Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/5794/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2016. Зареєстровано: 05.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2016.
Дата набрання законної сили: 16.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/75/16 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		головуючого  Смоковича М.І., 
		суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, 
		 
		у с т а н о в и л а :
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі  ГУ ПФУ в Харківській області), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив, військову службу в Збройних Силах України. Згідно наказу Міністра оборони України, від 08 жовтня 2004 року № 0119 він був звільнений у запас за п. 67, п «б» (за станом здоров`я), відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року 1053/2001.
		Згідно наказу начальника Харківського військового університету (по стройовій частині) від 20 жовтня 2004 р № 721 був виключений із списків університету.
		Як особа звільнена з військової служби перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		При обчисленні розміру пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не враховано фактично отримані ним, у складі грошового забезпечення, грошову допомогу  на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні з яких сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Позивач, не погоджуючись із розміром грошового забезпечення і звернувся до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
		1) визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні; 
		2) визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиконання завдань, покладених на нього п.п. 1.3 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 щодо здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством; 
		3) визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення та виплати йому пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, протиправними та такими, що порушують його права як людини, які передбачені статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 
		4) зобов`язати Харківській обласний військовий комісаріат скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні; 
		5) зобов`язати Харківській обласний військовий комісаріат подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні; 
		6) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, призначити та виплачувати йому пенсію в розмірі, який обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби з 06 жовтня 2014 року до змін в законодавчому регулюванні щодо розміру та строків нарахування пенсій; 
		7) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити йому виплату сум недоплаченої частини основного розміру пенсії з 06 жовтня 2014 року; 
		8) стягнути на його користь спричинену моральну шкоду в сумі 65 772 гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку;
		9) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 267 КАС України, судові витрати покласти на рахунок держави, вийти за межи заявлених вимог для повного захисту прав та інтересів позивача; 
		10) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 як суб`єкта владних повноважень подати протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення. 
		Дзержинський районний суд м. Харкова постановою від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. 
		Визнав дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які  ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, протиправними. 
		Визнав дії (бездіяльність) ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиконання завдань покладених на нього п.п. 1,3 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 щодо здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством, протиправними. 
		Визнав дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 як людини, які передбачені статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Зобов`язав Харківській обласний військовий комісаріат скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні. 
		Зобов`язав Харківській обласний військовий комісаріат подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні. 
		Зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби з 06 жовтня 2014 року до змін в законодавчому регулюванні щодо розміру та строків нарахування пенсій. 
		Зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 06 жовтня 2014 року. 
		В іншій частині позову відмовив.
		Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2015 року, постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року скасував.
		Прийняти нову постанову, якою закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, такими, що порушують права ОСОБА_1 як людини, які передбачені статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як відносяться до компетенції Європейського суду.
		Роз`яснено позивачу право на звернення з такими позовними вимогами до Європейського Суду з прав людини.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі, а постанову суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації заробітної плати, починаючи з 06 жовтня 2014 року. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиконання завдань по здійсненню контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 65772 грн., зобов`язання відповідачів подати звіти про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача будуть поновлені шляхом зобов`язання відповідачів виконати зазначені вище дії, при цьому наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачем не доведено.
		Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено протиправність дій відповідачів. Крім того Харківський апеляційний адміністративний суд зазначив, що компетенція адміністративних суддів не поширюється на спори про визнання дій суб`єкта владних повноважень такими, що порушують права людини, які передбачені статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, отже цей спір у вказаній частині не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України та підлягає закриттю.
		Колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не може виходячи з наступного.
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 21 жовтня 2004 року йому призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі  Закон № 2262-XII). 
		Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року  страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі  Постанова № 393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-ХІІ).
		Військовослужбовцям у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі  постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови). 
		Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов`язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби. 
		Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
		Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі  Інструкція) . Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
		Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
		Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
		Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ.
		Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
		Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення  це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
		 
		Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15, яка відповідно частини 1 статті 244-2 КАС України є обов`язковою для врахування в судовій практиці.
		Щодо стягнення на користь позивача спричинену моральну шкоду в сумі 65772 (шістдесят п5ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.
		Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. 
		Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Відповідно до частини першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З доказів по справі не вбачається, що внаслідок дій Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській Області позивачу заподіяно моральної шкоди. 
		Тому, колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, і не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь спричиненої моральної шкоди в сумі 65772 гривень у зв`язку з невиплатою позивачу частини основного розміру пенсії.
		Щодо вимог позивача про зобов`язання Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській Області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Вказаній нормі кореспондують положення абз.7 п.4 ч.1 статті 163, абз.5 п.4 ч.1 статті 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
		Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. 
		Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі. 
		Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
		Оскільки суд апеляційної інстанції, неправильно застосував статтю 43 Закону № 2262-ХП, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.
		Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у цій справі скасувати та залишити без змін постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2015 року.
		Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ.І. Смокович 
		СуддіМ. О. Сорока
		Т.А. Чумаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...