Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-328а14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2016 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Вестра» (далі - Підприємство) до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
		в с т а н о в и л а:
		У жовтні 2012 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 479 910 грн 99 коп. та  3 304 845 грн 9 коп. відповідно та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у зазначених сумах.
		На обґрунтування позову Підприємство зазначило, що у період з липня по серпень              2012 року на підставі контрактів, укладених з компаніями «RANDLUX SALES INC» (Panama) (від 16 лютого 2012 року № ВЕАА/12) та «CORTDALE ENTERPRISES S.A.» (Panama) (від 14 червня 2012 року № ВС-2012), воно ввезло товари загальною фактурною вартістю 7  269 786 грн 89 коп, що було відображено у поданих Митниці вантажних митних деклараціях (далі - ВМД). На протиправну вимогу Митниці митна вартість товарів була визначена не за ціною договору, а за шостим (резервним) методом, внаслідок чого були надмірно сплачені до бюджету мито та ПДВ. На неодноразові звернення Підприємства із заявами про повернення надмірно сплачених сум ПДВ та мита Митниця рішення, прийнятого за результатами розгляду таких звернень, не надала.  
		Одеський окружний адміністративний суд постановою від 15 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від                     19 червня 2013 року, позов задовольнив.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін, погодившись із їх висновками про неправомірність дій Митниці щодо митного оформлення ввезеного Підприємством товару із застосуванням шостого методу визначення митної вартості та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених внаслідок наведеного платежів з огляду на протиправну бездіяльність Митниці щодо повернення цих платежів у встановленому законом порядку за поданими позивачем заявами. Таке рішення суд касаційної інстанції ухвалив за встановлення судами того, що Митниця рішення щодо неприйняття поданих Підприємством ВМД із зазначенням митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у встановленому законом порядку не оформляла. 
		У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом України                        Митниця та Генеральна прокуратура України, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 49, 57, 59 Митного кодексу України (далі - МК), положень Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення), просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
		На обґрунтування заяв додано рішення Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня, 3 грудня 2013 року, 21 січня, 5, 19 березня, 13 травня 2014 року                       (№№ К/9991/12878/11, К/9991/64968/12, К/9991/80753, К/800/40434/13, К/800/46496/13, К/800/46108/13 відповідно), у яких суд касаційної інстанції, зокрема, дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплачених декларантом платежів, оскільки митна вартість ним визначена самостійно, а митний орган жодних рішень щодо її коригування не приймав.
		Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Відповідно до статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. 
		Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів (частина перша статті 52 МК). 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (частина третя статті 55 МК).
		За частиною дванадцятою статті 264 МК у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
		Пунктом 4 частини третьої статті 52 МК передбачено право декларанта, який заявляє митну вартість, оскаржувати до органу вищого рівня чи у судовому порядку рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених            статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.
		Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими теж немає.
		Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту, як зазначено у статті 301 МК, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
		Так, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, яка регламентує умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, розроблено Порядок повернення, який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
		Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. 
		Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
		Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
		Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
		Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України (далі - ДКУ) від 20 липня                 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня                  2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин;                         далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.
		Взаємовідносини митних органів та органів ДКУ в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.
		Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
		Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
		З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.
		У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів. 
		З огляду на викладене висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про неправомірність дій Митниці щодо митного оформлення ввезеного Підприємством товару із застосуванням шостого методу визначення митної вартості та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених внаслідок наведеного платежів не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяви Південної митниці Міністерства доходів і зборів України та Генеральної прокуратури України задовольнити частково.
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                                                              В.Л. МаринченкоСудді:                                        О.Ф. Волков                                       М.І. Гриців                                                                           О.В. Кривенда                                       П.В. Панталієнко                                                   О.Б. Прокопенко                                       О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...