Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2028/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2016. Зареєстровано: 11.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2016.
Дата набрання законної сили: 03.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" березня 2016 р.           Справа№ 911/2028/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Отрюха  Б.В.
		суддів:            Тищенко  А.І. 
		          Михальської  Ю.Б. 
		За участю представників: 
		Прокурор: Нестеренко Є.І.(посвідчення №028904 від 17.09.14)
		Від позивача -1: Кропот О.О.- представник;
		                            Куласенко В.В.-представник;
		Від позивача -2: Демиденко О.А. - представник;
		Від відповідача-1: не з'явився;
		Від відповідача-2: Николаєнко М.О.-представник;
		Від третьої особи -1: не з'явився;
		Від третьої особи -2: Матура О.І. -представник; 
		Від третьої особи -3: Марущак Т.О. - представнки;
		Від третьої особи -4: не з'явився;
		розглянувши матеріали апеляційної скарги   Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич"
		на рішення                             Господарського суду Київської області  від 12.11.2015 
		у справі№911/2028/15 (головуючий суддя А.В. Лопатін, судді: Д.Г.Заєць,  В.М. Антонова)
		за позовом                   Заступника прокурора Київської області в інтересах держави
		в особі                   1) Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, 
		                               2) Фонду державного майна України,           
		до                               1) Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького
		району Київської області, 
		                               2)  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич", 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
		                     1) Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", 
		                      2) Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", 
		                     3) Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний  інститут промислових технологій", 
		                     4) Реєстраційна служба Переяслав-Хмельницького МУЮ у Київській області,                                          
		про                     визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва, визнання права власності
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2015 по справі № 911/2028/15 позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та Фонду державного майна України до Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів 1)Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", 2) Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", 3) Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний  інститут промислових технологій", 4) Реєстраційна служба Переяслав-Хмельницького МУЮ у Київській області  про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва, визнання права власності було задоволено. 
		Рішенням визнано недійсним та скасувано рішення Виконавчого комітету Циблівської сільської ради  № 49 від 11.12.2012 року.
		Визнано недійсним та скасувано свідоцтво про право власності від 13.12.2012 р. серії САС №173035.
		Визнано право власності на реконструйовані об'єкти нерухомого майна, зокрема, на ігрову залу (другий та третій поверхи спального корпусу), котельню модульної, фізкультурний комплекс з басейном, зоокуток, спортивний майданчик (футбольне поле, тенісний майданчик), дитячий майданчик та огорожу за державною в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2; код ЄДРПО України 37508596).
		Присуджено до стягнення з Циблівської сільської ради в доход Державного бюджету України  36540 грн. судового збору.
		Присуджено до стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич в доход Державного бюджету України 36540 грн.. судового збору.
		Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області  від 12.11.2015 у справі №911/2028/15 та залишити позовну заяву без задоволення.
		Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" у справі № 911/2028/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І.,   Михальської Ю.Б.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич " прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2016.
		11.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від заступника прокурора Київської області надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
		26.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та від представника позивача -1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
		В судове засідання, призначене на 26.01.2016, повноважні представники відповідача-1, -2 та представники третіх осіб -1, -3, -4 не з'явилися. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич " було відкладено на 11.02.2016.
		10.02.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача -2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
		В судовому засіданні, призначене на 11.02.2016, учасники судового процесу надали свої пояснення. Прокурор подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 продовжено строк розгляду та відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу „Славутич" на 03.03.2016.
		02.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від прокурора по справі надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
		03.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ „Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу „Славутич" надійшли, додаткові пояснення, клопотання про витребування результатів експертного будівельно-економічного дослідження та виклику експерта ПП „Український експертний будівельний центр", клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, письмові пояснення, а також клопотання про зупинення провадження у справі, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
		В судовому засіданні 03.03.2016 учасники судового процесу надали свої пояснення по суті спору. Представники відповідача -1, третьої особи-1, третьої особи-4 у вказане судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. 
		Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
		За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
		Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу. 
		Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015, 26.01.2016, 11.02.2016 у справі № 911/2028/15 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні  ухвал. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1, третьої особи-1, третьої особи-4.
		Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010  між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (далі - орендодавець, ДАХК "Артем") та Закритим акціонерним товариством "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич", правонаступником якого у результаті перетворення є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич" (далі - орендар, ТОВ "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич") укладено Договір оренди №36ВА-10 (далі - договір оренди).
		Зміну Закритого акціонерного товариства "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич" відображено у Додатковій угоді №1 від 31.03.2011 року до Договору.
		За умовами договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 2142,02м.кв. та інше майно, визначене в акті приймання-передачі, що розташоване за адресою: с. Циблі, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області.
		Згідно з п. 1.2 договору оренди майно надається для використання з метою дитячого оздоровлення.
		Відповідно до п. 2.1 договору оренди передача орендарю майна в оренду оформлюється відповідним документом - актом приймання-передачі майна, який підписується сторонами договору. З дати підписання акту приймання-передачі майна починається обчислення строку дії договору та нарахування орендної плати.
		Пунктом 2.2. договору встановлено, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно.
		Пунктом 2.3 договору оренди встановлено, що повернення орендарем орендодавцю майна, яке є предметом цього договору, оформлюється відповідним документом - актом повернення-прийому майна, який підписується сторонами договору. З дати підписання акту повернення-прийому майна дія договору оренди припиняється.
		Згідно з п. 3.1 договору оренди, на дату укладання цього договору плата за перший та послідуючі місяці оренди визначається згідно з розрахунком орендної плати (додаток 1 до договору) і складає: 1887,85 грн. без ПДВ, 377,57 грн. ПДВ (20%), сума до сплати 2265,42 грн. з ПДВ з урахуванням індексу інфляції. Орендар самостійно і від свого імені укладає договори на надання комунальних послуг, що споживатимуться ним на об'єкті зі спеціалізованими організаціями.
		За умовами п. 3.2 договору оренди, орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця.
		Пунктом 3.6 договору оренди визначено, що сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
		Відповідно до п. 5.2 договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.
		Згідно з п. 5.3 договору оренди орендар зобов'язаний утримувати приміщення в стані, який передбачений санітарними нормами та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 №126; отримати дозвіл органу Державного пожежного нагляду на початок роботи (ст. 10 Закону України „Про пожежну безпеку"); своєчасно проводити поточний ремонт орендованих приміщень.
		Орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати реконструкцію, поточний ремонт, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості (п. 6.2 договору оренди).
		В пункті 6.3 договору оренди зазначено, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендар має право на відшкодування вартості таких витрат або на зарахування їх вартості в рахунок наступних орендних платежів.
		З наявної в матеріалах справи копії акта вбачається, що 27.12.2013 вказане майно передано на баланс Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій".
		Згідно з ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" цей  Закон зокрема регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
		Відповідно до частини другої ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
		Статтею 776 ЦК України та статтею 18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт речі переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт проводиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором, або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:             1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
		Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди (ч. 2 ст. 27 Закону).
		Статтею 778 ЦК України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, про що сторони вказали в п. 6.3 вищезазначеного Договору оренди.
		Господарським судом Київської області при розгляді справи № 911/2088/14 у рішенні від 04.11.2014 яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2015 встановлено, що з метою усунення перешкод, які становлять небезпеку для життя та здоров'я дітей, надання якісних послуг з оздоровлення та відпочинку, та у зв'язку з перебуванням переданого в оренду за вказаним вище договором майна в незадовільному стані, ТОВ "ДОЗТ "Славутич" було проведено ремонтні роботи та роботи з реконструкції майна. Задля здійснення реконструкції, ТОВ "ДОЗТ "Славутич" зверталося до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" з проханням надати дозвіл на проведення ремонту та реконструкції орендованого майна та у відповідь на яке, державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" були надані відповідні дозволи. Зазначені твердження позивача за зустрічним позовом підтверджуються також доданою до позову копією листа від 07.06.2011 №536 державної акціонерної холдингової компанії "Артем".
		Крім того, Господарським судом Київської області при розгляді справи №911/2088/14 у рішенні від 04.11.2014 встановлено, що відповідно до висновку експертного будівельно-економічного дослідження, проведеного приватного підприємства "Український експертний будівельний центр" (кваліфікаційний сертифікат АЕ №000882), при виконанні обстеження об'єкту "Ремонт та реконструкція дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу "Славутич" в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області" фактично виконані будівельні роботи (невід'ємні поліпшення) відповідають вимогам архітектурно-будівельних норм та правилам безпечної експлуатації, про що свідчать декларації про готовність об'єкту до експлуатації (декларація від 13.07.2012 КС14312118041 та декларація від 16.10.2012 КС143121897, зареєстровані інспекцією ДАБК у Київській області). Фактична вартість виконаних робіт (обладнання та матеріалів для їх проведення включно) з ремонту та реконструкції орендованого майна дитячого оздоровчого комплексу в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, проведених ТОВ "ДОЗСТ "Славутич", становить 17918797,00 грн.
		Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України а саме п. 2.6. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду експертного будівельно-економічного дослідження здійсненого Приватним підприємством „Український експертний будівельний центр" було спірне реконструйоване нерухоме майно загальною площею 6225,80 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Переяслав-Хмельницький район, сільська рада Циблівська, Козинські горби урочище, 1.
		Разом з тим, судом було встановлено, що орендованому майну загальною площею 2142,02м.кв., що розташоване за адресою: с. Циблі, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області внаслідок його реконструкції відповідачем-2 присвоєно адресу: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, сільська рада Циблівська, Козинські горби урочище, 1 та збільшено його площу до 6225,80кв.м.
		Приписами ст. 776 ЦК України та ст. 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться за його рахунок, якщо інше не встановленого договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		Статтею 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має прав на відшкодування їх вартості. Аналогічні норми закріплено у частині другій ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Крім того ст. 776 ЦК України, ст. 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 778 ЦК України, частина 2 ст. 27 Закону регулюють різні за своєю правовою природою відносини, та потребують певного розмежування при застосуванні в контексті конкретних обставин справи.
		Так, норми ст. 776 ЦК України та ст. 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають питання здійснення ремонту речі, переданої у найм, що є необхідним для експлуатації такої речі за призначенням тоді, як положення ст. 778 ЦК України та частини 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлюють питання щодо поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві. Диференціація понять "поліпшення" та "ремонт" зводиться до того, що за наслідками проведення наймачем ремонту відновлюються втрачені якісні характеристики майна без яких неможлива або значно ускладнена його подальша експлуатація, а в результаті поліпшень - покращується стан речі, який до таких покращень мав необхідні функціональні властивості, проте не був досить зручним в певних обставинах. Наведена правова позиція узгоджується із висновками постанови Вищого господарського суду України від 14.01.2010р. по справі №10/70-09-2004.
		Сторонами погоджено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендар має право на відшкодування вартості таких витрат або на зарахування їх вартості в рахунок наступних орендних платежів (п. 6.3. Договору оренди).
		Аналізуючи вказані вище приписи норм законодавства та умови договору оренди вбачається, що відповідач-2 наділений правом на здійснення ремонтних робіт та робіт з реконструкції орендованого майна при дотриманні порядку та умов визначених законодавством та договором оренди від 07.09.2010 р. №36ВА-10, які, з огляду на вищевказане, відповідач-2 при реконструкції орендованого дотримався.
		У свою чергу, ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" наділений правом на відшкодування вартості таких витрат або на зарахування їх вартості в рахунок наступних орендних платежів. 
		Всупереч вказаних вище приписів норм законодавства відповідач-2 звернувся до Циблівськї сільської ради з клопотанням про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно першої черги будівництва, першого та другого пускових комплексів "Реконструкція будівель та споруд і будівництво нових профільних об'єктів ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" в урочищі "Козинські горби" в адміністративних межах Циблівської сільської ради, за результатами розгляду якого Виконавчий комітет Циблівської сільської ради, керуючись п. 5. ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Тимчасовим положенням "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" договором оренди землі від 23.03.2006 № 4, Деклараціями про готовність об'єктів до експлуатації від 13.07.2012 №КС 14312118041, від 16.10.2012 № КС 14312189758 та на підставі матеріалів технічної інвентаризації, виготовлених КП КОР "Переяслав-Хмельницьке БТІ", не дослідивши того факту що вказані будівлі є наслідком реконструкції орендованого відповідачем-2 державного майна, виконком Циблівської сільської ради прийняв рішення від 11.12.2012 р. №49, яким вирішив видати ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Циблі, вул. Героїв Дніпра, 1, а саме:  Ігровий зал (другий та треті поверхи), фізкультурний комплекс з басейном, котельну (модульну), зоокуток, спортивний майданчик (футбольне поле, тенісний майданчик), дитячий майданчик (ролером) та огорожу, чим порушено право власності держави на реконструйоване майно.   
		Крім того, при винесенні вказаного рішення Виконавчий комітет Циблівської сільської ради керувався приписами п.5. ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", якою встановлено повноваження виконавчих органів сільських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.
		На підставі рішення Виконавчого комітету Циблівської сільської ради від 11.12.2012 р. № 49 відповідачу-2 було видано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно від 13.12.2012.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2014 у справі №911/2088/14 (яке залишено у силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2015 р.) зустрічний позов ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" задоволено, стягнуто з державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" на користь ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" 17918797,00 грн. вартості невідокремлюваних поліпшень, які були здійснені при реконструкції орендованого за договором оренди від 07.09.2010р. №36ВА-10 нерухомого майна.
		Відповідач-2 в своїх поясненнях, стверджує, що спірне майно останнім набуто у власність у встановленому законодавством порядку без порушення Закону. При цьому останній посилається на приписи норм ст. ст. 328, 331 ЦК України, відповідно до змісту яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.    
		Згідно з п. 2.2. договору оренди від 07.09.2010 № 36ВА-10 передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно, а, як зазначено вище, рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2014 р. у справі №911/2088/14 зустрічний позов ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" задоволено, стягнуто з ДП"Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" на користь ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" 17918797,00 грн. вартості невідокремлюваних поліпшень, які були здійснені при реконструкції орендованого за договором оренди від 07.09.2010р. №36ВА-10 нерухомого майна, що свідчить про те, що створене відповідачем-2 нерухоме майно внаслідок реконструкції, створено не з матеріалів останнього, оскільки їх вартість стягнуто з держави в особі ДП"Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій". 
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до положень ст. ст. 321, 387, 392, 393 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушене право власності держави на нерухоме майно підлягає захисту шляхом визнання недійсними та скасування рішення Виконавчого комітету Циблівської сільської ради  №49 від 11.12.2012 „Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТОВ"Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" та свідоцтва про право власності від 13.12.2012 серії САС№173035, та визнання права власності за державою в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на реконструйовані об'єкти нерухомого майна, зокрема, на ігрову залу (другий та третій поверхи спального корпусу), котельню модульної, фізкультурний комплекс з басейном, зоокуток, спортивний майданчик (футбольне поле, тенісний майданчик), дитячий майданчик та огорожу.
		Таким чином задоволеняючи позовні вимоги заступника прокурора про визнання недійсними та скасування рішення Виконавчого комітету Циблівської сільської ради  №49 від 11.12.2012 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТОВ"Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" та свідоцтва про право власності від 13.12.2012 серії САС№173035, та визнання права власності за державою в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на реконструйовані об'єкти нерухомого майна, зокрема, на ігрову залу (другий та третій поверхи спального корпусу), котельню модульної, фізкультурний комплекс з басейном, зоокуток, спортивний майданчик (футбольне поле, тенісний майданчик), дитячий майданчик та огорожу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з чим погоджується колегія суддів.
		Що стосується заявлених відповідачем-2 клопотань то колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України „Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Згідно з частиною 1 статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
		Відповідно до Постанови Пленуму № 4 від 23.03.2012 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В матеріалах справи міститься копія витягу зі звіту про оцінку суб'єктом оціночної діяльності предмету іпотеки, щодо якого призначено проведення експертизи, який є належним та допустимим доказом в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Даний звіт виготовлено згідно з положеннями Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачем - особою, яка склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону.
		Пунктом 5 вказаної постанови пленуму передбачено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Відповідач-2 не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, яка передбачає що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Відповідачем-2 не заявлялося дане клопотання в суді першої інстанції. 
		А тому суд апеляційної інстанції в силу приписів ст. 101 ГПК України таке клопотання не задовольняє, оскільки відповідачем-2 не доведено неможливість подання відповідного клопотання в суді першої інстанції.
		Пунктом 12 Постанови Пленуму № 4 від 23.03.2012 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 910/11896/15; № 905/3114/13, № 910/2314/15-г, № 906/808/15, № 910/17936/14, № 910/8882/15.
		Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні клопотання про призначення експертиз слід відмовити.
		Також колегія суддів відмовляє в задоволення про зупинення провадження в даній справі в силу їх не обґрунтованості та не доведеності.
		Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
		Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
		Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу „Славутич" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2015 у справі № 911/2028/15 залишити без змін.
		Матеріали справи № 911/2028/15 повернути Господарському суду Київської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             Б.В. Отрюх 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                Ю.Б. Михальська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...