Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/2128/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2016. Зареєстровано: 11.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2016.

Результат оскарження 14.07.2016 Апеляційний суд Донецької області: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.03.2016 
		 227/2128/15-к 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 березня 2016 року                                    м.Добропілля
		Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів - ОСОБА_2 
		 - ОСОБА_3 
		при секретарі - ОСОБА_4 
		за участі :
		прокурора - ОСОБА_5 
		захисника - ОСОБА_6 
		обвинуваченого - ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 03.12.2014 року о 9 год.42 хв. ОСОБА_7 , знаходячись поблизу с.Улянівка Красноармійського району Донецької області, побачивши військову техніку Збройних сил України, яка рухалася в напрямку м. Красноармійська Донецької області, використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , умисно, з метою сприяння учасникам незаконного військового збройного формування у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні Антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють діяльності незаконного військового збройного формування, передав інформацію про переміщення п`яти військових автомобілів « МАЗ» з озброєнням та двох бойових машин піхоти ( БМП) в напрямку АДРЕСА_3 учаснику незаконного військового збройного формування, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на завідомо для нього використовуваний нею номер телефону НОМЕР_2 .
		 03.12.2014 року о 16год.16 хв. ОСОБА_7 , знаходячись поблизу смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, побачивши військову техніку Збройних сил України, яка рухалася з Дніпропетровської області в напрямку Донецької області, використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , умисно, з метою сприяння учасникам незаконного військового збройного формування у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні Антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють діяльності незаконного військового збройного формування, передав інформацію про переміщення двох автомобілів « Урал» з боєприпасами та реактивною системою залпового вогню «Град», які рухалися з Дніпропетровської області в напрямку Донецької області учаснику незаконного військового збройного формування,матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на завідомо для нього використовуваний нею номер телефону НОМЕР_2 .
		 04.12.2014 року о 09 год.20 хв. ОСОБА_7 , знаходячись на АДРЕСА_3 , побачивши військову техніку Збройних сил України, яка рухалася зі сторони АДРЕСА_3 , використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , умисно, з метою сприяння учасникам незаконного військового збройного формування у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні Антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють діяльності незаконного військового збройного формування, передав інформацію про переміщення чотирьох бойових машин піхоти ( БМП) з кулеметами та одного бронетранспортера ( БТР), які в`їхали в АДРЕСА_3 зі сторони м.Донецька учаснику незаконного військового збройного формування,матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на завідомо для нього використовуваний нею номер телефону НОМЕР_2 .
		 04.12.2014 року о 13 год.00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись на АДРЕСА_3 , побачивши військову техніку Збройних сил України, використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , умисно, з метою сприяння учасникам незаконного військового збройного формування у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні Антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють діяльності незаконного військового збройного формування, передав інформацію про переміщення чотирьох бойових машин піхоти ( БМП) з АДРЕСА_3 в напрямку АДРЕСА_4 учаснику незаконного військового збройного формування,матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на завідомо для нього використовуваний нею номер телефону НОМЕР_2 
		 10.12.2014 року о 13 год.35 хв. ОСОБА_7 , знаходячись поблизу с.Кам`янка Донецької області, побачивши колону військової техніки Збройних сил України, яка здійснила зупинку поблизу АДРЕСА_3 , використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , умисно, з метою сприяння учасникам незаконного військового збройного формування у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні Антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють діяльності незаконного військового збройного формування, передав інформацію про дислокацію трьох автомобілів « КАМАЗ» та двох автомобілів «МАЗ» з боєприпасами, у тому числі до систем залпового вогню « Град» учаснику незаконного військового збройного формування, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на завідомо для нього використовуваний нею номер телефону НОМЕР_2 
		 Злочинна діяльність ОСОБА_7 була припинена співробітниками Служби безпеки України у зв`язку з його затриманням 31 січня 2015 року.
		 В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав та суду повідомив, що дійсно спілкувався з ОСОБА_8 та передавав їй зазначену інформацію, але з метою попередити населення м.Донецька про можливі обстріли м.Донецьк. Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що він дійсно має мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , з якого він дзвонив ОСОБА_8 на номер НОМЕР_3 . Вказівки від ОСОБА_8 з приводу збору інформації військового характеру він не отримував, а збирав інформацію самостійно, з власної ініціативи.
		 Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини , його вина в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК України підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом під час судового розгляду , а саме:
		- постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 28.04.2015 року відносно ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, в окреме провадження ( а.с.7-8 том 2)
		- витягом з кримінального провадження №42015000000000805 від 28.04.2015 року, відповідно до якого в ЄРДР були внесені відомості про те, що згідно повідомлення заступника керівника начальника штабу Антитерирористичного центру при СБ України у березні-квітні 2014 року у м.Донецьку та м . Луганську створені стійкі ієрархічні об`єднання  терирористичні організації, відповідно , так звані « Донецька народна республіка» та « Луганська народна республіка», при цьому громадянин ОСОБА_7 сприяє діяльності вказаних терирористичних організацій ( а.с 1 том 2).
		- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31 січня 2015 року, згідно якого, старшим уповноваженим в ОВС 2 відділу 3 управління Департаменту контро розвідувального захисту інтересів держави і сфері інформаційної безпеки СБ України ОСОБА_9 , в присутності понятих, ОСОБА_7 було затримано після вчинення злочину і під час затримання у нього було вилучено паспорт, мобільний телефон « Nokia 6700с-1», IMEI НОМЕР_4  з карткою мобільного оператора « МТС» з абонентським номером НОМЕР_1 , набої калібру 5,45 мм в кількості 30 шт.(а.с.52-54 том 2);
		- протоколом огляду від 01 лютого 2015 року, згідно якого, оглянуто вилучений 31 січня 2015 року у ОСОБА_7 мобільний телефон, Nokia, модель 6700с-1, IMEI НОМЕР_4  з пластика чорного кольору із сріблястими вставками по бокам з карткою мобільного оператора « МТС» на якій маються цифрові позначення « НОМЕР_5 »(а.с.61 том 2)
		- постановою від 01.02.2015р. про визнання речовим доказом мобільного телефону марки « Nokia 6700с-1», IMEI НОМЕР_4  з карткою мобільного оператора « МТС» з абонентським номером НОМЕР_1 ( а.с. 62-62 том 2) 
		 В судовому засіданні було оглянуто зазначений телефон, який долучено до матеріалів справи як речовий доказ, і під час огляду обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що це дійсно його телефон і саме з цього телефону він дзвонив ОСОБА_8 та повідомляв інформацію про переміщення українських військових та техніки.
		- постановою про відібрання зразків для експертизи від 04.02.2015 року та протоколом отримання зразків для експертизи від 04.02.2015 року, відповідно до яких у обвинуваченого ОСОБА_7 було відібрано зразки голосу з його добровільної згоди (а.с.139-140, 141-142 том 2)
		- копією висновку судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису №2667 від 27.03.2015 року по кримінальному провадженню № 4201500000000091, згідно якого, в результаті проведення фоноскопічної експертизи, експерт підтверджує, що гр. ОСОБА_7 приймав участь у розмовах, що зафіксовані у фонограмах, розміщених на диску CD-R реєстраційний № 481 від 12.12.2014 року у період часу з 03.12.2014 року по 10.12.2014 року, до якого додаються диски із зразками голосу обвинуваченого ОСОБА_7 та лазерний диск № 481 від 12.12.2014 року.(а.с.199-227 том 1, а.с.178 том 2)
		 В судовому засіданні було відтворено записи, які міститься на вищезазначених дисках, після чого обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що це його голос і він дійсно вів зазначені розмови з ОСОБА_8 ,якій дзвонив на телефон НОМЕР_3 . 
		- ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 10.02.2015 року , відповідно до якої було надано дозвіл на тимчасовий доступ та можливість вилучення документів( в тому числі електронних) в Центрі ПрАТ « МТС Україна» стосовно абонентського номеру НОМЕР_6 (а.с.183 том 2)
		- протоколом тимчасового доступу від 19.02.2015 року та описом речей і документів, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 10.02.2015 року було вилучено інформацію в електронному вигляді про абонентський номер НОМЕР_6 (а.с.185 -186,187 том 2)
		- протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу від 19 січня 2014 року, згідно якого, зафіксовано у паперовому вигляді зміст інформації, отриманої в ході проведення розшукового заходу, а саме, роздруковані записи телефонних розмов обвинуваченого з невідомою жінкою у період з 03.12.2014 року по 10.12.2014 року, із належного йому мобільного телефону із номером НОМЕР_6 , на яких обвинувачений передає невідомій жінці на мобільний телефон із номером НОМЕР_3 інформацію військового спрямування (переміщення військової техніки ЗС України, результатів обстрілів позицій підрозділів ЗС України, переміщення військовослужбовців Збройних сил України.
		- повідомленням від 03.02.2015 року заступника начальника 3-го управління СБ України ОСОБА_10  про те, що мобільний телефон НОМЕР_3  використовує співробітник так званої гарячої лінії довіри « ДНР» на ім`я ОСОБА_11 з позивним « ОСОБА_12 » - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 51 том 2)
		- копією повідомлення про підозру від 28.04.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України (а.с. 228 том 1)
		 -протоколом огляду від 14.04.2015 року, відповідно до якого було оглянуто документ в електронному вигляді у форматі «Microsoft Exel», вилученого 19.02.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 10.02.2015 року про тимчасовий доступ до документів,які перебувають у володінні службових осіб ПрАТ « МТС Україна» та які містять усі типи з`єднань із ретрансляційних антен у зоні покриття яких знаходився абонент та абонентський номер НОМЕР_6 , на підставі якого підтверджується з`єднання телефону ОСОБА_7 ( НОМЕР_6 ) з ОСОБА_8 ( НОМЕР_2 ) 03.12.2014 року о 09 год.42 хв.( обвинувачений знаходився в с.Улянівка Красноармійського району Донецької області), 03.12.2014 року о 16 год.16 хв.( обвинувачений знаходився на вул.Польова в смт. Петропавлівка Петропавліського району Дніпропетровської області), 04.12.2014 року о 09 год 20 хв.(обвинувачений знаходився на АДРЕСА_3 ), 04.12.2014 року о 13-00 год.(обвинувачений знаходився на вул.Остапа Вишні в м. Краматорськ Донецької області),10.12.2014 року о 13-35 (обвинувачений знаходився в с. Кам`янка Добропільського району Донецької області)(а.с.188-189 том 2)
		 Суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 про визнання недопустими доказів, а саме: повідомлення на виконання доручення від 31.01.2015 року № 10/4/3-319 вих 15(а.с.49 том 2) та рапорт від 31.01.2015 року старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу 3-го управління ДКІБ СБ України ОСОБА_13 (а.с.50 том 2), повідомлення заступника начальника 3-го управління СБ України ОСОБА_14 від 03.02.2015р.(а.с.51 том 2), протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу від 19.01.2015 року(а.с.44-48 том 2), протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.01.2015 року (а.с.52 -55 том 2) не підлягає задоволенню, виходячи з наступного: 
		 Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 31.01.2015 року по кримінальному провадженню № 4201500000000091 слідчим ОСОБА_15 були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.258-3 КК України(а.с. 15 том 2). Відповідно до доручення від 31.01.2015 року № 10/4/3-319 вих 15 слідчим ОСОБА_15  заступнику начальника 3-го управління СБ України ОСОБА_16 було надано доручення на проведення оперативних заходів, спрямованих на встановлення осіб, причетних до скоєння злочину,їх затримання та доставку до Управління з нагляду за додержанням законів об`єднаними силами антитерирористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури(а.с.39-40 том 2)
		 Згідно п.3 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Відповідно до ч.2 , 3 ст.41 КПК України під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов`язковими для виконання оперативним підрозділом.
		 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показав, що на підставі доручення слідчого затримав та доставив обвинуваченого ОСОБА_7 до слідчого в м.Краматорськ, після чого ним було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, рапорт та повідомлення на виконання зазначеного доручення, після чого обвинувачений ОСОБА_7 був передан слідчому. Свідок також додав, що обвинуваченого було затримано на в`їзді в м.Красноармійськ на блок-посту, будь-якого опору не вчиняв. Неточності в протоколі затримання особи може пояснити умовами, в яких здійснювалося затримання. Будь-яких недозволених заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час затримання не застосовувалося.
		 Суд критично ставиться до ствердження захисту щодо недопустимості як доказу протоколу затримання в зв`язку з невідповідністю дати, зазначеної в протоколі затримання ОСОБА_7 від 31.01.2015 року фактичній даті затримання, з посиланням в обґрунтування свого ствердження на показання свідка ОСОБА_18 та ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.12.2015 року, якою зобов`язано військового прокурора Донецького гарнізону сил АТО внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, вчинене відносно ОСОБА_7 , яке мало місце 29-31 січня 2015 року і виразилося в незаконному позбавленні волі та катуванні останнього, оскільки дане ствердження захисту спростовується показаннями свідка ОСОБА_19 , якого було допитано в судовому засіданні, а також матеріалами справи, а саме :
		-дорученням на надання безоплатної вторинної допомоги від 01.02.2015 року № 005-0008713, відповідно до якого 01.02.2015 року о 11-15 адвоката ОСОБА_20 було зобов`язано прибути до м.Краматорська Донецької області для надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_7 
		-- повідомленням про підозру від 01.02.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_7 в присутності адвоката ОСОБА_20 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України і будь-яких заяв про незаконне затримання ОСОБА_7 та його катування протягом 29.01.-31-01.2015 року не надходило, в той же час ОСОБА_7 в присутності свого захисника свою вину визнав та погодився на укладання угоди про винуватість(а.с. 66-70 том 2)
		-Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 02.02.2015 року про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою , відповідно до якого в пристуності захисника ОСОБА_20 . ОСОБА_7 визнав вину в інкримінованому злочині, в результаті чого з врахуванням ч.5 ст.176 КПК України та наявних ризиків ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід в вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01.04.2015 року. Під час судового засідання ОСОБА_7 не заявляв про застосування до нього недозволених заходів ведення слідства, катування або незаконного затримання 29.01.2015року та незаконного тримання його в період з 29.01.2015 року до 31.01.2015 року. Слідчим суддею ОСОБА_21 в судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_7 було затримано в порядку ст..208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України 31 січня 2015 року о 18-10 годин.(а.с.93-94 том 2).
		 Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_18 , який є товарищем обвинуваченого по роботі, який повідомив суду, що ОСОБА_7 було затримано невідомими особами в камуфляжній формі 29.01.2015 року, оскільки показання данного свідка не підтверджуються іншими доказами і спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
		 Що стосується протоколу негласних слідчих дій від 19.01.2015 року, суд вважає, що вказаний протокол є допустимим доказом, так як вказані дії здійснювалися в рамках контррозвідувальної справи № 729 від 16.06.2014 року відповідно до Закону України « Про контррозвідувальну діяльність», Закону України « Про оперативно-розшукову діяльність» та на підставі ухвали голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_22 № 01-8698 цт від 20.10.2014 року, що підтверджується листом начальника Департаменту контр розвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки від 18.11.2015 року № 2-16245 ( а.с.14 том 3). Крім того, суд звертає увагу на те, що обвинувачений в судовому засіданні підтвердив факти розмов з ОСОБА_8 в вказаний в даному протоколі період і не оспорював його змісту.
		 Суд критично відноситься до ствердження захисника ОСОБА_6 про недопустимість доказів по справі з огляду на катування ОСОБА_7 під час досудового розслідування, оскільки будь-яких фактичних даних щодо катування ОСОБА_7 в ході судового розгляду не було встановлено, також не було надано доказів стороною захисту щодо катування ОСОБА_7  під час досудового розслідування. 
		 В судовому засіданні було встановлено, що незаконні дії, на які посилається обвинувачений ОСОБА_7  (щодо застосування до нього методів фізичного впливу з боку невідомих осіб),які мали місце до 31.01.2015 року, тобто до порушення відносно нього кримінального провадження, розгляд якого здійснюється в суді і з цього приводу 21.12.2015р. слідчим суддею Артемівського міськрайонного суду Донецької області було винесено ухвалу , якою зобов`язано військового прокурора Донецького гарнізону сил АТО внести відомості про кримінальне правопорушення вчинене відносно ОСОБА_7 , яке мало місце 29-31 січня 2015 року і виразилося в незаконному позбавленні волі та катуванні останнього до Єдиного реєстру досудових розслідувань(.а.с 61-62 том 3). Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, передбаченого ст.23 КПК України під час ухвалення вироку судом приймаються до уваги лише показання обвинуваченого та свідків, які були надані ними в судовому засіданні.
		Будь-яких документів, які б свідчили про застосування до обвинуваченого методів незаконного впливу під час досудового розслідування стороною захисту суду не надавалося.
		Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 невірно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.1 ст.258-3 КК України, як інше сприяння діяльності терористичної організації, з огляду на наступне.
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Аналіз кримінального законодавства, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» дозволяють дійти висновку, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
		Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях;організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення, як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		Суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене ПостановоюВерховної Ради України від 27 січня 2015 року№ 129-VIII, в якому держава України закликає міжнародних партнерів України визнати: «Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями».
		Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		Чинним законодавством України, зокрема статтею 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», передбачені відповідні наслідки щодо організації, яка відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, а ст.258-3 КК України передбачена кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації.
		Згідно з чинною редакцією частини першої статті 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.
		За частиною третьою статті 24 цього ж Закону заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку.
		Отже, відсутність чіткого порядку визнання організації терористичною не дає можливості реалізувати положення ст. 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» яка, як слідує з її змісту, потребує рішення суду щодо визнання організації терористичною та статті 258-3 Кримінального кодексу України, щодо притягнення до відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації.
		 На сьогодні ані Законом України «Про боротьбу з тероризмом», ані будь-яким іншим законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичною. Зокрема, не визначено орган державної влади, до повноважень якого відноситиметься право звернення до суду, підсудність таких справ, можливу доказову базу, процедуру розгляду судами, тощо. Звернення Верховної Ради України, що затверджене ПостановоюВерховної Ради України від 27 січня 2015 року№ 129-VIII лише закликає міжнародних партнерів України визнати певні організації терористичними а не визнають їх такими.Крім того, суд звертає увагу, що на сьогоднішній день відсутнє будь-яке рішення суду України, яке б визнавало ДНР терирористичною організацією.
		 На противагу викладеному, у відповідності до примітки 2 ст.260 КК України, під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
		 Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу від 19 січня 2015 року у період з 03.12.2014 по 10.06.2015 року та підтверджується показаннями самого обвинуваченого, він дійсно спілкувався з ОСОБА_8  та передавав інформацію для збройних сил ДНР,тобто був обізнаний про те, що ОСОБА_8 пов`язана з незаконними збройними формуваннями, так званою ДНР, але жодної згадки про те, що ДНР є терирористична організація дані розмови не містять.
		 Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про помилковість кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 під час досудового розслідування за ч.1 ст.258-3 КК України та необхідність здійснити перекваліфікацію його дій на ч.2 ст.260 КК України, як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування. З огляду на вищевикладене не підлягає також задоволенню клопотання захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 на ч.1 ст.256 КК України.
		 В судовому засіданні знайшло своє підтвердження , що ОСОБА_7 умисно збирав та передавав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на мобільний телефон НОМЕР_3 , інформацію про переміщення військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України з метою доведення змісту цієї інформації до збройних сил ДНР. При цьому ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначене збройне формування не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
		 Таким чином, дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.260 КК України, як участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		 Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого підтверджується зібраними, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами справи, і знаходить своє підтвердження в показаннях обвинуваченого та письмових матеріалах справи, які узгоджуються між собою, і не містять суперечностей.
		 Суд, призначаючи покарання, керується положеннями ст.65 КК України, зокрема, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 Дослідженими у судовому засіданні матеріалами, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_7  ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем мешкання характеризується добре(а.с.130 т.2) працював до моменту затримання в ЧП « Транс Логистик»(а.с. 131- 132 том 2), раніше не судимий(а.с.124 том 2), на утриманні неповнолітніх дітей на має, одружений.
		 Враховуючи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до тяжкого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є раніше не судимий, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах його ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому основне покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті, передбаченої ч.2 ст.260 КК України. 
		 Щодо призначення додаткового виду покарання в вигляді конфіскації майна , суд вважає недоцільним його застосовувати, в зв`язку із тим, що з досліджених матеріалів справи судом не встановлено будь-якого рухомого або нерухомого майна обвинуваченого.
		 Враховуючи, що під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7  перебував під вартою, суд вважає необхідним застосувати до нього до ч.5 ст.72 КК України, зарахувавши строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
		 Питання щодо речових доказів, слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
		 Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Відповідно до довідки вартість проведення судової криміналістичної експертизи складає 4920грн., але враховуючи, що експертиза проводилася відносно трьох осіб, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави 1/3 частини вартості даної експертизи, що складає 1640 гривень( а.с. 148 том 2).
		 Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		 Керуючись ст.ст.369  371, 373 - 376 КПК України, суд, -
		 З А С У Д И В :
		 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді 5(п`яти) років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.
		 Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту його затримання  31 січня 2015 року.
		 На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 , строк його попереднього ув`язнення, з 31 січня 2015 року по 11 березня 2016 року, у строк покарання за даним вироком суду, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати по залученню експерта в розмірі 1640 гривень.
		 Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		 Речові докази у кримінальному провадженні:мобільний телефон « Nokia 6700с-1», IMEI НОМЕР_4  з карткою мобільного оператора « МТС» з абонентським номером НОМЕР_1  конфіскувати в дохід держави, диск CD-R № 481 від 12.12.2014 року та диск із зразками голосу ОСОБА_7 , диск з вилученим документом з інформацією в електронному вигляді щодо з «єднань абонента з номером НОМЕР_7   залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Вирок може бути оскаржений через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		Судді ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		   
		11.03.2016

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...