Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/1231/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2016. Зареєстровано: 10.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2016.
Дата набрання законної сили: 10.01.2017
Результат оскарження 10.01.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд : залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 березня 2016 рокуСправа № 912/1231/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1231/15-г
		за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України 
		та Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд
		до Приватного підприємства Агрорембудсервіс
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Філії Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд 1080-Управління начальника робіт
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Публічного акціонерного товариства АБ Укргазбанк
		про визнання права власності та витребування майна
		 
		за участю представників:
		від прокуратури  Габрієляна Р.Р., посвідчення №035534 від 07.09.2015;
		від позивача (МОУ)  старшого офіцера Південно-Східного територіального юридичного відділу підполковника юстиції Вологжаніної О.Д., довіреність №220/802/д від 30.12.2015;
		від позивача (ДП МОУ Укрвійськбуд) - Браілова В.А., довіреність №06 від 03.02.2016;
		від відповідача - Протівцева Ю.М., керівника;
		від відповідача - Рябовола С.В., довіреність від 21.08.2015;
		від третьої особи (Філії ДП МО Укрвійськбуд 1080-Управління начальника робіт) - Івашіна Є.В., довіреність від 19.01.2016;
		від третьої особи ПАТ АБ Укргазганк) - не був присутнім.
		 
		 
		У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону (надалі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач 1) та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (надалі - ДП "Укрвійськбуд", позивач 2) з позовом до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" (надалі - ПП "Агрорембудсервіс", відповідач) , в якому просить:
		- визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв. м (літ.А кр.кр. 1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. ДХ), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р);
		- витребувати це майно шляхом вилучення від ПП "Агрорембудсервіс" та передати його ДП "Укрвійськбуд" в особі Філії ДП "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт".
		В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідач безпідставно володіє спірним нерухомим майном, оскільки це майно вибуло з державної власності під час фіктивного банкрутства ДП "Укрвійськбуд" на підставі нікчемної біржової угоди №27-05/12  договору купівлі-продажу від 02.12.2005 року, що встановлено рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 №22ц/1190/2937/12, тому просить суд на підставі статті 392 Цивільного кодексу України визнати за державою право власності на об`єкти нерухомого майна та на підставі статті 388 Цивільного кодексу України витребувати його в особи, яка придбала майно за відплатним договором. 
		Справа розглядається повторно відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 02.12.2015, якою касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" задоволено, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2015 та постанову Дніпропетроського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
		Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Кіровоградської області №347 від 14.12.2015 у відповідності до вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматичний розподіл даної справи, справу до розгляду призначено судді Наливайко Є.М.
		Під час нового розгляду справи господарський суд враховує вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 згідно положень статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України.
		Розгляд справи відкладався неодноразово з підстав, зазначених в ухвалах господарського суду.
		У судовому засіданні 04.02.2016 господарським судом задоволено клопотання представника позивача 1 про продовження строку розгляду спору на п`ятнадцять днів, про що винесена відповідна ухвала.
		Позивач 1 у своїх поясненнях № 06/05.2015, посилаючись на норми статей 16, 220, 316, 317, 319, 321, 326, 329, 330, 346, 388, 391, 392, 657 Цивільного кодексу України, просив господарський суд задовольнити позов прокурора у повному обсязі (а.с.1-5 том 2). При новому розгляді справи позивач 1 підтримав позовні вимоги прокурора, у письмових поясненнях від 18.02.2016 (а.с.92-96 том 4) стверджує, що спірне майно належить до сфери управління Міністерства оборони України і рішення про його відчуження мав приймати Кабінет Міністрів України за поданням Міністра оборони України; погоджується з висновком, викладеним у рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12, про нікчемність договору щодо спірного майна, укладеного 02.12.2005 між ДП Укрвійсьбуд та ПП Агрорембудсервіс. 
		Позивачем 2 до господарського суду 06.05.2015 подано письмові пояснення за №5, у яких викладена позиція щодо підтримки позову прокурора у повному обсязі (а.с. 6-11 том 2). 
		На виконання вимог ухвали господарського суду від 16.12.2015 ДП "Укрвійськбуд" надано додаткові пояснення з урахуванням обставин, встановлених у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 (а.с.167-170 том 3). За змістом даних пояснень позивач 2 зазначає, що біржова угода від 02.12.2005 за № 27-05/12, укладена між ДП "Укрвійськбуд" та ПП "Агрорембудсервіс" щодо відчуження 3/20 частин комплексу будівель по вул.Леваневського,1В у м. Кіровограді, у зв`язку з відсутністю її нотаріального засвідчення, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.02.2010 у справі №10/14, та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у цивільній справі №22ц/1190/2937/12, є нікчемною. Поряд з цим, за твердженням позивача 2, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у цивільній справі №22ц/1190/2937/12, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо незаконного відчуження за нікчемною Біржовою угодою від 02.12.2005 з державної власності 3/20 частин комплексу будівель по вул. Леванеського, 1В у м. Кіровограді, і ці обставини у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді даної справи, оскільки у ній бере участь особа  ПП "Агрорембудсервіс", щодо якої встановлено ці обставини. На момент розгляду справи адреса місця знаходження спірного майна, за повідомленням Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин від 08.11.2006 №4923, була змінена з вул.Леваневського, 1В у м. Кіровограді на вул.Леваневського, 2В у м.Кіровограді, і саме за цією адресою зареєстровано право власності на спірне майно за відповідачем. Так як вказане спірне нерухоме майно, розташовано за адресою: м. Кіровоград. вул. Леваневського, 2В, до моменту відчуження знаходилося в експлуатації ДП "Укрвійськбуд" та станом на момент подачі позову незаконно перебуває у володінні ПП "Агрорембудсервіс", то Міністерство оборони України, як орган управління майном і ДП "Укрвійськбуд", як особа, якій спірне майно передано в експлуатацію, мають право витребувати його від ПП "Агрорембудсервіс". Враховуючи положення статей 170, 182, 210, 215, 216, 220, 316, 319, 326, 329, 330, 346, 388, 391, 392, 657 Цивільного кодексу України, позивач 2 просить задовольнити позов Військового прокурора Кіровоградського гарнізону. 
		05.01.2016 позивачем 2 подано до господарського суду клопотання про залучення Верховної Ради України до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, мотивуючи його посиланням на зміст постанови Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі, що розглядається.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" 1080-Управління начальника робіт (надалі  Філія ДП "Укрвійськбуд") у наданих господарському суду поясненнях (а.с.176-179 том 3) підтримала позовні вимоги прокурора, просить їх задовольнити. 
		Відповідач позов не визнає повністю, посилаючись на його безпідставність, вважає себе добросовісним набувачем придбаного ним за Біржевою угодою майна, реалізація якого проводилася на підставі плану санації, затвердженого судом, за наявності згоди органу, уповноваженого управляти майном боржника  Міністерства оборони України. Поряд з цим, відповідач стверджує про сплив позовної давності і просить господарський суд заявою 03.06.2015 її застосувати (а.с.44-46 том 2). Крім того, відповідач просить припинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1532/14 від 10.10.2014 року, яким вирішений спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (а.с.19-20 том 2).
		Під час нового розгляду даної справи, відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі з тих же підстав, однак лише у частині витребування майна (а.с.180-182 том 3). 
		Водночас з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у даній справі та приписи пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам, відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором неправильно визначено позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (а.с. 183-187 том 3). Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в той час як у свідоцтві власником цілого комплексу будівель по вул. Леваневського, 1В значиться держава в особі Верховної Ради України, а не Міністерство оборони України.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Публічне акціонерне товариство АБ Укргазбанк (надалі  ПАТ АБ Укргазбанк) у своїх письмових поясненнях від 22.06.2015 за № 51202/159 (а.с.74-74а том 2) просить господарський суд відмовити у позові повністю, зважаючи на те, що на спірне майно за іпотечним договором, укладеним між відповідачем та банком, 10.09.2008 зареєстровано обтяження, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за №20715987 (а.с.83 том 2). У відповідності до частини 7 статті 3 Закону України Про іпотеку, вказує ПАТ АБ Укргазбанк, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом  у черговості їх державної реєстрації.
		13.01.2016 прокурором подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на 3/20 частини комплексу будівель по вул.Леваневського, 2В, у м.Кіровограді. Підставою подання вказаної заяви, як вказує прокурор, є наявність відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 27.08.2012 №2-377/11.
		Господарський суд відмовив у задоволенні вказаної заяви у зв`язку з її необґрунтованістю, про що виніс відповідну ухвалу від 01.03.2016.
		У судовому засіданні 01.03.2016 прокурор та представники позивачів та третьої особи - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Філії ДП Укрвійськбуд позовні вимоги підтримали, представники відповідача позов заперечили у повному обсязі.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  ПАТ АБ Укргазбанк участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про час і місце проведення засідання суду повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.160 том 8).
		Дослідивши надані учасниками судового процесу матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд 
		ВСТАНОВИВ:
		29.01.1998 Міністром оборони України видано наказ № 27 "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України", згідно якого на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу органзовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, зокрема Укрвійськбуд (пункт 1), а також доручено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України у 10-денний термін після призначення встановленим порядком керівників державних підприємств Міністерства оборони України організувати роботу по прийому-передачі фондів, зазначених у пункті 1 (пункт 4). 
		Відповідно до вказаного наказу та згідно Плану організаційних заходів у квартирно-будівельному комплексі Збройних Сил України у 1998 році, який є додатком №1 до наказу №27 від 29.01.1998, створено Державне підприємство "Укрвійскбуд", розформовано 1080 управління начальника робіт Головного управління військового будівництва (м.Кіровоград), умовне найменування військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 анульований), фонди і майно передано Державному підприємству Міністерства оборони "Укрвійськбуд", яке визнано правонаступником розформованої військової частини. 
		Згаданим наказом затверджено статути державних підприємств Міністерства оборони України та зобов`язано керівників, зокрема, керівника Державного підприємства "Укрвійськбуд", встановленим порядком подати до органу державної реєстрації статут підприємства, організувати розробку та затвердити положення про відособлені структурні підрозділи, наділити структурні підрозділи основними фондами згідно з їх завантаженістю (пункти 2, 3 наказу).
		На виконання зазначеного наказу Міністра оборони України, наказу начальника ГУРВ і КВ МОУ від 16.11.1998 №111, наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.08.1998 №123 складено ліквідаційний акт по ліквідації військової частини НОМЕР_1 , який затверджено командиром ВЧ А 0200 10.06.1999 (а.с. 16-18 том 8).
		Як убачається із змісту даного акта Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" передані основні засоби згідно актів прийому  передачі, затверджених замісником начальника ГУРВ і КВ (реєстр актів прийому-передачі основних засобів додано до акта (а.с. 28-31 том 8) на загальну суму 1640998,53 грн, серед яких 26 об`єктів групи 1  будівлі і споруди загальною вартістю 693600,05 грн. Акти прийняття передачі основних засобів на зазначені 26 об`єктів (а.с.114-139 том 8) відповідають даним, вказаним у реєстрі, що є додатком до ліквідаційного акта.
		Згідно висновку комісії за даними актів прийняття  передачі основних засобів будівлі та споруди підлягали включенню до списку на наділення основними фондами ДП МОУ "Укрвійськбуд". 
		Як слідує із преамбули Статуту ДП "Укрвійськбуд" (а.с.105-110 том 2) дане підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю; засновником підприємства є Міністерство оборони України  орган управління майном.
		Відповідно до розділу 4 цього Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту; відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплене за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку встановленому законодавством (пункти 4.1., 4.2., 4.4. Статуту).
		Статтею 10 Закону України Про підприємства в Україні (у редакції, чинній на момент затвердження ліквідаційного акта) передбачено, що майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому або на праві власності або на праві повного господарського відання (частина 2); майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства (частини 3).
		Зазначені докази (наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, ліквідаційний акт, акти прийняття передачі основних засобів) свідчать, що майно від військової частини НОМЕР_1 передано Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання, що узгоджується з приписами Статуту ДП Укрвійськбуд, частин 2, 3 статті 10 Закону України Про підприємства в Україні та спростовує твердження прокурора та позивачів щодо передачі цього майно ДП Укрвійськбуд лише в експлуатацію.
		Підтвердженням того, що цілий комплекс будівель, розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В, є державною власністю і закріплений за ДП Укрвійськбудна праві повного господарського відання є також Свідоцтво про право власності від 21.01.2003 №30, видане на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.2003 №64. Як встановлено господарським судом, і не заперечується представниками учасників судового процесу, саме згідно вказаного свідоцтва за державою було проведено реєстрацію права власності в тому числі і нерухомого майна, яке є спірним у даній справі.
		Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000 за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі міста Києва порушено провадження у справі №24/612-б-43/234 (повний номер на час закінчення розгляду справи) про банкрутство ДП МОУ „Укрвійськбуд". 03.04.2001 ухвалою суду введена процедура санації Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на підставі статті 53 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яка передбачала особливості проведення санації боржника його керівником. Ухвалою від 18.01.2002 затверджено план санації боржника. 12.10.2006 клопотання комітету кредиторів ДП " Укрвійськбуд" про перехід до процедури санації за загальною процедурою на підставі статті 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 23.02.2006 господарським судом задоволено, продовжена процедура санації ДП Укрвійськбуд на шість місяців, про що винесена відповідна ухвала. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008, апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 припинено на підставі статті 40 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. 
		Господарський суд Кіровоградської області при розгляді даної справи бере до уваги доводи постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234, яка мотивована тим, що судом апеляційної інстанції у постанові від 31.10.2007 був встановлений факт погашення боржником у повному обсязі вимог конкурсних кредиторів, у зв`язку з чим, обґрунтовано на підставі статті 40 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд. Виходячи із системного аналізу вимог статей 1, 14, 15, 40 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що боржник має обов`язок виконання усіх своїх зобов`язань саме перед конкурсними кредиторами. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт погашення ДП Укрвійськбуд вимог конкурсних кредиторів у повному обсязі, що у відповідності до приписів пункту 7 частини 1 статті 40 згаданого Закону є підставою для припинення провадження у справі, тому суд касаційної інстанції визнав правомірним припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства за такою підставою. 
		Вирок Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі у кримінальній справі № 1-175/07 по обвинуваченню ОСОБА_1 (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за статтею 218 Кримінального кодексу України, на який міститься посилання у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234, такою підставою не слугував. Підтвердженням цьому є постанова Вищого господарського суду України у справі про банкрутство ДП Укрвійськбуд від 25.11.2014, винесена за результатами розгляду касаційної скарги ДП Укрвійськбуд на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 про роз`яснення постанови цього ж суду від 31.10.2007. 
		Отже посилання представників позивача 2 на ту обставину, що провадження у справі про банкрутство ДП Укрвійськбуд припинено у зв`язку з встановленням факту фіктивності (удаваності, вигаданості) банкрутства ДП Укрвійськбуд не відповідає зазначеним матеріалам справи №24/612-б-43/234.
		У процедурі провадження у справі про банкрутство ДП Укрвійськбуд (тобто до моменту припинення провадження у цій справі згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007), органом уповноваженим управляти майном боржника - Міністерством оборони України в особі виконуючого обов`язки Міністра оборони України Шкідченко В.П., та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України в особі заступника Державного секретаря І.Уманського, 02.11.2001 та 30.10.2001 відповідно було погоджено План санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи ДП МОУ Укрвійськбуд, який також було схвалено комітетом кредиторів ДП МОУ «Укрвійськбуд» (протоколом № 2 від 15.11.2001). Зазначений план санації затверджено Господарським судом міста Києва ухвалою від 18.01.2002. Ухвалою від 28.11.2002 господарським судом затверджено додаток №5-1 до плану санації ДП МОУ Укрвійськбуд (Доповнення до Плану санації), які попередньо погоджені Міністром оборони України Шкідченко В.П. та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та схвалені комітетом кредиторів боржника. Вказаними Планом та Доповнення до нього передбачалося вжиття низки заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства та перелік майна, яке мало відчужуватися з публічних торгів для задоволення вимог конкурсних кредиторів у справі про банкрутство №24/612-б-43/234. З метою виконання заходів щодо реалізації частини майна боржника планом санації передбачалося виготовити технічну документацію, отримати документи на право власності тощо. 
		Свідоцтво про право власності від 21.01.2003 за №30 на цілий комплекс будівель, який розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В, видано на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.2003 №64.(а.с.24 том 1). У Свідоцтві зазначено, що вказаний цілий комплекс будівель належить державі в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд, форма власності  загальнодержавна. За змістом рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14.03.2003 №64 підставою його прийняття було клопотання ДП Укрвійськбуд про оформлення права власності за державою на цілий комплекс будівель по вул.Леваневського, 1В, а також наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, Статут ДП Укрвійськбуд, акти комісії про прийняття закінчених будівництвом об`єктів від 30.12.91 №91-122/8, від 30.12.92 №91-122/10, від 29.12.93 №91-122/35, від 29.12.93 №91-122/24, від 29.12.93 №91-122/22, від 29.12.93 №91-122/30, від 30.03.93 №91-122/18, від 30.12.92 №91-122/19, від 30.03.93 №91-122/16, від 30.03.93 №91-122/20-2, від 30.03.93 №91-122/20-1, від 29.12.93 №91-122/15, від 29.12.93 №91-122/21, висновок ОКП Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації від 01.10.02 №4-4413, висновок управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (а.с.136 том 1). 
		Зазначення у Свідоцтві про власності відомостей про орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення від імені та в інтересах держави Україна права власності на спірне майно - Верховну Раду України, відповідає діючим на час видачі цього свідоцтва положенням Закону України Про власність. 
		Так, зокрема, статтею 3 Закону України Про власність (у редакції чинній на час прийняття рішення та видачі свідоцтва) суб`єктами права власності в Україні визнавалися: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. 
		До державної власності в Україні згідно статті 31 згаданого Закону належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
		Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (частина 1 статті 32 Закону України Про власність). Відповідно до положень статті 34 цього Закону майно Збройних сил України належить до об`єктів права загальнодержавної (республіканської) власності.
		Статтею 1 Закону України від 21.09.1999 №1075-XIV Про правовий режим майна у Збройних Силах України (у редакції чинній на момент оформлення свідоцтва про право власності) визначено, що військове майно  це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які у даному законі охоплюються загальним поняттям - військові частини. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном (стаття 2 Закону). 
		Аналізуючи зазначені норми Законів України Про власність, Про правовий режим майна у Збройних Силах України у сукупності із встановленими господарським судом обставинами, які свідчать, що ДП "Укрвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, засновником підприємства є Міністерство оборони України  орган управління майном (наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, ліквідаційний акт, акти прийняття передачі основних засобів, Статут ДП Укрвійськбуд), господарський суд доходить висновку, що спірне майно на момент оформлення свідоцтва про право власності мало статус військового майна. 
		Визначення у Свідоцтві про право власності органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення від імені та в інтересах держави права власності на цілий комплекс будівель, який розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В, - Верховну Раду України, а не Міністерство оборони України, викликано вимогами діючих на час його (свідоцтва) оформлення положень Закону України Про власність. 
		На час звернення прокурора із позовом у даній справі норма статті 326 Цивільного кодексу України передбачала, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами. 
		Суб`єкти управління об`єктами державної власності визначені у статті 4 Закону України від 21.09.2006 №185 -V Про управління об`єктами державної власності. До них Закон (у редакції чинній на дату подання позову) відносить: 
		Кабінет Міністрів України; 
		центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності;
		центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політики у сфері економічного розвитку;
		міністерства та інші органи виконавчої влади (далі уповноважені органи управління);
		Фонд державного майна України;
		органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
		органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;
		державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі  господарські структури);
		Національна академія наук України, галузеві академії наук.
		Отже дослідженням питання щодо органу державної влади, який на час звернення прокурора з позовом у даній справі, здійснює від імені та в інтересах держави право власності на спірне майно, господарський суд встановив, що прокурором правильно визначено у позові позивачем  Міністерство оборони України, як орган, уповноважений державою здійснювати функції щодо управління державним майном, яке є спірним у даній справі.
		З огляду на викладене, клопотання ДП Укрвійськбуд про залучення до участі у даній справі Верховну Раду України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів господарський суд відхиляє як необґрунтоване.
		З цих же підстав не підлягає задоволенню заява відповідача про залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд не вбачає помилковості у порушенні провадження у даній справі, оскільки прокурором правильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави. 
		Під час процедури санації до припинення провадження у справі про банкрутство №24/612-б-43/234 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі Уповноваженого представника Дубова О.Г.(керуючого санацією Коробкіна В.С., який діяв на підставі ухвали Господарського суду міста Києва№24/612-б від 28.10.2005), який діяв на підставі доручення №05 від 17.11.2005 (продавець) і тимчасовим членом біржі, Приватним підприємством "Агрорембудсервіс" в особі директора Цегульської І.В., яка діяла на підставі наказу №28 від 18.11.2005 (покупець) 02.12.2005 укладено біржову угоду №27-05/12 - договір купівлі-продажу нерухомості. За умовами вказаного договору продавець продав, а покупець купив будівлі та споруди, що складають 3/20 частини комплексу та знаходяться за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1В, а саме: адмінбудівля, загальною площею 94,5 кв.м. (літера А кр.кр.1 за планом земельної ділянки) за ціною 20572,80грн з ПДВ; гаражі загальною площею 255,4 кв.м (літера В,В1,В2 за планом земельної ділянки) за ціною 51444,00грн з ПДВ; кузня (літера Гг за планом земельної ділянки) за ціною 23040грн з ПДВ; естакада (літера ДХ за планом земельної ділянки) за ціною 2178,00грн з ПДВ; вбиральня (літера З за планом земельної ділянки) за ціною 4564,80грн з ПДВ; мийка (літера Д за планом земельної ділянки) за ціною 2722,80грн з ПДВ; АЗС (літера Л за планом земельної ділянки) за ціною 4264,80грн з ПДВ; будівля підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літера М за планом земельної ділянки) за ціною 8511,60 грн з ПДВ; цех по виготовленню скла загальною площею 37,7 кв.м (літера П за планом земельної ділянки), столярний цех загальною площею 96,6 кв.м (літера П1п за планом земельної ділянки) за ціною 22419,60грн з ПДВ; навіси (літера Н,01 за планом земельної ділянки) за ціною 4320,00грн з ПДВ; гараж (літера О за планом земельної ділянки) за ціною 5575,20грн з ПДВ; розчинно-бетонний вузол (літера СС1 за планом земельної ділянки) за ціною 32200,80грн з ПДВ; вбиральня (літера С за планом земельної ділянки) за ціною 4279,20грн з ПДВ; оглядова яма з навісом (літера Б за планом земельної ділянки) за ціною 2322,00грн з ПДВ; водопровідна колонка (літера Е за планом земельної ділянки) за ціною 1,20грн з ПДВ; вапняна яма (літера Р за планом земельної ділянки) за ціною 1,20грн з ПДВ. Договір зареєстровано на філії Київська торгова палата ТБ Українська інвестиційна на підставі статті 15 Закону України Про товарну біржу. 
		У подальшому до зазначеної біржової угоди сторонами внесено зміни і доповнення №1 від 07.12.2005 та №2 від 02.10.2006.
		Згідно копії Довідки про належність нерухомого майна №483 від 21.12.2005, виданої ОКП Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації, із комплексу будівель, розташованих за адресою: м.Кіровоград. вул.Леваневського, 1В на праві приватної спільної часткової власності ПП Агрорембудсервіс належить 3/20 частини на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2005 №27-05/12 /товарна біржа Українська інвестиційна філія Київська торгова палата (а.с.48 том 4). Дана інформація підтверджується копією Витягу №9370673 від 21.12.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.50 том 4).
		Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 року у справі №2-3217/2006 задоволено позов приватного підприємства "Агрорембудсервіс" та виділено вказаному підприємству у натурі належне йому майно на праві власності - 3/20 частини комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1-в; припинено право спільної часткової власності на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1-в, між приватним підприємством "Агрорембудсервіс, Непоменком Олексієм Федоровичем і державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"; визнано право власності за приватним підприємством "Агрорембудсервіс" на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1-в.
		За інформацією управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (лист від 08.11.2006 №4923) адреса місцезнаходження вказаного нерухомого майна була змінена на: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 2В, що не заперечується відповідачем.
		Згідно Довідки ОКП Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації про належність нерухомого майна №11822 від 25.12.2006, комплекс будівель, що розташований за адресою: м.Кіровоград. вул. Леваневського, 2В, належить на праві приватної власності ПП Агромбудсервіс відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 (а.с.40. том 4). Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №28397776 від 17.12.2010 підтверджує реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за відповідачем (а.с. 51 том 4). 
		Згідно Інформаційної довідки №51567321 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта  ПП Агрорембудсервіс від 13.01.2016 відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно спірного об`єкта не змінилися (а.с.202-205 том 4), комплекс, розташований за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 2В, зареєстрований за Приватним підприємством "Агрорембудсервіс" на тих же підставах.
		Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012р. у справі №22ц/1190/2937/12 рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006р. скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові приватного підприємства "Агрорембудсервіс" до ОСОБА_2 та філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080 Управління начальника робіт" про виділення в натурі частини майна.
		При цьому, в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 року у справі №22ц/1190/2937/12 встановлено, що договір щодо спірного нерухомого майна, укладений 2 грудня 2005 року між ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" і ПП "Агрорембудсервіс" не був нотаріально посвідчений, тому є нікчемним. Такий правочин не породжує будь-яких прав та обов`язків, є недійсним з моменту його вчинення і без рішення суду не має юридичної сили. 
		За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку про те, що висновок суду щодо наявності у позивача права власності на спірне майно є помилковим, оскільки угода про відчуження цього майна позивачеві є нікчемною.
		Такий висновок Апеляційного суду Кіровоградської області відповідає викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.02.2010 у справі №10/14 правовій позиції про те, що договори щодо придбання на біржових торгах об`єктів нерухомого майна вимагають оформлення у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. 
		У відповідності до приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Оскільки у цивільній справі №22ц/1190/2937/12 брало участь Приватне підприємство Агрорембудсервіс- особа щодо якої встановлено обставину про нікчемність біржової угоди №27-05/12 - договору купівлі-продажу нерухомості, укладеної 02.12.2005 року ДП "Укрвійськбуд" в особі уповноваженого представника Дубова О.Г. та ПП "Агрорембудсервіс", господарський суд вважає, що відповідно до змісту частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначена обставина не потребує доказування при вирішенні даної справи. 
		Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
		Виходячи зі змісту частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.
		Разом із тим частиною 3 статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
		Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.
		Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
		Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
		Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. 
		Досліджуючи наявність підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, господарський суд крім вищезазначеного враховує також наступне.
		Відповідно до положень статті 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження керівника боржника, управляння боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управляння боржника  юридичної особи; керуючий санацією має право самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.
		Вироком Подільського районного суду м.Києва від 03.03.2007р. у кримінальній справі №1-175/07 по обвинуваченню ОСОБА_3 (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за статтею 218 Кримінального кодексу України, як завідомо неправдиву інформацію про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов`язань перед бюджетом на стадії санації боржника, встановлено, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про фінансово-економічний стан ввіреного підприємства та наявність на рахунках грошових коштів, а також надходження у цей час значних інвестицій на підприємство для проведення будівництва, тобто усвідомлюючи платоспроможність підприємства, маючи на меті незаконне отримання сприятливих умов фінансово-господарської діяльності підприємства (мораторій на задоволення вимог кредиторів, відмова від виконання невигідних правочинів, проведення санації підприємства, усунення від контролю за фінансово-економічною діяльністю підприємства органів власника підприємства  Міністерства оборони України тощо) будь-яких заходів по сплаті податків податкової заборгованості не вжив. Діючи із вказаним умислом ОСОБА_1 спільно з Гарячевим, 9 січня 2001 року за №128 подали заяву про участь у санації ДП МОУ Укрвійськбуд, тобто фактично зробили завідомо неправдиву офіційну заяву про фінансову неспроможність ДП МОУ Укрвійськбуд виконати вимоги з боку кредиторів і зобов`язання перед бюджетом, що не відповідало дійсності.
		У подальшому 16 березня 2001 року на загальних зборах кредиторів ДП МОУ Укрвійськбуд, на яких розглядались питання про проведення процедури санації підприємства та призначення керуючим санації керівника підприємства ОСОБА_4 ,  ОСОБА_1 переконав кредиторів та арбітражного керуючого у необхідності проведення санації підприємства  боржника, оскільки довів неплатоспроможність підприємства виконувати перед ними зобов`язання. За результатами розгляду на зборах заяви про санацію ДПМОУ Укрвійськбуд було прийнято позитивне рішення про її проведення керівником підприємства. Результати зборів оформлені протоколом, який підписаний ОСОБА_1 особисто, як і іншими учасниками зборів.
		При підписанні листа №128 від 09.01.2001 та виступаючи на зборах кредиторів ДП МОУ Укрвійськбуд 16.03.2001 ОСОБА_1 усвідомлював, що робить завідомо неправдиву офіційну заяву про неможливість виконання підприємством зобов`язань перед кредиторами та бюджетом, оскільки ДП МОУ Укрвійсьбуд мало можливість розплатитись перед кредиторами та сплачувати необхідні податки і платежі до бюджету, тобто було платоспроможним.
		Зазначені дії були вчинені з метою отримати вигоди від подальшого руху справи про банкрутство ДП МОУ Укрвійськбуд і проведення процедури санації, які передбачені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Ці вигоди полягали у тому, що вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів, на борги не нараховувалися штрафні санкції, можливо було реалізовувати частину майна, а кошти отримані від його реалізації направляти на розвиток підприємства, а також те, що керівником санації призначався керівник підприємства, а відповідно посадові особи Міністерства оборони України усувались від керівництва підприємством, вчинення будь-яких дій щодо розпорядження належним Міністерству оборони майном, зміни керівника підприємства. Завдяки вказаним заявам про неплатоспроможність підприємства справа про банкрутство ДП МОУ Укрвійськбуд не була закрита, продовжувався мораторій на задоволення вимог кредиторів і відповідно не нараховувалися штрафні санкції, зокрема по сплаті податків і обов`язкових платежів до бюджету. 
		Кваліфікацію дій ОСОБА_1 за статтею 218 Фіктивне банкрутство Кримінального кодексу України суд визнав правильною, а вину підсудного ОСОБА_1 у пред`явленому звинуваченні доведеною повністю. 
		У відповідності до приписів частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
		Враховуючи обмеження кола повноважень власника майна боржника (органа управління майном боржника) у процедурі санації у провадженні справи про банкрутство, встановлення фактів фіктивності банкрутства ДП Укрвійськбуд та нікчемності біржової угоди №27-05/12 - договору купівлі-продажу нерухомості, укладеної 02.12.2005 та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12, яким скасовано рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 про виділення в натурі спірного майна та визнання за відповідачем права власності на дане майно, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребовувати майно у добросовісного набувача і відсутність у відповідача законних підстав володіння спірним майном та необхідність його повернення власнику. 
		У відповідності до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		За приписами статті10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
		В результаті системного аналізу норм чинного законодавства в сукупності з матеріалами справи господарський суд дійшов висновку, що спірне майно є державним та таким, що має статус військового майна, а відтак, органом, уповноваженим здійснювати управління таким майном, є Міністерство оборони України. 
		Отже Міністерство оборони України, як орган уповноважений здійснювати управління спірним майном, і ДП Укрвійськбуд, у господарському віданні якого перебувало спірне майно на час його незаконного відчуження, мають право витребовувати вказане майно від відповідача.
		Таким чином вимоги прокурора про витребування спірного майно шляхом вилучення його у ПП "Агрорембудсервіс" та передання ДП "Укрвійськбуд" в особі Філії ДП "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
		Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.
		Зокрема, за правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є вже власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. При цьому, позов про визнання права власності на майно є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.
		Отже, з огляду на положення статті 392 Цивільного кодексу України суд відмовляє у задоволенні позову прокурора, поданого в інтересах держави, про визнання права власності на майно, якщо встановить, що держава не є власником спірного майна (майно втратило статус державної власності) або, якщо це право не оспорюється та визнається відповідачем у справі.
		Поряд з цим, застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах.
		Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.
		Як вже досліджено та встановлено господарським судом біржова угода №27-05/12 - договір купівлі-продажу нерухомості, укладена 02.12.2005 у процедурі санації в процесі провадження справи про банкрутство № 24/612-б-43/234 між ДП Укрвійськбуд та ПП Агрорембудсервіс є нікчемною, тобто такою, що з моменту її укладення не породжує тих юридичних наслідків, задля яких її укладено, у тому числі не породжує переходу права власності на майно до набувача. З чого слідує, що між сторонами нікчемної угоди не виникло зобов`язальних правовідносин і, відповідно, майно не втратило статусу державного (військового) майна. Однак наявність на час розгляду даної справи факту проведення реєстрації права власності на спірне майно на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006, яке скасоване постановою Апеляційного суду Кіровоградської області 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12, свідчить, що відповідач не визнає, заперечує та оспорює право власності держави в особі органу уповноваженого управляти майном - Міністерства оборони України, на спірне майно.
		З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що прокурором правомірно обрано спосіб захисту порушеного права власності держави на спірне майно шляхом визнання права власності на це майно на підставі статті 392 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.
		Доводи відповідача спростовуються дослідженими господарським судом доказами та встановленими у процесі вирішення спору обставинами. 
		Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
		За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Підставою звернення прокурора до господарського суду з даним позовом є рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12, яким скасовано рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.12.2006 про виділення в натурі спірного майна та визнання за відповідачем права власності на майно, що є предметом спору у даній справі. Тобто до моменту прийняття та набрання законної сили рішенням апеляційного суду Кіровоградської області, рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда про визнання за відповідачем права власності на спірне майно було таким, що набрало законної сили. Наведене свідчить, що прокурор та позивачі у справі №912/1231/15-г набули право звернення до суду з позовом про захист порушеного права на спірне майна лише після 17.10.2012. Таким чином, підстави вважати, що прокурором та позивачами пропущено позовну давність у даній справі відсутні. 
		Господарський суд не убачає підстав для задоволення клопотань відповідача про припинення провадження у даній справі як у цілому, так і в частині витребування майна на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за суб`єктним складом справа №912/1532/14 не є ідентичною справі, що розглядається господарським судом. Крім того, за предметом спору зазначені справи є відмінними, оскільки у даній справі прокурором заявлено дві позовні вимоги. Отже відсутні підстави вважати, що рішення господарського суду у справі №912/1532/14 є рішенням, яким вирішено спір між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Клопотання відповідача, викладені у зверненнях до господарського суду від 06.05.2015 (вхідний реєстраційний № 1619/15 від 06.05.15) та від 13.01.2016 (вхідний реєстраційний № 110/16 від 13.01.16), слід відхилити як безпідставні.
		У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача
		Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв. м (літ. Акр.кр. 1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м. (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. ДХ), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р);
		Витребувати шляхом вилучення у Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" та передати Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт" 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв. м (літ. Акр.кр. 1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м. (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. ДХ), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р);
		Стягнути з Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" (25005, м.Кіровоград, вул. Леваневського, 2В) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 32 244,60 грн. судового збору.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
		 
		 
		Повне рішення складено 09.03.2016 
		 
		Суддя Є. М. Наливайко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...