»;
		-  визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №167 від 26.03.2004 «Про внесення змін до рішення №49 від 29.01.2004р.»;
		- визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №295 від 24.06.2004 «Про заміну реєстраційного посвідчення на свідоцтво про право власності на будинок №136 по вул. Леніна»;
		-  визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №309 від 28.08.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138»;
		- визнання нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №350 від 01.10.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138»;
		- скасування свідоцтва про право власності від 22.02.2004 серія САА №468335, від 16.08.2004 серія САА №658038, від 19.10.2009 серія САС №422755;
		- витребування з чужого незаконного володіння відповідача 3 комплексу нежитлових споруд що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138 та складається з:  адмінбудівлі, №1 площею 431,7 кв.м; ЦВЛ,  №2 площею 92,1 кв.м; адмінуправління, № 3  площею 913,8 кв.м; допоміжного цеху, №4 площею 1 924,7 кв.м;  адмінбудівлі, №9 площею 927,0 кв.м;   механічного цеху з прибудовою, №10 площею 3 609,9 кв.м;  столярного цеху, №11 площею 422,4 кв.м;  пилорами, 11а площею 55,4 кв.м;  гаражу, №12 площею 747,9 кв.м;  посту охорони, №14а площею 5,3 кв.м;  прохідної, №2, №15 площею 14,2 кв.м;  складу, №16 площею 1 447,4 кв.м;  адмінбудівлі, №17 площею 833,5 кв.м;  гаражу, №19 площею 363,7 кв.м;  вагової, №20 площею 10,4 кв.м;  котельної, №21 площею 704,6 кв.м;  димової труби, №21а;  компресорної, №22 площею 284,1 кв.м;  гальванічного цеху, №23 площею 398,0 кв.м;  теплиці, №18а площею 484,9 кв.м;  каналізаційної насосної станції, №24 площею 22,6 кв.м;  складу для балонів, №25 площею 19,2 кв.м;  складу для балонів, №35 площею 8,7 кв.м;  посту охорони, №28 площею 6,2 кв.м;  насосної станції, №1, 32 площею 10,6 кв.м;  насосної станції, №2, 33 площею 11,1 кв.м; КТП (контрольно-технічний пункт), 36 площею 31,4 кв.м;  цеху причепів, №3, 14 площею 2336,5 кв.м; прибудови до компресорної, 22а площею 27,7 кв.м;  профілакторію, № 18 площею 326,7 кв.м. шляхом зобов'язання передати вказане майно у власність Держави Україна в особі Фонду державного майна України,
		в решті вимог відмовляється.
		З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах:
		- апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на апелянта.
		- апеляційна скарга Прокуратура Черкаської області  задовольняється частково, витрати за її подачу, з огляду на те в якій часині рішення суду першої інстанції оскаржено та змінено покладаються на відповідача 3.
		Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» на рішення Господарського суду Черкаської  області  від 30.04.2015 у справі № 925/1831/14 залишити без задоволення.
		2. Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області  на рішення Господарського суду Черкаської  області  від 30.04.2015 у справі № 925/1831/14 задовольнити частково.
		3. Рішення Господарського суду Черкаської  області від 30.04.2015 у справі № 925/1831/14 змінити.
		4. Викласти резолютивну частину рішення Черкаської  області  від 30.04.2015 у справі № 925/1831/14 в редакції:
		«1. Позовні вимоги задовольнити частково. 
		2. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів № П/7 від 29.07.1996 «Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу З AT «Метровагонмаш».
		3. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 від 29.01.2004 «Про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запчастин ЗАТ «Метровагонмаш» по вул. Леніна, 138 м. Шпола».
		4. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 167 від 26.03.2004 «Про внесення змін до рішення № 49 від 29.01.2004р».
		5. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 295 від 24.06.2004 «Про заміну реєстраційного посвідчення на свідоцтво про право власності на будинок № 136 по вул. Леніна».
		6. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 309 від 28.08.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138».
		7. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 350 від 01.10.2009 «Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ «Метровагонмаш» на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138».
		8. Скасувати свідоцтва про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серії САА № 658038, від 19.10.2009 серія САС № 422755.
		9. Витребувати з чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» (Російська Федерація, Московська область, м. Митищі, вул. Колонцова, 4, код 1025003520310)  комплекс нежитлових споруд що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138 та складається з:  адмінбудівлі, №1 площею 431,7 кв.м; ЦВЛ,  №2 площею 92,1 кв.м; адмінуправління, № 3  площею 913,8 кв.м; допоміжного цеху, №4 площею 1 924,7 кв.м;  адмінбудівлі, №9 площею 927,0 кв.м;   механічного цеху з прибудовою, №10 площею 3 609,9 кв.м;  столярного цеху, №11 площею 422,4 кв.м;  пилорами, 11а площею 55,4 кв.м;  гаражу, №12 площею 747,9 кв.м;  посту охорони, №14а площею 5,3 кв.м;  прохідної, №2, №15 площею 14,2 кв.м;  складу, №16 площею 1 447,4 кв.м;  адмінбудівлі, №17 площею 833,5 кв.м;  гаражу, №19 площею 363,7 кв.м;  вагової, №20 площею 10,4 кв.м;  котельної, №21 площею 704,6 кв.м;  димової труби, №21а;  компресорної, №22 площею 284,1 кв.м;  гальванічного цеху, №23 площею 398,0 кв.м;  теплиці, №18а площею 484,9 кв.м;  каналізаційної насосної станції, №24 площею 22,6 кв.м;  складу для балонів, №25 площею 19,2 кв.м;  складу для балонів, №35 площею 8,7 кв.м;  посту охорони, №28 площею 6,2 кв.м;  насосної станції, №1, 32 площею 10,6 кв.м;  насосної станції, №2, 33 площею 11,1 кв.м; КТП (контрольно-технічний пункт), 36 площею 31,4 кв.м;  цеху причепів, №3, 14 площею 2336,5 кв.м; прибудови до компресорної, 22а площею 27,7 кв.м; профілакторію, № 18 площею 326,7 кв.м. шляхом зобов'язання передати вказане майно у власність Держави Україна в особі Фонду державного майна України
		10. В решті позову відмовити.
		11. Стягнути з  виконавчого комітет Шполянської міської ради (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Пролетарська, 59, ідентифікаційний код 38627962) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 8 526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн.
		12. Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» (Російська Федерація, Московська область, м. Митищі, вул. Колонцова, 4, код 1025003520310)   в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.
		13. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»
		5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» (Російська Федерація, Московська область, м. Митищі, вул. Колонцова, 4, код 1025003520310) в доход державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн.
		6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.
		5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи  № 925/1831/14.
		 
		Головуючий суддя                                                             Н.Ф. Калатай 
		 
		Судді                                                                                Л.М. Ропій
		 
		                                                                                В.І. Рябуха

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...