Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15601/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2016. Зареєстровано: 05.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		02 березня 2016 року                   08:00                                         № 826/15601/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		 
		за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг третя особа без самосійних вимог на предмет спорупублічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»про визнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ:
		Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, у якій просить суд визнати незаконною і нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 № 969 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та визнати протиправними дії по прийняттю даної постанови.
		Під час розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
		Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав відповідні письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». За таких обставин, відповідач просить суд в позові відмовити.
		Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва  встановив наступне. 
		31 березня 2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 969, якою встановлено ПАТ «АК «Київводоканал» тарифи:
		- на централізоване водопостачання - 3,83 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);
		- на централізоване водовідведення - 3,41 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).
		Установлено ПАТ «АК «Київводоканал» структуру тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення згідно з додатками 1, 2.
		Як вбачається з матеріалів справи, передумовою для прийняття оскаржуваної постанови, стали наступні обставини.
		Голова правління - генеральний директор ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся до відповідача з заявою (а.с. 35-36 Том І) щодо встановлення тарифів, в якій просив розглянути заяву та додані до неї матеріали щодо встановлення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення.
		Згідно пояснювальної записки до вказаної заяви (а.с. 38-82 Том І), на даний час діючі тарифи не покривають понесені ПАТ «АК «Київводоканал» витрати по наданню послуг з водопостачання. Це пояснено зростанням витрат на: оплату праці, соціальні заходи, матеріали для очистки води, природний газ, охорону праці. Крім того, в листі міститься посилання на зростання амортизаційних відрахувань, а також підвищення інших складових витрат, необхідних для функціонування системи водопостачання.
		За наслідками проведеного 31.03.2015 засідання Комісії у формі відкритого слухання, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято рішення про встановлення ПАТ «АК «Київводоканал» тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення.
		Не погоджуючись з правомірністю постанови від 31.03.2015 № 969, позивач посилається на те, що: 1) відповідач не наділений повноваженими на встановлення тарифів; 2) станом на 31.03.2015 ОСОБА_1 (який підписав оскаржуваний акт) не був призначений головою комісії, адже його було призначено Указом Президента України від 30.12.2014 № 969/2014 тимчасово виконуючим обов'язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) в період з 01.01.2014 дату подання позову мінімальна заробітна плата не збільшувалась, внаслідок чого відсуні підстави для підвищення тарифів; 3) оскаржувана постанова не пройшла державної реєстрації, як нормативно-правовий акт.  
		За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: 1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов; 2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.
		При цьому, згідно ст. 1 Закону України «Про природні монополії» суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
		В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про природні монополії» централізоване водопостачання та водовідведення віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій.
		Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в тому числі:
		1)          бере  участь   у   формуванні  та  реалізації  державної  політики  у  сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення;
		2)          здійснює:
		- ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;
		- встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 (далі - Положення № 715/2014) НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження позивача про відсутність у НКРЕКП повноважень на встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «АК «Київводоканал» є необґрунтованими.
		Стосовно доводів позивача з приводу того, що станом на 31.03.2015 ОСОБА_1 (який підписав оскаржуваний акт) не був призначений головою комісії, адже його було призначено Указом Президента України від 30.12.2014 № 969/2014 тимчасово виконуючим обов'язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, суд встановив наступне.
		В даному випаду позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до ч.ч. 1, 3 Закону України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» встановлено, що  максимальний строк перебування на посаді тимчасово виконуючого обов'язки - дорівнює 2 місяці. 
		Таким чином, на переконання позивача, за будь яких обставин, строк повноважень ОСОБА_1 закінчився 28.02.2015, а станом на 31.03.2015 він не був виконуючим обов'язки Голови комісії. 
		Суд відхиляє зазначені доводи позивача, враховуючи наступне.
		Частинами 1, 3 Закону України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» визначено, що у разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов'язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою.
		У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення на посаду запропонованої Президентом України кандидатури або відхилення нею кандидатури, поданої Президентом України для призначення на посаду, Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня прийняття Верховною Радою України відповідного рішення нову кандидатуру. У цьому випадку особи, зазначені в статті 1 цього Закону, продовжують тимчасово виконувати покладені на них обов'язки, але не більше одного місяця.
		Правовий аналіз зазначених вище норм Закону України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» дає змогу дійти висновку, що даний Закон розповсюджується виключно на посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України.
		Втім, в даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про природні монополії», що є спеціальним в рамках спірних правовідносин, Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
		При цьому, суд відзначає, що згода Верховної Ради України на призначення Голови комісії, Законом не передбачена.
		Таким чином, посилання позивача на Закон України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» є безпідставними.
		Посилання позивача на те, що в період з 01.01.2014 по дату подання позову мінімальна заробітна плата не збільшувалась, внаслідок чого відсуні підстави для підвищення тарифів, судом відхиляються, враховуючи наступне.
		В пп. 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 5, частини третьої статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» і розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення», Конституційний Суд України визнав не конституційною норму частини 2 статті 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення», в якій зазначено: «У разі виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплатах забороняється до погашення такої заборгованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України».
		З урахуванням даного рішення Конституційного Суду України, суд зазначає, що тарифи, в даному випадку, на водопостачання та водовідведення, не можуть ставитись в залежність від пропорційного не збільшення мінімальної заробітної плати населенню, адже структура тарифу розраховується не самим регулятором (відповідачем) на власний розсуд, залежно від платоспроможності населення, а лише за розрахунками ПАТ «АК «Київводоканал» в частині собівартості та рентабельності послуг водопостачання.
		За таких обставин, доводи позивача в цій частині підлягають відхиленню.
		Надаючи правову оцінку доводам позивача з приводу відсутності державної реєстрації оскаржуваної постанови Комісії в Міністерстві юстиції України, суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це: 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Згідно ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: 
		- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; 
		- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; 
		- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; 
		- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; 
		- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; 
		- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності
		Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин, зокрема, відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. 
		У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
		За таких обставин, постанова Комісії від 31.03.2015 № 969 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «АК «Київводоканал» не є нормативно-правовим актом, а тому не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, внаслідок чого доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
		Частиною 2 ст. 9 Конституції України   встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями  2-7, 69-71,   94,   160-163,   254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні адміністративного позову об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» - відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Суддя                                                                                                К.М. Кобилянський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...