Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/68/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2016. Зареєстровано: 10.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2016.

Результат оскарження 27.07.2016 Вищий господарський суд України: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		Київської області
		01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" березня 2016 р.            Справа № 911/68/16  
		Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Публічного акціонерного товариства Обухівське
		до Обухівської районної державної адміністрації Київської області
		та до ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області,
		за участі третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
		за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_3
		за участі третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_4
		за участі третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_5
		за участі третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_6
		за участі третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_7
		за участі третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_8
		за участі третьої особи-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_9
		за участі третьої особи-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_10
		за участі третьої особи-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_11
		за участі третьої особи-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_12
		за участі третьої особи-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_13
		за участі третьої особи-13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_14
		за участі третьої особи-14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_15
		за участі третьої особи-15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Фізична особа ОСОБА_16
		про визнання недійсним рішення та зобовязання вчинити дії
		 
		секретар судового засідання: Мамчур А.О.
		від позивача: ОСОБА_17, довіреність б/н від 29.01.2016 р.
		від відповідача 1: ОСОБА_18, довіреність № 07-25/1398 від 05.08.2015 р.
		від відповідача 2: ОСОБА_19, довіреність б/н від 25.01.2016 р.
		від третьої особи-1: ФОП ОСОБА_2 (паспорт); ОСОБА_20, довіреність б/н від 20.06.2015 р.
		третя особа-2: ОСОБА_3 (паспорт)
		від третьої особи-3: ОСОБА_21, довіреність б/н від 12.01.2016 р.
		третя особа-4: ОСОБА_5 (паспорт)
		від третьої особи-5: не зявились
		від третьої особи-6: не зявились
		від третьої особи-7: не зявились
		від третьої особи-8: не зявились
		від третьої особи-9: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		від третьої особи-10: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		від третьої особи-11: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		від третьої особи-12: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		від третьої особи-13: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		від третьої особи-14: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		від третьої особи-15: ОСОБА_22, довіреність б/н від 03.03.2016 р.
		 
		Обставини справи:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Обухівське» (далі  позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі  відповідач-1) та до ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області (далі  відповідач-2), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі  третя особа-1), про визнання недійсним розпорядження відповідача-1, визнання незаконними дій відповідача-2 та зобовязання відповідача-2 вчинити дії.
		Позовні вимоги товариства ґрунтуються на тому, що відповідачами було порушено його право на постійне користування земельними ділянками загальною площею 5179,50 га, належне позивачеві на підставі Державного акта на право постійного користування землею площею 2164,60 га серії ІІ-КВ № 003262, виданого 13.02.1996 р. Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Державного акта на право постійного користування землею площею 1327,00 га серії ІІ-КВ № 003263, виданого 13.02.1996 р. Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області, Державного акта на право постійного користування землею площею 1687,90 га серії ІІ-КВ №003264, виданого 19.02.1996 р. Обухівською міською радою Київської області. 
		У звязку з цим позивач просить суд: 1) визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015 р. «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад»; 2) визнати незаконними дії ОСОБА_1 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) в Обухівському районі Київської області щодо передання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад; 3) зобовязати ОСОБА_1 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) в Обухівському районі Київської області повернути позивачу проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад для організації його затвердження у передбаченому законом порядку.
		За твердженням позивача, відповідачем-1, внаслідок прийняття оспорюваного розпорядження поза межами його повноважень, було порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 118, 122 та п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України. Крім того, на переконання позивача, відповідачем-2 було здійснено незаконну передачу третій особі ФОП ОСОБА_2 проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», що спричинило подання останньою для затвердження відповідачем-1 вказаного проекту, яке відбувалося поза волею товариства як власника вказаного проекту, виготовлення якого свого часу було замовлено позивачем у ФОП ОСОБА_2 Відтак, позивач просить суд визнати такі дії відповідача-2 незаконними, а також зобовязати відповідача-2 повернути проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», яке є його власником.
		Разом із позовною заявою ПАТ «Обухівське» було подано заяву б/н від 21.12.2015 р. про забезпечення позову, за змістом якої позивач просив суд з метою вжиття заходів до забезпечення позову до прийняття остаточного рішення по справі заборонити ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області та Обухівській державній адміністрації Київської області здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з приводу затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1І-КВ №003262, виданого 13 лютого 1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003263, виданого 13 лютого 1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області, Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003264, виданого 19 лютого 1996 року Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, оскільки невжиття зазначених заходів може суттєво утруднити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду, винесеного за цим позовом, оскільки передача земельних ділянок у власність фізичних осіб за проектом землеустрою, що не відповідає вимогам закону, значно утруднить розробку, погодження та затвердження належного й законного проекту землеустрою.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2016 р. за вказаною вище позовною заявою було порушено провадження у даній справі, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ФОП ОСОБА_2 (далі - третя особа-1).
		Під час розгляду справи на підставі приписів ч. 7 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Розгляд справи відкладався.
		27.01.2016 р. до господарського суду представником відповідача-2 ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області були подані письмові пояснення б/н від 22.01.2016 р. (вх. № 1828/16 від 27.01.2016 р.), за змістом яких відповідач-2 вважає, що спір у даній справі не підвідомчий господарським судам і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Також 27.01.2016 р. до господарського суду представником відповідача-2 ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області були подані письмові пояснення б/н від 22.01.2016 р. (вх. № 1829/16 від 27.01.2016 р.), за змістом яких відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що затвердження проекту приватизації земель чинним Земельним кодексом України віднесене до повноважень районних державних адміністрацій, а також що проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» обліковується та зберігається в ОСОБА_1 у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою».
		29.01.2016 р. до господарського суду представником фізичної особи ОСОБА_4 було подано заяву б/н від 28.01.2016 р. про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача-1 без самостійних вимог на предмет спору, мотивовану тим, що рішення у даній справі може вплинути на права та обовязки ОСОБА_4, оскільки на підставі проекту приватизації, затвердження якого відповідачем-1 оспорюється позивачем, ОСОБА_4 на загальних зборах ПАТ «Обухівське», оформлених протоколом № 3, було виділено земельну ділянку (пай) № 53 площею 3,6002 га.
		Також 29.01.2016 р. до господарського суду фізичною особою ОСОБА_3 було подано заяву б/н від 28.01.2016 р. про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача-1 без самостійних вимог на предмет спору, мотивовану тим, що рішення у даній справі може вплинути на права та обовязки ОСОБА_3, оскільки на підставі проекту приватизації, затвердження якого відповідачем-1 оспорюється позивачем, ОСОБА_3 на загальних зборах ПАТ «Обухівське», оформлених протоколом № 3, було виділено земельну ділянку (пай) № 7 площею 3,5486 га.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2016 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 на стороні відповідача-1 без самостійних вимог на предмет спору фізичну особу ОСОБА_3 та в якості третьої особи-3 на стороні відповідача-1 без самостійних вимог на предмет спору - фізичну особу ОСОБА_4.
		01.02.2016 р. до господарського суду представником третьої особи-1 ФОП ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву б/н від 01.02.2016 р., за змістом якого третя особа-1 ФОП ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження свого права постійного користування земельними ділянками загальною площею 5179,50 га. Як вбачається з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.09.2014 р., за ініціативою позивача відбулося вилучення земельної ділянки площею 12 га, яка перебувала в його постійному користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею площею 1327,00 га серії ІІ-КВ № 003263, виданого 13.02.1996 р. Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області, тому в постійному користуванні позивача не може бути земельна ділянка площею 1327,00 га згідно вказаного Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263, виданого 13.02.1996 р. Окрім того, за даними, які містяться в Проекті приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області (далі за текстом рішення  проект приватизації, проект) позивачу належить не 5179,50 га, а 4070,59 га, тобто на 1108,41 га менше. Таким чином, твердження позивача про перебування в його постійному користуванні 5179,50 га на підставі Державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996 р., серії ІІ-КВ №003263 від 13.02.1996 р., серії ІІ-КВ №003264 від 19.02.1996 р. не відповідають дійсності.
		На переконання третьої особи-1, безпідставним є також посилання позивача на приписи ст.ст. 118, 122 та п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки з наведених положень ст.ст. 118, 122 ЗК України слідує, що їх норми регламентують порядок передачі у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Проте, відповідач-1 в оскарженому розпорядженні не передав з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затвердив загальну площу земель, що є об'єктом приватизації та становить 4070,59 га, земельні частки (паї) - 3068,73 га, резервний фонд земель - 541,54 га. Таким чином, відповідач-1 під час ухвалення розпорядження не застосовував положення ст.ст. 118, 122 ЗК України, оскільки вони не регламентують затвердження проектів землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств.
		Поряд з цим, третя особа-1 зазначила, що вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача-2 щодо передання ФОП ОСОБА_2 проекту та зобовязання відповідача-2 повернути позивачу проект взагалі не обґрунтовані ані нормами чинного законодавства, ані будь-якими доказами.
		01.02.2016 р. до господарського суду Обухівською районною державною адміністрацією Київської області було подано пояснення б/н, б/д, відповідно до яких відповідач-1 вважає, що спір у даній справі не підвідомчий господарським судам і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Також 01.02.2016 р. до господарського суду Обухівською районною державною адміністрацією Київської області було подано заперечення на позовну заяву б/н, б/д, за змістом яких відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на наступне.
		Керуючись ст.ст. 17, 22, 25, п. 4 ст. 186, п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», головою Обухівської районної державної адміністрації, було прийнято розпорядження від 08.12.2015 р. № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад».
		Позивач, посилаючись на статтю 122 ЗК України, помилково стверджує, що оскаржуване розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 08.12.2015 р. № 365 є незаконним та прийнятим з перевищенням повноважень.  Обухівська районна державна адміністрація наголошує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» від 02.06.2015 р. № 497-VIII було внесено зміни до статті 186 Земельного кодексу України, та викладено її в новій редакції. Згідно з ч. 4 ст. 186 ЗК України в новій редакції проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими субєктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.
		Поряд з цим, відповідач-1 наголошує, що з норм чинного законодавства у сфері земельних відносин випливає, що субєкти подання клопотання про затвердження вже виготовленого проекту землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій законодавством не визначені. Відтак, твердження позивача про те, що ФОП ОСОБА_2 не мала повноважень клопотати перед Обухівською райдержадміністрацією про затвердження вказаної проектно-технічної документації, на думку відповідача-1, є необгрунтованими.
		Окрім того, відповідач-1 зазначив, що у відповідності до ч. 4 ст. 186 Земельного кодексу України проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» містить рішення загальних зборів працівників про його погодження.
		Отже, затверджений відповідачем-1 проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області відповідає вимогам законодавства, діючого на момент його затвердження. Таким чином, Обухівська районна державна адміністрація, під час прийняття оскаржуваного розпорядження від 08.12.2015 р. № 365 діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
		15.02.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем-1 подано заперечення щодо вирішення спору в порядку господарського судочинства б/н від 08.02.2016 р., відповідно до яких відповідач-1 вважає, що спір у даній справі не підвідомчий господарським судам і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Так, на переконання відповідача-1, вказаний спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статей 3, 4 та 14 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Також 15.02.2016 р. до господарського суду відповідачем-1 було подано заперечення на позовну заяву б/н від 08.02.2016 р., за змістом яких Обухівська районна державна адміністрація наполягає на тому, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 08.12.2015 р. № 365 остання діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
		26.02.2016 р. до господарського суду ПАТ «Обухівське» було подано додаткові пояснення б/н від 25.02.2016 р., відповідно до яких позивач наголошував, що твердження відповідачів про підвідомчість даного спору адміністративному суду є хибним з огляду на предмет позовних вимог, субєктний склад учасників даного спору та характер спірних правовідносин.
		Поряд з цим, щодо незаконності розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015 р., позивач наголошував, що ПАТ «Обухівське» не є державним акціонерним товариством у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства» та не є державним підприємством у розумінні ст. 63 Господарського кодексу України та п. 3.1.4 Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31.03.2004 р. № 59 та скасування нормативних документів». Згідно Статуту та витягу з ЄДР позивач є господарським товариством у вигляді публічного акціонерного товариства, заснованим на колективній власності, у звязку з чим безпідставним є посилання відповідача-1 на приписи ч. 4 ст. 186 ЗК України, якою передбачені повноваження районної державної адміністрації щодо затвердження проектів землеустрою з приватизації земель саме державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
		Позивач наголошував також на тому, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Відповідно, оскаржуване розпорядження відповідача-1 суперечить не тільки ст. 186 Земельного кодексу України, а також ст. 122 цього ж кодексу, оскільки позивач не є державним сільськогосподарським підприємством, а Обухівська районна державна адміністрація не уповноважена передавати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
		Щодо обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області позивач звертав увагу суду на те, що до моменту затвердження у передбаченому законом порядку Проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад є власністю позивача. Позивач не надавав ФОП ОСОБА_2, як розробнику проекту, своєї згоди на його передачу будь-яким особам. Крім того, позивач не звертався до відповідача-1 та не надавав проект відповідачу-1 для затвердження. Згідно умов договору № 6-1 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.05.2012 р., укладеного позивачем з третьою особою-1,  ФОП ОСОБА_2 не надавались повноваження щодо передання проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» для його подальшого затвердження. Вищим господарським судом України у постанові від 12.08.2015 р. у справі № 911/2149/14 за позовом ПАТ «Обухівське» до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради № 428.29.VI від 27.12.2013 р. про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, було встановлено порушення у процесі виконання договору ФОП ОСОБА_2 ст. 890 ЦК України, якою передбачено, що підрядник зобов'язаний не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам.
		Вищий господарський суд України встановив, що проектна документація була передана ФОП ОСОБА_2 не ПАТ «Обухівське», а іншим особам, а отже у діях ФОП ОСОБА_2 присутні ознаки порушення встановленого законом зобов'язання щодо вказаного обмеження, а саме - не передавати без згоди замовника проектну документацію іншим особам. Отже, факт порушення відповідачем умов ст. 890 ЦК України та передачі проектної документації третім особам без згоди позивача є встановленим і не потребує доказування у даному спорі. Відтак, на думку позивача, ФОП ОСОБА_2 не мала жодних повноважень на розпорядження проектом приватизації земель ПАТ «Обухівське», зокрема, не мала повноважень отримувати цей проект в ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області та клопотати перед Обухівською районною державною адміністрацією про його затвердження.
		При цьому, проектно-технічна документація з приватизації земель ПАТ «Обухівське» не була погоджена та затверджена загальними зборами акціонерів ПАТ «Обухівське», загальні збори членів товариства не звертались із заявою про її затвердження ані до ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, ані до Обухівської районної державної адміністрації.
		Як зазначає позивач, проект було передано до місцевого фонду документації із землеустрою і відповідальним за його збереження є ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області. Отже, саме ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, на переконання ПАТ «Обухівське», є відповідальним за незаконну передачу проекту ФОП ОСОБА_2 Позивачу невідомо, яким чином та на яких підставах відповідачем-2 було передано оригінал проекту ФОП ОСОБА_2 для його подальшого затвердження відповідачем-1. Відповідно, дії відповідача-2, на думку позивача, є незаконними.
		Поряд з цим позивач зазначив, що затвердження проекту відповідачем-1 було незаконним і першою вимогою у своїй позовній заяві позивач вказує саме визнання недійсним розпорядження відповідача-1 № 365 від 08.12.2015 р. Відповідно, у випадку визнання вказаного розпорядження недійсним проект має бути повернутий позивачу для організації його затвердження у передбаченому законом порядку, у звязку з чим ПАТ «Обухівське» і була заявлена похідна позовна вимога про зобовязання повернути позивачу проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад.
		26.02.2016 р. до господарського суду Київської області ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області було подано пояснення б/н від 12.02.2016 р., відповідно до яких відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області заперечує проти заяви ПАТ «Обухівське» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Обухівській районній державній адміністрації Київської області здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, виданого 13.02.1996 р. Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263, виданого 13.02.1996 р. Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264, виданого 19.02.1996 р. Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, виходячи з наступного.
		Згідно вказаних державних актів на право постійного користування землею, у радгоспу-комбінату «Обухівський», правонаступником якого є ПАТ «Обухівське», перебували в постійному користуванні земельні ділянки на території Обухівської міської ради площею 1687,9 га, на території Першотравенської сільської ради - 2164,6 га, на території Нещерівської сільської ради - 1327,0 га.
		Розпорядженнями Обухівської районної державної адміністрації № 1336 та 1337 від 09.10.2007 р., № 894 від 15.06.2012 р., № 1414 від 24.10.2012 р., рішенням Обухівської міської ради № 411 від 25.10.2012 р., за нотаріально посвідченими заявами землекористувача було вилучено з постійного користування ВАТ «Обухівське» земельні ділянки загальною площею 125,00 га, 15,8374 га, 37,0000 га, 53,7059 га відповідно. Також розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 333 від 23.06.2003 р. передано в постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства Нещерівської сільської ради площею 20,8 га, Обухівської міської ради площею 30,0 га та Першотравенської сільської ради площею 6,8 га, які входили до земель, що охоплені державними актами на право постійного користування землею, виданими радгоспу-комбінату «Обухівське».
		Крім того, на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.10.2015 р. № 10-4127/36-15-СГ та від 15.10.2015 р. № 10- 4565/36-15-СГ, від 05.02.2016 р. № 10-2030/15-16-сг «Про припинення права користування земельною ділянкою» ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області прийняло від Публічного акціонерного товариства «Обухівське» земельні ділянки площею 14,2934 га в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, земельні ділянки площами 17,9876 га і 18,6294 га на території Обухівської міської ради Київської області та площею 28,2441 га в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності. Частина цих земель передана та передається у власність громадянам України - учасникам Антитерористичної операції. Так відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17.11.2015 р. № 10-7104/36-15-СГ та від 13.10.2015 р. № 10-4395/36-15-СГ надано дозволи громадянам ОСОБА_23 та ОСОБА_24 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на території Обухівської міської ради Київської області, на підставі яких розроблено відповідні проекти землеустрою.
		Враховуючи вищезазначені рішення, розпорядження та накази, видані на підставі відмов ПАТ «Обухівське» від користування земельними ділянками, позивач фактично та юридично не має в користуванні таку площу земель, які зазначені у державних актах на право постійного користування землею.
		Враховуючи те, що вилучені з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, статті 149 Земельного кодексу України землі з користування ПАТ «Обухівське» протягом 2012-2016 років (на підставі нотаріально посвідчених заяв про відмову від користування земельними ділянками) передаються у власність громадян органами місцевого самоврядування, на підставі рішень яких розробляється та надходить для погодження відповідна землевпорядна документація, з метою уникнення порушення прав вищезазначених громадян ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області просить відмовити в задоволенні заяви ПАТ «Обухівське» про забезпечення позову.
		29.02.2016 р. до господарського суду фізичною особою ОСОБА_16, фізичною особою ОСОБА_15, фізичною особою ОСОБА_14, фізичною особою ОСОБА_13, фізичною особою ОСОБА_12, фізичною особою ОСОБА_11, фізичною особою ОСОБА_10, фізичною особою ОСОБА_9, фізичною особою ОСОБА_25, фізичною особою ОСОБА_7, фізичною особою ОСОБА_6, фізичною особою ОСОБА_5 були подані заяви б/н від 26.02.2016 р. про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача-1 без самостійних вимог на предмет спору, мотивовані тим, що рішення у даній справі може вплинути на їх права та обовязки, оскільки на підставі проекту приватизації, затвердження якого відповідачем-1 оспорюється позивачем, на загальних зборах ПАТ «Обухівське» (оформлених протоколом № 3) було виділено земельні ділянки (паї), відповідно № 46 площею 3,6002 га, № 327 площею 3,5728 га, № 315 площею 3,5728 га, № 24 площею 3,2461 га, № 57 площею 3,6002 га, № 25 площею 3,3722 га, № 19 площею 4,1218 га, № 200 площею 3,6176 га, № 199 площею 3,6177 га, № 33 площею 3,5315 га, № 6 площею 3,5748 га, № 219 площею 3,6176 га
		Відповідно до приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. 
		Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
		Враховуючи викладене та виходячи зі змісту позовної заяви та характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, фізичної особи ОСОБА_16, фізичної особи ОСОБА_15, фізичної особи ОСОБА_14, фізичної особи ОСОБА_13, фізичної особою ОСОБА_12, фізичної особи ОСОБА_11, фізичної особи ОСОБА_10, фізичної особи ОСОБА_9, фізичної особи ОСОБА_25, фізичної особи ОСОБА_7, фізичної особи ОСОБА_6, фізичної особи ОСОБА_5.
		03.03.2016 р. до господарського суду представником позивача було подано заяву б/н, б/д про забезпечення позову (уточнену) (вх. № 4759/16 від 03.03.2016 р.), за змістом якої позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову у даній справі, а саме  до прийняття остаточного рішення по справі заборонити ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області та Обухівській районній державній адміністрації Київської області здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з приводу затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель загальною площею 4070,59 га, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі згадуваних вище Державних актів на право постійного землекористування, та які є обєктом Проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області.
		04.03.2016 р. до господарського суду представником відповідача-2 були подані додаткові заперечення на заяву ПАТ «Обухівське» про забезпечення позову у даній справі (вх. № 4812/16 від 04.03.2016 р.), за змістом яких ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області зазначало, що обєктом цивільних прав можуть бути лише земельні ділянки, відомості щодо яких внесено до Державного земельного кадастру. Між тим, в Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ПАТ «Обухівське», значно меншої площі, аніж загальна площа згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, виданого 13.02.1996 р. Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263, виданого 13.02.1996 р. Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264, виданого 19.02.1996 р. Обухівською міською радою Обухівського району Київської області.
		Наведене, на переконання відповідача-2, унеможливлює задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій щодо земельних ділянок, зазначених у вказаних Державних актах.
		Також 04.03.2016 р. до господарського суду Київської області представником третьої особи-1 ФОП ОСОБА_2 були подані заперечення б/н від 04.03.2016 р. на заяву ПАТ «Обухівське» про забезпечення позову (вх. № 4808/16 від 04.03.2016 р.), а також клопотання б/н від 04.03.2016 р. про витребування доказів (вх. № 4809/16 від 04.03.2016 р.), за змістом якого представник третьої особи-1 просить суд витребувати від позивача правовстановлюючі документи на підтвердження площі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ПАТ «Обухівське» в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області станом на дату звернення з позовом  11 січня 2016 року, а також інформацію, яка площа земельних ділянок в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області належить ПАТ «Обухівське» на праві постійного користування станом на дату звернення з позовом  11 січня 2016 року.
		Клопотання третьої особи-1 про витребування доказів залишено судом без задоволення з огляду на приписи статті 38 ГПК України, а також на те, що встановлення площ земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні позивача, не належить до предмету доказування у даній справі, виходячи зі змісту заявлених у ній ПАТ «Обухівське» позовних вимог.
		У судовому засіданні 04.03.2016 р. представником третьої особи-1 ФОП ОСОБА_2 було заявлене усне клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області № 19-28-99.2-256/15-15 від 01.12.2015 р. (оригінал якого було оглянуто судом) про розгляд клопотання ФОП ОСОБА_2, а також копії примірника третьої особи-1 з відміткою про прийняття клопотання ФОП ОСОБА_2 № 12-1 від 01.12.2015 р., адресованого голові Обухівської районної державної адміністрації, про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», за змістом якого до клопотання додавалась завірена ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області копія проекту приватизації. Клопотання представника третьої особи-1 було задоволено судом.
		У судовому засіданні 04.03.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представники відповідачів проти позову заперечували, третя особа-1 ФОП ОСОБА_2 та її представник, а також решта присутніх третіх осіб та представник  третіх осіб проти задоволення позову заперечували. Також представники відповідачів та третьої особи-1 ФОП ОСОБА_2 заперечували проти задоволення заяви ПАТ «Обухівське» про забезпечення позову.  
		У судовому засіданні 04.03.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
		встановив:
		У відповідності до Державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996 р., № 003263 від 13.02.1996 р., № 003264 від 19.02.1996 р., виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, радгоспу-комбінату Обухівський було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га земель в межах згідно з планом користування.
		Пунктом 1 Статуту ПАТ Обухівське передбачено, що товариство є правонаступником ВАТ Обухівське, яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 р. № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат Обухівський у ВАТ Обухівське відповідно до Законів України Про приватизацію державного майна та Про господарські товариства.
		05.03.2010 р. на загальних зборах осіб, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ Обухівське було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію земель позивача.
		Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства Обухівське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад № 385 від 28.03.2012 р. позивачу, як правонаступнику радгоспу-комбінату Обухівський, було надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ Обухівське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№ 003262, 003263, 003264. 
		Пунктами 4 та 7 зазначеного розпорядження передбачено, що розроблений проект приватизації земель подається на розгляд та погодження комісії при Обухівській райдержадміністрації з розгляду питань, повязаних з погодженням документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність чи користування на території Обухівської міської ради, Козинської селищної ради, Григорівської, Долинянської, Красненської, Щербанівської, Великодимитровицької, Германівської, Деремезнянської, Копачівської, Краснослобідської, Маловільшанської, Нещерівської, Перегонівської, Першотравенської, Підгірцівської, Семенівської, Старобезрадичівської сільських рад.
		28.05.2012 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної документації №6-1, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ Обухівське в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області.
		Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Про внесення змін до розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 28.03.2012 р. № 385 № 370 від 21.10.2013 р. пункт 7 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 385 від 28.03.2012 р. визнано таким, що втратив чинність. 
		Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. у справі № 911/2149/14, яке було залишено в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р.
		Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
		Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 08.12.2015 р. № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» відповідно до ст.ст. 17, 22, 25, п. 4 ст. 186, п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про землеустрій», ст. 11 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. ст. 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1 розпорядження), а також встановлено ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області зберігати землевпорядну документацію з приватизації в установленому законодавством порядку (пункт 2 розпорядження).
		Дослідивши матеріали справи, позиції сторін та інших учасників процесу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Обухівське» про визнання недійсним даного розпорядження з огляду на таке.
		Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-XII  «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів. Кабінету Міністрів України було визначено до 15 травня 1992 року розробити і затвердити рекомендації по складанню цих проектів.
		Згідно з п. 3 цієї постанови було зобов'язано Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів: розробити і затвердити до 1 червня 1992 року відповідно державну, республіканську, обласні (міські) програми земельної реформи на 1992 - 1995 роки; передбачити в них на кожний рік заходи щодо організаційно-правового, кадрового, наукового, матеріально-технічного забезпечення земельної реформи, розрахунки необхідних для здійснення реформи коштів і джерела їх покриття; до 15 травня 1992 року визначити перелік сільськогосподарських підприємств і організацій, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність у 1992 році. Перелік господарств, землі яких передбачається передавати у власність у наступні роки, визначати не пізніш як за один місяць до початку наступного року. При цьому виходити з того, що у складі державної власності, яка не приватизується, залишаються землі, визначені у статті 4 Земельного кодексу України.
		У подальшому, 28.06.1996 року було прийнято Конституцію України, положеннями статті 14 якої визначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до приписів п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем-1 спірного розпорядження, сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.
		Частиною другою цього пункту визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
		Згідно частини третьої вказаного пункту 8 при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.
		Стаття 25 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем-1 спірного розпорядження, передбачає, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (частина 1).
		Згідно з ч. 2 статті 25 ЗК України рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
		Крім того, цієї статтею визначено, що землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно; площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті; вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
		Згідно з приписами ч.ч. 3, 4, 5 статті 118 ЗК України «Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами», до якої також відсилає наведений вище п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до приписів ч. 2  ст. 122 Земельного кодексу України у тій же редакції, до якої відсилають положення наведеної вище статті 118 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. 
		Згідно з частиною 3 тієї ж статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
		Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).
		За приписами ч. 5 тієї ж статті 122 Кодексу, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря (частини 6-8 статті 122 ЗК України).
		Поряд з цим, слід зазначити, що у 2015 році до Земельного кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких частиною 4 статті 186 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваного розпорядження відповідача-1) було встановлено, що проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими субєктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і затверджуються районними державними адміністраціями.
		Відповідно до ст. 49 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
		Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій включають: завдання на складання проекту землеустрою; пояснювальну записку; рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про приватизацію земель; список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); матеріали нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь підприємства; схему розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду); матеріали розрахунку вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; схему поділу сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, на земельні ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; відомості про обчислення площі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельних ділянок; матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість).
		Слід зазначити, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
		Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
		До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, серед іншого, належить вирішення питань, повязаних з використанням землі, природних ресурсів і охорони довкілля, та віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів накази. 
		Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		З урахуванням викладеного вище, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015 р. «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» відповідає приписам земельного законодавства, яке діяло на час прийняття вказаного розпорядження.
		Поряд з цим, приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відтак, наповнення доказової бази у господарській справі покладається процесуальним законом не на суд, а на сторони та інших учасників процесу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
		Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 36 Кодексу, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.
		Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Позивачем належними і допустимими доказами в розумінні наведених вище приписів ГПК України не доведено суду, що оспорюване ПАТ «Обухівське» розпорядження відповідача-1 було прийнято поза межами повноважень останнього та всупереч вимогам закону.
		При цьому судом відхилено посилання позивача на приписи ст.ст. 118, 122 ЗК України, оскільки зазначені норми регламентують порядок передачі у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Проте, відповідач-1 в оспорюваному розпорядженні не передавав з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а затверджував проект приватизації цих земель на підставі приписів ч. 4 ст. 186 того ж кодексу.
		Окрім того, судом відхиляються і посилання позивача на те, що рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2015 р.  у справі № 911/2149/14, яке залишено без змін у відповідній частині постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р., було встановлено, що затвердження проекту приватизації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, в силу вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України, належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, з огляду на таке.
		Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р. у справі № 911/2149/14, висновки суду першої інстанції про те, що розпорядження вказаними землями належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, є передчасними, а тому незаконними.
		Таким чином, при розгляді даної справи № 911/68/16 відсутні підстави вважати, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вже був визначений орган, до компетенції якого належить затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», у звязку з чим безпідставним та необґрунтованим є посилання останнього на те, що таке затвердження має здійснюватися Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
		Окрім того, суд вважає необгрунтованими і посилання позивача на те, що оскільки ПАТ «Обухівське» не є державним сільськогосподарським підприємством, то щодо затвердження плану приватизації земель ПАТ «Обухівське» не може бути застосовано приписи ч. 4 ст. 186 ЗК України.
		Так, позивач зазначав, що ПАТ «Обухівське» не є державним акціонерним товариством у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства» та не є державним підприємством у розумінні ст. 63 Господарського кодексу України та п. 3.1.4 Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31.03.2004 р. № 59 та скасування нормативних документів», а також наголошував, що згідно Статуту та витягу з ЄДР позивач є господарським товариством у вигляді публічного акціонерного товариства, заснованим на колективній власності, у звязку з чим безпідставним є посилання відповідача-1 на приписи ч. 4 ст. 186 ЗК України, якою передбачені повноваження районної державної адміністрації щодо затвердження проектів землеустрою щодо приватизації земель саме державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
		Між тим, як слідує з рішення господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. у справі № 911/2149/14, судом було встановлено, що:
		«Пунктом 1 статуту ПАТ Обухівське передбачено, що товариство є правонаступником ВАТ Обухівське, яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 №14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат Обухівський у ВАТ Обухівське  відповідно до Законів України Про приватизацію державного майна та Про господарські товариства.
		05.03.2010 на загальних зборах осіб, які мають право на земельну частку (пай)  в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ Обухівське було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію земель позивача.
		Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства Обухівське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад № 385 від 28.03.2012 позивачу, як правонаступнику радгоспу-комбінату Обухівський, надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ Обухівське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003262, 003263, 003264.» (кінець цитати).
		Таким чином, у даній справі № 911/68/16 мова йде про затвердження проекту приватизації земель державного підприємства радгосп-комбінат Обухівський, правонаступником якого є позивач, і ця обставина не потребує доказування в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України.
		З урахуванням усього викладеного вище суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги ПАТ «Обухівське» про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015 р. «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад».
		Як зазначало ПАТ «Обухівське» у додаткових поясненнях до позову, у випадку визнання розпорядження відповідача-1 № 365 від 08.12.2015 р. недійсним проект має бути повернутий позивачу для організації його затвердження у передбаченому законом порядку, у звязку з чим позивачем і було заявлено похідну позовну вимогу про зобовязання ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області повернути позивачу проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад.
		З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні первісної позовної вимоги про визнання розпорядження недійсним, вимога позивача про зобовязання відповідача-2 повернути позивачу проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» також залишається без задоволення.
		Стосовно вимоги ПАТ «Обухівське» про визнання незаконними дій ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області щодо передання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад, слід зазначити таке.
		Позивач обґрунтовував свою позицію тим, що до моменту затвердження у передбаченому законом порядку проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад є власністю позивача. Водночас, позивач не надавав ФОП ОСОБА_2, як розробнику проекту, своєї згоди на його передачу будь-яким особам. Крім того, позивач не звертався до відповідача-1 та не надавав проект відповідачу-1 для затвердження. Згідно умов договору № 6-1 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.05.2012 р. ФОП ОСОБА_2 не надавались повноваження щодо передання проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» для його подальшого затвердження. Поряд з цим, Вищим господарським судом України у постанові від 12.08.2015 р. у справі № 911/2149/14 за позовом ПАТ «Обухівське» до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради № 428.29.VI від 27.12.2013 р. про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, було встановлено порушення у процесі виконання договору ФОП ОСОБА_2 ст. 890 ЦК України, якою передбачено, що підрядник зобов'язаний не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам. 
		Як наголошував позивач, Вищий господарський суд України встановив, що проектна документація була передана ФОП ОСОБА_2 не ПАТ «Обухівське», а іншим особам, а отже у діях ФОП ОСОБА_2 присутні ознаки порушення встановленого законом зобов'язання щодо вказаного обмеження, а саме - не передавати без згоди замовника проектну документацію іншим особам. Отже, факт порушення ФОП ОСОБА_2 умов ст. 890 ЦК України та передачі проектної документації третім особам без згоди позивача є встановленим і не потребує доказування у даному спорі. Відповідно, ФОП ОСОБА_2 не мала жодних повноважень на розпорядження проектом приватизації земель ПАТ «Обухівське», зокрема, не мала повноважень отримувати цей проект в ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області та клопотати перед Обухівською районною державною адміністрацією про його затвердження.
		Як зазначав позивач, проект було передано до місцевого фонду документації із землеустрою і відповідальним за його збереження є ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області. Отже, саме ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області є відповідальним за незаконну передачу проекту ФОП ОСОБА_2 У свою чергу, позивач не уповноважував ФОП ОСОБА_2 на отримання матеріалів проекту в ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі та його подачу до відповідача-1 для затвердження, і позивачу невідомо, яким чином та на яких законних підставах відповідачем-2 було передано оригінал проекту ФОП ОСОБА_2 для його подальшого затвердження відповідачем-1. Відповідно, дії відповідача-2, на думку позивача, є незаконними.
		Слід зазначити, що згідно з приписами ст. 32 Закону України «Про землеустрій» державний фонд  документації із землеустрою формується на основі збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою. Документація із  землеустрою Державного фонду документації із землеустрою  є  державною  власністю  і  не  може передаватись  у приватну власність. Розробники документації із землеустрою зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Використання цих матеріалів дозволяється лише з дотриманням вимог законодавства про авторські права.
		Отже, проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», як документація із землеустрою, має зберігатися у Державному фонді документації із землеустрою, є державною власністю і не може передаватись у приватну власність.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» матеріали Державного фонду постійно зберігаються у спеціально обладнаних приміщеннях з дотриманням умов, які забезпечують їх схоронність та обмежений доступ. Використання матеріалів Державного фонду здійснюється з дотриманням вимог законодавства про авторські права. Матеріали Державного фонду надаються у користування за письмовим запитом. Документація із землеустрою, яка надійшла до Державного фонду, підлягає обліку за її видами. Місцевий фонд створюється, формується і ведеться районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему.
		Як слідує з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, на час розгляду справи проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області обліковується та зберігається в ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області як місцевому фонді документації із землеустрою.
		Слід зазначити, що Положенням про Державний фонд документації із землеустрою не передбачено видачу з фонду документації із землеустрою матеріалів землеустрою, а лише надання їх в користування.
		У судовому засіданні 04.03.2016 р. представником третьої особи-1 ФОП ОСОБА_2 було заявлене усне клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області № 19-28-99.2-256/15-15 від 01.12.2015 р. (оригінал якого було оглянуто судом) про розгляд клопотання ФОП ОСОБА_2, за змістом якого відповідач-2 повідомляв третій особі-1 про те, що ОСОБА_1 було розглянуто клопотання ФОП ОСОБА_2 про надання з Державного фонду документації із землеустрою  оригіналу проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для його затвердження; що постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» не передбачено видачу документації із землеустрою; що статтею 186 ЗК України не передбачено подання для затвердження оригіналу землевпорядної документації. Одночасно заявникові відповідачем-2 було надано завірену копію Проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області. Також представником третьої особи-1 надано до матеріалів справи копію примірника третьої особи-1 з відміткою про прийняття (примірник з оригіналом відмітки було оглянуто судом) клопотання ФОП ОСОБА_2 № 12-1 від 01.12.2015 р., адресованого голові Обухівської районної державної адміністрації, про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», за змістом якого до клопотання додавалась завірена ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області копія проекту приватизації.
		З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено факту передання ОСОБА_1 Держгеокадастру фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», у звязку з чим відповідна позовна вимога про визнання незаконними дій ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області щодо передання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад, залишається судом без задоволення.
		Поряд з цим, судом було враховано, що приписами чинного законодавства у сфері земельних відносин коло субєктів подання клопотання про затвердження вже виготовленого проекту землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій законодавством не визначено.
		Також слід зазначити, що судом було відхилено посилання відповідачів на те, що спір у даній справі підвідомчий адміністративним судам, з огляду на таке.
		Пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2012 р. встановлено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто, чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК України.
		Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 12 ГПК України передбачено підвідомчість справ господарським судам, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарсько діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів.
		Пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2012 р. встановлено, що в порядку господарського судочинства вирішенню підлягають, зокрема, такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України: щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"); пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку); про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства; інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.
		У п. 2.14 тієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2012 р. зазначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.
		Отже, позовні вимоги у даній справі мають розглядатись у порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, стосуються реалізації прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки та визнання незаконними рішень та дій органів державної влади, а також стосуються зобовязання цих органів вчинити певні дії.
		Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Обухівське» у повному обсязі.
		Решта доводів учасників процесу, викладених у письмових поясненнях та зазначених в усних поясненнях представників, була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
		Заява ПАТ «Обухівське» б/н від 21.12.2015 р. про забезпечення позову, з урахуванням уточнення заяви від 03.03.2016 р., за змістом якої позивач просив суд з метою вжиття заходів до забезпечення позову до прийняття остаточного рішення по справі заборонити ОСОБА_1 Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області та Обухівській районній державній адміністрації Київської області здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з приводу затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель загальною площею 4070,59 га, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі на підставі: Державного акту на право постійного користування землею серії 1І-КВ №003262, виданого 13 лютого 1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003263, виданого 13 лютого 1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003264, виданого 19 лютого 1996 року Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, та які є обєктом Проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, оскільки невжиття зазначених заходів може суттєво утруднити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду, винесеного за цим позовом, оскільки передача земельних ділянок у власність фізичних осіб за проектом землеустрою, що не відповідає вимогам закону, значно утруднить розробку, погодження та затвердження належного, законного проекту землеустрою, не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне.
		Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 
		Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,  визначається його відповідністю вимогам,  на забезпечення  яких  він  вживається. Оцінка  такої  відповідності здійснюється   господарським   судом,   зокрема,   з   урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Позивачем у даному випадку не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів.
		Так, позивачем до заяви про забезпечення позову не було подано будь-яких доказів на підтвердження того факту, що у звязку з прийняттям Обухівською районною державною адміністрацією розпорядження від 08.12.2015 р. № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» відповідачами вчинялися дії, спрямовані на прийняття будь-яких рішень з приводу затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» та які є обєктом проекту приватизації.
		Окрім того, оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Обухівське», та, відповідно, щодо відмови у позові, то і підстави для забезпечення останнього є відсутніми. 
		З урахуванням викладеного, заява позивача про забезпечення позову у даній справі залишається судом без задоволення. 
		Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 32-34, 66, 67, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		вирішив:
		1.У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		2.Заяву про забезпечення позову у даній справі залишити без задоволення.
		 
		Повне рішення підписане 09.03.2016 р.
		             Суддя                         В.М. Бабкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...