Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-33915ск15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.03.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		 
		24 лютого 2016 рокум. Київ   
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючогоНаумчука М.І.,суддів:  Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства «Скнилівок» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року,
		в с т а н о в и л а:
		У січні 2015 року Львівське комунальне підприємство «Скнилівок» (далі - ЛКП «Скнилівок») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 
		На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідачам належним чином надаються послуги з централізованого опалення, проте відповідачі на порушення чинного законодавства не вносили плату за них, у зв'язку з чим з 01 січня 2007 року по 01 березня 2014 року у них утворилась заборгованість у розмірі 4 774 грн 88 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно. 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року позовні вимоги ЛКП «Скнилівок» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ЛКП «Скнилівок» заборгованість за централізоване опалення у розмірі 4 774 грн 88 коп. та 243 грн 60 коп. судового збору.   
		Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким судовий збір у розмірі 121 грн 80 коп. компенсовано за рахунок держави, стягнуто із ОСОБА_7 на користь ЛКП «Скнилівок» судовий збір у розмірі 121 грн 80 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Судами встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7
		Відповідно до довідки ЛКП «Скнилівок» ОСОБА_6 є власником вказаної квартири, а ОСОБА_7 - членом сім'ї власника. 
		Вказаний будинок перебуває у комунальній власності та на балансі ЛКП «Скнилівок». 
		Відповідно до п. 1.1 рішення Львівської міської ради від 08 червня 2007 року № 365 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у місті Львові» виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова з управління будинком,  спорудою або групою будинків та їх утримання є Львівські комунальні житлово-експлуатаційні підприємства. 
		Згідно із відомістю про нарахування та оплату за центральне опалення у квартирі АДРЕСА_1 мешканців цієї квартири станом на 01 березня 2014 року складає 4 774 грн 88 коп.
		Відповідач ОСОБА_6 просила застосувати позовну давність (а. с. 16).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі несвоєчасно та не у повному розмірі оплачували за спожиті житлово-комунальні послуги, розмір яких розраховано позивачем та не спростований відповідачем. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачами здійснювалися платежі у більшому розмірі, що свідчить про переривання позовної давності, тому вважав відсутні підстави для її застосування.    
		Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.
		Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон України № 1875-IV) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. 
		Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від   21 липня 2005 року № 630, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.
		Згідно зі ст. 1  Закону України № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		За правилами п. п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором. 
		Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 
		2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. 
		Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закон України № 1875-IV виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
		Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 
		2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
		Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.  
		Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_6 подала до суду копію акта про прийняття теплового вузла обліку, згідно з яким за адресою проживання відповідача з 16 липня 2001 року встановлено лічильник гарячої води на водопроводі гарячого водопостачання (а. с. 47), та посилалася на те, що розрахунок заборгованості за централізоване опалення проведений позивачем без урахування п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), та не підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами, передбаченими п. 14 Правил,  та  відповідними розрахунками.
		Відповідно до п. 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця (п. 14 Правил).
		Відповідно до п. 21 Правил у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій на порушення ст. ст. 212-215 ЦПК України не навели мотивів, з яких вважали  відсутніми факти, якими обґрунтовувались заперечення за позовом, та не врахували встановлений Правилами порядок нарахування вартості послуг з централізованого опалення у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії, не з'ясували, чи відповідає наданий позивачем розрахунок встановленому п. п. 12, 14 Правилами порядку.
		Разом з цим, стягуючи солідарно заборгованість за послуги централізованого опалення з відповідачів, суди залишили поза увагою ст. 541 ЦК України, відповідно до якої солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, а також те, що письмовий договір, яким встановлений солідарний обов'язок відповідачів, - відсутній, солідарне стягнення такої заборгованості з членів сім'ї власника квартири (ч. 3 ст. 156 ЖК України)  не передбачено, а ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР передбачає солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору найму жилого приміщення, лише для членів сім'ї наймача.
		За таких обставин ухвалені у справі рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - задовольнити.
		Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої  інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:  М.І. Наумчук   Т.Л. Ізмайлова    О.В. Кадєтова    С.О. Карпенко   Г.І. Мостова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...